Ось такий водоспад можна побачити в парку Дюден в Анталії. Сам парк теж дуже гарний, з неймовірними краєвидами і екзотичними деревами і квітами.
В парку є щось схоже на амфітеатр, чи оглядовий майданчик напівкруглої форми.
Ось така бурхлива річка — Дюден, утворює водоспад. Цікаво, що перед самим водоспадом тут є рафтинг — можна перевірити себе в бурхливих водах і на порогах.
А ще, тут кожні 10-15 хвилин, прямо над водоспадом, заходять літаки на посадку.
Подивився проходження гри To The Moon, яку я проходив. (До речі, у неї є офіційна українська локалізація) У перший раз мені сумно було, але у проходженні мене геть поплавило. Це дуже чудова гра, якщо ви колись захочете пограти, обов'язково це зробіть! Тупо кінець у гри зворушливий настільки, що починається водоспад сліз! 😭
Летсплейщик: щас буду плакати
Я: *вже плачу*
P.S Так, трішки реклами ютуб каналу. Мені дуже подобаються проходження Melior Max, його канал дуже затишний та атмосферний, мені завжди хочеться його дивитися. Тому скористаюся моментом щоб його підтримати!
в цьому туристичному селі електрокарів більше, ніж я бачила за все життя до. а публічна зарядка одна. і вона не прийняла жодну з наших карт. ми поставили машину на ніч в готелі іііііі… +20 км за ніч. зрештою вирішили купити заряджання в туристичному центрі - потрібно було чекати 6 годин до повного заряду і ми пішли в гори.
спочатку тримали курс на водоспад. дорогою натрапили на ще 2 водоспади, а потім звернули на якусь вершину.
земля-губка. ти такий ступаєш на травичку - і взуття по вінця у воді, і пальчики купаються. ноги були мокрі, але до вершини ми дійшли.
почався дощ, але ми не дурні, взяли дощовики. знімали одне одного на гоупрожку в тих прозорих плащах, дуже кумедно.
спускаємось. бачу вказівник - до нашої початкової цілі (водоспад) 2.5 км. а ноги мокрі. вирішуємо йти.
дорогою встигаємо висохнути і знову змокнути від поту, двічі потрапити під дощ і під палючу спеку.
дійшли. неймовірні емоції; стоїш в печері, а над тобою потоки води падають вниз, закручуються, шумлять… як сказав хлопець, таке в фільмах показують
забула розповісти, що минулих вихідних зі мною сталися Кам'янець-Подільський, фенсі водоспад, назви якого не пам'ятаю, і Бакота 💔
літала на мотузці через прірву, звідала місто, надивилася на хресну ходу МП (cringe), під водоспад зайти не наважилася, тому що вода була літералі льодяна, зате на Бакоті (💔 2.0) наплавалася досхочу (але насправді мало) + покаталася на човні.
шлях до водойми був нелегким, особливо, коли навулиці +34 в затінку, підійматися назад було ще важче (думала, знепритомнію від 40-хвилинного підйому в таку спеку), але це було того варте!
Розповідь про мою, максимально спонтанну, осінню подорож з друзями по Україні. Подорожували ми на машині. Це була дуже інтенсивна поїздка — ми проїхали майже 2500 км за 4 дні. Тому розкажу вам лише про її частину, а саме про Карпати.
Перша наша зупинка була на курорті в Славському, Львівської області. Основною пригодою для нас, був підйом на вершину гори Захар Беркут. Підіймались ми канатною дорогою, для мене це було вперше. Я трохи нервував, проте краєвиди, що відкривались з кожним метром підйому, все компенсували.
Вид з самої вершини просто неймовірний, в яку сторону не глянь.
Наступною нашою зупинкою був водоспад Шипот. Знаходиться він біля села Пилипець, Закарпатської області. До нього веде доріжка попід річку Пилипець. Біля самого водоспаду знаходиться обладнаний парк. Дуже гарне місце, особливо восени.
А ось і сам водоспад.
В дорозі до нашої наступної зупинки, ми зупинились на перевалі щоб поспостерігати мальовничий захід сонця.
До озера Синевир, ми добрались вже в сутінках. Але нам пощастило — воно в цей час має особливу, магічну атмосферу.
Мій CHERRY-Brooklyn.
