aharknesss
aharknesss
maplinth
12 posts
Don't wanna be here? Send us removal request.
aharknesss · 2 years ago
Text
"Каз вдруг понял, что незаметно для себя самого открыл глаза и взор его был вновь обращён к окну, словно картине с застывшей нимфой на фоне серого безобразного неба. Если бы Каз мог, он бы отпечатал этот образ у себя под веками, чтобы видеть его каждый раз, закрывая глаза.
Всеми мыслимыми способами удерживать сулийку подле себя - эгоистично. Ее свобода и желания куда важнее, мысленно повторил юноша, как бы больно ему ни было. С огромным усилием он наконец повернулся на бок, тихо скрипнув пружинами."
fic: "Что же снится Казу Бреккеру, главному подонку из Бочки по прозвищу Грязные Руки?"
Tumblr media
https://ficbook.net/readfic/13371994
10 notes · View notes
aharknesss · 2 years ago
Text
Виставила бо так захотіла моя @aharknesss
Будучи чесним, Ательстан боявся вікінга який викрав його декілька днів тому з Англії, він постійно пропонував шось немислиме та непристойне! Спокушав його на гріх.Наприклад в день коли монах приїхав додому до Рагнара ввечері той прийшов абсолютно голим! Лагерта яка стояла поруч хоча б прикрила своє тіло ковдрою, і ці двоє пропонували приєднатися до них, і якщо Лагерта прийняла відмову майже відразу,то Рагнар намагався вмовити,
Tumblr media
здається він хотів цього більше ніж Лагерта. Цей вікінг водив рукою по моєму тілу час від часу торкаючись члену, важко було стримуватися,але не можна!
*Через декілька днів*
Ательстан вийшов з кімнати і перше що він побачив, це Лагерту яка збирала речі , не розуміючи що відбувається той підійшов до неї.
- ти кудись їдеш?
- т��к- Лагерта навіть не глянула на монаха, лише ходила по будинку і брала всі речі що їй потрібні.
- надовго?- Ательстан всім серцем сподівався що вона на декілька днів, бо він дуже не хотів залишатися на одинці з Рагнаром, він знав що може статися.
- назавжди - Ательстан чекав абсолютно любої відповіді,але не такого.
-що? Чому?
- спитай у того придурка з іменем Рагнар - Ательстан не розумів що відбувається - мені час йти, Ательстан, бережи себе - Лагерта обійняла його і через декілька секунд вийшла з будинку залишивши монаха стояти в ступорі посеред кімнати.
Відійшовши від шока в голові монаха з'явилась думка що йому варто знайти вікінга та з'ясувати що сталося, але шукати йому не довелося бо вікінг сам підійшов до нього.
- Рагнар! Що сталося? Чому Лагерта пішла? Ви були такою гарною парою! А як же ваші діти? - питання один за одним линули з вуст монаха
- я просто зрозумів що кохаю іншу людину - Ательстан розгублено дивився на вікінга
- що? а як же Лаг...- не встиг монах договорити як Рагнар пішов в спальню кімнату - Рагнар! Не уходь від відповіді!
Монах пішов за другом,але майже відразу пошкодував. Опинившись прижатим до стіни, Ательстан не знав як себе поводити, здавалося що не вистачало повітря,ще й цей вікінг дивився прям в очі, іноді переводячи погляд на губи. Він знав що Ательстан нервує, Рагнар завжди чудово вгадував його почуття.
Можливість дихати зовсім покинула Ательстана коли Рагнар трохи не впевнено та бережно поцілував його.
Tumblr media
Він не двигався, просто стояв так. Руки Ательстан мимоволі потягнулися до спини вікінга, залізаючи під кофту , Ательстан знав що шляху назад нема і Рагнар зрозумів його бажання.
11 notes · View notes
aharknesss · 2 years ago
Text
- Разве ты совсем не хочешь, - проговорил Рагнар, жестом указывая на свою молодую привлекательную жену, к тому же едва одетую, - присоединиться к нам?
Tumblr media
Монах однако избегал взглянуть как раз на самого Рагнара, на котором, в отличие от Лагерты, не было вообще ничего. В комнате было слишком жарко. Ательстан просто желал оказаться где уго��но, главное подальше от этой ситуации. Ситуации, где он должен был сказать нет. Но ответ этот почему-то давался ему слишком тяжело.
- Это ��удет грех, - промолвил Ательстан, застенчиво глядя в сторону. Осознав, что выразился как-то не совсем однозначно, он поспешил добавить: - Нам, служителям Господа, нельзя касаться женщины.
Супруги переглянулись. Рагнар медленно подошёл ближе и примостился рядом с монахом. Слишком близко.
- Ательстан, я все понимаю, - начал викинг, лукаво улыбнувшись.
