dreamer-from-elm-street

[dreamer-from-elm-street]

Welcome to the greatest show behind the Veil!!!

📺🌟

[dreamer-from-elm-street]

Raw next

[dreamer-from-elm-street]

‼️One killed and over 20 injured in Russian missile attack in Dnipro, says Lysak, head of regional military administration

Among the injured are two children (a 13-year-old girl and a 16-year-old boy). They are hospitalized in moderate condition.

In the city of Samar, two people were killed, three people were injured

[dreamer-from-elm-street]

they use the same lipstick

[dreamer-from-elm-street]

ᗷᗩᗷY I'ᐯE ᗩᒪᖇEᗩᗪY GOT YOᑌᖇ ᕼEᗩᖇT

[dreamer-from-elm-street]

My mom's university was damaged by russian attack, my friends' universities were damaged by russian attacks, and this night my university was damaged by russian attack.

I'm glad that none of the buildings were destroyed, but man... Attacks on Ukrainian education (and all other aspects of life) just never stop.

As of now, russians killed 7 people this night, the rescue operations are still ongoing. They took many innocent lives and destroyed a lot of infrastructure over past weeks. People's homes are gone.

[dreamer-from-elm-street]

YouTube

TikTok

[dreamer-from-elm-street]

Messmer the Impaler

[dreamer-from-elm-street]

i want to talk about my ocs but im literally this image. i got nothing

[dreamer-from-elm-street]

"Season of the Witch"

30x20 cm, acrylic on canvas

#украрт #art

[dreamer-from-elm-street]

Oleksandra Matviichuk:

На днях ми з подругою говорили, чому Україна «неідеальна жертва» в очах світу.

Ніби і факти, і право дають досить чітку оцінку ситуації. Немає сумнівів, що Росія агресор, а Україна жертва агресії. Попри це у конструкт «ідеальної жертви» ми не вписуємося.

Ідеальна жертва має просто страждати від дій агресора, а світ солідаризуватися у глибокому занепокоєнні. Натомість Україна має нахабство усі ці роки тримати удар у рази сильнішого противника. Коли всі вже приготувалися її «відплакати та поховати» ще на початку повномасштабного вторгнення.

Більше того, Україна періодично завдає нищівних ударів по імперським амбіціям росії.

Країна без флоту потопила флагман «Москва» та гарантувала «зернову угоду» в Чорному морі, на що не спромоглися ні ООН, ні Туреччина.

Країна без стратегічної авіації, що чекала від союзників на сучасні літаки більше двох років та отримала буквально кілька штук, знищила більше 30% стратегічної російської авіації.

Країна, яку ще навіть не запросили офіційно в НАТО, самотужки реалізовує стратегію всього Альянсу і послідовно знищує наступальний потенціал «другої армії світу».

Країна, де мільйонам людей кожного дня болить від жахливих російських злочинів, але вони продовжують боротися, волонтерити, відбудовувати, допомагати один одному.

Нагадаю, це саме та країна, яка за усіма прогнозами мала просто впасти за 3-4 дні під натиском російської навали.

Ви ж слабші, обурюються про себе країни із потужним військовим потенціалом. Як можна так неввічливо до росії, яка має право вето в ООН, ядерну зброю, 140 мільйонів населення нафту та газ, тобто багато грошей?

Із цієї самої причини нам буває складно знайти порозуміння із країнами, які пережили колоніальний гніт та стирання їхньої ідентичності. Вони ніби підсвідомо собі промовляють, якщо ви жертва, а росія агресор, то чому українська мова досі єдина державна, а в школах по всій країні не лунає російський гімн?

Приємно солідаризуватися із жертвою, яку агресор згвалтував, побив ногами, запряг у ярмо та їде зверху. Ця жертва ідеальна. Її страждання чисті та глибокі. Слова на її захист додають моральної висоти тим, хто обурено виголошує палкі промови.

Але слова не дії. Міжнародна система миру та безпеки ООН давно не може нікого захистити. Інші держави не поспішають ризикувати життям своїх громадян, щоб зупинити глобальну несправедливість. Тому страждання ідеальної жертви, зрештою, лишаються тільки її проблемою.

А вже за кілька місяців місце однієї жертви на перших шпальтах газет займає інша. Світ переключає свою увагу та забуває про її існування.

Дяка Богу, що ми відмовилися бути ідеальною жертвою, а вибрали шлях спротиву. Чинити злу опір – не тільки морально правильна, але й найбільш дієва життєва стратегія. Тільки вона дає шанс на мир, бодай і неідеальний.

Я багато працювала із людьми, які постраждали від російських звірств. Я бачила як відмова від сприйняття себе виключно як жертви та повернення собі відповідальності за своє власне життя ставало відправною точкою для посттравматичного зростання людини.

