darkrwitch

[darkrwitch]

Зрозуміла, що в рецензії було надто багато атсєбятіни, тож переписала відгук, але хочеться залишити свою палаючу думку теж відкритою. Міняти нічого не буду, залишу як є, навіть якщо звідси два абзаци в нормальній рецензії залишилося.

Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок (себто дві останні глави), бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити книжка. Навіть не сама вона, а головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Просто мені здавалося, що я про дітей-дітей читаю, що не далеко від правди, мені було не зручно уявляти чотирнадцяти річну і шестирічного віку Домовиків, тому я абстрагувалася і в голові вони виглядали в мене старшими.

Повернуся до мого головного розчарування – Яри. Чому вона мені не сподобалася? Навіть бісила? Та вона ніяка… Хоч я і можу її охарактеризувати, але для сюжету вона – ніщо окрім «особлива ✨». Звісно, напряму це не кажуть отак, але слова: «ти інакша, ти не така як ми і тд» є. І все б нічого, насправді, дуже багато де такий троп розписаний гарно, але не тут, на жаль. Хоча тема про Київські старовинні доми та населені в них містичні істоти – Домовики, – дуже цікава. Плюсом вона була дуже надоїдлива, ще б якщо в хорошому плані, але вона просто вела себе як особлива вискочка ще до того, як їй про її особливість сказали. Огризалася, дулася, нервувалася, плакала і нила, що вона не така, як своя мама і не стане Ґаздинею. Ну гаразд, таку поведінку можна списати на юний вік, але якщо б разом з цим були якісь дії, впливаючі на сюжет. Блять, особливою можна бути, тоді б взагалі сюжету не було і я можу назвати мою улюблену трилогію Напівлихий та навіть Гаррі Поттера, якого не люблю, хорошими в цьому прикладами. А це фентезі приблизно тих ж років, з тими ж тропами.

Основна претензія: вона не робила нічого, окрім того, аби існувати та приймати всі лаври за чужі дії. Вона лише ходила від Дому до Дому, найчастіше до Шоколадного, але й там вона багато не робила, або мені так тільки здалось. Розповідати нам про сеттінг сучасного всесвіту з міфічними істотами нам буде розповідати не головна героїня, а якийсь другорядний персонаж, який пояснює це в діалозі Ярі, тому що читати книги вона не любить, не цікавиться і коли її вчили господарству вона лінувалася. Тому про полинь, чи що там, нам розповідали живі Химери, бо Яра поранилася і кричала на них, що в неї шок, воеа це вчила, але не пам'ятає! Можна було зробити інакше: вона обпеклася в ту полинь, її Химери приводять до Першого, Ґаздиня їй обробляє руку, а Яра через сльози виправдовується, наче знала, що то для русалок вбивче знаряддя, але не помітила, хотіла допомогти підняти і от – обпеклася. Вже каще звучить, ніж те, що було в книзі. Яра – дурепа, яка прикидається самою розумною і їй все сходить з рук, бо вона головна героїня.

При цьому я нічого не говорю на умовний троп, що вона завжди в центрі подій, бо її туди Будинки кличуть і вона прибігає (коли вчасно, коли ні), бо нехай, її «особливість» тут грає як найкраще, тож нічого не скажу. Все добре.

Просто мене дуже нервувала її Мері Сьюшність. Вони бувають різних типів, але з все вміючої, всіма обожнювальної Мері Сью можна зробити цікаву героїню, якщо гарно прописати її шлях, мотивацію та взаємодію з іншими і це не буде так награно. А Яра – це Белла Свон з Сутінок: гарно кліпає очима, привідкриває ротик та ходить де не треба, а всі її люблять, в неї найсильніша сила, проти неї спочатку всі, а потім всі за неї, в неї найкращий чоловік.

Яра – ніяка, але Мері Сью. Можливо, її такою зробили, щоб читачка асоціювала себе з нею, але я б радо себе асоціювала радше зі Славою – її антоганісткою, яку дуже ахуєнно злили, хоча цьому було віддано глав 4-5 і те БІЛЬШУ частину при її каятті зробив Дамід. Згідна, що Яра залякала її, хоч Слава була сильніше від неї, але потім Дамід її відвів з Білу залу перед Дзеркалом, подопитував ранєну (її при чому не ранили, але писало, що вона повзла через страх, корчилася від болю) Славу, натякнув, що це не суто її бажання було, а навіяне основним Злом Зливим, вона пообіцяла більше хєрні не робити, встала і пішла. ВСТАЛА, БЛЯТЬ, І ПІШЛА НЕ ПОПРОЩАВШИСЬ, ХОЧА ЇЇ ТРЕБА БУЛО ЗДАТИ ГОЛОВНОМУ ДОМОВИКУ. А що Яра? Залякала її трохи Туманом, розказала, що знайшла в домі Слави і Слава їй за це ще підказку дала, над якою працювала рік, а Ярі за красиві очі віддала. От як я маю любити головну героїню, коли вона практично просто спостерігач, яка вже на майже все готове приходить?

Вони ще після цього вирішили не шукати того Покруча злого, бо Ярі сказали тільки Славу спинити, а отже її місія закінчилася. І вона цьому майже не посприяла, може трохи, але не значно.

