#роялті

[telesat-news]

Провайдер «Бест» виключив з мережі Новий канал, ICTV та СТБ

11 січня 2024 року провайдер телекомунікаційних послуг «Бест» виключив з мережі Новий канал, ICTV та СТБ. Причина такого рішення – значне підвищення роялті збоку медіагрупи Starlight Media, яка є власником вищевказаних каналів. У компанії «Бест» пояснюють, що ця медіагрупа була єдиною, яка, не дивлячись на рекордні дотації з бюджету у 141,72 млн грн, намагалася підвищити ціну на свої канали більш ніж удвічі. Відтак, провайдер був змушений вимкнути три канали групи Starlight Media з мережі, щоб н... Читать дальше »

[uageek]

Маємо ще один фантастичний анонс від видавництва «Ще одну сторінку» — науково-фантастичний роман «Загублені в часі» за авторством А. Дж. Ріддла.

📜 Одного ранку доктор Сем Андерсон прокидається і дізнається, що жінку, яку він кохає, вбито. Для Сема жах тільки починається. У злочині звинувачують його та його доньку. Докази неспростовні. Їх засудять. І тому, щоб випустити доньку на волю, Сем робить те, що повинен: зізнається.

Але в майбутньому вбивці не потрапляють до в'язниці. Завдяки машині, яку Сем допоміг винайти, найгірших злочинців світу відправляють у минуле — приблизно на 200 мільйонів років назад, на світанок часів динозаврів — де вони мають доживати віку на самоті, у вигнанні від людської раси.

Сем приймає свою долю.

Але його дочка — ні.

Аделін Андерсон вже втратила матір через смертельну, несправедливу хворобу. Вона не витримає, якщо втратить і батька. Тож вона вирушає на пошуки, щоб довести його невинність. І повернути його. Люди з її оточення наполягають на тому, що обидва завдання є нездійсненними. Але Аделін не здається. Вона лише працює наполегливіше. Знімаючи шари таємниці, яка вирвала її батька з цього світу, Аделін знаходить більше запитань, ніж відповідей. Усі навколо неї приховують таємниці. Але які з них пов'язані з убивством, що призвело до вигнання її батька?

Ця таємниця простягається через минуле, теперішнє і майбутнє — і веде до одкровення, яке змінить усе.

Видавництво каже:

«По-перше, ми вже тепло любимо це видання 🥰, бо автор передає свій аванс та усі подальші роялті від “Загублених у часі” українському добровольчому медичному батальйону “Госпітальєри”. Серце нашого видавництва розтануло від його вчинку.

По-друге, це перша наукова фантастика у нашому видавничому портфелі. Раніше твори автора були перекладані 24 мовами світу, продано понад 4 млн примірників»

[hradspain-blog]

Pathfinder 2e

Декілька тижнів тому у купив по знижці цифровий бандл Pathfinder, і нарешті в мене дійшли руки його розібрати.

Сказати що я у захваті, нічого не сказати. Мені подобається сама система, вона гнучка, дозволяє налаштувати персонажа під будь який концепт, який є у вас в голові. Багато речей які я в днд робив сам (Homebrew) тут просто є, бери і користуйся. Але про саму систему буду говорити трохи пізніше більш детально.

Що мене вразило - це повна інтеграція в FoundryVTT, що важливо для мене. Саме так я провожу всі свої ігри, і витрачаю велику кількість часу для налаштування.

І в певний момент, не дивлячи на наявність підписки на Beyond DND я почав користуватися піратськім сайтом зі всіма книгами, і їх модулем для імпорту всього контенту. Тому що офіційного від візардів не існує, є тільки авторськ��й модуль імпорт/експорт даних, і для нормального функціонування тре купляти підписку.

Підписку заплати, другу підписку заплати, і це все рівно не зручний костиль. Нормально можна користуватися тільки SRD (System Reference Document), частина матеріалів для знайомства. Політика фірми, що якщо ти хочеш переносити монстрів - роби це руками, сам. Остання капля, це їх проблеми з OGL (Open Game License) де суттєво обмежує можливості для створення контенту і місця де їх можна публікувати. І роялті тепер треба платити візардам. Так трапляться, коли тебе купляє велика корпорація (Hasbro), націлена в першу чергу на гроші.

І в тві мені потрапило посилання на розпродаж бандла, всіх цифрових матеріалів + доступ до преміум контенту FoundryVTT. 25 доларів. Да я в місяць на днд модулі більше витрачав

Але вистачить про сумне, тим більше за пару тижнів мене це не дуже буде хвилювати.

На відміну є Paizo - розробник і видавець Pathfinder. Френдлі доступ до своїх матеріалів. Інтеграція в FoundryVTT на рівні модулів. Більше не треба ходити по сайтах і шукати довідкову інформація по механікі або закляттям, тут є вся необхідна інформація. Трохи не вірно сказав. Не потрібно нічого додатково встановлювати, тільки вибрати при першому створенні світу потрібну систему - і воно все є. Просто береш і користуєшся. Система критів і промахів, накопичувальна система Hero Point (натхнення), поранення і я поняття не маю як воно має працювати. Простой і крафт є на рівні системи, з окремими сторінками в character sheet. І кількість фітів. В днд це окремий головний біль, брати на 4 рівні підвищення статів чи фіту, що важливіше? Тут є стати від ancestry, heritage, background і звичайно від класу. І окремо загальні фіти і фіти навичок. Ти більше не обираєш чи твій персонаж буде бойовим, чи соціальним, тому що можна зробити одночасно.

Я в захваті, і буду переводити всі свої кампанії і пригоди в Pathfinder.

І вивчати нову систему. Тому все, що тепер буде з'являтися на каналі - буде про Pathfinder. Вивчення нової система, як створити персонажа, підняти левел і розподілити фіти. Механіка бою і залежність фітів. Обов'язково буду робити схему, в якій послідовності що треба робити. Поки що в мене глобальні плани, і якщо вам цікаво приєднуйтесь.

