#ого

[sweetbiku]

For the first time, I see so much heavy fog. It is usually much weaker (if it is fog at all)

В первые вижу на столько сильный туман. Обычно он намного слабее(если это вообще туман)

[comacinema]

делаю себе временную регистрацию на тамблере

[falcontail]

Sketch in my math notebook :))

[vcp1996]

А вот и 2я партия скринов игры и да, не удивляйся, что экран странный,это же с сайта с мобилки...а если ты хочешь в это поиграть,то не думаю,что тебя это затянет.

[ascorian]

enjoying the view

designs from:

[text-dump]

Просто другой

Ты неправильный, как будто изгой.

Просыпаешься только к обеду, На завтрак кофе и хлеб с колбасой, В махровом халатике и босой, Ноутбук, телефон, сигарета.

Только так ты способен на дело: Полулёжа и почти засыпать, Не покидая при этом кровать И работать пока не стемнело.

День неправильный, сложен и долог. Пока не наступит поздняя ночь: "Что там случилось и чем вам помочь?" Ты всего лишь бесплатный психолог.

Ты неправильный, как будто изгой. Ты не правильный, ты просто другой.

[ugly-prince-luis]

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Тропи та кліше

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

В цій частині присутні згадки про самогубство (в кінці посту).

-

Хмм, я вирішили написати третю частину перед другою. Перепрошую.

Це третя частина з серії постів, в яких я розповідаю, як якісно писати незрячих персонажів та людей з порушеннями зору. Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

В ньому є посилання на усі частини серії. Усі пости на цю тему я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter.

Дисклеймер: я - автор(ка) з порушеннями зору, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів. Я живу із втратою зору вже два роки, використовую тростину десь таку ж кількість часу, і кожного дня намагаюся дізнатися більше про те, як писати про моє незряче життя.

Частина третя: Тропи та кліше, яких варто уникати, а також інші небажані речі

Тропи про незрячих персонажів, яких вам слід уникати

УСІ незрячі персонажі носять темні окуляри ПОСТІЙНО. Насправді це не так, особливо якщо в персонажа є залишковий зір і він не хоче ускладнювати собі життя, погіршуючи зір темними лінзами. Іноді незрячі люди носять окуляри, проте ви маєте подумати, чому саме. 

1) Люди з очима, чутливими до яскравого світла (такі, як я) носять темні окуляри в сонячні дні.

2) Люди, які дуже полюбляють моду і прикрашають свої наряди аксесуарами стовідсотково можуть надягати такі окуляри. 

3) Люди з не дуже чутливими очима, які все ще хочуть захистити їх від сонячних променів, можуть носити темні окуляри.

Ви могли помітити, що останні три варіанти також актуальні і для зрячих людей. Є багато зрячих людей із очима, чутливими до сонячних променів, або ж людей, що хочуть гарно одягнутися на пляж чи захистити себе від ультрафіолету.

Додаткові причини носити темні окуляри: іноді зрячі незнайомці не сприймають ваші прохання про допомогу серйозно, тож ви надягаєте окуляри, берете свою тростину і просите знову, сподіваючись, що цього разу вони поставляться до вас серйозно. (іноді зрячі люди дурнуваті)

Дисклеймер: я вписуюсь у кліше, але це через те, що мої очі ну дуже чутливі до сонячного світла і я не можу виходити на вулицю без окулярів. Яскраве світло, в тому числі фари автомобілів, викликають в мене сильні мігрені, тож так, я ношу окуляри вдень і вночі. Але чи бачить ваш персонаж так само? Чи потрібні йому окуляри так, як вони потрібні мені?

Незрячий вундеркінд. Такі персонажі зазвичай грають на музичних інструментах, особливо на піаніно. Безперечно, багато хто з незрячих людей колись вчився грати на інструментах, проте я дуже сумніваюся, що вони безвинятково стали майстрами через їх порушення зору. Якщо ваш персонаж грає так вправно, ймовірно вам потрібно буде згадати про десятки годин старанного навчання, і те, як він вивчав мелодії (чи достатньо в нього зору, аби читати ноти?) Проблема тут скоріше в поверхневій і нудній тематиці.

