shipoffoolsxd

[shipoffoolsxd]

i do love the idea of the Justice League finding out Batman’s identity and the fact that he’s actually just a tired vigilante dad and immediately discrediting his spooky-scary-intimidating reputation, and Bruce just being devastated about it. he worked so hard on that reputation, on that respect, and it’s all down the drain just like that. nobody flinches away from his glare anymore, because they’ve seen him glare at Red Hood and get a spoonful of mashed potato flung into his face for the effort. nobody cares about his threats anymore, because he tried to threaten Red Robin to go home and rest one time and Tim just giggled at him deliriously before mocking his tone and stealing his coffee. they’ve seen him pick a splinter out of a whining Nightwing’s finger mid-meeting. Damian once called him a condomless harlot to his face when he told him not to bring his swords onto the watchtower. he’s lost control.

he decides he wants the fear factor back and in all his brilliant genius, he decides the best way to go about that is to invite the league round for a fancy dinner party, specifically so he can use all his ‘brucie wayne’ acting skills to channel the essence of every creepy-rich-guy-in-haunted-manor movie he has ever seen in his life. it is the only time his kids have been fully onboard and willing to contribute to one of his plans without any complaints. they almost seemed more eager to pull it off than he was.

they spend the entire day making the manor look old and slightly abandoned, much to Alfred’s displeasure, and ensure that the only lighting is a fuck ton of candles, just enough to light the halls while leaving the corners and edges shadowy and ominous. Damian is allowed to have some of his more ‘skittery’ pets roam the manor freely for the night, causing occasional scritches and scratches to come from the ceilings. all of the kids dress in their best funeral attire, apart from Jason who gleefully pulls on an old white shirt stained with blood from when Tim crashed through his window with a stab wound, requesting a medkit.

when the league arrive they’re greeted by all the kids lined up on the staircase, staring at them blankly and ominously, while Bruce gives them all a large grin and ushers them into the creepy looking dining room. the league are somewhat nervous.

during the dinner the kids act completely different than the league have seen them in-mask. polite, cordial, and refusing to show an ounce of emotion. they pick at their food and only speak in vague sentences that refer to various horrific events of their past. Bruce has never been prouder.

the first close call they have to breaking character is when Bruce presents a bottle of red wine without any kind of label. as he pours a slightly disturbed Diana a glass, she asks where he got it from. Bruce happily gestures to Jason as says ‘my second eldest procured it especially for you, earlier today.’

Diana looks across the table at where Jason is grinning eerily at her by candlelight, still visibly stained with blood, eyes glowing slightly green. she pales, and Tim knows he can’t watch her shakily lift the glass to her lips without bursting out laughing. he refuses to be the one who fucks up first, so he dramatically stands up and declares he must ‘go feed the experiments’ before storming out the room. ‘the experiments’ are in reference to the pen of rabbits outside that glow in the dark because Damian rescued them from a testing facility, but given the environmental context it sounds much more sinister.

Jason joins him by the pen to also start wheeze-crying in private about 20 minutes later, because apparently after Oliver Queen had finished with his bbq rib, Damian had leaned over and without blinking stared into his eyes to blankly state ‘i would love to feed your bones to my animal friends, if you don’t need them anymore.’ and from the other end of the table Jason had snorted wine up his nose from how hard he was trying not to break.

amazingly, they never break character, although it came pretty close when after hearing another skitter from somewhere above, Stephanie climbed up from the table into the crystal chandelier and deftly returned to present the table with a large tarantula cradled in her hands, to which Damian stood up and declared, ‘ah, dessert! i will help pennyworth prepare it.’ before taking the animal and leaving to put his beloved spider back in it’s enclosure. the league genuinely seemed to be under the impression they were about to be served a tarantula-based desert, and upon seeing their faces at this realisation Dick had to pretend he’d dropped a fork on the ground so he could duck by Bruce’s chair and stuff a napkin in his mouth while he got his laughter under control. Bruce pats his shaking son’s back below the table cloth, determinedly staring at their guests with that same creepy-grin he’d kept up the entire night.

every member of the league makes their excuses to leave early, much to Bruce’s exaggerated disappointment. the second the last of them is out the door Alfred turns to face the family and says ‘mission accomplished. now get this manor back to it’s proper state.’ and they have the spend the rest of the night cleaning.

totally worth it, in Bruce’s mind. none of the JL will look him in the eye for weeks afterwards, and it was honestly the most successful attempt at family bonding they’d ever had. he wonders if they should make it a monthly thing. It’s also how they find out Damian’s a fucking theatre kid with a gift for the arts which is another revelation in of itself

[shipoffoolsxd]

Gigolas sketcheroodle 🤗

[shipoffoolsxd]

From the early days of our modern ‘verse. 💪🏻 Out on the trail, stuffin pamphlets, sniffin each other out.

[shipoffoolsxd]

My true love, my soul, my beloved friend.

