#ідеї для творчості

[ukr-au-ideas]

Зимові свята 3

А і Б незнайомі, але вони на одній вечірці в Новорічну ніч. Починається зомбі апокаліпсис і вони повинні обʼєднати зусилля, щоб вижити

А готується до святкового конкурсу солодощів, Б їх похмурі (але гарячі) сусіди, тож А приносить їм печивка, капкейки та інші смаколики

А і Б "вороги", але їх бос, втомлений від постійних сварок, ставить їх організовувати свята для всієї компанії. Якщо вони проваляться, то їх звільнять

А самотні на свята, але їх малий племіник_ця вірить в чудо. Б справжній ельф (чи інша святкова істота). Племінниця_к просить Б допомогти знайти пару для А

А і Б єдині, хто не їдуть на свята до родини, тому вони залишаються в офісі на самоті

А повертається з великого міста на свята до рідних, там вони зустрічають своє шкільне кохання Б

А ненавидять свята, Б їх нові сусіди, що печуть печиво, наряджають квартиру (кімнату), ходять в костюмі й ставить різдвяну музику. Може А це починає подобатися, а може А робить все щоб зіпсувати Б свято

А і Б розлучаються, але ще не сказали рідним, то щоб не зіпсувати всім свята, вони їдуть до батьків А і прикидаються все ще закоханими

А і Б зустрічаються на костюмованому святковому балі, вони танцюють і закохуються. Але А з дуже багатої родини, а Б проста людина, що отримала запрошення на бал випадково 

А і Б бандити невдахи. Вони давно закохані одне в одного, але бояться зізнатися. Вони планують пограбувати пустий будинок, поки хозяйва поїхали на свята. От тільки в будинку залишилася дитина

[logbookua]

Кожна теорія не лише проливає світло на істину, а й наштовхує на все нові запитання, що і є основою як досліджень, так і чуток. Команда зібрала відповіді на деякі з них і залюбки відповість на все, що вас цікавить!

Що таке артзбірка?

Насамперед це збір коштів для Збройних сил України, шляхом створення друкованої збірки за мультсеріалом «Університет Чупарського» місткинами(-ками): ілюстрації та текстів. А також залучити більше уваги до українського контенту.

Яка мета збірки?

Насамперед це збір коштів для Збройних сил України, шляхом створення друкованої збірки за мультсеріалом «Університет Чупарського» місткинами(-ками): ілюстрації та текстів. А також залучити більше уваги до українського контенту.

Про що збірка?

Про непоборне в стінах технічного університету явище — плитки, теорії і чутки. Подекуди комедійні ситуації, що потребують серйозного аналізу. Чи повсякденні випадки, що зовсім не випадкові. Чи, може, щось звичне приховує за собою більше драми, ніж здається.

Це офіційна збірка?

Команда LogBook отримала від правовласників дозвіл на використання матеріалів, достатніх для створення і реалізації проєкту, однак ані сама збірка, ані супутній мерч не є офіційними продуктами Animarody.

Який буде формат?

Формат — А5/В5, рейтинг — 16+, кількість сторінок — приблизно 80. Також плануємо залучати окремих мисткинь(-ців) до створення супутнього мерчу. Окрім фізичного примірника передбачена електронна версія з додатковими матеріалами і процесами роботи.

Що передбачає 16+ рейтинг?

Контент не зосереджений на еротиці, жорстокості чи дискримінації. Допустимі сцени, що притаманні самому мультсеріалу: куріння, розпиття алкоголю, не деталізовані чи комедійні сцени насильства. Також роботи не пропагують/нормалізують вищеперелічене.

Що міститиме в собі електронна версія?

Попередньо це:

- Збірка в форматі PDF.

- Шпалери для ПК та телефону.

- Додаткові ілюстрації, тексти та інші матеріали: закулісся робочого процесу тощо.

Куди підуть зібрані кошти?

Усі виручені кошти буде спрямовано на актуальний, на момент завершення проєкту, збір для Збройних Сил України. Звітність буде опубліковано в наших соцмережах з обовʼязковою відміткою збору. 

Як взяти участь в збірці?

Заповнюйте відповідну ґуґл-форму художниці(-ка) чи креативної(-ого) письменниці(-ка) за посиланням у каррді.

Які правила відбору учасниць(-ків)?

Долучитися до проєкту можна з 16-ти років. Не допускаються до участі всі ті, хто співпрацюють чи підтримують росіян/білорусів, використовують ШІ в творчості, толерують будь-які прояви дискримінації.

Детальніше можете прочитати в нашому каррді.

Чи можуть художники надіслати портфоліо в соцмережах, а не тільки ArtStation чи Behance? (Instagram, Twitter, тощо)

Головна мета портфоліо — демонстрація вашого стилю та навичок, тож ми не проти, якщо ви будете долучати соцмережі. 

Однак просимо, щоби вони напряму демонстрували саме ваші вміння. Тобто не підходять сторінки, де потрібно шукати творчі роботи серед загальних постів, особистих фотографій чи репостів. 

Чи обов'язково мати готову ідею для участі?

Ми хочемо розробити різноманітний проєкт і втілити бачення митців. Тож, якщо Ви вкажете ідеї — нам буде простіше зробити збірку цікавішою.

Чи можна бути одночасно письменницею(-ком) та художницею(-ком)?

Ми плануємо нестандартний формат, тому не проти, якщо ви здатні самотужки оформити власний креативний текст і надати йому бажаного вигляду. Тобто, працювати над однією роботою, виконуючи обидві ролі.

Чи можна одночасно робити ілюстрацію та мерч?

Ми схиляємося до варіанту, де учасниця(-ик) працює над одним конкретним завданням. Проте, не відкидаємо такий варіант на 100%.

Які обмеження по сетинґу? Можливо зробити кросовер?

Лише за умови, що це буде реалізовано таким чином, що не порушує жодні авторські права. 

Також ми проти того, щоб ідея полягала в тому, що персонажі з різних фандомів просто «опинились в одній кімнаті».

Який дедлайн створення контенту?

В учасниць(-ків) буде два місяці на роботу, котрі включатимуть 4 перевірки прогресу.

Чи можна виконати роботу в традиційних матеріалах?

Тільки якщо вона буде якісно відсканована.

Які бонуси отримають учасники?

Безкоштовний доступ до електронної версії проєкту, а також можливість купити декілька примірників та екземплярів мерчу за собівартістю.

Чи можу я замовити друковане видання закордон?

Ми відправляємо замовлення Новою Поштою, якщо вона зможе до вас дістатися — без проблем.

Чи можу я перепродати збірку?

Ставлення організації до перепродажу проєктних робіт — категорично негативне. Ми вважаємо, що будь-які отримані з реалізації кошти мають направлятися на благодійність.

Просимо враховувати, що люди, які працюють над проєктом, — як організаторки, так і учасниці(-ки), — роблять це на благодійних засадах і н�� отримують жодного прибутку, оскільки нашою спільною метою є донат на ЗСУ. Якщо Ви продаєте їх з такою ціллю — ми не проти. 

Також не проти благодійних розіграшів, за умови, що ви завчасно повідомите організаторок (приклад: річній розіграш від Мальовій).

Втім, ми не можемо Вам заборонити розпоряджатися своєю власністю. Ви не зобовʼязані дотримуватися нашої позиції і вибір лише за Вами.

[sorrynoroomsavailable]

Резиденція Вибачте Номерів Немає Закарпатська Академія Мистецтв Ярина Шумська - Воркшоп. Перформанс: тіло, місце, час

У час руйнувань, невизначеності та постійних загроз, цінності змінюються. Матеріальність щоденно підважується реальністю, і ефемерність перформансу стає ще виразнішим живим знаком для "зараз". Присутність, про яку ми постійно говоримо в мистецтві перформансу, сьогодні набуває сакрального значення, тому що це про життя. Енергія, колір, температура як знак і свідчення “бути”. І повертаємося до тіла. Рани та вразливість тіла, фізичного, психічного, історичного, тіла пам'яті. "Камуфляж став шаром, який прилипає до тіла, він став "ментальним татуюванням" – його можна спробувати зняти, стерти, але від нього залишиться слід". Плинність і мінливість перформансу як світловий сигнал маяка. Повідомлення надіслано.

Під час майстер-класу: - досліджуватимемо через індивідуальну та роботу в групі вплив тіла на публічний простір і навпаки; - аналізуватимемо присутність як стан і знак, котрий вона творить; - збагачуватимемо особисті дослідження, розвиватимемо власні ідеї у проєкт; - художня праця в різних просторових середовищах для створення фінальних перформансів; - знайомство із творчістю сучасних митців та колективів, дізнаємося про фестивалі перформансу та події в Україні та закордоном.

Майстер-клас складається з двох частин: Частина 1:  - 3 дні по 3 год, в датах 11-15 квітня, 2025 року. Теорія і практика. Частина 2: - 4 дні по 3 год + 1 день публічних перформансів, 22-24 квітня. Практика, дослідження різних просторових середовищ, створення фінальних робіт. Кількість учасниць/ків: макс.12 осіб.

Детальний розклад кожної частини буде надано учасникам перед початком майстер-класу. Він включатиме щоденні тригодинні зустрічі, теоретичні лекції, практичні вправи, індивідуальну та групову роботу, аналіз творчості сучасних митців та колективів, які працюють в напрямку перформанс арт. Друга частина також передбачатиме підготовку та проведення публічних перформансів.

Розклад може бути скориговано відповідно до потреб та побажань учасників. Участь у майстер-класі передбачає присутність учасників на кожній зустрічі, активну роботу, ініціативність та готовність до експериментів.

Реєстрація на майстер-клас до 9 квітня, 2025 року за електронною адресою: snralobby@gmail.com З темою листа: “Воркшоп. Перформанс: тіло, місце, час”

Резиденція ВНН звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, має на меті реалізацію інституційно критичних проектів пов'язаних з культурною спадщиною (матеріальною і нематеріальною), розвитком художньо-культурних інституцій.

