tthydrogend-blog - Tumblr blog

[tthydrogend-blog]

Легкий спосіб кинути цеглину

Для того, щоб кинути цеглину, її треба взяти в руки. Це проста і водночас геніальна думка. Коли вона прийшла мені в голову, я гуляв зі своєю собакою в парку. В черговий раз, піднімаючи принесену вірним псом палку, я задумався: хм, а я ж не можу кинути палку, не піднявши її з землі! Мене осінило. Я не міг спати цілий тиждень. Ночами я крутився і спускався на кухню попити води. До кінця тижня я знайшов у дворі цеглину і кинув її. Це було настільки просто, як відібрати у шестирічної дитини цеглину і кинути її. Бачите, нічого надзвичайного. Лише моя рука, яка піднімає і кидає цеглину. Піднімаєш і кидаєш. Навіть домогосподарка зможе це зробити. Наступного дня я пішов до сусіда і сказав йому: «Агов, Джим, ти працюєш 90 годин в тиждень, платиш медицинську страхівку, податки та кредит і в тебе ще залишається час ремонтувати батьківську вантажівку по вихідних. Як ти вважаєш, ти зможеш кинути цеглину заради всього цього?» Він відповів, що ніколи про це не думав. Ніколи. Чуєте, ніколи! Йому простіше було пройти крісь все це, день за днем вставати зранку і не кидати цеглину. Це приголомшує. Тоді я сказав йому — візьми цеглину і кинь її. І знаєте що він зробив? Він підняв цеглину і кинув. Ось так просто. Підняв цеглину і кинув. Кинув цеглину, тому що захотів цього. Неймовірно. Ось що я вам скажу. Намалюйте на землі лінію, прямо перед собою. Перед лінією ви той, хто не кидає цеглину. За лінією ви той, хто кидає цеглину. А тепер переступіть лінію. Тепер ви піднімаєте і кидаєте цеглину. Це так просто, переступити лінію. Ваші сумніви та страхи залишились там, поза лінією. Ви переступаєте і тепер ви нова людина, яка готова розпочати нове дивовижне життя, в якому ви піднімаєте і кидаєте цеглину. Я такий радий за вас. Можна я буду відправляти на свята вам відкритки і називати „дружбан“? Я відправлю вам майку з фотографією цеглини і написом „я кинув“. Як це чудово! Ще одна людина завтра встане і кине цеглину. І я буду щасливий, тому що це я переконав її підняти і кинути цеглину.

[tthydrogend-blog]

Такеє

З плюсів, ширина мого тумблера тепер адекватна.

Останнім часом голова квадратна. Так буває, якщо брати на себе надто багато зобов’язань. Вже фізично дуже, дуже проблематично опинитись в кількох місцях навіть якщо не водночас, то поряд. Особливо, якщо години перетинаються. Особливо, якщо ці місця в різних місцях.

Найжурбовіше, віск для горіння вигорів до дна і біс його вигадає як швидко і якісно його наповнити наново. Відпочити, відійти — це все довго. А треба швидко. Але й вбивчими дозами кофеїну заливатись то навіть страшно.

Піду залипати. І за ще однією чашкою чаю.

[tthydrogend-blog]

Війна світів

Що б ти не робив, суспільство тебе осудить. Цінність суспільної думки нульова. Так зупинись до нього прислуховуватись і роби те, що хочеш.

Не можна

заробляти на життя творчістю — одні фотографи у країні, заводи простоюють. Не можна бути менеджером — офісний планктон, скріпкоперекладувач. Не можна працювати руками — «раз не вчив, то працюй, такий-сякий».

Не можна

бути фрілансером — це нестабільність, соціальна беззахисність і взагалі, вдалині від колективу люди дичавіють. Не можна працювати в офісі — станеш рабом системи, шестернею в механізмі, та й взагалі, в офісах люди з розуму сходять.

Не можна працювати у великій компанії — це жахливі корпорації, де людей вичавлюють і викидають. Не можна працювати в малих компаніях — це одноденки, які можуть закритись в будь-який момент.

Не можна

заробляти багато — гонишс�� за матеріальними цінностями, тонеш в матеріальному, духовно бідний. Не можна заробляти мало — бідняк, ледар і взагалі, якщо такий розумний, то чому такий бідний?

Не можна

одягатись в дорогих магазинах — це зайвий пафос, переплата за бренд і взагалі, в цих дизайнерів шмотки насправді якісь стрьомні. Не можна одягатися в дешевих магазинах — там одна синтетика, жахливі лекала і взагалі відразу видно, що шмата коштує копійки. Не можна вдягатись у середньому мас-маркеті — там похмура сірість, і взагалі, всі хто купує «NNN» виглядають як під копірку.

