pneuma-char

[pneuma-char]

Ghost Delivery by NADNI.CO

UA: "Примарна доставка" – дуже цікавий проєкт від трьох українських розробниць! Події цієї фентезі візуальної новели розгортаються в альтернативному Київі. Гра поєднує в собі слов'янський фольклор, сучасний світ і вибори, що несуть значення. Англійський переклад в роботі! Наразі першу главу можна пограти українською. EN: Ghost Delivery is a very interesting project, made by three ukrainian female developers! Events of this fantasy visual novels are unfolded in a setting of alternative Kyiv. The game mixes slavic folklore, modern world and choices that matter. An English translation is in the works! RIght now the first chapter is available in Ukrainian language.

[pneuma-char]

Satoko Hojo aesthetic \ Естетика Сатоко Ходзьо

[pneuma-char]

Чудовий розбір! Але... Тай Лунг це ж не Дисней взагалі. Дуже багато думаю про цей рядок...

вибачте, я писала цей розбір десь об одинадцятій і мій мозок чомусь вже тоді причепив Дрімворкс до Діснею ;( дякую за виправлення помилки!

[pneuma-char]

Mion Sonozaki aesthetic / Естетика Міон Сонодзакі

[pneuma-char]

Невеличкий аналіз Тай Лунга

Сьогодні я би хотіла написати невеличкий розбір персонажу Тай Лунга та з’ясувати чому він є одним із кращих антагоністів серед мультфільмів Дрімворкс.

Спочатку минуле Тай Лунга подається нам як історія особистості, що зламалась під впливом свого егоїзму та «тьми», що заполонила серце. Але, у фінальній битві проти Шіфу, сценаристи змінюють напрям наших думок у інший бік – це Шіфу занадто ідеалізував Тай Лунга все життя, прогледівши його трансформацію на «зло». «Скажи, ти пишаєшся мною?», - лунає від розлюченого Тай Лунга тоді.

«Я завжди пишався тобою. І не побачив, на що ти перетворився. Пробач», -такими словами зустрічає фатальний удар Шіфу. Він не може вбити Тай Лунга через свої батьківські почуття та почуття провини. Тай Лунг навіть завмирає на одну секунду, і ми бачимо його метання, бо жага до влади над секретом кунг-фу вже не здається справжньою метою життя. Бо, можливо, лише любов Шіфу та його визнання призвели б до щасливого фіналу Тай Лунга?

Ще Тай Лунг постає перед глядачами як невдалий проєкт Шіфу (ці помилки у способах тренувань у ньому вирішує По, як і гадав Угвей). Поєднання любові та ідеалізації створили образ для Тай Лунга, ніби він народжений ЛИШЕ для ролі воїна дракона. Як би ви почувались, якщо все життя вас готували до однієї ролі, знущались тренуванням, а коли настав час «ікс», то цей обраний вже… не ви. Ваше життя вже не ваше. Що робити і як жити далі? «Розчарування» - це мінімум, який ви будете відчувати.

Порівнявши антагоніста та протагоніста мультфільму, знов відчуваєш великий жаль до долі Тай Лунга. По виглядає як людина (вибачаюсь, хоч вони всі антропоморфні тварини, але діють, наче люди, ха-х), якій завжди щастить. Він мріяв бути крутим майстром кунг-фу? Він їм стає! Мріє тренуватись та товаришувати з великою п’ятіркою? Він тренується та невдовзі товаришує! Мріє врятувати Китай? Рятує! Тай Лунгу ж нічого з цього не дісталось, бо він… не той самий головний герой. Він не радіє від кожної дурниці, не приймає удари лицем, не проводжає людей, які його ненавидять, усмішкою. Доброті в його серці замало, аби він став «тим самим». Аби він став тим, ким би пишався Шіфу. На відміну від По, який не тільки став героєм, але й змінив Шіфу на краще. (навіть цього Тай Лунгу не вдалося: вплинути добре на єдину людину у світі, яку він любив). Не можна сказати, що у По не було перешкод на шляху до мрій, але він майстерно і швидко впорався з усіма проблемами, знайшов потрібну мотивацію. Він справді був «народжений» стати антагоністом. а, Тай Лунг, наче, ні. Скільки ти не намагайся, завжди будуть люди, що кращі за тебе, навіть у справі твого життя. Як не прикро це визнавати, потрібно вміти відпускати чужий успіх.

