Last Seen Blogs
Text
Записка #33
Іноді здається, що чим більше людям віддаєш, тим більше болю вони спричинять. Та й взагалі, останнім часом крім болю, ні близькі, ні незнайомі нічого не приносять. Марність очікування чогось яскравого тільки ще більше вганяє в депресію, котра ось-ось вийде з під контролю. Вже й так немає більше чого віддавати. Звідки то брати, якщо ніякого поповнення ззовні.
2 notes
·
View notes
Text
Записка #32
Інколи здається, що життя щоденно випробовує тебе на міцність. Депресія просто перманентна. В депресію вганяє все, здавалося б близькі люди, незнайомці, робота..просто саме життя. Виходу немає. Навіть на обрії. Стає дедалі тяжче. Біль глибшає. Вже навіть не уявляєш як можна жити без нього. Мені потрібна допомога. Інакше відчай переможе. Мені навіть страшно подумати, що ще..
0 notes
Text
Записка #31
Час летить. Буденність захоплює і проносить кудись далі. Коридор шансів та можливостей усе звужується. Невзаємність та безвихідність не залишає нічого, крім зробити найогиднішу річ. Лишитись того, чого так прагнув на протязі останніх років. Погасити те світло, що давало надію на такий очікуваний шматочок щастя. Вбити любов. Літо. Спека. Депресія.
0 notes
Text
Записка #30
Сум. Відчай. Безвихідність. Ось, що роз'їдає зсередини. Ось, що заважає хоч якось насолоджуватись життям. Ось, що вбиває будь-які намагання щось змінити. Здається завжди готовий віддати усього себе заради чогось хоч трохи яскравого та світлого. Але світла майже нема. Темінь поглинає все навколо. Разом зі сподіваннями та надією на щасливе життя. Співчуття. Взаємність. Розуміння. Так легко це написати, але так важко отримати.
0 notes
Text
Записка #29
З кожним днем мені все більше і більше здається, що знайти свою другу половинку просто якесь нереальне завдання. Ось ніби переборов себе, вічну депресію та нарешті знову отримав те відчуття притяжіння, до вже дорогої тобі людини.. А на виході отримуєш лише величезну чергу сподівань та страждань. Адже взаємність, це просто якесь недосяжне таїнство, яке відкрити можна тільки якимсь загадковим чарівним ключем, що напевне десь валяється і пилиться на Венері..
0 notes
Text
Записка #28
Щоб описати, що останнім часом відбувається, просто скопіюю частину діалогу з однією дуже хорошою людиною:
Розумієш, у мене останнім часом все дуже дивно.. Це якось так, ніби ти живеш у великому і гарному місті, навколо тебе сонце, радість..життя б'є ключем. Але в одну мить ти заплющуєш очі, а потім дивишся навкруги і бачиш навколо себе пустку. Ти йдеш по знайомим вулицям, розглядаєш їх, але єдине що приносить тобі мимовільне щастя, це спогади про те щасливе й затишне місто, яке здавалось було тут щойно.. Ти починаєш заглиблюватись, переходиш на біг, але ця пустка тільки посилюється. Здається вона вже починає вражати твій мозок, серце.. Ти обертаєшся назад і розумієш, що той шлях вже закритий, а попереду лише непрохідний лабіринт, викладений твоїми сподіваннями. Сподіваннями, що рано чи пізно ти побачиш той промінчик, що вкаже тобі шлях від цієї пустки, до твого рідного та затишного містечка..
0 notes
Text
Записка #27
Відчуваю себе просто гівном, бо після нового року навіть не виходив з дому. Це просто жесть.
0 notes
Text
Записка #26
Що робити тоді, коли людину по справжньому нічого не цікавить?! Вірніше є мимовільні захоплення, цього вистачає на якийсь час, але ж потрібно щось глобальніше! Чи може проблема в тому, що в сучасному світі складно приділяти увагу чомусь одному? Стільки всього навкруги. Хочеться встигнути все, а врешті решт маєш нічого. Як то кажуть, за двома зайцями поженешся..
0 notes
Text
Записка #24
Ось ці всі події,
Не здійснені мрії,
Загублені шанси,
Прокинешся вранці,
І вірить не хочеш,
Змінити не можеш,
Навколо все складно,
І світло примарне.
Цікаво. Наші предки замислювались про те, що залишать своїм дітям, внукам? Замислювались, що хочуть залишити після себе на цій землі? Замислювались про вклад в історію свого народу?
1 note
·
View note
Text
Записка #23
Постійно хочеться спати. Постійне роздратування. Постійна втома від одноманітної буденності. Все набридло. Забуваюсь у відеоіграх. Вже давно потрібно їх просто видалити. Так само, як потрібно видалити цю внутрішню смуту.
0 notes
Text
Записка #22
Дідько..я просто маю десь про це розповісти. Мені вже майже 24. В мене ніколи не було дівчини. В мене ще не було першого поцілунку. Хай все котиться під три чорти, але я повинен себе знайти!
1 note
·
View note
Text
Записка #21
Ця напруга..як вона вже дістала! Вона скрізь! Цей дискомфорт просто переслідує. Подивився фото друга дитинства. Перестали спілкуватись десь з 8 років. Та тих років, що були, достатньо щоб назвати його кращим другом навіть зараз. Зараз, бо такого більше нема і не було. Після фото здається, що життя частково пройшло повз. Частково, тому що воно не може просто оминути. Обов'язково щось відбувається. Щось, заради чого треба жити. Щось, що заставляє цінувати кожну хвилину. Щось, чого інколи так чекаєш.
0 notes
Text
Записка #20
Дуже хвилююсь за нашу країну. Хвилююсь за її цілісність та єдність. За розсудливість та зваженість людей, що тут живуть. Надіюсь люди зрозуміють від кого ми зараз звільнились. І це повинно об'єднати. Адже видалення самої пухлини нічим не допоможе, поки заражений весь організм. На це потрібен час. Сили. Розум. Боже, допоможи нам!
1 note
·
View note
Text
Записка #19
Які ж у нас є красиві дівчата та жінки! Дивишся фото з майданів і очей відвести не можешь. Просто красуні! А ще які сміливі! Розумні! Дай Бог все закінчиться нашою перемогою! Слава Україні!
1 note
·
View note
Text
Записка #17
Ось уже і новий рік настав, а відчаю все більше. Сил менше. Ідей взагалі нема. Мені потрібне натхнення, мрія..в буденності просто губиш себе. Не помічаючи, перетворюєшься в звіра. Та не в дикого та буйного, а в звичайного домашнього ховраха. Поїв-поспав-попрацював-поледарював. І все повторються кожен день. Місяць. Вже більше року так. В більш загальному вигляді - майже половину життя. Як так вийшло?! Чому?! Як виправити?! Як боротися з цією нудотою всередині?! План, цілі, завдання, хотіння, бажання. Нічого не діє. Просто необхідна допомога. Навіть неявна, лише вогник, те��ло якого можна відчути, світло, сяйво якого можна побачити.. Здається потрібно так мало, лише "своя тарілка"..та де ж вона??? Дееее? Невже прожитого життя мало, щоб її знайти??? Розуміння. Підтримка. Взаємність. Океан, а не калюжа. Небо, а не стеля! Щастя, а не...
0 notes