Не можна

купувати дорогу машину — до чого ці понти, там що, золоті сидіння? Не можна купувати «жигулі» — аніж їздити на такому лайні, краще їздити у метро. Не можна не купувати машину — у метро їздять ті, кому навіть на «жигулі» не вистачило.

Не можна

бути повною — це жир, целюліт і фуфу. Не можна бути худою — це анорексія, «мужики на кістки не кидаються» і фуфу. Не можна бути накачаною — це надто багато м’язів, фігура як у мужика і фуфу.

Не можна

сварити владу — опозиції сьогодні як гною, мода сьогодні така у народу. Не можна хвалити владу — наїлись біля загального корита, сидять на народному баблі і раді підтакувати. Не можна не говорити про владу — от через таких як ти країна в жопі.

Не можна

прагнути в бізнес — це жорстокий світ кар’єристів, де всі працюють по 12 годин на день і помішані на грошах. Не можна прагнути в держструктури — це той самий совок, де ніхто не працює, лишень плетуть інтриги, беруть хабарі і п’ють чай.

Не можна

хвалити Європу — стара на ладан дихає, скоро їй кінець прийде, подивіться на Грецію. Не можна хвалити Америку — вони там лише гамбургери жрати можуть і тупі телешоу дивитись, Ірак згадайте. Не можна хвалити нашу країну — ми відстаємо від прогресивних країн на ціле століття і все з них злизуємо, згадайте Петра.

Не можна

народжувати дітей — всі мами овуляшки, які говорять «ми покакали». Не можна не народжувати дітей — чайлд-фрі божевільні, і взагалі насправді таємно таки хочуть народити.

Не можна

робити щеплення — це плацебо і підступні ходи фармацевтичних компаній, а ще ви чули про хлопчика, якого прищепили від поліомієліту і він помер?! Не можна не робити щеплення — це все чернь і сектанти, а ще ви чули про хлопчика, якого не прищепили від поліомієліту і він помер?!

Не можна

бути технарем — вони як не від цього світу, можуть побудувати стосунки лише з цифрами і взагалі двох слів зв’язати не можуть. Не можна бути гуманітарієм — вони нічого не вміють окрім як язиком молоти, і взагалі, немає такої професії «гуманітарій».

Не можна

їсти м’ясо — це вбивство, жорстокість і взагалі холестерин. Не можна не їсти м’ясо — це фанатизм, секта і взагалі брак амінокислот.

Не можна пити й курити — це не модно, а життя надто коротке, щоб витрачати його на синтетичні замінники радості. Не можна не пити й не курити — це підозріло, а життя надто коротке, щоб відмовляти собі у маленьких задоволеннях.

Не можна

займатися спортом — ці фітоняшки, помішані на качалці і жуючі довбаний сир, так дратують! Не можна не займатися спортом — ці роздуті пасиви, які проводять життя на дивані і не можуть піднятись на третій поверх без ліфту, так дратують!

Не можна

любити салати, кефір і смузі — всі прямо таки збожеволіли зі своїм ЗОЖем, живемо лише раз, а від смерті не втечеш. Не можна любити чіпси, сало і смажену картоплю — прогресивні люди вже років сто не їдять цей шлак, це ж лише організм засмічувати.

Не можна

виходити заміж за багатого — «та, по любові, звичайно, ха-ха». Не можна виходити заміж за бідного — «взагалі-то розумний чоловік без грошей не залишиться». Не можна виходити заміж за середнячка — «а, ну зрозуміло, середнячок, таке».

Не можна

бути заміжньою і багато працювати — він що, вбогий, чи грошей не дає? Не можна бути заміжньою і мало працювати — не розслабляйся, а то неочікувано піде, залишишся на бобах. Не можна бути заміжньою і не працювати — це ж існування паразита, не соромно?

Не можна

любити популярні фільми і книги — це ж жуйка для мозку, продукт для бидла. Не можна любити арт-хаус — це безглуздя для хіпстерів, і задум там не «складно розгледіти», його там просто нема.

Не можна

писати в соцмережі — всі прямо на них помішані, пишуть по п’ять постів у день, спілкуються лайками. Не можна не писати в соцмережі — теж мені похизувався, зараз без соцмереж нікуди, там стільки можливостей.

Война миров, Алина Горина. http://mtrpl.ru/deny

Жити також не можна. І помирати. Анігілюйся, і прикинься, що тебе взагалі не існувало.

[tthydrogend-blog]

Ніч — час химерних муз

Ще один привіт.