Я переконана, що відмова від концепту жертви є базисом для нашого колективного виживання. Так, цю війну ми не вибирали, але навіть в цих найскладніших обставинах ми маємо подовжувати вперто шукати вихід та боротися. Бо ми самі собі рятівники.

І нам є на що спертися.

Я записувала свідчення українського вченого, філософа Ігоря Козловського після 700 днів російського полону. До цього я опитала більше сотні людей, які вижили, і вони розказували як їх били, катували, забивали в дерев’яні ящики, відрізали кінцівки, дробили коліна, проводили струм через геніталії, змушували писати власною кров’ю. Тож мене мало чим можна було здивувати. Але Ігор згадав ніби неважливу для доказової бази деталь. І вона мене вразила.

Він описував свої будні в камері-одиночці. Це було підвальне приміщення, в якому за радянських часів утримували смертників. У камері не було вікон, туди не заглядало сонце, бракувало повітря та було важко дихати. По брудній підлозі протікала каналізація. Із отвору цієї каналізації вилазили щури. І відомий на всю країну вчений розказував мені, як він читав цим щурам лекції по філософії, щоб бодай чути звук людського голосу.

Ігор Козловський був жертвою, у тому юридичному розумінні, що його викрали, утримували в нелюдських умовах та катували так, що він заново вчився ходити. Але навіть це не стало для нього підставою, щоб ставитися до себе як до жертви та проживати себе як жертву. Бо основою нашого буття є гідність, а не жертва. А гідність – це дія.

І мова не тільки про те, щоб відчувати свою відповідальність за все, що відбувається, але й робити правильні речі, що це змінити. Гідність дає силу боротися навіть у нестерпних для людини обставинах. Вимір гідності має стати для нас центральним. І тоді ніякої жертви не буде.

[dreamer-from-elm-street]

Cleaning up after a deadly russian drone strike on Kyiv, Ukraine on the 7th of May 2025.

[dreamer-from-elm-street]

the worst thing is that you can’t do anything. you watch your people die and you really can’t help. you donate, you talk about it, you help but it’s not enough and people who can really help are really just clowns protecting the aggressor’s ass.

"бога немає, мам"

[dreamer-from-elm-street]

I'm writing this post because I don't want people in other countries to imagine an ever-present warzone when they think of Ukraine.

Think of your ordinary life. You go to work, go out with friends, build plans for a summer holiday. You have neighbours, maybe you don't know all of them well but they live next to you and you say hello when you see them. You live in a good apartment, with all amenities, modern appliances and stylish furniture. You pay bills for heating, water and electricity. Maybe you're renting out or it's your own place. You are a part of a globalized world although you don't think about it on such a scale.

And then one day there are explosions in your city. At first it seems shocking and unusual. But you hope it'll end soon. But they don't stop. They become more frequent. You witness your hometown get demolished. The places where you spent your free time or ran errands - the windows get shattered and the walls begin to crumble. It looks weird in the middle of a modern city.

Soon the explosions happen so often that you have to go and live in the basement. You, a person, who has a modern home, must move to a basement, with other people like you, where you don't get enough light or fresh air, let alone enough tap water or a decent place to sleep.

And then you witness death. In fact, many deaths, not just one. You get the news of people you knew, maybe your neighbours or relatives, getting killed. They are just gone. At some point you become so desensitized, the news of a dead body lying outside doesn't shock you. Sometimes you have to go outside and help other people dig out the bodies from under debris or bury them. Sometimes you see other apartments being on fire and you can't do anything. Nobody can and there's no point.

The shops are closed and you become so desparate that you start hunting pigeons for food. You share tiny portions with other people because, even though the conditions are terrible, you remain a human.

You lose everything that you owned and cherished. And it all happens in three months. You basically lose any sense of belonging to a modern society in three fucking months. That's what happened in Mariupol. When you see the photos and videos of people in dirty ragged clothes, looking like they came straight from the middle ages, in front of a ruined street - it's easy to think of them only like this. But they never lived like that before. They lived just like you. They had everything you had - TVs, computers, cars, internet, medical care, shops with stylish clothes. And then just in three months russia made them turn into dejected shadows of themselves who forgot what normal life feels like. That's a real tragedy and that's what russians have done and are still doing to us. They are ruining our normal life which isn't much different from your normal life.

[dreamer-from-elm-street]

this person is tolerated because no one has a backbone

[dreamer-from-elm-street]

rotten laugh

[dreamer-from-elm-street]

My William and Henry's plushies by @cheesehambu 💜💛

I am so happy, she made them amazing! She even gave me pins with them as a gift! They and Springtrap are handmade epoxy pins! I AM SO EXCITED, LOOK AT THEM!😭