#середньовіччя

[foolish-neko-reads]

"Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі" Стефанія Демчук

Ця книга випадково трапилась мені на очі під час прогулянки з подругою книгарнею. Зазвичай я більше цікавлюся 18 та 19 століттям, але тут книга дуже привабила око - така в неї принадна обкладинка.

Ця книга дає саме те, чого від неї очікуєш - зручно та дбайливо зібрані в одному місці аспекти життя середньовічної людини від народження й до смерті. Це такий підсумований огляд на добу лицарів, шутів, алхімії та фанатичної релігійності. Вона написана історикинею та дослідницею, але не у форматі наукової статті, а жвавою та доступною мовою. Дуже гарне джерело додаткових знань для тих, кому стало цікавим Середньовіччя після серіалів та фентезі. У книзі подано багато відомостей про світогляд, освіту, побут, звичаї, свята, науку та мистецтво середньовічних людей. Також дуже приємно, що поряд з картинами є qr-коди, щоб можна було їх переглянути в кольоровому та повнорозмірному форматі.

Авторка розвінчує міфи, які склалися довкола Середньовічної доби та розповідає, яким насправді було життя у ті часи (не таким вже й відмінним від сучасного). Мені щиро сподобався такий формат книги, що розглядає кожен аспект життя людини певного періоду, особливості її культури й залежний від цього світогляд. Було б круто знайти подібні за структурою книги й про інші вісі людської історії.

Гадаю, цю книгу варто перечитува��и, щоб поновлювати та закріплювати контекст Середньовіччя в пам'яті. Це дуже компактне, структуроване, лаконічне й водночас вичерпне джерело базових знань про ту епоху. Корисно для того, щоб мати загальне уявлення. Особливо корисно було б для письменників, що планують написати історію в середньовічному оточенні.

Це прям тверде 10/10. Не суха, весела, зрозуміла книга з багатьма цікавими фактами, поясненням неочевидних моментів та детальним поглядом у минуле.

[0le9-mind]

[juls-tsim]

Шьоґун (2024 - ...)

Багато хто з вас, напевно, не знає, але я просто обожнюю серіали в історичному сеттингу. Це взагалі одна з моїх слабкостей. Свого часу я переглянула купу серіалів на кшталт «Спартак», «Рим», «Тюдори», «Борджія» тощо. Я і зараз із задоволенням дивлюся щось таке, якщо потрапляю. Приміром, ті ж відомі «Бріджертони» у мене в планах. З цим же серіалом узагалі зійшлися одразу дві речі - моя любов до історичного сеттингу і моя любов до Азії. Одна з головних причин, чому мені так сильно сподобалася саме ця історія - манера оповіді. Ми маємо головного героя, Джона, який за збігом певних обставин опинився в Японії в розпал міжусобних воєн і поділу за владу. Цей Джон у Японії вперше. Він практично нічого не знає ні про цих людей, ні про їхню культуру тощо. І нас, глядачів, ніби вводять у сеттинг середньовічної Японії якраз разом із головним героєм. Ми разом із ним поступово занурюємося в традиції, культуру і, що найголовніше, в сюжет.

Це дуже класний прийом, який робить процес сприйняття історії набагато легшим і зрозумілішим людям, які не дуже добре знайомі з Азійською частиною нашої землі. Сюжет сам по собі дуже цікавий, персонажі живі, відмінно зіграні і чудово втілені на екрані. Візуально серіал дуже гарний. Класно і в деяких моментах навіть смішно показано контраст західної та східної культури часів середньовіччя. На скільки ж цивілізованішими здаються японці. Але при цьому і вони самі, і їхні традиції дуже і дуже далекі від ідеалу. Дуже чекаю на наступний сезон і сподіваюся, що продовження мене не розчарує. Рекомендую до перегляду тим, хто теж трошки упарюється за історичним сетингом. Або за Азією. Або відразу за двома цими штучками.

Кількість сезонів: 1 Кількість епізодів: 12 Країна: Канада, США Моя оцінка: 9 із 10

[sanygreem]

Я вважаю, що «Підземелля смакоти» є прикладом того, як можна маючи простий(на мою субʼєктивну думку) дизайн персонажів показати їх красу через взаємодію та історію. Бо часто помічаю, щ�� коли персонаж має дуже цікаву зовнішність, але він не відчувається живим. Ніби це красива картинка. Доволі цікаво як сам твір поєднує в собі різні культури і це не виглядає як Натлан в Геншині, де в тебе середньовіччя має жінку з байком або з гігантським револьвером. ��дним словом 9,5/10 ✨

[traveler-from-ukraine]

Замок Градара. Італія

Приблизно в 20 км на південь від міста Ріміні, в містечку Градара знаходиться замок, який носить таку ж назву.

Він має давню історію, адже перші укріплення на цьому місці були збудовані ще в 1150 році. З того часу він неодноразово переходив під управління різних володарів, як недивно, часто мирним шляхом. Причини для того були різні, однак доволі часто це було ініціативою Ватикану. А все через стратегічне значення замку, адже він знаходився на перетині торгівельних шляхів. Тому спочатку Ватикан віддав замок під керівництво лояльних до нього правителів, які доречі активно розбудовували його і місто; а пізніше замок повністю перейшов під управління Ватикану. Однак з часом, починаючи з VII ст., він почав занепадати. Причиною була втрата стратегічного значення.

