malviinnpublic - Tumblr blog

[malviinnpublic]

Йдемо з подругою вулицею, поспішаємо на електричку. Мимо йде дід із собакою

Дід: А навіщо в тебе такий колір волосся?

Я: У фарбу впала

Подруга: А вам не подобається?

Дід: А який натуральний?

Я дивлячись на його білу бороду: Як у вас.

Дід: Так я рудий був...

Подруга: А навіщо ви перефарбувалися?

Дід охуів і зник

[malviinnpublic]

Історія однієї психологічної травми через пірсинг

Він був колишнім моєї подруги. Вони розійшлися, але залишилися друзями. Якось він, я та ще дві наші подруги пішли гуляти. Щось балувалися, їхали кудись, і тут цей хлопець витягує нас з автобуса зі словами "о, я знаю кльове місце". Ми опиняємось біля Дніпра, у полі. Десь там був парк, от ми й пішли

До парку ми не дійшли і зайшли до якоїсь недобудови. Бетонні стіни, два поверхи, на третьому навіть стін не було. Ну, у нас на той момент уже пройшла іскра. Ми застрягли на другому, подруги піднялися на третій. Сіли, ноги звісили

Ну, у нас сюди-туди інтерес, почали цілуватися, ці голосно співають, щоб нас не чути, але ми особливо нічого не робимо

І тут він цілує мене глибше і... Щось ударяється об мої зуби

Перша думка: Боже, у нього зуб випав. До мене в рот

Я відсахуюсь, щось питаю, і він висовує язика і показує пірсинг

Коротше, тепер у мене психологічна травма. Я тепер перед тим, як цілуватися, прошу показати язика

[malviinnpublic]

Я вирішила, що на сьогодні мало вражень і взяла лате з шишками

[malviinnpublic]

То, что меня накрывает нежностью, когда я перечитываю свои собственные тексты, это какая-то форма нарциссизма, да?

[malviinnpublic]

"Валерій, ви не губили гаманець?" - питає дівчина на ресепшн.

"То він таки (прізвище Валерій по-батькові)?" - питаю я, коли вона кладе слухавку.

"Валерій... А як то ви дізнались?" - обережно питає дівчина.

"Та я ж на журналістський форум приїхала", - загадково підморгнула я.

А взагалі я не довіряла працівникам, тому перевірила його картки. На них не було імен, але я ввела їх у шаблон для відправки грошей і знайшла його ім'я. Отак.

[malviinnpublic]

Знайшла в номері в шухляді (не в сейфі) гаманець з 8 кредитками, 900$ та 200€. Зрозуміла, що карма на мені відіграється, якщо залишу собі. Знайшли попереднього жителя готелю. Повернули. Віддячив фінансово. Ги

[malviinnpublic]

А 14 ввечері я поїхала на Сила регіональних медіа.

Дві ночі в гарному готелі, два дні крутих заходів. Нарешті розвіртуалились з колегою Катею. Я весь форум ходила за нею хвостиком. Вона знайомила мене з колегами з інших медіа, слухала її розмови, і розуміла що це і є те саме офігєнне навчання по комунікаціям, яке я не отримаю більше ніде. Зустріла багато прикольних людей, відповіла собі особисто на деякі питання.

Втекли з культурної програми та тренінгу і влаштували стратегічну сессію, ахах.

Ось, 18 листопада зранку буду вдома

[malviinnpublic]

Я вважаю, що знаменитий у твіттері(х) мілітарі кіт Сирський має бути й на тамблері

[malviinnpublic]

Моє побачення зіпсували таргани.

Після форуму я мала день, щоб перепочити. Ми зняли квартиру, випили пляшку вина, все було чудово... І обіцяло бути ще краще.

В ванній я побачила таргана. Лише одного і маленького. Вперше в своєму житті. Але то фігня.

Ми купили піццу і поставили на столі. За дві години я подивилась туди і... матінко рідна, вони звідти в розсипну.

Піццу ніхто вже їсти не хотів.

Тому ми пішли в магазин. А коли повернулись... То вже був вечір. А таргани були всюди. На підлозі, стінах, три штуки на ліжку, один вибіг з подушки...