Програму резиденції ВНН та участь Я��ини Шумської реалізовано завдяки грантовій підтримці від The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

(eng)

Residence Sorry No Rooms Available Transcarpathian Academy of Arts Yaryna Shumska - Workshop. Performance: body, place, time

In a time of destruction, uncertainty and constant threats, values are changing. Materiality is being undermined by reality every day, and the ephemerality of performance becomes an even more expressive living sign for the “now”. Presence, which we constantly talk about in performance art, is now taking on a sacred meaning because it is about life. Energy, color, temperature as a sign and evidence of “being”. And we come back to the body. The wounds and vulnerability of the body, the physical, mental, historical, and memory body. “Camouflage has become a layer that sticks to the body, it has become a 'mental tattoo'-you can try to remove it, erase it, but it will leave a trace.” The fluidity and impermanence of the performance as a lighthouse light. The message has been sent.

During the workshop: - We will explore the influence of the body on public space and vice versa through individual and group work; - analyze presence as a state and a sign it creates; - enrich personal research, develop our own ideas into a project; - artistic work in different spatial environments to create final performances; - getting to know the work of contemporary artists and groups, learning about performance festivals and events in Ukraine and abroad.

The workshop consists of two parts: Part 1: - 3 days, 3 hours each, on April 11-15, 2025. Theory and practice. Part 2: - 4 days of 3 hours + 1 day of public performances, April 22-24. Practice, research of different spatial environments, creation of final works. Number of participants: max. 12 people.

A detailed schedule of each part will be provided to the participants before the start of the workshop. It will include daily three-hour meetings, theoretical lectures, practical exercises, individual and group work, analysis of the work of contemporary artists and groups working in the field of performance art. The second part will also involve the preparation and delivery of public performances.

The schedule can be adjusted according to the needs and wishes of the participants. Participation in the workshop requires attendance at each meeting, active work, initiative and readiness for experiments.

Registration for the master class is open until April 9, 2025 by email: snralobby@gmail.com With the subject line: “Workshop. Performance: body, place, time”

The SNRA residence draws attention to the role of culture and art during the russian-Ukrainian war, aims to implement institutionally critical projects related to cultural heritage (tangible and intangible), development of artistic-cultural institutions.

The SNRA residency program and the Yaryna Shumska’s participation were implemented thanks to the grant support from The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

[zhytomir]

Житомир в контексті української культури та її вплив на регіон

Житомир, розташований на мальовничих берегах річки Тетерів, є одним із найдавніших міст України, яке протягом століть відіграє важливу роль у формуванні української культури та її впливу на регіон. Історія міста сягає часів Київської Русі, коли, за легендою, його заснував дружинник Житомир у 884 році. Ця дата, викарбувана на камені льодовикового періоду, що стоїть на пагорбі над злиттям Тетерева та Кам’янки, символізує глибокі корені міста. Житомир не лише зберігав традиції давньоруської спадщини, а й адаптував їх до місцевих умов, стаючи осередком культурного розвитку на теренах сучасної Житомирщини. Українська культура, що базується на народних традиціях, знайшла в Житомирі особливе відображення. Місто, оточене лісами Полісся та родючими землями лісостепу, стало колискою для розвитку хліборобства, яке дало назву самому поселенню – від слова “жито”. Ця аграрна основа вплинула на побут, обряди та мистецтво місцевих жителів. Народні пісні, що оспівують працю на землі, та танці, сповнені життєвої енергії, зберегли самобутність регіону. Наприклад, традиційні поліські вишиванки з їхніми геометричними візерунками донині є важливою частиною культурної ідентичності Житомирщини. У середньовіччі Житомир зазнав впливу різних держав – від Великого князівства Литовського до Речі Посполитої, що збагатило його культурний ландшафт. У 1444 році місто отримало магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі, а разом із тим – і місцевої культури. Вплив Візантії через християнство, прийняте Руссю в X столітті, залишив слід у архітектурі храмів, таких як Свято-Михайлівський собор, який є окрасою міста й уособленням духовного життя регіону. Водночас польські культурні традиції, що проникали в Житомирщину в XIV–XVIII століттях, додали розмаїття до місцевих звичаїв, зокрема в музиці та літературі. У XIX–XX століттях Житомир став домом для видатних діячів української культури. Тут народилися або творили Леся Українка, чиї вірші прославили красу рідного краю, та Володимир Короленко, який описував життя місцевих людей. Ці постаті не лише увічнили Житомир у своїх творах, а й сприяли популяризації української мови та традицій. У радянський період місто зберігало свою культурну унікальність, хоча й зазнало спроб русифікації. Незалежність України 1991 року відкрила нові можливості для відродження національних традицій – від фестивалів народної творчості до музейних експозицій, як-от у “Древлянському селі” в Селезівці. Сьогодні Житомир є важливим культурним центром, де гармонійно поєднуються історія та сучасність. Місцеві театри, краєзнавчі музеї та мистецькі заходи, такі як фестивалі вишивки чи народної музики, приваблюють туристів і надихають жителів регіону. Вплив Житомира на українську культуру полягає в його здатності зберігати автентичність і водночас адаптувати нові ідеї, що робить його невід’ємною частиною національного культурного простору.

[maks-bookman]

Таліана. Авторка, яка не тільки цікаво пише…

Авторка захоплюється не тільки написанням книжок, а ще й малюванням, керамікою, археологією. Про себе вона каже, що пише разом зі своїми тарганами.

Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/22

Знайомство с творчістю цієї авторки почалося з оповідання «Поліклініка» Життєвий сюжет, в якому порушені питання пріоритетів у житті людини. Є над чим задуматися й можливо, поки не пізно, виправити помилки у житті.

«Кінець світу» Цей твір теж про життя, про важливе і не важливе, про смак життя. Про вибір людей тощо.

«Босорка. Справа про зникнення речей» А це оповідання із серії про босорку. Я вже писав, що майже в кожного автора, якого я читав на Аркуші, є оповідання про босорку. Це оповідання не стільки містичне, скільки життєве. В ньому порушені питання людяності, відношення та терпимості до других людей, упередженості.

Авторка дуже цікаво розкрила своє бачення цієї проблеми.

«На стороні Тіні» Містична темна історія про надприродні сили на стороні добра. Знову про людину та її вибір, про внутрішню боротьбу темної сторони людини та світлої. Твір вийшов цікавим. Можливо авторка зробить цілу збірку про тіні, чи одну велику книгу. Було б цікаво почитати таку версію.

«Веретено життя» Теж містичне оповідання про долю людини, про те, що можливо доля визначена вищими силами, але вибір, як використовувати здібності чи в якому напрямку рухатись, це вже вибір людини.

Мені сподобалось, як авторка закрутила інтригу, та й атмосферність сюжету теж на висоті. Герої прописані чітко, особливо стара чаклунка вийшла цікаво. ЇЇ образ міняється з розвитком сюжету. «Кладовище мрій» Моторошна історія з неочікуваним фіналом. Напруга, атмосферність. Цікава сюжетна лінія з кладовищем. Мені здається, що вийшло все органічно та реалістично, а потім ще й містична родзинка. Неймовірний хід з військовим. Трохи шкода головну героїню, але можливо для неї це вихід, чи шлях в нове життя.

«Архітектор снів» Ідея на десять з плюсом. Свідомі сновидіння з містичним та фантастичним вкрапленням. Злиття нашого світу зі світом сновидінь Для мене це була неймовірна історія. Майбутнє, реальність, антураж, герої. Ще сподобалось, що у фіналі авторка залишила можливість, як собі, так й читачу продовжити фантазувати. «Ключниця» Дуже цікава психологічна історія з містичним присмаком. Світ після війни, наслідки. Сумне, атмосферне оповідання. Герої, стиль на висоті. Порушені питання шкільного булінгу. Щемливий фінал, але світлий.

«Свята Цибуля» Магічна історія, магічна атмосфера, трохи гумору й вийшов цікавий твір. Історія захоплює своєю легкою детективною лінією з цікавими персонажами. Сподобався головний герой. Вчений, який не тільки вміє мислити, а ще й спостерігати та робити висновки та генерувати ідеї. Хотілось би ще почитати про нього та його пригоди.

«Лахмітник» Казка не казка, але цікава історія, міф про наслідки накопичення речей. Гарна ідея, чудове виконання. Є над чим задуматися. В кожного з нас є така знайома людина, яка володіє купою непотрібних речей.

«Зоряний Ковчег» ��удовий фантастичний твір. Він насичений не тільки гарними сюжетними лініями, а ще й емоційною атмосферою. Є інтрига. А ще оповідання нагадало якийсь фантастичний фільм. В мене було таке відчуття, що я не просто читаю про пригоди на іншій планеті, а ніби спостерігаю за всім цим, невидимою тінню. Ефект присутності. Фінал твору песимістичний, хоча залишився відкритим. Як на мою думку, з кожного невеличкого оповідання, можна створити повноцінний роман, чи збірку з різними пригодами головних героїв. Можливо авторка так і планує.

Талановито. Сюжети захоплюють у полон з самого початку. Чудові задуми та не менш чудове виконання.

З мінусів, але не критичних, це помилки. Але хто їх не робить.

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Таліана  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[super-kashchey]

Що подивитись на новорічні вихідні, якщо ти дизайнер

Що може бути краще, ніж у перші дні січня сидіти у новорічних шкарпетках на дивані і  дивитись кіно. Варто обрати фільм, який буде не лише приємно, але й корисно подивитись. Для дизайнерів, про дизайнерів, заради дизайнерів. Ось цікава добірка.

Про дизайн. Буквально 

Happy film, 2017

Are you happy? That is the question.

Що робити, якщо раптом вам здалось, що відповідь на запитання “Ти щасливий?” негативна? У цьому фільмі Стефан Загмейстер спробував за вас всі можливі методики, аби знову  відчути себе щасливим. Від медитацій до медикаментозного втручання. Подивіться та оберіть собі якусь із них до душі.

Happy film — дуже красивий мікс художнього та документального кіно із зірковим дизайнером �� головній ролі.

Rams, 2018

“Неможливо розбиратись у хорошому дизайні, якщо ти не розбираєшся в людях”.