У Ательстана отлегло от сердца. Он был рад, что дальнейшие уговоры не последуют, ведь чем дольше эти двое были здесь, тем сложнее ему было противостоять искушению. Однако радость его была недолгой, ведь хозяин дома явно не намеревался оставить его в покое.
- Но скажи мне, - продолжал Рагнар спокойным, чуть заигрывающим тоном, - что же делает тебя монахом? - не д��в растерявшемуся собеседнику возможности ответить, он предположил: - Твое пребывание в храме. Правильно? Но ты далеко от своего храма и уверяю, туда ты не вернёшься. А значит, ты обыкновенный мужчина, разве что в нелепых одеждах, - он усмехнулся и вновь переглянулся с Лагертой, которая, честно говоря, уже заскучала. Ей казался бессмысленным этот разговор. Нет, значит нет, чего Рагнар прицепился к этому монаху? Позвав мужа, она скрылась из виду, решив, что он быстро наиграется с новой игрушкой и вернётся. Стоять почти без одежды перед этим странным незнакомцем теперь казалось ей не такой уж отличной идеей.
Никто из мужчин даже не обратил внимание на Лагерту. Ательстан открыл было рот, чтобы возразить. Он много путешествовал, и всегда оставался служителем церкви, как бы далеко от дома его не заносило. Ательстан прекрасно понимал, к чему ведёт Лодброк, и, если поначалу его сомнения были действительно велики, теперь он твердо решил, что не отступится от своих убеждений, насколько притягательными не были бы подобные греховные помыслы.
- Или может быть, - Рагнар и не думал сдаваться, - ты считаешь, что вот эта безделушка на шее не позволяет тебе делать то, что ты хочешь, - последнее слово он произнес с особой выразительностью.
Стоило их взглядам встретиться, как Ательстан понял, что чем-то все же выдал свое желание, и поспешно отвернулся. Викинг быстро ухватился за длинную цепочку и аккуратно, но уверенно потянул ее на себя. Растерявшись, монах безропотно подался вперёд и вынужденно взглянул в голубые глаза напротив, ощущая лишь как прохладный металл врезается в кожу под затылком.
- Или может эта чудна́я одежда заставляет тебя чувствовать ответственность перед твоим богом, - продолжал Рагнар уже заметно тише.
Внимательно всмотревшись в лицо монаха, он медленно наклонился и оказался вдруг так близко, что Ательстан был практически уверен, что тот неизбежно его поцелует. Викинг и сам пока не знал, что сделает дальше, а точнее, стоит ли решаться на то, чего он хотел. А хотел Рагнар именно его, этого на первый взгляд робкого монаха. Предложить Лагерте позвать его развлечься втроём было правда заманчивой идеей. И если она скорее восприняла это как шутку, Рагнар был более чем серьёзен в своих намерениях узнать нового друга получше, так сказать.
- Рагнар! - нетерпеливо позвала Лагерта, и от звука не голоса Ательстан невольно вздрогнул.
Лодброк же спокойно улыбнулся и, наклонившись ещё ближе, прошептал ему прямо на ухо:
- Что, если на тебе не будет ни того, ни другого?
Отстранившись, он наконец отпустил цепочку и проворно скрылся в полутьме, оставив монаха в полной растерянности, наедине со своими мыслями.
17 notes · View notes
aharknesss · 2 years ago
Text
#vikings #ragnar #athelstan
Ательстан сидів за столом з Рагнаром та його сім'єю дивлячись як ті спілкуються між собою.  –вибачте,я себе погано відчуваю тому піду в кімнату
Не дочекавшись відповіді Ательстан пішов.  В голові монаха було купу думок і  хоча би одна з них не була про вікінга, та Ательстан знав що Рагнар одружений і його думки це гріх , гріх через який Ательстан почав молитися не тільки ввечері, але й зранку. Ставши на коліна Ательстан тихенько проговорював слова молитви,і за цією справою він не почув як зайшов Рагнар. –вибач що відволікаю
Ательстан підняв погляд на вікінга.– нам треба поговорити – Рагнар сів на ліжко  – вибач,я зараз зайнятий, давай в інший раз. Рагнар взяв хлопця за плечі міцно тримаючи
Р:– ні, втекти від розмови як в минулий раз в тебе не вийде
А:– Рагнар, будь ласка, пусти мене
Р– якщо тебе щось хвилює то розкажи мені,я твій найкращій друг та підтримаю тебе.
Нічого не сказавши Ательстан просто опустив очі. Вікінг вже не так міцно тримався друга, через хвилину стояння в тиші зовсім прибрав руки.
Р– я не знаю що з тобою відбувається, і я щиро хотів допомогти,але схоже ти мені більше не довіряєш, вибач що потурбував.