В 1920 році його викупила сімʼя Занветторе. Нові власники своїм коштом відремонтували замок, щоправда роботи, що проводились не були реставраційними, тому зовнішній вигляд його дещо трансформувався. Однак ці зміни зробили його популярним серед туристів, і пізні��е держава викупила його і зробила з нього музейний комплекс.

Замок цей вражає, передусім, своїми розмірами та формами оборонних стін. Ось фото біля одного з входів на територію замку. Цікаво, що поряд з ним ростуть оливкові сади, з деревами, яким вже декілька сотень років.

Одразу після входу до замку можна побачити наскільки насправді масивні і потужні його стіни.

А ще те, що на території замку знаходиться частина містечка Градара, де як і тисячі років тому, зараз живуть люди. В охайних будинках, а поруч з деякими з них можна побачити невеличкі сади, а інколи, навіть, і невеличкі городи.

Звичайно, через те, що замок популярний серед туристів, є тут і велика кількість магазинчиків із сувенірами, а також готелі.

Музей замку функціонує в його величній цитаделі.

Потрапити до неї, в середньовіччя можна було лише по вузькому містку через рів (перше фото), який і зараз служить входом до музею.

Одразу ж після входу, ви потрапляєте в типовий, для даної місцевості, італійський дворик.

Балкон, що є його частиною, є дуже мальовничим.

Приміщення в середині цитаделі, виглядають надзвичайно атмосферно. Предмети, що є експонатами музею, розставлені так, що створюють таке враження, наче вони там завжди і були, і стояли на тих же місцях.

Можливо, таке враження складається ще тому, що і експонати, і стіни не в ідеальному стані: є деякі потертості на меблях, а в камінах залишились сліди сажі. А все це разом створює відчуття, наче ви і справді перенеслись в середні віки.

В деяких кімнатах, експонати і інтерʼєр музею виглядають дуже розкішно. Тому тут і без гіда одразу зрозуміло яке призначення було в тих чи інших приміщеннях і для чого вони слугували.

📍Замок Градара

Підтримати ЗСУ

[zlabjola]

Завтра вже на роботу. Ці додаткові три дні зробили свою справу. Я почуваюся значно краще. Нежить ще трохи є. Але вцілому нормально. Фактично, я була вихідна тиждень, все таки. Останні пару днів я відчуваю, як просто прокрастиную. Ну, мені так здається. Я могла б помалювати, чи ще щось. Вчора хоча б їсти щось приготувала. А так, то я весь час перемикаюся між соцмережами, серіалом, книжкою, їжею і просто втиканням на ліжку з кішкою. Це не те щоб погано. Я відпочиваю. Так і має бути, я маю гарно відпочити після застуди. Але всеодно таке відчуття...я не хочу дивитися нові серіали чи аніме. Я почала магічну битву, але зупинилася десь посередині першого сезону. Не дуже мені заходить. А інші просто не хочеться починати. Хочу дивитися те, що відволікає і те, шо точно цікаво. А нове може мені не сподобатися. Звучить наче я законсервувалася в банку зі звичок і одних і тих самих серіалів і фанфіків :D

Зараз пишу це і думаю спробувати щось нове. Я зберігала рекомендації. Але на аніме якось не тягне зовсім. Особливо на нові. Може почну серіал, що подруга рекомендувала. Хоча мені не хочеться. Не тому, що мені не подобається. А тому, що хотілося б почати з того, що я сама знайшла. Бо коли дивлюсь тільки те, про що мені кажуть інші, таке відчуття, що я не маю своїх вподобань.

Ну або закінчу нарешті другу книжку. Не думаю, що я читатиму третю з циклу. Якщо далі все так піде. Одна серія csi цікавіша за обидві ці книги.

Я пропустила дзвін��к від бабусі. Другої. Вона рідко дзвонить. Мене вже дістали розмови з бабусями. Одна частина мене говорить, шо треба передзвонити, а інша, що ні. Не хочеться, не дзвони. Не хочу з нею говорити. Так само ще є одна дівчинка, знайома. Вона почала в вайбері мені писати, питала чи можна подзвонити. Я писала, що пізніше якось, бо я на роботі. Але вже тиждень нічого не писала їй. З одного боку це погано, бо я казала, що ми типу подруги. Але з іншого, я нічого не винна їй. Я не нянька. Я вже стомилася приділяти увагу тим, кому вимушена її приділяти. Навіть якщо це просто розмови по телефону. Завтра і так робота, мені вимушеного спілкування вистачить з головою.

