#ми вистояли

[wistfulpoltergeist]

A Year of War

This very day... A year ago we all woke up from the sounds of bombs. Somehow, very clearly, I remember the dream I had that night. I was dreaming about huge blood-red wave that was coming on us. People rushed to run from it, yet those who was too close to the shore disappeared under this horrible water when the wave crushed on them. I was lucky because stood too far from it. This dream was prophetic. Russian army came close to my city, yet didn't manage to conquer it. And, like in my dream, our first thought was to run. But then... When I actually started to gather my things I realized. I can't run. Where would I go? Ukraine is my home. I didn't want to be one of those on the run. I didn't want to be that stranger, that foreigner, that refugee. Somehow I knew I won't find peace running. I must face it no matter what. I must fight. So I stayed. But it's not my luck that keeps me safe - it's Ukrainian army I will always be grateful for. I also want to thank everyone who responded in the very first days of the war, helped me, donated me and support me still. I am truly gratitude to all of you. You're all amazing people. I wish you all to be safe and healthy. You were with me through bombs and blackout, and all the horrors. I can't say if it will be ended soon or what comes next. But I saw a dream about the beginning of this war, I also saw a dream about the end of it. And it was good end, because the tyrant was defeated.

--------------------------------------------------

Ну що, мої котики, ось ми і тут! Пам'ятаєте як все це було рік тому? Яка була паніка, страх, а потім бажання щоб Україна вистояла. Вона вистояла. І ми теж. За цей рік ми багато чого дізналися про себе. Багато чого змінилося. Ми вже точно не такі як рік тому. Хочу сказати, що пишаюся вами усіма, бо знаю, що кожен по-своєму зробив свій внесок у перемогу. Ми сильні, незламні і ми здолаємо цього змія. Слава Україні!

[yarikvadila]

https://rusi.org/explore-our-research/publications/special-resources/preliminary-lessons-conventional-warfighting-russias-invasion-ukraine-february-july-2022/

this article made me more mentally ill then before like remember when we first heard the news about russians buying body bags and fucking moving crematoriums and thought that all of it was fir their army? and then first pictures of mass graves and torture chambers from de-occupied cities were published? and it hit that all tgis shit were nade for us. russians planned all of this

[robert-ua]

Усіх з новим 2024 роком!

Для українців цей рік (а саме 2023) був не легкий , але ми вистояли

та переможемо клятих москалів!

І запанує мир на землі! Ми не будемо боятись ракет та снарядів, що летять на нашу рідну Україну!

[lisa-is-chilling]

рік.

365 днів.

обнулення таймера, перезапуск, повний цикл, замкнуте коло.

як сьогодні пам'ятаю, як прокинулась від дзвінка батька: "збирайся додому, харків бомблять". як на парі о 8 ранку всі сиділи, ніби прибиті. як я збирала речі, слухаючи одним вухом лекцію викладача про пропаганду та фільтрування інформації, та виїжджала з гуртожитку з дядьком та двоюрідним братом, стояла в довгому заторі, а потім на в'їзді до містечка через повітряну тривогу. пам'ятаю дивний присмак на язиці: невідомість, страх, тривога. тривожні валізи під дверима, неспокійні ночі, істерики молодшого брата.

пам'ятаю, як в місцевій військовій частині різко п��більшало військових. пам'ятаю, як вигляд з вікна змінився із самотніх руїн казарми часів другої світової на зеленувато-жовті верхівки тенетного містечка. як чоловіки в піксельній формі почали носити зброю. як на дорогах з'явились блокпости та чергові. як в магазинах постійно не було продуктів. як мама працювала на рейсах евакуації з прифронтових територій. як вона їздила у відрядження на місяць за раз, бо відвозила солдат на фронт.

пам'ятаю, як був приліт, а я була в місті. як дим струменів ще дві дні - чорний, ядучий. пам'ятаю тривожні дзвінки сім'ї, травму молодшого брата, який бачив усе на власні очі. пам'ятаю усвідомлення того, що маю: дім, сім'ю, викривлену подобу спокою. пам'ятаю нескінченні стрічки новин в телеграм-каналах, пам'ятаю зсув свідомости, відмову від того російського, що ще було в моєму житті. нескінченний процес рефлексії, сльози, печаль, сум. сміливість.

