#Василь Симоненко

[gwenllianwales]

Не знаю, як так вийшло, що я цей мем тут не запостила. Виправляюсь

[amelancholic]

Vasyl Symonenko is basically is the best poet in the whole world

[marihetman]

Ті, хто народились у січні

Тепер по-новому поститиму 😌

[notbangbutwhimper]

Тиша і грім. Василь Симоненко

Ображайся на мене, як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю.

Для кохання в нас часу мало, Для мовчання — у нас віки. Все віддав би, що жить осталось, За гарячий дотик руки.

Влийся сонцем у щиру мову, У думок моїх течію — Я люблю твої губи і брови, І поставу, і вроду твою.

Ображайся на мене, як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне.

[litredikulemet]

Цього року восьмого січня Василеві Симоненку могло б виповнитися тричі по тридцять — дев'яносто. Але письменник не дожив навіть до своєї першої тридцятки. Йому не стукнуло й двадцяти дев'яти, коли зоря його життя згасла, щоб засяяти у просторах Вічності. Може, для нього це й на краще.

Теж «на себе інколи позлюсь, що в двадцять літ в моєму серці втома, що в тридцять — смерті в очі подивлюсь». Тотальному виснаженню, то це точно. Заздрю Симоненкові, бо він усе ж устиг пожити, як і заповідав, а я — ні.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! — писав поет у відомому вірші.

Мені дуже образливо та прикро, що через відсутність хоч якогось балансу між роботою і особистим життям, через абсолютно стерті іншими кордони між ними, через понаднормову й часто-густо марну та дурну роботу я гроблю своє здоров’я, світу божого не бачу, не маю часу й сил банально навіть на себе, на такі елементарні речі, як ванні процедури чи візит до лікаря (здуріти просто!), спілкування з близькими чи догляд тваринки, на геть звичайні побутові справи, на перегляд фільму онлайн чи — оце захотіла зухвалиця і нахаба! — похід у кінотеатр на сеанс; що вже казати про втілення професійних та творчих задумів і планів, особистісний і творчий розвиток, ба навіть ведення і розвиток цього блогу, який, до речі, мені видалили після моєї публікації, що за українську мову в українському Львові знову вбили українця, і відновили після численних звернень аж у жовтні, але мені було ніколи навіть написати про це. І я вже мовчу про якісь там поїздки й подорожі.

Справді «краще в тридцять повністю згоріти, ніж до пів сотні помаленьку тліть», але бажано правильно розставляти пріоритети у своєму житті й присвятити роки свого життя, щоб інші цінували ваші зусилля і поважали ваш час, щоб їх не було змарновано. Бажаю цього в новому році собі й вам, хто пробрався через мої особисті поневіряння, дочитавши аж сюди, і зрозумів моє наболіле й накипіле.

Є одна книжка, яка в українському перекладі звучить так: «Живи, працюй, працюй, працюй, здохни», у московському замість «работай» перекладено як «вкалывай» (тобто «пахай»), що ще влучніше, за моїми відчуттями виснаженої людини, яка вже давно заїбалася (інакше й не скажу, бо «замахалася» — це зам’яко для опису моїх відчуттів). Часто згадую цю назву книжки, хоча саму її не читала, бо — звісно ж! — не маю на це часу. І сміх і сльози.

Вітаїстичні рядки іншого українського поета Олександра Олеся звучать так:

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.

Я наче й не горіла, але вже згоріла. Змарнована олія для факела. По-дурному згаслий смолоскип. На відновлення потрібні місяці, а я не маю і днів (навіть людських вихідних — і тих не маю!). Навіть часу на те, щоб побідкатися просто зараз. Не знаю, що це більше: жалюгідно чи сумно? Але хрін із ним, мушу вилити душу хоч десь хоч колись (і бажано, звісно, не абикому, який використає твої слова проти тебе). Не пам’ятаю, кому належать цей вислів (можливо, Бертольду Брехту), але ж який він правдивий: «Боятися треба не смерті, а марно прожитого життя». І я боюся змарнувати роки свого життя.

