Text
в аарона на щоках завжди було трохи більше гліттеру ближче до вилиць. так, що коли той дивився чимось між поглядом “я б трахнув тебе прямо тут” й “ти схожий на жабу у формаліні” - той виблискував під світлом флуорисцентних ламп зеленуватою глазур'ю. абсолютно сюрреалістично блистів на фоні темних кіл під очима.
в аарона було декілька сотень “відмінно”, одне “задовільно” й тривожний розлад, який вибулькував на поверхню у роздертих кутикулах пальців й постійно-дрижачій правій нозі. йому не можна пити каву — натомість ковтає монстр, обов'язково білий, під сходами, між третьою й четвертою парою. він любив до тремтячого ранку читати хірургію маккгрегора чи мікробіологію кумара, ховаючись з головою під ковдру, щоб не збудити брата. все одно будив. все одно ендрю спокійно слухав неперебірливі й до жаху соні, але такі захоплюючі факти про подразнення радіацією чи неопластику.
в аарона абсолютно дурнувата закоханість в капітана футбольної команди, через якого він ковтає власну тривогу й ступає кожного разу на поле. в аарона дурний погляд, дурна посмішка, дурні браслети й він по-дурному падає тому під ноги.
кевін дей підіймає брову у запитанні й тихо сміється.
добуток розчинності серця аарона в його сміху зашкалює.
26 notes
·
View notes
Note
Headcanon: Despite being compared a lot and having some major similarities i background, Stephanie & Jason have wildly different temperaments. They'd certainly get along under better circumstances, but prior to Jason becoming Red Hood, it'd very much be a "Stephanie lifts mace" - Jason says Not yet Steph." situation.
Це був відмінний план, наполягала Стеф. Збери всіх найгірших злодіїв, що зараз в Ґотемі, у доках, на місці знесеної після землетрусу будівлі. Дочекайся Матча "Сірника" Малоне. Виклич копів. Арештуй всіх.
Але тут на них впав Робін без штанів, та почалася стрільба.
Стеф не знала звідки - весь майданчик був перед нею як на долоні. Якщо Чудо-Жінка не припаркувала просто в небі свого невидимого літака, йому не звідки було взятися. Ще й без штанів.
Але питання було не в цьому - питання було, як витягти його з-під куль, що полилися на нього з усіх боків. Хоча треба віддати йому належне - для підлітка в уніформі, яка б порушила дрес-код найліберальнішої школи міста, він приземлився дуже професійно, не перестаючи рухатися ані на мить. Він вибив револьвер з велетня, що був найближчим до нього, й заскочив за спину його партнеру, під костюмом якого проглядався бронік. Але залишалося ще з дюжину людей. І так, хоч дехто з них розлючено з переляку оглядався, шукаючи Бетмена, а хтось вже дав втікача, інші стріляти не переставали.
Стеф вилаялася собі під носа та вистрілила гак з пускового пістолету в будівлю навпроти, а потім злетіла по кабелю вниз. Робін у ретро-костюмі - такий носив Найтвінґ та ще другий, мертвий - скористувався необхідністю супротивника перезарядити обойми та знову перейшов в рукопашну. Стеф приземлилася на того, хто зайшов до нього ззаду. Він обернувся на звук, за півсекунди окинув її оком, та повернувся до справи: набивати писаки злодюгам.
Вони не стали спина до спини, й не вдаряли одночасно в пику одному й тому ж злодію. Ні, вони обидва рухалися кожен в своєму напрямку, й не можна було зупинятися, бо це б значило дати час й тим, з ким вони билися. Один влучний постріл - два влучних постріла, й з ними було б покінчено. Але в Стеф виникло відчуття єдності, ніби вони працюють в тандемі.
Коли всі, хто залишився битися з ними, були повалені та зв'язані, хлопець повернувся до неї та простягнув руку:
- Дякую. Ти новенька? Я Робін.
- А Бетмен швидко працює. Я носила цю уніформу ще буквально вчора, - штирханула його пальцем в груди Стеф. - Хоча я це вже знала - бо теж отримала пропозицію роботи чи не наступний день, як мій попередник вийшов у запас. Звісно, мій костюм мав довшу туніку. Й рукава. Й штані.
- Це шорти! Шорти. Й що ти маєш на увазі, вчора? Я є Робіном вже чотири роки!
Підозра заворочилася в Стеф.
- Окей, здається, той удар по голові, що ти пропустив...
- Не пропустив, то було спеціально! Спеціально, він пройшов по дотичній, а я зміг обійти його захист...
- Дався на взнаки. Давай, протокол по струсу. Хто зараз президент Штатів?
- Рейган.
- ��ейган? Будь ласка, скажи мені, що ти просто не цікавишся політикою. Рейган!
- То хто ж?
- Лекс Лютор!
Очі в хлопця стали розміром з колесо бетмобілю.
- Мене знімають на приховану камеру, так? Це Дияволятко тебе підговорив?
- Президент Рейган, - сказала Стеф повільно. Її найгірша підозра справдилася. - Пішов з посади три президенти тому. Зараз 2007.
- Я, здається, більше не в Канзасі, Дороті, - пробурмотав Робін-у-шортах-це-шорти-а-не-спідня-білизна.
Цього разу вже Стеф простягнула руку.
- Називай мене Спойлер.
