messyfentanyl

[messyfentanyl]

1. Як змусити себе перебрати речі і нарешті зробити повне прибирання? Ненавиджу перебирати папери чи одяг, дуже втомлює.

2. Сьогодні мене весь день запитують речі, які мали би бути в моїй компетенції, але через вигорання я не шарю в багато чому. Як на мене, це знак, що пора братись за розум і щось змінювати.

3. Дивилась на місце прильоту. Виглядає страшно, але найстрашніше не зруйнований будинок, а однокласники дівчинки, які плакали на завалах, коли діставали її тіло.

4. Купила собі букет квітів. Люблю різні польові квіти, не встояла перед тим, як гарно вони виглядали. Та й таке життя, що коли ними милуватись, як не зар��з.

5. Напилась солодкого чорного чаю з лимоном і мене попустило. Життя зразу стало яскравішим. Чай з цукром раз в 2 місяці то не таке вже й зло, якщо користі більше.

[messyfentanyl]

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Олександр Олесь

[messyfentanyl]

Прикалують люди, які спочатку роблять вигляд, що все взаємно, круто та ідеально, потім зроблять херню, а потім кажуть/роблять щось неймовірно тупе і дивляться на твою реакцію.

Відчепись. 80% твоїх проблем виникли через твої ж рішення, дурню.

Сорі, але це ти оточив себе ідіотами, і не поважаєш свої кордони. Звісно в тебе буде все погано, ще й клінічна депресія, і вдома проблеми.

Вчись вибирати і робити більш болючий та гострий вибір, бо він принесе задоволення і спокій in a long run.

[messyfentanyl]

Краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.

Сергій Жадан

[messyfentanyl]

Після такої піздецової ночі мене спасло те, що в мене сьогодні повноцінний вихідний, кава зранку, плодово-ягідне морозиво в шоколаді і усвідомлення того, що я жива, і не лежу десь під завалами і не помираю від краш синдрому (це той, що про кінцівки і рабдоміоліз, а не краша/крашиху) (так, чисто до слова).

Я вже знаю, що на обох роботах купа людей, роботи багато, і знову сотні скалічених доль.

[messyfentanyl]

Деякі люди вибирають страждати знову і знову. Вони скаржаться, розказують, як все погано, як їх все не влаштовує, і знову роблять той же вибір.

Знову не виходять раніше на 10 хв, щоб їхати іншим автобусом і встигати, знову не йдуть від людини, яка недостойна, знову їдять шоколадки на ніч у великих кількостях.

Нити і жалітись - тільки цього недостатньо. Треба щось змінювати.

[messyfentanyl]

“You think attention is love, and that’s why you suffer so deeply.”

— Unknown

[messyfentanyl]

Stop beating on my heart like a bass drum.

(Please.) (?)

[messyfentanyl]

Хочу знайти людину, з якою можна буде обійматись щовечора, і не думати ні про що і ні про кого.

[messyfentanyl]

Як же заїбала срана русня.

[messyfentanyl]

Чи я вже стала занадто нетерпимою, але як же втомили люди, які живуть з батьками буквально на всьому готовому, не думають про те, що їсти, і коли платити комуну, і які скаржаться на те, що щось дрого/ чи в мене надто великі очікування/ чи що я розкидаюсь грішми/ чи що в них проблеми з грішми, коли в цей же час вони не витрачають ні тисячі зі своєї зп і відкладають все, кажучи, що в них нема грошей.

Може в цьому трабл, і я справді транжирка. Хто мене знає.

[messyfentanyl]

Окей, походу мій вираз обличчя сьогодні це:

🙄🙄🙄🙄🙄🙄 втф.

[messyfentanyl]

Знову переконалась, що у жінок низькі стандарти до чоловіків.

На роботі дівчина років 25 розповідає, що її хлопець буквально жлоб (але заробляє вище середнього) — букет квітів дорогий, не може скупитись собі додому (не їй, собі) трохи дорожчими продуктами, максимум водить в кіно раз в місяць, ще й згадує про цей неймовірний вчинок наступний тиждень, боїться вирішувати побутові проблеми.

Вона: він такий класний, він мені минулі вихідні приготував їсти (він зробив це вперше за останні тижні, і вона прийшла пізно після чергування). Не можу дочекатись, коли ми з'їдемось!

Я : втф 🙄🙄🙄🙄🙄

Діло не в меркантильності жінок, а в тому, що якщо ви будуєте сім'ю, то потрібно бути впевненим у партнері, і що він зможе підтримати у скрутній ситуації (чи навіть банально під час вагітності). Тим часом деякі чоловіки не знають, що таке прокладки, не вміють прати шкарпетки чи пилососити, не знають, де стоять каструлі, ще й грошей їм шкода на їжу.

А жінка робить все по дому, а коли натякає, що їй потрібно якоїсь уваги поза побутовим ситуаціями і їй хочеться бачити весняні квіти в себе в кімнаті — ну все, меркантильна сука.

[messyfentanyl]

Я, коли думала, чи звільнятись з другої роботи:

Мама: да, давай, я тебе підтримаю, поважай себе.

Співробітники з іншої роботи: да, красотка, воно того не варте, ти правильно робиш.

Подруга: да, скільки можна, нарешті, ура.

Я, коли сказала про звільнення і заява лежить (ще не підписана):

Відділ кадрів: він сказав, що їм скоро буде треба лікар, може поки що не звільняйся?

Мама: да, подумай, може поки що не звільняйся?

Співробітники з цієї лікарні: так шкода, що ти йдеш, може поки що не звільняйся?

Співробітники на другій роботі: може не спіши підписувати заяву?

Я: 🙄🙄🙄🙄🙄🙄 втф.

Сорі, але я заїбалась. Якщо їм треба буде лікар, то прийду через півроку, нікуди моя вакансія не дінеться.

[messyfentanyl]

Знову субота, знову йти рано на роботу, знову я думаю не про ту людину, що треба.

А хочеться просто високої зп, романтики, і відпочити вдома.

[messyfentanyl]

На вулиці так добре. Пахне нічним дощем, травою і липою, світить сонце, квітнуть кущі, гудуть бджоли.

Блакитне небо. Синя вода.

В деякі моменти все виглядає так само, як коли тобі було 15, життя мало інші проблеми, але літо було вільним. Три місяці свободи.

Ностальгія.

[messyfentanyl]

Люди дуже дивуються, коли звикли, що ти робиш все для них і жертвуєш/йдеш на компроміс, але в один день все змінюється. І ти кажеш "ні". І вибираєш себе чи свої пріоритети, які раніше були поділені на шматочки сумісної згоди.

Вони дивуються і, можливо, засмучуються.

Але це той момент, коли мені вже все одно (або майже все одно). І оці ігри з тим, наскільки людина дозволяє собі бути твоєю, а потім будує стіни - ти робиш такий само крок, і людину це зачіпає.

Але що ж. Таке життя.