Далі, ммм, історія з тим, як Ярі і Даміду не можна бути разом. Вона тільки плаче, що їй нічого нізя, що їй заборонили бути з її коханим, але і вона, і він будуть нещасні разом, тож вона хз, що робити, тому втекла до брата. Бля, я тоді полюбила Коша, він мене і мєлким прикалував, а як став повноцінним Домовиком взагалі 🥰

Химери, люблячі Яру, передали Даміду, як йому можна перестати бути Домовиком, а отже бути з Ярою, він це робить, майже не вмирає, Яра знову плаче і її за руку ведуть до нього вже НЕ Домовика. Він пояснює, як це так, не викриваючи, що то Химери йому допомогли бути з тією амебою, просить її віддати і вони валять восваясі. Блять. А ВОНА?? Чому мене так взбісив цей момент? Тому що він пов'язаний з іншою сценою з іншим Домовиком, якого Яра ледь не вбила. Це Яра могла б запропонувати таку ідею Дамідові, так, ризиковано, але вона бачила, як Родзинка став іншим, його переробили, тож могла подумати, що і Даміда перероблять, але зр��били це Химери і Дамід, поки вона зробила смачну каву братові та поприбирала в його саду й помила Афродіту чи кого там… Вона нічого не зробила.

Було б цікавіше почитати про її шлях злодійки, от як Слава, бо в них обох сили Залякування, але наша Ярочка добра, вона хоче творити ��обро, не причиняти біль іншим, хоча в неї на очах померло двоє, а інший не вмер майже. Харить.

От цей Родзинка. Ля, він теж бісить, але його можна зрозуміти, в нього дах поїхав, стокгольмський синдром (можна вважати, що це єдиний перс ЛГБТ, бо він одержимий Покручем, а вони обоє – хлопці, але уже мої мрії), я взагалі не маю нічого проти. Але Яра (я так і не зрозуміла нащо) прийшла до нього знову, він на неї напав і врятувалася, ой, вибачте, її врятували дракончики підпаливши йому волосся. Висновки? Ті ж самі.

А я хотіла відстати від неї та за інших поговорити… Зате згадала, що здихався Покруча також Дамід своїми силами в двох абзацах. Тому фактично, Яра з Покручем навіть не взаємодіяла.

Блять, можу поговорити тільки про персонажів, вони колоритні, цікаві, окрім Яри та ще там двох, а от опис фасадів чи того, що описувалося навколо не зацікавив, навіть згадати нічого окрім того, що привітання-вітання з Домами були цікаві. І там пояснення про Покруча, Нічницю та русалок були ще, от… Все.

Вернемося до персонажів. Мої улюблені два: Анандамід та Кош. Про останнього в двох словах сказала, а от Дамід, блять. Він мені подобається і я відчувала, що авторці теж, бо він прописаний як ідеал, хоч в нього є пройьоби. А потім я прочитала присвячення книги і вона була присвячена йому. Авторка зробила Яру нічкою, щоб бачити себе? Краще б просто себе поставила на її місце, так хоч Яра людянішою була… Ну й нехай, Дамід все ж таки цікавий. Я не дуже люблю темношкірих, але брюнет з чорними очима, старший, вищий за мене? Дайте! Але це навіть смішно, що його розкрили краще за головну героїню, декілька сторінок навіть були суто його імені призначенні. Мені подобалася взаємодія Яри і Даміда в середині книги, під кінець, коли робив все, прям ВСЕ для їхніх відносин вже було неприємно, забагато. Або замало, вони за весь час лише за руки потрималися та він її обняв. Все. ЇБАНИЙ РОТ, ТА ХОЧ БИ ПОЦІЛУНОК ОДИН НАПИСАЛИ. Я була б навіть згідна, якщо б цей поцілунок відбувався на порозі смерті Даміда, але любов Яри його врятувала. Я б бісилася, але вона б тоді хоч щось зробила і був би фансервіс!

Розумію, що це «для дітей та підлітків», але я ж не сцену 18+ прошу, це було б занадто, так… Хоча я сумніваюся, що авторка прописала би її гарно і все ж сумно за відсутність поцілунка. Дякую, що хоч Коша в щічку цьомнула і там маму на початку, здається.

Короче, якщо закрити очі на Мері Сьюшність головної героїні, що зробити складно, для цікавої історії будинків Києва, української міфології і цікавий ДРУГОРЯДНИХ персонажів – може бути. Але я б не дуже радила. Я купила цю книгу собі на 8 березня ще чотири роки тому лише через обкладинку, зроблену відомою мені художницею з Одеси, прочитала щойно від відсутності справ. І все ж, навіть якщо і варто розповсюджувати укр суч літ, це – не найкращий варіант.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протистояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записала письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це пр��сто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але відношення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше не згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[darkrwitch]

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протистояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записала письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це просто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але відношення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше не згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[darkrwitch]

Name: Lessons in chemistry

(Уроки хімії)

Director: Берт, Берті, Сара Адіна Сміт

Year: 2023

Country: США

Company: Apple

Genre: Драма

Seasons: 1

Episodes: 8

Running time: 60-70 хв

The description: 1950-ті роки. Елізабет Зотт мріє займатися наукою, але на заваді стоїть суспільство, в якому місце жінки — на кухні. Вона погоджується зніматися в кулінарному телешоу й бере собі за мету навчити націю домогосподарок, яких ніхто не помічає, не лише куховарити.

