#Василь Стус

[marihetman]

Ті, хто народились у січні

Тепер по-новому поститиму 😌

[ueart]

Палімпсести. Неначе стріли, випущені в безліт…

Неначе стріли випущені в безліт,

згубилися між обидвох країв,

проваджені не силою тятив,

а спогадом про образи почезлі -

летять понад землею долілиць

пірнають ввись і засягають паді,

і лячно задивляються в свічаддя

людських озер, колодязів, криниць.

Так душі наші: майже неживі

пустилися в осінні перелети,

коли відчули - найдорожчі мети

на нашій окошились голові.

В дорозі довгих самопроминань

під знадою земного притягання

проносяться від ранку до смеркання

сподіючись на всепрощенну длань.

Обабіч - чужаниця - чужина.

Під кожним крилом - чужа чужина.

І даленіє дальня Україна -

тяжка як жито і як синь ясна.

Дивлюсь - і мало очі не пірву:

невже тобі ні племені, ні роду?

За сині за моря лети по воду

однаково - чи мертву чи живу.

Василь Стус

[crookedpuppyfox]

Донбас - місце, яке називав своїм домом Василь Стус.

Місце, яке уже 10 років називають домом найкращі з нас. Місце, яке стало стіною між добром та злом, між ордою і цивілізацією, між минулим і майбутнім. Донбас - це не просто місце. Донбас - це кров і сльози, любов і надія. Донбас - це Україна.

До дня народження великого українського поета і дисидента Василя Стуса. «Додому»

[blogkolyan]

Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я | AI Cover - ахметова - НЕМЕДЛЕННО ПРИСТРЕЛИТЬ [Akhmetova - immediately shoot] !!!! -  - ермака - КАЗНИТЬ НЕМЕДЛЕННО [Ermaka - execute immediately] !!! -  .зеленськый - СУКА.- ПРЕДАТЕЛЬ - ЧВЕРТОВАТЬ [Zelenskiy - bitch. - Traitor - to member] -  кытай ДЛЯ УКРАИНЫ - ВРАГ - №1 [Kytai for Ukraine - enemy - No. 1] - https://www.youtube.com/watch?v=JpTg5pdkxAw - РЕПРЕСИИ, ЦЕНЗУРА, АРЕШТЫ ГЕНЕРАЛИВ: зеленський ВОЮЕ НЕ З путіним, А УКРАИНОЮ [Repression, censorship, arrest General: Zelensky Voyu not with Putin, but Ukraine]    -  зеленский хочет выжить за счёт нас и Украины, то мы вправе требовать что... [The potion wants to survive at the expense of us and Ukraine, we have the right to demand that ...] -  УКРАИНСКИЕ СОЛДАТЫ - китайцев - северных корейцев - НЕ БРАТЬ В ПОЛОН - УНИЧТОЖАЙТЕ ШАКАЛОВ [Ukrainian soldiers - Chinese - northern Koreans - not to take it in full - destroy the jackals] - ЗАЯВИВ! ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВСЕ ПІДПИСАВ?! ШОК! БУНТ У США... -  ИСТИННЫЕ УКРАИНЦЫ - БЕНДЕРОВЦЫ - СПАСИТЕ УКРАИНУ ОТ жыдорванской ЧУМЫ - ДУШЕГУБОВ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ - А ИММЕННО - лениско - грузынско сталинско - путинско - трампо - байденско - ахметовско - кучмовско - януковско - опеженовско - темошеновско - порошено - зеленско - залужных - сырских И ОСТАЛЬНЫХ ХЫТРО ЖОПЫХ СРАКОЛЫЗОВ ВСЕХ МАСТЕЙ - СТРЕЛЯЕМ - ВЕШАЕМ - ВЫЖИГАЕМ НАПАЛМОМ !!! [True Ukrainians - Bendera - save Ukraine from the Zhydorvan plague - the murderer of the Ukrainian Natsi - and the Lenisco -Gruzinsko - Putinsko -Trumpo - Baydensko - Akhmetovsko -Yanukovo - Ophenovsko - Temedial - Temed -Golden - Zelenskoye - Syrian and others. Skorlyzov of all stripes - shoot - hang - Zhizgemnapalm !!!] порошенко + зеленский -УБИЙЦЫ ФАРИОН -  СМЕРТЬ ВСЕМ ВРАГАМ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ [Poroshenko + Zelensky -killer Farion Death to all enemies of Ukrainian Natsia]

