maraprymara - Tumblr blog

[maraprymara]

Durgertash playlist

yes, i fell from "and this is handsome young man?" to "i'm obsessed".

Stileto i AVIVA - demon mode (durge flirts with gortash)

I'll creep inside your head

Bow down and pray that I don't

Take your soul (soul)

You'll never see me comin'

Tucked under the bed

I'll creep inside your head

And never let you go

Skillet - whispers in the dark (gortash flirts with durge)

You feel so lonely and ragged

You lay here broken and naked

My love is

Just waiting

To clothe you in crimson roses

I will be the one that's gonna find you

I will be the one that's gonna guide you

My love is

A burning, consuming fire

Starset - monster (their wedding song)

You're the love that I hate

You're the drug that I take

Will you cage me?

Will you cage me?

Unsecret - Till i see you again (durge coming back to baldur's gate after memory loss)

Why am I a stranger

Lost in the familiar

Will I ever know?

Running with my eyes closed

Hunted by the shadows

Will they ever go?

I'm afraid

That I'm miles away from yesterday

And I'm alone

'Til I see you again

Ruelle - game of survival (durge has a serious conversation with gortash about who is the real villain. it's the death three, gods used them both)

Who's in the shadows?

Who's ready to play?

Are we the hunters?

Or are we the prey?

Sam Tinnesz feat Silverberg - Wolves (durge as power couple)

Don't look us right in the face

It's like starin' at a burnin' sun

Got teeth like razor blades

And you know that we're out for blood

We're out for blood!

Tamer - beautiful crime (gortash tries to convince redeeming durge to be with him again)

We fight every night for something

When the sun sets, we're both the same

Half in the shadows

Half burned in flames

We can't look back for nothin'

Take what you need, say your goodbyes

I gave you everything

And it's a beautiful crime

Lewis Blissett – Killing Butterflies (soundtrack for commiting crimes together)

Wings, hearts, some things are meant to be torn apart

Faith, hope, some things are meant to be gone broke

[maraprymara]

Great russian culture as it is

Мда, очередная хохлузерка, ну хоть начала говорить на поросячьем, а то на англе да на англе, а казалось бы, боритесь за говор на собственном языке))

Не зря один мой знакомый сказал, что флаг хохлов похож на перевёрнутый флаг даунов))

Great Russian culture!

To my foreign followers to enjoy: i just was called by slur (khohol) for being Ukrainian and also Ukrainian flag was compared to a flag of people with Down syndrome as an insult to me. On the previous 3 posts anon called me b*tch, and a f*cked up n*zi :)

Just because I choose to speak English or Ukrainian, not russian. I haven’t even posted a single political thing or smth against ruzzia on this account before this anon came to me.

I’m just bad because I don’t want to speak ruzzian.

Good for you, anon chan! Hope you are not a n*zi, you are “good” and brave and enjoining insulting girls on the internet 🌸 Get a life or maybe get yourself away from a life, idk

[maraprymara]

Огляд на книги "Вільні малолюдці" і "Повен неба капелюх" Террі Пратчетта.

Оцінка 100/10

Перш за все слід зауважити, що Террі Пратчетт написав більше 40 книжок тільки з циклу Дискосвіт. Та не слід лякатися такій великій кількості книжок з циклу - воно все поділено на підцикли про пригоди і незгоди конкретних персонажів, читати ці підцикли можна не по порядку, оскільки кожна книжа в цілому має свій початок і своє закінчення. У кожної книги Пратчетта є цілковита кінцівка. Кожна книга - окрема. Тож, якщо ви не читали попередні двадцять книг - нічого, ви все одно все зрозумієте.

Також слід зауважити, що книги Пратчетта для всіх вікових категорій. Їх можна читати у п'ятнадцять і це буде цікаво, а можна у тридцять і це буде цікаво.

Книги "Вільні малолюдці" і "Повен неба капелюх" входять до підциклу пригод Тіфані Болячки - юної відьмі з країв, де, як вважалося, відьом не буває і бути не може. Всього книг у циклі - п'ять, та перекладено і видано українською поки що тільки ці дві.

У сера Пратчетта своєрідний погляд на відьомство, який особисто мені дуже сподобався. Та і на смерть у нього теж своєрідний погляд. Короче, у нього на все в Дискосвіті погляд дуже своєрідний, не стандартний, а тому цікавий до ознайомлення.

