agneaske - Tumblr blog

[agneaske]

Подивилась надихаючий, дуже детальний, з купою цікавої інформації про життя автора, про яскравих героїв його серії "Гра Престолів", випуск на Ютубі:

[agneaske]

Мене не відпускали думки: цього я не зробила, того не досягла, тим часом моя знайома вже давно робить от це, інша впоралась із цим от, навіть мій чоловік приголомшив рекрутерів і ледь встигав їм відмовляти. А які в мене є заслуги?

[«Щоденник зимових свят», продовження - за посиланням]

[agneaske]

На мою думку, будь-яка трансляція передає тільки 50% атмосфери, музики, интонацій, рухів та краси живого виступу.

Але Литовський національний театр опери і балету зробив усе, щоб навіть через екран він виглядав потужно.

Дякую за гарний вечір!

[agneaske]

душевний трек та клип.

[agneaske]

Ми оновили сайт.

Вдячна Софії Мокляк за неймовірні ілюстрації та легку співпрацю. Тепер моя сторінка ще більше відображує мою творчість.

***

Сама я знаходжуся в довгої внутрішньої подорожі й не знаю, коли повернуся.

Павуки та змії залишають стару шкіру на дорозі, равлики залишають старий панцир на дорозі, а я вирішила своє старе, що відмирає, поховати.

І дочекатись нового.

Grateful to Sofiia Mokliak for the magical illustrations on my website https://agneaske.com. It was a real pleasure working with a person, who feels me so well. Now my website is truly mysterious and special. Love it!

[agneaske]

Щодня читаю Сенеку, Марка Аврелія та сучасну адаптацію стоїцизму від Массімо Пільюччі, роблю нотатки, виписую найцікавіше в щоденник, обговорюю інсайти з чоловіком — він, доречі, також читає.

Ось що за сьогодні знайшла найбільш корисним для себе серед Марка Аврелія:

То вподобай собі цю перешкоду і, вдумливо перейшовши до того, що тобі краще дається, одразу постав на заміну інше діяння, яке пасувало б до укладу, про який мова.

Не впади в сумʼяття, уявляючи собі одразу ціле життя; не передумуй, скільки ж то всякого болю можеш зазнати, а натомість щоразу запитуй себе про теперішнє: "Що ж у цьому ділі такого, чого б я не зніс і не стерпів?"

Тебе завше гнітить саме теперішнє, а не майбутнє чи минуле.

Люди народжені одне задля одного. Або навчи, або терпи.

[agneaske]

10/09/2023

Сьогодні - в костелі, в якому багато років тому мене хрестили і в якому інколи буваю уві снах. Ізнову в правільний час: ксендз поливає нас святою водою «в пам‘ять про хрещення». Майже засинаю на проповеді через втому, а проповодь про те, що відкриває ті двері, котрі не виходить відкрити іншим шляхом, крушить перешкоди, котрі не піддаються іншими засобами, - проповідь про молитву.

Хай ці двері переді мною нарешті відкриються.

* бачу коментарі до одного з останніх дописів, відповім на них вже завтра, наразі я дуже втомлена.

[agneaske]

Пригадай, відколи ти зволікаєш, і вже вкотре, отримавши від богів пільгу, нею не користаєшся. Треба, врешті-решт, відчуті, якого Всесвіту ти частинка; і від якого всесвітнього Урядника береш витік, поставши; і що межу твого часу накреслено: не скористаєшся ним для просвітлення — мине, і ти минеш, і вже не буде як.

Марк Аврелій

[agneaske]

07/09/2023

Ранок був дуже спокійний, майже щасливий, а потім зовсім випадково побачила список психічних розладів, з якими офіційно будуть мобілізовувати, і втратила рівновагу. Майже всі ці розлади ми розбирали на курсах медицінської психології, психосоматикі та психіатрії в університеті, деякі бачила наживо під час університетської практики та вже після навчання, коли приймала власних клієнтів. Легка ступень розладу не означає буквально легку, майже відсутню, це градація всередині самого діагнозу. І так, це повноцінний психіатричний діагноз, носій котрого так чи інакше дезадаптивний у звичайному житті. Примусова мобілізація означатиме прогрессування розладу до середньої та важкої стадій, навіть якщо людину не відправять на фронт, адже будь-який стресс розхитує будь-яку психику, тим більше якщо вона страждає від розладу тривожного спектру. Можна скільки завгідно кричати про «воювати мають всі», але, щиро, я не впевнена, що мобілізовувати таких людей правільно. Це вирок для них.

[agneaske]

Нарешті ми з перекладачкою завершили працювати над англомовним варіантом «Полювання на хробаків».

Якщо ви читаєте англійською, то запрошую читати онлайн або завантажити з сайту.

Не забудьте порадити англомовним друзям, яким може сподобатись історія.

Happy to announce, that my translator and I finished working on the English version of «Worm Hunting».

I wrote this short and dynamic story in June after russian troops blew up the Kakhovka dam in Ukraine. 