З іншого боку, Василь Стус заповідав: «Терпи, терпи — терпець тебе шліфує, сталить твій дух — тож і терпи, терпи». Приповідка теж каже: «Терпи, козачко, отаманкою будеш» (фемінітиви я додала). Але я так уже заїбалася терпіти знецінення і нікудишнє ставлення. Не маю вже ніяких сил завжди й усюди бути вічною терпилою. І не хочу бути терпилою.

Олег Лишега зі свого боку заповідав таке:

Поки не пізно — бийся головою об лід! Поки не темно — бийся головою об лід! Пробивайся, вибивайся — Ти побачиш прекрасний світ!

Скільки ще битися, щоби пробитися, вибитися і побачити кінець-кінцем той прекрасний світ? Поки що бачу тільки «який чудесний світ новий» у дусі Олдоса Гакслі.

Нарешті, Каменяр, щоб його, теж ото писав:

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.

Поки що розбилася тільки я. Разом зі своїми мріями, намірами, задумами, планами... Сьогодні я вкотре забула за весь день хоч щось попити й поїсти, бо тупо не мала коли ні за роботою, ні за нервами через неї. От тобі «і труд, і спрага, й голод»...

Кого слухати? Як трактувати їхні заклики й заповіді? Мабуть, усі вони говорили про щось інше й точно не стали б марнувати життя на те, на що марную його я. Джон Кітс помер у двадцять п’ять, Леонід Кисельов — узагалі у двадцять два. Перелічувати можна довго. Так багато талановитих людей померло дуже рано, але попри це встигли зробити так багато за своє коротке життя. Я прожила довше за них, але не встигла й частини з того, що хотіла б навіть за своїми скромними розрахунками. І не встигну, якщо моя робота й далі заважатиме моєму особистому життю, якщо адекватних, нормальних, кордонів не буде побудовано, якщо моя робота гальмуватиме мій професійний, творчий та особистісний розвиток. А вагон утраченого часу вже не повернути...

У новому році не тільки зі старими зайобами, але й... ✨✨ з новими також... ✨✨ Така вона — стаБІЛЬність. Хоча ні, стало ще гірше: зайобів же не поменшало, а лише побільшало. Коли думаєш, що гірше бути не може, завжди знаходиться куди ще.

Колись самоіронізувала: «Редачу, плачу і доначу — світу божого не бачу». Тепер уже нема сил навіть на самоіронію. Тьху.

Знаю, що багато хто підписався на мене, бо цікаві дописи про літературу і/або мову, тому, якщо ви, найімовірніше, просто догортали до кінця, після першого абзацу можете не читати (далі я виливаю свій жаль без суттєвої конкретики). Тримайте допис 2021 року про той самий вірш Василя Симоненка. За тегом «Василь Симоненко» у бложику можна переглянути ще кілька публікацій.

З іронією оглядаюся на пройдене: мені двадцять дев’ять скоро стукне, а що я зробив, чи бодай почав, значне? Не життя, а низка дрібних клопотів, дрібних невдач, дрібних розчарувань і дрібних успіхів!

— Василь Симоненко, 22 липня 1963 (щоденник)

Іронічно, що Василь Симоненко так і помер у двадцять вісім років, менш ніж місяця не доживши до того дня, коли йому мало стукнути двадцять дев'ять. Ось так живе людина, а Смерть уже чатує за рогом.

Стали пророчими рядки його вірша, який він написав на своє двадцятиріччя:

Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

І втілилося у життя побажання поета:

Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до пів сотні помаленьку тліть.

Як то кажуть, бійтеся своїх бажань — вони мають властивість здійснюватися.

[imeriayapping]

Logan Sargeant, do you know that you are a person?

«Ти знаєш що ти людина» Василь Симоненко

«You’re a person» Vasyl Symonenko

[itsloriel]

Василь Симоненко

Всі «образи» й «кривди» до одної Я тобі забуду і прощу — Жду твоєї ласки хоч малої, Як земля у спеку жде дощу.

