you-mean-blog

[you-mean-blog]

Сцена “Тихого бара” в Одс.

[you-mean-blog]

Перечитывала блог, и внезапно вспомнилась одна лекция по БЖД на первом курсе. Где суть не в лекции, а в том, что мы по-тихому улизнули из аудитории (не было сил слушать монотонное бубнение препода) и дурачились в коридоре.

Меня пытались выбросить за перила лестницы (зато приятно, когда тебя на руках носят).

[you-mean-blog]

В шведском языке с течением времени vindöga (окно на крыше, дословно "око ветра") было заменено на германизм fönster. Око ветра - на фьонстер, блин. А eldhus (огненный дом - кухня) стал kök. Лингвистике тоже известна настоящая трагедия.

[you-mean-blog]

Нет зрелища печальнее на свете, чем неуверенный в себе мужчина. Хотя слишком уверенный, но тупой - тоже достаточно печально. И я тут вот подумала. Почему подойти и познакомиться на улице с целью завязать романтические отношения считает��я нормальным, а подойти познакомиться, чтобы дружить - нет? Ну, как в детстве: "Привет. Я Вика. Давай дружить".

[you-mean-blog]

Мені все одно, чим ти заробляєш собі на життя. Я хочу знати, чому болить твоє серце? Чи можеш ти мріяти так, щоб виповнилося твоє найзаповітніше бажання? Мені все одно, скільки тобі років. Я хочу знати, чи можеш ти ризикнути і виглядати смішним заради любові, заради мрії, заради пригоди, яку люди називають життям. Мені все одно, під яким знаком зодіаку знаходиться місяць в твоєму гороскопі і які планети його оточують. Я хочу знати, чи зумів ти пізнати горе, чи занурився на дно печалі? Чи зумів ти вистояти і став більш відкритим до світу завдяки зраді чи здригнувся від страху перед новим болем? Я хочу знати, чи можеш ти витримати біль, мій чи свій, не приховуючи і не пом'якшуючи його, і не намагаючись все виправити? Я хочу знати, чи можеш ти жити радістю, моєю або своєю, чи можеш ти бути диким і танцювати, наче божевільний? Чи можеш ти наповнитися екстазом так, щоб щастя лилося через край? Чи можеш ти забути про все на світі, навіть про те, що ти людина, навіть про те, що ти повинен ходити по землі? Чи вмієш ти літати? Мені все одно, чи правдиві твої слова. Я хочу знати, чи можеш ти розчарувати іншого, щоб відстояти свою правду, щоб бути чесним із самим собою. Чи можеш ти витримати звинувачення в зраді і не зраджувати свою душу? Чи можеш ти, зневажаючи віру, залишатися тим, кому можна довіряти? Я хочу знати, чи вмієш ти щодня бачити красу в тому, що некрасиве. Чи вмієш ти черпати сили в її присутності? Я хочу знати, чи можеш ти жити, усвідомлюючи свою або мою поразку, і при цьому, стоячи на краю озера, кричати сріблястому місяцеві: "ТАК!". Мені все одно, де ти живеш і скільки у тебе грошей. Я хочу знати, чи можеш ти після ночі горя і відчаю, виснажений від сліз і нестерпного б��лю, встати і робити все, чого потребують наші діти. Мені все одно, з ким ти знайомий і як сюди потрапив. Я хочу знати, чи зможеш ти стояти зі мною посеред вогню не похитнувшись? Мені все одно, що ти знаєш і хто тебе цьому навчив. Я хочу знати, що наповнює тебе зсередини. Що залишиться, коли не буде нічого? Я хочу знати, чи можеш ти бути наодинці з собою, чи подобаєшся ти собі у відбитті порожнечі? (c)

[you-mean-blog]

Ми виросли з крику. Ми виросли. Ми на Ви. Ми невидимі діти. Ми є. Абортуй, чави, а ми є. Поламай нам кістки, розтрощи, зігни, а ми є. Передвістям війни. І вини постаментом живим, щоби ти і ти і усі, хто на серці країни лишив синець, врешті втямили: нас не вижити, не знести, не купити, не заперечити. Ми – кінець. Мар'яна Невиліковна

[you-mean-blog]

