#далекі мандрівники

[karen-chan-nya]

Знаєте, в молодших класах на літературі вічно питають «чого на навчила ця книга?»

Тому, ✨чого нас навчили даньмей романи✨

Як випрошувати компліменти

Що знищувати світ заради кохання варто з дозволу цього самого кохання

Якщо тобі подобаєтсья людина — просто причепись до неї як банний лист

Смерть — це не кінець історії, а лише початок

[sorrynoroomsavailable]

СПЛУТАНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ: ВІКТОРІЯ ДОРР І ТОМАШ ГАЖЛІНСКІ. Привіт із Ужгорода

Листівка, рамка, настільна лампа

В рамах резиденції Вибачте Номерів Немає та програми “Претендент на двійника”.

Готель «Інтурист», Амурський бульвар, 2, м.Хабаровськ, 2021р

Куратор Клеменс Пул

Занадто часто архітектурна практика упускає свій гуманістичний сенс існування; подібна загроза неуникно переслідує й виставку, у якій структурна подібність двох будівель містить ризик затьмарити індивідуальний досвід людей, які користувались ними — у минулому, сьогодні і в майбутньому. Робота Вікторії Дорр і Томаша Гажлінскі «Привіт з Ужгорода» запитує про це, переміщуючи особистий досвід через архітектурні ворота виставки. У роботі представлені два об’єкти: обрамлена листівка — портрет Зінаїди Іванівни, колишньої працівниці музею готелю «Інтурист» в Ужгороді (за словами Зінаїди Іванівни, такі музеї були узвичаєними для мережі «Інтуристів»); і чеська модерністська настільна лампа — звичайний елемент місцевого освітлення, що відрізняв готель від його ж братів по всьому радянському світу (такий специфічний для кожного регіону декор був також узвичаєним). Сфотографувавши лампу із Зінаїдою Іванівною в номері 1320 в Ужгороді (місце колишнього музею), художник і художниця також попросили співорганізаторів експонувати  лампу з обрамленою листівкою в аналогічній кімнаті 1320 в Хабаровську.

Можна сказати, що готелі спроєктовані так, щоб дати чужоземцям відчуття належності, але хіба не підозріло, коли цього відчуття належності забагато? Лампа, яка точно відображає особливу зорганізованість схилів Закарпаття як регіону; листівка, яка демонструє вагу переміщеної людської пам’яті — ці натяки зрозумілі. Але, можливо, ці об’єкти (мов мандрівники у новому місті, які шукають іншого початку) на свій розсуд пригадують власне минуле, заохочені впізнаваністю простору. Зображуючи той самий готель, далекі зображення заплямовуються між собою, натякаючи на створення хибних спогадів — або ж спогадів сумнівної якості. Мало хто в Ужгороді, крім Зінаїди Іванівни, досі пригадує музейне приміщення у готелі, і хоча подібна кімната в Хабаровську є ідентичною, наші партнери були не в змозі підтвердити або ж зап��речити існування готельного музею. Сугестивно розміщені на своїй полиці, об’єкти, здається, просять нас вибрати між фізичним простором і людською пам’яттю, коли ми шукаємо, де ж розмістити правду у своєму минулому.

Світлини Аліна Узала

(рус)

СПУТАННОЕ ПЕРЕМЕЩЕНИЕ: ВИКТОРИЯ ДОРР И ТОМАШ ГАЖЛИНСКИ

Привет с Ужгорода

Открытка, рамка, настольная лампа

В рамах резиденции Извините Мест Нет и программы “Претендент на двойника”.