пам'ятаю похорон однокласника. пам'ятаю крики його матері, сльози завжди такої стійкої подруги. пам'ятаю смак короваю, який мав би бути весільним. солодкий, але водночас такий гіркий. пам'ятаю три плями чогось темного на блідому чолі, спалені чорно-червоні долоні з хрестом між пальцями. брудний, припилюжений - ніби щойно з поля бою. пам'ятаю дім, який я бачила вперше, в якому він перебував востаннє. пам'ятаю, як труну опускали під землю, відуття гори на плечах і водночас полегшення. пам'ятаю прощення та любов, про яку я гадки не мала. пам'ятаю траур та відчуття втрати, порожнечу в душі та житті. пам'ятаю вдячність - за те, що був відважним; за те, що це не мій брат. пам'ятаю вогонь гніву та болю, залишки якого досьогодні жевріють в мені.

пам'ятаю тисячі історій, хороших і поганих. не моїх, але водночас таких близьких та рідних. пам'ятаю кожен день, кожну хвилину, але тим самим не пам'ятаю нічого. я не пам'ятаю весни, літа, осені. не пам'ятаю звичайних радостей, які тримали мене на плаву весь цей час. не пам'ятаю як воно - жити без війни. памятаю лише одну довгу болючу зиму, яка досі не закінчилась.

пам'ятаю зараз і пам'ятатиму в майбутньому: весь біль та горе, праведний гнів та злість, все щастя, радість та надію. пам'ятатиму сміливість, відважність, незламність. викарбую їх на серці, душі та тілі. передам цю пам'ять майбутнім поколінням, бо пам'ятати - це наш обов'язок. пам'ятати усіх, хто поклав життя, завдяки кому ми вистояли вісім років, і ще один рік. і стоятимемо більше. пам'ятати, робити висновки, вчитися на помилках та перероджуватись знову і знову.

жити. попри все. на зло усім.

радіти, плакати, читати, ходити в кіно, байдикувати, кохатися, сваритися, навчатися, працювати, обирати гумористів у президенти, виходити на мітигни, відстоювати позицію, розвивати країну, ставати кращими, іноді навіть гіршими.

бути. жити.

[demiurgeua]

Головнокомандувач ЗСУ звільнений з посади

“В перші найскладніші дні Великої Війни ми вистояли проти підлого та сильного ворога. Вистояли разом. Наша битва триває і щодня змінюється. Завдання 2022 року відрізняються від завдань 2024 року. Тому усі повинні змінитись та адаптуватись до нових реалій також. Щоб перемогти теж разом. Щойно ми зустрілись з Верховним Головнокомандувачем. Важлива та серйозна розмова. Прийнято рішення про…

[buchanews]

Газета "Бучанські новини" № 8, 2023

Головна тема № 8, який вийшов у світ 23 лютого, «Завтра розпочалася війна». 24 лютого 2022 року змінило всіх українців, їх життя, їх світогляд, їх мрії. Спогади тих днів – на 4 сторінці. Та ми не просто вистояли, ми впевнено відбудовуємось і маємо плани на майбутнє. На 5 шпальті – пресконференція Бучанського міського голови Анатолія Федорука «Рік повномасштабного вторгнення росії: підсумки для Бучі». Не менш важлива для громади тема: перейменування вулиць. Пропозиції відповідної комісії – на 7 шпальті. Також у виданні: події, новини Бучанської громади, телепрограма. Товар можна придбати на сайті, або у магазині. Read the full article

[rostyslavua]

Друзі, з прийдешнім Новим роком. Кожен рік дає нам нові знання, відчуття, розуміння життя та багато шансів. https://t.me/rkravetsUA/7081 Цей рік для України та українців продемонстрував нашу силу, мужність, любов один до одного, взаємну підтримку і нездалану волю кожного з нас. Він показав справжніх друзів та ворогів, виявив друзів які допомогають і тих хто у будь-який час готовий зрадити. З'являються нові лідери, чиї справи та помисли про і для зміцнення, захисту та відновлення України. Виявляються і паразити, що прикриваючись назвою "громадське суспільство" знищують Україну за кошти тих "друзів", якіх цікавить тільки українська земля та власні прибутки. Ми всі разом вистояли вже 311 днів, кожен з нас справжній герой. Зі святом мої любі українці, продовжуємо шлях до перемоги, незалежності та суверінитету України. Віримо у ЗСУ, незалежний суд та перемогу 💙💛 (Адвокатське об'єднання Кравець і Партнери) https://www.instagram.com/p/Cm0gROStadb/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[olegzhdanovkiev]

