rebellious-queen

[rebellious-queen]

ну як ти це робиш? 

ти сяєш навпроти ,коли ти смієшся

 або сльози котяться ..

все в мені перевертається і сходиться....

тому я за  і ти також не проти , 

діснатися які ми на дотик!

[rebellious-queen]

Побудувала ідеальну картинку у своїй голові. Почала цілком по іншому до тебе звертатися, говорила що мені не подобається, і якщо це дійсно любов, я знайду сили покинути все і приїхати до тебе. Але моє життя іде у зовсім іншому напрямку, не помічаючи як збуваються мої мрії до мене приходить прозріння. Бо на небі краще знають, як буде добре, посилаючи нам інших людей, нові емоції та нові шляхи і випробування. На жаль не ти зараз біля мене , на жаль не ти очікуєш зустрічі, на жаль ти так і не зрозумів, що ти для мене значиш. Тепер нова сторінка, але відпустити тебе досі важко, бо ти не відпускаєш. Ти тримаєш мене очима, тримаєш мене зі всіх сил але ця сила згубна для нас, у мене розривається серце, я відчуваю біль і мої очі вже почали менше плакати , сліз вже не має є лише розчарування. 

[rebellious-queen]

Мені здається, що нічого нам не дають з проста на цьому світі. А те що дають, нам потрібно пережити і винести з того урок, бо емоція може пропасти але висновок зробить нас кращими , іншими а люди люблять людей ,які змогли пережити на своєму шляху втрати,розчарування,біль, холодну ніч,яку вони могли розділити з кимось але залишилися одні.  Людина, котра пережила страшний біль і стала сильною, вона стає лікарем для кожного, вона знаходить потрібні слова, правильні рішення, її дії тоді є чіткими і вона знає чого хоче. Психотерапевти по статистиці призналися, що коли людина пережила велику втрату і не зламалася, але її десь глибоко ще болить , тоді вони відчувають себе слабшими. Вони не мають що сказати у відповідь на це , бо сама людина стала мудрішою , вона знає чому вона робить саме так і ще швидше знає результат своїх дій. А тепер висновок , будьте сильними , ніколи не опускайте руки і просто ідіть, вам буде здаватися, що ваші кроки дуже маленькі але скажу вам правду , вони як титани міцні і приведуть вас до перемоги над собою. Будьте  витривалі, загартовуйте себе і ніколи не жалійте своїх сил і себе. Будьте титанами, і будуйте своє життя із великою силою і відкритим серцем. 

[rebellious-queen]

Нам кожному потрібно трішки кохання , щоб пережити ніч. 

[rebellious-queen]

я надто сильно тебе люблю, щоб тримати  на відстані.

[rebellious-queen]

Віддлік . Зосім скоро я перестану рахувати дні.  Перестану вдихати дим сигарет і ще стану сильнішою.  У соціальних мережах ти побачиш не залежну і сильну жінку , якою будеш захоплюватися на відстані. Ти будеш ставити в приклад мене, щоб інші навчилися боротися за життя. Будеш хотіти почути гарантії , що я буду з  тобою коли ти повернешся, що я не покину тебе. Ми поміняємося ролями. Я буду казати про долю а ти будеш ночувати під моїми вікнами, дарувати квіти , подарунки , жадати зустрічі але у мене буде інший . Він буде все життя оберігати мене , давати любов , кожного дня дивувати приємними емоціями, усі навкруги будуть ставити нас в приклад , ми будемо в повній гармонії , ми не будемо ступати кроку один без одного ,ми будемо ходити на пишні вечірки , у ресторани, театри і нам буде добре. Ми знайдемо один одного і будемо щасливі. Життя, ти прекрасне і не передбачувальне. Кожного дня ти  при-підносиш мені випробування і даруєш приємних людей ,які помагають мені вірити в те що я можу, можу більше ніж я думаю. 

[rebellious-queen]

Она начинает тебя забывать! И ты это чувствуешь, словно подкожно... Пытаешься что-то найти и узнать, И душу своим появленьем встревожить.

Она начинает уверенно жить! Шутить, флиртовать и друзьям улыбаться, И рвется из прошлого тонкая нить, Которая долго пыталась не рваться!

Она начинает с нуля! Ну и что? С нуля начинать - это вовсе не страшно, А страшно прождать бесполезно того, Кому ее сердце по жизни неважно!

Она начинает тебя забывать! И знаешь, она тебя все же забудет! А время заполнит пустую тетрадь, Другими людьми. И тебя там не будет...

[rebellious-queen]

Я в глазах твоих утону, можно? Ведь в глазах твоих утонуть - счастье. Подойду и скажу: "Здравствуй, Я люблю тебя". Это сложно... Нет, не сложно, а трудно Очень трудно любить, веришь? Подойду я к обрыву крутому Стану падать, поймать успеешь? Ну а если уеду - напишешь? Я хочу быть с тобой долго Очень долго… Всю жизнь, понимаешь? Я ответа боюсь, знаешь.... Ты ответь мне, но только молча, Ты глазами ответь, любишь? Если да, то тогда обещаю Что ты самым счастливым будешь Если нет, то тебя умоляю Не кори своим взглядом , Не тяни своим взглядом в омут Пусть другую ты любишь, ладно… А меня хоть немного помнишь? Я любить тебя буду, можно? Даже если нельзя, буду! И всегда я приду на помощь Если будет тебе трудно!

