juls-tsim

[juls-tsim]

Хочітє новий докторський апдейт?

Була сьогодні в лікарні. У відділенні невідкладної допомоги, бо тупо не можу чекати прийома у гастроінтеролога чи ще в когось.

Карочє. Прікол.

Завтра консультація з хірургом 🤡

Треба видаляти камінь в жовчному. Медикаментозно це не лікується.

А ще й запалення сечового і треба антибіотики пити.

А ще, виявляється, мені минулого місяця неправильне дозування для ліків щитоподібної підібрали і теперь вона недопрацьовує. Отже, знизили дозування, щоб знов повернути на 125 мг.

Я ще раз хочу нагадати сама собі, що мені всього 31.

ЯКОГО ХУЯ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ ВЗАГАЛІ 😭😭😭

[juls-tsim]

Ненавиджу блять детерміністів.

Кажу тітці, що ніби камінь в жовчному. Зараз жахливе загострення, мені весь час болить.

А вона така "ну, значить зіркам так треба було, щоб у тебе таке сталося цього року"

А МИНУЛОГО З ЩИТОПОДІБНОЮ?!

А ПОЗАМИНУЛОГО З РОЗАЦЕЄЮ?!

Каким блять зіркам шо я завинила 🤨

Ненавиджу таке. Можна було просто поспівчувати та й все.

[juls-tsim]

А поки я заганяюсь по своїх медичних приколах, хочь покажу вам трохи своїх улюблених фото з відпустки у Венеції.

[juls-tsim]

І так

Докторський апдейт.

Ніби на УЗІ знайшли невеликий камінь в жовчному міхурі. Доктор дав направлення до гастроінтеролога, а до того прописав пити знеболювальне.

Ну, ця моя епопея з лікуванням ніби хоч трошки змістилась з мертвої точки. Хочаб підозра на діагноз є. Правда я теперь до усрачки боюсь ідти до гастроінтеролога. Хоч і розумію, що треба.

Хоч би з усім цим розібратися до серпня, коли я буду летіти до батьків. І бляха, щоб це не було, я дуже сподіваюсь на медекаментозне лікування. Не ріжте мене, будь ласка 🥲

[juls-tsim]

Знаєте, коли тобі за 30, чекати результату аналіза крові в сто разів страшніше, ніж результатів вступних іспитів у ВНЗ після школи 🙄

Як я себе вже накрутила, друзі. То просто пізда. І сказати нікому не можу, бо поки немає про шо говорити.

Але знаєте, мені і не хочеться ділитися з кимось. Тому що кожного разу, як у мене було погане самопочуття, зі сторони рідних починався газлайтинг - ти це придумала/це стресс/це нерви і тд.

Спочатку вони декілька місяців мені говорили "ой, а шо це ти так схудла? З тобою все нормально?"

А потім коли я кажу, що в мене щось болить - ні, ти вигадала.

ІДІТЬ НАХУЙ БЛЯТЬ

Я тільки сподіваюсь, що там нічого занадто серйозного і що б там не було - воно лікується. Будь ласка. Я не так про багато прошу.

Бажано, ка��єшна, щоб ще і не хронічне. Бо в мене і так дві хронічні болячки вже є з якими я, надіюсь, буду жити ще дуже-дуже довго.

Карочє.

Я вже нарівілась сімсот тисяч раз. Завтра знову йти до лікаря і я боюсь до усрачки. Потримайте за мене кулачки, будь ласка.

[juls-tsim]

Я, здається, на стільки часто ходжу до свого сімейного лікаря, що сьогодні у реєстратурі мене позвали просто по імені, а не за прізвищем, як зазвичай. Я навіть не зразу зрозуміла, що то до мене 🥲

Йобані проблеми з... я навіть не знаю з чим зараз, насправді. Болить бок справа. Після їжі тяжість і здуття. Болить внизу живота і бурлить. Я вже собі стільки хвороб придумала, шо скоро сама в труну лягу.

