nelligekata

[nelligekata]

Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна росія.

Закатований. Назавжди 39.

Історія одного українця, яку має знати весь світ

Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна Мордовія.

Його звали Микола Андреюк. Псевдо — Храм. Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти. Українець. Захисник. Людина. Живий — до 14 листопада 2023 року. Закатований — у колонії Мордовії на території фашистського мордера.

Йому було всього 39. Народився у селі Новоподільське на Дніпропетровщині. Ріс у багатодітній родині. Вчився добре. Працював на ГЗК у Кривому Розі, утримував маму, допомагав братам і сестрі. Не мав власної сім’ї — бо служив. Бо вибрав Україну.

У 2014-му пішов добровольцем у Нацгвардію, брав участь в АТО/ООС, а згодом перевівся до морської піхоти. У 2021-му був поранений. Могли списати — але залишився. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола вже стояв на передовій.

Широкине. Маріуполь. Весна 2022-го. Оточення. Без зв’язку. Один єдиний лист сестрі: “Я живий, але навколо нас — рашисти. Я спалив документи. І тримаю при собі гранату на випадок полону”.

4 квітня 2022 року Миколу взяли в полон. Його вивезли в Оленівку. Звідти — до Мордовії, в табори. У сучасний ГУЛАГ.

Там, де колись рашисти нищили українців у совков��х таборах, вони знову знищили українця. 18 місяців катувань. 60 кілограмів ваги. Серце не витримало. Помер. Помер далеко від дому, без адвоката, без вироку, без права на порятунок.

Його тіло раша “повернула” в грудні 2023 року. Але рідні дізнались про це лише через чотири місяці.

Це — воєнний злочин. Це — тортури. Це — державне вбивство. І це не виняток. Це — система.

Те, що зробили з Миколою — частина масового знищення українських військовополонених. Частина плану стерти обличчя народу, який не скорився.

Миколу поховали в Кривому Розі. Посмертно нагородили почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» та медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Але медаль не поверне людину.

Повернути ми можемо лише одне — памʼять. Памʼять, яка стане обвинуваченням. Памʼять, яка вижене страх. Памʼять, яка не дозволить домовлятися з тими, хто вбиває в камерах.

У Миколи залишились мама, три брати, сестра та племінники.

І ця фотографія — після повернення.

Фото, яке має зберігатися в майбутньому музеї рашистського терору, поруч із фото з Бучі, Ізюма, Ягідного.

Щоб більше ніколи.

Щоб ніхто не забув.

І не пробачив.

genocide of the Ukrainian people

[nelligekata]

Сіль із кров’ю

У червні 1941 року в соляні шахти на Добромильському сільзаводі було вкинуто тіла закатованих в’язнів. Приблизно 3 500 жертв комуністичного режиму. Серед них були діти з Перемишльського притулку, жінки з немовлятами, старші люди. Слабших просто вкидали живими, інших добивали дерев’яними молотами, якими подрібнювали сіль. Крик стояв такий, що люди чули його за зачиненими вікнами. Їм заборонили виходити. А потім через два дні почули страшний сморід. Директором сільзаводу був такий собі Прокоп’єв, офіцер НКВД, який начебто після війни став директором Долинського хлібзаводу. Це він віддав наказ робітникам прийти отримувати зарплату напередодні екзекуції. Ті, хто прийшов, уже не повернулись назад. Більшість тіл так і лежить у шахті глибиною 100 м. Вона була наповнена доверху. Одна й друга. Коли прийшли німці, то відкрили шахти. На самому верху лежало тіло молодої жінки, яка навіть мертвою не випустила з рук немовля. Частину тіл поховали поруч у спільній могилі, а решта залишилась в шахті навічно.

