admeliorem-blog-blog-blog

[admeliorem-blog-blog-blog]

Двор в центре Киева. Клетка с воронами, которым по очень много лет. А размером они с полторы вашей головы.

[admeliorem-blog-blog-blog]

Следует заранее примириться с тем, что всякое решение сомнительно, ибо это в порядке вещей, что, избегнув одной неприятности, попадаешь в другую.

Н. Макиавелли, “Государь”

[admeliorem-blog-blog-blog]

Костёл Св. Николая, Дом органной и камерной музыки

[admeliorem-blog-blog-blog]

усе буде добре хоч буде непросто – пітьма на пітьму наповзає мов хмара для світла залишиться крихітний острів та буде той остров у кожної пари усе буде добре для доброго слова для доброї думки і доброго діла та світ буде важко почати віднова і бога зачати із грішного тіла усе буде добре під небом померклим у сутінках дня і у темряві ночі та буде непросто забути померлих й простити гріхи материнські і отчі усе буде добре як поміж собою живих не ділити на свого й чужого та буде нелегко із іскри малої роздмухати вогник і сонце із нього найважче на світі – і кожен це знає – свобода у виборі власного світу пітьми як такої насправді ж немає це – лиш добровільна відмова від світла і вибір такий не складніший дилеми пройти по мосту чи зіскочити з мосту тож я собі вірю що все недаремно й усе буде добре.. і все буде просто..

іздрик

[admeliorem-blog-blog-blog]

[admeliorem-blog-blog-blog]

Подорож у файне місто Тернопіль, де звідусіль чутно церковні дзвони, а на головній площі співає Вакарчук з рупорів. Місто, де вулиця Бандери безкінечна, і не можна не згадати про вулицю Вояків дивізії Галичина. Затишно. Не вистачає лише бруківки.

[admeliorem-blog-blog-blog]

Верите ли вы в то, что вы умрете? Да, человек смертен, я – человек: следовательно… Нет, не то: я знаю, что вы это знаете. А я спрашиваю: случалось ли вам поверить в это, поверить окончательно, поверить не умом, а телом, почувствовать, что однажды пальцы, которые держат вот эту самую страницу, — будут желтые, ледяные… Нет: конечно, не верите – и оттого до сих пор не прыгнули с десятого этажа на мостовую, оттого до сих пор едите, перевертываете страницу, бреетесь, улыбаетесь, пишете…  

____________________

Евгений Замятин, "Мы"

[admeliorem-blog-blog-blog]

[admeliorem-blog-blog-blog]

ми з тобою – країна ніколи й ніким не визнана материк безіменний і матриця матріархату з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми і тепер так безтямно вчимося її кохати а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена а вона як буває цілком іще дика й незвідана і нема тут коліс – лиш монети тотемне кружало й темні джунглі – твоє символічне придане а моя дівизна – голі камені на узбережжі а твоя лівизна – у кристалах кварцу і соди в нас нема ще кордонів і досить умовні межі ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих ми вчимося сплітати ріки пустелі гори ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин ми говоримо мовами якими ніхто не говорить ця країна ніколи не буде названа ця країна ніколи не буде визнана але землі свої ні за що не віддасть вона і нікому чужому ніколи не стане вітчизною

іздрик

[admeliorem-blog-blog-blog]

[admeliorem-blog-blog-blog]

Нет отношений страннее и щекотливее, чем отношения людей, знающих друг друга только зрительно, - они встречаются ежедневно и ежечасно, друг за другом наблюдают, вынужденные, в силу общепринятых правил или собственного каприза сохранять внешнее безразличи�� - ни поклона, ни слова. Беспокойство, чрезмерное любопытство витают между ними, истерия неудовлетворенной, противоестественно подавленной потребности в общении, во взаимопонимании, но прежде всего нечто вроде взволнованного уважения. ибо человек любит и уважает другого, покуда не может судить о нем, и любовная тоска - следствие недостаточного знания.

___________________________

Томас Манн, "Смерть в Венеции"

[admeliorem-blog-blog-blog]

[admeliorem-blog-blog-blog]

Давні греки хоч трансформували свої трагедії в міфи, а в сучасній оптиці все перетворюється на абсурд. Добре людям, які пробігають повз факти. А я проходжу крізь них.

___________________________

Ліна Костенко, "Записки українського самашедшего"

[admeliorem-blog-blog-blog]

[admeliorem-blog-blog-blog]

Inside me I'm screaming, nobody pays any attention. If I had arms, I could kill myself. If I had legs, I could run away. If I had a voice, I could talk and be some kind of company for myself. I could yell for help, but nobody would help me.

_____________________

Johnny got his gun (1971)