Доктор поки прописав до суботи пропити ліки й знову прийти на прийом. Хоча я розраховую, що він далі назначить обстеження - хочаб елементарно аналіз крові та УЗД брюшної полості. Інакше я себе зжеру. І розумію, що нерви та стресс це все тільки погіршують 🤦🏻‍♀️

[juls-tsim]

Повернулися ото вчора додому з нашої невеличкої відпустки. Загалом - все було чудово і класно.

Але є момент, який мене кумарив всі 3 дні

З усіма розмовляла тільки я тк я єдина знаю англійську. А наша німецька в Італії нікому не потрібна.

Так от. Кожного разу як мене просили у когось щось запитати, поговорити, заказати - тітка потім обов'язково казала "нє, ну вот знаєш, вапщєто я всьо і так паняла"

Блять, ти ніхуя не знаєш англійську. Інакше нахіба за кожною дрібницею накшталт "скільки це коштує" було мене кликати? Щоб потім замість "дякую" говорити мені, що так то ти сама чудово все розумієш англійською, но сказати нічого не можеш?

Хєр там.

Або хтось щось сказав і я, звичайно, перекладаю. І знов замість тупо "дякую" кожного разу чую "та і так панятна било"

Цей нюанс мене вкурвив пиздець. Те саме і з німецькою тут. Вони всі, якщо їх послухати, ледве не ідеально володіють німецькою.

А потім як до лікаря сходити, або в якусь державну установу - так то я повинна піти також. Тому що "нє, я так то всьо понімаю, но на стрессе могу растеряться"

І я не проти допомогти. Навпаки. Я завжди допоможу із задоволенням. Просто хочеться потім почути банальне "дякую", а не "тю, сегодня всьо било панятна, я би і бєз тєбя смагла"

😡😡😡😡😡😡

[juls-tsim]

Їду сьогодні у невеличку відпустку на 3 дні у Венецію.

Це перша моя така відпустка в житті - що я змогла трохи накопичити з ЗП та сама кудись поїхати закордон.

Останній раз я так їхала у Стамбул у 2019, но тоді мені поїздку оплатили батьки, бо я на той момент тільки завершила навчання.

Обов'язково вам потім розкажу про свої враження. Сподіваюсь, що все пройде добре.

[juls-tsim]

Цього разу щось під час місячних прям погано так дуже. Дві ночі не могла заснути без знеболювальних, дуже жахливий стан. Хотілося просто лежати і вити в голос. Не могла встати нормально розігнувшись. Тупо відчуття, ніби хтось в живіт ножа встромив і прокручував. Мене німесил відпустив приблизно через півтори години тільки.

Зазвичай в мене болить перший, інколи другий день. Останні пів року взагалі було відносно нормально, я не приймала нічого навіть.

А в цей раз тупо жах якийсь. І так все життя. Років з 16, мабуть. При тому, що я регулярно ходжу до гінеколога, стабільно раз на рік перевіряюсь бо, відверто кажучи, очкую за своє здоров'я. Ось, в серпні знову піду, так вже цього разу хочу домовитись за щеплення від ВПЛ. Я минулого разу дізнавалась, так його треба робити в три етапи і страхова це не покриває. Тому я й не могла собі минулого року це дозволити, бо кожне щеплення з трьох щось приблизно 170 євро коштує.

Але я вже працюю. Може з вересня отримаю більше годин на роботі і, як наслідок, більшу ЗП. Тож зможу витратити на це гроші. Бо вкладатись у своє здоров'я це, на мою думку, взагалі найголовніше.

Хоча я ще й іпохондрик, знаєте.

Якби існувало 10000 щеплень від всіх хвороб, я б іх поступово всі зробила, сіріуслі 🤡

[juls-tsim]

Small Things Like These (2024)

Для початку маленький камінг-аут - я ЛЮБОЖАЮ Кіліана Мерфі і він багато років є моїм улюбленим актором.

Взагалі мій смак у кінематографі склався десь наприкінці 00-х або на початку 10-х років.

Ви можете сміятися, але мої улюблені фільми є "Початок", "Темний лицар" і "Люди ікс: перший клас".

