#хваляні

[anrielbuttoneddown]

Xie Lian ✨slaying ✨ and Hua Cheng... here.

(I don't even in fandom, it's idea of my mutual from Twitter)

I have no hate to Hua Cheng, just for me drawing him

[robinsorciere]

ХваЛяні 🏮❤️

[ao3feed--ukr]

i chase after the breezy wind that blew across my face

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/55566082

Автор/ка artistpoet

Фанхати: 天官赐福 - 墨香铜臭 | Tiān Guān Cì Fú - Mòxiāng Tóngxiù

Відносини: Hua Cheng/Xie Lian (Tian Guan Ci Fu), Feng Xin/Xie Lian (Tian Guan Ci Fu)

Опис:

У неспокійному сні Сє Лянь опиняється посеред лісної хащі. Бачить, як бурштинові гілки дерев зеленить блаженною вологою сріблястий дощ, і вони тремтять дарованим сяйвом краплин. М’яко ступає по розмерзлій землі, під ногами йому шелестять запашні трави, приємно лускотять п’яти. Хлопчик-лис теж поруч. Вмілими пальцями в’яже з польових квітів Сє Ляню вінок, а тоді вдягає його наче корону. Тонкий ланцюжок навколо талії лиса таємничо виблискує і мілко дзвенить з кожним його рухом. Прокидається Сє Лянь зі сльозами в кутиках оч��й. нестандартні хваляні. яблучно-імбирні, такі, аби з ними кружляти у повільному танці й чавити босими ногами стиглі кулясті ягоди сонячних промінців.

Кількість слів: 6,678, Частини: 1/1

Рейтинг: Teen And Up Audiences

Попередження: No Archive Warnings Apply

Категорії: M/M

Персонажі: Hua Cheng (Tian Guan Ci Fu), Xie Lian (Tian Guan Ci Fu), Feng Xin (Tian Guan Ci Fu), Mu Qing (Tian Guan Ci Fu)

Додаткові теги: Alternate Universe - Modern Setting, Mysticism, Magical Realism, Implied Relationships, Angst and Hurt/Comfort, References to Depression, Inspired by Haruki Murakami, Not Beta Read

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/55566082

[karen-chan-nya]

Is there TGCF fans who know MTG? I got something for you.

I haven’t played for quite a long time, but suddenly remembered about MTG and now I’m thinking about creating full 60-cards TGCF deck (even so no one needs it). Once I did Cossack-themed deck as a school history project, so I am a bit experienced.

I prefer 2-colour decks, but I think this one should be 🔥/☀️/💀. Or making Hua Cheng 💀, but I’d like not to do this.

[ksan-nooo]

one of my old art, but i really like it even now🥰 Xie Lian's concubine (Hua Fei) just wants more attention from his master <3

[ao3feed--ukr]

Нічна прогулянка монастирем Хвандзи; Спадкоємний принц пропонує квітку

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/51204781

Автор/ка Woody_Baobei

Фанхати: 天官赐福 | Heaven Official's Blessing (Webcomic), 天官赐福 | Heaven Official's Blessing (Cartoon)

Відносини: Huā Chéng/Xiè Lián (Tiān Guān Cì Fú)

Опис:

Що відбулося після 243 розділу та те, що кожний хотів би побачити.Прим. автора: З Благословенням небожителів ніякі заборони не відомі!)Прим. перекл.: Воістину!Всіх вітаю! Уважно! Це переклад! Автор - SilverButterfly2021. Ви можете підтримати автора на ватпаді: https://www.wattpad.com/story/283080431?utm_source=android&utm_medium=link&utm_content=story_info&wp_page=story_details_button&wp_uname=Shinobu7878&wp_originator=FHXTszXUe0%2Fs9CCB9tVDCpiv2GbkmXyTgtwfL0RCori60LhFAZQXyXMuubqezKItmIzYGaL7iypBXyo%2BwmZITjl84Al6fcWz3dDPQ7ErMGcaPg6aOzBdx3cHxwthuQP3Не соромтеся та підписуйтесь! 😁 І на останок, переклад не професійний :>

Кількість слів: 4,145, Частини: 4/4

Рейтинг: Mature

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings, No Archive Warnings Apply

Категорії: M/M

Персонажі: Huā Chéng (Tiān Guān Cì Fú), Xiè Lián (Tiān Guān Cì Fú)

Додаткові теги: Fluff and Smut, Smut, Huā Chéng and Xiè Lián Invented Love, Top Huā Chéng (Tiān Guān Cì Fú), Bottom Xiè Lián (Tiān Guān Cì Fú), First Time, Хва Чен, Сє Лянь, Хваляні, Перший раз, Зустріч після розлуки, розпуста, Хваляні створили кохання, Події після повернення Хва, А що ще казати? Читайте!

