#Панк57

[booksstigmasun]

Панк57 (Пенелопа Дуглас)

Як кожен із нас бажає пройти через це життя так швидко та легко, як можливо. І хоч розуміємо, що перемога за тим, хто не боїться ризикувати, а все одно спробувати страшно.

Зрештою, ми всі маємо визначити, чого хочемо більше - повернутися назад до того, що мали, або бажати того, що могли б отримати натомість. Залишитися на місці або ризикнути всім та рухатися вперед.

Ми всі потвори, чи не так? Хтось носить це на собі, а хтось маскує.

Зрозуміла, вибачитися - найлегший шлях. Спокута починається тоді, коли ти подивишся своїй ганьбі у вічі.

Висловіть свою думку - і ви дасте дозвіл іншим зробити те саме.

Якщо ми комусь не потрібні, то мусимо припинити потребувати їх.

***

Багато я схожої літератури в дитинстві начиталась.

І хоча подруга каже, що в тої книги такий глибокий сенс...мені він не глибокий. Не глибокий, поки хтось серйозно не постраждає, або вмре. Поки люди не будуть доведені до непозбувної бентеги, до маріанської впадини смутку і безвиході. Відчай. Він міняє людей. А секс? Не впевнена.

На еротичні сцени виділено було багато часу, а от на дійсно важливі проблеми не дуже. Деякі зі сцен були взагалі рандомні і не зрозуміло нашо показані. Щоб показати, що герої змінились? Що тепер вони не такі, якими були?

Не було мені видно страждань, мотивації, болю, зцілення.

Хоча читалось швидко і легко.

[dmdpsihyxb]

В один прекрасный день, мой ангел, когда мы встретимся снова и детали пазла сложатся у тебя в голове, ты меня возненавидишь.