Ночувати ми там не наважились. Таргани світла не боялись. Побули ще дві години і поїхали по домам. Ось так((

[malviinnpublic]

10 та 11 листопада я була на Донбас медіа форум. Це більше 600 журналістів в одному місці. І це дуже світська подія. Я була на подібній вперше.

Всі зустрічаються, говорять зі знайомими, обмінюються досвідом, заводять нові знайомства. Все вишукано, центр Києва, розкішний фуршет. Відчувала себе самозванцем😅

В перший день я була одна і було трохи нудно. А на другий зустріла викладачку, з якою чудово провела час. Вона активно ввімкнулась в дискусію і я опинилась в центрі цікавих подій, за що їй дуже дякую.

Це були два важких, але крутих дня.

[malviinnpublic]

З першого числа буде рік, як я працюю журналістом. Офігєть...

[malviinnpublic]

Створюю проєкт. Обдзвонюю громадські організації.

Жінка: Так, добре, я зараз на все відповім. А ви самі звідки?

Я: Медіа з Дніпра. КУСТ

Жінка: Звідки? Я не почула

Я: місто Дніпро

Жінка: ой ні, ні! Не треба нічого, я нічого не скажу, до побачення.

Я: ааа... е...

Така реакція, ніби я сказала, що я з москви.

Я забула назву організації і не відмітила, що не дзвонити їм більше. Тому за декілька днів набрала знову.

Та сама жінка спокійно відповіла на всі мої питання, спитала медіа, моє ім'я та прізвище, записала.

У мене одне питання: що це було???

[malviinnpublic]

Миша з'їла мою шоколадку.

Я маю кладову вдома, і там ми зберігаємо різні продукти, що не псуються. Зокрема 4 шоколадки. Німецька, білий Рошен, українська якась з родзинками і одна без цукру, чорна.

Миша прогризла у білій дирочку і виїла половину.

Я розлютилась і поставила мишоловку зі шматком ковбаси.

На наступний день я знайшла пусту мишоловку і погризену упаковку макарон.

Через день була пуста мишоловка і погризені вафельні коржі для торта.

Через два дні пуста мишоловка і погризені вафлі на цукрозаміннику. Одразу дві упаковки.

А сьогодні я знайшла мишоловку з величезною товстою мишею.

Відгодували, блін.

[malviinnpublic]

Ще одна історія про Італію. Це було в останні години мого перебування. Я попрощалась з Маттіа, пішла до магазину. Дивлюсь, а недалеко від мене є зупинка, звідки йде автобус до того дому, де були мої речі.

Прийшла. Автобус тільки-но відійшов. Думаю, може запізнюється, ще встигну. Але немає. А повз їдуть всі інші автобуси "на депо".

Стою. Вже час наступного, а нічого немає. Запізнюється, мабуть.

І нарешті прийшов! 2+! Мій номер! Сіла. Але ж в Італії треба дивитись не лише на номер, а й на назву напрямку...

Корочє, сіла я не туди. Вийшла, коли вже повернув не в той бік. Пройшла до потрібної зупинки. Побачила, що зупинки вже немає. Пішла до наступної. Чекаю.

У потрібний час автобусу немає. Чекаю. Під'їздає інший, не мій, зупиняється. Питаю водійку, а як мені дістатись на Сан Джусто?

Водійка: а в серпні туди не ходять автобуси.

Я випала. Просто йшла пішки. Прийшла додому за дві години до виїзду.

[malviinnpublic]

В мене врізався голуб. В польоті. Як?!

[malviinnpublic]

Веселий факт. Якось я забула телефон у туалеті в Румунії, поки їхала транзитом Україна-Італія.

[malviinnpublic]

Ах да, а ещё эта женщина И. рассказала всем, что она якобы говорила с Маттиа, и тот сказал, что его уволят из-за всей этой ситуации. Мол, дошло до начальства и у него будут проблемы.

А я спросила у Маттиа об этом, правда ли. Он сказал, нет, его не уволят и проблем у него никаких не будет.

Вот так. Но главное же было всех накрутить, что я даже его подставила!