Пару днів назад батько написав, що має хороші новини. Я майже на сто відсотків була певна, які. Робота. Він давно говорить про це. Але я думала, що минулого разу (ще аж осінню, здається) ми вирішили це питання. Його начальнику треба хтось з моєї "професії". Ніякої конкретики. Батько проводиться так, наче окрім цього варіанту по моїй спеціальності немає більше ніяких можливостей. Я постаралася не надто різко пояснити йому, що так як він це собі уявляю, ніхто не робить ще з середньовіччя. Він думає, що можна прийти на таку роботу без досвіду, без портфоліо і тебе візьмуть. Всього навчать з нуля і ще й платитимуть нормально. І це при тому, що він про це начальника не перший раз питає, тож очевидно,що той просто морозиться. Я знаю, що вони не хочуть щоб я довіку працювала продавцем. Але я теж. Наче я цього не розумію. Але камон, я лише рік як закінчила універ, який мені нічого не дав. При тому, що з'їхала я перед другим семестром, не без допомоги батька. На все треба час. Є і інші справи, які виявилося не так просто втілити в життя, як уявлялося.

Я ненавиджу поспіх. Так, часу, імовірно, не багато. Але якщо просто з гарячою головою смикатися туди-сюди, то можна втратити не лише час. Як то кажуть "тише едешь, дальше будешь"

[uageek]

Як сказав Гаролд Блум: 5 питань до Ірини Грабовської

Канал Як сказав Гаролд Блум розпочав розмови з українськими авторами під загальною назвою «Рубрика #5питань», і відкрила її розмова з Іриною Грабовською, авторкою фентезі та книжок у жанрі стимпанк.

Чому некроманти? Магічне фентезі може ґрунтуватись на будь-якій магії, чому ти обрала саме цю? 

Нагадаю, що вся трилогія «Замок із кришталю» ґрунтується на матеріалі Столітньої війни. Певно, тут якась гра підсвідомості. Якщо в ці��ому подивитися на те, як поводилися англійці у Франції в 14 столітті, взяти «нікнейм» Едварда «Чорного Принца» Плантагенета, накласти це все на певну сакралізованість постаті короля Едварда ІІІ в англомовній традиції, то виходить доволі дивна картина із поклонінням «темній стороні сили». А тут один крок до масового підняття мерців на полі бою. Тож Небельгайм, яким керує династія Вельгетів, – це держава, де одночасно возвеличують і принижують смерть.

У першій книзі ми бачили країну некромантів та князівство крилатих, але є третя могутня держава, яку в першій книзі окреслено штрихово. Що це за країна? 

У цьому світі є декілька інших гравців, але, певно, мова про Велику Санжу, також королівство людей, де володарює непроста династія, і про неї буде більше у третій книзі. За престол Великої Санжі йде велика війна між людськими королівствами, яка точитиметься до кінця другої книги. Але в «Землі Крилатих» ми все ж зосередимося на Ретоні, князівстві крилатого народу.

Якось ти сказала, що ми дуже мало знаємо Середньовіччя і дуже приблизно уявляємо його собі. Що ти відкрила для себе в Середньовіччі, на історії якого грунтується твоє темне фентезі? 

Це не зовсім темне фентезі, це фентезі меча і магії, хоча і з дарк елементами. Напевно, найбільше мене вразило те, що жінки, навіть попри загальну пригніченість і ореол «гріховності», все ж відігравали дуже важливі ролі, а то і самі очолювали оборону замків чи військові походи. Дехто з них став прототипами моїх персонажок - зокрема, діяльність "Вогненної" Блейз майже повністю списана з реальної герцогині Бретонської Жанни, вона керувала обороною Еннбона і сама їздила у рейди на ворога в обладунку і з мечем. Прототип Ізвен – принцеса Ізабелла - у походи не ходила, але її матір, королева Філіппа, одного разу очолювала похід на допомогу королю. Прототип Ренеа ес Брезель, матері Ольєра, – Жанна де Бельвіль, теж історична постать. Я побіжно описую і її вилазки проти французів після страти чоловіка.

У фентезі меча і магії не обійтися без батальних сцен. Мені вони видаються чи не найскладнішими, як ти до них ставишся? 

Я вважаю, що якщо вже взялася писати фентезі з розмахом на кілька країн, де точиться війна, то без батальних сцен ти не обійдешся. Тому я, хоч і не надто люблю їх писати, але пишу – є велика батальна сцена в «Зірках і кістках», а в «Землі Крилатих» вона буде найбільша з усіх, які я тільки колись писала. В ній будуть задіяні практично всі головні персонажі. Навіть Мона :)

Як ти вигадуєш раси? І скільки їх у твоїй трилогії?

Все почалося, певно, з бажання написати про крилатих персонажів. А далі якщо вже одним даєш крила, то хтось точно захоче собі зябра – так і повелося :)

Не рахувала кількість рас, а з тих, що згадалися – нахвани (народ, що має зябра і здатен довго перебувати під водою), ретонці або птахи – крилатий народ, ахиди – народ, що зовні схожі на прямохідних рептилій, мають магічні здібності й схильніть до мов, але не говорять, ґонґорці або змії – жінки мають отруйні зуби і схильність до природної магії, хетарці - народ із синьо-зеленими очима з жовтими зіницями та рожевою бугруватою шкірою. Ну, і люди. Дехто з людей теж має магічні здібності.