[shipoffoolsxd]

from 24 to 30 of june ukraine will celebrate rusalka week, a festival honoring undead natural spirits, rusalky. for this occasion i propose an art challenge. you may fulfill the prompts and use hashtags # rusalka week in english or # русальний тиждень in ukrainian :)

[shipoffoolsxd]

Задихаюся, любове

Нависли над цвинтарем хмари – Життя ось-ось зійде нанівець, Як довго чекатиму кари – Розкажи, жалюгідний мертвець.

Мандруючи та співаючи, Долю свою я прийму: Любов, біль та безкарність З фрески шматками здеру.

Втоплюся в сипучих пісках, Задихнуся зоряним пилом, Стиснута шия в твоїх руках – Який гріх ти скоїш з сим тілом?

Пірну в пронизливе марево, Зірвавши з кохання вінець. Згасне зоряне небо – Настане тоді мій кінець.

11.10.23

[shipoffoolsxd]

Антологія моря і храму

Абсолютно забула додати третю частину, яку записувала аж в кінці весни. Зараз розумію, що насправді дуже вигоріла до цієї справи, бо почала займатися у не самий найкращий для себе момент, що дуже шкода, проте так буває. У цій частині смат бзв

[shipoffoolsxd]

Бажання жити

Молода дівчина поспіхом перебирала різні старовинні пергаменти. Їй здавалося, наче кожен її подих віддавався відлунням у великому церемоніальному приміщенні. Неподалік від неї, на вівтарі, лежала закривавлена дівчина — одна з жертв окультистів. Як і у сотень інших дівчат, на чиїх тілах було побудоване це місце, колись у неї також були свої мрії і прагнення, �� тепер життя поступово покидало її тіло. Ея усвідомлювала, що якщо не знайде бодай щось, що може допомогти їй вибратися звідси, то наступною на вівтарі лежатиме вона. Думки хаотично перепліталися між собою: її нудило від запаху свічок, а хриплі звуки з вівтаря не давали сфокусуватися на пошуках.

— Добий… Мене…

Ея стрепенулась, випустивши всі пергаменти з рук. Вона подивилася у бік вівтаря і побачила сповнені відчаєм золотаві очі аасимарки, які виблискували у світлі свічок. Її крила, залиті кров’ю, не були вже білосніжними...

Дівчина не встигла заперечити. Її руки, наче не свої, потягнулися за кинджалом. Піднявши кинджал над дівчиною, вона встромила його їй у горлянку. Хриплий звук роздався під руками. Коли тіло припинило смикатися, пелена з її розуму спала. Її знудило прямо під вівтарем. Їй хотілося якнайшвидше здихатися відчуття теплої крові на своїх руках та обличчі.

Роздався грім, і стіни замку затряслися. Де-не-де посипалися шматки цегли. Дівчина схопилася за вівтар, намагаючись втриматися на ногах. Коли пекучий дим охопив приміщення, їй стало важко дихати.

— Багато жертвоприношень було скоєно на мою честь, проте аватар Божества у подарунок я отримую вперше.

Ея різко обернулася і, піднявши з-під ніг кинджал, направила його у сторону чоловіка. Її руки тремтіли. Вона не могла відірвати очей від фігури, що прямувала до неї. Чи то від страху, чи то від диму, сльози мимоволі почали стікати по її щоках. Якщо це кінець її життя, то вона жадала швидкої смерті.

— Дитя, моє терпіння не безмежне. Перед тобою Асмодей — повелитель дев’яти кіл пекла. Скажи своє бажання, а я назву свою ціну.

Голоси окультистів, які доносилися з коридору, змішалися воєдино. Ці тварини тарабанили у двері та осипали її прокльонами. Страх заполонив Ею.

— Хочу жити.

Сутність посміхнулася, схвативши її за підборіддя.

— Тоді ти житимеш, Ею. Натомість вимагаю сотні душ.

Роздався грім, осяюючи все приміщення. На мить вона жахнулась, побачивши перед собою спотворену гримасу — справжнє обличчя Асмодея.

Що трапилося далі, Ея запам’ятала на все своє життя. Те, як увірвалися окультисти і скинули бездушне тіло аасимарки на холодну підлогу, те, як десятки чужих рук намагалися прикути її до вівтаря, і те, як один за одним вона їх усіх убила, зустрічаючи світанок у крові.

Якби вона не побоялася смерті і відмовила Асмодею, її душу все ще можна було спасти, а тепер вже пізно.

Віднині ім’я їй — Страх. Еї більше не існує.

✹✹✹

Чоловік, прикутий мотузками до стільця, розплющив свої очі. Він спробував озирнутися навколо і визволити свої руки, проте це було марним. Тихий голос змусив його зціпеніти.

— То ти прокинувся?

На пошарпаному кріслі у кутку він запримітив невисоку фігуру. Як тільки йому вдалося сфокусувати свій зір, він пискнув, налякано здригаючись і падаючи на власну спину.

Тифлінґ.

Істота підвелася зі свого місця. Вона підійшла ближче і зверхньо зиркнула на чоловіка, нахиливши свою голову вбік.