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/51204781

[karen-chan-nya]

А Сє Лянь не здаєтсья і досі сподівається навчити його каліграфії (*⁰▿⁰*)

[karen-chan-nya]

Душа митця

І в найкращі, і в найгірші часи, і імперії Сяньле в пошані було мистецтво. Що вишукані картини, що ніжні мелодії, що буйні танці, що людські скази. Про великих митців складали легенди, з часом про них забували й складали нові. Але є серед них усіх одна, що пройшла скрізь сторіччя, ще з самого заснування країни й аж до сьогодення.

Кажуть, що якщо в людину закохується душа істинного митця, то ця людина стає безсмертною. В тій легенді розповідалося про талановиту композиторку та її коханого. Вона була відома своєю грою на арфі й часто виступала у палаці імператора, а її коханий був охоронцем в тому палаці. Там вони й зустрілися, закохавшись один в одного. Вона писала йому поеми, він — оберігав її як скарб.

Але одного дня сталося нещастя — напад на імператора на банкеті. То була жахлива різанина, у якій загинуло багато людей, і серед них та композиторка. Її коханий же вижив і виконав свій обов’язок, захистивши імператора. Тоді імператор хотів його підвищити, але він, здоланий горем, відмовився і подався світ заочі в пошуках покою для себе.

Йшли роки, а він залишався незмінним. Він продовжував подорожувати по світу, поки не почув легенду, про душу закоханого митця. Тоді він зрозумів, що це його кохана, неперевершена мисткиня, дарувала йому можливість жити вічно. Усвідомивши це, він закінчив мандрувати й знайшов собі ціль у житті — допомагати іншим митцям, як була його кохана. Він створював школи, організовував вечори, спонсорував, підтримував. Про його школи для митців навіть ходять окремі легенди. Можливо, він досі ховається серед людей і продовжує свою справу.

Кажуть, що душі митців мають силу дарувати безсмертя тим, у кого закохуються. Але людські почуття мінливі, кохання може прийти, а може й піти. Тому легенда закінчується словами, що лише якщо митець помирає кохаючи, людині дарується вічне безсмертя.

Юний принц Сє Лянь любив читати легенди й серед усіх ця, сумна, але така щира, була його улюбленою. Щоразу коли він читав, всередині все стискалося. Але він би не хотів, щоб у нього закохалась якась мисткиня. Який сенс у вічному житті, якщо не можеш провести його з коханою людиною?

Якось він запитав вчителя, що він думає про цю історію. Його відповідь була, як він і очікував.

— Кохання це чисте почуття, що гідне поваги, але не можна покладатися на нього у своїй культивації. Безсмертя можна досягнути лише своїми силами, тому ми тут і тренуємося.

***

Дивлячись в очі Дзюнь Ву, він знав на що йде, просячи забрати його божественні сили. У нього більше немає причин залишатися безсмертним. Він зміг виправити помилку, яку зробив, на цьому його шлях закінчується.

***

Вісімсот років опісля, він зрозумів чому прожив всі ці сторіччя, хоча відмовився від цього небесного дару. Він дивився на скульптури та мурали перед ним і зрозумів, що безсмертя було дане йому не небесною силою, а коханням. Душею істинного митця, що загинула, кохаючи його.

Але він не сумує. Бо попри все, він зможе провести цю вічність з тим, кого кохає.

[karen-chan-nya]

Де темна Ці?

Про те, як Сє Ляня "загубили" на Раді небожителів.