Головна героїня Тіфані - ще дитина (у першій книзі їй 9, у другій - 11), та нехай то нікого не лякає, бо проблеми їй трапляються зовсім не дитячі. І рішення цих проблем у неї нетипові. Тіфані має талант - бачити все наскрізь, і цьому у неї можна повчитися. У Тіфані читачю взагалі є чому повчитися, даром, що дівчинка ще і не підліток навіть.

Сюжет у книгах динамічний, не дозволяє заскучати, персонажі різні, цікаві і колоритні. Книги читаються легко і швидко, відірватись тяжко. Місцями книги наївні, та це та дитяча наївність, за якою часом сумуєш у дорослому віці. Книги Пратчетта дозволяють най ненадовго, очима персонажів собі те втрачене повернути.

Перекладає і видає українською книги Дискосвіту - видавництво старого лева. І мені хочется зняти шляпу перед перекладачами, бо вони чудово попрацювали над перекладом і адаптацією! Просто 🤌.

Раджу, звісно, купити і ознайомитись з творчістю сера Пратчетта.

[maraprymara]

Раптовий огляд на "Дім Солі" Світлани Тараторіної.

Оцінка - 10/10.

Загалом, для любителів фантастики, і саме жанру постапокаліпсису, це дуже хороша книга. Змальований світ цікавий, сповнений дивини, оживших легенд і навіть магії. Для мене це було цікаве поєднання саме магії і постапокаліпсису, адже всі ми звикли, що постапокаліпсис здебільшого — це фантастика, а отдже і технології, ніякої тобі магії, то все для фентезі.

Сюжет. Сюжет розгортається фактично в двох лініях часу. В одній лінії нам розповідають про причини, у іншій ми бачимо уже наслідки. Наслідки подій, що почали закручуватись тисячі і тисячі років тому. Я цей зв'язок, на мою думку, вельми цікавий.

Персонажі. Особисто у мене серед персонажів (яких багато) ніхто особливо не сподобався, хоча вони всі були по-своєму цікавими. Просто я нікого не виділила саме для себе. І мені здається (виключно суб'єктивна думка), що персонажі саме у цій книзі і задумувались таким чином, аби бути на рівні одне з одним, щоб читач, замість прив'язатися до когось одного, зміг бачити картину більш загально чи що. Для мене це був цікавий новий досвід читання, коли всі персонажі по рівню моєї залученності до них і їхніх історій +- на одному рівні.

Пару слів про. Всі імена у книзі не випадкові, всі легенди не вигадані. Якщо після прочитання добряче помучити гугл можна багато чого нового дізнатися про культуру кримських татар, про їхню історію. Так що ця книга свого роду ще і пізнавальна, принаймні вона заохочує копати глибше в історію Криму, що, на мій погляд, додає їй балів.

Тож, рекомендую купити і прочитати.

[maraprymara]

Огляд на книгу Івана Лукавого "Кривава Сівба". Перша частина тетралогії "Промінь".

Це епічне середньовічне фентезі. Якщо коротко - 6/10. Чи рекомендую я? Hell yeah! Я рекомендую. Але прочитайте огляд до кінця, бо підійде, на мій погляд, не всім.

Плюси. Незвичний, унікальний світ темного фентезі. Незважаючи на те, що читач тут може знайти знайомі назви рас (як то ельфи та гноми), а в деяких націях світу людей впізнати знайомі риси, книга радує і незвичними істотами, а також тими, кого не часто зустрінеш в книгах. Не те, щоб в мене за плечами були десятки фентезійних книг, але я такого ще ніде не зустрічала.

Плюсо-мінус. Я так і не змогла зрозуміти до чого віднести цей пункт, тож. Через книгу доволі важко "продиратися" на початку. Тут своя географія, свої види істот, своя історія, яку нам розповідають устами персонажів. В кінці книги є глосарій з назвами місцевих богів та демонів, а також держав та коротким описом - і до нього періодично приходиться повертатись, щоб розуміти що до чого. Подій теж багато, лінія оповіді скаче від однієї сюжетної лінії до іншої дуже стрімко, розкласти все це в голові по поличкам і утрамбувати трохи не просто. Але десь ближче до останньої четвертини звикаєш.