[fallen-angel-inthedark]

Не любити тебе — не можна.

Володіти тобою — жаль.

І хвилина діяння кожна

Випромінює нам печаль.

Бути разом… в однім цілунку.

Злить уста і серця свої.

Тільки в хвилі нема порятунку…

Плачуть вночі лишень солов’ї…

Ти в хвилину чуттєвої бурі

Не віддайся мені, дивись,

Бачиш вечора крила похмурі?

То над нами вони зійшлись.

Хай нам кажуть: любити можна

Тільки раз. Того разу й жаль,

І щаслива хвилина кожна

Випромінює нам печаль.

Не ховайся в зволоженім зорі,

Бо розгойдані береги

Поглинаючих фантасмагорій

Будуть завжди нам дорогі.

Ні! Знайти і в чуттєвих бурях

Не перейдену нами грань,

Щоб не відати днів похмурих,

Щоб не знати про гнів прощань.

Не любити тебе — не можна,

та й любитись з тобою — жаль,

бо хвилина кохання кожна

випромінює нам печаль.

Василь Стус

[svyatosogodni]

🥳 6 січня — Що сьогодні за свято? ⠀ ❤️‍🩹 1048-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ 👶🏻 Всесвітній день дітей-сиріт війни 🍏 День яблуні 🧇 День пісочного печива в США 💻 День технологій в США ⠀ ✝️💦 Хрещення Господнє (Святе Богоявлення) ⠀ 😇 Іменини сьогодні святкують Ахмед, Інокентій, Микола, Сергій, Агата, Євгенія, Клавдія ⠀ ❇️ День в історії: 1846 — в Переяславі у маєтку свого друга Андрія Козачковського Тарас Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт», а в Києві створено Кирило-Мефодіївське товариство ⠀ 🥳 Сьогодні народилися: Богдан Хмельницький, Степан Руданський, Олекса Алмазов, Володимир Сосюра, Василь Стус, Валерій Лобановський ⠀ 👍 Детальніше про сьогоднішні свята читайте на сайті: https://sogodnisvyato.com.ua/6-sichnya-svyato/

Також долучайтесь до нас у месенджерах: https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q

[hinge]

Hinge presents an anthology of love stories almost never told. Read more on https://no-ordinary-love.co

[ao3feed--ukr]

Літо 63-го

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/54693931

Автор/ка beingandabsurdity

Фанхати: Ukrainian History RPF, Ukrainian Poets

Відносини: Василь Стус/Іван Світличний

Опис:

В нашій тимчасовій резиденції було людяно й галасливо, й через це, як думав я, ти перестав говорити, й тільки самозосереджено слідкував за метушнею навколо. Той вечір був з самого його початку й до кінця просочений алкоголем й цигарками. Чарка за чаркою, й ми від поезії переходимо до незграбних анекдотів, від хитромудрих шахів до дурнуватих карт, а посмішка твоя здається ще більш розслабленою. Роздумуючи над чимось, що відомо тільки тобі, ти легко потираєш свою засмаглу щоку, поправляєш комір картатої сорочки, та раптом вловлюєш мій погляд. А я витріщаюся на тебе як те теля на сороку, й хтось інший би давно засумнівався в благополуччі мого глузду, та ти лиш тепло усміхнувся моєму поглядові.

