#поезіяпрожиття

[sianekotyan]

Вірш

Бродячи по світах,

 шукаю красу своєї душі, 

 що загубилась в пітьмі кімнати. 

 Падаючи навчилась відчувати, 

 І ми стаємо ближче. 

 Тільки глянь, що за твоїм вікном, 

 Яке ж життя чекає нас там? 

 Коротаючи кілометри в пошуках свого щастя,

 На шляху своєму знаходжу красивих душею людей.

 Забуваючи нещастя, Йду на поклик твій.

 Продовжуючи шукати   і красу моєї душі. 

 Не забувай, що зорі сходять кожен раз, 

 І ти освітиш небосхил.

 Станеш чиїмось орієнтиром, 

 Допоможеш осягнути ті круті гори, 

 яких боявся ти.

І шлях відкриється знов.

______________________________

Серпневе дівча