І в ті часи я запійно дивилася фільмографії Крістіана Бейла, Тома Харді, Кіліана Мерфі, Джеймса МакЕвоя, Майкла Фассбендера або Джозефа Гордона-Левіта.

Так, мені й інші актори та актриси подобаються, безперечно. Але ось з цими хлопцями я намагаюся дивитися по можливості всі фільми досі. Так і про цей фільм із Кіліаном я не знала, поки мені не порекомендували його подивитися.

По-перше, хочу відзначити, що мені шалено імпонує Мерфі як людина через те, як він підтримує ірландське кіно і робить все можливе для розвитку культури своєї країни. Це дійсно захоплює і надихає.

Але щось я відволіклася небагато.

Загалом.

Тут у нас історія про так звані притулки Магдалени, які активно працювали в 20-му столітті в Ірландії і були націлені на те, щоб перевиховувати так званих "занепалих жінок". Але проблема в тому, що найчастіше це були чи просто неугодні комусь жінки без грошей та впливу чи жертви сексуального насильства. Жахливі заклади, загалом.

Про це ще дуже хороший фільм Magdalene Sisters.

Тут мені сподобалося те, що історія показана не зсередини, а, скажімо так, очима простого, доброго і працьовитого чоловіка, роль якого і грає Кіліан Мерфі.

Він у нас грає батька родини. Має будинок, дружину, дітей та свій вугільний бізнес. Він справедлива і добра людина, яка зіткнулася з тим, як насправді в подібних установах ставляться до бідних дівчат і жінок.

Фільм добре знятий. У нього приємна картинка, плавна і некваплива розповідь та гарний музичний ряд. Але я відразу обмовлюся, що це більш вдумлива картина. Її потрібно дивитися спокійно, неспішно і не чекати якогось екшену або щось на зразок того.

Якщо вам подобається плавне оповідання так, як воно подобається мені те, думаю, і кіно це вам припаде до смаку.

7 із 10

[juls-tsim]

Знаєте, я завжди скептично ставилась до цього вашого чату ДжіПіТі

Але він мені тільки що так легко пояснив неймовірно зайобістий аспект німецької граматики, з яким я раніше ніколи не стикалась, що я прям охуїла 😃

Кажись в аспекті навчання я його все ж таки використовувати буду

[juls-tsim]

Буда другого числа с дітьми в Леголенді. Відверто кажучи, я туди зовсім не збиралась, але мої колеги зі школи запросили з ними на екскурсію.

Це вони хотіли мені так подякувати за роботу. Це було абсолютно безкоштовно, та я максимально чудесно провела час. Мені, відверто кажучи, досі трошки дивно, що такі люди ну... існують.

Мені неймовірно повезло з колегами в обидвох школах де я працюю. Колеги дуже уважні, ввічливі, співчутлеві.

Коли я була тиждень на лікарняному після операції на зуб - мені керівника писала, запитувала про здоров'я.

Це я вже мовчу про те, що га даний момент не було жодних конфліктів, ніхто жодного разу ні на кого не підвищив голос і працювати, на справді, в задоволення.

Коли працювала в школі в Одесі, то кожна нарада - це було суцільне приниження, крики и неповага. І це в педагогічному колективі!

В цілому. Просто хотіла сказати, що я чудово провела час в Леголенді. Классно, що ше одна колега з України також поїхала і ми могли разом там ходити, кататися на горках та все обстежувати.

Було чудово. І хоч я боюся висоти, але на багатьох високих горках була, отримала купу адреналіну.

[juls-tsim]

Nickel Boys (2024)

Ще один із фільмів, що знаходилися в одній із номінацій на Оскар 2025.

Але, чесно кажучи, якщо порівнювати з тією ж "Girl with the needle", він дуже сильно програє.

Це така соціальна історія про заклад, який на кшталт виправної установи для чорношкірих підлітків в Америці десь у другій половині минулого століття.

Мені було відверто нудно.

Так, тема цікава і я завжди із задоволенням споживаю контент про історію, культуру та труднощі, через які проходили різні народи, етнічні групи тощо.