🔅ФХ: tgcf, хваляники

🔅Рейтиннг: G

🔅Розмір: міні

🔅Мітки: постканон, гумор

Прочитати на АО3

Чи на оновленому сексі-ФУМі

Я пишаюся своїми жартами тут

[karen-chan-nya]

Вей Вусянь і Примарне місто

Просто уявіть як весело було б, який Вей Вусянь почув плітки про Примарне місто.

Звісно, він захоче його віднайти! Ну і куди Вандзі відпустить його одного, вони йдуть на пошуки разом.

якийсь демон: а ви з якого кладовища?

ввс, якого прийняли за свого завдяки демонічний культивації: починає з ентузіазмом розповідати про Кургани і свого доброго друга (Вень Ніна), якого він там залишив

��ут вони думають, що може реально треба було взяти ВН для прикриття

демон, звертаючи увагу на лвдз: а це що?! Людина, невже людина?! Надто світла і жива щоб бути демоном!

ввс: Це моя людина!

лвдз: мовчазна згода

демон: пффф, приводячи таке добро сюди, мав би знати, що довго воно твоїм не пробуде

лвдз: мовчазна незгода

ввс: моя людина, я кажу! Він належить мені до кінця віків, а я належу йому!

демон: ?

демон: обробка інформації

демон: усвідомлення

демон: ти віддав йому свій прах?!??!

ввс: 🤨

А демон вже сам висновки зробив, сам новину розніс, сам заціквлення гостями підняв.

Таким чином, опинившись у центрі уваги і подій, ввс і лвдз дівнаються про про деяких міського голову Хва і старшого дядька, з якими їх порівнюють.

І тепер спробуй зупини вмотивованого ввс. Якийсь надзвичайно сильний демон прямо тут? Він зобов'язаний спробувати свої сили!

І так, він починає грати на своїй флейті під Райською садибою, намагаючись виманити Хва Чена звідти.

Очевдно, сили будь-якого, навіть такого сильного, заклинача недстатньо, щоб взяти від контроль абсолютного демона. І на почтаку Хва Чен успішно інгорував мелодію флейти.

Як скоро виявилося, хоч підкорити його не можна, але у нього жахливий головний біль від цієї сраної флейти!

Ну, ввс свого досяг, хоча виліз Хва Чен не за його командою, а щоб порвати його на маленьких ввсяньчиків і зламати його інструмент до бісової матері.

Ну картина така: вилітає з Райської садиби розлючений Хва Чен, за ним Сє Лянь з книгою в руках.

А у вї вже сяють очі від можливості позмагатися з таким сильним супротивником.

Лвдз готується захищати свого гіперактивного чоловіка, і поки притимує його, щоб той не рванув у бій поки обстановка не прояснилася.

уявіть собі картинку, де два чоловіка тримають на повідку своїх собак, що вириваються і гарчать один на одного, бо я таку не знайшла. Оце воно.

І в результаті сл і лвдз вибачалися один перед одним за своїх трошки надмірно спалахливих чоловіків, і опісля вансяні навіть були запрошені на вечерю у Райську садибу.

— На свій страх і ризик, — зловісно посміхнувся Хва Чен.

Але не хвилюйтесь, вони поладнали!

-----

Взагалі я не дуже люблю кросовери, але ця ідея, що флейта ввс викиликала б головний біль у хвч не йшла з голови. Тож, осьо, тримайте і насолоджуйтесь)

[karen-chan-nya]

Info і навігація

Трошки про мене))

Потонула в даньмеї

Дивіться мій ккард!

Персональний блог (про процес написання, мої думки, історії, реблоги, тощо)

Навігація

З комп'ютера краще перейдіть на вебсайт і дивіться MENU🌐

З телефона користуйтеся хештегами ⬇

[karen-chan-nya]

Бог квітів

"Пам’ятаєте, що Сє Лянь першопочатково мав стати Богом квітів, відповідальним за піклування про них і їхнє цвітіння?”

АВ, де Сє Лянь після другого падіння з небес обрав займатися своїм хобі і всі ці 800 років він присвятив квітам. Не зважаючи як часто вони помирали в його руках від комах, засух і інших лих, сторіччями він кропіливо слідкував за ними, ростив, виводив нові види.