Обережно тригери ‼️ книга не дарма 18+, вона містить графічно описані сцени насильства (в тому числі сексуального). Ці сцени вписуються в світ книги, адже оповідають нам про темний і жорстокий світ, то ж такі сцени не виглядають там недоречними, вони доповнюють картину і глибше занурюють у події, що відбуваються, але я все ж вважаю своїм обов'язком попередити. Особисто моя психіка місцями не витримувала, і деякі моменти я прогортала, читаючи похапцем. Втім, людей, які цінять неприкрашений жорстокий реалізм (місцями дуже вельми жорстокий), навпаки потішить.

Мінуси. Книзі б редактора дуже дуже треба. Я нарахувала вельми багато одруківок, багато русизмів і інколи це добряче збиває і псує всю малину.

Суб'єктивщина: особисто мені книга все ж більше не сподобалась, ніж сподобалась, але виключно через суб'єктивні причини (саме тому я все одно раджу її почитати), через ті ж таки сцени насильства (я не великий любитель такого) + особисто мені не додали магії (най навіть темної і кривавої!) і древніх, забутих богів (прочитавши глосарій, я дуже сподівалась, що боги з'являться якщо не всі, то більшість, але ставку автор таки зробив на реалізм, а не на магію). Якщо жорстокий реалізм вам до душі і хочеться почитати про щось справді епічне та масштабне, з купою героїв та сюжетних ліній, то Кривава Сівба - точно ваш клієнт.

[maraprymara]

“But the de-Nazification thing, I think, is actually deeply a clue to what’s happening. ‘Cause the similarities are actually really striking.

The notion that Ukraine only exists because of conspiracies. The idea that Russia is not the aggressor, but it is the victim of conspiracies and therefore, it must attack Ukraine.

The ideological assumption that the state you’re attacking doesn’t really exist. It’s just propped up by said conspiracies.

So the moment you hit it, it will fall apart, which is literally what Hitler said about the Soviet Union. Putin says the same thing about Ukraine.

There is also, it’s obviously not nearly as important, but there’s also an antisemitic element in which the thing which is artificial is the presidency of Volodymyr Zelenskyy himself, because he’s Jewish.

And that element has grown larger with time as the Russian media now presents Zelenskyy routinely as the devil or as the anti-Christ.

Also, the idea which is practically plagiarized that the Ukrainians are a colonial people, they have one master now, but they would be happier with a different master.

Now they have the Americans, the Jews, the gay international conspiracy, whatever, they have some master, but we would be a better master.

But the Ukrainians are colonial people and they’ll be happy when we replace the previous master.

All of these ideas are not just uncomfortably close, they’re practically copies of the German motivations or the German’s stated ideologies in the invasion in 1941.

There’s even the haunting fact that the Russians were planning one kind of genocide, which was the extermination of the Ukrainian elite, and they have since moved on to other forms of genocide when that one didn’t work out.

Which again, in a minor key, is very similar to what happened to the Germans who were planning a mass starvation campaign, which they were not able to carry out, but then moved on to other forms of genocide when the war actually continued.

So the actual policies of Russian Ukraine include things like the deportation of a 10th of the Ukrainian population, including children, the execution of elites, rape as politics, the bombing of evacuation routes and so on.

And currently, the deprivation of water and energy.

And this moment we’re in now, as we move into the winter of 2022, is, if you’re a German, at least, should be uncomfortably close to the winter of 1941, where the idea is you’re killing people by depriving them of access to things.”

Source: Timothy Snyder: The Making of Modern Ukraine. Class 23. the Colonial, the Post-Colonial, the Global 

[maraprymara]

Огляд "Степовий бог" Євгена Ліра

Огляду не буде, книга 100/10

Пішли, купили, прочитали, прийшли сюди, поділилися враженнями. Ще можна сходити до пана @LyrYevhen і розказати йому який він прекрасний і талановитий письменник! Пан Кіт просив передати кусь як прояв захоплення!

Добре, ну якщо все ж таки, то пару слів скажу. НЕЗНАЧНІ СПОЙЛЕРИ МОЖЛИВІ‼️ Книга написана дуже талановито. Від першого обличчя (але при цьому вона не котиться в безкінечні я-кання, об які спотикається мозок), дуже атмосферна.

Вона затягує в себе ніби коловорот, але повільно і мов би гіпнотично. Це трохи подорож у минуле (всі, хто хотів би, щоб йому повернули його 2007, це вам), і в той же час подорож у інший світ. Дещо містичний, трохи небезпечний, неймовірно захоплюючий і в той же час спокійний.