Шибайголова. Ваш персонаж може бути чутливим до невізуальних стимулів, але це не зробить його незрячим ніндзя. Звичайно, можливо він вирізняє окремий запах з-поміж інших (я ось, наприклад, маю чутливість до запаху миючих засобів, в мене через них болить голова), проте це більше проблема, аніж дар. Вони можуть краще помічати звуки навколо себе по необхідності, але вони однозначно не почують розмову десь в сусідньому кварталі. Навіть маючи найрозвиненіші органи чуття, я дуже сумніваюся, що хтось дійде до рівня Шибайголови. (Не зрозумійте неправильно, я обожнюю цього персонажа, але він не є тим, про кого вам варто писати. Ви пишете не про Шибайголову. Він вже існує. Пишіть про когось іншого).

Незрячий екстрасенс/відьма. Найактуальніший приклад, який спав мені на думку - нове шоу про Сабріну на Нетфліксі, в якому одна з подружок втрачає зір і стає екстрасенсом, так ніби це якось покращує ситуацію. Якщо в вас є незрячий персонаж, він має бути незрячим. Жодних хитромудростей, які дозволять йому бачити більше, ніж йому дозволяє його незрячість. Якщо ви ну дуже хочете, щоб цей персонаж був екстрасенсом і мав видіння, тоді я рекомендую зробити так, щоб у них він бачив стільки ж, скільки бачить в житті. Якщо в нього тунельний зір в реальному житті, так повинно бути і в видіннях.

Вашому незрячому персонажу не потрібні магічні здібності, які нейтралізують його незрячість. Якщо вони в нього є, тоді навіщо ви зробили цього персонажа незрячим? Який в цьому сенс? Дійсно, запитайте себе, чому ви хочете наділити його цими здібностями. Якщо ви хочете, щоб він робив речі, які він не може робити через незрячість, навіщо ви написали його таким? Можливо, ви можете придумати для нього інші способи зробити всі ці круті штуки.

Надрозумний собака-поводир. Цей троп мені зустрічався кілька разів. Собака-поводир, який якимось чином ну дуже розумний, завжди знає де все знаходиться, і просто ідеально виконує свою роботу. Коротше кажучи, не звичайний собака. Це погана ідея, і вам варто її уникати, навіть у фентезі-історіях. Пес-поводир вашого персонажа має бути таким, що пройшов ретельну підготовку в тренувальному таборі, і поводитися як звичайний пес, коли на ньому немає шлейки, коли він відпочиває. Коли вони не працюють, службові собаки - це звичайні собаки, вони теж полюбляють гратися зі своїми власниками і дрімати.

Як гарний приклад можу навести собаку-поводиря Моллі Берк, Галопа. В неї є цілий плейлист про це на каналі, і він просто чудовий.

Туманні, викривлені очі. Ймовірно, ви вже колись бачили незрячих персонажів, чиї очі виглядають "туманними" і дещо дивними. Цей троп є не відповідає дійсності і є навіть трохи шкідливим, тому що він впливає на уявлення широкої публіки про незрячих людей. Очі більшості людей, що втратили зір, виглядають досить непримітно. А деякі навіть мають дуже гарні очі. За винятком того, якщо ваш персонаж втратив зір і його фізичний стан/хвороба зумовлює незвичний вигляд очей (хімічні опіки, важка форма катаракти тощо), в більшості випадків вони виглядатимуть непримітно.

Винятком з цього правила є ністагм - стан, при якому очі людини постійно тремтять. Це досить часто зустрічається у людей з захворюваннями очей і втратою зо��у. Для інших це виглядатиме як тремтіння очей з боку в бік або як легкі колові рухи. Для самої людини з таким захворюванням, це може спричинювати дезорієнтацію. Світло чи образи, які вони бачать, тремтітимуть разом із очима.

Моллі Берк живе з цим усе своє життя, і зняла про це пару відеороликів. Вона любить казати, що її очі танцюють. (А ще вона має прегарні очі). Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=oBB8nIz9FW0&list=PL_Xm8PicNxr3noS93q_K3-fu9WO5ZSnlW&index=16

Це одне з небагатьох захворювань, яке може змінити зовнішній вигляд очей, не вдаючись до стереотипів, тому що воно дуже часто зустрічається у людей із втратою зору.

Кліше, яких варто уникати.