Кількість слів: 981, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: M/M

Персонажі: Лесь Танюк, Неллі Корнієнко, Микола Вінграновський, Василь Симоненко

Додаткові теги: закоханість, Заборонені почуття, Поцілунки, Алкоголь/куріння, Одеса - Freeform, Літо, шістдесятники, Радянська Україна

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/54693931

[uacrisis]

https://uacrisis.org/uk/?post_type=post&p=281069

Василь Стус набув театральних рис👉 На початку січня в Україні та за кордоном розпочався фестиваль «Стус-Фест», який ініціювала спільнота DSP

[litredikulemet]

Цього року восьмого січня Василеві Симоненку могло б виповнитися тричі по тридцять — дев'яносто. Але письменник не дожив навіть до своєї першої тридцятки. Йому не стукнуло й двадцяти дев'яти, коли зоря його життя згасла, щоб засяяти у просторах Вічності. Може, для нього це й на краще.

Теж «на себе інколи позлюсь, що в двадцять літ в моєму серці втома, що в тридцять — смерті в очі подивлюсь». Тотальному виснаженню, то це точно. Заздрю Симоненкові, бо він усе ж устиг пожити, як і заповідав, а я — ні.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! — писав поет у відомому вірші.

Мені дуже образливо та прикро, що через відсутність хоч якогось балансу між роботою і особистим життям, через абсолютно стерті іншими кордони між ними, через понаднормову й часто-густо марну та дурну роботу я гроблю своє здоров’я, світу божого не бачу, не маю часу й сил банально навіть на себе, на такі елементарні речі, як ванні процедури чи візит до лікаря (здуріти просто!), спілкування з близькими чи догляд тваринки, на геть звичайні побутові справи, на перегляд фільму онлайн чи — оце захотіла зухвалиця і нахаба! — похід у кінотеатр на сеанс; що вже казати про втілення професійних та творчих задумів і планів, особистісний і творчий розви��ок, ба навіть ведення і розвиток цього блогу, який, до речі, мені видалили після моєї публікації, що за українську мову в українському Львові знову вбили українця, і відновили після численних звернень аж у жовтні, але мені було ніколи навіть написати про це. І я вже мовчу про якісь там поїздки й подорожі.

Справді «краще в тридцять повністю згоріти, ніж до пів сотні помаленьку тліть», але бажано правильно розставляти пріоритети у своєму житті й присвятити роки свого життя, щоб інші цінували ваші зусилля і поважали ваш час, щоб їх не було змарновано. Бажаю цього в новому році собі й вам, хто пробрався через мої особисті поневіряння, дочитавши аж сюди, і зрозумів моє наболіле й накипіле.

Є одна книжка, яка в українському перекладі звучить так: «Живи, працюй, працюй, працюй, здохни», у московському замість «работай» перекладено як «вкалывай» (тобто «пахай»), що ще влучніше, за моїми відчуттями виснаженої людини, яка вже давно заїбалася (інакше й не скажу, бо «замахалася» — це зам’яко для опису моїх відчуттів). Часто згадую цю назву книжки, хоча саму її не читала, бо — звісно ж! — не маю на це часу. І сміх і сльози.

Вітаїстичні рядки іншого українського поета Олександра Олеся звучать так:

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.

Я наче й не горіла, але вже згоріла. Змарнована олія для факела. По-дурному згаслий смолоскип. На відновлення потрібні місяці, а я не маю і днів (навіть людських ви��ідних — і тих не маю!). Навіть часу на те, щоб побідкатися просто зараз. Не знаю, що це більше: жалюгідно чи сумно? Але хрін із ним, мушу вилити душу хоч десь хоч колись (і бажано, звісно, не абикому, який використає твої слова проти тебе). Не пам’ятаю, кому належать цей вислів (можливо, Бертольду Брехту), але ж який він правдивий: «Боятися треба не смерті, а марно прожитого життя». І я боюся змарнувати роки свого життя.