Фільм про те, як створювати щось не лише красиве, а й функціональне. Про Дітера Рамса, видатного промислового дизайнера, ключового дизайнера в Braun протягом понад 30 років. Про його думки та історію, про людину, яка вміє робити речі “які працюють” і з естетичної, і з практичної точок зору.

Helvetica, 2007

Фільм — справжня ода шрифту-легенді, якому уже 52 роки, і який можна зустріти практично всюди. Творці фільму досліджують, як поширення шрифту впливає на наше життя, а також дають можливість інакше поглянути на тисячі слів, які ми бачимо щодня.

І “Рамс”, і  Helvetica” знав один режисер Гарі Хаствіт (Gary Hustwit). У нього ще є роботи варті уваги — Urbanized та Objectified, наприклад.

The Five Obstructions (П’ять обмежень), 2003

Чи можна створити шедевр, якщо ти обмежений вимогливим і не завжди логічним ТЗ від замовника? Деяким майстрам це вдається, деякі вважають, що такі умови нижчі за них. П’ять обмежень — це історія про стосунки творців, учителя і учня, про свободу творчості, та шкоду, чи навпаки, користь обмежень.

«Абстракція: Мистецтво дизайну» (Abstract: The Art of Design), 2017 — 2019

Широко популярний у дизайнерських кругах серіал від Netflix.

Є принцип, за яким існують усі творчі професії. У двох сезонах серіалу цей принцип розкривається і доводиться. Кожен епізод присвячений одному дизайнеру. Живому і справжньому. Та суть не лише у докладному викладі, як знаходять ідеї і працюють графічні дизайнери, архітектори та художники-постановники. А в тому, наскільки те, що вони створюють, щільно пов’язане з життям, і як на нього впливає.

Design Canada, 2018

Чи потрібен країні бренд? Бренд для власних громадян?

У фільмі Design Canada розповідається про те, як Канада його собі створювала. Показується взаємозв’язок та взаємовплив дизайну та формування національної ідентичності. Як графіка дозволила вибратись Канаді із репутації та самовідчуття колонії та перетворитись у живу, незалежну, мультикультурну країну.

І��з: Архітектор і художник (Eames: The Architect & The Painter), 2011

Функціонально, доступно, і при цьому красиво. Такими принципами керувалися містер і місіс Імз. Їхні меблі з дешевих матеріалів — фанери і пластику — стали популярними у 50-х роках, а тепер перетворилися в американську класику. Але Імзів не можливо вмістити лише в дизайн меблів, їх діяльність значно ширша. Фільм про них та про їх епоху. А оповідач у ньому Джеймс Франко.

Геній дизайну The Genius of Design, 2009

“Історія світу, який створили для нас дизайнери”, — так характеризують цей 5-серійний документальний фільм у BBC.

Ще трошки і ця серія стане класикою. Чисте натхнення для тих, хто вірить, що дизайн — це в першу чергу не зовнішність, а функціональність. І для тих, хто хоче зазирнути у хід думок дизайнерів, які довели, що все геніальне просто. Епізоди в хронологічному порядку розповідають про розвиток промислового дизайну, про винаходи, які змінили сучасне життя. Ніхто не знає, хто придумав металеве вушко для відкривання консервної банки, але всім дуже зручно ним користуватися.

Flatland: The Movie, 2007

Пригодницький гостросюжетний короткий фільм про життя у двомірному світі квадратів та трикутників на площині. За мотивами роману класика-фантаста Едвіна Еббота. Зацікавить дизайнерів, які втямили, що все наше життя — це боротьба за розміщення простих геометричних форм під правильним кутом і у правильному місті.

Також є аналогічний фільм Flatland: The Film, створ��ний за тією ж роботою Еббота. І він є у відкритому доступі на Youtube.

Дух Баугауза (Vom Bauen der Zukunft — 100 Jahre Bauhaus), 2018

Фільм створений як частина мультимедійного проекту до 100-річчя Баухауза. Розповідає про школу, її внесок у сучасну культуру й історію просторового мислення. У картині розгортається дискусія навколо майбутнього розвитку міст та громад, доступного житло, та зроблених помилки, які варто переосягнути, аби уникати їх у майбутньому.

Про дизайн. Аби надихнутися красою

“Колір гранату” Параджанов

“Земля” Довженко

My Generation (2017) про 60-ті

Меланхолія

Shirley: Visions of reality

“Космічна Одісея” Кубрик

Play Time

Відродження (Renaissance), 2006

Цей фільм хочеться виділити окремо. Графічний роман, що ожив, в якому кожна окрема сцена викликає захоплення. По-перше, це гостросюжетний детектив (у Парижі 2054 року), по друге – графіка надзвичайна. Незважаючи на те, що Відродження було створене більше 10 років тому, воно все ще виглядає цікаво і навіть футуристично. А ще, дивлячись, можна відстежувати вплив тенденцій та розвиток дизайну.

[omgrostisslav]

4 способи використання смужок в дитячій спальні

Дізнайтеся, як використовувати прості смужки, щоб зробити простір креативним та барвистим і привабити вашого малюка.

Смужки - це універсальний та грайливий спосіб оживити дитячу кімнату - чи поділяючи простір братів і сестер вертикально у контрастних кольорах, чи просто створюючи тихе середовище з більш м’якими відтінками.

Читайте далі, щоб дізнатись кілька чудових ідей, а потім перегляньте навчальне відео про те, як малювати простими смугами.

Різноманітність через вертикальні лінії

Якщо ваші діти живуть в одній кімнаті і не згодні з вибором кольорів, розділіть кімнату на стильні смужки. Таким чином обидва діти зможуть назвати частину кімнати власним простором.

Отримав натхнення? Дізнайтеся, як створювати смуги, використовуючи простий метод смужки та крейди.

Творчий куточок

01.2 Навчальний простір дитини із зеленими смужками

Визначте частину спального місця дитини товстою смужкою і створіть для нього крихітний простір для рукоділля. Чому б не використовувати залишки фарби і не створити тут відповідні меблі?

Зелений відтінок у просторі для творчості дає енергію та освіжає - це чудове середовище для розкриття їх художніх здібностей!

Як ви вважаєте, чи потрібні інші форми? Подивіться, що ви можете зробити з колами 4 способи використання кіл у дитячій спальні та геометричні фігури 4 способи використання геометричних фігур у дитячій спальні .

Всі наші фарби доступні як миються та стійкі фарби Sadolin Easycare (https://www.sadolin.ua/ru/products/easycare). Завдяки технології стійкості до забруднень, яку вони використовують, вони ідеально підходять для дитячих спалень. Тут ви можете побачити, наскільки вони стійкі

Куточок для читання з трохи драматизму

01.3 Куточок спальні в смужку

Всі діти люблять слухати історії перед сном, тож створіть для цього затишний куточок. Виберіть один-два кольори, які будуть виділятися з кольору стін. Якщо ваші стіни нейтральні, фарбуйте кут яскраво, а якщо він темніший, фарбуйте злегка. А який результат? Ексклюзивний фон, який забезпечує глибину і створює ідеальне місце для скручування волосся з дитиною.

Потрібні ідеї, яку фарбу вибрати? Перегляньте короткий посібник нашої улюбленої дитячої спальні Улюблені кольори дитячої спальні .

Проста смужка

01.4 Проста смужка

Шукаєте швидкого оновлення стін дитячої кімнати? Одна кольорова смужка на всі стіни кімнати буде використовувати мало фарби і витрачати мало часу, що повністю змінить кімнату.

Щоб економно економити невеликі місця, див наші поради та підказки для створення надихаючих дитячих спалень.

Якщо ви хочете використовувати смужки на більш високому рівні, подивіться, як створити кімнату з темою автомобіля за допомогою завантажуваних трафаретів.

https://www.sadolin.ua

[prolisokblog]

Відкрито виставку робіт дитячої творчості «Весняний водограй»

У відділенні надання соціальних та реабілітаційних послуг для дітей з інвалідністю Територіального центру соціального обслуговування Святошинського району м. Києва 29.03.2021 відкрито виставку робіт дитячої творчості «Весняний водограй». На виставці представлені роботи, виготовлених різними техніками та з різноманітних природних матеріалів. Основна мета виставки створити цікаві ідеї із природного матеріалу, розкрити творчий потенціали наших вихованців, об’єднати спільною діяльністю родини ... Читати далі »

[skrynya-handmade]

Скетчбуки, блокноти для творчості📖

Скетчбук - це блокнот або альбом для креативних ідей - малюнків, ескізів, коллажів, нарисів, заміток. Яскравий блокнот стане вірним супутником творчій людині для втілення своїх заповітних бажань. https://skrynya.ua/catalog/notebooks/notebooks-drawing

Форма і розмір блокнота можуть бути абсолютно різні - від маленького кишенькового блокнотика, до великого альбому, в якому вмістяться найсміливіші задуми, ідеї і думки. Це хороший подарунок як для початківців так і для професійних художників.

#handmade_ua #madeinukraine #ручнаробота #виробиручноїроботи #блокноти #блокнотидлямалювання #скетчбук #скетчбуки

[frnkieroukraine]

Епізод подкасту Casual Interactions #5 – переклад (6/2/19)

[інфопост про подкаст] (посилання на переклад попереднього епізоду)

Епізод #5: "Містер Малорт і Лісовий Кіт" (06.02.2019)

Джон “Хембоун” МакҐуайр (ДМ), Френк Аїро (ФА), Шон Саймон (ШС)

 На початку епізоду хлопці куштують лікер і пиво, які ФА привіз із Чикаго: "Щойно повернувся звідти, був там кілька тижнів," – і ми з вами знаємо, з яких причин: наприкінці жовтня 2018 він записував новий альбом у студії Стіва Альбіні, що знаходиться в Чикаго. (Ну а Стів Альбіні, нагадуємо, був продюсером збірки FIATP Keep The Coffins Coming, і ви можете більше дізнатися про нього у нашому перекладі одного інтерв'ю з ним та Аїро ще від вересня 2017. І так, верещати дозволяється.) Тож цей епізод був записан��й ще на початку листопада. Лікер Jeppson's Malört, як виявилося, дуже несмачна штука, і ФА познущався над хлопцями. Іншим напоєм було кореневе пиво WBC Goose Island, яке всіх врятувало. ФА каже, що воно йому настільки сподобалося, що він купив 14 ящиків і привіз із собою в Нью Джерсі, бо це пиво більше ніде не можна купити, крім штатів на Середньому Заході.