Мінуси. Мало! Трохи менше ніж 200 сторінок книги пролітають непомітно, а хочеться ще, не хочеться прощатись зі світом всередині книги. Не знаю тепер як дожити до другої частини.

[maraprymara]

Merry Christmas, people! I wish you to be safe.

If you wonder about the Christmas in Ukraine, maybe some national traditions, I'll tell you that this year at the Christmas morning we are hiding in a bomb shelters. Because Russia is a terrorist state.

[maraprymara]

And interview with one of the kids kept in a torture chamber for children under Russian held Kherson, before it was liberated.

His name is Vitality, he is 14.

"They blindfolded me, tied hands, brought to a basement...they play "russian roulette", made electric shocks, hang on bars..they asked where I hide guns."

Yes, torture chambers for children.

[maraprymara]

Огляд на другу частину трилогії Літопис Сірого Ордену "Тенета війни".

Об'єктивна оцінка - 10/10.

Знайомі читачеві герої виросли, пройшли війну, змінилися. Сім років пройшло між першою і другою книгами, а читаєш і здається ніби ціла вічність минула. Читаєш і майже не впізнаєш героїв, самі імена здаються знайомими.

В житті воно теж так, як не будеш бачити когось сім років, так і не впізнаєш, але все ж таки це дивно і навіть трохи некомфортно. Ти героїв ніби то знаєш, але треба їх наново взнавати. Хоча в цьому теж є певний шарм.

Важко ставити якусь об'єктивну оцінку, бо люди - істоти суб'єктивні по природі своїй. Суб'єктивно Аркан Вовків сподобався мені більше, бо Тенета ти полишаєш з тяжким серцем. Протягом оповіді хочеться сміятись, деякі місця читаєш через фейспалм і хочеться кричати крізь сторінки герою "та шо ти твориш, йолопе!", іноді хочеться сісти і зажуритись, бо відчуваєш кожне слово. Тенета, як і Аркан, викликають цілу бурю емоцій.

Автор поділив кожен розділ на чотири під.розділи по кількості героїв, у кожному під.розділі читач слідкує за долею конкретного героя, фокус оповіді на цьому герої. Книга легко і швидко читається, відірватись справді важко.

Мене не перестає дивувати вміння Дерев'янко написати про глобальне через особисте. Події другої частини, як і події першої, через особисті історії четвірки героїв сплітаються у події чи не всесвітнього масштабу. Але при цьому історія залишається особистою історією чотирьох побратимів, що їх звела якось доля. І це просто неймовірно. Неймовірно сильна книга, що точно відгукнеться у серці українського читача, це я вам гарантую, бо по-іншому і бути не може. Купіть. Та будьте обережні, бо з усіма подіями в реальному світі, буває важко читати щось сильне, потрясінь і важких дум вистачає і без літератури.

А на черзі третя і остання книга з трилогії. Най Мамай допомогає. Купуйте в Дому Химер.

[maraprymara]

Russians destroyed the Khan Qırım Giray Golden cabinet in The Khan's Palace

Russians destroyed the Khan Qırım Giray Golden cabinet in The Khan's Palace, in temporary occupied territory of Bakhchisaray. They dismantled roof and stained glass windows. It's an important historical and cultural heritage of Qırım. Russians continue try to erase Qirim from the world completely. Erase their history and culture, erase people by killing them. Russians destroys everything.

[maraprymara]

Огляд на трилогію Наталії Матолінець "Варта у грі".

ЧАСТИНА БЕЗ СПОЙЛЕРІВ

Перша книжка - просто бомба. Легко читається, цікаві персонажі. Присутні, звісно штампи жанру, але вони обіграні доволі непогано. Моя оцінка 8/10.

Другу книжку треба просто пережити (бо інакше в третій частині буде важко зрозуміти що до чого). Вона теж файно написана, але має купу проблем, які можуть перепонанити враження.

Як от, для прикладу, постійні "чехівські рушниці" які не стільки є чеховськими рушницями, скільки спойлерами. Тому читати тупо не цікаво, адже ти вже знаєш як воно обернеться. Оцінка 4/10

Третя книга. Вона написана пізніше (на пару років) за дві попередні і писемницький скіл очевидно виріс, це видно. Її також легко читати, читається швидко, але ті ж переходи між сценами прописані краще і "плавніше", ніж в попередніх.