Ніхто вже не скуштує добромильської солі. І не варто. Але ось цитата з офіційного сайту міста Добромиля: «Санітарно-оздоровчий комплекс в урочищі Саліна, де 160 років тому були відкриті соляні копальні, а на їхній базі був створений санаторій на 365 ліжок та оздоровчі заклади для лікування туберкульозу, пневмонії та бронхіальної астми, у 1986 році з невідомих причин був закритий Львівським облздороввідділом. На даний час санаторну землю викупила київська організація, у віданні якої знаходиться 12,7 га землі та 4,5 тис. кв.м приміщень. Вартість усього господарства Саліна становить 1 млн. доларів США». Уявіть собі санаторну зону на місці Освєнціма чи Биківні, чи в Бабиному яру. Бізнес важливіший чи не так? Чийсь персональний добробут на кістках. З одного боку влада править молебні в останню неділю червня, будує меморіали і виголошує патріотичні промови, а з іншого…Чи послали б ви свою дитину лікуватись в таке місце?

Усе минає на цьому світі. І слава, й неслава. Так уже склалося, що моральні втрати завжди болючіші ніж матеріальні. Галицька сіль, розчинена у воді – це кров нашої землі. Без неї ми захиріємо і вимремо чи станемо вигнанцями, як той король Лір, покараний за те, що віддав перевагу брехні над щирістю. Взято з zaxid.net

[nelligekata]

- Війни не починають ті у кого є перевага в озброєнні, війни починають ті, хто впевнений, що їх не зупинять.

[nelligekata]

РОЗПЛУТУЮЧИ ПІВСТОЛІТНЮ ЗАГАДКУ

Андрій М. Заморока

Далекого 1974-го року французький вчений Андре Вільє повідомив світові про результати свого дослідження. Він помітив те, чого не помічали вчені впродовж попередніх двохсот років. А його ідеї стали поштовхом для складання вельми заплутаного пазлу. І для цього знадобилось цілих пів століття аж до сьогоднішнього дня, коли стало можливим зазирнути у глибину ДНК – святого ґраалю біології.

Наше дослідження продемонструвало, що Андре Вільє помилково помістив частину видів у рід Чорногузка. Однак це трапилось не через недбалість, а через хитросплетіння еволюційного процесу, який називається конверґенцією, коли дві різні групи живих організмів набувають дуже схожих морфологічних ознак, проживаючи в однакових умовах. Конверґентна еволюція призводить до виникнення аналогічних ознак. Власне цей еволюційний механізм не завжди є очевидним на морфологічному рівні, особливо якщо види вважаються недалекими родичами. Наприклад, форми тіла і плавців акули, дельфіна та іхтіозавра є аналогічними, хоча ці тварини є представниками різних класів і виникли від різних предків. Це очевидний приклад, а у випадках із Чорногузками – ні, оскільки вони є недалекими родичами і мають дуже схожі форму і розміри тіла, які виникли, як виявилось, в процесі конверґенції, а не успадкування від спільного предка.

І Чорногузки, і Чорноплямки більшу частину свого дорослого життя проводять на квітах, живлячись нектаром і пилком. Вони є відмінними запилювачами, але на противагу перетинокрильцям, як от бджоли, оси чи мурахи, у них немає жала для самозахисту від хижаків. Власне тому їх еволюція протікала в напрямі імітації жалких комах, зближуючи морфологію усіх видів між собою. Їх форма тіла і забарвлення наслідують ос і мурашок. Чорногузки мімікрують саме під мурашок, а Чорноплямки – під ос. І така імітація вводить в оману не лише хижаків, а й тривалий час дурила й вчених, допоки той обман не було викрито.

[nelligekata]

#2 ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН – 100 ПРИРОДНИХ ЧУДЕС УКРАЇНИ.

Андрій М. ЗА��ОРОКА

[Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька та Хмельницька області]

Попри солідну багатосотмільйонолітню викопну фауну, вражає своїм розмаїттям і сучасний живий світ Дністровського каньйону. Тут налічується понад 1000 видів рослин і, щонайменше, – 30000 видів тварин, з яких тільки комахи становлять до 25-ти тисяч видів, близько півтисячі павуків, 140 видів птахів, 40 видів риб, 30 видів ссавців, по 11 видів плазунів і земноводних, а решту складають інші членистоногі, найрізноманітніші черви та усілякі протисти. У дійсності, нікому достеменно не відомо скільки видів живих істот населяє береги і води Дністровського каньйону.

Війна все руйнує...