Далі ДМ пояснює, що темою цього епізоду буде творчий процес, і що цього разу вони трохи більше поглибляться у його деталі, і також дадуть більше можливостей ШС поговорити про його процес із коміксами та письменством, бо минулого разу він не був дуже балакучим.

ФА жартує, що творчий процес насправді дуже нагадує жахливий смак лікеру Malört. Бо коли тобі вдається відтворити саме те, що ти почув у голові, й ти пишаєшся тим, що вийшло, то це неймовірне відчуття, це кайф; а коли щось у цьому процесі йде не так: чи ти забув те, що спало тобі на думку раніше, чи в тебе просто якось не виходить – то почуваєшся так, ніби щойно випив той бридкий лікер; погано, нещасливо.

ШС каже, що творчий процес схожий на біполярний розлад в тому плані, що тебе завжди ніби кидає від манії до депресії: від хороших відчуттів щодо того, що ти створюєш, до поганих. ШС: "Коли ти під цим кафом, коли ти почуваєшся добре, на наступний день чи навіть наступної години може статися щось таке, що змусить тебе сумніватися, і тебе відкине на абсолютно інший бік спектру." Хлопці погоджуються, що справді іноді бувають моменти, коли пишеш щось (чи це музика, чи книга, чи картина) і тобі подобається, а потім слухаєш/дивишся на кінцевий результат і це виявляється повним лайном. Тим не менш, коли тобі вдається створити щось, чим ти задоволений і пишаєшся, то це неймовірне відчуття, яке не отримати ніяким іншим способом, окрім творення чогось свого. ФА додає, що саме унікальність відчуття, напевно, і є причиною того, чому вони всі продовжують цим займатися, "наздоганяти" цей стан.

ФА згадує своїх батька й дідуся, які були барабанщиками, і тому він у дитинстві часто відвідував їхні концерти в ресторанах і клубах. Він також розповідає, що у випадку з дідусем це міг бути якийсь таємничий "ресторан" у лісі, що дивно, але прикольно, як зауважує ШС. ДМ додає, що батько й дід Френка дуже круті барабанщики і знають свою справу, і називає їх "котами", що, напевно, в сленгу могло би означати "знавці своєї справи"… Енівей, звідси назва епізоду "Лісовий кіт". Та ФА продовжує…

ФА: "Коли я сказав їм, що теж хочу стати музикантом, грати в гурті, перше, що вони мені відповіли, було: "Не треба." *сміється* Найперша порада: "Ніколи не роби цього…" Але другою порадою було ось що: "Гаразд, якщо ти попри все хочеш цим займатися, то ти маєш знати: існує музика й існує музична індустрія, і дуже часто вони не мають нічогісінько спільного". І я думаю, що це також впливає на творчий процес. Я маю на увазі, коли сам пишеш, то це саме музика, а коли вже показуєш це комусь іншому, це стає музичним бізнесом. Адже тоді починає враховуватися те, що саме з твоєї творчості ціниться комерційно, що сподобається масам, що приверне чиюсь увагу… Ти ніби псуєш увесь творчий процес, псуєш сам вид мистецтва тим, що взагалі показуєш це комусь. Але ж так сильно хочеться подобатися людям, аби те, чим ти займаєшся, цінувалося… і якщо ти не будеш обережним у цьому процесі, ти можеш загубити свій первинний шлях, первинну ідею, і тоді хтось інший почне вирішувати, що тобі робити."

ДМ підтверджує, що важко показувати комусь свої твори, і питає в ШС, з якого часу він пише комікси, і той відповідає, що він, напевно, почав робити це настільки давно, що й не пам'ятає.

ДМ: "Коли ми опублікуємо цей епізод, то у Шона вже вийде чотири випуски його коміксу Wizard Beach для BOOM! Studios. І дуже важливо зауважити, що ті комікси, які Шон пише, зовсім не є традиційними коміксами."

ШС: "Я намагаюся не повторювати того, що вже було зроблен�� раніше. Я думаю, що якби я так робив, то це би зовсім втратило сенс. Ще, враховуючи те, про що ви, хлопці, щойно говорили… Я просто подумав, що коли вже так довго цим займаєшся, то доходиш до точки, де просто думаєш: "Чхати на всіх. Не всім же буде подобатися те, чим я займаюся, правильно?" Тож я і всі люди в моїй команді: редактори, художники, колористи і шрифтисти – ми всі розуміємо, що, поки ми задоволені тим, що ми робимо, це все, що має значення. І от як коли ми з вами грали в гурті, ми випустили наш альбом… Яка різниця, про що подумає той чи інший? Адже насправді важливо саме те, що нам самим це подобається. Саме в цьому і полягає моя мета, і це те, що змушує мене рухатися вперед."

ФА: "Тож коли ти пишеш власну історію і керуєш процесом, чи ти зважаєш на те, що кажуть інші з команди, типу художники, колористи тощо?"

ШС: "Звісно."

ФА: "Тобто цей процес можна назвати співпрацею?"

ШС: "О так, комікси дуже колаборативні. Тому дуже важливо знайти людей, які тобі підходять. І я думаю, що у випадку з кожним коміксом, над яким я працював, уся команда – колористи, художники, редактори… Думаю, спочатку важливо донести до них свою ідею. А потім важливо, аби вони побачили, що ти збираєшся зробити, і почали допомагати тобі дістатися туди. Вони не намагаються контролювати це чи змінити щось, вони просто допомагають тобі дістатися туди, куди ти сам хочеш. І мені пощастило мати саме такий процес з багатьма командами.

І знаєте, я поки що займаюся тільки власними історіями і не зацікавлений у роботі над мейнстримними [типу з персонажами, які вже були створені кимось раніше, наприклад, історії про Людину-павука], бо мені здається, що, як тільки починаєш працювати нам мейнстримними коміксами, з'являється ще десяток людей, які вказують тобі, що ти можеш і що не можеш робити, і тоді це вже навіть не твій власний комікс…"

ФА: "Так… Я можу уявити, як доводиться обмежуватися певними правилами, коли працюєш із уже придуманим чітким персонажем…"

ШС погоджується, і ДМ запитує в нього, наскільки процес створен��я коміксу схожий на написання пісень у гурті. За думкою ДМ, це зовсім різні речі: адже коли ти в гурті, то ви всі в одній кімнаті разом, і прямо на місці придумуєте щось нове, і одразу показуєте це один одному; а коли пишеш комікс, то сидиш собі в кімнаті перед комп'ютером наодинці й ніхто не "втручається" у твій власний процес, ніхто на тебе не дивиться під час цього. Тим не менш, ШС перечить цій думці…

ШС: "Цікаво, бо я насправді дуже часто сприймаю процес із коміксами так само, як участь у музичному гурті; для мене це дуже схожі речі. Наприклад, я приходжу на репетицію з рифом, який я написав, і Френк такий: "Добре, я ось такі акорди гратиму під це," – і Хембоун: "А я отаку бас-партію гратиму." Те саме відбувається з коміксами, бо я приходжу з цією ідеєю – чи це щось невелике, чи повна історія – і тоді всі збираються разом… Просто у випадку з гуртом це відбувається швидше, бо це не відбувається через електронну пошту і всяке таке, як з коміксами. Думаю, це дуже схожі формати. Всі співпрацюють один з одним, додають власні ідеї… Тільки метою для всіх має бути те, що всі зроблять спільне творіння настільки хорошим, наскільки можуть. Бо якщо хтось починає бути надто егоїстичним, пхати свої ідеї всюди, то він має піти."

Всі погоджуються.

ФА: "Я ще думаю, що це завжди було пасткою для молодих творців. Адже просто якщо ти написав це, то це не значить, що воно має бути в цій пісні чи в історії."

ШС: "Звісно." ДМ: *сміється*

ФА: "Адже буває, що доходить до такого: "Оу, ця пісня триває 27 хвилин. Ми поверталися до того головного рифу 16 разів."

*жартують далі та сміються*

ШС: "Але це щось таке, чому ти вчишся із часом… у будь-якому форматі. Ти просто не можеш бути настільки прив'язаним до своїх ідей, своєї креативності. Адже, знаєте, можна було розпочати з цього, але воно призвело до чогось іншого… Розумієте, про що я?"

Всі погоджуються. ДМ запитує у ШС, чи відчувається по-різному те, що він пише кожний новий комікс для нового видавництва, наприклад, для Dark Horse він писав The True Lives Of The Fabulous Killjoys і Neverboy, потім Art Ops для Vertigo і тепер Wizard Beach для BOOM! Studios – чи відчувається це так, ніби він грає з новим гуртом, коли починає працювати з новим редактором чи художником. ШС підтверджує, що робота з різними людьми звісно ж відчувається по-різному, і пояснює, що саме через це тобі варто познайомитися з цими людьми заздалегідь, навіть якщо їх порадили твої колеги. Треба мати якусь історію з цими людьми, і можна почитати комікси, над якими вони працювали раніше, аби дізнатися про них більше і зрозуміти, зійдетеся ви чи ні, і що буде працювати в цій команді, а що не буде. ШС: "Якщо я буду працювати над історією як-от Neverboy, де розповідається про уявного друга, з кимось, хто раніше працював тільки над коміксами про війну, то це не спрацює." Та ДМ згадує, що якраз у випадку з Neverboy ШС співпрацював із Тайлером Дженкінсом, що раніше працював над коміксом Peter Panzerfaust, а він якраз із воєнною темою. ШС: "Точно, тут цікаво, до речі… Бо іноді можеш побачити чиюсь роботу і подумати, що це і є все, до чого ця людина прийшла, але… Взяти от якогось гітариста, Рей Торо, наприклад, він просто рве всіх із тією гітарою, але в той же час він може повернутися й зіграти якусь класику… розумієте?" Далі ШС і ФА погоджуються, що можна помітити, наскільки людина різностороння, і це може збагатити творчий процес.