У нього був би свій садок, що з кожним роком все більше розростався б, навіть в лісі поряд завжди бурно цвіли б дикі квіти, якою б жахливою іноді не була погода.

Люди б приходили до нього за порадою і Сє Лянь завжди б з охочістю погоджувався допомогти. Його поради працювали через раз і пройшло сторіччя чи два, поки люди не здогадалися, що поради Сє Ляня працюють лише тоді, коли він не торкався цих квіток. В іншому випадку все — пиши пропало, цю рослину вже не врятувати.

Уявляєте скільки б невдалих спроб асимілювати квіти з інших кліматичних зон було у Сє Ляня, а він би не здавався і пробував знову і знову, з року в рік.

Він би подорожував в найвіддаленіші місця, але не за мотлохом, а за новими сортами рослин. Йому все обно б непощастило бути втягнутим у чужі війни, але може йому б пощастило повернутися звідти з новою квіткою.

Колись він надовго залишався в одному місці, вирощуючи там сад, а колись він вештався світом, висаджуючи квіти де не трапиться і трошки доглядаючи за тими, що зустріне на шляху. Обрізати хворі листочки, підсипати створеного ним із чого знайдеться добрива, розібратися зі шкідниками чи просто полити водою — він не омине жодну квітку на своєму шляху.

Весь свій вільний час він проводив з квітами, знаходячи у цьому втіху. Він би зачитував квітам поезії і балакав з ними про все на світі. Можливо їх відповіді неможливо було почути слухом, але Сє Лянь колись був богом і знав, як чути невимовлені слова.

Мабуть і піднісся втретє на небеса він медитуючи з квітами. От вже ці небесні справи, відпочити не дають…

Небесні чиновники лише дивувалися, що він знов робить на небесах і коли сподівання, що він знов і півгодини тут не протримається, розвіялися, то вони лише зітхнули і зійшлися на тому Бог квітів звучить достатньо безневинно, щоб не хвилюватися через нього. Хто ж тоді міг здогадуватися, який квітковий сад скоро розростеться у Примарному місті.

І головною квіткою в тому саду буде саме та, яку всі ці 800 років шукав Багряний Дощ — Сє Лянь, Бог квітів, якому більше не треба тримати меч у другій руці.

[karen-chan-nya]

До ваших послуг, Дянся

Концепт, де маленький Хонхон-ер був схожим на дівчинку, тому імператор, замість того, щоб розбиратися хто він і під якою зіркою народився, кинув Сє Ляню:

— Можеш взяти собі як прислужницю, нехай відпрацьовує.

І таким чином Хонхон-ер став присуджувати Його Високості Кронпринца. Оскільки він тоді був ще зовсім дитиною, його більше навчали і змушували допомагати в стилі «принеси-подай», ніж доручали роботу самостійно.

Але Хонхон-ер мав прихильність Його Високості, тож навіть не заважаючи, що ще не міг повноцінно виконувати свої обов‘язки, проводив багато часу з Сє Лянем. І звісно Сє Лянь обрав його головним наставником нікого інакшого, ніж Му Ціна.

Му Цін був не радий, не в захваті, і взагалі не мав ентузіазму. Але і вибору теж.

Хва Чен недолюблював обох наближених Сє Ляня, але менше з них він не любив Фен Сіня. Але заради Кронпринца ставився з повагою до обох.

Конфлікт між ним і Му Ціном спалахнув, коли Хонхон-ер підріс і Сє Лянь почав домовлятися, щоб його теж прийняли на навчання на горі. Му Цін був проти, Фен Сінь, на диво, був на його боці. Але якщо Му Ціна допустили до навчання, хоча не мали, то чому Хонхон-еру не можна? З такими аргументами Сє Лянь все організував.

І так зі служниці Хонхон-ер став охоронцем. Але довго він на цій посаді не пробув, бо зовсім скоро Сє Лянь вознісся на небеса. Проте на той момент його духовних сил було недостатньо, щоб стати заступником бога, і тому він залишився у світі людей продовжувати свої тренування.

Коли почалася війна, він був найвідданішим солдатом Сє Ляня, що спустився з небес.