[nelligekata]

ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН: НАРОДЖЕННЯ З БЕЗОДНІ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Береги Дністра нагадують “галицький пляцок” – відклади різних періодів строкато нашаровані один на інший. На вершинах каньйону розташовані наймолодші породи, а чим ближче до водного плеса, тим старішими вони стають… Найцікавіше, те що породи залягають майже рівними непорушеними шарами з дуже незначним нахилом до південного сходу. �� окремих місцях спостерігаються значні накопичення якогось одного часу, а у інших місцях – іншого. Це пояснюється поступовим заповненням морських западин у різні періоди й зміни рельєфу дна. Особливістю Дністровського каньйону є те, що він розпочинається відкладами юрського та крейдового періодів поблизу с. Нижнів Івано-Франківської області, а закінчується набагато древнішими – Силурійськими, в околицях с. Трубчин Тернопільської області. Впродовж усіх 250 кілометрів можна спостерігати виходи все більш древніших порід. Але розпочнемо із самого початку…

З початком кайнозойської ери 65 млн. років тому терени Дністровського каньйону все ще займає мілке і тепле море з дрібними лагунами та острівцями. На його сході, з півночі на південь, широкою смугою, через сучасні Тернопільську та Хмельницьку області, простягся величезний бар’єрний кораловий риф, який тепер відомий під назвою Товтри і Медобори. Наприкінці Олігоцену – близько 25 млн. років тому, – під натиском Африки, по всій Європі розпочалось Альпійське горотворення. Величезною дугою від Альп до Балкан з моря виступили Карпати, які, натиснувши на сучасне Поділля, спричинили його – тоді ще морського дна – розламування. Крайні терени подільської плити дуже швидко провалились у земні надра, утворивши зовнішню частину передкарпатського крайового прогину. Одночасно почалось опускання всього Поділля і Передкарпаття, на території яких утворилось Сарматське море. З ростом Карпат, знову відбулось підняття всієї території. Море відступало на південний схід, а у слід за ним побігли річки, і первісний Дністер також. Його руслом став величезний розлом, який нині ми називаємо Дністровським каньйоном, а сталось це близько мільйона років років тому, коли морські води цілком відступили до теперішнього басейну Чорного моря. За понад мільйоноліття ріка промила мальовничу долину, якою нині, із захопленням, мандрують туристи. Дністровський каньйон – це величезна книга, і треба бути уважним читачем, аби її прочитати…

[nelligekata]

Michel und Sven

[nelligekata]

Трюк зі скатертиною: історія легендарного фальшивого відео зі Свеном і Мішелем

[nelligekata]

Ukranian humor

[nelligekata]

Вони не хочуть Миру, вони хочуть капітуляції #ukrainewar #ukraine #ukrai...

[nelligekata]

[nelligekata]

[nelligekata]

[nelligekata]

Муз. Тетяни Родіонової, збірка "Осінні ескізи". Показ твору на уроці в муз. школі. Виконує автор. Пед. репертуар для ДМШ. П’єса для фортепіано. Адресована дітям, юнацтву, учням музичних шкіл, поціновувачам сучасної української музики. Ноти можна придбати.

[nelligekata]

Муз. Тетяни Родіонової, збірка "Осінні ескізи". Показ твору на уроці в муз. школі. Виконує автор. Пед. репертуар для ДМШ. П’єса для фортепіано. Адресовано дітям, юнацтву, учням музичних шкіл, поціновувачам сучасної української музики. Ноти можна придбати.

[nelligekata]

Tetyana Rodionova https://youtube.com/@tetyanarodionova6094?si=LFYT6vQK6JMFB6Vg через @YouTube

Муз. Тетяни Родіонової, збірка "Осінні ескізи". Показ твору на уроці в муз. школі. Виконує автор. Пед. репертуар для ДМШ. П’єса для фортепіано. Адресовано дітям, юнацтву, учням музичних шкіл, поціновувачам сучасної української музики. Ноти можна придбати.

[nelligekata]

Ukrainian archeologist Borys Mozolevskyi shows the Scythian Golden Pectoral, his find of a lifetime, to colleagues, 1970s