Далі ФА ставить цікаве запитання. Він пояснює, що у випадку з музикою ти випускаєш альбом, а потім тобі доводиться відтворювати ті ж пісні кожної ночі в турі, тобто в тебе з'являється безліч можливостей розширяти вже записані пісні, додавати щось нове до них, щось змінювати – буквально продовжувати писати їх по мірі того, як ти туриш. І йому цікаво, чи сумує ШС за такою можливістю, коли він тепер пише комікси й у цьому форматі такого нема, чи ж навпаки йому подобається, що він створює щось максимально хороше і йому не треба хвилюватися з того приводу, аби відтворювати це перед людьми наживо кожного дня. ШС відповідає, що йому здається, що в обох випадках є плюси й мінуси; і що є люди, які після того, як випустили книжку чи альбом, відчувають себе так, ніби цей твір їх визначає, та насправді це не так, адже це просто одна з речей, якими ти займався, і ти можеш робити що завгодно після цього. Він також додає, що на деяких людей впливає ще той фактор, що якийсь їхній твір отримав кращі оцінки критиків, і тоді вони просто стають нещасними, хоча можна просто йти далі та робити щось інше, щось нове. ФА пропонує уявити, що ШС довелося б "відтворювати", наприклад, третій випуск Neverboy кожної ночі в турі, та запитує, чи змінювався б він тоді та розвивався. ШС: "��вісно," – і тоді ФА запитує, чи сумує він за такою можливістю, тепер працюючи у форматі коміксів…

ШС: "Певно так… Знаєш, цікаво, бо випадку з коміксами також є кілька способів їх писати: хтось заздалегідь намічає повну історію і тільки потім починає писати , а хтось розвиває сюжет по мірі того, як пише новий випуск кожного місяця. До того ж в коміксах існують певні обмеження: 22 сторінки на випуск, обмежена кількість панелей на сторінці – і часто такі "розмітки" можуть збагатити творчий процес, але в той же час ти не можеш створювати що завгодно у такому форматі, як міг би, якби просто писав все підряд. Але в той же час завдяки цьому всьому ти знаєш, як саме процес буде йти і де це закінчиться, ти знаєш, куди історія спрямована… Це як грати джаз у клубі."

(Smoke Rings – приклад однієї з пісень, які дуже розвивалися під час виконання наживо.)

ФА: "Я іноді люблю використовувати обмеження як спосіб віднайти натхнення; іноді це може допомогти із процесом. Наприклад, чи зможу я написати цю пісню, використовуючи тільки 8 нот? *сміються* Просто пробуєш щось таке, аби побачити, до чого це тебе приведе. Можливо, в результаті ти порушиш це "правило", але воно може привести тебе до чогось цікавого."

ДМ: "Це як виклик самому собі, випробування. Не просто куплет-приспів-куплет-бридж і все."

ФА: "Так, ніби сам собі створюєш вправи і спостерігаєш за тим, куди це приведе тебе."

ШС: "Іноді найкращі речі виходять з того, коли ти ніби застряг десь і вирішуєш, як тобі вибратися."

Всі погоджуються.

ФА: "Шоне, коли ти пишеш комікс і тобі треба написати том із 6 випусків, чи знаєш ти, як історія закінчиться, чи ти просто починаєш писати й на ходу вирулюєш?"

ШС: "Ні, якась ідея закінчення в тебе має бути, просто іноді, поки пишеш, вона може змінюватися. Я думаю, що якщо ти з самого початку не знаєш, яким буде закінчення, то коли ти закінчиш, тобі потім доведеться повертатися і багато чого редагувати. І деякі люди так роблять. Просто зазвичай, коли пишеш комікси для цих видавництв, у тебе є певні дедлайни і ти не маєш можливості вільно писати 6 випусків і побачити, куди це тебе приведе, а потім повернутися і все відредагувати. Я знаю, що, наприклад, Стівен Кінґ так робить: він придумує якусь ситуацію, одразу записує її повністю, а як закінчить, починає все редагувати; тож часто його перші записи зовсім не схожі на кінцевий результат. З коміксами таких можливостей нема, бо є чіткий розклад: ти маєш вчасно п��дати сценарій, адже художник має почати малювати, а потім колорист – і якщо ти не зробиш так, то той не отримає зарплатні, той не отримає… Це просто такий потік…"

ФА, ДМ: "О боже, напевно, це такий стрес." *ФА сміється*

ФА: "Особливо для мене, бо я абсолютний покидьок у таких справах." *ШС сміється* "Бо я буду мучити пісню до останньої секунди і всі почнуть мене ненавидіти за це, а в останній момент я повернуся до її первинного варіанту."

*сміються*

 ШС зазвичай пише короткі історії, тільки один том на 6 випусків, і ДМ цікавиться, чи він робить так тому, що йому це подобається, і той відповідає, що розповідав би ті історії ще коротше і що вважає, що це супер, коли ти можеш розповісти історію лише на 8 сторінках, наприклад. ДМ підкреслює, що іноді саме короткі історії найкращі, і що любить те, як ШС пише. Під час розмови ШС також повідомляє, що він планує писати прозову книжку теж, і зараз навіть працює над дечим. Далі хлопці також обговорюють, наскільки це різні речі: комікси та проза – адже у коміксах головний фокус на зображуваному, і, за словами ШС, писати комікс – ніби писати п'єсу чи сценарій до фільму, бо треба бути лаконічним та дуже чітким; а у випадку з прозою ти маєш тільки слова для того, аби описати, що відбувається і як воно виглядає, і одна з цікавостей цього формату полягає в тому, що можна віднайти багато різних способів для описання чогось, експериментувати із виразами. ДМ додає, що в такому випадку письменникові ще треба ніби бути художником теж, адже він дає слова – певні інструменти – читачеві для того, аби той сам намалював картинку у своїй уяві.

ФА здіймає тему інтерпретації мистецтва – як історій, так і пісень, наприклад, - і що часто це класно і цікаво, коли люди по-різному сприймають твій твір, знаходять власне тлумачення цьому. ФА: "Але коли вони абсолютно неправильно це розуміють, ти такий: "Ні, не так! Дідько!" – всі сміються. ДМ: "Я не злий, я просто розчарований." ФА: "Розчарований твоєю уявою." Сміються. ШС пізніше додає, що якщо ти все-таки надто абстрактний у розповіді своєї історії, тоді ти не справляєшся зі своєю роботою. Типу, якщо абстракція і всякий сюрреалізм це твоя мета, то добре, але якщо ти хочеш розповісти історію і люди зовсім не розуміють цього, то це значить, що ти не можеш робити це добре. ДМ ще розповідає, як це класно, коли розумієш всю історію, все, що там відбувається, і тобі все подобається, і все це добре.

ШС: "Штука ось в чому: чим простіше історія, тим більше в тебе є місця для усіляких абстрактних речей. Якщо в тебе була б ця величезна складна історія, то було би набагато важче це робити."

ФА: "Думаю, музики це теж стосується. Ти просто починаєш надто багато клопотатися і тоді втрачаєш увесь намір та силу твору."

Ще трошки жартів і епізод закінчується…. :)

(посилання на переклад наступного епізоду)

[ukr-au-ideas]

Флаф — Частина 1

Зізнання в коханні

А ніколи не ходили на побачення, і коли Б їх запрошують, А не розуміють, що робити

А і Б спостерігають захід сонця разом

А вчать Б танцювати

Пропозиція одружитися (можна в Дії)

А і Б організовують вечір настільних ігор

А завжди мріяли відкрити книгарню (кав'ярню, квітковий магазин), Б їм допомагають

А допомагають Б з новою твариною

А і Б працюють на волонтерській кухні разом

Діляться дитячими спогадами

А допомагають Б помити голову

А пишуть Б любовні листи

А і Б перший раз засинають разом

Гуляють разом осіннім парком чи лісом

Перший ранок разом

[pokrovworld-blog]