Він захистив Сє Ляня він численних посягань на його життя, він поборов ту підступну квітку до того, як вона принесла серйозні проблеми — ще до війни і вже під час неї він встиг отримати достатньо репутації, щоб навіть у важкі моменти мати змогу підтримувати статус Сє Ляня.

Але його не було поруч, коли прийшов Бай Вусянь.

Згадуючи про це набагато пізніше, Сє Лянь думає, що можливо у нього б був тоді шанс перемогти Біле Лихо, якби Хонхон-ер, тоді вже більш відомий під ім'ям, що дав йому сам Сє Лянь — Хва Чен, був з ним. Але що було, того не змінити.

Тоді, коли війна була пр��грана, лише троє залишилися з ним: Хва Чен, Фен Сінь, Му Цін. Лише три людини вірили в нього, лише троє розділяли його біль. Потім двоє. Потім лише один. Сє Лянь чекав, коли і Хва Чен покине його, але цього не ставалося. Щоб не відбувалося, він залишався на його боці. І цього разу, коли Бай Вусянь повернувся, Хва Чен був з ним. Він прийняв не себе сотню ударів мечем. Але людина не здатна витримати подібне.

Сє Лянь таки втрачає контроль, але не через ненависть до людей, але через ненависть до Бай Вусяня, що забрав у нього єдину людину, що вірила в нього до кінця. І він возноситься знову, щоб помститися.

Але тихий голос маленького вогника зупиняє Сє Ляня, коли його помста була близька до того, щоб зайти надто далеко. Знайомий голос, який був з ним у найважчі часи.

Сє Лянь тягнеться руками до вогника, але заледве можна схопити щось нематеріальне. Сяяння вогника зникало і його голос стихав, і Сє Лянь навіть не почув його останні слова до кінця.

— Вибачте, що я не зміг зробити достатньо. Будь ласка, живіть, Дянся... Я…

— Ні, ні! Ти зробив багато, дуже багато! Навіть більше, ніж міг. Хонхон-ер, будь ласка, не йди!

***

Сє Лянь сидів на бричці й читав куплені сувої про сучасних богів уголос, щоб зайняти себе на час поїздки, коли чує юначий голос:

— Люди завжди люблять стверджувати, що всі боги й істоти рівні, хоча, якби це було правдою — не існувало б стільки різних богів.

Сє Лянь впускає сувій з рук, різко обертаючись назад. Біля нього на повозці напівлежав, закинувши руки за голову, прекрасний юнак з до болю знайомим обличчям. Сє Лянь не міг відвести погляду від нього і його ласкавої усмішки. Останній раз він бачив її 800 років тому і був певен, що зараз вона живе лише у його спогадах. Але тепер він бачив його перед собою, живого.

Чи це не марення?

— Хонхон-ер… — лише зміг прошепотіти він.

— Дянся, — усміхнувся ширше йому юнак в червоному.

Сє Лянь не стримав сліз. Він тремтячою рукою потягнувся до Хва Чена і той сів, простягаючи йому свою у відповідь. Сє Лянь вхопився за його руку, наче за рятівний круг, боячись, що вона розчиниться на його очах.

— Цей нікчемний просить вибачення, що підвів вас, Дянся. Але якщо ви дозволите йому залишитися, то він обіцяє більше ніколи не покидати вас, — схилив голову Хва Чен.

— Так.. так, будь ласка… — між схлипами відповідає Сє Лянь і за руку притягує Хва Чена ближче, щоб обійняти його. — Не зникай більше…

— Я більше ніколи не зникну. Я присягаюся.

Сє Лянь стиснув його сильніше в обіймах, а Хва Чен заспокійливо погладжував його по спині. Ще довго вони сиділи так в тиші, проїжджаючи поля і тихий нічний ліс. Сє Лянь вже давно перестав плакати і насолоджувався теплом, як згадав питання, відповідь на яке він хотів дізнатися останні вісім сотень років.

— Хонхон-ер, які були твої останні слова, перед тим, як зникнути? Я не зміг почути їх.

— Я попросив Дянся жити далі.

— А після?

Хва Чен не відповів одразу, як на минуле питання.

— Я більше не людина, я не можу сказати це знов.

Сє Лянь не здивувався. Він вже здогадався, що якщо він не зустрів Хва Чена у небесній столиці, то значить Хва Чен став демоном.