Гостиница «Интурист», Амурский бульвар, 2, г. Хабаровск, 2021

Куратор Клеменс Пул

Слишком часто архитектурная практика упускает из виду собственный гуманистический смысл существования; подобная угроза неизбежно преследует и выставку, в которой структурное сплетение двух зданий содержит риск затмить индивидуальный опыт людей, которые пользовались ими — в прошлом, сегодня и в будущем. Работа Виктории Дорр и Томаша Гажлински «Привет из Ужгорода» задает об этом вопрос, перемещая личный опыт через архитектурные ворота выставки. В работе представлены два объекта: открытка в рамке — портрет Зинаиды Ивановны, бывшей сотрудницы музея гостиницы «Интурист» в Ужгороде (по словам Зинаиды Ивановны, такие музеи были общепринятыми для сети «Интурист»); и чешская модернистская настольная лампа — обычный элемент местного освещения, отличающая гостиницу от ее же с��стер по всему советскому миру (такой специфический для каждого региона декор был также общепринятым). Сфотографировав лампу с Зинаидой Ивановной в номере 1320 в Ужгороде (место бывшего музея), художник и художница также попросили организаторов выставить лампу с открыткой в рамке в ​​аналогичной комнате 1320 в Хабаровске.

Можно сказать, что гостиницы спроектированы так, чтобы дать иностранцам ощущение принадлежности, но разве не подозрительно, когда этого ощущения принадлежности много? Лампа, которая точно отражает особую организованность склонов Закарпатья как региона; открытка, которая демонстрирует вес перемещенной человеческой памяти — эти намеки понятны. Но, возможно, эти объекты, как путешественники в новом городе, которые ищут нового старта, на свое усмотрение вспоминают собственное прошлое, поощренные узнаваемостью пространства. Изображая ту же гостиницу, далекие изображения загрязняются между собой, намекая на создание ложных воспоминаний — или воспоминаний сомнительного качества. Мало кто в Ужгороде, кроме Зинаиды Ивановны, до сих пор вспоминает музейное помещение, и хотя подобная комната в Хабаровске является идентичной, наши партнеры были не в состоянии подтвердить или опровергнуть существование гостиничного музея. Суггестивно взгроможденные на своей полке, объекты, кажется, просят нас выбрать между физическим пространством и человеческой памятью, когда мы ищем, где же разместить правду в своем прошлом.

Фото Алина Узала

ENTANGLED TRANSPOSITION: VIKTORIIA DORR AND TOMAS HAZSLINSZKY

Hello from Uzhhorod

Postcard, frame, desk lamp

Within the residence Sorry No Rooms Available and the program “Applicant for a double”.

The Hotel Intourist, Amurskiy Bul'var, 2, Khabarovsk, 2021

Curator Clemens Poole

All too often architectural practice loses sight of its humanistic raison d’etre, a danger that inevitably haunts an exhibition in which the structural twining of two buildings risks eclipsing the individual experiences of the people that use them, past, present, and future. Viktoriia Dorr and Tomas Hazslinszky’s Hello from Uzhhorod, queries this by transporting individual experience through the architectural portal of the exhibition. The work features two subjects/objects: a framed postcard image of Zinaida Ivanovna, formerly an employee of the Intourist Hotel Museum in Uzhhorod (according to Ms. Ivanovna, such museums were a convention throughout the Intoursit network); and a Czech modernist desk lamp, a standard piece of local flare distinguishing the hotel from its brethren across the Soviet world (such regionally specific decor was also a convention). Having photographed the lamp with Ms. Ivanovna in room 1320 in Uzhhorod (site of the former museum), the artists requested that the co-organizers install the lamp with the framed postcard in the analogous room 1320 in Khabarovsk.

It could be said that hotels are designed to give strangers a sense of belonging, but is there something suspicious when a stranger belongs too much? A lamp that tightly encapsulates the specific design inflections of Zakarpattia as a region; a postcard that tests the weight of a transported human memory—these implications seem clear. But perhaps these objects, like travelers in a new town seeking a fresh start, recount their past as they choose, encouraged by the familiarity of the space. By depicting an identical hotel, distant images smear together, insinuating the creation of a false memory, or at least one of uncertain quality. Few in Uzhhorod, apart from Ms. Ivanovna, still recall the hotel museum, and, although the analogous room is identical, our partners were unable to confirm or deny that any such hotel museum existed in Khabarovsk. Perched demurely on their shelf, the objects seem to ask us to choose between physical space or human memory, as we seek to locate truth in our past.