З іншого боку, Василь Стус заповідав: «Терпи, терпи — ��ерпець тебе шліфує, сталить твій дух — тож і терпи, терпи». Приповідка теж каже: «Терпи, козачко, отаманкою будеш» (фемінітиви я додала). Але я так уже заїбалася терпіти знецінення і нікудишнє ставлення. Не маю вже ніяких сил завжди й усюди бути вічною терпилою. І не хочу бути терпилою.

Олег Лишега зі свого боку заповідав таке:

Поки не пізно — бийся головою об лід! Поки не темно — бийся головою об лід! Пробивайся, вибивайся — Ти побачиш прекрасний світ!

Скільки ще битися, щоби пробитися, вибитися і побачити кінець-кінцем той прекрасний світ? Поки що бачу тільки «який чудесний світ новий» у дусі Олдоса Гакслі.

Нарешті, Каменяр, щоб його, теж ото писав:

Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.

Поки що розбилася тільки я. Разом зі своїми мріями, намірами, задумами, планами... Сьогодні я вкотре забула за весь день хоч щось попити й поїсти, бо тупо не мала коли ні за роботою, ні за нервами через неї. От тобі «і труд, і спрага, й голод»...

Кого слухати? Як трактувати їхні заклики й заповіді? Мабуть, усі вони говорили про щось інше й точно не стали б марнувати життя на те, на що марную його я. Джон Кітс помер у двадцять п’ять, Леонід Кисельов — узагалі у двадцять два. Перелічувати можна довго. Так багато талановитих людей померло дуже рано, але попри це встигли зробити так багато за своє коротке життя. Я прожила довше за них, але не встигла й частини з того, що хотіла б навіть за своїми скромними розрахунками. І не встигну, якщо моя робота й далі заважатиме моєму особистому життю, якщо адекватних, нормальних, кордонів не буде побудовано, якщо моя робота гальмуватиме мій професійний, творчий та особистісний розвиток. А вагон утраченого часу вже не повернути...

У новому році не тільки зі старими зайобами, але й... ✨✨ з новими також... ✨✨ Така вона — стаБІЛЬність. Хоча ні, стало ще гірше: зайобів же не поменшало, а лише побільшало. Коли думаєш, що гірше бути не може, завжди знаходиться куди ще.

Колись самоіронізувала: «Редачу, плачу і доначу — світу божого не бачу». Тепер уже нема сил навіть на самоіронію. Тьху.

Знаю, що багато хто підписався на мене, бо цікаві дописи про літературу і/або мову, тому, якщо ви, найімовірніше, просто догортали до кінця, після першого абзацу можете не читати (далі я виливаю свій жаль без суттєвої конкретики). Тримайте допис 2021 року про той самий вірш Василя Симоненка. За тегом «Василь Симоненко» у бложику можна переглянути ще кілька публікацій.

З іронією оглядаюся на пройдене: мені двадцять дев’ять скоро стукне, а що я зробив, чи бодай почав, значне? Не життя, а низка дрібних клопотів, дрібних невдач, дрібних розчарувань і дрібних успіхів!

— Василь Симоненко, 22 липня 1963 (щоденник)

Іронічно, що Василь Симоненко так і помер у двадцять вісім років, менш ніж місяця не доживши до того дня, коли йому мало стукнути двадцять дев'ять. Ось так живе людина, а Смерть уже чатує за рогом.

Стали пророчими рядки його вірша, який він написав на своє двадцятиріччя:

Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

І втілилося у життя побажання поета:

Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до пів сотні помаленьку тліть.

Як то кажуть, бійтеся своїх бажань — вони мають властивість здійснюватися.