Або ж, іншими словами, кліше, які змусять ваших читачів кинути книгу, щойно вони їх помітять (особливо незрячі читачі, які дуже прагнуть побачити якісну репрезентацію). 

"Сем, ти міг би описати мені, як виглядають кольори?" Я не знаю, хто Сем такий, але його хтось попросив описати кольори. Це кліше заїжджене до смерті. Це вже не особливий і значущий момент між персонажами. Можливо, в перший раз він таким був, але наразі той самий діалог написало тисяч п'ять авторів, і тепер він просто штампований. Думайте про це ось як: для персонажів в вашій історії є обмежена кількість часу, аби зрозуміти одне одного, а в книзі - обмежена кількість слів, за яку читачі мають зрозуміти героїв. Не витрачайте ці слова на опис кольорів. Дайте їм можливість мати унікальну, значущу взаємодію.

Якщо вам дуже потрібно знати, як описати кольори незрячій людині, мені сподобалося відео, в якому Габбі Ханна описує кольори Моллі Берк. В Габбі Ханни це вийшло досить добре.

https://www.youtube.com/watch?v=P2YBkZCRTGA

Однак цей момент між персонажами вже не має особливого значення, і його присутність в вашій історії просто змусить читачів зітхнути і відкласти книгу на полицю (повірте, я так робили із безліччю фанфіків з незрячими персонажами).

"Можна доторкнутися до твого обличчя?" НІ! Будь ласка, ніколи такого не пишіть. Це так незручно. Це так кріжново. Це несумісно з реальністю, незрячі люди такого не роблять. Якась зряча людина в Голівуді вигадала це, і незряча спільнота досі терпіти цього кліше не може. Незрячі читачі зненавидять вашу історію, щойно прочитають це речення. Не. Пишіть. Такого.

"Як ти виглядаєш?" Ось це ви можете писати за сильної необхідності, але особисто я не рекомендую. Я, чесно кажучи, не знаю, як можна написати це речення, щоб воно при цьому не звучало неймовірно крінжово. Однак є способи обійти цю проблему, залежно від того, чому ваш персонаж хоче знати відповідь. Закоханість? Нехай ваш персонаж попросить свого найкращого друга описати зовнішність важливої йому людини. Просто цікаво дізнатися, як виглядає його новий друг? Ваш персонаж може запитати про це в інших друзів чи навіть батьків, що вже зустріли цього друга.

"Коли я бачу Еймі, я бачу густі грозові хмари над бурхливими хвилями, я чую тріскіт блискавки і зливу, що не вщухає, я відчуваю вогонь і чую запах..." "Коли я думаю про Адама, я думаю про теплі сонячні поля і відчуваю літо, про чисте небо і тихі ночі, про..." А я думаю, що більше не витримаю таких описів. Відмічу, поки я вас не розізлили: я не вважаю, що вам ніколи не варто так писати. Я не вимагаю від вас, щоб ви позбулися усіх красивих образів, які ваш персонаж асоціює із своїми коханими людьми, зовсім ні. Я лише кажу, що цей спосіб опису не повинен бути єдиним, який ваш незрячий персонаж застосовує для кожного знайомого. Чому я згадую про це? Тому що в ЄДИНІЙ книзі, яку мені колись вдалося знайти у книжковому магазині із незрячою головною героїнею, вона описувала усіх своїх родичів таким чином. А потім в другій главі вона принесла до школи свого улюбленця в якості собаки-поводиря, хоча він був просто звичайним собакою. Це відбило в мене все бажання читати далі. Пройшло кілька років, але я все ще відчуваю образу на цю книгу, і в процесі дорослішання і написання власних книжок - все більше й більше.

Натомість Вам слід показати, якими людьми є ваші персонажі, через їхні дії та діалоги. Приклад, наведений вище, майже підпадає під категорію "розказуй, а не показуй", оскільки ви розповідаєте мені, що Еймі схожа на грозову хмару ще до того, як я почули від неї хоча б пару слів, та й в опис того хлопця мені щось складно повірити.

Я намагаюся згадати інші кліше, які мене дратували раніше, але зараз одинадцята година вечора, і я працюю над цим посібником вже три-чотири години.

Перейдемо до...