Коли закінчиться війна в Україні

За шість місяців війни Україні вдалося вимотати збройні сили Російської Федерації до стану відсутності у них наступального потенціалу. Головний підсумок шести місяців протистояння України Росії полягає в тому, що ми з вами, як і раніше, живемо в Україні, а українська армія бореться за незалежність нашої країни. Іншими словами, ми вистояли. До того ж, за півроку нам вдалося вимотати збройні сили Російської Федерації до стану відсутності у них наступального потенціалу. Тож сьогодні Росія не може... Читати далі »

[nikolayreznik]

На посаді поновили! Арешт зняли! І саме головне взагалі підозру скасовано! Один мінус дали ще мене «покошмарити» і продовжили на місяць досудове слідство- нічого по воюєм. Таке буває коли білі нитки аж занадто видно. Ці 3 місяці були дуже жорсткі для мене, але завдяки ВАМ такій неймовірній підтримці ми спрвавлялись. Чи добилися свого ті люди, яких я вже точно знаю і які організували проти мене цю провокацію ? Частково так. Мене і мою сім’ю виснажили фізично і морально. Але є плюс я став міцнішим і мабуть мудрішим. Для громади це кілька втрачених і нереалізованих проектів і недоотриманих близько мільйона гривень. Яким би ти не був універсальним солдатом, розриватись між прокуратурою і роботою голови все таки важко і контроль втрачається. І справа навіть не в тому, що ти працюєш без зарплати, а в тому що концентрація уваги зовсім на іншому. Але є плюси! Я отримав команду, депутати, працівники ради, колеги, друзі- команду, яка загартувалася пройшла, ті мідні труби, навчилася працювати в умовах нереального морального тиску, і проявили себе справжніми друзями, коли деякі діячі встигли перефарбуватися і святкувати перемогу, підкидаючи масла в вогонь.Але ми вистояли і вистоїм, бо не тішу себе ілюзіями, що мене залишать в спокої. На кону стоїть одна з найпотужніших громад Полтавщини, а в моїх планах її розширювати і не здавати назад. І найголовніше це люди! Люди, які стояли під судами і прокуратурами, люди які збирали тисячі підписів, люди які писали і підходили на вулиці зі сльозами на очах говорили слова підтримки, бабусі, які нічого не говорили але тихенько ставили свічку в церкві і читали молитву..... це безцінно! Заради такої громади варто боротися, дякую ВАМ! Ідемо далі! #За_Різником_правда #опішня #опішнянськаотг #суд #голова (at Poltava) https://www.instagram.com/p/B37Pgv-pIOh/?igshid=c0zpj58zb2ko

[yakymenko]

"АЛЕ" ПРО ОБМІН ПОЛОНЕНИХ

Так, дивився я повернення наших із полону. Зворушливо... Вражений мужністю наших моряків ("Буду й далі служити на флоті!" ©), гідною пошани заявою Сенцова біля трапу літака ("Ворог іще дуже сильний, але ми будемо боротися!" ©), признанням російського офіцера, наведеним Карпюком ("Нам дотаційний Донбас не потрібен, нам потрібна правобережна Україна по Дніпро-ріку, але ви вистояли, бо тримали єдність народу" ©).

Так, це радісна подія - повернення бранців з барлогу кремлівського ведмедя. Мені зринали в пам'яті малюнки із совітського дитинства: у книжках з українськими думами 15-16 століть - гравюри, літографії оголених по пояс козаків, у шароварах, з оселедцями на голених головах, що гибіють на турецьких галерах...

З тих, хто повернувся, весь цей час їхнього полону я більше приділив своєї дописної уваги (писав у соцмережах) про двох: про Карпюка і про Гриба. Карпюка я знаю особисто. Він був зі своїми побратимами у моїй квартирі, ночував у мене. Це він мене приймав до лав УНА-УНСО і призначив головою Дніпропетровського обкому партії. А Гриб - то майже одноліток мого сина Богдана (Богдан на 4 роки старший), тобто такий же парубок, як мій Богдан. Звідси й особливий інтерес до цих двох бранців.

Так, це радісна подія - повернулися з полону українці! Але... Але мені судомою скривило мою щиру усмішку такі "але".

35 на 35? Нічого подібного! 24 моряки Росія й так би видала, коли б по всьому світові за невиконання рішення міжнародного Морського суду почали б заарештовувати російські судна! Тому нам повернули тільки 11 заручників і полонених, а ми віддали Москві 35 убивць, бандитів, терористів!

Ми віддали терористів, шпигунів, убивць, важливих свідків (Цемах, водій бука, що збив ракетою цивільний борт MH17). Натомість нам вернули наших - так , а серед них - один такий, як Гриб!..