[svyatosogodni]

🥳 29 травня — Що сьогодні за свято? ⠀ ❤️‍🩹 1191-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ 🍏 Всесвітній день здорового травлення 💜 Міжнародний день миротворців ООН 🌸 День ворожіння на ромашках ✅ День кінця середньовіччя ⠀ 👼 З іменинами привітаймо сьогодні Аркадія, Георгія, Єгора, Лаврентія, Миколу, Олександра, Петра, Теодора, Федора. ⠀ ✅ День в історії: 1900 — компанія «Отіс» зареєструвала торгову марку «Ескалатор» (пізніше так стануть називати всі ескалатори) ⠀ 🎂 Іменинники дня: Девід Брюс, Кирило Синельников, Ганна Гомонай, Наталія Добринська. ⠀ Детальніше про сьогоднішні свята читайте на сайті: https://sogodnisvyato.com.ua/29-travnya-svyato/

Також долучайтесь до нас: https://x.com/SSvyato https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q

[maks-bookman]

Давидкін Микола. Автор який можливо колись стане чарівником…

Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/276

«Новий Вирій»

З цього оповідання розпочалося моє знайомство з цікавим й новим автором Аркушу. Оповідання сподобалось. Чудова фантастика з актуальними проблемами та слов’янською міфологією. Помітив цікаву цитату про те, що людям з мертвою душею безсмертя не потрібне. Мені здається, що ця фраза - база на якій тримається весь сюжет. Цікава історія, чудові персонажі, неймовірна ідея та реаліз��ція. Гарно прописані деталі. «Війна чемпіонів»

Фентезійне оповідання про лицарів. Мені історія сподобалась тим, що автор вміло поєднав містику, фентезі й лицарів середньовіччя. Цікаві персонажі зі своїми характерами, вадами та вміннями. Автор приділив кожному персонажу увагу, від чого персонажі вийшли об’ємними та на протязі всій історії до їх характерів постійно додавались дрібнички.

Чудові та живі бійки, які тримають у напрузі. Гарні сюжетні ходи та різні несподіванки. Автор розказував свою історію з надією на краще, з надією що зло, яке б воно сильним та темним не було, програє світлу. Гарні описи локацій та можливості чарівних предметів. Чудова атмосферність та деякі філософські думки.

Сподобалось, як у фіналі автор розповів про всіх героїв історії, про їх подальшу долю. Читати було цікаво. Порушені питання дружби, хоробрості, самопожертви тощо. «Тринадцятий рівень»

Це продовження оповідання «Новий вирій», але більш масштабне й не менш цікаве. Твір вийшов неймовірний. Автор розширив світ Безодні, ввів нових персонажів, розкрив деякі таємниці.

Карколомні пригоди головних героїв на підземних рівнях, новітні зразки зброї та амуніції. Постійна напруга та боротьба за життя. Фінал письменник зробив теж гарним. З одного боку таємниці Безодні залишилися таємницями для світу. З другого, головним героям розкрилися не тільки деякі секрети Безодні, а ще й сімейні. Був вражений уявою автора. Підземний комплекс вражає своїми розмірами та технологічними можливостями. Це була неймовірна пригода. «Цвинтарник»

Містична історія з неймовірною атмосферністю та цікавими головними героями. Оповідання невеличке, але насичене й моторошне. Порушені питання рівноваги між світлом та темрявою. Гарні діалоги, які розкривають суть та характеристики героїв.

«Музейник»

Ще одне цікаве та атмосферне містичне оповідання. Поєднання сучасності з містикою дуже вдале. Атмосфера твору чудова та тепла. Сюжет рівний, читається легко. Гарні описи не тільки музею, а й основних персонажів. У фіналі хоча й закінчилося все добре, але було якось сумно.

«Незапланована подорож або неймовірне джерело натхнення»

Фантастичний твір присвячений видатному українському письменнику-фантасту, політв'язню радянських таборів, чий вплив на українську фантастичну літературу величезний, Олесю Берднику.

Оповідання написане у співавторстві з Олександром Мокієнко. Ідея твору та реалізація чудові. Сюжет вийшов динамічний. Можливо більш прискіпливі читачі знайдуть різні нестикування та помилки у тексті, але для мене це була гарна робота.

Після цього твору хочеться познайомиться з роботами Бердника, які ще не читав.

Також привертають увагу інші твори Миколи Давидкіна.

У підсумку: Загальне враження чудове. Сподобались всі оповідання. Автор вміло поєднує актуальні проблеми зі своїми сюжетами та філософськими думками.

У автора неймовірна жива уява, а це дуже великий плюс для письменника. За 13 рівень особлива подяка. Це була неймовірна та напружена пригода.

Всі герої, яких створює автор, органічно вписуються у сюжети. Персонажі живі, об’ємні, з гарно прописаними характерами.

Можливо автору треба передивитися твори для усунення неточностей та помилок.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Микола_Давидкін  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #українська_фантастика  #читаюукраїнськихавторів  

[ao3feed--ukr]

Всенсі ледь не вбили?

