anastasiam18

[anastasiam18]

KAKASAKU FIC LINKS

kakasaku is my fave ship i gues other than ichihime, sasusaku, gajevy and others. but sometimes i think its hard to find the good fic. so here i guess the list of multichapters of fanfiction. mostly these are found at fanfiction.net. This is not a ranking its just a list of recommendations.

1. Will of fire by Cynchick

2. House of Crows by SilverShine

3. Fade in by hasu86

4. A Lesson For Teacher by Apocalytical Angel

5. Go No Further by DirectionofTime

6. An Experiment by MummaPaintsthe Blues.

7. The Samurai and The Oni Girl by Silberias

8. Heart of Honor by blitz-engel

9. Simple Things by Caitiy

10. The Bank II by Caitiy

11. An Elegant Christmas by mydarling0ve

12. A Marriage Inconvenienced by lulu42

13. Second Chances by cherryflowerblossoms

14. Heavy Reading by bluefurcape

15. Behind the Porcelain Mask by Lolalot

16. The White Knight and His Promise by Oxza

17. What happens now? by shippertrish

18. When Everything Changed by autumn’s glory

19. House Calls by Spoiled Sweet

20.  I missed again by Directionoftime

21. Shinobi Of The Sand by goldfishlover73

22. Neon City by UneathedByOdin

23. Across The Table by UnearthedByOdin

24. Not The One by UnearthedByOdin

25. Stripped Bare by J-Pop Princess

26. Feeling You By cutecrazyice

27. The Last Hirameki by leafygirl

28.  A Poor Imitation by leafygirl

26. A lesson in Chemistry by leafygirl

27. Fated by leafygirl

28. The Nature of the Game by leafygirl

29. The Taste Of Fire by Alien-writes

30. The Chemicals Between Us by Alien-writes.

31. Predilection by puddle-of-lemonade

32. Torn by Blade Rewind

33. A Matter of Trust by EmpressNariko

34. Double Edged by nimblnymph

35. Stupefied by LadyFlick

36. Swapped by A.L.Holland

37. Soul Searching by FlameTwirler

38. Take my Past and take my sin away by thekatthatbarks

39. Soulmates by moor

40. The One Night Henge by The.Cherry.Blossom1

41. Civilian by Thepiedsniper

42. Two Pink Lines by Lythren

43. When I see You Again by Tipsyracounter

44. Underneath the underneath by Lindt Luirae

45. Downpour by GuardianofThe Thunder

46. Identity Crisis by K.waifu

47. Duty Before Honor by SilverShine

48. Left behind by Trinnerti

49. Flaming Heart by Creidhe

50. Unexpected by the rose has thorns

[anastasiam18]

omg, these lines 😭

IM IN LOVE! 😍

[anastasiam18]

I got new addiction 🫠

Adam Carlsen being hopelessly in love:

[anastasiam18]

Вечір гірше завершитися не може, але поговоримо про внутрішню мізогінію авторки цього ролику, який неможливо знести самостійно, адже модерація тіктоку звично посилає: https://vm.tiktok.com/ZMYFn8JP5/

До речі, акаунт побудований на захисті ґвалтівників, тому було б добре, щоб він зник назавжди. Можливо спільні скарги допоможуть та не побачимо подібного.

[anastasiam18]

три стадії, коли бачиш +1 до підписок

стадія перша: господи, тільки-но не ця повіябот. чуєш мене, боже? я вже не можу!

стадія друга: /набираєшся хоробрості після філіжанки кави та все-таки суєш туди свого носа/

стадія третя: /тим часом порноблог/

[anastasiam18]

о, дідько, як я могла забути! новорічне привітання для любих жителів однієї сусідньої країни!

росіяни. росня. кацапи. москалі. свинособаки. від щирого серця бажаю вам всього найгіршого. ви зробили для нас цей рік незабутнім - для вас ж він видався звичайним. ви спокійно собі жили, поки ми страждали. якось нечесно виходить... вірю, що новий рік розставить все по своїх місцях. рано чи пізно, кожен і кожна з вас відчують на собі увесь спектр емоцій і відтінків жаху, які пізнали ми.

я ненавиджу вас більше за все в цьому світі. нещасливих вам свят і найгіршого нового року, який ви лише можете собі уявити. бажаю й далі жерти гівно і мовчки гнити в своїй помийці. гниди.