Started: 27.12.23

Finished: 27.12.23

First impression: Брі Ларсон, котра грає головну роль, як людина мені не подобається і в деяких фільмах, якими вона пишається, навпаки немає нічого цікавого. Проте тут її персонаж підходив її кам'яній міні і я старалась не зважати на скандали, пов'язані з актрисою. І мені сподобалось. Мені сподобалась історія зазнайки-хімічки, яка пре напролом всіх, а згодом і своїх особистих рамок. Другий головний персонаж мені теж сподобався — дивак, простак, дуже милий хлопчина, він до останнього був ключовою фігурою в історії. Сусідка, пастор, режисер та асистентка — класні персонажі. І пес теж, моя булочка…

Історія пряма і проста, з трохи, чесно кажучи, на��окучливою повісткою. Я не проти фемінізму (до речі, мені здається, саме через це гг грає Брі Ларсон), але коли його не кидають у лице, так само як расизм. Проте я враховую час, в якому відбуваються події серіалу, тому не так скептична. Все ж таки, як раз таке тоді відбувалося — жінки, та чорношкірі виборювали свої права на те, що білі чоловіки їм забороняли та вставляли у рамки очікувань та стереотипів. Чорт, та навіть я у своїй книзі тих самих років написала «стереотипи» та спробу їх толерантного вирішення. Просто через Брі Ларсон я така «мєх, фемінізм від неї»

Але закривши на це очі — чуттєвий, життєвий, хороший серіал, який я раджу

Rating: 9/10

[darkrwitch]

Name: 악귀 Akgwi

(Примарний демон)

Director: Лі Чон Рім

Year: 2023

Country: Південна Корея

Company: Studio S, B.A. Entertainment

Genre: Детектив, жахи, драма, фентезі, трилер

Seasons: 1

Episodes: 12

Running time: 60 хв

The description: Коли двері в потойбічний світ відкриваються, можна побачити демонів. Ку Сан Йон одержима одним із них. Йом Хе Сан бачить демона, що оволодів дівчиною. Вони намагаються з'ясувати правду про таємничі смерті, пов'язані з п'ятьма священними об'єктами.

Started: 23.12.23

Finished: 26.12.23

First impression: Мені сподобалась тема серіалу — самогубства через мстивого малолітнього привида, який всіма силами не хоче виходити з тіла одержимої — дуже класно. Картинка сочна, хоч і повсякденна, без дужчих спроб зобразити Корею вау-країною, але для мене навіть плюс, бо вона мені без то подобається. Перси колоритні, живі, (на смерті одного із я плаков() а особливо сподобався молодший детектив (він любовний інтерес, звісно ж сподобався, але не тільки через це, в загальному перс класний, був би він реальним - я б підкотила) та головна героїня. Також оця вся міфологія Кореї, звичаї, обряди. Я мало що знала про це раніше, але тепер хоч щось знаю і воно відрізняється в��д знань про японські звичаї, певне, переплітається з китайськими більше, бо були ієрогліфи

Єдиний мінус — я взагалі не пам'ятаю імен, тому не розрізняла їх у діалозі, ну може ім'я привидів та жгг. А ще не дуже сподобався кінець. Затравка була чудова так само, як і розв'язка, але висновок, чи як би його назвати... Класна тільки частина з виконанням мрій жгг та з розмовою з лав інтересом. А з професором, феєрверками, хворобою та баченням привидів... Особливо не ясно було останнє. Як це сталося? Чого? Це норм?

Це середня кінцівка, ні добре, ні погано, вона, можна сказати, реалістична, все закінчене у своїй точці та може розвиватися далі. Але, все ж таки, я очікувала не середнячка в кінці, бо робота на високому рівні

Rating: 8/10

[darkrwitch]

Non happy

Ненавиджу цей рік. Цей тиждень особливо. Мені байдуже «Ой, у всіх так, таке життя». Байдуже. Я такого не хочу. Я хочу спокою, щоб мене ніхто не чіпав і не змушував щось робити, бо так, бачте, треба. Я хочу спати. Вічно, бажано. Найдіть іншу жертву, аби вона існувала для вас, а мені дайте злягти в труну.

Може, я надто рефлексую, але без цього буде саме так, як я думала. І до нового року у мене так і не з'явиться настрій. Чому я не можу на новий рік бути дома сама? А, точно, бо тоді весь рік його так проведу… Мінуси? Тільки в тому, що мені не дадуть це зробити. До кінця цього тижня я так і не висплюсь. І малоймовірно, що наступного тижня мені дадуть це зробити теж. Тож який нахуй настрій? Мені треба місяць до першого числа, а не якийсь бісів тиждень, якого практично не буде.

Я переповнена ненавистю кожного ранку. Сьогодні до ночі маю робити одне, завтра від ранку маю зробити те, що не хочу, відбути те, що не потрібне і поїхати туди, куди лінь. А там прибирати. А там їсти. А там прибирати. Цяцькатись, наче все окей. І назад додому. І наче я вільний. Якби ж то була правда. Мені знайдуть чим зайнятися. До прикладу, прибиранням до нового року. Хоч я запрошена до друзів. Хоч навіть до них не хочу. Я не хочу зустрічати новий рік, слухати промову президента і рахувати чіс до півночі. Мені байдуже, коли там стане наступний, ще один ганебний та надокучливий рік. Я все одно його жити не буду. Існувати.

Хочеться, аби на мене впала сосулька і розтрощила череп, мізки. Я вже не виводжу. Я заїбався. Я не хочу цього «свята».