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/60171502

Автор/ка iwanttosaysomething

Фанхати: Sugar Apple Fairy Tale (Anime)

Опис:

– А коли герцог відмовився пускати людей всередину і Ен ледь не вбили я…Фея зупинилася почувши, як Орланд випустив інструмент з рук. Абсолютно всі зупинилися, почувши цю цікаву деталь, яку ні Ен, ні Шаль, ні плітки точно не згадували.– Пробач, що вони зробили з Ен?! – трохи налякано прикрикнув Кінг.Або якщо озирнутися, навіть для сетингу казкового середньовіччя, пригоди Ен вражають, а вірогідність того, що Мітрил Рід Под не бовкне зайвого дуже мала.

Кількість слів: 1,537, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: Gen

Персонажі: Mythril Lid Pod, Anne Halford, Кондитери

Додаткові теги: One Shot

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/60171502

[alexhorrorfilms]

François Villon (Франсуа Вийон) Трагічна біографія легенди, останнього великого поета французького середньовіччя

[alexandrkigkiev]

істория давнього Китаю

Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.

Археологія не надає відомостей про правителів Китаю, які передували династії Шан (1766—1122 р. до н. е.). Правителі Шан були скинуті династією Чжоу. Столиця Чжоу розташовувалася поблизу сучасного Сіаню, а пізніше, приблизно 750 р. до н. е., через атаки варварів, володарі були змушені перенести її на місце поруч з нинішнім Лояном. У ранній період правління династії влада була зосереджена в руках хана Чжоу, але пізніше місцеві правителі утворили майже незалежні держави.

З 770 р. до н. е. ці правителі вели між собою запеклі війни, і весь період з 476 до 221 р. до н. е. одержав назву «період Воюючих країн». У той же час Китай потерпав від нападів варварів з півночі і північного сходу. Для захисту столиць та державних територій будувалися величезні мури: північна частина кордонних мурів була пізніше об'єднана у Великий китайський мур.Теракотова армія Цінь Ши Хуан-ді

Зрештою основна влада зосередилася в руках принца Цінь, військо якого скинуло останнього правителя Чжоу. Новий імператор Цінь Ши Хуан-ді став засновником династії Цінь 221 р. до н. е. Як особа, яка вперше об'єднала китайську імперію, він вважається засновником імперського періоду китайської історії (221 до н. е. — 1911).

У січні 2017 р. під час будівництва нового адміністративного будинку в районі Тунчжоу на сході Пекіна були виявлені 1092 стародавні гробниці. Знахідки відносяться до періоду Воюючих царств (Чжаньго Шида), який передував об'єднанню Китаю під владою імператора Цинь Ши Хуанді 221 року до н. е. На території сучасного Пекіна в той час розташовувався місто Цзі — столиця царства Янь[2].

Після смерті імператора Цінь Ши Хуана 210 р. до н. е. розгорнулася боротьба за владу між губернаторами провінцій. Переможець, Лю Бан, заснував династію Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.). При правлінні династії Хань територія Китаю значно розширилася. Після падіння династії Хань боротьбу за владу повели три царства — Вей, Шу й У. Через короткий час у війну вступили 16 провінцій. 581 р. до н. е. засновник династії Суй захопив владу і доклав зусиль для об'єднання імперії. Робота почалася з Великого каналу, що з'єднує низов'я Янцзи із середнім плином Хуанхе. Згадані події що відбулися після розпаду імперії Хань іноді розглядають як період китайського середньовіччя.

Період Шан (Інь)[ред. | ред. код]

Докладніше: Династія Шан

Найдавніші племена на території Китаю селилися, як і в інших давньосхідних цивілізаціях, у долинах великих рік, головною з яких була Хуанхе. Одне з цих племен, яке називало себе Шан (сусіди дали йому ім'я Їнь), змогло ближче до середини II тис. до н. е. створити першу державу. Саме в цей період починають закладатися основи давньокитайської культури. Було винайдене прядіння, бронзове лиття, ієрогліфічна писемність, зародилися основи містобудування.

Правителі держави — вани (князі)— одночасно вважалися верховними жрецями. При їх дворі працювали вчені, які вели літопис, спостерігали небесні явища, добре знали історичні події минулого. Велика увага приділялася астрономії. Була встановлена тривалість місяця в 29,5 днів і сонячного року в 366 днів. У календарі були визначені сезони року. Місяць ділився на декади — повний складався з 30 днів, неповний — з 29.

Перші відомості про їнську писемність були віднайдені лише на межі 20 століття. У винайдених написах вона має вже досить розвинений вигляд, що дає можливість відносити її виникнення до більш раннього періоду. Найдавнішими є гадальні написи XIV—XI ст. до н. е. Існувало більш як 3,5 тис. ієрогліфів, 2,5 тис. з яких збереглися й до наших днів. Для письма використовували гладку поверхню панцирів черепах і кісток тварин, а також довгі тонкі дерев'яні або бамбукові планки, що сполучаються потім шнурком або ременем.