[anastasiam18]

Я б хотіла скористатися такою опцією, якщо є можливість 😂

Зазвичай ці величезні тексти з купою незрозумілих термінів я скіпаю, але зараз би я ретельно ознайомилася 🫠

Хм, а якщо я не приймаю умови, то що, я навіки залишуся у 2022, чи потраплю в часову петлю і буду проживати 31 грудня допоки не погоджуся на умови, або може все більш прозаїчно і рік просто скінчиться 🤔🤔

Ось так можно з мему перейти до філософії. Висновки: менше думай? Більше спи? Коротше, немає жодних висновків, хоча все ж таки рекомендую хоч краєчком ока пробігати по цим умовам коли їх приймаєте 🫣

[anastasiam18]

Ukraine, Banksy

[anastasiam18]

I solemnly swear that I am up to no good!

[anastasiam18]

I have three modes of reading

Dont read

Read a 500 page book in a day

Read only fanfiction until my eyeballs drop out of my skull from exhaustion

[anastasiam18]

Fyi jokes about Poles wanting war aren't funny. At all.

Nobody here is happy about war. All we want is for Russia to leave us alone forever. But since we apparently can't have that we're looking for ways to protect ourselves. Trying to misconstrue that is dangerous and stupid.

[anastasiam18]

«Топ 3 україномовних ютуб-каналів, які спроможні прикути увагу»

Перевтома по-янгольськи цілує повіки, а місяць за вікном розповідає безтурботні казки про реальність омріяного життя. Чи можу запевнити, що вільні хвилини не протікають крізь мене, а йдуть поряд зі мною та повільною ходою, мов закохане один в одного подружжя? Прикро хитати головою і дарувати тінь усмішки, адже час тримається за кермо автомобіля, а не я. Звісно маю намір перехопити домінування і виправити це непорозуміння, тому хвилюватися за мій психологічний/фізичний стан не варто.

Учора спало на думку, що за умови присутності вечірнього відключення варто надрукувати запис, який відкриє топ 3 україномовних ютуб-каналів, що викрали частини моєї непохитної душі. Що ж, реалії війни змушують натискати по клавішах під світло мобільного ліхтарика, але це не стає мені на заваді, щоб продовжувати вести свій блог і втілювати плани у життя. Зауважу, наші смаки можуть йти різними дорогами, але можливо зустрінеться один шлях, який буде спільним для нас двох? Мені справді хочеться, щоб хтось відкрив для себе новий варіант для свого дозвілля. Чому не провести тебе стежкою до своїх вподобань?

Sitarka UA | містика та криміналістика. Розповіді пані змушували мій чай неодноразово охолонути, а саму не заплановано роззявити рота. Кримінальні справи подані настільки вишукано, що реальність за екраном забувається взагалі, а турботи полишають на невизначений час. Один із відеороликів, який особливо пробрав мою чутливу душу – «Полював на жінок - як на здобич! | ФБР Справа Роберта Хансена».

fearme. Запитай мене, чому знову криміналістика і звідки з’явилася цікавість до цього? Відповідь ховається у дитинстві, а саме в каналах, котрі транслювалися на старенькому батьківському телевізорі. Зараз можу сказати, що ця техніка і досі наявна у домівці, але виконує лише функцію збирача пилюки та тримає на собі електронний годинник. Складно виділити один відеоролик, який допомагав мені уникнути нервування перед лекційними парами із важкими викладачами, але пам'ять чіпляється за роботу, яка має назву «Зникнення Мори Мюррей».

Медитації українською. Якщо ти шука(в/ла) медитації солов’їною мовою на ютубі, то вітаю, мій запис приніс користь саме для тебе! Милозвучний голос авторки позавчора викрав моє серце і переніс у світ глибоких сновидінь, що я не прибрала навушники й заснула разом з ними. Мені згадується підлітковий вік, коли ховалася з телефоном під ковдрою, щоб матуся не побачила підозріле світло у моїй кімнаті. Якщо ти так не роби(в/ла), то ти мене вже дивуєш! Зрозуміло, що канал не відведений тільки під медитацію для сну, але й спроможний допомогти подолати тривожність. Я думаю, що старання авторки необхідно підтримати, адже вона допомагає кожному українцю в нелегку пору.

Разом до перемоги, пані та панове! Будь-яка підтримка українського контенту – запорука розвитку нашої країни, тому вперед ставити вподобайки й писати коментарі. Чуєш мене? Ти можеш зробити більше, ніж думаєш!