Ще одна причина чому ми так сильно співчуваємо йому це те, як сильно шлях тигра схожий на шлях звичайного протагоніста. Але щось пішло не так. Настільки сильно, що повернути назад вже неможливо. І від цієї безвихідності стає лячно. Змінивши пару кроків у минулому, можна було б запобігти руйнуванню Тай Лунга, але, як і в житті, час спливає лише в одному напрямку.

Всі ці причини в поєднанні з прекрасним сценарієм та режисурою роблять Тай Лунга геніальним антагоністом, якому неможливо не співчувати. А «Кунг-фу панда» залишається одним із найгеніальніших мультиплікаційних проєктів студії.

[pneuma-char]

UA\EN Мій досвід у створенні візуальних новел

source: visual novel I'm currently working on, a test build джерело: тестова версія новели, яку я зараз пишу

EN: My experience with creating visual novels So, creating a visual novel is a complex process, don't let the simple structure of the genre deceive you. It is a hard work that covers many aspects: branching structure, writing, art, music, sound effects, user interface etc. I've completed only one visual novel, which is a work for a game jam (that was completed in a week). It was a psychological horror story and I've received a lot of useful feedback about the plot structure. I've also reflected on some heavy topics it features. I've came to conclusion that I should've approached the subject with more care as opposed to just using it to provide shock value. Also I have some abandoned projects, but they still were of great help in learning the ropes of this genre. It is very hard to finish projects, but I'm approaching it bit by bit with my latest work. My advices: - plan small. your idea is still going to get very expanded, don't let it overwhelm you and sabotage your work - let yourself get the feel of your story and then write a plan (and maybe rewrite it a few times, if something feels wrong (but don't rewrite it 100 times, because that's a perfectionism issue)) - don't be needlessly critical to your story, but be ready to make changes. I've had to substantially change the scale of my story and to get rid of some elements completely. These changes help to shape your story, match it to a vision and make the finished project more achievable - don't feel the need to make your first (or second) story very nonlinear. Try to think of ways to make choices meaningful exploration of narrative's themes without overblowing the game (or don't implement choices at all) - don't blame yourself for not working on it. and work every time you have the smallest urge, if you're like me, who tends to procrastinate a lot

UA:

Отож, створення візуальної новели – це складний процес, не дозвольте простій структурі жанру обдурити вас. Це великий обсяг роботи, який включає в себе багато аспектів: нелінейна структура. написання сюжету, іллюстрації, музика, звукові ефекти, користувацький інтерфейс і т.д. Я завершив тільки одну візуальну новелу, яка була доробком на конкурс, ігровий джем (який тривав тиждень). Вона була психологічним хорором, і я отримав багато корисного зворотнього зв'язку про її структуру сюжету. Також обміркував тяжкі теми у цій історії і дійшов висновку, що певні елементи потрібно було описати делікатніше замість того, щоб використовувати їх заради шокового ефекту. Також я покинув багато творів у процесі, але вони дуже допомогли краще осягнути цей жанр. Завершувати проєкти – дуже важко, але потрохи-потроху працюю і не кидаю мою останню роботу. Мої поради: - плануйте мало. ваша ідея все одно розшириться, не дозвольте цьому перенавантажити вас і завадити роботі - спочатку відчуйте атмосферу вашої історії, а потім напишіть план (і, мабуть, перепишіть його декілька разів, якщо щось відчувається неправильним (але не переписуйте його 100 разів, це вже проблема перфекціонізму)) - не будьте надо критичні до вашої новели, але будьте готові робити зміни. Мені довелося сильно змінити масштаб моєї історії і взагалі вилучити деякі елементи. Ці зміни допомагають надати форми вашому проєкту, адаптувати сюжет під загальне бачення і зробити створення новели більш досяжним - не відчувайте потребу зробити вашу першу (або другу) історію дуже нелінійною. Спробуйте вигадати шлях зробити вибори значущими, при цьому не занадто збільшуючи історію (або взагалі не додавайте вибори) - не звинувачуйте себе за те, що не працюєте над новелою. І коли у вас з'являється наймаліший імпульс — працюйте, якщо ви такий самий прокрастинатор, як я

[pneuma-char]

Rena Ryuguu aesthetic / Естетика Рюгу Рени

[pneuma-char]

Sonozaki Shion aesthetic / Естетика Сонодзакі Шион

[pneuma-char]

A Community Garden Outside of Kyiv

EN: Please, take a note of this beautiful game art installation that's devoted to the war in Ukraine. UA: Будь ласка, зверніть увагу на цю красиву відеоігрову інсталяцію, що присвячена війні в Україні. Quote from the game page\Цитата зі сторінки гри:

"Take a moment to tend to an online community garden, just outside of Kyiv.