Персонажі краще розкриті (в тому числі другорядні, котрі у третій книзі нарешті отримують добрячий шмат ефірного часу на сторінках), за ними всіма дуже цікаво спостерігати. Моя особиста любов то Еверест 🤲. 8/10

‼️ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ‼️

Я намагатимусь спойлерити якомога менше, але все ж таки далі вони будуть, тому читайте на свій страх і ризик.

Перша книга. Плюси. Динамічно. Любовна лінія адекватна. В книзі використаний троп "від ворогів до коханців", але, що мені дуже сподобалось, він доволі адекватно обіграний. В стадії "ворогів" головна героїня адекватно реагує на свій потенційний любовний інтерес.

Та і симпатія розвивається потихеньку, під кінець першої книги герої лишень як би визнають, що симпатизують один одному. В книзі присутні, так звані, чехівські рушниці, але хоч по тексту і очевидно, що "ось ця штука" зіграє роль у майбутньому, читачеві не очевидно як саме вона зіграє свою роль. Мінуси. Мало. В книзі тільки 200 сторінок. Ну і ще трохи рвані переходи між сценами, якщо вже дуже чесно. Друга книга. Плюси. Певно можна поставити плюсик за те, що головні герої після того, як почали зустрічатися не перетворилися на якихось інших людей, як воно іноді буває. Ніякої "цілющої сили кохання, яка вирішує всі ментально-психологічні проблеми і перетворює героїв на таких, в яких одразу можливі ідеальні стосунки".

Мінуси. На жаль, дуже багато чого. Вище я вже згадувала про спойлери у самому тексті книги. Так от вони дуже вже очевидні і їх дуже багато. Тому читати абсолютно не цікаво, адже ти знаєш все наперед. Динаміка у книзі досягається шляхом накидування проблем: не встигають головні герої розібратися з однією окресленою в сюжеті проблемою, як їм на голову падає інша і так багато разів, поки сюжет не починає нагадувати просто ком проблем.

Третя книга. Плюси. Москалі описані прям дуже автентично. Москалів перебили :) сюжет динамічний і цікавий, в цій книзі авторка знов повертається до одного глобального сюжету на першому плані. Є задача, героям треба її вирішити. Інші сюжетні притоки теж є, які складаються в кінці у цільну картину, але їх не так вже й багато. Чеховські рушниці знов не настільки очевидні, як у попередній кризі.

Мінуси. Любовна лінія і тут кульгає на обидві ноги, хоча тут це не так кидається в око, адже закохані майже не мають ефірного часу разом, і більшу частину книги вирішують щось окремо один від одного. І все ж таки. Лл тут в першу чергу страждає від штампів, які вже не дуже добре обіграні (як це було в першій книзі). Тут штампи типові. І честно, я дуже сподіваюся, що одного разу в дилогії, трилогії чи тетралогії, в якій є лл, я прочитаю про те, як герої будують стосунки замість того, щоб читати про оці дешеві драми "вони зійшлися, розійшлися, потім знову зійшлися". Стосунки будують не за секунду і там є про що написати. Москалів перебили за кадром і без подробиць( а я б воліла почитати.

Підсумовуючи все вище написане, я рекомендую все ж почитати. Поціновувачам жанру міського фентезі, думаю, сподобається 😉.

[maraprymara]

Огляд на "Лазарус" Світлани Тараторіною.

Альтернативний Київ 19 століття, який, окрім людей, населяють такой різнокаліберні створіння від злиднів до упирів. І світ цей напрочуд цікавий.

Якщо Дерев'янко у своему "Аркані" описував Україну з елементами стімпанку, якою вона могла б бути, якби історія повернулась інакше, то Тараторіна вимальовує геть зовсім інший містичний світ зі своєю власною історією, не подібною до реальної.

Із знайомого хіба назви Київських вулиць та місць, і ще деякі імена. У цей світ дуже цікаво занурюватись, вивчати його історію і вірування по мірі того, як розвивається сюжет. Обіцяю вам приємну мандрівку.

По жанру це такий собі фантастично-містичний детектив. Написано жваво, зацікавлює, особливо, якщо вам подобаються детективи.

По вайбу дещо нагадує Шерлока Холмса, бо ж у центрі сюжету у нас детектив-велике-цабє, який дещо схильний до театральності (коли справа доходить до розкриття справи).

Книга складається з декількох розділів, кожен новий розділ - нова детективна справа, яку розслідує наш детектив. Глобальний сюжет, тим не менш, що пронизує усю книгу червоною ниткою теж присутній. З мінусів відносних можу хіба відмитити відкритий фінал.