— Шахрайство, вбивство, торгівля живими людьми. Цікава у вас професія, пане.

Його зіниці різко розширилися, варто було їй дістати кинджал.

— Скільки тобі заплатили? Я заплачу більше!

Нахилившись до чоловіка навприсядки, Страх посміхнулася і невагомо провела гострим предметом по його щоці. Її хвіст, неначе як у кішки, нетерпляче крутився в різні боки.

— Мій покровитель вже багато тисячоліть намагається загоїти рани після останньої битви, аби навести свої порядки у світі-

— Я не маю жодного відношення до окультистів! Донькою клянуся!

— Собакам слово не давали! — Чоловік мружиться, коли Страх підвищує голос і встромляє кинджал у дерев’яну підлогу прямісінько коло його обличчя. — Покровитель жере наймерзенніші душі цього плану, аби відновити свою силу. Саме тут ти відіграєш свою роль.

Чоловік починає плакати.

— Будь-ласка! Я зроблю все, що завгодно… Пощади!

Тифлінґ прикладає зусилля своїм хвостом, аби підняти стілець разом з чоловіком з підлоги. У цю мить скриплять двері. Він бачить, як невпевнено зазирає його донька. Вона підходить ближче, кидаючи мішок з золотими монетами в руки Страх.

— Це тобі за маму.

Страх спостерігає за тим, як дівчина здавлює своїми тендітними пальцями горлянку чоловіка. Власна плоть та кров. Коли вона опускає свої тремтячі руки, він все ще залишається напівпритомним.

— Не шукай нас з матір’ю. Наступного разу пощади не буде.

І дівчинка йде геть. На дворі її чекає візок запряжений кіньми. Перед тим, як податися у невідомість, вона востаннє озирається назад на дім, в якому виросла, на той самий дім, який приніс їй лише одні тортури.

— Я чув про тебе, — хриплим голосом каже чоловік, ледь приходячи до тями. — Ти та сама наймана вбивця, яка вбиває лише тих, хто на це заслуговує. Але ти чула мою донечку. Вона не хоче, аби її татко загинув. Вона хоче, аби він повернув її з мамою додому.

У цю мить відточеними рухами лезо проходить прямісінько по його горлянці. По місцю, яке декілька хвилин тому стискали маленькі руки.

[shipoffoolsxd]

Повернути(ся)

Беззаперечно, у тому, що трапилося, Кіт звинувачував себе і лише себе, і йому було б легше, якби команда робила те саме, тому що витримати співчуваючі погляди було набагато тяжче. АВ, у якому Ленс втрачає пам'ять.

[shipoffoolsxd]

Чи мріють коти про деруни?

Давненько не робила апдейт на тамблері. Час прийшов, адже ми з подружкою зробили візуальну новелу на Ukrainian Visual Novel Jam #3 🇺🇦! Це була колективна робота, якою я дуже пишаюся. Також вважаю це неймовірним досвідом. На мені був сценарій та спрайти, а ще пошук різних штук. Все инше, а також додаткове редагування тексту, було у лапках чудової panihannax ігри та варення. Її фони, анімації та реалізація ідей просто неймовірні. Тож пропоную пограти всім бажаючим! https://panihannax.itch.io/docatsdream

[shipoffoolsxd]

Антологія моря і храму

Так-то вийшла друга частина. Не без факапів, які помічаєш лише після додавання, але тим не менш. Це досвід. Попереду ще одна частина.

[shipoffoolsxd]

Антологія моря і храму

Нове відео! Робити це відео було цілим квестом. Врахувала деякі моменти з попереднього відео: наприклад, зробила невеличку "халабуду", аби не було сильного відлуння на фоні. Себто.. накрила стіл ковдрою. Добре, що форма і висота столу та книжкової полиці це дозволяють, бо вийшло доволі зручно (і тепло). Перевіряла наголоси багатьох слів, щоб все було чітко та правильно (сподіваюся, що нічого ніде не пропустила). Розібралась краще у програмі, тож тепер записування приносить менше стресу, бо все "рухи" автоматизовані. А ще... поки записувала історію у всесвіті днд, собака, як той дракон, мирно сопіла. Правда, не у печері, а у ліжечку. Історія, яку я зачитую у відео, дуже цікава, сподіваюсь, що і глядачам вона прийдеться до вподоби.

[shipoffoolsxd]

Вписалася в проєкт по озвученню фанфіків та ориджиналів

[shipoffoolsxd]

ukrainian lesbians!

[shipoffoolsxd]

Some drawings I did for a lesbian fairytale I'm working on <3

[shipoffoolsxd]

Розп'яття Читаю віршик подружки під музику David Buckley - Fortune Go with You Авторка вірша a-wovk Автор картини Густав Клімт

[shipoffoolsxd]

Вечірня сповідь Читаю віршик подружки під музику Ed Carlsen - Cage Авторка вірша a-wovk Автор картини Густав Клімт