Novus Annus Felix.

[darkrwitch]

Friends

У мене немає друзів, яким я можу довіритися. Тепер так точно. Раніше мені просто було складно почати розмову за свої проблеми, але я все ж таки була здатна на це. Тепер такої можливості немає. Тому що й друзів, яким я довіряю теж.

Не в поганому сенсі. Вони є, ми спілкуємося. Просто я відчуваю себе зайвою. Я їм не потрібна. Тому я не говорю їм про свою біль. Адже я буду нав'язуватися, надоїдати, їм цього не треба. Жодному із них. Моїй кращій подрузі, які теж зараз погано, але я не здатна її підтримати. Подрузі, з якою я хочу хороших відносин, але я знаю, що вона цього не сильно хоче. Другу, тому що ми ще не настільки близькі. Другу, який зайнятий роботою, навчанням, відносинам у сім'ї, я не дуже думаю, що у нас близькі відносини, аби я жалілась. Хлопцю, який мені подобається, з яким я зустрічаюся, але ми надто рідко спілкуємося,бо обидвоє — ідіоти… Я не хочу жалітися нікому з них.

Я хочу притворятися, що все добре, що мене нічого не гребе. Я не хочу здатися обузою. Я боюся при них плакати. Я боюся їм відкритися.

Non opus est.

Насправді, я хочу померти зараз так само сильно, як і тоді. Але досі боюся. І при цьому нікому не можу це сказати. І не хочу, бо хочу померти. Але й не хочу.

Я так заплуталася.

Я ненавиджу думати.

[darkrwitch]

Щось цікаве, більшість з медичної літератури

Афронт — Публічна образа;

Гіпердонтія — Надмірна кількість зубів;

Дефенеструвати — Викинути когось із вікна в англійській;

Дисанія — Стан, при якому зранку складно встати з ліжка;

Елоуп — Втекти з дому, аби одружитися без дозволу батьків;

Завсідник — Постійний відвідувач, частий гість;

Ідіосинкразія — Реакції організму, подібні алергічним;

Консенсус — Вирішення конфлікту досягнуте в результаті дискусії;

Презумпція — Припущення, яке без доказів вважається істинним до тих пір, поки його неправдивість не буде безспірно доведено;

Піррова перемога — Перемога, яка дісталася дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці (метафора);

Редукція — Процес, що призводить до зменшення, послаблення або спрощення чого-небудь, іноді до повної втрати якихось об'єктів, ознак.

Філіцид — Навмисне вбивство дитини одним із батьків.

[darkrwitch]

Eat

Ти бісишся на слово «їсти».

Воно звучить для тебе так противно, наче сичання змій під вухом у самих неочікуваних місцях. Натомість спраги — відраза, навіть, якщо твій живіт зводиться судомами та падає тиск. Байдуже, бо коли тебе закликають до столу — це вважається тиском сильнішим.

Неприваблива їжа у тарілці та непривабливі боки, зайва вага та істерики щодо цього. Розуміння того, що твоє тіло нормальне не допомагає знизити твою одержимість скиданням ваги. Схоже на одержимість ножами.

『Kyrie eleison, quam stultus es.』

Вона з'явилася знову, чи не так, любий?

Ти знову дивишся на свої руки та уявляєш, як буде тобі боляче під струмками крові. Так само ти уявляєш момент, коли друге підборіддя зникне разом із тривожністю, хоч для цього ти нічого не робиш. Всього на всього ти перестав їсти і тебе гложить почуття провини, ненависті та голоду. Кислота шлунку роз'їдає м'які стінки, а ти гризеш з голоду себе. Покусані свої, чужі руки, губи у зазубринах, скусані нігті.

Ти себе мориш голодом і все. Це допоможе тобі швидше наблизитись до смерті, але аж ніяк до ідеального тіла. Воно вже ідеальне, хоч тобі не до вподоби, тому ти й знущаєшся над собою.

А тепер ти злишся від одного слова: «їсти».

[darkrwitch]

The book: Heartstopper vol 1/2/3/4

(Коли завмирає серце том 1/2/3/4)

Author: Еліс Осман

Publisher: Видавництво

Series: Heartstopper

Year: 2018 - 2019 - 2020 - 2021 / 2022 - 2023

Genre: Романтична комедія, підліткова драма, повсякденність, ЛГБТК+

Pages: 288 / 320 / 384 / 384

Language: Англійська / українська

The description: Чарлі та Нік навчаються в одній школі, але вони ніколи не перетиналися… допоки якось їх не посадили за одну парту. Вони швидко стають друзями, і незабаром Чарлі сильно закохується в Ніка, хоча й не думає, що у нього є шанс.

Але кохання працює дивовижним чином, і Нік зацікавлений у Чарлі більше, ніж вони обоє усвідомлювали.

~

Нік і Чарлі найкращі друзі. Нік знає, що Чарлі ґей, а Чарлі впевнений, що Нік ні. Але любов працює дивовижним чином, і Нік дізнається багато нового про своїх друзів, родину… та самого себе.

~

Чарлі не думав, що коли-небудь сподобається Ніку, але тепер вони офіційно пара. Нік навіть наважився зізнатися мамі у своїй орієнтації.

Але камінґ-аут не трапляється раз і назавжди. Старший брат Ніка, шкільна поїздка до Парижа, не кажучи вже про всіх інших друзів і родину… Життя може бути непростим, навіть коли поруч із тобою кохана людина. Почуття Чарлі та Ніка серйознішають, тож надалі вони потребуватимуть одне одного більше, ніж будь-коли раніше.

