#Ramari_fiction

[paularamari]

[Щось закінчується, щось починається]

Назва: Щось закінчується, щось починається Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Baldur's Gate 3 Рейтинг: PG-13 Розмір: міні Персонажі: Астаріон, Себастьян Жанри: Gen, Post-Canon, Adventure Анотація: Астаріон не був героєм. Однак, вчитель з нього вийшов ще гірший. Посилання: Ао3

[paularamari]

[Жага і Голод]

Назва: Жага і Голод Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Baldur’s Gate 3 Рейтинг: NC-17 Розмір: драббл Персонажі: Astarion/The Dark Urge (Tav) Жанри: PWP, Blood Kink, Knifeplay Анотація: Астаріон допомагає Таву приборкати внутрішніх демонів. Посилання: Ао3

[paularamari]

Фандом: Венздей

Пейринг: Венздей/Енід

Рейтинг: PG-13

Дивитися на Венздей — ніби спозирати на власне відображення у кривому дзеркалі. Чи розглядати стару чорно-білу фотографію, що випадково потрапила до альбому, забитого дурнуватими селфі.

Дівчинка середи була іншою. Ворона серед зграйки щебетливих горобців, — пихата, самовпевнена та байдужа. Таких, як Венздей, неможливо кохати, принаймні у класичному значенні цього напрочуд банального слова. Такі не потребують романтичних прогулянок під луною, віршів, нашкрябаних цвяхом на парті, та цукерок на день святого Валентина.

Енід завжди думала, що любов — це просто. Взаємна симпатія, яка шляхом нехитрих натяків та грайливих посмішок перетворюється на обійми на задньому дворі школи. Але це було до того, як вона зустріла Венздей. Дитя середи. Скорботну дівчину, яка бачила більше сенсу в смерті, ніж в житті.

Тільки от Енід не звикла так просто здаватися. Знову і знову вона штурмувала непохитну стіну чужої самотності, намагаючись донести, що вона тут. Поруч. На відстані витягнутої руки — піди назустріч і відчуєш дотик пальців.

Іноді Енід задавалася питанням: навіщо вона це робить? Чому витрачає час на пусті спроби достукатися до людини, яка ненавидить буквально все, що їй подобається. Яскраві кольори, м'які іграшки, гучну музику, танці, сміх. Пошуки відповіді бентежили Енід, аж доки вона не побачила на обличчі Венздей посмішку. Дивну та незвичну, немов сонячний промінчик на сталевому дощовому небі. І цього було цілком достатньо, щоб продовжити марні спроби.

Щодня.

Щогодини.

Щомиті.

Поки не дізналася, нарешті, які у Венздей м’які та холодні губи; не відчула, як вона цілує так глибоко, що бракне повітря, як запускає довгі пальці в її волосся та владно притуляє до себе.

І тоді Енід упевнилася — воно того вартувало.

[paularamari]

[Киньте гріш відьмакові]

Назва: Киньте гріш відьмакові Автор: Паула Рамарі Перекладач: Поль Рамарі Фанхата: Відьмак Рейтинг: NC-17 Розмір: міні [завершений] Персонажі: Ґеральт/Любисток Жанри: гумор, романтика, пропущена сцена (AU 4 серії 1 сезону), кросдресінг Анотація: Любисток хоче потрапити на торжество, де зберуться найвисокошляхетніші особи, аби просити руки Цинтрійської принцеси. Щоправда, зустрічатися з ревнивими чоловіками своїх численних коханок Любискові якось нехіть, тому у нього виникає план. Посилання: Ао3, Аркуш

[paularamari]

Фандом: Detroit: Become Human

Пейринг: Hank Anderson/Gavin Reed

Рейтинг: G

Ґевін Рід був мудаком. Але, будьмо відвертими, — він вчився у кращих. Він чудово пам’ятав, яким пихатим та зазнайкуватим був наймолодший лейтенант поліції Детройту. О, він мав щастя спостерігати самовдоволену пику Андерсона, коли до нього підбігали новоспечені стажери з проханням допомогти, підказати, повернути у правильному напрямку та дати копняка під зад. Звичайно, той нікому не відмовляв, хоч і не втрачав шансу нагадати всім, що це він, великий Генк, сука, Андерсон, розправляє крила юним талантам та скидає їх з даху, щоб ті навчились літати.