Ніч — час натхнень, час писак, час незграбних асоціацій. Це та пора, коли щось стріляє в голову і думки з’являються самі собою. Одна може тягнути іншу без жодного очевидного сенсу, лише тому, що по якихось загадкових асоціативних ланцюжках вона була поряд.

В колонках грає якийсь дефолтний рок. Це себто такий, що є більш-менш класичним і популярним. Цікаво, це робить його попсовим? Сумнівно. Впирається, чому ти слухаєш те, що слухаєш. Якщо лише тому, що це «стильно, модно й молодіжно», то такий підхід є лайном. Музика, то як потік душі, сама сутність особистості. В себе варто вливати лише те, до чого характер сам тягнеться.

Ще один дрібноабзац і спати? Хм.

Як я вже казав, на публіку мало що можна розказати. Я це сприймаю схожим чином, як і публікація власних фотографій, звітів, деталей біографії тощо. Вважаю це овершарінгом aka злою і єретичною дією. Тому відмовляюсь так робити.

А що залишається без цього? Мало що. Можна перекладати якісь гарні іноземні блоги. Писав би ще про якісь новини, якби вмів їх гарно формулювати. Ось.

Маю ще дрібні підозри, що Тумблер™ придумували для того, щоб фоточьки™ публікувати, а не стінотексти. Ну та байдуже. Є така опція, значить треба користуватись. Текст по своїй суті може в собі нести надзвичайно багато сенсу. Головне, вміти ним користуватись.

От. Нехай.

[tthydrogend-blog]

Бум-бурурум або криза особистості

Дроу’.

Це будуть хвилини вичавлювання з себе слів. Чому вичавлювання? Тому що лише дев’ята за Київським часом і розум ще може адекватно функціонувати, більш-менш.

Знову приходить питання потрібності. Сенс? Навіщо я оце все роблю? Аби себе розважити, певно. Хвилинку, ввімкну якусь музику для фону…

*тут погляд на ВК-плейлист і його вмикання*

*а тут пройшло ще хвилин з п’ять в прострації. А потім ще кілька*

На годиннику знову дев’ята. Одвічна дилема, чи то пошкодувати організм, чи знову маятись маячнею. Підозрюю, перевага надасться другому варіанту.

От біс. Можливо, вночі припливу. Напишу якусь херню про херню.

В принципі, в мене всі записи так закінчуються. Зрештою, всім байдуже.

[tthydrogend-blog]

Цей заголовок є опціональним

Привіт.

Сьогодні гарна погода, і взагалі. А я борюсь з суперечливими параграфами (себто, які взаємно одне одного заперечують).

Загалом, є сенс робити те, що приносить результат. Результативність цієї штуки, м’яко кажучи, під дуже великим питанням.

Далі, питання для кого я це пишу. Якщо для себе, то в мене вже є один приватний щоденник, який живе у офлайні і якому все гаразд. Знову, який сенс цієї штуки?

От біс. Якщо не вигадаю нічого краще, то закину цю фігню к бісовій матері. Ну бо а що.

Для якихось крихітних вирізок та думок є твіттер. Такі справи.

[tthydrogend-blog]

Нічні посиденьки або їба-ать, яка то вже година!

Привіт.

Так от. Зараз вже… багато, одним словом. І щось постійно тримає в мережі. Хоча навіть не так, не в мережі, а он-лайн, в свідомості. Відправитись в сон — це піти в завтра. А завтра таке собі і його хочеться відкласти.

Загалом, все, що є потенційно суттєво неприємним і (або) вимагає значних зусиль, хочеться відкласти. Такий-собі вбудований механізм енергозберігання і Всесвітнього™ балансу.

Фішка в тому, щоб призвичаїтись його придушувати у потрібні моменти [читати: майже завжди]. А так хрен хто вміє. Тобто, кілька людей точно вміє. Ними ми захоплюємось. І чим крутіша людина, тим частіше в потрібні моменти вона може відірвати дупу від м’якого крісла і робити справи.

Бо треба впевненості, треба снаги. 

Біліберда.

А, то таке. Енівей, ось.

[tthydrogend-blog]

— Як називається чорний, який сидить за штурвалом літака?

— Не знаю. Як?

— Пілот, ти сраний расист! Як його ще можна назвати?!

[tthydrogend-blog]

Кусень тексту

Привіт.

Загалом, на цьому можна було б і закінчити.

… and now stop!

Ні, такої лютої хуїти в мене в шафці лежить. А тому…

Нє, цей підхід точно невдалий. Байдуже. Спатки.

[tthydrogend-blog]

Лайно

Привіт, я прийшов.