Чого слід уникати в цілому

Або ситуації, в яких я не хочу бачити незрячих персонажів в жодному разі.

В старшій школі вашого незрячого персонажа не мають цькувати. Хоча в цьому віці я ще не були незрячими, з сьомого по дев'ятий рік в моєму класі навчалися дві незрячі дівчини. Наскільки я знаю, їх ніхто не турбував. Моя сестра навіть дружила з однією з них, коли я полишили цю школу і перейшли на домашнє навчання.

Знущання, які ви бачите в телевізійних фільмах про старшу школу, все одно не такі вже й правдиві. Нинішнє покоління студентів спостерігає зниження рівня цькування в порівнянні з попередніми поколіннями. Хоча ситуація з булінгом не ідеальна, підлітки зазвичай знають, що не варто знущатися над незрячою дитиною. (Ймовірніше, що вони цькуватимуть інших дітей, як-от таких, які не є нейротиповими, або симпатичними, або стрункими, або білими).

Що я намагаюся сказати цим: я не хочу бачити ситуацій, коли ваших незрячих персонажів побили за їх незрячість. Я хочу бачити незрячих персонажів, що знайшли свою спільноту і живуть добрим життям зі своїми друзями.

Будь ласка, не пишіть персонажів, які після втрати зору хочуть накласти на себе руки. З інвалідністю важко жити. Люди переживають депресію в процесі пристосування до нової інвалідності, і так, деякі з них схильні до суїциду через цю інвалідність. Але книги та оповідання - це спосіб відволіктися, особливо для тих, хто живе з такою інвалідністю. Вони хочуть бачити когось схожого на них, хто відчуває себе щасливим і цінним, а не читати про когось, хто знаходиться на межі самогубства пів книги, якщо не довше. 

Це ще одне запитання із серії "чому ви робите свого персонажа незрячим?”. Щоб вони страждали? Якщо так, не робіть цього. Незрячі люди існують не для того, щоб страждати, вони існують для того, щоб жити своїм життям і, за можливості, бути щасливими. Чи вони незрячі просто задля драми? Так, незрячість створює драму, але це не повинно бути єдиним сюжетним двигуном вашої історії.

Будь ласка, не давайте родині вашого персонажа цькувати його тому що він незрячий. Наголос на "тому що". Деякі діти дійсно ростуть в сім'ях, де панує насильство, але сім'я вашого персонажа не повинна стати абьюзивною до нього через те, що він незрячий. Мати персонажа, який виріс в абьюзивній родині, тому що в нього жахливі батьки - це не проблема, і якщо його незрячість ніяк не впливає на це, то гаразд, але якщо чесно?

Не робіть зі своїх персонажів з інвалідністю жертв. Ви не маєте погано до них відноситися просто тому, що можете.

Слідкуйте за цим блогом, якщо хочете бачити більше письменницьких порад (не лише про незрячих персонажів).

[temnayajija]

бляха а ведь альфред ф джонс это как крош из смешариков

[ksenartist]

Ого

[itscringeearlwtf]

Ого это что традишка

[moonbeam108]

Мужик психологом не имеет права работать, чисто по моральным причинам. Если он конечно не транс. Вскройся.

Ого! 🧐

Вот это шок-контент! 💩💩💩

Интересно, что бы на это сказал Фрейд, Юнг, Лакан, Берн, Бек, Ялом, Роджерс, Франкл, Лэнгли, Хэррис, Перлз и другие отцы-основатели психотерапевтических направлений, которые в большинстве своём были мужчинами?

Если честно, я вообще не представляю, какой была бы эта профессия конкретно без них или вообще без мужчин.

BTW, есть исследования, которые показывают, что один из показателей, который коррелирует с успехом компании – это социальное разнообразие среди сотрудников. Женщины, мужчины, белые, чёрные, азиаты, гетеро- би- гомо-сексуальные персоны, нейроотличные люди и т.д. – чем шире разнообразие, тем более экономически успешна будет компания. Я уверен, что этот принцип работает в большинстве профессий.

Вам, товарищ(ка?), желаю счастья, любви, благополучия, а главное – збагойствия.

[amilire]

ого я живая

ого тамблер живой

ого вы живы

[hanahaki-is-sleep]

Ого

[lososandra]

Ого муж машина миска рис кошка жена