Ґевін теж навчився. Не з першого разу, але навчився. Шукати докази, розколювати підозрюваних, лізти з голою сракою в осине гніздо заради щонайменшого шансу знайти зачіпку. А ще — ловити нариків у темних провулках і пиздити, лежачих, ногами, поки ті не здадуть свого дилера. Так, цьому його теж навчив святий Генк Андерсон.

Чи думав Ґевін про Андерсона як про наставника? Ні, ніколи. Скоріше, як про конкурента. Змагання з Генком було кращим за оп’яніння та ліпшим за секс: адреналін, лють, бажання першим добігти до фінішу.

Але все пішло по пизді.

Такий Генк його бісив більше, ніж попередній. Від самовпевненого лейтенанта не лишилось нічого, окрім млявого шкіряного мішка. Мішок ходив на роботу, дивився в монітор пустими очима, а вночі – напивався із завзятістю професіонала по літрболу.

Ґевін ніколи не вмів заспокоювати. Та й чим зарадиш людині, яка вмить втратила сенс життя? Тому він робив, що міг: приходив до старого додому, затаскував п’яну тушу на диван, годував пса, витирав блювотину і так по колу. День за днем. Тиждень за тижнем.

Чому він це робив? Хуй його зна. Точно не через перепихон, який вони з Генком показово забули. По-перше, це було давно, років десять тому. По-друге, вони обидва були після вилазки у притон: шалені, роздрочені, перемазані в крові, своїй та чужій. Цей випадок був помилкою. І, звичайно, вони обидва любили дівчат. Генк був показовим сім’янином, а Ґевіну подобалося клеїти худорлявих блондинок у барах. Тож…

Справа не у сексі, точно ні. Просто так вийшло.

Рід списував це на ностальгію. Йому хотілося повернутися у часи, коли все було просто. Дім, робота, притони, перестрілки, прочухани від Фаулера, перепалки з Генком… І жодних, сука, блядських андроїдів. Так, Ґевін мав ще дещо спільне з Генком (окрім паскудного характеру). Він ненавидів андроїдів. Чесно кажучи, боявся. Ці довбані бляшанки були занадто ідеальними, на відміну від людей, повних лайна по самісінькі вуха.

Андроїдів Ґевін не розумів. У клятих роботів в голові сиділа занадто складна система обчислень, яка керувала кожним їх кроком. Тільки правильні рішення, виключно логічні алгоритми, жодної імпровізації, шаленства і… Випадкових перепихонів, звичайно. Андроїди собі б такого точно не дозволили.

З Генком було простіше. Він дякував, коли Рід лишав йому пиво на ранок, щоб старий міг похмелитися. Він ридав йому в сорочку після другої пляшки віскі. Він хропів як старий трактор, матюкався, жер срані гамбургери, прекрасно знаючи, що ті вкоротять йому віку.

Генк Андерсон був дуже зрозумілим.

Мабуть, тому Рід продовжував приходити.

Знов і знов.

День за днем.

Тиждень за тижнем.

Допоки старий не пустить кулю собі в лоб.

[paularamari]

[Містичний цикл «Тіні»]

Містичний цикл «Тіні» ✍ посилання: Ао3

Цикл робіт, що складається з драбблів та одного максі. Події відбуваються в Україні, тісно переплетені з російсько-українською війною, охоплюють період з 2014 по 2022 рік. Написано у жанрі міського фентезі; роботи містять багато психологізму та потенційно триггерних сцен.