Глянувши останній раз на монаха Рагнар направився в бік дверей
А–стій.. ледве чутно промовив Ательстан та підняв голову дивлячись на хлопця який стояв обличчям до дверей і був напоготові вийти.– я розповім тобі,але після цього я відразу піду з тобою життя бо так буде краще. Рагнар повернувся до друга і по очах було видно що вікінг не хоче щоб той йшов
Р:– ти що таке кажеш? Я не можу  тебе відпустити, ти мій друг і я люблю тебе
А:– в цьому і проблема, ти любиш мене як друга
В кімнаті повисла тиша , єдине що її порушувало це шалений стук сердець кожного хто був в кімнаті
Рагнар закрив двері та поглянув в очі Ательстану
Р:– я ніколи не уточняв що люблю тебе саме як друга, то чому ти вирішив що це не взаємно?
Вікінг підійшов до Ательстана зупинившись в парі сантиметрів від нього. Ательстан спробував відійти назад,але його спроба не була успішною,бо позаду була стіна, натомість він опинився прижатим до стіни. Постоявши так ще декілька хвилин Рагнар нічого не сказавши вийшов з кімнати залишивши хлопця на одинці зі всіма думками. Просидівши в кімнаті весь день Ательстан навіть не побачив як наступила ніч. Переконавшись що Рагнар заснув монах почав збирати речі, він не хотів більше тут бути, він не хотів попадатися на очі Рагнару після ситуації вдень. "Так буде краще для всіх" крутилося в голові хлопця. Взявши все необхідне він пішов на їх місце з Рагнаром, тільки там він почував себе добре згадуючи всі моменти з Рагнаром, згадував час коли вони були близькі, а зараз він все зруйнував своїм призначенням
А-ех Рагнар,ти би знав як я тебе кохаю
Р- я тебе також -Ательстан дивився на вікінга не знаючи яке питання краще задати першим,але набравшись сили монах проговорив -"в тебе дружина,ти не можеш мене кохати"
Р- але ж кохаю, і ти чудово знаєш що брехати я тобі не буду
Ательстан піднявся з землі і нічого не кажучи обійняв друга чим заставив вікінга посміхнутися Рагнар любив коли його Ательстан обіймав його, це були найтепліші та найкомфортніші обійми в житті. - Рагнар,а що між нами?- голос Ательстана дрожав і це змушувало прижимати "друга" ще ближче до себе -буде так як захочеш ти, але знай що я кохаю тебе і хочу були з тобою і в якості друга і в якості коханої людини- серця Ательстана шалено билося і Рагнар це відчував. На пару сантиметрів Ательстан відсторонився від вікінга,але лише для того щоб поцілувати його- думаю моя відповідь зрозуміла
Р- зрозуміла)
5 notes · View notes
aharknesss · 2 years ago
Text
"Он возвращается", - крутилось в голове Рагнара, пока его лучший друг шел чуть впереди по коридору дворца и что-то лепетал о своей жизни здесь.
Он возвращается. Его Ательстан едет в Каттегат. Хвала Богам!
Внезапно он остановился и Лодброк выпорхнул из своих радостных мыслей. Дверь слева отворилась и, войдя первым, Ательстан пригласил друга войти.
Принявшись внимательно рассматривать убранство покоев, Рагнар понял, что рано приготовился восхищаться. Скромно обставленная комната с серыми каменными стенами не давала находившимся внутри никакой подсказки, что расположена она в королевском дворце. Слабо освещённая, она казалась ещё меньше своих размеров и какой-то унылой. Из всего, что было в комнате, взгляд выхватывал только широкое ложе, явно предназначенное не для одного человека.
"Интересно, что у него на уме, - думал Ательстан. Может он злится, или даже считает, что я передал его".
Другого объяснения странной молчаливости викинга и быть не могло. Раньше они говорили друг другу всё, что угодно, но сейчас расстояние между ними было практически осязаемым. Они оба изменились за время пребывания порознь и Ательстан, вновь ставший служителем Господа, больше не мог понять, как ему вести себя.
Осознав, что ехать в рясе священника в языческое поселение - не вариант, он выудил из дальнего угла свою старую верхнюю рубаху, заношенную и потрёпанную. Только сейчас ему пришло на ум, что и оставил-то ее он лишь для такого вот момента, когда он сможет наконец вернуться домой.
- А у тебя тут, - Рагнар запнулся, обернувшись и вдруг заметив, что друг переодевается. Сглотнув, он продолжил: - довольно уютно.
- С домом в Каттегате не сравнится, - поспешил ответить Ательстан, стоя спиной к другу.
- Рад, что ты так считаешь, - одобрительно промолвил Лодброк, не собираясь отводить взгляд.