[rebellious-queen]

свист чайника по квартирі і твій вічно занадто солодкий чай зимові ночі в теплих обіймах що зсувають мене на край ліжка твого

дивно та все ж де б я себе не згубила часто мені здається що я би тебе любила

ти просиш меня лишитися я забуваю у тебе речі що тобі сниться коли біля мене? чи гріють тебе мої оголені плечі?

моє море занадто холодне дивно та все ж де б я себе не втопила часто мені здається що я би тебе любила

в мені так багато чого кипіло в мені так багато чого тремтіло а зараз твої великі на мене кофти гріють моє оголене тіло

дивно та все ж як би я всі мости не палила часто мені здається що я би тебе любила

я би тебе любила

[rebellious-queen]

Вы знаете, что люди могут не вернуться? Зажав всю волю в кулаке, Вас отпустить? И как-то утром с мыслями, но не о Вас, проснуться И больше Вас не ждать и не о Вас грустить.

Вы знаете, что люди могут не вернуться? Не выдержать, свой мир сломав, Вас не простить? И со слезами на глазах от Вас на 100 ключей замкнуться И понимая, что нет сил, Вас навсегда забыть.

Задумайтесь, о том , что люди могут не вернуться И могут не писать, не волноваться, могут не звонить... И никогда...и никогда Вам к ним уже не прикоснуться... Задумайтесь, а кто еще Вас сможет так же полюбить?

[rebellious-queen]

Игра бессмысленна. И карты биты. Я не Каренина. А ты не мой герой. Игра окончена. Теперь мы квиты. Я отыгралась. И сдаю в отбой. Сквозняк в окно. Решительно и смело. Я покидаю игровой альянс. Я ухожу. Кому какое дело? Ты принимай последний реверанс. Не задержусь. Возможно пожалею. Решение. Есть подпись и печать. Я научилась. Раньше не умела. Людей, любя, на волю отпускать. Опущен взгляд. А в нем  тоска И линии судьбы теперь пунктиром. Игра окончена. У нас – ничья. А я тебя неистово любила...

[rebellious-queen]

[rebellious-queen]

Осінь до Львова прийшла дуже раптово. ЇЇ ніхто не чекав , ніхто не готувався до холодно-похмурних  днів  але усі знали ,що вона рано чи пізно прийде і піде . Залишиться ненадовго але все ж таки вона буде чарівною . Осінь – це ми . Ніхто не знає , якими ми будемо завтра , що нам заманеться на цей раз. Може це буде холодний день чи навіть найкращий день. Це все осінь , вона може бути теплою а може просто попрощатися з нами у якусь морозну ніч ,яка залишиться у нашій  пам’яті назавжди. А ми повинні просто змиритися з цим і продовжувати своє життя те до якого ми так привикли і яке нам до болі знайоме , яке нам хочеться змінити але ми бачимо лише один вихід . Ми схиляємося до твердження , що змінити наше життя може лише одна людина ,яка зрозуміє наше мовчання , яка прийме нас такими якими ми є але скільком людям хватить хоробрості щоб змінити свій світ . Побудувати нове життя , закрити старе , добре але забуте минуле. Не закопувати обіди і розчарування а знайти гуманну відповідь , щоб змиритися із цим . Щоб ніколи думка про це нас не розстроювала. Наша погода залежить лише від людей тому скажіть , коли ми навчимося відпускати людей , щоб не бачити їхні обрії а будувати свої ?

[rebellious-queen]

Мені приємні твої обійми і байдуже,що ти не прочитав багато книжок, що далеко не знаєш про моє минуле і навіть не догадуєшся, що будь-яким діям можна знайти пояснення. Ти мало запитуєш але у тебе є хороша риса, ти знаєш коли потрібно просто обняти. 

Я багато відчуваю, і всьому шукаю пояснення, я не знаю що подарує мені доля далі але я прийму все, що б це не було, якщо доля подарувала мені тебе, я прийму це не хочу її розізлити. 

[rebellious-queen]

отведи меня в музей искусств и поцелуй меня среди картин.

[rebellious-queen]

Коли мене запитали про ідеальнее майбутнє через років 10 , я задумалася... Мені на той час буде вже 33 роки, трішки старшно звучить , який ж груз мені дасть життя за ці 10 років , скільки знайомств, розпачей, неповторних емоцій, скільки втрат і скільки див. Я як і кожна дівчина мріє про смію , перше за все я хочу щоб біля мене була кохана людина і маленький ангелик ,який буде бігати по дому і розказувати ,як у нього пройшов сьогоднішній день. Я хочу людину ,у якій я не буду сумніватися ,яка буде зі мною при всіх падіннях та злетах.  Я хочу продовжувати надихати людей і приносити радість оточуючим.  Я б також хотіла щоб подорожі були невідємною частиною мене, хочу пізнавати більше і більше територій та інших національностей. 

[rebellious-queen]

Життя набирає швидкості лише тоді коли ви закохуєтеся . Ви починаєте рахувати секунди, хвилини , дні , місяці а потім непотімно і проходить не один рік. Це життя і тільки на не небі знають ,що далі. Нам здається , що інколи нам не підвласно пройти цей етап але з горем ми його проходимо, чекаючи ніч , щоб просто заснути . Хоча ніч , це найболючіше , що тільки може бути у нашому житті. Нам просто здається , що вночі нас не видно , ми підаємося відвертостям , ми дуже вразливі , ми показуємо свої почуття і  ми забуваємо , що через декілька годин прийде ранок і частинка ночі залишиться жити у нас в душі.