Хронологічна послідовність робіт в циклі: 1. Сонце, сховане в тінях 2. Тіні на асфальті 3. Тінь війни 4. Тіні, що ходять за людьми, люди, що ходять за тінями

------------------------------------------------------------------------------

Назва: Сонце, сховане в тінях Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: оріджинал Рейтинг: G Розмір: драббл Жанри: слеш, романтика, романтична комедія, повсякденність Анотація: Мало хто знає своїх сусідів. Ми машинально вітаємося з ними біля під’їзду, лаємося, коли вони голосно вмикають музику, але не пам’ятаємо навіть їх імен. Але Марку трапляється виключення з правил. Мабуть, з усіх правил на світі. Посилання: Ао3, Аркуш

------------------------------------------------------------------------------

Назва: Тіні на асфальті Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: оріджинал Рейтинг: R Розмір: максі [ЗАВЕРШЕНО] Жанри: слеш, міське фентезі, містика, ангст, драма, психологія Анотація: Марк намагається жити далі. Попри біль та втому він продирається крізь події минулого, але минуле занадто сильне. Воно хапає за горлянку, тягне назад, у безодню, в той де��ь, коли все почалося. Чи зможе Марк втекти? Чи вдасться йому побороти страхи? І як його нічні жахіття пов’язані з чорно-білим світом? Посилання: Ао3, Аркуш

------------------------------------------------------------------------------

Назва: Тінь війни Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: оріджинал Рейтинг: G Розмір: драббл Жанри: ангст, драма, військова проза Анотація: 24 лютого 2022 року. Знову вибухи, крики, стогони поранених та нескінчений, всеосяжний жах. Сашко з Марком намагаються вижити. У будь-яку ціну, лишень би знов повернутися додому. Посилання: Ао3, Аркуш

------------------------------------------------------------------------------

Назва: Тіні, що ходять за людьми, люди, що ходять за тінями Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: оріджинал Рейтинг: PG-13 Розмір: збірка драбблів Жанри: ангст, драма, військова проза, містика Анотація: На війні кожен робить свою роботу. Одні боронять землю зі зброєю в руках, інші — рятують постраждалих та відганяють смерть від їхнього ложа. Кожен вносить свій вклад. Вклад у перемогу. ��опоки на небосхилі не зійде українське сонце. Посилання: Ао3, Аркуш

------------------------------------------------------------------------------

Арти до циклу «Тіні» (художниці chell_tot та @astra-lun):

[paularamari]

Фандом: Baldur's Gate III

Пейринг: Астаріон/Тав

Рейтинг: R

Тав ніколи не був ласий до компліментів, а до пестливих прізвиськ на кшталт «Серденько», «Солоденький», «Золотце моє» — і поготів. Вони його радше дратували, бо призначалися для наївних бовдурів, що закоханими поглядами проводжали менестрелів й намагалися самотужки

складати безталанні вірші. Красиві слова годилися для цвіту аристократії, багатіїв, що виросли серед розкоші, й гадки не мали як живуть прості смертні.

Однак, з Астаріоном все було інакше. Тав жадібно ловив кожне «Любчику» кинуте недбало, мов кістка собаці, заради похвали кидався в самісіньке пекло й виходив звідти переможцем. Побитий, вимазаний кров’ю з голови до п’ят, і все заради хижої усмішки й ласкавого «Ти — сама досконалість». Тав не був ідіотом, ні, він усвідомлював, що їм маніпулюють. Граються, підпускають ближче, відштовхують, а потім — різко смикають за ланцюг.

До мене, песику, ходи сюди, не бійся.

Він припадав до Астаріона й цілував витончені пальці. Сидів поруч, доки коханець пестив його волосся й стискав шию, ніби привласнюючи. Кожен доторк ввижався благословенням, кожне слово — молитвою.

Тав обожнював Астаріона. Віддано й вірно, як собака.

Ночами він віддавався йому з такою пристрастю, що від криків боліло зірване горло. Тав ловив різкі рухи, підлаштовувався під ритм, хапав Астаріона за стегна, лишаючи подряпини на білій шкірі. Всередині все горіло від щастя, коли коханець кусав його за шию й пив ніби витримане вино. В ці миті болю не було, лише цілковита насолода й бажання подарувати Астаріону весь світ. Поцілунки п’янили, дотики зводили з розуму, а тихе гарчання «Ось так, мій хороший» змушувало підвивати й скиглити, вигинатися в холодних руках й згоряти в солодкій агонії.