[yakaspectrum]

Ні AI! Усі візуальні AI на даний момент базуються на неетичному та незаконному використанні інтелектуальної власності художників. Якщо коротко описати їхню механіку: штучний інтелект вкрав у художників досвід/стиль/техніку, яку митці отримували та розвивали роками, і продає це без будь-яких роялті, дозволу та ін. третій стороні. Я вже мовчу про людей у цьому ланцюгу, які заплатили за Ai нагенерували собі картинок і пішли продавати їх (як nft, постати і тп). У музичній індустрії з такою діяльністю ви б побачили спецзагіни у своїх квартирах. Художники повинні бути захищені як виконавці музичного виробництва. У нинішній незаконний спосіб без будь-якої системи регулювання AI генератори картинок повинні бути заборонені. Рекомендую до перегляду ролик на моїй сторінці лінктрі, яка в описі профілю. No to AI! All visual AIs at this moment are based on the non-ethical and illegal using visual artists' intellectual property. If describe their mechanic very shortly we will see that AIs stole artists' experience/style/technique that artists getting and evolving them through the years and sell it without any royalties, permission etc. In the music industry next to such activities, you would see a special squad in your apartments. Visual artists should be protected as music production artists. In the current illegal way without any regulation system, AIs must be forbidden. I recommend watching the video on my linktree page, which is in the profile description. (at Kraków, Poland) https://www.instagram.com/p/CmzB3QTNLvU/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[telegid]

Куди зникали мільйони роялті: в Києві відбулася пресконференція авторської організації

Куди зникали мільйони роялті: в Києві відбулася пресконференція авторської організації

24 січня 2022 року в Українському кризовому медіа-центрі міста Києва за ініціативи авторської організації ГО «УААСП» відбулася гучна пресконференція на тему «Перезапуск сфери зі збору та розподілу роялті за використання музики після прийняття закону України №5572».  Автори та представники українського бізнесу відповіли на гострі питання щодо міфів, що виникли навколо закону про роялті, який…

[vovansupertv2019]

Українські канали «2+2» та ТЕТ розпочали мовлення у HD

Українські канали «2+2» та ТЕТ розпочали мовлення у HD

3 березня група «1+1 медіа» запустила HD-версії телеканалів «2+2» та ТЕТ. Про це повідомляє пресслужба. Згадані канали вже доступні для перегляду на VOD-платформі 1+1 video та на платформі платного телебачення «Київстар ТБ». Своїм партнерам, «які дотримують ведення чесного бізнесу і своєчасно виконують домовленості», група надає можливість транслювати HD-версії телеканалів без сплати додаткового роялті. «Перехід на HD – це логічний крок у виведенні українського телебачення на вищий рівень, а тому ми продовжуємо поступово переводити канали групи в Full HD. Наступний на черзі – дитячий канал «Плюсплюс», запуск HD-версії якого запланований на друге півріччя. Переконаний, що глядачі належно оцінять нову більш якісну картинку», − сподівається генеральний директор «1+1 медіа» Ярослав Пахольчук. Нагадаємо, у вересні 2019 року мовлення в HD-форматі у мережах українських провайдерів платного телебачення розпочав «1+1».

[andriy-lysenko]

Кропивницький письменник Олег Бондар: «Прожити лише письменництвом в Україні неможливо»

Кропивничанин Олег Бондар – автор понад десяти книг, які виходять друком як в Україні, так і за її межами. Він поділився думками про літературу, прочинив – трошки! – двері на свою робочу «кухню», відповів на щонайменше два дурні запитання і пояснив, чому не дуже любить вітчизняну класику.

Подробиці – у розмові Олега Бондаря з шеф-редактором CBN Андрієм Лисенком.

– Почати з дурного запитання?

– Почни.

– Звідки береш ідеї?

– Чесно кажучи, для мене самого це велика загадка. Ідеї виникають в основному спонтанно. Треба записувати їх, поки не зникли. Я вже багато розповідав про це…

– Ну і мені розкажи.

– Перша повість моя, наприклад, яка вийшла друком, – «Посмішка диявола», – мені сюжет просто приснився. Я записав сон. Від основи, звісно, лишилося дуже мало, але на ідею наштовхнув саме сон. Буває, зайде щось у голову, а потім не знаєш, куди його подіти, аж поки не виплеснеш. По ходу написання все змінюється, герої роблять якісь вчинки. І вчинки ці часто суперечать моєму плану.

– Герої починають жити своїм життям?

– Ага. Вони ще й автору починають протирічити. Можна їх змусити не викобелюватись, посадити в клітку, однак користі від цього буде мало. А якщо пустити їх самих, то вони такого начудять, що краще будь-якого задуму буде.

– Мене сама механіка цікавить. От прийшла до тебе ідея – і що ти робиш? Зразу кидаєшся її записувати? План складаєш?

– Я ніколи не пишу синопсис. Це для мене величезна мука, коли треба твір посилати у видавництво й писати синопсис по ньому. Зазвичай я розумію початок і кінець, а що посередині буде – без поняття. Сідаю тупо за комп’ютер і починаю писати. Спершу діло йде туго, потім я розганяюся, розганяюся, а потім доходжу до того, що викидаю написане спочатку. І в результаті з’являється щось, зовсім не схоже на придумане.

– У тебе є якась денна норма?

– Немає. Пишу, поки йде. Коли пишеш, то доходиш до такої стадії, коли розумієш: далі писати не варто, треба перепочити.

– Все одно ж якісь дедлайни давлять.

– Мене не давлять.

– Як це?

– Іноді пишу на замовлення, там, в принципі, є дедлайни. Але то важко назвати творчістю.

– Скільки в тебе вже виданих книг?

– З десяток.

– В Україні тільки видаєшся?

– Ні. В Україні у мене вийшли лише три книги. У Німеччині виходили.

– На одних книгах в Україні не проживеш, так?

– Абсолютно вірно. Неможливо і нереально, в Україні письменництво у чистому його вигляді може бути лише хобі. Якщо цікаво – пишеш, не цікаво – ні. А щоб заробити на цьому – то вже фантастика якась. Надходить роялті від продажів, але то копійки.