The Spirit of Devastation went all out destroying everything alive in Feohnia’s homeland, but the girl is going to put an end to his destructive plans. The young witch is summoning magic from all over the world to defeat the offender. In the meantime, the enemy is not sitting idle. He is luring to his side those who were supposed to protect Bilolissia. The situation is turned upside down: Feohnia is painted as a villain and is expected to give up Bilolissia. However, the girl has no intention of yielding – she has a better plan up her sleeve.

Check out my website for reading «Worm Hunting» online or downloading it for free.

[agneaske]

03/08/2023

Проспала будильнік таким чином, що не впевнена: або він не дзвонив, або я вимкнула через сон, перевернулась на інший бік та продовжила ігнорувати реальність.

Першу половину дня писала книгу, присвячену рефлексії щодо процесів в Україні та того, як особисто я їх переживаю, після цього поїхала до родичів.

Гарно провели час. Я привітала троюрідну сестру-школярку з новим навчальним роком та подарувала їй якусь гламурну розмальовку, а тітці-вчітельці - троянди. Вечеряли салом з домашними овочами, а я дуже люблю сало і як раз за ним сумувала. Грали в бадмінтон на подвір‘ї та в догонялки з Афіною. Додому поверталась з двумя величезними пакетами: один був заповнений яблуками та грушами, в іншому лежали цукіні.

Майже увесь день почувала себе спокійно та сконцентровано, навіть винікло бажання будувати якись плани. Але опинившись знову в своїх чотирьох стінах, де півроку плачу, надіюсь та знову плачу, знову відчула страх, що переживаю останні спокійні дні або ж хвилини.

Думка, що щось може статися з чоловіком, що більше його не побачу, не відчую на дотик, не розділю з ним життя, вбиває.

[agneaske]

02/09/2023

Збираюсь до купи після чергового «зламу» - вже звикле явіще останних місяців.

Вчора увечері знайшла у собі сили вибратись у місто. Вільнюс гудить та святкує кінець літа, 700-літній ювілей, а я розбита на друзки.

На кавовому столику стоїть наша з чоловіком світлина: 2017 чи 2018 рік, Киів, травень; молоді, щасливі, закохані, обіймаємось. Сьогодні не вірю, що це ми, постійно хочеться сказати «Ті люди, що на фото», вже не пам‘ятаю такого життя. Як це, коли прокидаєшся та засинаєш у обіймах, маєш права бути разом та будувати майбутне?

Фото вечірнього Вільнюса нагадало ЮБК Києва, одно із перших побачень влітку 2016-го.

Я так тебе кохаю 💔

Клята війна.

[agneaske]

I’ve decided to tell you more about what I am doing now. I’m working on four different books. Monday is for my autofiction work, which is dedicated to dreams, that I started seeing before the war. I launched this project about a year ago and yet there is a lot to investigate about my unconsciousness. on Tuesday and Wednesday, I work on a big novel, reflecting on war as a phenomenon, particularly on human understanding of the limits of good and evil, and the role of spirituality in that process. On Thursday and Friday, I write my new short story. It’s about a phenomenon, that I’ve called a «shadow sisterhood» and contains a lot of psychology of friendship (don’t forget that I have a clinical psychology degree!). There will be a wonderful atmosphere of an old palace and museum. Saturday I edit a short story that will be published this autumn and only in Ukrainian as a draft because it still needs to be rewritten. I also might edit the English translation of «Worm Hunting», the latest of my published stories. I hope you could read it by the end of this month. Finally, Sunday I took my Remarkable paper tablet and write down all my feelings and thoughts in another autofiction book, which is kind of like a diary of how I am going through the war. Ok, I am not physically there but there are my husband, his family, and our friends. We are dealing with a lot of information, political decisions, and our reactions to what is happening. We miss each other and we are afraid to lose each other. It’s the darkest time of our lives.

So, these are my current projects and working schedule. However, usually, I prefer to write one story at a time, and I couldn’t even imagine that I’ll be working on the theme of war, it was so away from me. But here I am.

[agneaske]

— Звідки у вас моя тварина?

— Ця тварина, пані Феогніє, — козел.

Натовп схвально киває.

— Мені добре відомо, що Вулка — не французький бульдог. Я ще раз повторюю запитання: звідки у вас моя тварина?

— Тобто ви підтверджуєте, що свідомо утримували козла? Пані Феогніє, а вам відомо, що Інтеграція Магів Сатани (ІМС) в минулому столітті також тримала козлів? Ба більше, використовувала їх у дуже небезпечних ритуалах, спрямованих проти людства?

Дрогослав нахмурює лоба, повна жінка спереду гнівно відвертається, лице Івана стає надсерйозним.

— Світ ще памʼятає регіт Магів Сатани, коли ті стрибали на своїх козлах у небі.

[«Полювання на хробаків», продовження - за посиланням]

[agneaske]

Дивлюсь на плакати із сальдо і думаю, що «Маги Сатани» та «десатанізація Білолісся» набули матеріальної форми.