Тав ненавидів брехливі, пестливі слова.

Однак в устах Астаріона вони перетворювались на музику.

[paularamari]

[Триває оновлення системи]

Назва: Триває оновлення системи Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Detroit: Become Human Рейтинг: R Розмір: максі Персонажі: Генк Андерсон/Ґевін Рід, Джеффрі Фаулер, Елайджа Камскі Жанри: AU, преканон, ангст, драма, детектив Анотація: Тоді, у 2022 році, люди в соцмережах пересилали інтерв’ю з Камскі, постили коментарі світил інженерії, обговорювали результати тесту Тюрінга. В один голос всі кричали, що світ незабаром зміниться. І це сталося. Набагато швидше, ніж очікувалось. Світ змінився. І Ґевін Рід виявився до цього неготовий. Посилання: Ао3

[paularamari]

[Коли замовкне остання скрипка]

Назва: Коли замовкне остання скрипка Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Патріот Моріарті Рейтинг: NC-17 Розмір: драббл [завершений] Персонажі: Вільям/Альберт Жанри: PWP, ангст, романтика Анотація: У декораціях і платтях із брехні, Розпещені, розбещені, дурні. Кружляють в танці слуги власних вад, Не варті й погляду твого, мій брат. О янголе бентежних чорних вод, Неси мене шляхами темних насолод. Посилання: Ао3, Аркуш

[paularamari]

Фандом: Тіні на асфальті (AU)

Персонажі: Сашко, Марк, Ксенія, Орест

Рейтинг: PG-13

Гучна музика не допомогла. Як і телевізор, ютуб, беруші та стопка коньяку замість снодійного. Сашко чесно перепробував всі варіанти, але стогони за стіною тихіше не ставали.

Шість ночей. Шість, бляха, підряд, — він вже забувся, як це — нормально спати! Та й, будьмо відвертими: яке тут, нафіг, спати, коли кінчають оті двоє, а закурити хочеться всьому під'їзду?!

Десь у глибині душі (не дуже глибоко) Сашко заздрив. Бо так склалося, що поки його сусіди влаштовували секс-марафони, він вже півроку притримувався вимушеного целібату. А що поробиш, так склалися обставини. Нещасне кохання, класичне «Саш, справа не в тобі» і все, до побачення, телебачення — проводь романтичні вечори наодинці зі своєю вірною правицею.

За стіною застогнала дівчина. Так солодко і тягуче, що у Сашка аж щелепу звело. Від злості. Що комусь перепало, а йому — хуй без солі. Тож, плекаючи свій гнів як волю бога, що оберігав всіх цнотливих невдах, Сашко рішуче натяг штани та пішов вершити суд. Він гатив в двері чужої квартири з таким ентузіазмом, ніби вирішив перевірити їх на міцність. Кілька хвилин потому йому відкрили. На порозі стояв... Ох. Високий, підтягнутий, неймовірно серйозний в квадратних окулярах та до нестями сексапільний незнайомець. Ще й з довгим волоссям. Такий собі Леголас місцевого розливу.

— Я вас уважно слухаю, — мовила ся янгольська істота, схрестивши руки на грудях.

Войовничість упала кудись в штани. Там і лишилася. Ніяковіло відкашлявшись, Сашко пробурмотів:

— Вибачте, ви тут.... Ем.... Голосно у вас дуже.

— Правда?

— Так. Спати неможливо. Думки, знаєте, такі в голові крутяться, асоціації...

Боже правий, що за хуйню він верзе?!

— То заходьте, — сусід відступив вбік та широким жестом запросив вглиб квартири. — Прошу, не соромтесь, розберемося зараз з вашими асоціаціями.