– Як взагалі влаштований літературний ринок в Україні? В Америці, наскільки я знаю, письменники мають своїх агентів…

– У нас – повний бардак. Це моя особиста думка, може, й не зовсім правильна, бо я в українському літературному котлі не дуже варюся. Але зі свого досвіду можу сказати, що достукатися до видавництв складно. Видавництва чомусь поводять себе так, ніби вони – боги, а ми, автори, – якісь нікчеми, на яких можна не зважати. Забувають, що за рахунок авторів вони, власне, й існують. Щоб надрукуватися в Україні, треба витратити неймовірну кількість енергії. Та навіть щоб слово у відповідь отримати, треба довго стукати.

Кожне видавництво має кілька своїх розкручених авторів, яких всіляко стимулює. Якщо ж ти без імені, то це – глухий номер.

– Які тиражі в Україні?

– Складно сказати, я давно не купував книги в магазинах. Якщо в крамниці книга коштує близько трьохсот гривень, то на OLX я можу за ці гроші купити зібрання творів з п’ятнадцяти томів. У нас ціни фактично зрівнялися з європейськими, американськими. В Америці книга Кінга коштує дев’ять доларів дев’яносто дев’ять центів – майже так само і в нас. Однак купівельна спроможність у людей різна. Тому й тиражі не такі, як за кордоном.

– Чому ти покинув журналістику?

– Нецікаво стало. Я починав наприкінці вісімдесятих – на початку дев’яностих кримінальним репортером. Тоді журналістика була в фаворі, газети писали, що могли і хотіли. Я починав у «Вечірній газеті». Хоча її засновником була міська рада, у редакційну політику ніхто не пхався. Було цікаво, був азарт, і молодість, до того ж, була. Зараз воно якось…

Ну от дивись. Я працював кримінальним репортером, і, щоб зробити матеріал, мені треба було спілкуватися безпосередньо з оперативними працівниками, з шахраями і бандитами. Приходжу у відділення міліції, мені дають журнал оперативних зведень. Я сам там вишукую, що мені цікаво. Чи рейд якийсь там – по наркоманах, ще по комусь, я їду разом з правоохоронцями. А що зараз? Прес-релізи.

А ще в кожного видання є засновник, який диктує свої умови, як і про що писати. А якщо я його не поважаю, скажімо? Я не можу любити когось тільки через те, що він – мій роботодавець. Жінка не зрозуміє.

Та й просто постарів уже, мабуть…

– Але ж усе одно читаєш ЗМІ, щоб в курсі подій бути?

– Звичайно.

– І як тобі те, що в країні відбувається?

– Я не кажу зараз про якість влади, проте я радий, що влада змінюється. Дуже добре, що немає, як у Росії чи Білорусі, пожиттєвих царів. А поганого ми президента обрали чи ні – час покаже. Якщо виявиться поганим, то народ турне його ногою під зад. Хорошим буде – оберуть на другий строк. Ось це, вважаю, дуже добре. Таким чином ми і стаємо демократичною державою.

Що найбільше не подобається – «ботства» оці. Порохоботство, зеботство – це те, що роз’єднує всіх, сварить, штучно підігрівається грошима. «Розділяй і володарюй» у дії. Гидко.

– У Білорусі он бачив, що твориться?

– Ми це пережили в чотирнадцятому році. У них більше шансів об’єднатися для боротьби, бо в них немає штучного розбрату, немає, умовно кажучи, сходу і заходу, як у нас.

– Ти написав уже свою головну книгу?

– А казав, що почнеш з дурного запитання. Ні, звичайно ж!

– Всі так, напевно, відповіли б.

– Ти от трохи знайомий з моїм жанром. Мої книги навряд чи можна назвати серйозними. Це чтиво для розваги – почитав, розважився, забув через день і викинув.

О, до речі! Чим мені не подобається українська література – не вся, звісно. Як же ж правильно сформулювати, щоб нікого не образити… У нас або кон’юктура, або моралізаторство. Останнє взагалі терпіти не можу. Книга повинна чомусь навчати, але не повчати! Коли автор ставить себе вище читача, типу, я розумний, а він – дурень, це відвертає мене. А в нас багато такого. А ще українець обов’язково має бути бідним, нещасним, плакати і скаржитись на свою долю. Та боже мій, в історії будь-якого народу є темні й криваві плями. Франція та ж: голови стинали, революція, а люди не розучилися радіти життю. А в нас? Ой, бідні ми й нещасні, рученьки терпнуть, злипаються віченьки. Шиття, значить, її паненя вередливе й манірне вишвирне геть на сміття… Я ще в школі не міг цього зрозуміти. Якщо не вмієш нормально шити, щоб на сміття не викидали, чимось іншим займися.

– А сучасну українську літературу читаєш?

– Дуже мало.

– Я от Кокотюху недавно прочитав уперше. Зайшло.

– А я до Кокотюхи не дійшов поки. Прочитав пару книг одного українського автора – я без прізвища, добре? – і дійшов висновку: десь я таке вже читав, десь таке вже було.

– Щоб добре писати, треба багато читати. То що ж ти читаєш? Я взагалі люблю запитувати у людей, що вони читають…

– На початку минулого року мені вдалося купити на OLX тринадцятитомник Полсона дю Террайя. «Пригоди Рокамболя», «Молодість короля Генріха Четвертого», «Паризькі таємниці». Я згадав своє дитинство, коли перечитував Дюма по сто разів, і ковтнув ці книги залпом. Потім – почав уже французів читати, то треба далі – купив Мішеля Зєвако, шкода, лише три томи його вийшло.

Раніше, ще в дитинстві, хорошу книгу дістати було дуже складно. У бібліотеці Гайдара треба було писати замовлення на листівці, коли приходила твоя черга, цю листівку тобі посилали, ти йшов і брав книгу. Таку листівочку я залишив на «Таємничий острів» Жюль Верна. Якраз літні канікули, я поїхав до бабусі в село. Батько отримав цю книгу й привіз мені. Я сів і не відривався від неї, поки не прочитав до кінця. А потім зразу ж почав читати заново. Один раз у житті таке було.