#укрфанфікшен#укррайт#джейсон тодд#стефані браун#дс комікси#asks#so this has little to do with the actual headcanon but more like a setup for a situation where Jason pre RH meets Stephanie#bc the last bit was so funny i critically need to put Jason in a situation where he's forced to hold Steph back#i also vitaly need to proofread it bc i remember the first scene in war games worse than i thought#gonna do it when i will be translating into English
11 notes
·
View notes
Text
привіт! це моя перша робота, якщо сподобалося допоможіть з поширенням❤️
фанхата: attac on titan
пейринг: Леві/Ервін
ангст
грайлист:
fourth of July - sufjan Stevens
romantic homicide - d4vd
привіт Ервін. у мене є де-що для тебе. бутилка води і твої улюблені лілії. нажаль, сьогодні їх тільки дві. але давай зустрінемо останній світанок разом?
чесно кажучи, я не вірю в те, що ти мене чуєш. але Ханджі каже, мов, так стає легше. нічорта. я тільки більше переконуюся, що тепер ти лише бездиханне тіло, чию холодну руку я так боюся відпустити.
мені здавалося, що нема нічого гірше, аніж почуття відчаю і болі вчора. нема нічого гірше за червоне запаморочення гніву і розуміння того, як через глибокі рани з кров'ю витікають всі сили, а з ними і вся моя душа.
але сьогодні я розумію, що найстрашніше - це відчувати пустоту. чути лише тишу ззовні і сотні голосів зсередини. серед них і твій, але я навіть не намагаюся розібрати твої слова, бо я знаю, що ти більше ніколи не заговориш до мене.
тиша так давить, а голоси рвуть душу на мільйони шматків. голодні очі мертвих готові зжерти її до останньої частки. мені так страшно від цього, мені як ніколи хочеться кричати. але я зірвав голос ще дванадцять годин потому, коли намагався вбити кляту мавпу.
я не вірю в те, що ти не повернувся з бою, Ервін, навіть якщо ми обидва знали, що разом нам не вийти живими з цієї клятої Шиганшини. я б молився усім богам, аби це був сон. я не хочу вірити у життя без тебе. а знаєш чого я хочу? я хочу повернутися в штаб взимку під холодною ковдрою ночі і грітися біля каміну з чашкою чаю, поки ти заповнюєш свою кляту гору документів. у цьому був мій особистий хворий рай.
мені здається, що по щокам текуть солоні краплі, змиваючи кров. мою і твою. і я втрачаю рахунок часу. я просто хочу лишитися тут назавжди.
я ніколи і не думав, що буду отак сидіти на підлозі і ревіти біля когось годинами. але я теж не залізний, не звинувачуй мене. у цьому винен ти. ти і твій обов'язок перед розвідкою, перед чиновниками, перед людством, дідько, Ервін, та хоч перед самою богинею! але хіба у тебе не було обов'язку переді мною? чому твої мрії буди важливіші за людство, перемогу, зламані кінцівки? чому вони були важливіші за мене? скажи мені Ервін, хіба я був настільки неважливою частиною твого життя? напевно, це моя помилка. адже я віддав своє серце тобі. серце, душу, разум і тіло. так прикро, що твоє серце ніколи не належало мені.
я не знаю, скільки часу проходить, але помаранчеве світло сідаючого сонця падає на твоє обличчя, в останній раз надаючи фарб товоїй шкірі. і от вже здається, що ти абсолютно живий і безтурботно спиш. в останній раз цілую тебе у скроню і накриваю зеленим капюшоном плащу з крилами волі. покойся з миром командор Ервін Сміт.
я думаю, мені час йти. я обіцяю тобі, що я більше ніколи сюди не повернуся. обіцяю більше не виказувати слабкості і обіцяю вбити того, хто відняв тебе у мене. але і ти пообіцяй мені, що ти дочекаєшся мене на тому боці раю чи пекла. бо в решті решт, з бою не повернулися ми вдвох.
#attackontitan #атакатитанів #аот #aot #укррайт #украрт #укрфанфікшен #аніме #леві #левіаккерман #укртамблер #укртумбочка
13 notes
·
View notes
Text
думаю про блюскай, але не друзів з блюскаю, ні грошей щоб через укрфанфікшен туди потрапити........
боже, якщо там хтось є, дайте інвайт, я вам роботу напишу як комішку люди роблять (ну типу ви мені інвайт а я вам роботу з любою фанхатою(окрім ваших оціх зайчиків і іншої руснявої хуйні), з якої ви хочете, я напишу, але дайте інвайт)
я знаю що колись там буде вже не по інвайтам і буде открита регістрація, але, коли це буде? коли я з'їду з глузду?
ну я чесно не знаю, поки буду в тумбоцчі сидіти, але для когось це не вдобно( я знаю що деякі навіть не знають про тумблер). мені допобаєтся, мені норм.
але.... ну хочется мені зараз.... ну знаєте, просто хочется....
!! я не примушую давати мені інвайт за те що я напишу вам роботу, мені треба понити. але якщо хочете,якщо вам нема куди дівати ті інвайти. шукайте таких як я або ввіддавайте друзям, або, або це вже не або, це обов'язково, обов'язково кидайте їх укрфанфікшену! !!
все понила, дякую
#український tumblr#український тамблер#український блог#особистий блог#укртумблер#укртамблер#укртумба#укртумбочка
1 note
·
View note
Text
Я ЗРОБИЛА ШО
Будь ласка уважно читайте опис, бо події тут відбуваються за два роки після основної історії, тому тут будуть спойлери
#укррайт #укрфанфікшен #укрфф #зимопис
0 notes