[nelligekata]

🕯🗺19 листопада 1989 року відбулося перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі українських письменників і політв’язнів совєцького комуністичного режиму

🕯🗺19 листопада 1989 року відбулося перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі українських письменників і політв’язнів совєцького комуністичного режиму – Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

Василь Стус − український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Відстоював вільний розвиток української культури. Творчість Василя Стуса заборонена совєцькою владою. Двічі арештований та ув’язнений. Помер 4 вересня 1985 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Юрій Литвин − український поет, письменник, журналіст і правозахисник. Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів. Помер 5 вересня 1984 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Олекса Тихий − український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в лікарні табору біля села Кучино Пермської області 6 травня 1984 року.

Їх прах привезли літаком із Уралу 18 листопада о 20.30 в аеропорт «Бориспіль». Там зі свічками й корогвами чекали близько тисячі людей. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Куренівці. Там зранку 19-го покійних відспівали.

«Приблизно 30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва, − згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко. − Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками».

Труни спочатку повезли на Софіївську площу, потім до пам’ятника Тарасові Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у центрі міста зупинився. Люди стояли зі свічками вздовж Володимирської вулиці. На мітингу виступили В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська.

На могилах установили однакові дубові хрести. У березні 1990-го їх підпалили. Винних не знайшли. 1993 року встановили три козацькі хрести із сірого пісковику.

💛Василь Стус був абсолютно свідомим того, що в імперії місця для України немає і місця для українців немає і що він сидить тільки тому, що він – українець.

Він це розумів. І його пророчі слова: «Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя…» – вони ж не просто про те, що він повернеться у ту саму «совєтську» Україну.

Стус знав, що його повернення в Україну стане тим, чим було повернення в Україну Тараса Шевченка.

Перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року повернуло Україні відчуття окремішності і єдності, повернуло Україні національну ідею, ним і прописану: «В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля».

Повернення Шевченка, вдруге після Богдана Хмельницького, відродило нас як націю. Це був момент, коли провідна верства українців усвідомила необхідність мати власну державу.

На перепоховання Василя Стуса, за даними уґб урср, збирається від 90 до 110 тисяч людей – за весь день, в різні часові відрізки під час перепоховання.

І ці люди не боялися іти із національними, на той момент забороненими, синьо-жовтими прапорами. І їх стільки було, прапорів і людей, що ні кґб, ні міліція вже не ламає, уже не хапає, уже не забирає. А усі вони уже не бояться. Уже бачать, що то нарешті прокидається українська свідомість.

[vagonta]

Життя та загибель Василя Стуса як передбачення російсько-української війни

У кожного драматичного героя є своя точка неповернення. На шлях дисидентства Василь Стус ступив 27-річним 4 вересня 1965 року. Тоді на прем'єрі в Києві "Тіней забутих предків" Сергія Параджанова він приєднався до протесту проти політичних репресій. Рівно 20 років по тому, 4 вересня 1985-го, поет загине в карцері табору Перм-36 поблизу російського села Кучино. "Я не настільки вірю у фатум, але в цьому збігу дат є щось символічно моторошне", – каже Радомир Мокрик, дослідник "шістдесят... Читати далі »

[what-i-f-s]

Ні! Знайди і в чуттєвих бурях

Не перейдену нами грань,

Щоб не відати днів похмурих,

Щоб не знати про гнів прощань.

бо хвилина кохання кожна

випромінює нам печаль.

Василь Стус “Не любити тебе – не можна…”

[crookedpuppyfox]

В ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) загинув Василь Стус, поет – шістдесятник, правозахисник.

[marihetman]

А сьогодні день народження в українського поета Василя Стуса. Та персонажа з відомих творів Сера Артура Конан Дойля - Шерлока Голмса (ходять чутки, що саме сьогодні в нього день народження).

[drpbk-collegelibrary]

"Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь" Василь Стус

“Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь” Василь Стус

85 років з Дня народження Василя Стуса.Український поет-шістдесятник, перекладач, п��бліцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті.Його теж убила росія. 85 років тому, 6 січня, народився один з головних символів Українського опору другої половини XX…