– Я страшно хочу, щоб повторилися відчуття, як у дитинстві, коли береш книгу – і не можеш відірватися. Чим старшим стаю, тим рідше це вдається. Мені цікаво, книга може бути дуже крута, я можу сном пожертвувати чи забутися поїсти, але дитяча така ейфорія – все рідше і рідше. У тебе буває вона зараз?

– «Гаррі Поттера» ж усі читали, і не раз, так? Син у мене питає кілька днів тому: «Ти читав “Гаррі Поттер і раціональне мислення”?» Це фанфік, я завантажив його собі на електронну книгу. Раніше я, щоб перепочити від писанини, грався на комп’ютері в риболовлю. А тепер читаю «Гаррі Поттер і раціональне мислення». Заходить, як ти кажеш.

– Коли ти почав писати?

– Як навчився писати.

– Та ну?

– Ага. Я до шести років жив у бабусі, а батьки – в Кіровограді. Бабуся – вчителька молодших класів. Пішла на пенсію, а школи їй, видно, не вистачало, і вона вчила мене. Ставила на печі табурет – він замість парти був, стілець, я сідав за «парту» і писав прописи. І читати мене вчила. Кажуть, я у три роки почав читати.

Ну а писати почав, якщо серйозно, коли вже у школі навчався. Якісь оповіданнячка невеликі спочатку. В четвертому класі послав оповідання у «Піонерську правду» – і його надрукували! Було воно в мене, правда, на чотири чи п’ять аркушів дрібним почерком, а вийшло отакеньке, але ж вийшло! «Піонерська правда», уявляєш? Москва, центральна газета піонерії.

Відправляв потім і в «Юність», і в товсті журнали всякі. Рукописи в основному поверталися назад, їх і не читав ніхто, мабуть.

– Скільки часу в середньому займає написання роману?

– Коли як. Буває, менше місяця. А от «Вражу ущелину» я починав ще у двохтисячному, а закінчив лише торік. Там і обсяг, звичайно, немаленький – мільйон двісті тисяч знаків.

– Ніколи не було страшно написати щось нижче середнього рівня?

– А де визначити ту середину? Я завжди вважав, що майстерність письменника має визначати читач. Мені смішно чути «я геній, але моїх творів не читають, бо до них не доросли». Це ти, вибач, ніякий не геній, це ти не доріс до читача. Це, знову ж таки, про зверхність і пихатість деяких українських класиків.

– Немає мрії про екранізацію твоєї книги якоїсь?

– Хотілось би, звісно. З іншого боку, може, мені хотілось би на Марсі побувати… Я в цьому сенсі – не Марсу, а фільму – і не пробував навіть нікуди пробитися. Навчитися ж писати сценарії у мене немає жодного бажання.

– Можна сказати про тебе, що ти не можеш не писати?

– Так і є. Навіть коли роблю тривалу перерву, відчуваю, як усередині мене щось концентрується, збирається і невдовзі виплеснеться. Я все своє життя пишу і не збираюся з цим заняттям зав’язувати. Мені в кайф сам процес. Мені завжди цікаво, куди мене заведе мій герой.

[melnychuk-partners]

Винагорода за створення та використання фотографічних творів. Юридична відповідальність за порушення авторського права (інші матеріали курсу можна знайти на нашій сторінці https://www.facebook.com/melnychukpartners)

******

долучайтесь до нашого телеграму https://t.me/melnychuk_partners

За винятком випадків, передбачених статтями 21 – 25 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення й використання твору встановлюються в авторському договорі або в договорах, що укладаються на доручення суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Оскільки авторське право на фотографічний твір зберігається 70 років після смерті автора, до закінчення цього строку винагороду мають право отримувати спадкоємці автора та інші суб’єкти авторського права.

Ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав".

Так додаток 3 до Постанови Кабінету Міністрів України № 72 передбачає мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за відтворення і (або) опублікування творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, до яких віднесено твори художньої фотографії. Зокрема, мінімальна ставка винагороди за відтворення й (або) опублікування творів художньої фотографії, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (шкатулок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаконів, спортивних, кондитерських та інших виробів) становить 1 % від відпускної ціни за партію промислової продукції.

Стаття 27 Закону (право слідування) передбачає, що автор твору образотворчого мистецтва, а в разі його смерті – спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди в цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Для реалізації права слідування в країнах Європейського Союзу слід керуватися положеннями Директиви 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року "Про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва" (далі – Директива). Директива є орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права.

Відповідно до статті 2 Директиви оригінальними творами мистецтва, на які поширюється право слідування, вважаються твори образотворчого мистецтва чи скульптури, такі, як картини, колажі, живопис, малюнки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, килимові, керамічні вироби, вироби зі скла та фотографії за умови, що вони були створені самим митцем або є примірниками, які вважаються оригінальними творами мистецтва.

Відповідно до статті 45 Закону суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Спори щодо виплати винагороди за використання фотографічних творів можуть вирішуватися в суді.

За порушення авторського права відповідно до статті 51 Закону передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Цивільна відповідальність може настати у випадку звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду (статті 16 і 432 ЦКУ).

Судочинство в цій сфері визначається Цивільним пpoцecyальним кoдeкcом України.

Цивільна відповідальність може накладатися на правопорушника й господарським судом, якщо власник майнового авторського права, з одного боку, як позивач, і відповідач, з іншого боку, – є суб’єктами господарювання. У таких справах судове провадження регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачається, зокрема, статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 176 Кримінального кодексу України.

Судочинство в цій сфері визначається відповідним процесуальним законодавством (Koдeкc адмініcтpативнoгo cyдoчинcтва України, Kpимiнальнo-пpoцecyальний кoдeкc України).

[accountprofinance]

Податкові зміни: як Україна контролюватиме іноземні компанії своїх резидентів.Як підготувати бізнес до нових правил оподаткування КІК.

Що таке КІК?

З прийняттям Законопроекту 1210 (  Закон № 466-IX ) в українському законодавстві з'явилося поняття контрольованих іноземних компаній (КІК).