Photos by Alina Uzala

[karen-chan-nya]

Коли ми вже зможемо читати китаєромани українською?

По моїм оцінкам, першим завершать переклад роману Система власного порятунку для мерзенного лиходія (svsss), він готовий вже на 50%.

Враховуючи середню швидкість перекладу, а ще зимові сесії і свята разом, то переклад мають завершити десь через 4 місяці, тобто у березні*. Але це без урахування екстр.

Якість перекладу я оцінюю як високу. (Але це все ще непрофесійний переклад).

Прочитати можна тут.

Наявний також інший переклад, але він відстає (22%). І, потенційно закинутий?

(знаходила ще дещо, але воно гірше за гугл-перекладача з російської, тож навіть посилання залишати не буду)

*усі дані за 15.11.22

Щодо інших романів

Найпопулярніший переклад Засновника темного шляху (mdzs) на цю мить завершений на 30%. Через навчання зараз темп не дуже швидкий, але оновлення потроху є.

Перекладачка навчається на прикладній лінгвістиці, тож можна вважати його якісним (все ще не професійним!).

Тґ-канал перекладачки чи одразу Ваттпад.

Другий переклад лише трохи відстає від попереднього, 27%. За якість сказати не можу, не читала. Його можна прочитати на Ваттпаді.

А ось тут дехто починав перекладати екстрарозділи, але, схоже кинув це.

Далі поговоримо про Благословення небожителів (tgcf). Тут теж декілька людей паралельно взялися за переклад.

Моя рекомендація - переклад від команди Відвал башки. Над ним працює кілька людей і навіть є ілюстратор. Переклад якісний.

Але, на жаль, оновлення там виходять найповільніше. Вони лише на 5% відсотках, якщо мені не зраджує математика.

Прочитати можна тут.

Є інший переклад, там прогрес більший, вже 15%. За якість сказати не можу, бо не читала. Але за швидким оглядом виглядало непогано. Прочитати його можна на Ваттпаді.

Настпупні романи я не читала, тому буде лише % перекладу і посилання.

Хаскі та його вчитель білий кіт (ерха, 2ha) - перекладено на 6% (але враховуйте, який цей роман довжелезний). Про перекладачку чула гарні відгуки, також вона займається маньхвою про ерсі. Її тґ-канал.

І є другий переклад, від команди Відвал башки, вони відстають зі своїми 4%. Читати.

Всі наступні 4 романи перекладаються командою Відвал Башки (я їх не рекламую, просто вони усюди!), тож оновлення в середньому повільні. Але для всіх романів, окрім Лю Яо, у них є свій ілюстратор!

Утихомирювач душ - 13%, читати тут.

Як вижити лиходію - 13% (але він об'ємний), читати тут.

Лю Яо: Відродження клану Фу Яо - 3%, читати тут.

Далекі мандрівники - 16%, читати тут.

Проте, у далеких мандрівників є ще один переклад, де вже готово 45%, але зараз той переклад нестабільний і продовження виходить рідко. Ось тґ-канал.

І ще трошки романів

Вбити вовка (Sha Po Lang) - 19%, на Ваттпаді.

Дружина понад усе - 12% на Ваттпаді або 18% знову там же.

Тисяча осеней - 9% і статус закинуто. Сподіватися на продовження можна тут.

А що з іншими?

Китаєроманів у світі багато, і загубити їх легко. Тому, існує чудова таблиця, де зібраний список усіх романів і також посилань на їх переклади й адаптації (маньхви, донхви, дорами, якщо вони є).