Найдавніші твори китайського мистецтва датуються III тис. до н. е. Вони представлені в основному керамікою, виготовленою на гончарному колі. В епоху Інь розповсюджуються бронзові предмети. Частіше за все зустрічаються бронзові судини для жертвоприносин з рельєфною поверхнею і зображеннями тварин.

Значну роль в житті шанського суспільства ��рала релігія. У всіх явищах природи стародавні китайці бачили волю духів і богів. Вони порівнювали з божествами грім, вітер, дощ і т. д. Існував також культ предків. Верховним божеством Шан був Ді (Небо?), якому, на відміну від предків не приносили жертв.

Період Чжоу і Чжаньґо[ред. | ред. код]

Докладніше: Період Чуньцю

У XI ст. до н. е. держава Шан була завойована племенами Чжоу, з чого почалася нова епоха в історії Стародавнього Китаю. Але процвітання його було недовгим, пішов період роздробленості і міжусобних воїн — епоха Чуньцю та «Царств, що Борються», або Чжаньґо (V — III ст. до н. е.).

Безперервні війни приводять до накопичення військового досвіду і появи перших трактатів по цій тематиці. Фундатором військової теорії вважається Сунь-цзи. Його «Трактат про військове мистецтво», що складається з 13 розділів, став каноном військової науки свого часу і досі по праву вважається класикою військово-стратегічної думки.

В епоху Чжоу продовжився бурхливий розвиток астрономії. З'явилися нові прилади для визначення координат небесних світил — армілярні сфери. За 600 років до н. е. був введений сонячно-місячний календар. До 350 р. до н. е. вченим стало відомо, що тривалість сонячного року — 365,25 діб, а місячного — 295 діб. Знаки 12 тварин служили для позначення «земних гілок» циклу в 600 років. У IV с. до н. е. вченим Ши Шенєм (石申) був складений перший в світовій історії зоряний каталог, той, що включав 800 світил. Починаючи з 240 р. до н. е. точно відмічалася кожна поява комети, відомої нині як комета Галлея.

Значні досягнення стародавніх китайських медиків. Частина їх методів лікування не втратила своєї актуальності і в наш час: голковколювання, пульсова діагностика, припікання тощо.

У періоди Чжоу і Чжаньґо йде формування китайської філософії. Складаються матеріалістичні переконання, в основі яких лежали уявлення про п'ять першоелементів («стихій») природи: воду, вогонь, метал, дерево, землю. Одночасно відбувається становлення головних принципів вчен��я про протилежні і взаємопов'язані сили інь і ян, дія яких розглядалася як причина рушення і мінливості в природі. Це знаходить своє втілення в древнішому літературному пам'ятнику Китаю — «Книзі змін» (XII — VI ст. до н. е.).

Даосизм і конфуціанство[ред. | ред. код]

У VI — V ст. до н. е. зароджуються даосизм і конфуціанство. Основоположником даосизму вважається мудрець Лао-цзи. У центрі його вчення — поняття Дао («Шлях»), якому підпорядкований увесь світ і яке є основою і джерелом всього сущого. Весь Всесвіт має своє Дао і знаходиться в постійному русі, в неперервній зміні, підкоряючись природній необхідності. Поведінка людини також повинна націлюватися природними законами, вона не повинна втручатися у природну течію життя, інакше це приведе до хаосу. Засуджуючи багатство, розкіш, знатність, виступаючи проти жорстокості і свавілля, насильства і воїн, Лао-цзи, проте, проповідував відмову від боротьби, висував теорію «недіяння», ненасильного споглядання.

Конфуціанство виникло як етико-політичне вчення і надалі набуло винятково широкого поширення. Фундатор вчення Кун Фу-цзи (551 — 479 рр. до н. е.) вважав вічним встановлений Небом порядок, закликав шанувати традиції в сім'ї і державі, ставлячи у розділ кута виховання людини. Він стверджував систему правил і норм поведінки людини — Ритуал-лі, згідно з яким треба вшановувати предків, поважати старших, прагнути до внутрішнього самовдосконалення. Підкорення молодших старшим і народу володарям вводилося у вічний і непорушний закон. Будь-які корінні зміни засуджувалися. Конфуціанське вчення було особливо популярним в колах облишків родової знаті, представників класу ши 士. Розповсюдження конфуціанства у володарській еліті відбулося лише у часи імперії Хань. Конфуціанство стало офіційною державною ідеологією і залишалося нею до початку ХХ ст.

Література чжоуського періоду представлена літописами «Чуньцю» та «Цзо чжуань», вищезазначеною «Книгою змін», а також «Кн��гою пісень», яка є пам'ятником древнішої народної поезії і включає 305 поетичних творів. Іншою важливою пам'яткою є «Книга історії» — зібрання офіційних документів і описів історичних подій. Всі вони вплинули серйозним чином на розвиток літератури і поезії в подальші віки.

Це відноситься і до творчості найбільшого давньокитайського поета Цюй Юаня (340 — 278 рр. до н. е.). Він походив зі знатного аристократичного роду, знаходився в конфлікті з придворними сановниками, що і відбилося на його поезії. Багато які його твори носять викривальний і сатиричний характер. Цюй вважається основоположником літературної поезії і по праву називається першим великим поетом Китаю.