КІК - компанія, зареєстрована за кордоном і знаходиться під контролем резидента України. У категорію КІК потрапляють не тільки юридичні особи, а й партнерства, трасти, фонди та благодійні організації.

Якщо резидент України володіє офшором або іншою компанією за кордоном, він повинен буде подати звіт про це в податкову, а в певних випадках і заплатити податок.

Як подавати звіти в податкову по КІК?

Резидент України повинен подавати звіти про своїх іноземних компаніях, якщо:

його частка в іноземній компанії становить 50% і більше;

його частка в іноземній компанії спільно з іншими резидентами України становить не менше 10% (спільно 50% і більше);

здійснює фактичний контроль над іноземною компанією.

З 1 і 2 пунктами все зрозуміло: звіт подається виходячи з пайової участі в іноземній компанії. Третій пункт вимагає роз'яснень.

Особа вважається контролером, якщо має можливість:

укладати угоди;

розпоряджатися активами і банківськими рахунками;

управляти компанією;

заявлений в банку у якості бенефіціара.

Якщо резидент України володіє компанією, яка оформлена за кордоном на номінала, але при цьому він вказаний в банку в якості бенефіціара - звіт по цій компанії потрібно подати.

У звіті по КІК повинні бути такі дані про компанію:

країна реєстрації;

структура власності;

інформація про доходи, співробітників і рух коштів.

До звіту додаються копії фінансової звітності КІК. Ці копії підтверджують розмір прибутку компанії за звітний рік. Платник податків повинен буде надати всю інформацію про свою зарубіжної компанії.

Оподаткування прибутку КІК.

Ще один обов'язок власників іноземних компаній - сплата податків з прибутку, яка зберігається на рахунку КІК. Якщо до кінця звітного періоду у компанії залишається прибуток, її власник зобов'язується заплатити в Україні 18% ПДФО + 1,5% військового збору.

Це правило має кілька винятків. Прибуток КІК не підлягає оподаткуванню в Україні, якщо:

загальний дохід всіх іноземних компаній за рік не перевищує 2 млн євро;

КІК є публічною компанією. Акції такої компанії знаходяться у вільному обігу на світових біржах;

між Україною та країною реєстрації КІК є підписані податко��і угоди. А також застосовується одна з двох умов:

КІК фактично оплачує податок на прибуток в країні реєстрації за ставкою не нижче 13%;

прибуток, отриманий від дивідендів / відсотків / роялті, не перевищує 50% загального доходу компанії.

Порушили правила КІК: які штрафи чекають власників КІК

За порушення нових правил передбачений ряд штрафів:

неподання звіту про КІК - штраф від 210 тис. до 2,1 млн. грн;

несвоєчасне подання звіту про КІК - штраф до 105 тис. грн;

неподання або подання не всіх документів по КІК на запит податкової - штраф до 2,1 млн. грн.

За який період будуть подані перші звіти про КІК?

Перший звіт по КІК українці повинні будуть подати за період 2021-2022. Першим звітним роком стане 2021 рік.

Зараз активно обговорюється питання перенесення зобов'язань щодо подачі звітів за 2022 рік. Яким би не було фінальне рішення, потрібно підготуватися до податкових змін.

Що робити: як підготувати свій бізнес до податкових нововведень?

Якщо ви хочете уникнути великих штрафів і оптимізувати структуру компанії, потрібно заздалегідь підготуватися до змін. Що рекомендують зробити юристи :

провести аналіз своєї іноземної структури бізнесу. Визначити, які компанії залишити, інші - закрити;

підготувати і подати фінансову звітність за всіма активними компаніям;

відновити всі «забуті компанії» і ліквідувати їх;

розподілити прибуток своїх іноземних компаній. Прибуток КІК оподатковується за ставкою 19,5%, а отримання дивідендів оподатковується за ставкою 9% + 1,5%.

З прийняттям закону 466 в Україні починається нова епоха оподаткування. Держава буде пильно стежити за рухом коштів українців за кордоном і припиняти будь-які спроби виведення коштів з-під оподаткування.

Але не такий страшний закон, як його малюють. Якщо ви почнете готуватися вже зараз, то встигнете привести до ладу свою іноземну частину бізнесу і зможете уникнути безлічі проблем і санкцій в майбутньому.

[chenewsnet]

Нардеп Загорій задекларував 95 патентів і торгових марок, 1,5 млн грн благодійних пожертв та роялті від “Дарниці” на 11,73 млн Народний депутат України від Блоку Петра Порошенка Гліб Загорій вказав у своїй електронній декларації за 2018 рік 95 патентів і торгових марок переважно у сфері фармацевтики.

[newsundphotos]

Зеленський задекларував перші 5 мільйонів

Зеленський задекларував перші 5 мільйонів

Президент Володимир Зеленський задекларував майже 5 млн гривень роялті від “Кварталу 95”.

Про це свідчать дані в Єдиному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

(more…)

[agtltaxlegal]

Незаконные финансовые потоки: как Украина может использовать эти средства для экономического роста

Публикация по ссылке https://www.agtl.com.ua/finance/nezakonnye-finansovye-potoki-kak-ykraina-mojet-ispolzovat-eti-sredstva-dlia-eko.html

Незаконные финансовые потоки: как Украина может использовать эти средства для экономического роста

Незаконные финансовые потоки: как Украина может использовать эти средства для экономического роста

Источник epravda.com.ua

Основной ресурс для преодоления бедности — не кредиты МВФ и не иностранные инвестиции, а средства украинцев, в том числе те, которые формируют незаконные финансовые потоки через границу Украины. Надо сделать их легальными. (укр)

Сакраментальне питання, де взяти гроші, стоїть перед будь-яким урядом. Нова влада навряд чи переконає народ медведівським афоризмом «Денег нет, но вы держитесь». Гроші десь треба брати.

Зрозуміло, що бідна аграрна країна не може забезпечити достойне життя народу та безпеку від зазіхань агресивних сусідів. Така країна не може надати робочі місця працездатним та пристойне соціальне забезпечення непрацездатним.

