vyshneve-shchastya

[vyshneve-shchastya]

#motherhood

Момент усвідомленого бажання мати дитину приходить несподівано і раптово. Спочатку непомітними проблесками, нетривкими бажаннями, а потім нав'язливою ідеєю, яка переслідує скрізь. На вулиці, в парках, магазинах, дитячих майданчиках, школах, місцях твого безтурботного дитинства. Саме тоді, коли в планах підкорювати світ, подорожувати, не прив’язуватись і не на’язуватись тим, хто того не потребує. Один випадковий погляд, один невдалий доторк і переслідуюче безпідставне бажання материнства вже сіє в тобі зародки свого існування. Росте, сильнішає і вимагає бути реалізованим. Ти як і раніше не любиш дітей, і не тішишся з їх посмішок, але шалено бажаєш відчувати ту безумовну, відчайдушну любов матері до своєї дитини. Любити її понад усе, відчувати взаємність і впевненість, знати, що ти - центр маленького Всесвіту. Всесвіту, створеного тобою. 

[vyshneve-shchastya]

Ми не з тими проводимо ночі, 

Ми не з тими стрічаємо ранки. 

[vyshneve-shchastya]

повернення

писати в блозі раз на рік це не традиція, а стабільність. принаймні десь вона має бути.  пройшов рік з моменту переживань і великих змін. ні про що не жалкую, всім дякую і хочу ще. 

[vyshneve-shchastya]

нагадування

Писати блоги, то явно не моє. Якщо раніше я хоч літом писала, то наразі не пишу взагалі, бо якось не до того. 

Це надзвичайно важливе літо, літо яке змінить моє життя, переверне з ніг на голову і дасть поштовх до майбутнього. Певно, це літо здійснило найзаповітнішу мрію, якою я марила більше року. Мабуть, вперше в житті моя мрія стала ціллю й згодом реальністю, принаймні мрія такого масштабу. Дякую усім хто доклав і докладає до цього зусилля. Дякую собі, що змогла ризикнути й нагадую: дороги назад немає, а попереду, хоч і не легке, але світле майбутнє, яке, перш за все, в моїх руках, руках, які в жодному випадку не можна опускати.

Підсумки літа підведемо восени, а нині закликаю не боятися власних мрій та шляху до їх реалізації, поки є час та можливості ними слід скористатись. Не бійтеся виходити за межі, вилазьте з зони свого комфорту, рухайтеся і вірте, що все можливо. 

[vyshneve-shchastya]

Ты знаешь, с наступленьем темноты пытаюсь я прикидывать на глаз, отсчитывая горе от версты, пространство, разделяющее нас. И цифры как-то сходятся в слова, откуда приближаются к тебе смятенье, исходящее от А, надежда, исходящая от Б. Два путника, зажав по фонарю, одновременно движутся во тьме, разлуку умножая на зарю, хотя бы и не встретившись в уме.

(с) И.Бродский 

[vyshneve-shchastya]

Меня застрелят на границе, Границе совести моей, И кровь моя зальет страницы, Что так тревожили друзей. Когда теряется дорога Среди щетинящихся гор, Друзья прощают слишком много, Выносят мягкий приговор. Но есть посты сторожевые На службе собственной мечты, Они следят сквозь вековые Ущербы, боли и тщеты. Когда в смятенье малодушном Я к страшной зоне подойду, Они прицелятся послушно, Пока у них я на виду. Когда войду в такую зону Уж не моей - чужой страны, Они поступят по закону, Закону нашей стороны. И чтоб короче были муки, Чтоб умереть наверняка, Я отдан в собственные руки, Как в руки лучшего стрелка.

(с) В. Шаламов

[vyshneve-shchastya]

"На Західному фронті без змін" Е.М. Ремарк

Наразі, актуальність цієї книги важко переоцінити. Війна зійшла зі сторінок підручників й важкою ходою ступає в реальності буднів. Видно, історія нічому не вчить і кожне покоління прагне на власній шкурі переконатися, які жахи й розруху несе війна, приносячи горе у кожну оселю. 

Поки в окопах гине цвіт нації, гниль нації ділить владу і сектори впливу. Поки одні захищають Батьківщину, інші прагнуть загарбати чужу територію. Поки одні віддають життя, інші пишуть промови й кричать патріотичні лозунги заробляючи на смертях мільйони. 

"Поки вони й далі писали та виголошували промови, ми бачили лазарети й тих, що там помирали; поки нас запевняли, що служити державі - найвищий обов'язок людини, ми вже переконалися: страх смерті дужчий за все. Але від цього ніхто з нас не став ані бунтівником, ані дезертиром, ані боягузом, - вони ж так легко кидалися тими словами; ми любили батьківщину так само, як і вони, і мужньо йшли в атаку; але тепер ми навчилися розуміти, навчилися раптом бачити. "

"Тільки в госпіталі видно, що таке насправді війна."    

#Ремарк #книги #раджу 

[vyshneve-shchastya]

soon

[vyshneve-shchastya]

що писати, коли нічого не пишеться? 

що робити, коли нічого не робиться? 