Дети уходят из города к чертовой матери. Дети уходят из города каждый март. Бросив дома с компьютерами, кроватями, в ранцы закинув Диккенсов и Дюма. Будто всегда не хватало колючек и кочек им, дети крадутся оврагами, прут сквозь лес, пишут родителям письма кошмарным почерком на промокашках, вымазанных в земле. Пишет Виталик: «Ваши манипуляции, ваши амбиции, акции напоказ можете сунуть в... я решил податься в вольные пастухи. Не вернусь. Пока». Пишет Кристина: «Сами учитесь пакостям, сами играйте в свой сериальный мир. Стану гадалкой, ведьмой, буду шептать костям тайны чужие, травы в котле томить». Пишет Вадим: «Сами любуйтесь закат��м с мостиков города. Я же уйду за борт. Буду бродячим уличным музыкантом. Нашел учителя флейты: играет, как бог». Взрослые дорожат бетонными сотами, бредят дедлайнами, спят, считают рубли. Дети уходят из города. В марте. Сотнями. Ни одного сбежавшего не нашли. Дана Сидерос

[you-mean-blog]

Блоги плодяться як гриби після дощу. Куди їх подіти?

[you-mean-blog]

Я: Ой, у мене босоніжок розплавився. Ух тии, це цікаво.

Настя: "Ух ти"? Що це за реакція на розплавлений босоніжок?

Я: А в мене тепер на все така реакція.

Світосприйняття одного разу змінилося, і з кінцями.

[you-mean-blog]

Почнемо, мабуть, з притчі. Так от. Притча. Про ворону. Зібралася якось ворона летіти з перелітними птахами у вирій. Ну, інші птахи, ясна річ, почали її відмовляти, типу, ти взагалі не для цього створена, це не твоє, ти не долетиш. Але ворона ж уперта до біса. Вона як вирішила, так і зробила. Летить вона, летить. Уже геть вибилася з сил, але продовжує себе вмовляти: “Я сільная, я смєлая, я всьо смогу”. Уже сили закінчилися, ну, ЗОВСІМ, але ворона все: “Я сільная, я смєлая, я всьо смогу”. Уже на останньому подиху, ледве махаючи крилами все-таки прилетіла ворона у теплі краї, сіла на березі моря і каже: “Я сільная, я смєлая. Но ох і йобнутааа”.

Це про мій похід.

[you-mean-blog]

Я какая-то marginal. Вечно балансирую на грани. Между добром и объективностью. Между адекватностью и одиночеством. Между любовью и бабочками. Между двумя станциями метро. Между богатством и ненавистью. Между завистью и безразличием. Между спокойствием и путешествиями. Между страхом и солнцем. Между собой и кем-то еще. Когда-то я стану не я, а вы даже не заметите.

[you-mean-blog]

Бесит, когда ПО само к барыне на машину басурманскую не устанавливается.

[you-mean-blog]

В периоды спячки и апатии хочется выкинуть что-то сумасшедшее, чтобы снова почувствовать себя живой. Что-то, чтобы доказать себе: ты тут, имеешь право тут находиться, ты в своем уме и добром здравии. Что-то, что доказало бы, что ты все делаешь правильно. Но что?

[you-mean-blog]

Есть настолько красивые внутри люди, что их не уродует ни глупая прическа, ни нелепая одежда.

[you-mean-blog]

Этот утренний холод имеет что-то общее с дыханием смерти.

[you-mean-blog]

Гипотетический некто: Оставь его, пусть жужжит, садится и кусает. Комарам тоже нужно кушать. Зато ты представь. Кровь же пьют только самки, чтобы родить детеныша. И может такой детеныш, попробовав моей кровушки, в которой бродят идеи духовного развития, родится первым просветленным комаром. И может он рано или поздно поймет, что так дальше жить нельзя, и откажется от животной пищи. И дети его, понятное дело, пойдут по его стопам. Я дам начало первому в мире роду комаров-вегетарианцев, Карл!

[you-mean-blog]

Мы завтра отмечаем день независимости йогой, которую проводит замечательная Яна в Голосеевском лесу. Если кто-то заинтересовался, пишите, скину ссылку на фб ивент.