Але це має бути приємно знято та цікаво розказано. Із цим фільмом, на жаль, все зовсім не так. Він знятий більше, як якась документалка або типу того. Але як нудна документалка з огидною операторською роботою.

Хто взагалі вирішив, що зйомка від першої особи – це класна ідея? Це, типу, має додати автентичності?

Я маю відчути себе учасником подій?

Вибачте, але це зовсім повз мене. Я терпіти не можу читати книги від першої особи. Я ніколи не граю в ігри від першої особи.

І я ніколи не хотіла дивитися кіно від першої особи. У мене через це під кінець, щиро кажучи, аж голова розболілася.

Мені цей прийом настільки зіпсував враження від фільму, що я не могла на ньому нормально зосередитися. Ти просто губишся в процесі перегляду. Відволікся на 0.5 секунд і все. Сиди і здогадуйся від якого саме персонажа зараз іде розповідь.

Якби ще весь фільм був очима одного персонажа – це було б по-божому. Але мені все одно це сильно не сподобалося.

Показана нам історія потенційно цікава. Це важлива соціальна тема, яку можна було б розповісти так, щоб вона була цікава як чорношкірим, як частина їхньої культурної спадщини. Так і іншим глядачам.

Але не склалося.

Принаймні особисто для мене.

6 із 10

[juls-tsim]

Вчора була на онлайн-трансляцвї концерту Чон Хосока в кінотеатрі зі своєю похресницею. Дякую, що вони ці концерти хоч в кіно показуючи, бо так я ні за що в житті не змогла б піти на справжній концерт. Було прям офігєнно. Зал делюкс, адекватні люди в залі. Одна дівчинка навіть саморобні браслети дарувала. Це, як на мене, надзвичайно мило

Потім пішли я придбала собі новий Кім Сокджина і, нажаль, трохи розчарувалась. Мені не подобається концепт і образ загалом. Тому я і не замовляла сет з чотирьох версій, а просто вирішила якось одну придбати просто для колекції. Но, як на мене, ці карти ну позор йому зовсім цей образ не пасує 😭

А завершили ми наш похід смачнющім корейським пібімпабом і в цілому задоволені поїхали до дому. Я собі навіть нову кожаночку придбала, яку давно хотіла

[juls-tsim]

The Girl with the Needle (2024)

Враховуючи, що вже давно пройшов Оскар 2025 я вирішила, що поступово дивитимуся фільми, які номіновані в різних категоріях. В принципі, я раніше завжди так робила, але останніми роками щось світ кінематографу відійшов для мене зовсім на задній план і це мені не подобається. Я люблю кіно і хочу трохи залишатися в курсі того, що відбувається у світі на великих екранах.

Але я не вибирала якось конкретно який саме фільм подивитися. За мене зазвичай такі речі вирішує великий рандомайзер. Тобто я маю список всього, що я хочу подивитися. І щоб не страждати з вибором я беру рандомне число. Саме так я і вирішила переглянути цей конкретний фільм.

Чесно скажу, від початку він мене не зачепив. Розповідь не просто розмірено-плавна, а в деяких моментах здається затягнутою. деякі сцени відверто неприємні і при перегляді не одразу навіть розумієш, навіщо вони додані. Але ближче до кінця все це складається в один великий пазл. У фільму є своя невимовна, гнітюча атмосфера. Є ось це нестерпне почуття туги та безвиході.

Відразу варто відзначити, що для легкого та розслаблюючого перегляду це взагалі не підійде.

Якщо коротко за сюжетом.

Ми маємо дівчину. Вона працює на швейній фабриці, її чоловік на війні. У якийсь момент вона вирішує пограти в інтрижку зі своїм начальником і вагітніє від нього. І, звичайно, наївна дівчина думає, що все закінчиться весіллям, щастям та ось це все.

Але життя, на жаль, це не казка.

І так вона залишається одна з цією дитиною. Якій їй допомагають віддати на усиновлення і вона вирішує, що працюватиме з жінкою, яка займається влаштуванням таких дітей у сім'ї, де їх любитимуть і про яких піклуватимуться.