Цивілізація та Культура у філософії Освальда Шпенглера

Освальд Шпенглер (1880-1936) - німецький філософ, історик, культуролог, один з основоположників сучасної філософії культури. Автор оригінальної концепції циклічного розвитку культури. Виділивши в історії цивілізації ряд унікальних, проникних культур, вважав, що будь-яка з них існує 1000 років, після чого вироджується, перетворюючись на цивілізацію - «бездушний інтелект» або «масове суспільство». У своїй головній роботі «Занепад Європи» - Шпенглер вказує на неминучість майбутнього руйнування західної (європейської) цивілізації .  Шпенглер нескінченно учений, він сам говорить, що зроблене ним відкриття запізнилося тому, що зі смерті Лейбніца жоден філософ не володів усіма методами точного знання. Математика і фізика, історія релігій і політична історія, всі мистецтва, особливо архітектура і музика, долі народів і культур - все це дивно сплітаючись один з одним, складає єдиний предмет шпенглеровских роздумів. Шпенглер перетворився на філософа і пророка, ім'я якого було в усіх на вустах. Тільки у 1921-1925 роках і лише в Німеччині вийшло 35 робіт Шпенглера і про його творі. У "Занепаді Європи" сформульована оригінальна культуро-філософська концепція автора, про яку до сих пір ведуться теоретичні суперечки. Базовими поняттями для цієї концепції є культура і цивілізація, які німецький теоретик розуміє нетрадиційно, вкладаючи в ці два слова особливий сенс. Не можна зрозуміти висунуті Шпенглером положення, не розібравшись у використовуваних їм термінах. Варто зауважити, що історико-культурна концепція Шпенглера будується на порівняннях, співвіднесенн�� і, здебільшого, антіномічном протиставленні "культури" і "цивілізації" . У той же час справедлива критика традиційних теорій, дослідження сучасної соціокультурної ситуації, спроба проаналізувати витоки культурної кризи роблять «Занепад Європи» надзвичайно актуальним. Щоб визначити, який сенс О. Шпенглер вкладає в терміни" культура "і" цивілізація ", побачити взаємозв'язок між цими поняттями , необхідно виявити їх місце в його концепції. 1. Образ, символ і стиль культури Ключем до розуміння всесвітньої історії культури, з точки зору вченого, виступає символ. Для того щоб відтворити дух епохи, пише він, недостатньо лише проілюструвати історію тими чи іншими подіями, пам'ятками, творами мистецтва. Необхідно з'ясувати більш глибоку взаємозв'язок форм культури, які сприймаються як символ. «Народи, мови та епохи, битви та ідеї, держави і боги, мистецтва і твори, науки, правові відносини, господарські форми і світогляду, великі люди і великі події є символами і підлягають як такі тлумачення» . У кожній культурі і в кожній історичній епосі існує свій символ, що представляє її знак. Символи і знаки створюють образ культури, за особливими законами складаються в ціле, яке відтворює зовнішність епохи . Власна «ідея» кожної культури, про яку говорить Шпенглер, зовсім не аналогічна ідеї культури, як її розуміє, наприклад Гегель. Якщо у Гегеля первинної була логіка, то у Шпенглера первинною є душа культури. Велике значення має, який сенс у Шпенглера набуває термін «душа» стосовно до культури. Для нього термін «душа культури» є яскрава і в той же час точний вираз тієї обставини, що підстава культури несвідомих до розуму. У кожної культури є своя власна душа, що реалізується в безлічі індивідуальних життів. Душа кожної культури унікальна і не може бути до кінця виражена раціональними засобами. Тому так важко вникнути у внутрішній світ людей іншої культури, зрозуміти природу їх символів, почуттів, вірувань: «Кожній великій культурі притаманне таємна мова світопочування, цілком зрозумілий лише тому, чия душа цілком належить цій культурі» . Усі культури характеризуються обмеженою тривалістю в історії і замкнені в собі самих. Вісім великих культурно-історичних типів займають своє місце на карті світової історії: єгипетська; вавілонська; індійська; китайська; греко-римська (аполонічна); візантійсько-арабська (магічна); західноєвропейська (фаустівська); народів майя. В історії формується «російсько-сибірська культура». ��ультури володіють загальною структурою, але мають індивідуальний стиль і образ. В історії не можна виявити такі абстракції, як форми мислення взагалі, держава взагалі. Шпенглер вважає, що кожна культура має своє власне природознавство і навіть свою унікальну природу, т.к. природа сприймається людиною через культуру. Таким чином, Шпенглер називає культурами певні суспільні освіти разом з їх характерними особливостями. Кожна нація, на його думку, наділяє людей своєю ідеєю, своїми пристрастями, своїм життям, і всі культури «строго прив'язані протягом свого існування» до тих країн, які послужили основою для їх виникнення. Культура для О. Шпенглера жива істота вищого порядку, яке виросло «зі своєю піднесеною безпечністю», «подібно квітам у полі». 2. Душа культури Виходячи їх принципу символіки культур, Шпенглер пропонує опис аполлоновскої, фаустівської і магічною душі . Аполлоновский вчений називає душу античної культури, яка обрала чуттєве тіло ідеальним типом простору. До цього типу їм віднесені скульптура оголеного людини, механічна статика, чуттєві культи олімпійських богів, політично ізольовані грецькі міста. Античний храм, античний рельєф, замкнута колонада лише підкреслюють контури обсягу, священне встановлення кордонів. Множинність окремих тіл вимагає аналогічного світу богів - такий сенс античного політизму. Аполлоновская душа Греції - це тілесність, статичність, природність, закінченість, це світ, чужий всякої динаміці та історії, всякому пориву до нескінченного, безмежного і потойбічного. Фаустівська душа втілена в західноєвропейській культурі, народилася в X-му столітті разом з романським стилем у північних рівнинах між Ельбою і Тахо. Її символами стали мистецтво фуги в музиці, динаміка Галілея, католицька і протестантська догматика, великі династії епохи бароко з їх політикою, живопис, з'єднує простору за допомогою світла і тіні. Зодчество знаходить вираз у велетенських і готичних храмах . Це нове переживання світу повторюється в поезії і в релігії, сполучною учасників у магічну громаду. Магічна душа арабської культури між Тигром і Нілом, Чорним морем і Південної Аравією виражається в алгебрі, астрології і алхімії, мозаїках та арабесках, халіфат і мечетях, таїнствах і священних книгах перської, індійської, християнської релігії. У загальній історичній картині будь-якої культури може панувати тільки один образ - стиль цієї культури. 3. Цивілізація як занепад культури В основі кожної культури лежить душа, а культура - це символічне тіло, життєве втілення цієї душі. Але ж все живе коли-небудь вмирає. Жива істота народжується, щоб реалізувати свої душевні сили, які потім згасають зі старістю і йдуть у небуття разом зі смертю. Така доля всіх культур. Тривалість циклу розвитку культури Шпенглер визначає приблизно в 1000 - 1500 років . Кожна культура проходить вікові ступені окремої людини. У кожної є своє дитинство, юність, змужнілість і старість. Культура народжується в ту мить, коли з прадушевного стану вічно-дитячого людства пробуджується і відшаровується велика душа. Вона розквітає на грунті строго обмеженою місцевості, до якої вона і залишається прив'язаною, на зразок рослини . Смерть культури є вичерпання її душі, коли її зміст вже не надихають людей, звернених тепер не до здійснення культурних цінностей, а до утилітарним цілям і благоустрою життя. Цей період Шпенглер пов'язує з настанням епохи цивілізації. Цивілізація є неминуча доля культури, майбутній Захід не є безмежний рух вперед і вгору, по лінії наших ідеалів. Сучасність є фаза цивілізації, а не культури. У зв'язку з цим відпадає ряд життєвих змістів як неможливих. Як тільки мета досягнута, і вся повнота внутрішніх можливостей завершена і здійснена зовні, культура раптово закляк, відмирає, її кров згортається, сили надломлюються - вона стає цивілізацією. І вона, величезне засохле дерево в первісному лісі, ще багато століть може настовбурчується свої гнилі сучки. Цивілізація - це ті самі крайні і штучні стану, здійснити які здатний вищий вид людей. Шпенглер називав цивілізацією одряхліле культуру, реалізувати свої цілі, підійшла до кінця свого існування . У чому ж різниця між культурою і цивілізацією? Дуже добре відмінності між ними сформулював Н. ​​Бердяєв. Культура не розвивається нескінченно. Вона несе в собі насіння смерті, в ній укладені початку, які неминуче тягнуть її до цивілізації. Цивілізація, таки є, смерть духу культури динамічний рух всередині культури з її кристалізований формами неминуче тягне до виходу за межі культури. На цих шляхах відбувається перехід культури до цивілізації. Культура - є творча діяльність людини. У культурі творчість людини отримує свою об'єктивізації. Цивілізація - перехід від культури, від споглядання, від творчості цінностей до самого життя. І, нарешті: Культура-релігійна за своєю основі, цивілізація - безрелігійним. Культура походить від культу, вона пов'язана з культом предків, вона неможлива без священних переказів. Цивілізація є воля до могутності, до облаштування поверхні землі. Культура - національна. Цивілізація - інтернаціональна. Культура - аристократична, а цивілізація - демократична . То чому ж цивілізація, несуча людині соціальне і технічне благоустрій життя викликає в Шпенглера відчуття загибелі культури? Адже зберігаються прекрасні твори мистецтва, наукові досягнення, світ культурних символів. Шпенглер побачив більш глибоку і очевидну сторону справи. Культура жива до тих пір, поки вона зберігає глибоко інтимну, таємну зв'язок з людською душею. Душа культури живе не сама по собі, а лише в душах людей, що живуть смислами і цінностями даної культури . Якщо культура перестає притягувати і надихати людські душі, вона приречена. Для античності цей стан настало в римську епоху. Для Європи, пише Шпенглер, час занепаду прийде через 2000 років. Звідси Шпенглер бачить небезпеку, яку несе з собою цивілізація. Немає нічого поганого у благоустрої життя, але коли воно поглинає людину цілком, то на культуру вже не залишається душевних сил. Він нічого не має проти зручностей і досягнень цивілізації, але він попереджає проти цивілізації, що витісняє справжню культуру. Шпенглер не заперечує цивілізацію, але він і не людина «цивілізації», здатний відкинути убік старий «культурний непотріб» заради того, щоб комфортно почувати себе у світі буденних турбот. Звідси випливає його двоїсте світовідчуття, яку охарактеризував М. Бердяєв: «Своєрідність Шпенглера в тому, що ще не було людини цивілізації ... з такою свідомістю, як Шпенглер, сумним свідомістю невідворотного занепаду старої культури, який мав би такий чуйністю і таким даром проникнення в культури минулого. Цивілізаторської самопочуття і самосвідомість Шпенглера в корені суперечливо і роздвоєне. У ньому немає цивілізаторського самовдоволення, немає цієї віри в абсолютну перевагу своєї епохи над попередніми поколіннями і епохами . Відмова від культури відбувається нахабно і агресивно. Людина не відчуває бажання піднятися до висот культури, зробити зусилля, щоб її підняти. Він вимагає, щоб все було вирівняно до його похмурого рівня, а всяка витонченість, вишуканість і вихованість оголошуються непотрібними надмірностями. Висновки Отже, з усього сказаного можна зробити ряд висновків. Згідно з концепцією О. Шпенглера культура це набір якостей і структур, що має багато в чому ціннісну основу, прив'язаний до деякої нації якій країні і визначальний ментальність входять до неї людей. Культури мають локальний характер, що означає відсутність загальної спрямованості історичного процесу і безглуздість самого поняття людства. Зрозуміти культуру можна, вияви��ши її стиль, який, у свою чергу, виникає з ідейної основи, первинного символу «прафеномена». О. Шпенглер розглядає культуру, як над біологічний організм, закономірно проходить певні стадії розвитку. При цьому відбуваються пошуки засобів реалізації основної ідеї, виявляються історичні форми цієї культури. Цивілізація вихід та завершення цих пошуків, остання стадія розвитку. Вона характеризується послабленням впливу традицій, занепадом релігійності, зростанням міст, поширенням причинно-наслідкових (природних) поглядів на світ. Німецький мислитель шляхом ряду аналогій з культурами минулого доводить неминучу загибель Західної культури. «... Падіння Західного світу є ні більш, ні менш як проблему цивілізації». Європа давно вже перейшла в цивілізаційну стадію, і її остаточна загибель тільки питання часу. Цим О. Шпенглер пояснює всі кризові явища, що охопили сучасне суспільство. Глибока ерудованість, сміливо проводяться паралелі, широта, що розглядаються і майже поетична напруженість розповіді роблять обгрунтування висловленої в "Занепаді Європи" концепції надзвичайно переконливим. У Шпенглера - з його принципом культурно-історичного кругообігу та ідеєю відособленості культурних утворень - було безліч попередників. Специфічною і новою рисою теорії Шпенглера було додаток циклічної моделі не до народів, націй, держав і цивілізацій, а до культурно-історичних світів, розуміється дуже оригінально. Не треба думати, як це часто трапляється, ніби у Шпенглера мова йде про фізичну загибель культурно-історичного світу. Він продовжує існувати, але його мешканці вже не живуть повнокровним духовним життям, а ледь чисто біологічне існування. Внутрішнє багатство духу змінюється зовнішньої, гарячковою і навіть інстинктивної активністю. І постає питання: але хіба Шпенглер не наближався своїми твердженнями до істини? Чи візьметься хтось стверджувати, що в XX ст. людина живе більш багатої в духовному відношенні життям, ніж представник століття XIX? Хто може, аргументовано заявити, що в літературі, живописі, музиці, поезії люди західного світу в XX ст. створили більш видатні твори в порівнянні з минулим століттям? Звичайно, якщо щось і є безсумнівним, так це прогрес у науці і техніці.   Сергій Мацибора Read the full article

