На питання, що б він хотів сказати республіканцям, які блокують допомогу Україні в Конгресі, Зеленський пожартував: “А нас показують по телевізору? Тоді я не буду!”.
Це виглядає дивно. Бо я думав, поїздка на Мюнхенську безпекову конференцію нам потрібна для того, щоб отримати зброю і допомогу, а не показати, який у нас смішний президент.
Можна скільки завгодно говорити про фортецю Бахмут, Авдіївка — це Україна, сталевий Маріуполь, але ці слова не варті ламаного гроша, якщо вони не підкріплені діями.
Так, мене теж дістали до печінок республіканці, які стоять на цирлах перед своїм інфантильним недофюрером і раз по раз стріляють собі в ногу, аби лише було гірше Байдену і демократам.
Але, якби у мене була можливість звернутися до них, я б використав такий шанс і на колінах молив би про допомогу, а не висміював тих, від кого залежить життя українських солдатів.
Ера бидлодипломатії закінчилася на Саміті НАТО у Вільнюсі, після якого ми практично перестали отримувати американську зброю. Тоді було багато гучних вимог до США та НАТО, була пропозиція дякувати Бену Воллесу зранку і ввечері. Було дуже фаново і драйвово. Правда, результат отримали від’ємний. Публічне хамство і зневага до союзників не допомагають отримувати більше зброї. Навпаки.
Давайте, нарешті, робити висновки. Україна у нас одна. Тож запхайте гордість собі глибоко в дупу, пане президенте, і працюйте не на себе, а на Україну.
На тих солдатів, з якими ви так любите позувати у сві��лі софітів і яким так бракує зброї та боєприпасів, щоб захистити своє життя.