Черное одеяние уже лежало на жёстком кресле, а под тонкой нижней рубахой без пояса даже в полутьме прекрасно видны были контуры тела. Только сейчас он посчитал странным, что за все годы жизни бок о бок он никогда не видел лучшего друга без нее. С другой стороны, что в этом такого..
Почувствовав на себе взгляд, Ательстан обернулся. Рагнар мог хотя бы сделать вид, что не пялится, но не стал. Вместо этого, он с вызовом пробежался глазами по его телу, что Ательстан просто не мог не заметить. Ему внезапно стало жарко.
Глянув в сторону, Лодброк вдруг увидел какую-то книгу и с глуповатой привычной полуулыбкой принялся внимательно разглядывать ее, как будто ему это интересно.
Ательстан мысленно поблагодарил Господа и отвернулся.
- Что там нового в Каттегате? - смущённо прочистив горло, спросил монах.
- Даже не знаю, что тебе рассказать, друг мой, - быстро отложив книгу, Рагнар снова уставился на спину этого самого друга. - Многое изменилось, но это не столь важно. Единственное, что имеет значение, это что..
Tumblr media
Тот как раз стягивал с себя белую рубаху, обнажая торс и оставаясь в одних лишь серых штанах. Рагнар счёл это зрелище слишком соблазнительным, даже греховным, как сказал бы сам Ательстан. Материя медленно заскользила по коже и, к тому времени, как Ательстан опустил руки перед собой и бросил нижнюю рубаху к другим предметам одежды, Рагнар уже стоял на расстоянии вытянутой руки, сам не понимая как, и главное - зачем, оказался там.
- ..мне тебя не хватало, - закончил он теплым тоном.
Tumblr media
Не успел Ательстан сообразить, что викинг находится за его спиной, как холодные пальцы легли ему на плечи.
- Правда, - добавил Рагнар и нежно провел ладонями по его спине.
От этих прикосновений Ательстану показалось, что это не пальцы друга холодные, а что у самого него жар. Всякие мысли начали лезть в голову. Однако "отстраниться" среди них не было.
- Я правда очень скучал, - викинг мягко сжал его обнаженный торс по бокам и шагнул ближе, практически прижавшись, - по тебе.
Последние слова он произнес над самым ухом Ательстана, нижней губой зацепив его кожу, и тот, прикрыв глаза, шумно выдохнул. Он почувствовал влагу и понял, что Рагнар, должно быть, только что облизнул губы. Ладони Лодброка оставались там же и вздымались в такт дыханию монаха, которое бесконтрольно становилось всё чаще. Секунды шли и Ательстан лишь надеялся (или нет!), что ему не придется оборачиваться, ведь тогда он не сможет скрыть свои истинные чувства от пытливых голубых глаз.
- Я, - хрипло проговорил Ательстан, наконец собрав мысли воедино, - "тоже скучал", - хотел добавить он, когда в дверь постучали.
Не дождавшись ответа, в комнату ввалился юноша с рыжими кудряшками. Рагнар к тому времени уже стоял в двух шагах от раскрасневшегося Ательстана. Благо при скудном освещении это было не столь заметно.
- Король Эгберт желает знать, готовы ли вы к отъезду, - проговорил посыльный, не извинившись и ничуть не чувствуя, что помешал чему-либо, и отчеканил, обращаясь к монаху: - и еще Его Величество просил вас зайти к нему.
- Эмм, хорошо, - не своим голосом ответил Ательстан, остро ощущая необходимость прикрыть наготу. - Передайте ему, что я скоро буду. Благодарю.
Как только дверь за непрошеным гостем захлопнулась, Ательстан заглянул в голубые глаза викинга.
- Собирайся, - кивнул Лодброк, в привычной манере очаровательно улыбаясь. - Не буду тебе мешать.
Ательстан ответил лишь смущённой улыбкой и проводил взглядом выходившего из покоев викинга.
Они поняли друг друга.
15 notes · View notes
aharknesss · 3 years ago
Text
Ой
Tumblr media Tumblr media
4 notes · View notes
aharknesss · 5 years ago
Text
13 notes · View notes
aharknesss · 5 years ago
Photo
💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛
Tumblr media
Jack learned the sad puppy eyes from Moose Dad, and now he’s unstoppable.
1K notes · View notes
aharknesss · 5 years ago
Text
Tumblr media
0 notes
aharknesss · 5 years ago
Text
Tumblr media
Моя любимая булочка с корицей 🖐️😇💛💛💛💛💛💛💛💛 #supernatural #jack #spnfamily
1 note · View note
aharknesss · 5 years ago
Photo
Кажется, именно этого я ждала пол сезона 😭😭😭😭😭😭😭😭😭
#supernatural #jack #spnfamily
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
Team Free Will reuniting with their son
7K notes · View notes
aharknesss · 5 years ago
Text
Hi everyone 🖐️
Tumblr media
2 notes · View notes