---

Events occur roughly in the Ukrainian time zone (GMT+2).

The sunflowers in the garden have been planted and watered by the players that came before you. Once a sunflower is grown, it's added to the tally.

Each player is given 1 seed to plant wherever they like and the option to water up to 6 different flowers that have been planted by other players. 

After that, feel free to exit the game and check back later."

[pneuma-char]

[pneuma-char]

UA: Досвід. Рольові ігри як спосіб самовираження

Пошук рольової зайняв у мене не багато часу. Перший проект у який я приєдналася був створений по тематиці «Гаррі Поттеру». Насправді, я не знала, що існують такі проекти для письменників. Але у рольовій про «Гаррі Поттера» я протрималася не довго. Я не дуже люблю, коли існує безліч непотрібних правил. З ким можна прописувати пости, з ким не можна. Це заважає тобі реалізуватися як письменнику. Знайшовши своїх однодумців ми створили власний проєкт. Після цього я зрозуміла, що це ідеальний варіант для мене. Так, бути адміністратором складно, але це не велика ціна за власне вираження і комфорт для себе. Власний проект ми створили швидко, в нас була команда з восьми людей. Треба було продумати все, до предметів, факультетів і так далі. Спочатку ми створили Гогвартс. В нас було багато людей, але складно було утримувати людей на чотирьох факультетах. Та і конкуренція з таким сценарієм була дуже велика. Тому ми вирішили зробити щось незвичне, але залишити магію, а мені мій сюжет. Так ми створюємо другий проєкт «Академія Brume». Ми відійшли від стандартів Гогвартсу, створивши власні два факультети, якими керували по дві людини з адміністрації. Ми зробили мінімум предметів, але дуже цікавих та без домашнього завдання аби в наших учасників був час на свій сюжет. Це було дійсно магічний час. Але наш проєкт підійшов до кінця. Команди розпалися і ми створювали вже проєкт окремо. Щодо соролів, у мене ніколи не було з цим проблем. Мої персонажі були цікавими до того ж я мала свій сюжет, який планувала реалізовувати. Тому багато хто погоджувався грати зі мною. Та якщо казати про мого найбільш улюбленого сорола то це авторка Шарлотти, в нас вийшла чудова історія, яка не мала жодних запланованих ідей, все було дуже спонтанно.

[pneuma-char]

UA\EN Stand With Ukraine game jam

UA: Привіт! Хочу привернути вашу увагу до джему Stand With Ukraine зі створення ігор для поширення інформації про війну в Україні. Вже створено багато цікавих проектів. Пропоную взяти участь або подивитися вже створені проекти. Я теж планую свій проект: сподіваюся я встигну до кінця конкурсу, бо багато прокрастиную. EN: Hi! I want to bring your attention to the Stand With Ukraine game development jam. It's dedicated to sharing information about the war in Ukraine. There are some interesting projects created. I encourage you to take part \ to take a look on the already made projects. I have a plan for my own project too: I hope I won't be late because of my procrastination.

[pneuma-char]

Furude Rika aesthetic / Естетика Фуруде Ріки

[pneuma-char]

UA\EN Невеличкий аналіз Саяки Мікі\ Sayaka Miki short analysis

Art by shi (twi: @ttk211) UA: Всім привіт! Сьогодні я хотів трохи поговорити про одну з моїх найулюбленіших аніме персонажок: Саяка Мікі з Puella Magia Madoka Magica. У цьому пості наявні СПОЙЛЕРИ, тому, будь ласка, будьте обережні.

Персонаж Саяки — фундамент серіалу, що показує справжню трагедію його сетингу. Особливо мені подобається її арка персонажу, яку можна описати як повне розчарування у світі. Саяка – це персонажка, яка має доволі стійкі уявлення про навколишній світ. Вона доволі уперта (втім не тільки вона, але й інші чарівниці у серіалі), тому коли всесвіт або інші люди ставлять її світогляд під сумнів, Саяка не може це просто прийняти.