Глобальна сюжетна арка, звісно, досягає свого кінця і авторка дає нам як кульмінацію, так і розв'язку. Більше того, вона збирає всі розрізнені сюжетні лінії воєдино, що дуже круто. Але мені проситься продовження, та нажаль я не знайшла інформації про те, що воно планується 😔

[maraprymara]

Сьогодні ми оглядаємо першу частину трилогії Літопис Сірого Ордену, а саме Аркан вовків за авторством Павла Дерев'янко.

Аркан вовків носить звання бестселеру Дому Химер не дарма. Це - чудовий образчик українського темного фентезі. Не тільки тому, що книга написана українцем і українською, а і тому, що вона про Україну. Я закохалася в цю книгу з перших сторінок прологу, жваво і яскраво написано - картинка одразу проявляється перед внутрішнім зором і затягує в оповідь. Там все, що треба українцю-поцінововачу жанру і навіть більше: знайомі звичаї і обряди, знайомі свята, рідна земля, знайомі істоти. Відкриваєш і одразу розумієш "я вдома". Книга грає на струнах душі, ти радієш, сумуєш і переживаєш разом з головним героєм (а такий ефект вдається далеко не кожному автору на моєму читацькому досвіді). 100/10, рекомендую.

Плюси. Дуже легко читається, написано між тим дуже гарно і яскраво. Сюжет дуже цікавий, дещо закручений і вельми непередбачуваний, тож хочеться читати і читати, щоб дізнатися що ж там далі буде. Відірватися просто неможливо. Спойлерів не буде, на цей раз, але повірте на слово, персонажі там теж прекрасні, і прописані добре. В пару слів чи абзаців, автор умудряється вельми повно описати нам що з себе представляє той чи інший персонаж, лаконічно і вичерпно. Але залишаючи місце для подальшого розкриття персонажу з невідомих нам на початку знайомства сторін. Мені думається, що кожен знайде собі любимчика :) Особисто моє золотко, то Пилип 😊

Мінуси. Об'єктивних мінусів мною не знайдено. Дещо суб'єктивний - у деяких розділах (не у всіх) оповідь скаче від того, що відбувається "зараз" до того, що відбувалось у минулому, тож можливі складнощі у слідкуванні за перебігом подій.

[maraprymara]

Нарешті я знайшла свій улюблений талановитий художній коржик ще й на тамблері, тепер не боюсь, шо твітер загнеться ☺️

There is often no light in my country now because of Russian missiles. But it will never extinguish the light within us.

It reminded me of my comics that I drew when the lights went out in other regions of Ukraine.

Поки росіяни думають, що я страждаю ввечері без світла і пишу листи президенту з проханням здатись, то вони помиляються.

Це чудовий час, щоб пограти сімс пів години, поки ноут не віддасть комп'ютерному богу душу, почитати книжку і задонатити на ЗСУ.

[maraprymara]

Holodomor. My grandma told me how it was. She survived, but her younger brother died cause of hunger. She and her sister ate grass and leaves, they almost lost their minds cause of hunger. Their family hid food cause ruzzianz took everything eatable that they could find. Every. Single. Thing.

Almost everyone of us, ukrainians, have such stories in our families. And ruzzianz? Ruzzianz never changes. Their methods didn't change. They take everything possible.

[maraprymara]

Огляд на збірку оповідань "Безодня" за авторством Влад Сорд.

Якщо коротко - 10/10, всім бажаючим зазирнути за лаштунки військових буднів з присмаком містики рекомендую.

В книзі трохи менше, ніж 200 сторінок, вона наче тонка, але сподіватись, що ви її проковтнете в один присіст не варто. В мене от не вийшло, бо після кожної окремої оповідки хочеться сісти, подумати, провідчувати всі ті емоції, що вона викликала. Пропустити через себе. А це не швидкий процес.

Сюжет у кожної оповідки свій, а спойлерити я не хочу. Написано це неймовірно атмосферно, кожна оповідь затягує в себе неначе трясина - таке було відчуття. Моя улюблена оповідка зі збірки - Силуети.

Хоча кожне оповідання по-своєму класне. Якщо прямо створювати хоча б топ-5, то це Силуети, Вітролом, Безодня, Правда у двох словах, 2033. Такий мій топ, а ви прочитайте і створіть свій. І поділіться зі мною, якщо забажаєте.