У період Чжоу значно розширяється коло ремесел, з'являється безліч майстерно виконаних предметів декоративно-прикладного мистецтва: бронзові сосуди та дзвони, вироби з нефриту, розписне лакове начиння. Виробництво лаку, до речі, в той час було відомо тільки в Китаї.

Музичне мистецтво, яке спочатку виконувало ритуальні функції, в чжоуський період отримує подальший розвиток. Поступово пісні і танці відособлюються, удосконалюється техніка музичної гри і музичні інструменти. Відомий наступний китайський вислів: «Слова можуть обманювати, люди можуть прикидатися, тільки музика не здатна брехати».

Період Цінь[ред. | ред. код]

Недовгий період правління династії Цінь ознаменувався зупиненням міжусобних воїн і об'єднанням Китаю. При імператорові Цинь Ши-Хуанді розгорнулося грандіозне будівництво: були прокладені нові дороги, прориті канали, столиця імперії Сяньян була обнесена могутнім кріпосним муром. Але найголовніше будівництво розвернулося на півночі, де Китаю постійно докучали кочові племена. Щоб обмежити їх проникнення на територію Цинської імперії, почалося зведення знаменитого Великого китайського муру. Роботи велися протягом 10 років, не перериваючись ні вдень, ні вночі. Усього на спорудженні муру пр��цювало близько 2 млн людей. Загальна довжина його становила майже 4 тис. км, через кожні 60-100 метрів над муром підносяться вежі. Висота муру досягала 10 метрів, а ширина була така, що по ньому вільно могли проїхати 5-6 вершників. З розмахом будувалася і гробниця Першого Імператора. Вона була оточена двома рядами високих мурів, створюючих в плані квадрат (символ землі). Саркофаг з тілом імператора оточувало безліч дорогоцінних предметів. На відстані півтора кілометра від гробниці були прориті одинадцять підземних тунелів, де розташовувалося «військо», виліплене з глини. Кожний воїн був виконаний в натуральну величину і наділений індивідуальними рисами.

Династія Хань[ред. | ред. код]

Докладніше: Династія Хань

Новий розквіт культури і мистецтва Китаю починається із затвердженням династії Хань. Масштабні гідротехнічні роботи, будівництво палаців, храмів, гробниць вимагали значних математичних знань. У I ст. н. е. був створений трактат «Математика в дев'яти розділах», що підсумував знання в цій області за декілька віків. Тут уперше зустрічаються негативні числа і даються правила операцій над ними.

Новий крок уперед робить астрономія. 27 р. до н. е. був зроблений перший запис про спостереження сонячних плям. Найбільший астроном старовини Чжан Хен (78-139 рр.) зумів нарахувати 2 млн. 500 тис. зірок, розташованих в 124 сузір'ях. Він створив перший у світі небесний глобус, що відтворює рушення небесних тіл, винайшов перший у світі сейсмограф. У ханський час також з'явився компас, що мав вигляд ложки, що покоїться на металевій пластині і ручкою, що вказувала на південь. Поширення отримують зубчате колесо і водяний млин.

Китайці цього періоду були прекрасними будівниками і архітекторами. Зведення будівель в 2-3 і більше поверхи з багатоя��усним дахом, критою кольоровою черепицею, було звичайною справою. Подібний тип будівель увійшов в архітектурну традицію і зберігся в Китаї на довгий час.

Ханське образотворче мистецтво різко відрізнялося від символічного мистецтва минулих періодів. Для нього характерне реалістичніше трактування сюжету і образів. Винятковий інтерес представляють скульптурні рельєфи з Шаньдуна і Сичуані, виявлені в могильних склепах. Тут нарівні з сюжетами релігійного і міфологічного характеру зображені побутові сцени.

Період Хань відмічений і прогресом писемності. Замість загостреної палички, що служила для письма лаком на бамбукових і дерев'яних планках, ввели в побут волосяний пензель. На рубежі нашої ери в Китаї була винайдена туш, а потім стали користуватися графітом. Нарешті, в І ст. китайці винайшли папір. Традиція приписує честь її винаходу євнуху імператорського палацу Цай Луню. З II ст. папір набуває широкого поширення, як матеріал для письма остаточно витісняючи бамбукові планки і шовкові сувої.

Багато які імператори протегували літературі і мистецтву. При імператорському дворі була створена обширна бібліотека, встановлена Музична палата, де збиралися і оброблялися народні мелодії і пісні. Діяльність Музичної палати заклала основи нової традиції ліричної поезії. Серед прозаїків особливо виділяються майстерністю історики — Сима Цянь, Бань Ґу.

Сима Цянь (145 — 86 рр. до н. е.) вважається батьком китайської історіографії і одночасно класиком китайської прози. Його «Історичні записи» складаються з 130 розділів і викладають історію Китаю з найдавніших часів. Вплив «Історичних записів» величезний. Досить сказати, що всі подальші китайські історичні труди будувалися за їх зразком, в тому числі і труд наступника Сима Цяня — Бань Ґу. Його твір «Історія Старшої династії Хань» охоплює 230 років, починаючи від першого ханського імператора.