~

Чарлі не думав, що Нік коли-небудь зможе його покохати, але тепер вони офіційно пара. Чарлі починає відчувати, що готовий сказати ці три простих слова: Я кохаю тебе.

Нік відчуває те саме, але у нього багато чого на думці. Не в останню чергу його бентежать потреба камінґ-ауту перед батьком і той факт, що у Чарлі може бути розлад харчової поведінки.

Коли літо переходить в осінь і починається новий навчальний рік, Чарлі та Нік дізнаються багато нового про те, що таке кохання.

Taken: 27.08.23

Started: 28.08.23

Finished: 30.08.23

First impression: Суто гомо-історія, у якій немає жодного нормального представника гетеро відносин. Це майже єдине і важливе, що мене змусило знизити оцінку. У будь-якому випадку історія не те що цікава, а мила і проста, уособлення кохання в епогеї щастя. Мені сподобалося, що все відбувається у Британії і зближуються практично два кардинально різних серця: Чарлі — тихий та плюшевий чорний кіт, Нік — золотий, м'який ретрівер. Найкраща клішована комбінація. Файно, що авторка зобразила плавний перехід розуміння Ніка щодо його почуттів, починаючи з бромансу, закінчуючи поцілунком з коханим. ��ак як я читала 4 тома підряд, можу одразу перескочити на те, що мені точно запам'яталося: історія з анорексією Чарлі, зображено доволі правдоподібно, коли у нього ставалося моральне падіння, я відчувала це і навіть трохи сплакнула. Незважаючи в загальному на дуже ризиковану ЛГБТК+ книгу піднята ще й ця непроста тема, це дуже класно.

Повернуся до сюжету: друзі - можливо закохані - коханці - в майбутньому подружжя (:D) Дуже легкий троп, зрозумілий, не нав'язливий, відбудований правильно навіть якщо це кліше. За вуха нічого не притягнуто, хіба що булінг «колишнього» Чарлі, який до останнього не вірив, що його кинули, тому засосав бідолашного. А тут принц Чармінг нарісовалься. Шкода, я подумала про це тільки зараз, але треба було порахувати скільки за 4 тома ці двоє поцілувалися то тут, то там. Засос теж рахується.

Після чого в команді реґбі викладачка застукала голубчиків і я до останнього думала, що вона просто не гомофобка, але ні, як я вже казала: всі хороші персонажі тут — представники меншинств. Це мене трохи обурює, бо нормальні гетеро-відносини зображенні тільки у батьків головних героїв. Викладачка, вчителі мистецтв та науки, азіат з гендерсвап-дівчиною, лезбійки, геї. І тільки Торі, старша сестра Чарлі, вкрашилася в свого друга у 4 томі, хоч і не визнає цього.

Не читала інших робіт авторки, які пов'язані з Торі, але, дідько, вона хот. Найкраща дівчин��а, мені вона так подобається: спокійна, врівноважена, похуїстична, але порве за брата і насправді любить свою сім'ю, ну і Ніка, який майже її сім'я. Момент, де вона пнула ногою телефон старшого брата-гомофоба Ніка, бо він пиздів, що його молодший піддався свому хлопцю драма-квін — 🔥

(Жаліюся, що тут всі ЛГБТ, а сама вкрашилась в дівчину. Класика)

В загальному відчуття дуже приємні, легка історія, яку можна залпом прочитати за вечір. Малюнок доволі легкий у виконанні, він приємний, але я люблю більш реалістичні малюнки, а не cartoons. Також там була сторінка з підбіркою треків Чарлі, які, як я зрозуміла, усі про геїв, але не слухала, тож не можу нічого сказати про неї. Неллі він лав.

Rating: 8/10

[darkrwitch]

Egotism

Коли я лежала прибитою до ліжка, то чула безкінечні претензії щодо моїх дій, моїх вчинків. Поруч лежали нещасні, більше ніж я і нас порівнювали, стараючись таким чином вивести мене на шлях праведний, засоромити мене. Засоромити вдалося, але це обезцінило мене.

Quare⁇

Я хочу побути егоїстичною, у чому проблема? Так, бідні вони усі, а я наробила дурниці. Їм боляче більше, ніж мені, їм не пощастило у житті, а я здорова, красива та хороша дівчина. Звісно, ви праві. Але це на ваш погляд.

На мій погляд: я — нещасна теж. Можливо, навіть гірше. Фізичну біль можна витерпіти, втратити свідомість, але стерпіти біль. Моральний — ні, бо ти не знаєш, що саме болить. От чому я не можу бути нещасною у своєму житті? Я егоїстка і я цим пишаюсь. Я змучилась, мені остогидло думати про інших більше, чим про себе. Скільки разів я змушувала себе мовчати? Робити те, чого не хочу? Казати те, що від мене очікують? Підлаштовуватися, аби сподобатися?

Я ненавиджу ту картину, яку створила для вас по ваших бажаннях. Я роздерла цю картину на шматки по своїй волі і мене ще й цькують через це? Які ж люди хороші! Вони хочуть мені найкращого, але не хочуть почути мої бажання! Ха-ха! Їм зі сторони видніше! Звісно…

Я нещасна. Зламана зсередини. Розтрощена, побита і жива. Я дихаю без трубок в носі, не мочуся у ліжко, я можу рухати ��сіма кінцівками та бачити, говорит��, чути. Скільки дітей цього не можуть? Та дофіга, панове.