Не всім зрозуміло, як з цього стану вийти. Не зрозуміло не тільки для України, а й для сотні бідних країн світу — від Таджикистану до Судану. За останні 70 років тільки близько десяти країн змогли зробити економічний прорив — покінчити з бідністю протягом життя одного-двох поколінь.

Перелік цих країн відомий, досвід їх досліджений в тисячах книжок і статей, загальні принципи їхньої економічної політики виявлені, наприклад, в дослідженнях комісії Світового банку із зростання та розвитку.

Головне питання, яке стоїть перед бідними країнами, — де взяти гроші на розвиток. На кредити МВФ можна запобігти банкрутству, але не можна досягти процвітання. Іноземна допомога, яку отримували Південна Корея або Тайвань, нам не світить, тому головний фінансовий ресурс треба шукати всередині країни.

Це підтверджує і досвід країн, які подолали бідність протягом одного покоління. Одним з головних елементів їхньої економічної політики був високий рівень заощаджень та інвестицій: 30% від ВВП і більше. Основні ресурси для зростання вони знаходили всередині країни, а не отримували від іноземних інвесторів.

Більшість цих країн на початку зростання були біднішими, ніж зараз Україна, яка має рівень заощаджень та інвестицій приблизно вдвічі менший, ніж потрібно для сталого та швидкого зростання. Куди ж зникають ці інвестиційні ресурси?

Відповідь народу: все розкрадають. Але як і скільки? Якщо ми будемо це уявляти, то знайдемо протидію не на рівні гасел, а на рівні заходів економічної політики.

Першою авторитетною оцінкою незаконно виведеного капіталу з України можна вважати дослідження, виконане організацією Global Financial Integrity у 2015 році.

Доповідь мала назву «Незаконні фінансові потоки з країн, що розвиваються: 2004-2013» і містила оцінку незаконного витоку капіталу із 149 країн, у тому числі з України. Саме після публікації цієї доповіді пресою пішла гуляти цифра 11 млрд дол середніх річних втрат України. (Точніше, у доповіді була цифра 11,676 млрд дол, що становило 14-й результат серед 149 досліджених країн.)

Якщо зауважити, що в цей період ВВП України коливався в межах 60-180 млрд дол, то вказані 11 млрд дол становили близько 10% ВВП, яких саме не вистачало для сталого швидкого зростання і прориву з бідності.

На початку 2019 року Global Financial Integrity (GFI) оприлюднила третє видання доповіді, яке охоплює період до 2015 року і розширює методологію аналізу. Дослідження GFI в Україні мало відоме, тож варто розглянути його детально. Loading…

Дослідження незаконних потоків

Перш за все — про термінологію. «Незаконні фінансові потоки» — це кошти, які набуті, використані або передані незаконним шляхом і при цьому пересікли державні кордони. Тобто до цього поняття не входять махінації, які відбуваються всередині країн і не мають стосунку до зовнішньоекономічних відносин.

Зрозуміло, що незаконні фінансові оборудки не афішуються, тому прямої інформації про них знайти неможливо. Дослідження базуються на непрямих оцінках на підставі інформації з міжнародних баз даних.

До 2019 року GFI використовувала базу даних міжнародної торгівлі, яку веде МВФ. У дослідженні 2019 року використана ще й база даних, яку веде ООН. Ці дві бази даних ведуться незалежно, тому не збігаються, особливо в оцінці експорту.

У будь-якому разі оцінки незаконних фінансових потоків є приблизними, різниця між мінімальними та максимальними оцінками дуже велика.

Наприклад, для всіх країн, що розвиваються, за 2004-2015 роки мінімальна оцінка незаконного витоку капіталу через торгові операції становить 4,6% від обсягу зовнішньої торгівлі, максимальна — 7,2%. У доларовому обчисленні ця розбіжність становить сотні мільярдів на рік. Враховуючи обережність оцінок і знаючи нашу практику, можна вважати навіть максимальні оцінки GFI заниженими.

GFI досліджує не всі незаконні фінансові потоки, а тільки ті, які створюються за допомогою операцій експорту-імпорту товарів. Таким чином, перевезення готівки у валізах через кордон не може бути включене у це дослідження.

За межами дослідження залишаються також операції експорту-імпорту послуг та оплати нематеріальних активів, бо для них неможливо зробити оцінку достовірності грошових потоків. До того ж, такі операції суттєво не впливають на загальну оцінку, бо їх обсяг значно менший за обсяг товарних операцій.

З нетоварних операцій в Україні найчастіше використовують оплату фіктивних послуг консалтингу та фіктивного роялті за торгові марки. Ці операції сягають сотень мільйонів доларів на рік, але до обсягів товарних операцій їм далеко.

Обмеженням дослідження GFI є те, що його метою є незаконні фінансові потоки між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. GFI своїм дослідженням демонструє, що допомога розвинутих країн країнам третього світу значно менша, ніж незаконні витоки капіталу з цих країн у розвинуті кр��їни.

Тому дані GFI іноді містять не всі товарні операції, а тільки операції між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. З точки зору дослідження України це обмеження дуже суттєво впливає на результат.

Наприклад, у дослідженні GFI за 2015 рік зовнішня торгівля України з розвинутими державами врахована в обсязі 24 млрд дол. Однак загальний обсяг зовнішньої торгівлі України у цей рік був утричі більшим, бо основні торговельні партнери України — Китай та Росія, а не розвинуті країни Заходу.

Незаконні фінансові потоки можуть бути реалізовані через торгові операції з будь-якими країнами, не тільки з розвинутими, тому врахування тільки третини обсягу зовнішньої торгівлі занижує оцінку нелегальних потоків. Так, у 2015 році, при тому, що оцінка незаконного витоку сягала 18% від обсягу торгівлі, це становило тільки 4,4 млрд дол, бо враховувалася лише торгівля з розвинутими країнами.

Фальшування інвойсів

Нелегальні фінансові потоки через торгові операції проводяться шляхом фальшування митних декларацій та інвойсів — ціна, обсяг і якість товару в них відрізняються від реальних. Це відбувається і при імпорті, і при експорті товарів, залежно від того, яку мету ставить собі ініціатор операції.