[trebarobota]

Дитячий Аніматор та ведучий. Сценарист. Golden Light Project Требования: харизматичність та вміння працювати з дітьми. 17-27 років, бажано б дівчину, але хлопців теж розглядаємо. Віддамо перевагу менш талановитим, але більш наполегливим і бажаючим працювати.    Обязанности: Складати та проганяти на репетиціях сценарії та программу. Обговорення програми з кліентами. Виїзд то проведення дитячих свят по Луцьку, та в інші міста.   Коротко про головне -  ми проект світлодіодних роботів. Останнім часом дуже часто звертаються за программою для дітей. По факту ми уже создали дитячу агенцію свята, є клієнти, потрібна людина яка візьме цю гілку бізнесу на себе. Даємо ідеї, фінанси, реалізацію, а головне людей які готові за це платити. Ви отримуєте готовий бізнес, просто потрібно в нього інвестувати свій час на трішки творчості. Всі деталі індивідуально.  Луцк | 06.01.2019 смотреть такие же вакансии

[telegid]

Сьогодні, 31 липня, Олег Винник святкує день народження! Прихильниці з його головного фан-клубу “Многосчастьевск” зняли спражнє німецьке кіно, щоб привітати артиста. Вони самі стали головними героїнями цього відео!

Олег Винник поддержал донорское движение

Традиційно щороку на день народження «Містера Щастя» найпалкіші учасниці фан-клубу співака «Многосчастьєвськ» готують для свого Маестро щось незвичайне, але цьогоріч їм захотілось вразити і здивувати по-особливому. Тим більше, що саме у 2020 році офіційному фан-клубу Олега Винника «Многосчастьєвськ» виповнюється 5 років, тому подарунок також хотілося «ювілейний» та ексклюзивний!

Олег Винник развенчал мифы о собственной музыке

За словами «головної» прихильниці Валерії Барон, виникла ідея зробити кавер-версію на вже популярну пісню співака. Так, у відеокліпі з’явились спеціальні гості – зірки ювілейного телепроекту «Х-Фактор» – гурт Romax, який прославився на шоу виконанням оригінальних каверів на пісні Олега.

Музичний супровід для відеопривітання був обраний відповідний. Як з’ясувалось, свого часу співак написав і присвятив усім своїм прихильницям хіт «Пчела Майя». Тому засновники спільноти «Многосчастьєвськ» вирішили знімати привітальне відео саме на цю пісню – Гімн усіх фанаток Винника! Але навіть тут поціновувачі творчості «Містера Щастя» відзначились оригінальністю.

This slideshow requires JavaScript.

Протягом декількох тижнів найвідданіші фанатки Винника займались акторською майстерністю, німецькою мовою, танцями і… бджільництвом. Для цього «вовчицям» навіть довелось пройти курси практичного бджільництва для пасічників-початківців.

А втілив всі «божевільні» ідеї прихильниць Винника режисер Роман Гамкало. «Зізнаюсь, що спочатку до мене звернулись з проханням відзняти привітальне лірик-відео, – сміється Роман, – але коли я прочитав попередній сценарій… зрозумів, що буде невеличке німецьке кіно. Так і вийшло!»

Дивимось:

Олег Винник отримав від своїх “вовчиць” неймовірне відеопривітання з днем народження Сьогодні, 31 липня, Олег Винник святкує день народження! Прихильниці з його головного фан-клубу "Многосчастьевск" зняли спражнє німецьке кіно, щоб привітати артиста.

[beautifuldq]

Світ ловив мене та не спіймав

Досить своєрідний, я б навіть сказав ліричний вислів відомого українського філософа та письменника - Григорія Сковороди. Що б могли значити ці слова? Чому саме світ його ловив, а не він гнався за ним?

Крізь призму сьогодення іноді важко розуміти ті чи інші слова, чи писання людей, які жили століття тому, а що вже говорити про тисячоліття? Як нам розуміти що насправді мали на увазі автори, наприклад, тих самих античних драм чи священних писань? Правильно - ніяк. Нам лише залишається здогадуватися якого значення слова і вирази, які ідеї та теми сюжетів. Як казала Л. Костенко: "бо всі слова були уже чиїмись". Дійсно, чисту неповторність в своєму роді уже складно знайти, бо все нове - давно забуте старе. І от Сковорода - відома постать 18 ст., слідом за великим Сократом твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині.

З-поміж широкого спектру філософських ідей він зупинився на етико-гуманістичній проблематиці. Сковорода звеличував істинно людське, духовне начало особистості. Усе життя мислителя - це пошук шляхів досягнення істинного людського щастя. Особливостями художньої й філософської творчості Г.С. Сковороди є діалогізм і образно-символічний стиль мислення, співзвучний його епосі.

Мене цікавить наступне: що хотів сказати цим Сковорода і як можна власне розтлумачити даний вислів?

З дитинства мені казали і в школі, і вдома, що задля того, щоб стати особистістю, необхідно сплетіння в єдине ціле двох складових. Це, по-перше, сама особистість з її гострим розумом, великою працездатністю, чітко поставленою метою, характером, амбітністю. По-друге, це сприятливе психолого-педагогічне середовище, яке плекає особистість.

Для початку, я б хотів зазирнути у минуле філософа. В першій половині життя Григорія Сковороди відбувається сплетіння першої та другої складових. Ось дивіться: народився у бідній козацькій родині 3-го грудня 1722 року в селі Чорнухі Полтавської губернії. А вже в 16 років він студент Києво-Могилянської академії. Києво-Могилянка – це було найсприятливіше психолого-педагогічне середовище задля того, щоб зробити Сковороду одним  з найосвіченіших людей свого часу. Він досконало володів латиною, церковно-слов’янською, німецькою та польською мовами; вивчав філософські твори античних та сучасних авторів. А подальше, ще й краще. Природа, як кажуть, не відпочивала на Сковороді: юнак мав чудові вокальні дані. І вже в 20-ть років сама цариця взяла його з Києво-Могилянської академії співати в своїй придворній капелі. Він міг жити в Петербурзі в розкоші, але ось тут-то внутрішнє «Я» особистості Сковороди ввійшло в конфлікт з психологічним середовищем. Дивакуватість Сковороди, небажання залежати від авторитетів «верхівки» світу роблять розлад в його душі, він знову повертається в рідну Києво-Могилянку.

Та загалом поки все йде гаразд, щодо  кар’єрного росту філософа й поета. В 28 років його інтелект зробив свою сприятливу справу, і він, за деякими даними чотири, а за деякими за три роки, був у складі посольської місії. Подорожував країнами західної Європи, пізнавав світ.

І ось тут знову його філософський незалежний дух, що прагнув до свободи, прагнув бути вільним, зробив свою справу: прагнення вільно жити породило багато конфліктів зі світом. Сковорода не став «окрасою монастиря», відхилив пропозицію цариці Катерини ІІ переселитися до Петербурга, обравши вільне життя. З 70-х років до самої смерті Сковорода остаточно стає мандрівним філософом і вчителем. Він пішки ходив Слобожанщиною та Лівобережжям, писав діалоги, читав та дарував їх друзям та усім, хто цікавився філософією життя. Навіть його єдине кохання було відкинуте Сковородою, бо ж дійсний філософ має бути один на один  з самим собою, щоб мислити над сенсом життя.

Григорій Савич Сковорода заповів вибити такий напис на свої могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав». І ці глибоко філософські слова в повній мірі відповідають дійсності: світ не зловив вільну козацьку душу, не закував її у золоті ланцюги безбідного царського життя! Душа поета та філософа все земне життя прагнула свободи, та й вільним птахом  відлетіла у вічність! У ХХІ столітті ім’я Сковороди було занесено до списку «Великих українців».