Але я хочу бути егоїстом.

Це моє бажання, сучки.

Тому пішли до біса інваліди й йобані жертви русні. Я — для себе все. І я хочу ███████.

[darkrwitch]

Декілька нових словечок

Фрустрація — Психічний стан, що виникає у ситуації неможливості реалізації важливої для людини мети чи потреби;

Текстроверт — Людина, якій легше розповісти про свої почуття в переписці, ніж в житті;

Інфантильність — Риса притаманна особистості, в діях якої переважають незрілі вчинки, небажання брати на себе відповідальність чи зобов'язання;

Фріссон — Приємні відчуття, що виникають при дотиках коханої людини, прослуховуванні улюбленої музики, через звуки природи, приємні думки тощо;

Прескевю — Ситуація, коли ви намагаєтеся згадати слово, яке точно знаєте, проте воно ніяк не згадується;

Аларміст — Людина-панікер, яка підіймає тривогу без достатніх на це підстав, схильна до паніки і поширювання тривожних, часто необґрунтованих чуток;

Колізія — Зіткнення інтересів, переконань, мотивів, поглядів, прагнень та формування протистоянь;

Експромт — Промова, виступ або подія без попередньої підготовки, у музиці це спонтанно створені композиції;

Догма — Основне положення будь-якого вчення, яке без додаткових доказів вважається абсолютно правильним;

Балагур — Так називають людину, яка вміє легко та весело говорити, жартома розмовляти, помічати смішне.

[darkrwitch]

Along with not

Чому погано бути самій? Чому це ніхто не розуміє, так звані екстраверти вважають дивним бажання бути самотнім і це мене вбиває. Я ненавиджу бути у компанії будь-кого. Мені зручно самій, я люблю це, я відчуваю себе вільною. Не замкненою у очікуванні тієї, чи іншої реакції, відповіді, емоції або дії. Мене не охоплює тривожність щодо думки когось, якщо я зроблю щось дивне. Мене переповнює роздратування, бо все моє життя майже що ВСІ хочуть бути поруч. Я — ні, навіть з самою собою.

Я не буду спорити, що мені було б краще бути завжди самій, ні! Я теж хочу спілкування, бути поруч з коханим, відчувати тепло рідної людини, сміятися у компанії друзів. Але я ненавиджу, коли мене змушують робити це проти моєї волі. Я маю право відмовитися проводити час тоді, коли не хочу.

Не клич мене у туалет, аби я просто постояла напроти дзеркала, поки ти сциш чи міняєш прокладку.

Не клич мене йти слідом у магазин, якщо купити напій ти хочеш собі.

Не клич мене під палюче сонце загоріти та подихати свіжим повітрям.

Не клич мене посидіти біля тебе, бо ти хочеш спілкування і чиєїсь присутності поруч.

“Miseri homines qui solus esse non potest.„

Досить, не робіть мене винною, якщо я не хочу потакати вашим бажанням бути поруч зі мною. Не дивуйтеся, чому я не кличу вас усіх бути поруч зі мною тоді ж. Ви достатньо проводите зі мною часу, немає сенсу на інше. Якщо ж це вам недовподоби — ідіть, та знайдіть собі іншого, хто захоче ходити хвостиком, бо ви так сказали.

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤ— Solus ero.

[darkrwitch]

The book: 現実逃避してたらボロボロになった話 — My Alcoholic Escape from Reality

(Моя алко-втеча від реальности)

Author: Наґата Кабі

Publisher: Видавництво

Series: Щоденник Кабі

Year: 2023

Genre: Автобіографія, алкоголізм

Pages: 136

Language: Японська / українська

The description: Ще один емоційно заряджений щоденниковий комікс авторки «Мого лесбійського досвіду самотности»! Життя Наґати Кабі виходить з-під контролю, і вона не може припинити споживати алкоголь, щоб пом’якшити контакт із реальністю. Через нестерпний біль у шлунку, вона звертається до клініки, де їй ставлять діагноз «панкреатит» – і негайно шпиталізують. У житті Наґати Кабі розгортається нова глава, коли вона намагається повернутися до реальности та створення манґи після свого зриву.

Taken: 27.08.23

Started: 27.08.23

Finished: 28.08.23

First impression: Відчуття ще дивніші, ніж від прочитання першої книги…

Я в повному шоці. В мене не раз промайнула думка: «І це все сталося за рік?» Чесно, я не очікувала, що мене так шокує друга книга. Хоча, до речі, мені здалося, що це третя, а не друга, варто подивитися уважніше, тому що я бачила «Щоденник стосунків з самою собою». Отож я перевірила і на англійській вікіпедії оця книга, на яку я зараз роблю рецензію — третя, перед нею «щоденник стосунків»! Тоді у мене запитання до видавництва, що пропустило одну книгу ,_,

Цей невеличкий відступ мене просто насторожив, отож я мала про це написати. Вернемося до теми! В цій манзі менше сторінок, ніж в попередній, але далась вона мені тяжче. Певне, тому що я почала відчувати набагато більшу відразу до Кабі, ніж раніше, тому що у «лезбійському досвіді» вона здавалася загубленою дитиною, яка не розуміє, що робити у цьому житті навіть коли майже тридцять. А тут вона довела себе до панкреатиту, жалілася на це, а потім знову взялася за теж саме. Це жалюгідно.