"Пацан поїхав трахатися з тьолкою з Росії, і за нього ми віддали убивць?!", - читаю в інтернеті. І я згоден з вигуком обуреного українця! Ідіот, якого зуп��няли, але дівуля в месенджері йому пообіцяла секс (насправді, то була ФСБ-агентка!), і дурне теля поперлося до Білорусі (а це є філія Росії!) на побачення!.. Баран! Тобі мало гарних українок?! Йолоп!

Його питають журналісти біля літака, як ваше здоров'я (бо кричали ж весь час полону, що він помирає у тюрмі), а він: Та відчепіться ви, я геть здоровий!.. Запитують, чи писав до Путіна помилувати його? Відморозився чувак: мовляв, Я не писав, а підпис можуть підробити! Чого ти викаблучуєшся, ду́рню? Ми зрозуміли, що просив помилувати, то скажи як є, твого геройства не поменшає від того! За дівчину питають, знає її долю? Відповідає: Та її, мабуть, і нема в живих (ага, уб'ють агентку ФСБ, чи як?)! Чоорт! Тупий баран, закомплексований жевжикуватий фраєр, Голохвастов-собствєнной-пєрсоной!! І останнє, що різонуло мої нерви - дитяча, підліткова відмова протягнути руку президенту... Так, Зеленський - шмаркля, чмо, слимак і врешті зрадник! Так, і Порошенку теж, було, демонстративно не тисли руки́. Але то було по-дорослому, гордо, ворожо-ідеологічно. А пацанчик Павлик Гриб, пробувши у тюрмі ("без тьолки, ги...) два роки, так нічого й не допер, тупак!!..

Ні, я не хочу за таких "героїв" віддавати терористів і російських шпигунів! Ми попереджали всіх: не їдьте до Росії! Ти їдеш трахатися чи працювати? Ти їдеш відпочити в Крим? Тоді я сам подзво́ню в ФСБ й скажу, що ти - хохляцький диверсант! Нехай тобі пропустять струм крізь тіло, як то робили Карпюку, нехай тобі зламають в ФСБ-підвалах ребра! І щоб ти, суко, до кінця життя затямив, що Росія - ворог! Там усі вороги - всі москалі, російська опозиція, Навальний, тьолки, другани, всі родичі, яких туди Совок закинув! Не їдь до ворога!! А як поїдеш і тебе злапа́є ФСБ, то здохни, зраднику, в російському Гулазі!!

Додатки:

1. "Викрадено Миколу Карпюка!", 29.03.2014, Андрій Якименко, Facebook:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=796969103664651&id=100000547050920

2. "До річниці викрадення Карпюка", Андрій Якименко, 11.04.2018, Facebook:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2020670507961165&id=100000547050920

3. "Йолопу мало було українок...", 07.09.2017, Андрій Якименко, Facebook:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1781833228511562&id=100000547050920

4. "Поліцейські ледарі і як їх навчити", 30.01.2018, Андрій Якименко, Facebook:

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1935029536525263&id=100000547050920

09.09.2019

©Андрій Якименко

[romanmatys]

Коли рот набитий ковбасою, говорити важко, будь якою мовою. Останніми днями цілком прогнозовано в усіх етерах і на усіх шпальтах рясно товчуть в ступах набори слів від «експертів» з мовного питання, котрі з аналогічним завзяттям і відсутністю глибинних знань і розумінь процесів будуть готові коментувати правильність приготування салату олів‘є розбиваючи один одному носи з приводу таких тонких нюансів, як «згідно оригінальному рецепту французького кухаря, в олів‘є кладуть не варену ковбасу, а куряче філе». І я вам скажу оту передачу про олів‘є, та ще я яка б завершилася мордобоєм я б з радістю подивився, нічого не поробиш, я теж людина. Але, слухати дурниці викладені з абсолютно серйозним виразом обличчя, які стосуються мовного питання, вибачайте — не можу. Коли з приводу мовного питання виступає якась потороч, яка не дала ради за 30-40-50 років свого життя вивчити в Україні українську мову, вже не кажучи про те, що пасажир цей в мовній темі випадково застрибнув в останню мить у вагончик який відправляється в студію 1+1, то експертність його мені виглядає, м‘яко кажучи сумнівною. Як ото можна цитувати до прикладу Черняка, стосовно мовного питання? Хто він такий в цій темі? Які такі «друзья бізнесмєни, каториє паддєрживают», що мовою не нагодуєш? Звідки висновки про те, що важливі бізнес закони лежать і їх не голосують, а от мовний — раз і прийняли. От тут одразу видно, що людина далека від теми, як ніхто. Закон про мову зайняв ТРИ роки приготування і дуже жорсткого лобіювання його прийняття. Довелося тримати удар з усіх сторін, проти його прийняття були всі сторони, котрі звикли спекулювати на мовному питанні, прийняти його лише в той спосіб, який комусь видавався вигідним саме йому, вимагали ситуативні союзники, але нічого, ми виманеврували, вистояли й тепер кожен, хто ставив палки в колеса може гордо ходити й пишатися на ефірах тим, що він голосував за мовний закон. Так от, пану Черняку, та іншим шлункам на двох ногах, хочеться сказати, що якщо важливі на вашу думку закони не приймаються, то можливо саме ви не зробили для цього абсолютно нічого? Може так воно вам треба насправді, лиш би поговорити? (Продовження в коментарі) https://www.instagram.com/p/Bw8vIjKARkd/?igshid=11cvzenzvcwmi