[anastasiam18]

Я також пам'ятаю свої активні роки в Тві, але чомусь зараз він не викликає в мене жодних ємоцій. Я відкрила Твіттер для себе десь років в 14 (а зараз мені також 21), коли почалась моє активна фадомне життя (і фандомів за цей час додавалось і додавалось), але з часов я проводила все менше часу там, твіттерскі знайомі десь пропадали і активність також. Це взагалі окей. Думаки увірватись назад було багато і спроб також, але вже все не те. Для мене пік Тві пройшой, ну і хай, думаю то накраще)

Дякую за твою розповідь)

«Поговоримо про Твіттер»

Друкую легкий текст, а на потрісканих від сухості губах виникає ледве примітна усмішка, яка спровокована дитячими підлітковими спогадами. Холодний осінній ранок, але комфортний салон шкільного автобусу, який не дозволяє замерзнути школярці у спідниці, де її нога вперше «ступила» в соціальну мережу «Твіттер». Тільки-но пролунало дванадцять рочків, а я вирішила зареєструватися у соціальній мережі, яка стала моєю першою домівкою. Куточки пам'яті підводять до квадратних аватарок [так, я все не спромоглася вивчити новітні слова «юп/юн»], ліміт символів до 140 і великий розмір шапок у комп'ютерній версії. На сьогоднішній день мені двадцять один, а я давно спланувала покинути «батьківське гніздо». Які тому причини?

Виросла, немов із дитячого одягу. Давайте порахуємо, скільки років перебуваю у соціальній мережі? Дев'ять років. Звісно, що такий термін подарував мені не тільки досвід, а й різного характеру емоції: від приємних до негативних.

Прив'язаність до старого. Неможливо рухатися вперед, коли тримаєшся за те, що вже не дарує: ні задоволення, ні розвитку, ні натхнення. Я чіплялася за пам'ять про минулі почуття, які пробуджувала стрічка чи особистий акаунт. Всередині мене зберігалося бажання відчути м'яку ковдру на тендітних плечах, але прикро писати про те, що цього не відбулося.

Обмеженість оформлення думок. Зараз зовсім не про редагування твітів, а про кількість символів і картинок для твіту. Обрізання думок змушує силоміць стиснути щелепи та вдихнути повітря досить агресивно, коли мені хочеться завернути читачів у свій особистий світ, а я не спроможна на це.

Конфлікти/Булінг. На жаль, мою стрічку неприємні інциденти не оминають, що призводить до пробудження негативних емоцій, а цей процес лише загострюється і набирає обертів. Мені хочеться стати на захист, поговорити з людьми, які є головними героями ситуації.

Хочу звернутися до читачів, котрі подолали зі мною твіттерський шлях, я не хочу втрачати надії, що вони прочитають ці невеличкі рядки. Дякую вам за активність і підтримку моєї творчості, адже кожна вподобайка чи реплай – стимул для мене. Розвиток українського контенту відбувся завдяки вашій підтримці, адже формування думок українською мовою залишається важливим процесом для мене. Так, я допускаю помилки, але жодне пташеня неспроможне підкорити небо відразу після народження.

Милі слідкувачі мого блогу в тамблр, які підписуються на профіль/коментують/ставлять вподобайки, я вдячна за будь-який зворотній зв'язок. Можливо хтось стане моїм другом/подругою або чудовим співрозмовником/співрозмовницею. За бажанням можете звернути увагу на розділи «Більше» чи «Запитай мене», де перший розповість про мої вподобання та ознайомить із переглянутими/прочитаними проектами, а другий зможе довести, що я – пухнаста киця, яка не кусається.

[anastasiam18]

Моє ревью. Книги. Частина 2.

Дисклеймер: це моя суб'єктивна думка, тому якщо вона вас зачепила та образила - перепрошую.

В продовження мого минулого посту, де я поділилася початком свого шляху українізації , я би хотіла розповісти вам про книгу яку сьогодні закінчила.

Читала я книгу приблизно дні 4 - 5. Текст написан легко і просто, на переклад не жаліюся. Об'єм книги 470 сторінок, хоча якщо б шрифт тексту зробити трішки меншим, то можливо вберігли би декілька дерев. Це все дуже важливо, але краще перейдімо до суті.

Назва книги - "Три чолов��ки для Вільми" Ґюдруна Скреттінґа. Обкладинка крута, стилізована під сюжет книги у віді листа.