Мені було неприємно читати те, як вона хотіла виправдатися, не писати есеї, жалілася і робила все з точністю навпаки, ще й дивуючись, що рівень ГГТП знижується, коли вона бухає. Блять, це яскравий приклад, що оповідачу з бідами з башкою не можна довіряти на всі сто. Мені було складно і на тридцять.

Щодо малюнку — мені сподобався вибір оранжевого кольору, він мені здався приємнішим, ніж рожевий. Дуже привабливо намальований мед персонал, мені кожна медсестра подобалась, навіть головний лікар, не зважаючи на те, який скетчовий стиль у авторки. Це залишилося з минулої манґи і, звісно, він нікуди не дінеться, але ще раз скажу, що цей стиль дуже підходить до оповідання.

Також, мушу відмітити, Кабі несвідомо показала, що насправді її батьки люблять її і, схоже, після першої манґи почали їй допомагати. Вона це показує, але видно, що не розуміє. Тому трохи полламавшись, написавши про свою вину перед батьками, що плакали через неї (бляха, як це життєво, про це колись теж напишу), вона знову повертається до алкоголю і булочок! Егоїстично, це були пусті слова про хвилювання щодо рідних, окрім себе їй байдуже на інших.

Не можу приписати себе до хейтерів Наґати Кабі, але цей щоденник мені не сподобався.

Rating: 6/10

[darkrwitch]

The book: さびしすぎてレズ風俗に行きましたレポ — My Lesbian Experience with Loneliness

(Мій лесбійський досвід самотности)

Author: Наґата Кабі

Publisher: Видавництво

Series: Щоденник Кабі

Year: 2023

Genre: Автобіографія, юрі

Pages: 144

Language: Японська / українська

The description: Карколомна автобіографічна манґа, яка захопила інтернет! Це чесний і щирий погляд однієї молодої жінки на свою сексуальність, психічний стан і дорослішання у наші часи, зворушлива історія з виразним малюнком, який викликає і сміх, і сльози, зображає не лише пробудження сексуальности авторки, а й чимало інших особистих аспектів її життя, які зрезонують і вам.

Taken: 27.08.23

Started: 27.08.23

Finished: 28.08.23

First impression: ,_,

Перший том був для мене чимось дивним, водночас незрозумілим і дуже знайомим. Мушу одразу зазначати, що бляха, як мені сподобалась сцена першого разу авторки, просто найс. А от інше… Я так часто ловила жизу, але деколи це виглядало перебільшенням, або то у мене ще не крайня стадія депресії і гіперопіки батьків. Я ще не доросла до віку авторки, у мене ставалися інші події в житті і все ж я можу хоч трохи розуміти егоїстичну, беземпатичну до всіх окрім себе пані Кабі.

Вона залежна від своїх батьків, втратила себе після випуску і не могла знайтися опісля, їй байдуже на все, але іона вирішила подумати. Подумати про ескорт, про секс, вийти з видуманого образу дитини своїх батьків якій не можна було не те, що говорити, навіть думати про секс. Цього було достатньо, аби найти в собі сили покращити свій режим, свою зовнішність та гігієну, просто аби переспати з дівчиною. Це не надто реалістично, але кожному дано своє.

До того ж я вважаю, що Кабі не надто хороший оповідач своєї історії, вона здається гіпертрофованою, хоч і доволі щирою. Вона щира, вирішила не соромитися розповісти про неможливість знайти своє місце, про свою сексуальність, аб'юз батьків та дивну любов до матері, перш за все, за свою ганебну спробу піти в лезбійський ескорт, на що вона ще й мами позичила гроші. Weeelp, такого у мене не було, тому це стало трохи шоком.

Мушу відзначити малюнок, він приємний, хоч і доволі мінімалістичний, як скетч перед основною роботою, але тому що це щоденник Наґата Кабі, це тільки личить манзі. Тому що немає вишуканості, вона не приховує, що це щоденник, де просто вписуються думки у вигляді ілюстрацій на швидку руку. Чотири колонки на сторінку, думки у квадратних хмаринах, непривично, але привабливо у вигляді своєї огиди. Як Шрек (Боже, згадала святе), не дуже привабливий персонаж, у даному випадку малюнок, але важлива історія може подаватися й у такому вигляді. Цю манґу купують не через обкладинку, а досвід. Класно, хоча мені доволі дивно і не дуже зручно читати чийсь щоденник, аналізувати людину і бачити, наскільки в ній все погано. У даному випадку не може бути поділу на автор та твір, це взаємопов'язане, бо це автобіографія.

Особисто я б свої труси не кидала читачеві у лице, але цим мені і подобається перша частина.

Rating: 8/10

[darkrwitch]

Спробую почитати ще манґи. Тут Наґата Кабі та Еліс Осман

[darkrwitch]

Helpless

Після моєї спроби нічого не змінилося. Я досі думаю про свою смерть, мені досі погано і я думаю, як би мені вчинити? Я брехала, що все гаразд, аби менше надокучати, хоч зовсі�� нічого не змінилося.

Було б непогано піти геть

Мені немає заради кого жити, можливо й тому мені так погано. Заради себе жити я не можу, я не варта своїх старань, а іншим… Мені здається, я їм не потрібна.

｜Parentes?