Це як? Він його звав до себе? Отак просто? Сашко закляк, не знаючи, що робити, бо ситуація скидалася на початок порно-фільму.

— Не баріться. Двічі пропонувати не буду.

«О, а двічі і не треба!», — ледь не бовкнув Сашко й обережно ступив через поріг. Фантазія викрутила тумблер хтивості на максимум: намалювала сусіда, який манить його до спальні, де на них чекає шикарна дівчина. Гола. Потім цей красень теж знімає сорочку, його біляве волосся розсипається по спині...

— Ходімо.

Бляха, він реально запрошував його до кімнати! Підійшов, взявся за ручку й розчинив двері.

А потім щось пішло не за планом. Дівчина в спальні, звичайно, була, тільки не одна: поряд з нею лежав здоровенний бородатий тип і дивився на Сашка як на восьме чудо світу.

— Йосип драний! Козаче, якого дідька?!

— Сусід прийшов. Ви його так надихнули, що йому кортить приєднатися.

— Марку, придурку! Вийди негайно! — крикнула дівчина, червоніючи як помідор та намагаючись хутко прикритися ковдрою.

— Що, не візьмете до себе? Шкода. Ну, добре, почекаємо наступного гостя, може той вас зацікавить.

— Марку!

Вже ніхуя не розуміючи, Сашко зайняв стратегічно безпечну позицію у коридорі і звідти белькотів слова вибачення вперемішку з матюками.

От тобі і Леголас, бляха.

Трохи пізніше ситуація прояснилася.

— Ці двоє попросили пожити у мене пару тижнів, поки у них ремонт, — мовив Марк, наливаючи каву. — Пустив на свою голову. Вибачте за незручності, але мені самому набридлі ці концерти. Не збирався вирішувати конфлікт за ваш рахунок, але дуже вдало ви прийшли. Ще раз перепрошую.

Сашко відсьорбнув кави і знизав плечима. Ситуація, звичайно, ідіотська та недолуга, але за оригінальність ідеї Марка можна було простити. Ну, і за його неймовірні очі. За них можна було простити навіть вбивство з особливою жорстокістю.

— Та нічо, буває, — Сашко посміхнувся і, осяяний ідеєю, спитав: — А ви завтра вільні?

Марк глянув здивовано, ніби востаннє у нього таке уточнювали кількасот років тому.

— Припустимо.

— А може хай молодята отримають квартиру у своє розпорядження, а ми з вами кудись сходимо? В кіно там, чи в кафе. Як вам?

Марк задумливо накрутив на палець пасмо, але з відповіддю не поспішав. Глянув у вікно, пройшовся по кухні і, коли Сашко вже змирився з тим, що його відправлять лісом, раптово сказав:

— Добре. Давайте в кафе, тільки в невеличке. Не люблю галас.

— Та я помітив, — гмикнув Сашко, ховаючи ідіотську посмішку за чашкою кави.

[paularamari]

[Кришталевий черевичок]

Назва: Кришталевий черевичок Автор: Паула Рамарі Перекладач: Поль Рамарі Фанхата: Відьмак Рейтинг: R Розмір: міді [завершений] Персонажі: Ґеральт/Любисток Жанри: AU, романтика, гумор, детектив Анотація: Ґеральт хотів піти на спочинок. Вирощувати виноград, пити вино та пестити туссенських дівчат. Але доля, як завжди, розсудила по-своєму. І от, уславлений відьмак знову повертається до ремесла і кидається навздогін за нареченою віконта де Леттенхофа. Посилання: Ао3, Аркуш

[paularamari]

[Воронятко]

Назва: Воронятко Автор: Паула Рамарі Перекладач: Stacywolfy228 Фанхата: оріджинал Рейтинг: R Розмір: міді [ЗАВЕРШЕНО] Жанри: слеш, міське фентезі, містика, ангст, драма, детектив, романтика Анотація: Випускний клас добігає кінця. Денис працює після школи, щоб заощадити хоч якісь кошти, Олексій — сидить над підручниками, сподіваючись добре скласти екзамени та пройти на бюджет до КПІ, а Ярослава… Ярослава намагається не згинути у шлюбі, про який мріяла все своє свідоме життя. Вони сподіваються пережити травень. Травень, що може змінити все. Посилання: Ао3, Аркуш