Коли я обирала книгу, мене зацікавила назва та опил (дивно правда 😅). В мене склалось враження буцімто це буде щось в жанрі трилер. Але ні. На початку навіть трохи сумно через це стало, я все чекала коли почнеться якись тривожний чи напружуючий момент, але не сталося як гадалося, і це виявилась тепла, трохи сумна історія зі своєю загадкою. Я не буду вам розповідати суть сюжету та історію, бо може ви б і самі захотіли щось таке почитати.

Щодо персонажів. Все дивно. Мабуть головна героїня бісила мене своєю поведінкою пів книги. Може тому що я (хочеться вірити, що не тільки, але й більшість людей) повна протилежність до Вільми. Ну не можливо бути такою обачною, педантичною та взагалі дивною. І я не перебільшую, ви уявляєте собі, що людина перестала їсти банани, бо десь прочитала що вони радіоактивні? Я не перевіряла, але не дуже віристься (виправте якщо я не права).

Про батька з мати казати нічого не буду, бо там багато що про них не скажешь щоб не проспойлерити, але весь час враження про них змінювалося. До речі, як то кажуть, з крайності в крайність, не вдолося знайти золотої середини, але я думаю то задумка автора так була.

Священик ну це взагалі якась дивна дивина. Мені увесь час здавалося, що в нього поведінка якогось підлітка який не може визначити який в нього настрій. То наче намагається привернуті увагу, потім відвороти повороти якісь. І взагалі мене він також трохи підбішував.

Ну і на десерт залишився судмедексперт. Ну така він лапочка, і синдром Туретта тільки робить його ще більш привабливим (на мій особистий погляд). Так от у ньому все влучно поєднується, хоча на перший погляд виглядає абсурдно. Ну і состав тут звісно... Священик, Судмедексперт і якась жінка з батьками (до речі мертвими).

Ой, ну намагалась заітригувати як могла. Далі більше)

Щодо мого враження від цієї книги. Мені сподобалось. Читається легко і невимушено, не надто закручений перекручений сюжет, все розвивається так як потрібно, немає ніяких затягнутих моментів чи незрозумілів поворотів. Персонажі розкриті так як потрібно і в тому обсязі наскільки б читачу було б цікаво. Можливо я б повернулася до цієї історії ще раз, але як на мене то це більше така книга, коли в принципі немає жодного сенсу перечитувати. Це також добре. Моя оцінка 7 з 10.

Дякую усім хто дочитав мій пост. Якщо у вас є якісь рекомендації, чи ви також читали цю книгу та хотіли б поділитися думкою, то буду рада почитати. До зустрічі.

[anastasiam18]

Трохи ниття та про українску адаптацію настільних ігор.

Після майже дев'яти годин без світла, та горіння, що в черговий раз чомусь вимикають тільки в нашому домі, а у всіх інших будинках воно є, я замислилася про настільні ігри.

Мій хлопець полюбляє грати у різні настолки і підсадив мене. Їх досить багато у нас вдома як у Львові так і залішілося багато в Харкові. (нам ще пощастило, що ми живемо напроти магазину настільних ігор "Лелекан") тому досить часто туди заходимо просто пограти (там ще й ігротека є) чи придивляємось щось собі.

Тож, що я помітила. По-перше, що ще досить багато ігор продається россійською бо в нас не такий же і великий запит на настолки (хоча я думаю те що ми досить спокійно сприймали і рос адаптації також посприяло цьому). А також є ігри які просто не перекладають і вони продаються в оригіналі. Це звічайно круто, але є багацько крутих великих за сюжетом і досить складних ігор, в які навіть з висок рівнем англійскою досить складно грати. Бо насамперед для мене ігри це спосіб розслабитись та відпочити. А коли потрібно постійно сприймат�� якусь інфу іноземною, то відпочити досить важко. Я не кажу про усіх, можливо тут є люди які б залюбки в таке занурилися, але я граю з друзями у досить велику коопертивну гру англійською (і хочу зазначити, що на свій рівень я не жаліюся, все ж таки закінчила універ за фахом перекладач) і ну це досить складно, бо ми граємо вже майже місяць на вихіднихі пройшли тількі полловину (не через англійску, а через об'єм гри). Це звичайно ж дуже круто, та чудовий досвід і гра крута, але все ж таки хотілося б побачити і нашу українську адаптацію. Кого зацікавила назва то гри - "Lord of the ring"

По-друге, людей/організацій/спілок і тд, які все ж таки займаються адаптацією ігор на українську не так і багато, порівнюючи з кількістю ігор. Та й про прибуток від цього на разі не такий високий як хотілося б. Було б дуже круто, якщо люди просто не боялися вкладатися у це і займатися перекладом. Мені здається що зараз цю нишу потрібно швидко заповнювати, бо людей які купували б ігри укаїнською все більше якрвз через відмову багатьох свідомих людей від кацапського всього.