За часів Хань, на початку нашої ери в Китаї з'являються перші відомості про буддизм, пізніше — новий струмінь в розвитку китайської ��ілософії що суттєво вплинув на китайську культуру. Ера Хань, таки чином, стала останнім періодом, коли китайську культуру можна роздивляти як більш-менш автохтонну.

Культуру Стародавнього Китаю відрізняло не ті��ьки різноманіття, але і велика стійкість. Вона змогла увібрати і перетворити всі зовнішні культурні впливи, збагативши в свою чергу всю світову культуру цілим рядом і відкриттів. Китайська писемність стала основою для писемності Кореї, Японії, В'єтнаму. Шовк, компас, папір, туш і інші китайські винаходи досі є надбанням всього людства.

[traveler-from-ukraine]

Сан-Марино

Частина 2: Вежа Гуаїта

Про одну з веж в Сан-Марино я розповім більш детально. Мова піде про вежу Гуаїта, яка має ще і іншу назву Прима-Торре, тобто перша башта, в перекладі з італійської. Така назва в неї недарма, адже вона є найстарішою з трьох інших, і збудована була ще в XI сторіччі.

За час свого існування вона неодноразово перебудовувалась і добудовувалась. Так навколо башти зʼявились оборонні мури, які неодноразово слугували жителям міста фортецею при облогах. Зараз цей комплекс споруд має такий вигляд.

Цікава вона ще й тим, що на територію цих укріплень і в саму башту можна потрапити всім охочим туристам. Я скористався такою нагодою, і ось фото башти в різних ракурсах з внутрішнього двору укріплення.

Як бачите, збудована вона на самісінькій вершині скелі.

А ось фото самого двору. Зверніть увагу, що всередині є колодязь і різні додаткові споруди.

З оборонних мурів добре видно і інші башти Сан-Марино. Це дозволяло бачити сигнальні вогні з інших укріплень всім учасникам оборони.

Зі стін також відкривається неймовірний краєвид на місто.

З першого рівня башти можна зблизька роздивитись вівтар каплиці святої Варвари, що також розташована всередині двору.

Підйом на найвищий рівень башти Гуаїта вже складніший, адже підніматись приходиться по вузьким і дуже крутим сходам, схожим на драбину. Візуально вони виглядають т��к, наче це ще оригінальні сходи з середньовіччя, і ведуть вони до вузького лазу через стелю.

Та всі ці незручності моментально втрачають сенс, як тільки ви опиняєтесь на вершині башти. Адже з її висоти відкривається неймовірний краєвид на дві інші башти Сан-Марино.

А також круговий краєвид на всю цю державу. Видно звідси і берег Адріатичного моря.

Щоправда, в день, коли я відвідував Сан-Марино, береги моря були огорнені густим туманом. Через це розгледіти море і місто Ріміні, яке зазвичай теж добре звідси видно, було неможливо.

Водночас це зробило місцеві краєвиди ще більш казковими. Особливо коли вітер "перекочував" клуби туману через прилеглі пагорби, і він, наче піна, огортав все більше і більше навколишніх містечок.

📍Вежа Гуаїта

Підтримати ЗСУ

[ellen-skarlet]

Намалювала кішечку для @soulharmonyua

Капець, я вперше їх малюю, і дуже боялась, що вийде як на картинах середньовіччя🫣

Але я здивована, що в мене навіть мила кішечка вийшла🌸👀🌸

[adamnet]

The Old Lyon (Vieux Lyon) is the largest Renaissance and oldest district of Lyon. Located at the foot of the Fourvière hill, it is one of Europe’s most extensive Renaissance neighborhoods • Старий Ліон (Vieux-Lyon) — середньовічний квартал у західній частині французького міста Ліон. Розташований на схилах і біля підніжжя пагорба Фурв'єр на правому березі річки Сони недалеко від її гирла. Один з найбільших кварталів епохи Ренессансу у Європі, що збереглися до наших днів • #world #france #auvergnerhônealpes #rhône #lyon #vieuxlyon #renaissance #travel #winter #architecture #amazing #unescoworldheritage #nice #nofilter #краса #гарно #архітектура #середньовіччя #світоваспадщинаюнеско #подорожі #зима #старийліон #ліон #рона #оверньронаальпи #франція #світ #безфільтрів (Vieux Lyon) https://www.instagram.com/p/BrQzHdXn0rI/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=jz6s8x0ablh3

[svyatosogodni]

День усіх святих ✝️ День усіх святих, відомий також як Свято всіх святих або Всіх святих, є одним з найважливіших та найстаріших християнських свят, яке щороку відзначається 1 листопада. ⠀ Це свято має глибокі коріння, які сягають ще в середньовіччя, і воно відзначається в багатьох країнах світу. ⠀ Більше про це свято читайте на https://sogodnisvyato.com.ua/den-usikh-svyatykh-1-lystopada/