Чому? Більшою мірою тому, що світогляд Саяки відображаться на її думку про себе. Якщо світ жорстокий і несправедливий, то хто вона в цьому світі, де дівчата-чарівниці виявилися егоїстичними? Хто вона в світі. який наповнений ненавистю, горем та дискрімінацією?

Саяка сильно покладається на свої ідеалістичні погляди, щоб орієнтуватися в світі та у стосунках з іншими. В своєму звичайному житті вона ігрива дівчина-пацанка. Люди можуть задуматися: звідки взявся концепт лицарства, якому Саяка себе присвятила. Я думаю, що крихітки цього помітні в її стосунках з Кьоске до того, як все відбулося. Саяка ніколи не полишає його, вона продовжує відвідувати лікарню та неухильно підтримувати його. Я не думаю, що єдиною причиною тут є кохання: вона бачить себе як лицаря, який допомогає слабким. Вона захищає тих, кого поранено; тих, з кого знущаються; тих, хто не може захистити себе.

Проблема починається, коли її природа спотворюється: спроби Саяки допомогти не оцінені, вона починає розглядати допомогу іншим як самопожертвування. Саяка вірить, що не заслуговує подяки за свої шляхетні вчинки. Саяка вірить, що не заслуговує любові… Тому що хотіти чогось у відповідь – егоїстично. Різниця між ідеалами та справжніми бажаннями (щоб її кохали та цінили) розриває Саяку. Вона намагається уникнути відчуття будь-якого болю (фізичного або емоційного), але її внутрішнє горе виходить назовні як спалахи гніву та інтенсивна ненависть до себе.

Мої думки доволі неорганізовані, але я ймовірно напишу більш досконалий аналіз в майбутньому…

EN: Hi everyone! Today I wanted to talk a bit about one of my all-time favorite anime characters: Sayaka Miki from Puella Magi Madoka Magica. This post contains SPOILERS, so, please, be сareful.

Sayaka’s character is a foundation for the series, showing the true tragedy of the setting.

I especially enjoy her character arc, which could be described as an ultimate disillusionment. 

Sayaka is a character who has pretty strong beliefs about the world. She’s pretty stubborn (not unlike other magical girls in the show though), so when the universe or others challenge her worldview, Sayaka wouldn’t just accept that. 

Why? Mostly because Sayaka’s worldview represents her views on herself. If the world is cruel and unfair, then who is she in that world, where magical girls turn out to be selfish? Who is she in a world which is full of hatred, grief and discrimination?

Sayaka heavily relies on her idealistic values to navigate through the world and relationships with others. In her normal life she was a playful tomboyish girl. People may wonder where her concept of the knighthood she devotes herself to comes from. I think the bits of this are seen in her relationship with Kyosuke before everything happens. Sayaka would never give up on him, she keeps visiting Kyosuke in the hospital and supports him unwaveringly. I don’t think the only reason here is love: she views herself as a knight who helps the weak. It’s her nature. She protects the ones who are hurt, the ones who are bullied, the ones who’re unable to protect themselves.

The problem comes where her nature twists: her attempts at help are not appreciated, she begins to view helping others as a self-sacrifice. Sayaka believes she doesn’t deserve to have gratitude for her deeds. Sayaka thinks she doesn’t deserve love… Because wanting something in return is selfish. The difference between her ideals and her true wants (to be appreciated and loved) is the point of break. She tries to avoid feeling the pain of any kind (physical or emotional), but her inner grief comes out as outbursts and intense self-hatred.

My thoughts are a bit messy, but I’m probably going to write a proper analysis in the future…

[pneuma-char]

Maki aesthetic red collage. Feel free to use, just credit me!

Естетичний коллаж з Макі. Репостити можно з указуванням авторства!

[pneuma-char]

Лінія кохання персонажів.

Це була доволі спонтанна ідея робити історію кохання між жінками, адже з самого початку, ми з авторкою планували лише ненависть між ними. Це було створено аби розкрити характер Беатріси в сюжеті. Розуміючи, що читачам сподобалась наше невеличке вкраплення романтики, та й бажання зробити ЛГБТ+ спільноту більш видимою, ми створили лінію кохання. 