— Мене це не хвилює. Я теж не людина, і що з того. Просто скажи.

Хва Чен обережно виплутався з його обіймів і потягнувся у кишеню. Сє Лянь мовчки спостерігав. Хва Чен дістав прозоре кільце, що відблискувало навіть у слабкому місячному світлі. Він склав долоні човником і простягнув у них кільце Сє Ляню, схиливши голову.

— Я кохаю вас, Дянся.

[karen-chan-nya]

Навіки вічні

До хорошого швидко звикаєш, але ключове слово тут «звикаєш». До будь-яких змін треба звикнути і чим довше ти чекав, тим важче це зробити.

Хед на те, що після восьмисот років самотності Сє Лянь не може заснути у чиїйсь присутності.

Читати на АОЗ чи ФУМ

(Доволі велика робота, тому прошу перейти читати за посиланням)

[karen-chan-nya]

Дивні сімейні традиції

Через більше ніж тисячу років життя разом, Хваляні помічають за собою цікаві сімейні традиції. Які ніхто з них, звісно, перепиняти не збирається, якими б дивними вони не були.

Наприклад, у них є звичка дивитися зорепад на вершині Ейфелевої вежі. І, кажучи «на вершині», мається на увазі не верхня зона для відвідувачів, а найвища горизонтальна поперечина конструкції.

Взагалі-то, не найзручніша позиція для перегляду зорепаду. Особливо якщо ви дивитесь його з Сє Лянем — скільки разів він звідти ледве не впав. Але «ледве», а не «впав», бо у нього є турботливий чоловік, який кожен раз його ловив.

Ну, перші пару разів ловив вже в польоті… але ж ловив! І Хва Чен не був би Сань Ланем, якби швидко не запам‘ятав, що Сє Ляня треба тримати (тобто міцно обіймати й не відпускати від себе ні на цунь) на тій Ейфелевій вежі. А Сє Лянь хіба проти? Звісно він тільки радий.

*цунь — давньокитайська міра довжини, що дорівнює 3.33 см

І падали вони з неї разом, обіймаючись. «Прив‘язуй, не прив‘язуй — не допоможе», — жартував Сє Лянь.

Та досить на ту вежу нарікати, вид звідти й справді гарний. Понарікати можна на супутники, які ускладнили Сє Ляню гру в «хто більше падаючих зірок побачив».

— Сань Лан, дивись, як повільно зірка падає!

— Ґеґе, це не зірка, це супутник… (дуже винуватим голосом, хоча його провини тут нема)

— Не зірка🥺?

Хва Чен кудись збирається

— Сань Лан, ні! Досить ламати супутники, вони потрібні людям!

— Вони засмучують ґеґе😠

— Ще більше я засмучусь, якщо ти зараз залишиш мене одного. І якщо я впаду, хто мене впіймає?

— Ґеґе…

Його Сє Лянь важливіший за набридливі супутники, тому, звісно, Хва Чен сідає назад до Сє Ляня і вони, обіймаючись, дивляться зорепад далі. Зорепади гарні, але, зі слів Хва Чена, ще гарніші вони у відблисках очей Сє Ляня.

[ao3feed--ukr]

Музика душі божественного дерева

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/48577921

Автор/ка Woody_Baobei

Фанхати: 二哈和他的白猫师尊 - 肉包不吃肉 | The Husky and His White Cat Shizun - Meatbun Doesn't Eat Meat

Відносини: Chu Wanning/Mo Ran | Mo Weiyu, Chu Wanning & Mo Ran | Mo Weiyu

Опис:

Чу Ваньнін грає на Дзюґе, Мо Жань слухає мелодійне звучання ґуціня.

Кількість слів: 2,257, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: M/M, Other

Персонажі: Chu Wanning, Mo Ran | Mo Weiyu

Додаткові теги: Rain, Sweet, Short & Sweet, Fluff, Nightmares, Пресвяті Хваляні я не розумію як тут працюють ці довбані теґи тьфу, Спокій, Дощ, Жаньвані - Freeform, Китайські романи, Чу Ваньнін - Freeform, флаф, Стародавній Китай, Хаскі та його вчитель білий кіт

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/48577921