О жорстока! Щастя хоч краплину В душу мою змучену згуби — Полюби і зрадь через хвилину, Та хоч на хвилину полюби!

[lovingdreameryouth]

Василь Симоненко

[rusofobnikocourek--check-bio-byi]

the translation is kinda rough bc for me it's rlly difficult to translate poems but still I PROMISE I'VE TRIED

CW: spoilers to manga, flashing lights, poor editing skills

there's also version with colours (i'm not sure which one looks better, ig maybe BW, but i've made the colorful one bc i wanted colours to have some meaning?? anyway)

colorful version here

credits:

i've found this sound on tiktok and as far as i understand it's a mash-up cover to 'Mary on a cross' with lyrics being replaced with a poem of Ukrainian writer, so:

lyrics — Vasyl Symonenko's poetry, "скажи хіба не фантастично"

melody — Ghost, "Mary on a cross"

cover — (link below)

[blogkolyan]

Василь Симоненко - Де зараз ви, кати мого народу? Музика -  ИСТИННЫЕ УКРАИНЦЫ - БЕНДЕРОВЦЫ - СПАСИТЕ УКРАИНУ ОТ жыдорванской ЧУМЫ - ДУШЕГУБОВ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ - А ИММЕННО - лениско - грузынско сталинско - путинско - трампо - байденско - ахметовско - кучмовско - януковско - опеженовско - темошеновско - порошено - зеленско - залужных - сырских И ОСТАЛЬНЫХ ХЫТРО ЖОПЫХ СРАКОЛЫЗОВ ВСЕХ МАСТЕЙ - СТРЕЛЯЕМ - ВЕШАЕМ - ВЫЖИГАЕМ НАПАЛМОМ !!! [True Ukrainians - Bendera - save Ukraine from the Zhydorvan plague - the murderer of the Ukrainian Natsi - and the Lenisco -Gruzinsko - Putinsko -Trumpo - Baydensko - Akhmetovsko -Yanukovo - Ophenovsko - Temedial - Temed -Golden - Zelenskoye - Syrian and others. Skorlyzov of all stripes - shoot - hang - Zhizgemnapalm !!!] порошенко + зеленский -УБИЙЦЫ ФАРИОН -  СМЕРТЬ ВСЕМ ВРАГАМ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ [Poroshenko + Zelensky -killer Farion Death to all enemies of Ukrainian Natsia] -   зеленська ЗРАДА - https://www.youtube.com/shorts/fviRDY05NH4   - ермака - КАЗНИТЬ НЕМЕДЛЕННО - [Ermaka - execute immediately] !!! -  .зеленськый - СУКА.- ПРЕДАТЕЛЬ - ЧВЕРТОВАТЬ [Zelenskiy - bitch. - Traitor - to member] -  кытай ДЛЯ УКРАИНЫ - ВРАГ - №1 [Kytai for Ukraine - enemy - No. 1] - https://www.youtube.com/watch?v=JpTg5pdkxAw - РЕПРЕСИИ, ЦЕНЗУРА, АРЕШТЫ ГЕНЕРАЛИВ: зеленський ВОЮЕТ НЕ З путіним, А З УКРАИНОЮ [Repression, censorship, arrest General: Zelensky Voyu not with Putin, but Ukraine]    -  зеленский хочет выжить за счёт нас и Украины, то мы вправе требовать что... [The potion wants to survive at the expense of us and Ukraine, we have the right to demand that ...] -  УКРАИНСКИЕ СОЛДАТЫ - китайцев - северных корейцев - НЕ БРАТЬ В ПОЛОН - УНИЧТОЖАЙТЕ ШАКАЛОВ [Ukrainian soldiers - Chinese - northern Koreans - not to take it in full - destroy the jackals] 

[mydepressiveuablog]

Нехай слова ці скучні і бездарні,

Та як мені не написати їх —

Я з ними знов прийду до скромної друкарні

І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,

Брехати, що не холодно мені,

Твої нечутні кроки впізнавати

В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…

Чого б тепер я тільки не віддав,

Щоб тільки знову все було так само,

Як я у вірші цьому пригадав.