Отож, так вийшло, що наші персонажі не були подружками, а були запеклими ворогами. Але великим мистецтвом авторів, ми закохали їх одна в одну і створили неймовірну та захоплючу історію кохання. 

Можливо ми взяли шаблонну лінію, адже у підлітковій літературі часто можна її простежити. Та розкрили їх історію ми однозначно унікально.

[pneuma-char]

Butterfly Soup: Akarsha analysis

Butterfly Soup: аналіз Акарши

Ukrainian + English down below

Завжди цікаво розглянути як різні медіа розглядають підлітковий вік крізь призму персонажей. Погляд Бріанни Лей здається мені відвертим. Такою і є її візуальна новела "Butterfly soup", яка балансує гумор та серйозні проблеми підлітків, що намагаються зрозуміти власну ідентичність та відділити її від батьків, підкорити внутрішніх демонів.

Та хіба легко підкорити свого демона, коли він став основою твоєї особистості?..

Таке запитання з'являється, коли ми ближче знайомимось з Акаршею.

Моя подруга каже, що більшість підлітків не є такою свідомою щодо своїх проблем, як персонажі новели. Це правда, але Акарша дуже точно відображає портрет деяких тінейджерів сучасності: до болю чітко усвідомлювати свої проблеми, але не мати можливість їх вирішити.

Що ж стає головним способом виживання таких підлітків? Самопринижуючий гумор. Висміяти свої проблеми; висміяти свої дії; висміяти свої мрії; висміяти себе — це потужне знецінення всього, що має значення, щоб уникнути розчарування. А також такі жарти приваблюють багатьох інших людей. Так нагальна потреба подобатися іншим підкріплює цю поведінку. Навіщо Акарша веде себе як "клоун", ставиться до всього так несерйозно? Це глибока невпевненість в собі. Якщо вона не старається по-справжньому, якщо просто грається — це не помилка.

Таке знецінення впливає на все, звідки і йдуть імпульсивна поведінка (пам'ятаєте, як швидко вона спробувала почати палити, ніби як жарт?), пасивна суїцідальність ("якщо б в мій бік їхала машина, я б не відстрибнула").

Але новела "Butterfly soup" нагадує, що всі ми зростаємо з безладом у наших душах. Ми вчимося. І в новелі Акарша вже робить перші кроки, щоб відкрити свої почуття, не тільки для порожньої аудиторії, але й для інших. Сказати те, що тебе турбує, не перетворюючи це на жарт — може бути непомірним завданням для таких людей, але Акарша змогла. І я вірю, що безліч інших підлітків теж зможе розпорхнути крила, як і розпочинає робити вона. It's always interesting to examine how different media examine teenage years through lense of characters. Brianna Lei's take seems honest to me, just the way her visual novel Butterfly Soup is. This novel balances humor and serious problems of teenagers, who try to understand their identity, separate it from the parents, and conquer their inner demons.

But is it easy to conquer one's demon, if it had became a base of their personality?.. This is the question that appears when we get to know Akarsha closer.

My friend says most teenagers are not as self-aware as characters of the novel. It's true, but Akarsha is a very concise depiction of some modern teenagers: they are painfully aware of their problems, but are unable to solve them.

What becomes the main tool of survival to these kids? Self-deprecating humor. Laugh at their problems, laugh at their actions, laugh at their dreams, laugh at themselves. That's a powerful devaluation of everything important to avoid being disappointed. Also a lot of people enjoy these kind of jokes. People-pleasing encourages this kind of behavior.

Why does Akarsha act like a "clown"? Why does she treat everything so not seriously? It's a deep insecurity within. If Akarsha's not really trying(it's just a play), then she's not making mistakes. This kind of devaluation affects everything. It is the source of impulsive behaviours (do you remember how quick Akarsha decided to take a smoke, seemingly joking?), passive suicidal ideation (if Akarsha sees a car coming towards her, she wouldn't jump). But Butterfly Soup reminds us we grow up with a mess in our minds. We learn. In the novel Akarsha takes the first steps towards opening up her feelings not only to an empty audience, but someone else too. To say what troubles you without making it into a joke may turn out to be a hard challenge for these kind of people, but Akarsha was able to. And I believe many other teenagers will spread their wings just like she did.