Мені шкода думати, що через мене їм є і буде боляче. Я надто їх люблю. Але, як би це не було егоїстично, себе люблю більше, ось чому я не хочу терпіти всю цю біль і просто зникнути.

｜Frater?

У нього вже давно є своя сім'я, я для нього лишня, хоч навіть він говорить, я йому важлива, бо я його родина. Я все одно не його головна біль.

｜Amicis?

Вони переживуть. У них є свої проблиси, нащо їм ще мої, враховуючи, що це відволікає. Я — непотріб для них, переключаться на когось іншого, якщо ж їм потрібна «хороша подруга, котра все вислухає і голівкою покиває».

｜Amare?

Він навіть не знає, що мені подобається. А може й догадується, проте я боюся бути більш наполегливою по відношенню до нього. Можливо, мені було б легше жити заради нього, якщо б ми були разом. Але він встиг мені розбити серце своїми словами, що не дуже думає про відносини. Я боюсь, що він бачить мене тільки як подругу. Шкода.

В такому випадку і він мене не втримає。

[darkrwitch]

Name: The Glory

(Слава)

Director: Ан ГільХо

Year: 2022

Country: Південна Корея

Company: Netflix

Genre: Психологічний триллер, драма

Seasons: 1

Episodes: 16

Running time: 42-72 хв

The description: Старшокласниця, що мріяла одного дня стати архітекторкою, стала жертвою насильства в школі з боку своїх однокласників. Через що й покинула школу. Пізніше вона вирішила помститися своїм мучителям, а також тим, які нічого з цим не зробили.

Ця учениця тепер доросла. Вона чекала, коли її головна мучителька одружиться і народить дитину. Ця дитина зараз учень початкової школи. Жінка, яка колись була жертвою шкільного насильства, тепер є класним керівником дитини свого мучителя. Її жорстока помста починається.

Started: 09.07.23

Finished: 12.07.23

First Impression: Короче, я ще раніше його подивилася, але довго сумнівалася чи варто писати рецензію. Проте от недавно наважилася і я не можу сказати, що мені дуже зайшло. Або повпливав мій стан у ті дні як я дивилася дораму, або через нахвалювання від друзів в мене були зависокі очікування. Це звичайна історія помсти, де головна героїня прокачалась на всі сто і майже стала сьюхою. Чому майже? Бо людські пороки в неї ще є, вона не розумна, бо так сказав сценарій, а тому що майже все життя готувалася до цього апогею. І вона показує слабину, деколи губиться, лякається, але їй повезло на лікаря з шизою, який найшов в ній одержимість. І все ж таки Дон Ун класна, хоч і слабка, бо вибрала шлях помсти, а не свого щастя, але в цьому і є щастя зломленої людини. Я б на її місці давно ріпнулась ✌️

Далі банда Чикатіли. Юн Джи, котру я викликалася озвучувати, мені жах як подобається, я люблю поганців і нічого з йим не можу вдіяти. Так, причина її булінгу — хєрня, бо «тому що я можу - я роблю» це жахлива причина, враховуючи, що через неї померла дівчинка. Проте її статність, акторська гра хорошої жінки, ідеальний чоловік і люба донечка, що не пішла по стопах матері, хоч ця дитина не від законного чоловіка, УХХХ. Ще й актриса дуже гарна. Звісно, вона отримала по заслузі, всі від неї відвернулися, її кинули за ґрати… Дуже пічально, але мені все одно сподобалось. Так, так, я нещадно спойлерю, бо мені пох, це мій блог, я не хочу ізощіратися якось.

Коротко скажу про хлопців з компашки булерів: один чувак просто статист-насильник (помер дід), а дальтонік біситься від жиру, придумав собі фантастичну любов до доньки і в кінці кінців поплатився. Але в'їбав педофіла він знатно.

Са Ра — кончена наркоманка, її приход в церкві був неймовірним і актриса чудово передала залежність, так ніби сама пережила, або це був просто грим. Хе Йон мені сподобалась, особливо її бубси, проте персонаж вона поганий, її не було шкода, бо вона до останнього була стервою, хоча це наслідки спілкування з компанією. Вона дуже заздрісна і як дівчинка на побігеньках. Її б, цитую: «якщо б не Дон Ун — гнобили б її», тому я можу зрозуміти її занощивість, вона хоч і не з такої впливової сім'ї, пробувала підстроїтися.

І, боже, блять, Ха Ду Йон, ікона, просто богоподібний бізнесмен, який не зажрався і залишився людиною. Вибір Юн Джи фіговий, я до останнього мріяла, що його заці��авленість в Дон Ун зробить з неї його нову дружину і маму малої Є Соль, але уви, в сюжеті був докторішка з залежністю від звуків шипучки, тож він з донькою поїхав до Америки. Котик, чесно, я ще таких крашів не ловив, є щось привабливе не тільки в його грошах, кам'яному лиці та любові до доньки, але й оця незрозуміла мені захопленість ґо, якою Дон Ун його звабила. Він найкращий чоловічий персонаж, хоч як би не любили тіктокери дальтоніка і лікаря.

В загальному мені сподобалося, нормальний серіал з зачотними сценами сексу і бубсів Хе Йон, класним антагоністом, протоганістом, проте все ж таки до 10/10 не дотягнув. День на половині серіал став мені не цікавим, я додивилася лише за порадою подруги і аби орієнтуватися в персонажах для розподілу озвучки. На цьому все.

Rating: 8/10