Шляхом фальшування інвойсів можна забезпечити і відплив, і приплив капіталів.

Для України найбільш актуальною проблемою є відплив капіталу. При експорті це забезпечується шляхом заниження ціни товару, при імпорті — шляхом завищення ціни товару. У деяких країнах відплив капіталу через фальшування інвойсів має катастрофічні розміри: у Мозамбіку, Малаві, Гондурасі та Замбії цей показник у 2015 році становив не менше 40% від обсягу торгівлі з розвинутими країнами.

Для України за 2005-2014 роки найобережніша оцінка незаконного витоку капіталу через фальшування інвойсів становить 3% від загального обсягу зовнішньої торгівлі, максимальна оцінка сягає 10%, яка і дає цифру 11 млрд дол на рік.

Ці кошти є частиною корпоративного прибутку, податок на який не потрапив до бюджету в обсязі близько 2 млрд дол щорічно. Для порівняння: у 2018 році податок на прибуток дав 97 млрд грн. Таким чином, втрати бюджету через нелегальний відплив прибутку становлять більше половини цієї суми.

Незаконний приплив капіталу — значно менш відомий феномен, хоча його обсяг не менший, ніж обсяг незаконного відпливу. Для України незаконний приплив оцінюється 17% від обсягу зовнішньої торгівлі.

За визначенням GFI, незаконний фінансовий приплив — це рух коштів, які мають невідоме походження, не оподатковуються, не реєструються державними органами, пов’язані з кримінальними злочинами, наприклад, з наркотрафіком.

Якщо розкласти на елементи 17% незаконного припливу, то 12% — це фальшування інвойсів при імпорті, тобто заниження вартості імпортованих товарів. Сенс цієї операції — ухиляння від сплати ПДВ на імпорт. У 2005-2014 роках через це бюджет щороку втрачав близько 3 млрд дол ПДВ.

Для порівняння: у 2018 році ПДВ на імпорт становив 295 млрд грн. Втрати перевищують чверть цієї суми. До речі, ПДВ на імпорт — найбільша стаття доходів держбюджету, що негативно характеризує економічну політику України.

Таким чином, до економічних втрат держави призводять і незаконний відплив, і незаконний приплив капіталу, тому слід припиняти обидва процеси.

Афілійованість сторін

У всіх операціях фальшування інвойсів обидві сторони операції — експортна та імпортна — підконтрольні одній особі, тобто вони афілійовані між собою.

При фальшуванні інвойсів у зовнішньоекономічній операції товар продається самому собі, тому ціна товару не має значення. Мають значення інші фактори: рівень оподаткування, безпечність розміщення капіталу, напрямок інвестування.

Наприклад, якщо потрібно купити в Японії верстат за 100 тис дол, то при перетині митного кордону України доведеться заплатити 18 тис дол ПДВ. Для зменшення платежу створюється компанія АБВ в Белізі, яка купує верстат у Японії за 100 тис дол, а потім продає в Україну за 10 тис дол. Так виникає незаконний приплив в Україну 90 тис дол, а державний бюджет втрачає 16 тис дол доходу.

Навіщо це робити? Адже 18 тис дол сплаченого ПДВ будуть відшкодовані при продажі продукції, виробленої на даному верстаті. Проблема в часі: 18 тис дол треба заплатити при ввезенні верстата, а відшкодування розтягнеться на багато років, тобто покупець безкоштовно кредитує державу на кілька років.

При ціні кредитного ресурсу близько нуля, як зараз в Японії, це не має особливого значення, але при ціні грошей 20% річних це кредитування бюджету означає для покупця подвійну ціну за верстат, що робить його неконкурентоздатним у порівнянні з власниками такого ж обладнання в інших країнах.

Аналогічно відбувається експортна операція. Український експортер продає продукцію не реальному споживачу за реальною ціною, а фірмі АБВ в Белізі за півціни, а вже фірма АБВ продає за нормальною ціною споживачеві.

Таким чином, фальшування інвойсу стає можливим лише при проведенні операції через «прокладку», тобто через афілійовану фірму за межами України. Для протидії запроваджується митний контроль цін в інвойсах. Як показує дослідження GFI, такий контроль не діє, бо, крім ціни, можна сфальшувати якість і кількість, а можна просто заплатити митнику, щоб він заплющив очі на сфальшований інвойс.

Контроль трансферних цін — складне завдання. Щоб зрозуміти це, досить прочитати його опис в Податковому кодексі. Більш кардинальним і простим заходом є не контроль цін, а протидія операціям між афілійованими особами.

Проблема розкриття власників

Першим заходом боротьби з незаконними фінансовими потоками, який рекомендує GFI, є розкриття власників юридичних осіб. Для цього слід створити відкритий реєстр усіх власників юридичних осіб. Тут (о, диво) Україна опинилася попереду всієї планети, бо однією з перших у світі створила такий реєстр.

Однак є деталь, яка зводить нанівець цінність цього реєстру для виявлення афілійованості сторін експортно-імпортних операцій. Кінцевим власником в реєстрі може бути вказана номінальна особа, яка діє від імені реального власника за довіреністю: дівчина з панамського села або парагвайський волоцюга. Знайти їх не зможе не тільки український фінансовий моніторинг, а й навіть Інтерпол.

Ніхто факту номінальної власності в українському реєстрі не перевіряє, а якщо такий факт випадково випливе, то покарань за це не існує.

Якщо держава має бажання перекрити незаконні фінансові потоки та припинити втрати сотень мільярдів гривень доходів бюджету, вона повинна ввести покарання, навіть кримінальне, за підміну реальних власників номінальними.

Зрозуміло, що покарати парагвайського волоцюгу українська Феміда не зможе, тому відповідати мусить той, хто подає відомості до українського реєстру, тобто керівник української юридичної особи, знайти якого нескладно.

Досі держава не бажала мати реальний реєстр власників, бо вона сама була і є власністю осіб, які ховаються за номінальними власниками.

Якщо цей крок буде зроблений, і в реєстрі з’являться реальні власники, то далі щодо всіх експортно-імпортних операцій керівники з української сторони повинні будуть надавати інформацію про реальних власників іншої сторони.