Щоправда реальність виявилася далекою від цього.

Але я не хочу розповідати ким же зрештою виявилася ця жінка, щоб не зіпсувати враження від фільму, якщо ви таки зберетеся його дивитися. А я дуже рекомендую це зробити!

[juls-tsim]

The Glory (2022 - 2023)

Це, буквально, одна з найкращих дорам, що я дивилася останнім часом. Я чула про неї, коли вона тільки виходила, але щось дивитися її не особливо збиралася.

Але потім я потрапила на тру-крайм подкаст, де розповідалося про проблеми булінгу в корейських школах і що ця дарама була частково заснована на реальних історіях. І мене це дуже зацікавило.

Сама історія розповідає нам уже про дорослу жінку, Дойон, яка у шкільні роки зіткнулася з жахливим булінгом. Все було настільки серйозно, що це буквально зіпсувало дівчині життя. І все своє подальше життя вона побудувала навколо того, щоб помститися цим людям і перетворити їхнє життя на справжнє Пекло.

Я абсолютно точно не хочу розповідати сюжет так як він на стільки закручений, на стільки ідеально прописаний і загорнутий, що переказувати буде безглуздо і нудно. Але дивилася я просто не відриваючись.

Мені дуже сподобалася гра всіх акторів.

Може антагоністи в деяких сценах виглядали зайве карикатурно-лиходійними з їх гучним лиходійським сміхом і все ось це, але вони при цьому зробили свою справу просто на відмінно. У процесі перегляду ти справді ненавидиш цих людей до глибини душі.

Я просто дуже сильно рекомендую цю дораму до перегляду. Вона просто неймовірна. І, що мені ще дуже сподобалося, окрім основної сюжетної лінії, там є дуже багато другорядних історій, які розказані не менш захоплюючим і які не відволікають від основного сюжету, а лише доповнюють і розкривають його ще більше.

Реально одна з найкращих дорам, що я дивилася.

Кількість сезонів: 1 Кількість епізодів: 16 Країна: Південна Корея Моя оцінка: 10 з 10

[juls-tsim]

Carry on (2024)

Цей фільм я взагалі подивилася випадково. Одного вечора гортала твіттер і там мені потрапив пост, як хтось хвалив гру Теарона Еджертона у новому фільмі від Нетфлікс. І мене це сильно зацікавило тк я дуже зацікавилася цим актором ще після виходу першої частини франшизи "Кінгсмен". Але щось на великому екрані його потім багато не спостерігало. Хоч і думала, що він буде дуже затребуваний, особливо після його перформансу в байопіку про Елтона Джона. Та й фільм "Едді Орел" я дуже люблю. Це від мене рекомендація, якщо що .

Але якщо повернутись до цього фільму.

Мені він, чесно кажучи, по-вайбу нагадав першу частину фільму "Міцний горішок". Це як би і кіно з розряду "терористи захопили будівлю" і при цьому там на задньому фоні повний джингл беллс, ялинки та різдвяний настрій.

Сюжет у нас полягає в тому, що працівник служби аеропорту (Теарон Еджертон) усіма правдами та неправдами намагається врятувати людей і не дозволити терористу пронести валізу з небезпечним вмістом у літак.

Загалом сам фільм знятий дуже динамічно та цікаво. Я подивилася його із задоволенням, хоч і жанр не мій найулюбленіший, відверто кажучи. Щоправда сюжетна лінія тієї жінки-поліцейської була трохи стомлюючою і немовби переривала основний сюжет, хоч наприкінці ці лінії й перетнулися.

І, що ще мені сподобалося, до кінця було не зрозуміло, чим закінчиться, хто вийде переможцем і чи постраждає ще хтось. Інтрига це те, що я особисто дуже люблю тк це тримає в напрузі і не дозволяє відволікатися.

Загалом, не впевнена, що я колись цей фільм переглядатиму знов, але загалом він мені сподобався. І дуже сподіваюся, що бачитиму Теарона і далі в кіно. Цей хлопець дуже талановитий.

7 із 10