Хто не зрозумів, запрошую читати «Полювання на хробаків»)

[agneaske]

26/08/2023

Літній гала концерт в Молетай.

Сиджу на пледі на березі річки Сесартіс, слухаю чудову гру оркестра, оксамитовий вокал оперних співаків, розчіняюсь в просторі та часі. В мій бік повільно, із перервами, стрибає маленька жаба, позаду сцені міготить блискавка, неподалік нас грімить грім. Пахне сосновим лісом та нещодавно кошеною травою.

Литовський театр опери та балету я відкрила на початку цього літа, закохалася, отримала безліч натхнення та підтримку. Літні концерти беззаперечно були найкращими подіями в моєму житті за останні три місяці, майже єдиними гарними спогадами за цей сезон.

І ось сьогодні я дізналася, що саме в цьому театрі працював мій дід. Він мріяв побачити на сцені свою доньку, та вона не стала артисткою. Натомість через багато десятиліть життя привело в театр онуку. А, може, це подарунок діда? Його давно нема поруч, ми з ним навіть не перетнулися, та пращур дав зрозуміти, що все одне чує, як мені важко, та піклується про мене?

Дізналася також, що моя прабабка, яку я ще встигла побачити дитиною, втратила чоловіка молодою: під час Другої світової війни його застріліли радянські військові ні за що. Жінка залишилася з м��лою дитиною на руках, моїм дідом, вже іншим.

Відчула з нею близькість. Я не хочу відтворювати цю історію, та розумію, хоча б частково, через що прошла прабабка. В моєї родині це не перша трагична втрата чоловіка, і я піймала за хвіст гарний запрос на наступну сесію з терапевтом. Виявляється, тут є що досліджувати.

І так, я повернулась на терапію. Нарешті.

[agneaske]

Сергій Дацюк порушує дуже важливі питання. Мені навіть здається, українці з ними запізнилися, однак суспільної дискусії доси нема.

Цю статтю треба читати не по діагоналі, а замислуючись над кожною тезою. Що мене зачепило найбільше:

1. Якщо Україна є дзеркало росії у війні, то яка тоді у неї моральна, смислова, перспективна чи навіть трансцендентна перевага? І взагалі, чи можна перемогти своє відображення у дзеркалі?

2. Ті, хто втекли з України, бо не можуть далі так жити, і ті, хто померли, бо не можуть далі так жити, дуже подібні – подумайте над цим, якщо можете думати, а не лише ненавидіти усіх, хто не такий, як ви, і усе, що не розумієте.

3. Незалежність в розумінні українців – це всього лишень незалежність від росії. В ідеї незалежності українців зовсім відсутнє уявлення, що незалежність – це загальна якість, тобто незалежність України – це не лише від росії, але і від Заходу, від ЄС, від США, від Китаю, від МВФ, від НАТО, від тотальності олігархії та державного диктату, від нації як єдиного способу усуспільнення, від споживацтва, від цифрового контролю і т.д.

4. Більшість українців воюють за своє та за своїх. А хто ж воює за свободу?

Неприємна правда, що за свободу у війні росії з Україною найбільше воюють російськомовні українці, бо саме вони – за те, щоб вільно вибирати мову, культуру, колективну пам'ять.

Поки українці воюють здебільшого "за своє", вони не воюють "за свободу", і вони не можуть її декларувати. Свобода – не своя, вона всіхня. Свобода – це "за нашу і вашу свободу", а не за свою.

5. Імперія та нація – просто різні обмеження і різна несвобода.

6. З соціальної точки зору, свобода не може бути одноманітною, в єдності, одномовності, однокультурності, соціальній мономодельності. Свобода буває лише в різноманітній множинності, договірній спільності, багатомовності, мультикультурності, полімодельності.

7. Парадоксальність свободи у тому, що вільні індивіди прагнуть до спільного чи навіть солідарного захисту своїх і чужих свобод, а фанатично віддані ідеї, релігії чи ресентименту індивіди не просто не бажають свободи і забирають її у тих, хто воює поряд, але і не прагнуть свободи для тих, з ким воюють.

8. На відміну від волі свобода – це визначене середовище різноманітно-множинних можливостей, які ще не означають активність волі у спрямуванні на те, щоб бути свобідним, бо можна абсолютно свобідно вибрати і знову раз по раз вибирати рабство.

9. Оце – справді архетипічна фундаментальна проблема українства: "жити на землі, мати крила, і не літати".

10. Свобода – це не національна єдність, не держава, не олігархія, не корупція. Свобода – це складний договірний і динамічно передоговірний світ республіканізму, але ніяк не демократії і не націоналізму. Свобода – не про єдність, а про договірну спільність.

11. Імперії та держави існують для відтворення базової схеми відносин: влада – народ. Потрібен такий суспільний порядок, який буде реалізувати іншу модель – управління для блага людей.