[we-politica-ua-news-love]

Сергій Мельничук: «Влада має відповісти за те що відбувається в країні» 21 листопада в Українському домі відбудеться з’їзд сотників Революції Гідності. Про ситуацію в країні, необхідність термінового проведення з’їзду та що чекати від заходу на своїй сторінці у Facebook розповів Сергій Мельничук, народний депутат України, сотник Майдану та засновник Добровольчого Батальйону «Айдар». «Особисто для мене, 21 листопада сумна згадка про злам тих надій, що були початі і незакінчені. Ми повинні зібратися знову і провести ревізію здобутків та помилок за ці чотири рокі, що декларувалося і що реально зроблено нинішньою владою, за що стояв Майдан, за що гинули істинні патріоти», написав Сергій Мельничук. Сьогодні ми є свідками постійної боротьби за нарощування влади та зміну її конфігурацій. Політичні сили, які на постмайданній хвилі забезпечили собі проведення до парламенту сумнівного набору одіозних персоналій займаються питаннями утримання та нарощування влади і перерозподілу власності, що залишилася від часів Януковича. БПП перетворилася на партію влади і головна мрія членів цієї партії якнайдовше залишатися депутатами у парламенті, а Президенту — очолювати державу. Радикальна партія скотилася до примітивного популізму, а виступи її лідерів нагадують в кращому випадку цирк, а подекуди і витівки людей з психічними розладами. «Народний фронт» втратив самостійну цінність. Лідери всіх цих партій мислять не довготривалими категоріями відбудови країни, а переймаються рейтингами. Нікуди не дівся і адміністративний ресурс, разом з яким, наповнення партійних проектів фінансами та піаром дозволить їм провести наступні роки під теплим дахом Верховної Ради. За ці чотири роки в Україні майже знищено середній клас, який є рушієм всіх позитивних змін у суспільстві. Фінансовий голод, надвисокі комунальні тарифи та постійно зростаючі ціни знекровили цей тоненькій прошарок між переважною більшістю бідних та купкою непристойно багатих. Більш того, нинішня влада наблизилися до своїх попередників у способах вирішення всіх проблем – тотальна купівля всіх і вся. Як доказ активних дій та руху у правильному напряму, для народу влада наче кіно демонструє «успішну» антикорупційну боротьбу в країні. Все це — кланова конкуренція з використанням антикорупційних структур. Ніхто з найвищих чиновників та друзів президента не покараний, а боротьба з корупцією стала інструментом в процесі поступової консолідації влади. Так сталось, що Революція Гідності переросла в буржуазну революцію. Ми вимагали повне перезавантаження системи державного управління. А по факту змінилися «буржуа», які освоїли «потоки» і «схеми», і продовжили грабувати країну. Нажаль, прикриваючись війною на Сході їм вдається грабувати набагато ефективніше. Не зроблено елементарні та очевидні для більшості громадян речі: до сих пір законодавчо не оформлено статус добровольця. Законопроект був поданий ще в січні 2015 року. Його блокують. Адже узаконити добровольців, означає узаконити і Правий Сектор і всі інші добровольчі батальйони, які не ввійшли в систему МВС. Тільки «Айдар» увійшов в міністерство оборони. Тим самим, влада принизила всіх тих людей, які вистояли на Майдані і потім, в перших рядах пішли добровольцями воювати захищаючи Україну. Сьогодні навколо несправжні герої, люди які не мали до фронту жодного відношення. Вони були на другий чи на третій лінії, вони стояли на блок-постах і як це не жахливо прозвучить — грабували волонтерів, грабували тих же самих бійців, які поверталися з відпусток на фронт. Як зазначив Сергій Мельничук, сьогодні влада відірвана від тих людей, які робили Революцію, які пішли захищати територіальну цілісність держави і захищають її донині. Поки ми воювали на фронті, калічилися і гинули наші побратими, в Києві керували люди, яким ми дали повноваження. Нажаль вони не виправдали наші сподівання. Більш того, «накерувались» настільки, що країна фактично доведена до «краю». Враховуючи кількість зброї на руках, ми занепокоєні, що збройний конфлікт всередині країни може стати реальністю. Зараз все застигло в тривожному очікуванні змін, яким по суті й нізвідки взятися. Саме ми повинні струсонути н��нішню владу та змінити ситуацію. Ми, сотники Майдану, безпосередні представники людей, маємо моральне право заслухати Президента Петра Порошенка, з яким пліч о пліч стояли на Майдані, і який присягнув на вірність ідеалам Революції гідності. Президент має відзвітувати перед нами і українським народом що реально зроблено з задекларованого. Ми чекаємо звітів від В. Гройсмана, А. Парубія, А. Яценюка, Ю. Луценка. Всіх тих, хто стояв біля керма держави ці роки. «Вимушений заявити, що в подальшому розглядаю як проблематичне або взагалі неможливе перебування у владі нинішніх її очільників через відмінність реальних ціннісних орієнтацій щодо розвитку України, потреб її народу. Складається враження що нинішня верхівка зрадила інтересам людей. Дії влади можна трактувати навіть як вороже ставлення по відношенню до Української держави та Революції Гідності», — пише Сергій Мельничук. «Ми бачимо реальний вихід в перезавантаженні влади, а саме в проведенні дострокових парламентських та президентських виборів. Ми повинні визначитися куди далі рухатися, а головне — віднайти дієвий механізм контролю за діями влади. Революція Гідності і Свободи 2013 -2014 років визначила політичний курс України і ми маємо право бути певними, що сьогоднішня влада його дотримується. В кожному міністерстві та відомстві має бути людина, яка пройшла Майдан, фронт і яка є реальним патріотом України», — резюмував С.Мельничук. Нагадаємо, на наступному тижні 21 листопада 2017 року в Українському домі має відбутися з’їзд сотників Революції Гідності. Серед головних питань: аналіз реальної ситуації в країні, ревізія Майданівських декларацій, та формування планів дій. Источник: RedAxe.Media