За недостовірність цієї інформації мусить бути таке ж покарання, як за недостовірність інформації про реального власника в реєстрі. Якщо власник українського й іноземного учасників операції є однією особою або це афілійовані особи, то за таку операцію мусить бути встановлене покарання.

За перший випадок — штраф у трикратному розмірі операції, за другий — штраф в десятикратному розмірі, за третій — не менше п’яти років позбавлення волі.

Зрозуміло, що не всі експортно-імпортні операції між афілійованими особами є засобом приховування незаконних фінансових потоків. Такі операції можуть бути технологічно необхідними. Це відбувається в транснаціональних корпораціях, які мають виробничу кооперацію між підприємствами в різних країнах.

Наприклад, якщо FIAT буде виробляти в Україні двигуни для свого польського заводу, то експорт двигунів з України в Польщу буде операцією між афілійованими особами. Таких операцій в тисячу разів менше, ніж опера��ій з кіпрськими та іншими «прокладками», тому для них нескладно ввести спеціальне регулювання.

Висновок

Основний ресурс для подолання бідності — не кредити МВФ і не іноземні інвестиції, а кошти українців, у тому числі ті, які формують незаконні фінансові потоки через кордон України. Треба зробити їх легальними і направити на інвестиції в нові технології через спеціальні інституції на зразок банку розвитку.

Для легалізації фінансових потоків через кордон необхідно дещо зробити.

Перше — ввести відповідальність за достовірність інформації про кінцевих власників у реєстрі.

Друге — ввести покарання за фальшування інвойсів при проведенні експортно-імпортних операцій через «прокладки». «Умисне фальшування інвойсів з метою зменшення чи уникнення сплати ПДВ, мита, податку на прибуток, акцизну… повинно вважатися порушенням закону», — сказано в рекомендаціях GFI.

Це варто зробити шляхом визнання незаконними експортно-імпортних операцій через «прокладки». Це зупинить не лише фальшування інвойсів у торговельних операціях, а й фіктивні операції з консалтингу та виплат фіктивного роялті.

Третє — прибрати «антистимули», які спонукають до незаконних фінансових операцій. Наприклад, не треба брати ПДВ при розмитненні обладнання, а платити його протягом його роботи і в пропорції до його амортизації, не обкладати податком на прибуток реінвестовану частину прибутку.

Ціна питання — мільярди доларів на рік. Навіть якщо не всі незаконні фінансові потоки вдасться перекрити, можна отримати більше, ніж кредити МВФ та іноземні інвестиції разом узяті. Крім того, ці заходи не залежать ні від МВФ, ні від іноземних інвесторів, їх просто може запровадити сама українська влада.

Вадим Новіков, економіст 

Остались вопросы? Обращайтесь!

Мы проконсультируем Вас, поможем организовать бизнес, выбрать систему налогообложения, а в случае необходимости – сопроводим процесс организации Вашего бизнеса по юридическим, бухгалтерским, налоговым, а также финансовым вопросам. И поверьте, Ваши деньги непременно вернутся к Вам.

ЗАКАЗАТЬ УСЛУГИ ФИНАНСИСТА

[historian-ua]

Французький автор готує новий позов до Кіркорова

Розгляд навколо авторства пісні «Шовкова нитка» триває. Адвокат Філіпа Кіркорова розповів, що врегулювання питання авторських прав і відрахування роялті, яка стосується однієї з пісень артиста, триває. Французький автор на ім'я Гілберт Синуэ стверджує, що його пісню, записану ще у 1978 році під назвою «Helwa ya Baladi» Кіркоров Французький автор готує новий позов до Кіркорова

[telegid]

Руслана, Джамала, Марія Бурмака, Олександр Положинський та більш ніж два десятки українських авторів звернулись до Президента України з проханням підтримати акредитацію ГС «Автори та Видавці»

Руслана, Джамала, Марія Бурмака, Олександр Положинський та більш ніж два десятки українських авторів звернулись до Президента України з проханням підтримати акредитацію ГС «Автори та Видавці»

Понад два десятки українських виконавців та авторів пісень, серед яких Руслана, Джамала, Tayanna, Марія Бурмака, Jerry Heil, Kozak System, Олександр Положинський, Вадим Лисиця, Вадим Красноокий, Mandry, записали відеозвернення на підтримку акредитованої організації ГС «Автори та Видавці», яка має навести лад у сфері збору авторських роялті за використання музики. Частина з них звернулась…

[synychka-blog]

Рибак пояснив, чому Україні важливо надійно захищати і дотримуватися авторських прав

Рибак пояснив, чому Україні важливо надійно захищати і дотримуватися авторських прав

В цивілізованому світі продукти інтелектуальної діяльності мають ключове значення для наукового та культурного розвитку суспільства. Тому в провідних країнах Заходу з особливою прискіпливістю опікуються дотриманням авторських прав – і це приносить суттєву вигоду для економіки. Наприклад, в Великобританії за використання інтелектуальної власності збирають понад 800 млн доларів роялті, у Франції –…

[loxa1973]

Мкачзамок це колодязь глибиною дві дев'ятиповерховки, та дупи шо дивляться в дніще. Церква яку освятили всі чотири христианськи конфесії, без ворожнечи. Та Олєг, гід від бога. Фотік в термальну хренатень взяти не палучілось. Бо Клічкі мені не башляли роялті за пісню про Клічків і я не купив Самсунг ес8. Але зробили вони офігенську тему, сидиш такий в басейні, а потім в 7 саун, а потім миску бограшу, а потім центрефуга, ванна з самогону. Це епічно і пафосно. Вроді напряжний дєньок, який почався о третій ранку, але у вечорі дегустація вінчагі. Я підкупив і тутже вмазав літруху червоного. Вино це сок, віноград, смак і мінімум дурниць в мозок. Всі хто Сровна їдуть с пакетами вінчагі, 55 грн півтори. Мать його... 55 грн півтори.... У нас 6 літрів і візітка виробника) вечір буде тошонадо))) а ще міцна угорська перчажка, до закусона)