Я була б рада, якщо б ви поділитися своїми уюбленими іграми. Мені б було досить цікаво відркити для себе щось нове. Та також хочу і я з вами поділитися своїми улюбленцями:

Жах Аркхему (3 видання) - велика кооперативна гра, яка може зайняти до 6 годин.

Бункер - весела, розмовна гра на велику компанію і чим компанія бильше тим краще.

Хижа планета - для тих хто полюбляє грати в ігри коли всі проти одного.

Залізниця - релакс гра, лежіш малюєш собі дороги, а потім підраховуєш бали.

Мачі коро - проста карткова гра на невеліку кампанію залітає на ура, дуже полюбляємо її з друзями.

Влучні підказки - жвава гра, весела, потрібно пошевелити мізками щоб швідко та влучно вигадати слово яке допоможе вашому партнеру здогататися що за цим заховано.

The mind - гра в яку ми так ні разу й не перемогли. Потрібно мовчкі викласти в правильному порядку цифри від 1 до 100.

Сподіваюсь вам це буде в нагоді, та можливо хтось надихнеться ідеєю пограти в колі близьких людей. Дякую що приділили час моєму посту. До зустрічі.

[anastasiam18]

Моя українізація. Книги.

Я досить довго обмірковувала чи варто починати щось писати чи просто стежити за постами інших людей та надихатися, але все ж таки вирішила, що може я також зможу когось надихнути. Тож, я вирішила поділитися своїм шляхом легкої укараїнізації.

По-перше хочу зазначити, що я з Харкова, тож усе моє оточення (і я також) все життя спілкувалося кацапською (ту бі онест і досі продовжуємо в побуті розмовляти з батьками/бабусями/дідусями) Але я маю дуже чітку позицію до цієї війни та ситуації вцілому, тому я подумала, що блог буде мені в нагоді. Я хочу тут ділитися тим, що допомагає мені і можливо допоможе ще комусь.

Я би хотіла розповісти про першу сходинку своєї українізації. Це були книги. Звичайно в своєму житті я читала книги українскою і до цього, але це зазвичай були шкільні твори/підручники/документація/статті, але художню літературу я читала в більшості кацапською. Тому коли почалась війна і я була вимушена переїхати з Харкова до Львова, то читання книг українською стало для мене буденністю (хоча, якщо бути честно, то спочатку мені було досить важко адаптуватися).

Перша книга яку я купипа та прочитала була "Клуб убивств по четвергах" Річарда Османа. Максимально рекомендую до читання. Жанр - детектив, але в ньому незвично все. Це не стандарта історія і головний горой/детектив не є якоюсь таємничею постаттю. Це дуже легка та забавна історія про пенсіонерів, які організували цей клуб та розслідують старі незакриті справи. Але коли вбивство трапляється на території їхного містечка, то воні не можуть пройти повз, та також ведуть своє розлідування паралельно з поліцією. Там не буде темних, жорстких моментів, але все ж таки трохи затамувати подих доведеться.

Це була перша з моїх знахідок, але не остання це так точно. Я б хотіла й далі продовжувати ділитися своїми знахідками. Можливо і не тільки книгами, але й каналами, фільмами, сайтами тощо. Якщо у вас також є якісь цікавинки, то буду рада якщо і ви поділитесь зі мною.

Також вибачаюсь, якщо ви побачили якісь помилки в тексті (будь які лксичні, пунктуаційні чи орфографічні.) Я тільки на шляху.

Сподіваюся вам сподобалось. До нових зустрічей.

[anastasiam18]

Виявляється, щоб любити щось достатньо вважати це своїм. Чи справа в тому, що боїшся втратити власний дім? Бо якщо так легко відбирають дім у твоїх співвітчизників і співвітчизниць, то можуть відібрати і в тебе. Я гадаю, цьогоріч багато хто зрозумів, що любить усі міста й населені пункти, в яких він навіть не був.