Вишневе просто вражає своєю енергетикою. Це місто де почуваеш себе в безпеці фізично і духовно. Гарні маленькі алеї ,невеликі фонтани,водоспад центрі ЖК,кіно в пішому доступі, доставка усіх мрій. Саме це і дає наснагу робити багато усього що не вистачає часу критично, стільки ідей,задач,бажань,суєти,мрій,родини дуже зараз багато родини ,не вистачає часу. Божевільні плани в голові які не дають спати це взагалі нормально ? Для 30 кола мабуть , бо приходить розуміння чого ти взагалі крутишся , що навколо тебе за стадіон та траса по которій ти ідеш чи веде вона тебе до очікуваної мрії. Задача кожної людини зрозуміти для чого вона прокидається в чому її ціль що я сьогодні доброго зроблю , та лягати з думкою що я доброго зроблю завтра. Звісно для втілення добра потрібен капітал або фінансовий або енергійний. Це головне питання -безпека, та розуміння кто ти та що ти. Коли льдина почуває безпеку і ловить так сказати дзен в неї звільняється дуже багато єнергії на творчість, якщо така опція є в характері людини.
Тому головне направити ту енергію в те що ти вмієш найкраще з тим що маєш , там де ти є. Це аксіома швидкогоо росту якості життя. І звісно треба постійно розвиватись читати,дивитись, так сказати робити коктель,бульен,їжу для нейронів , кому що ближче.
і тоді коли ваше безосознане буде оброблювати цю інформацію через трігери, у вас неодмінно будуть вириватися ідеї , за Платоном ідея це верх до якого ми повинні прямувати, чиста ідеальна одинична ідея сутності речі. Так і народжуються ідеї які змінюють світ , а якщо ідея в тому що якась "земля належть не тим індівідам яких взагалі не існує і їх треба винищіти" , така хуєта тягне всесвіт в бездну. Усім мир, поважайте свою нервову системь та годуйте свою ненажеру в голові тільки якісною інформацією.Слава ЗСУ.
І це я не про книгу. Але прочитавши цей роман, я зрозумів, як багато я не знаю про історію України, про її героїв, про визвольну боротьбу за її незалежність.
Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр»
Добре, що ця книга існує. І що кожен може її прочитати. Ця книга - скарбниця Української історії, правдивої та не замареної.
Коли читав, було двояке враження від прочитаного. Я знав, що це все написано на основі спогадів, свідків тощо. Але іноді було враження, що автор це все вигадав.
Я не міг повірити, що це все відбувалося. Що таке могло відбуватися. Бо такого я не уявляв. Це просто перевертає всю знайому мені історію. Та яка там до дідька історія, стільки таємниць, що приховали від людей по всьому світу. Скільки історичних фактів було вигадано, скільки було знищено. Історію України переробили, перефарбували, перекрутили.
Тому для мене, історія Холодного Яру була як водоспад крижаної води. Я був шокований.
Горліс-Горський зміг без прикрас донести до людей правду про боротьбу українців за волю, за свободу, за свою державу.
Письменник розповів людям про те, що бачив на власні очі, що пережив. Це крик його душі. Енергетика книги просто шалена, я не міг відірватися, хотілося читати й читати. Хотілося, щоб у кінці холодноярці перемогли, щоб їхня мрія здійснилася.
Ця книга правдива історія про сміливих людей, про вільних людей, які не схилили свої голови перед красною ордою. Про людей, які боролися до останнього, які помирали з надією на краще.На війні завжди помирають найкращі представники нації. Люди, які розуміють що йдуть на смерть, але не можуть прийняти інше рішення.
Книга написана яскраво. Як якісь буревій, вона пронеслася крізь мене, збентежила, викликала дуже сильні почуття. Я згадав іншу книгу «Троща», яка теж про боротьбу, теж має в основі справжні історичні події, теж про людей, які любили свою країну та боролися за її незалежність. Але події якої, відбувалися часом пізніше.
Книга насичена словами, які проникають у саму душу, які вражають своєю правдою та силою. Ця книга - дивовижна історія боротьби. Історія любові до країни, історія людей, для яких боротьба за свободу була основним шляхом у житті. Шляхом до незалежності не тільки для себе, але й для всіх українців усіх поколінь.
На жаль, багато українців не підтримало ту боротьбу. Адже все могло бути по іншому.
Історія Холодного Яру стала символом визвольної боротьби, символом свободи, символом любові.
Ця книга дуже актуальна у наш час, коли їде боротьба за саме існування України, та українців, як нації. Після цієї книги я ще подивився фільм «Чорний Ворон», про одного з отаманів Холодного Яру, який до 1925 року не давав спокою «совєтам».(Тепер хочу ще й книгу прочитати)
На мою думку, книгу «Холодний Яр» повинен прочитати кожен українець, де б він не був. Ця книга може перевернути відношення до країни, до захисників, до ворогів, як зовнішніх, так й внутрішніх.
А яке враження залишилося у вас від цієї книги? Пишіть у коментарях.
Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.