[newsundphotos]

З днем народження, Президенте!

З днем народження, Президенте!

Пилип Духлій пише: Те, що Захід від стурбованостей перейшов до дрюканняХу*лі і передачі летального озброєння – його заслуга. Підтримка, санкції, допомога, співпраця з Заходом – його заслуга.

Ми не зірвалися, не наробили дурниць, ми зіграли в довгу, вистояли і близькі до перемоги.

Багато це чи мало – плюватися жовчю в мирному місті, а не рити окопи – кожен вирішує сам.

З днем ​​народження,…

[demiurgeua]

День вшанування захисників Донецького аеропорту 2024

“Сьогодні День пам’яті захисників Донецького аеропорту, героїв, які написали важливу сторінку в історії боротьби за нашу Незалежність. Цей подвиг українських воїнів продемонстрував усьому світові відвагу, мужність та незламність українців. Навіки в нашій пам’яті закарбувалися слова: «Кіборги вистояли, не встояв бетон». Ми дякуємо кожному, хто бився в ДАПі. Ми памʼятаємо усіх, хто віддав життя за…

[rrevedzhuk]

Трагедія котра сколихнула не тільки Україну. Ми винесли для себе важкий урок. Вистояли і зараз пам'ятаємо. В цей нелегкий час, шануємо внесок кожної людини, котра тоді жервуючи своїм життям, ратувала життя інших. Дякую люди !

[demiurgeua]

«Ми – нація неймовірних людей, і ми переможемо!»

“Ми пережили цей рік. Ми — це нація неймовірних людей. Людей, які можуть донатити, плести сітки, ліпити вареники, тягати гуманітарку через напівзаблокований кордон і утилізовувати орків сотнями за добу. У новорічну ніч піднімімо келихи за героїчних українців, які вистояли, боролися і перемагали. А насамперед — за тих, хто нині в холодному окопі. За тих, хто з фронту зможе привітати рідних хіба що…