[vyshneve-shchastya]

#абстрагуйтеся_від_ідіотів

раніше соціальні мережі були порятунком від абсурдної реальності. тепер, ця сама реальність виглядає не настільки вже й абсурдною. чорти повилазили з табакерок і заполонили своєю безглуздістю віртуальний світ. чого тільки не побачиш на просторах глобальної павутини, яких тільки дурниць не начитаєшся. і все б то нічого, якби ті дурниці тебе не переслідували. здавалося б знайдеш затишне місце, приємних людей і теплі думки виражені в пости, фото та замітки. але не було б на світі щастя, так нещастя помогло. лізуть ті чорти зі своїми тарганами, пубертатним періодом, відсутністю уваги, недотрахом та всілякою гидотою, яку ти так старанно оминаєш. твою тиху гавань захопили ідіоти, час вирушати на пошуки нових берегів. 

[vyshneve-shchastya]

Сьогодні у Штатах День пам'яті всіх полеглих у всіх війнах за Америку. Всіх полеглих у всіх війнах! Ставлять прапорці на могилах, моляться. 

Нашим би діячам повчитися, чий мозок залубенів у формаліні радянської ідеології. Вони не здатні вшанувати всіх полеглих. Вони вибірково - хто правильно поліг, хто неправильно. Хто за ту Україну, а хто не за ту. Кровних своїх ворогів, нацистів, ладні простити, а карпатська наша трагічна герилія, свої ж українські хлопці, що боролися зразу проти двох нелюдських систем, для них вороги, націоналісти. 

"Записки українського самашедшого" Ліна Костенко 

[vyshneve-shchastya]

І жінка з чорним, як земля, волоссям, яку я знаю вже стільки років, живе собі, не переймаючись зовсім, поміж ранкового світла й вечірніх мороків. Поміж заліза й гарячого листя, поміж стін і пташиних криків, поміж підземних русел, що переплелися, поміж усіх своїх снів і фріків. Вона ходить собі на стадіони й ринки, ховаючи в куртці телефон і флягу. І я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу. Я готовий позбавити міста керування і на портвейн перетворювати озерну воду, лише б вона, згадуючи про моє існування, писала мені листи про життя і погоду. Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її постійні байки про те, з ким вона спить і кого вона любить. Я вигадаю нові літери та розділові знаки, я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть, щоби вона забувала про те, що могла знати, щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу. Небо за її вікнами буде холодне й зелене. Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну. Хай забуває про все. Хай забуває навіть про мене. Лише про мене хай забуває в останню чергу

С. Жадан 

[vyshneve-shchastya]

#travel

Подорожі формують характер, змінюють світогляд, дають змогу знайти себе і не загубитися в рутині буденності. Це ковток свіжого повітря, нових вражень, мрій та планів. Вокзали як точки відліку, а поїзди як одиниці вимірювання і квитки - шанси почати щось нове. Кожна подорож дарує нове й незабутнє: враження, емоції, переживання, людей. Кожна зустріч є особливою, вона викарбовується у пам'яті яскравим спалахом і завмирає на фото з хештеґом щасливі_дні. Креслення маршрутів на карті і зміна географічних координатів є найкращим часом в житті людини, часом пізнання себе і знайомства зі світом. Часом свободи, незалежності, безтурботності і безумства. Часом, коли всі двері відкриті і всі дороги ведуть в омріяний край. Часом, коли мрії здійснюються і світ належить виключно Вам.

[vyshneve-shchastya]

"Особисто Я особисто ТОБІ" І.Байдак

все наше життя низка послідовностей, вибору та його наслідків.  всіх "якби" та варіацій їх розвитку.  кохання - це процес взаємодії двох людей на основі хімічної залежності та моральної прив'язаності. процес над яким треба працювати, довго, щиро та разом. відсутність бажання в одного руйнує процес загалом. і нічого з цим не зробиш, бо взаємність бажань є фундаментом щасливих відносин. 

варіативність ситуацій залежить від вибору, ОСОБИСТОГО вибору, який в результаті приведе нас туди, де ми маємо бути. пункт призначення не зміниться, але ж дорога може бути різною. якщо можна йти разом, то чому відмовляти собі у цій забаганці? життя й так надто коротке, щоб обмежувати себе в задоволеннях.  #раджу #книги #кохання 

[vyshneve-shchastya]

What do you believe?

в основу фільму покладена одвічна сутичка релігії і атеїзму. вірити чи ні? ось в чому питання. в будь якому разі, це ОСОБИСТИЙ вибір кожного. можна вірити, можна - ні. але не можна заперечувати існування вищих сил. як то кажуть: в падаючому літаку немає атеїстів 

  #раджу до перегляду 

[vyshneve-shchastya]

завжди бентежили і лякали люди, котрі питалися навіщо купувати паперові книги, якщо вони є в мережі. але ж в мережі немає запаху свіжонадрукованих сторінок, в мережі не можна робити помітки на полях та залишати запах на сторінках. мережеві книги не навіюють спогади і не асоціюють з місцями в яких ти їх читав. вони холодні, беземоційні та заповнені дурною рекламою засобів від лупи та лезами, які стали ще тоншими.  в житті людини ХХІ століття реальних речей залишається все менше. все можна скинути або завантажити. гаджети керують світом. але має залишитись щось реальне, втілене і виражене у форму. мистецтво в інформаційному просторі втрачає рейтинги, бо не завантажується на операційні системи. але мистецтво має бути реальним, відчутним та надихаючим.  

[vyshneve-shchastya]

"In Time" (2011)

час - найдорожча валюта. уявіть собі, якби все вимірювалось часом, як би ви жили? чим займались? а чи обрали б той шлях яким крокуєте зараз? так? тоді, мої вітання, ви все робите правильно. ні? тоді час змінити це.  все в наших руках, але у нас дуже мало часу. тому не слід його марнувати на дурниці.  #раджу до перегляду