Щоб знов були ті суперечки марні,

Щоб від кохання знову я дурів…

Нехай слова ці скучні і бездарні,

Та я їх кров’ю власною зігрів!

- Василь Симоненко

[svyatosogodni]

🎊 8 січня — Яке сьогодні свято? ⠀ ❤️‍🩹 1050-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ 🚇 День метро 🦠 День поширення мікробів радості 🌏 День обертання Землі ⌨️ День комп'ютерного набору 🛁 День ванни з піною в США ⠀ 👼 З днем янгола сьогодні привітайте Василя, Григорія, Дмитра, Костянтина, Леоніда, Михайла, Миколу, Олександра, Юхима, Августину, Агрипину, Анфісу, Марію ⠀ ✴️ День в історії: 1654 — у Переяславі генеральна військова рада, яку скликав гетьман Богдан Хмельницький, вирішив створити військово-політичний союз двох держав — України та Росії ⠀ 💙💛 Сьогодні народилися Степан Смаль-Стоцький, Степан Васильченко, Гнат Юра, Броніслава Ніжинська, Василь Симоненко. ⠀ 🪅 Більше про те, що варто сьогодні святкувати читайте на нашому сайті → https://sogodnisvyato.com.ua/8-sichnya-svyato/

Також долучайтесь до нас у месенджерах: https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q

[bunyasha]

Ну скажи - хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг

Під суворим небом,

Небом вічним,

Я тебе зустрів і не зберіг!

Ти і я — це вічне, як і небо.

Доки мерехтітимуть світи,

Будуть Я приходити до Тебе,

І до інших йтимуть

Горді Ти.

Як це все буденно!

Як це звично!

Скільки раз це бачила Земля!

Але ми з тобою...

Ми не вічні,

Ми з тобою просто — ти і я...

І тому для мене так трагічно

Те, що ти чиясь, а не моя.

Василь Симоненко, 24.09.1962

[fallen-angel-inthedark]

Дзвенять німою тугою ліси,

Коли їх ніч тремтлива обнімає

І від очей у ревності ховає

Принади їх первісної краси.

Бринять живою радістю ліси,

Як ранок спалахне на небокраї,

Як сонце огняне завісу піднімає

Із їх первісної і чистої краси.

Мен�� здається, — може, я не знаю, —

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Василь Симоненко

[ao3feed--ukr]

Літо 63-го

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/54693931

Автор/ка beingandabsurdity

Фанхати: Ukrainian History RPF, Ukrainian Poets

Відносини: Василь Стус/Іван Світличний

Опис:

В нашій тимчасовій резиденції було людяно й галасливо, й через це, як думав я, ти перестав говорити, й тільки самозосереджено слідкував за метушнею навколо. Той вечір був з самого його початку й до кінця просочений алкоголем й цигарками. Чарка за чаркою, й ми від поезії переходимо до незграбних анекдотів, від хитромудрих шахів до дурнуватих карт, а посмішка твоя здається ще більш розслабленою. Роздумуючи над чимось, що від��мо тільки тобі, ти легко потираєш свою засмаглу щоку, поправляєш комір картатої сорочки, та раптом вловлюєш мій погляд. А я витріщаюся на тебе як те теля на сороку, й хтось інший би давно засумнівався в благополуччі мого глузду, та ти лиш тепло усміхнувся моєму поглядові.

Кількість слів: 981, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: M/M

Персонажі: Лесь Танюк, Неллі Корнієнко, Микола Вінграновський, Василь Симоненко

Додаткові теги: закоханість, Заборонені почуття, Поцілунки, Алкоголь/куріння, Одеса - Freeform, Літо, шістдесятники, Радянська Україна

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/54693931

[studio-art-of-success]

«Ти знаєш, що ти — людина» Василь Симоненко | Серія «Літературні шедеври...