[paularamari]

Фандом: Патріот Моріарті

Пейринг: Альберт/Льюїс, Альберт/Вільям

Рейтинг: R

Альберт не міг викинути його з думок. З тієї проклятої Господом ночі, коли кривавий місяць благословив їх нову сім’ю, він більше не міг дивитися на Вільяма, не уявляючи… Цього. Потаємного, збочинного, такого, що вивертало душу і змушувало серце калатати так сильно, що іноді ставало навіть боляче. Мимовільних посмішок, посиденьок у бібліотеці, ігор надворі та тренувальних дуелей було замало. Він кортів більшого. Притиснути Вільяма до стіни, коліном розсунути йому ноги та цілувати аж доки не забракне повітря. Але Вільям, його янгол, був недосяжний. Та і хіба ж можна жадати святиню? Того, хто наважився перевернути світ, сколихнув самі основи силою розуму.

Тому Альберт ситився малим. По ночах він цілував Льюїса, який тремтів у руках і так солодко стогнав, що можна було збожеволіти. Вільям би такого собі не дозволив. О, той би взяв танок під свій контроль, спрямував би жорстко, може навіть, жорстоко. Стиснув би волосся, смикнув і наказав, як вірній собаці.

Льюїс і Вільям. Такі схожі і такі різні водночас.

Зізнатися собі було лячно, але Альберт хотів всього і відразу. Хотів брати Льюїса і відчувати на своєму горлі сильні пальці Вільяма. Уявляв, як торкаються його спини, змушуючи прогнутися, а низький голос шепче на вухо «Будь тихим. Я забороняю тобі кричати». І як він, дуріючи від жару всередині, стогне в подушку та підмахує стегнами.

Альберт знав, що таке терпіння.

І він був готовий терпіти стільки, скільки знадобиться.

Перехрестившись перед образом Святої Марії, Альберт Моріарті піднявся з колін і покинув церкву.

[paularamari]

[Солодких снів, відьмаче]

Назва: Солодких снів, відьмаче Автор: Паула Рамарі Перекладач: Поль Рамарі Фанхата: Відьмак Рейтинг: PG-13 Розмір: міні [завершений] Персонажі: Ґеральт/Любисток Жанри: преканон, драма, ангст, смерть головного героя Анотація: Любисток. Такий прекрасний та невловимий, наче сонячний промінчик, що танцює у кронах дерев. Якби Любистка не існувало, його варто було б придумати. Посилання: Ao3, Аркуш

[paularamari]

[Одного разу в Найт-Сіті]

Назва: Одного разу в Найт-Сіті Автор: Паула Рамарі Редактор: Поль Рамарі Фанхата: Cyberpunk 2077 Рейтинг: NC-17 Розмір: драббл Персонажі: Johnny Silverhand/V Жанри: пропущена сцена, драма, PWP Анотація: Божевілля на двох. До біса романтично, якщо не зважати, що одну з ролей в закоханому дуеті відігравав легендарний терорист Найт-Сіті. Посилання: Ао3

[paularamari]

[Проблемне виховання]

Назва: Проблемне виховання Автор: Паула Рамарі Фанхата: Devil May Cry Рейтинг: R Розмір: міді [ЗАВЕРШЕНО] Персонажі: Неро/Ві, фем!Данте, фем!Вергілій, Тріш Жанри: AU, екшн, комедія, романтика Анотація: За свою довгу кар'єру Данте пережила всіляке: нашестя пекельних тварюк, бета-версію кінця світу, заборону на постачання улюбленого бурбона. Але ці події виявляються лишень тимчасовими негараздами, бо одного разу уславлена мисливиця на демонів знаходить на порозі свого будинку волаюче немовля. До такого лайна життя її не готувало. Посилання: Ао3