І от ми підійшли до того, як цей напис, цей крилатий вислів розтлумачило суспільство, судячи з життя філософа та його прагнень. З однієї сторони це вірна думка, а з іншої – скільки людей – стільки думок. Можливо, таки дійсно світ ловить нас, або ж нам лише так здається. На мою думку, немає нічого, що б могло нас спіймати, в решті решт, ніж ми самі. Принаймні з точки зору духовної складової людини, її відношення до самої себе. З власного досвіду можу сказати, що немає сильнішої думки, ніж самодумка. А що, як світ, у Сковороди, це не люди, не оточення, яке його поглинало, чи прославляло, не громадська діяльність і навіть не вчення, що як світ це і є Сковорода? Ми палко намагаємося все життя віднайти якісь істини: як з’явилося життя, хто нас створив, у чому сенс буття, що нас чекає після смерті, де справжній «Я» і т.д. І от останнє – «Я», той, хто живе в цьому тілі, в цю секунду продумуючи саме ці рядки. Я ріс, розвивався, пішов у школу, вирішив здобувати вищу освіту. Я живу, я дізнаюся про світ, але головна складова цього світу, все ж таки, я. Ні, це не означає, що все крутиться навколо мене, аж ніяк, але все що намагаюся найбільше – пізнати себе. Хто я? Щодня в пошуках і роздумах: яке моє призначення?

Гадаю, мій світ – це я, той, який зрештою і створює все навколишнє. Без моєї властивості аналізу і усвідомлення дійсності, по суті, не існувало б нічого, я б його не розумів. Людина завжди знаходиться в пошуку і це факт. З малечку ми шукаємо відповіді на найпростіші питання, виростаємо намагаємося пізнати світ дорослих, вчимося у них, поки самі не стаємо дорослими і що далі? Ми все ще не розуміємо безліч речей. Той відсоток знань, який ми набуваємо з часом все одно залишається краплею в морі. Як одного разу сказав мені один мудрий чоловік: чим більше ми знаємо – тим більше ми не знаємо. Розширення кругозору ще не дає гарантій що в цьому хаосі ми знайдемо суть і дізнаємося хто ми. Як пише один зарубіжний психолог та філософ, чиє ім’я, по суті, не має значення, але суть його слів така: краще ніколи не робити висновок про те, ким ми являємося, бо інакше це означає зупинку в саморозвитку. Ми робимо якісь конкретні умовиводи і уже не хочемо визнавати, що десь можливо існує істина, краща та ґрунтовніша за нашу, але це аж ніяк не гарант істинності, тому коли мене запитують: «Хто ти?», відповідь лежить на поверхні – «Я – людина». Все, це найконкретніша та найзагальніша відповідь. Важче відповісти на питання: «Хто ти для себе?»

Світ, якщо у вигляді мене, біжить за самим собою усе свідоме життя і ніколи себе не спіймає, бо ми ніколи нічого не знаємо напевно. Ми можемо створити певні ілюзії, надавати їм великої значимості і керуватися ними все життя, прожити так, ніби ми знали що робимо, як чинимо і все ж таки у відсутності конкретності є хороший зміст і поштовх рухатися далі.

Це була одна сторона моєї думки, бо в світі мало речей, які мають одне значення, а філософська думка апріорі не може рухатися в одному напрямку. І от, якщо тлумачити саме те, що мається на увазі в вислові мандрівного філософа, то й на це у мене є певні міркування. Ми часто намагаємося втекти від реальності, від думок оточення, не обтяжуватися буденними проблемами та дрібниця, бо саме наш розум не дає нам сприймати дійсність об’єктивно. І от для людини мислячої, яке шукає сенс істин немає нічого іншого, як постійний процес відштовхування від уже існуючих категорій і створення нових. Це уже природньо завдання філософа – мислити. І не буде нічого вірнішого як втікати від зовнішнього світу у свій єдиний та неповторний, де залишається одне незмінне правило: я мислю – я існую, а оскільки я існую, то теоретично можу створити вагомі речі для суспільства, як от Сковорода намагався створити як для українців так і для всього світу. Натомість він вважав, що світ за ним женеться, хоча, як на мене філософ – уже цілий світ, бо воз’єднується з природою, задля створення чогось нового, з природою буття, хоч і воно нам залишається незрозумілим в деякій мірі.

І на завершення хочу додати, що світ ніколи не буде намагатися нас спіймати, якщо ми від нього не будемо намагатися втекти, усвідомлюючи що ми – цілий світ, бо його бачимо, трактуємо, аналізує, оцінюємо і живемо.

[creativemorningslvv-blog]

6 запитань про CreativeMornings/Lviv

Спільнота креативних жайворонків у Львові розширюється, і  на кожному нашому наступному заході ми бачимо все нові й нові обличчя. Тож для новачків і всіх, хто ще приєднається до родини CreativeMornings (далі – СМ), розповімо докладніше, хто ми і чому вам варто бути з нами.  

1.   Що таке CM?

CreativeMornings — це серія безкоштовних сніданків-лекцій для креативних людей. Творча спільнота міста збирається разом раз на місяць, у п’ятницю зранку, аби познайомитися, поспілкуватися і надихнутися 20-хвилинною лекцією на певну тему.

Такий формат зустрічей у 2008 році в Нью-Йорку запропонувала Тіна Рот Айзенберг. А на початку 2018 року представництва CМ були вже у 183 містах світу. :)  І хтозна, може, саме зараз, коли ви бачите ці цифри, десь у світі народжується ще одна креативна спільнота.

Першим містом України, яке приєдналося до креативного руху СМ, став Київ. У вересні 2016 року організатори провели дебютну зустріч. У травні 2017 року СМ зустрічали в Одесі, а в серпні 2017 – у Львові. Сподіваємося, цього року українська спільнота жайворонків поповниться новими представництвами. :)

Оскільки CM – некомерційний проект, то він не міг би існувати без глобальних партнерів –  MailChimp, Adobe, та WordPress.com.

Також кожне місто має своїх помічників – локальних партнерів, завдяки яким організатори проводять креативні зустрічі не тільки безкоштовно, а й смачно та затишно.  

2.   Для кого цей захід?

На це запитання можна відповіcти максимально коротко: для всіх! Відкритість – це одна з головних умов проведення зустрічей. Маніфест СM звучить так: “Everyone is creative! Everyone is welcome!” / “Кожен – креативний! Ми раді кожному!”.

Нам дуже приємно бачити на івентах дуже різних людей — від студентів до вже досвідчених фахівців найрізноманітніших професій, і не лише творчих. Тут збираються найпрогресивніші й найактивніші, щирі та відкриті люди, які мотивують і надихають.  

Ми раді бачити кожного!  

3.   Хто обирає теми?

Тему для кожного заходу обирає по черзі одне із представництв СМ. Наприклад, присвятити лютневу зустріч  темі – Commitment (зобов’язання) – запропонувала спільнота із Відня (Австрія).  

Візуальне оформлення теми розробляє дизайнер з того міста, яке запропонувало тему (так ми відкриваємо світу локальні таланти). Представники-волонтери в кожному місті самостійно обирають лектора, який зможе цікаво і нестандартно розкрити цю тему.

4.   Як дізнатися про наступну зустріч?

Креативні сніданки відбуваються раз на місяць – у п’ятницю. Потрапити на зустріч у Львові можна за попередньою реєстрацією. Її ми оголошуємо на сторінці CreativeMornings/Lviv у Фейсбук приблизно за тиждень  до самого заходу. Кількість місць на кожен захід – обмежена.  

Запрошуємо в наш яскравий Інстаграм. Там – найцікавіші фото та справжні емоції. :)

Ми завжди дуже просимо всіх бути відповідальними: якщо напередодні заходу у вас змінилися плани і ви не зможете прийти, звільніть, будь ласка, своє місце для іншого. Це можна зробити, натиснувши на кнопку «Звільнити квиток» праворуч від кнопки реєстрації на сторінці івенту.  

5.   Чому потрібно побувати?

Наводити аргументи у відповідь на це запитання ми можемо вічно. Але спробуємо вкластися в кілька.

По-перше, на зустрічах СМ ви зможете «зловити» багато ідей для свого професійного розвитку. Ми віримо в те, що ідеї літають у повітрі, і переконані, що в повітрі СМ їх у рази більше.:)  І навіть якщо тема зустрічі безпосередньо не стосується вашої професійної діяльності, ви неодмінно почуєте важливі кейси, які зможете застосувати. Ми перевіряли.

По-друге, ми запрошуємо найцікавіших лекторів і розкриваємо кожну тему із несподіваного боку. Прагнемо, аби виступ лектора був максимально корисним для кожного жайворонка. Наші гості діляться з вами найціннішим – своїм досвідом, своїми висновками, успіхами і, можливо, невдачами (а знати, як не треба робити, теж корисно).

По-третє, на наших зустрічах ви обов’язково познайомитеся з цікавими людьми. Перед лекцією та після неї ми організовуємо для гостей нетворкінг. І це унікальна нагода знайти не лише друзів та однодумців, а й партнерів, клієнтів чи, можливо, майбутніх роботодавців. Нагадаємо: у нас збираються представники дуже різних професій.

По-четверте, ви стаєте частиною світової спільноти СМ і можете переглядати лекції, які відбувалися в Нью-Йорку, Стокгольмі, Мілані чи будь-якому іншому місті із 183. На сайті спільноти, про який ми вже писали вище, ви знайдете представників СМ із різних міст. І саме участь у креативних сніданках може бути тим спільним фактом, що допоможе вам познайомитися. Можливо, це початок міжнародної дружби і співпраці.

Наостанок констатуємо факт, що після зустрічей наші гості виходять дуже натхненними. Вони поспішають поділитися новими ідеями, своїми відкриттями з друзями і колегами та надихають їх. І такого заряду креативу та творчості здебільшого вистачає не на один день, а аж до наступної зустрічі!

6.   Як вмовити свого керівника відпустити тебе?

Зустріч СМ хоч і ранкова, але після неї вам все-таки доведеться трішки запізнитися на роботу. Тому завчасно відпроситися в керівника не завадить. Як його переконати? Наведіть аргументи із відповіді на запитання 5 і будьте певні, що невдовзі ваш керівник сам нагадуватиме вам про наступні зустрічі чи, можливо, навіть складе вам компанію.

Чекаємо вас на наступних зустрічах CreativeMornings/Lviv. :)

Матеріал підготувала: Олеся Скорик.