НЕОЧІКУВАНИЙ СЮРПРИЗ ДЛЯ МЕНЕ І ВАС

Поки шукала що ще є, знайшла Список Лан'я (Lang Ya Bang), у якого завершений переклад!!! Розділи знаходяться на стадії редакції та публікуються 1-2 рази на тиждень. Повністю готово вже 79% твору, але він довгий і прогнозую завершення аж на травень, в гарному випадку квітень 2023.

Змусила вас зрадіти, а потім засумувати назад так? Себе теж. Але за моїми прогнозами, це буде другий після Системи повністю перекладений китаєроман.

Прочитати (майже) на одному подиху.

А зі справді завершеного є ван-шот Опівнічне повернення. Цю історію варто прочитати двічі, щоб зрозуміти.

Висновки

1. З 24 лютого фанати сильно активізувалися і зараз в процесі перекладу реально багато романів. Більшість почали перекладати наприкінці весни - влітку.

2. Очевидно, коротші романи мають більше шансів бути повністю перекладеними раніше. Наприклад лідуюча Система складається усього лише з 80 основних розділів (+20 екстр, але я їх не враховувала ніде). Найкоротший серед усіх це Далекі мандрівники - 77 розділів (+4 екстри). Напротивагу їм найдовший серед представлених романів - ерха, складається з 311 (+39) розділів. Хоча у відсотках у неї найменше з усіх (6%), в абсолютних числах к-сть перекладених розділів там переважає, ніж у деяких інших романах.

3. Популярність роману прямо впливає на швидкість його перекладу і кількість команд/осіб, що за нього беруться. Це яскраво видно на прикладі романів Мосян Тонсьов, які є найвідомішими представниками у жанрі даньмей.

4. Загальний прогноз: романи невеликого і середнього розміру (до 150 розділів) будуть доперекладені десь через рік від початку. Тобто, маємо шанси наступного літа вже мати декілька завершених перекладів.

5. Чому паралельні переклади не об'єднаються, щоб робити один і швидше? Складне питання, на яке я можу відповісти лише частково. По-перше, ймовірно, вони створювалися незалежно один від одного і точніше, перекладачі не знали про існування іншого перекладу, коли це починали. Але чому вони не об'єднувались, коли дізнавались одне про одного? Тут не можу сказати точно, але це скоріше соціальний фактор, наприклад недостатня комунікація.

Крім того, є проблема, що ефективність роботи не прямопропорційна кількості людей. Надто багато людей в роботі над один проєктом можуть спричинити плутанину і лише ускладнити процес. Що не скасовує того, що працювати в команді легше й ефективніше, ніж самостійно.

6. Будь ласка, читайте переклад в онґоїнгу і пишіть відгуки перекладачам, щоб вони не втрачали мотивацію і довели справу до кінця! І тоді вже скоро прихильники даньмею матимуть можливість читати свої улюблені романи рідною українською мовою.

НЕ читайте роснявою! Анлейт можна.

Всіх люблю, за укрданьмей!

[karen-chan-nya]

[karen-chan-nya]

Веньджов на почтаку книги:

ДД: if you were my wife, I’d put poison in your coffee

ВК: if you were my husband, I’d drink it

Веньжов наприкінці книги:

ДД: hi wifey, I put poison in your coffee

ВК: знов афродозіак?

[karen-chan-nya]

Станом на 31-й епізод, Веньджов можна вважати одруженою парою за давньокитайськими стандартами. Або режисери нам на це дуууууже натякали.

Якщо уважно подивитися на вбрання Вень Кесіна, на ньому можна побачити візерунок, який наречений одягає на своє весілля. Коли Вень Кесін просить залишити їх удвох, Бі Сінмін зачинає двері в кімнату, щоб дати їм особистого простору. У цій кімнаті, де Вень Кесін розчесує волосся Джов Дзишу, на задньому плані можна побачати лотос — одну з квіток, що асоціюється з весіллям. Щобільше, Вень Кесін знімає свою шпильку і встромляє її у волосся Джов Дзишу — жест, що може зробити лише подружжя, — на що Джов Дзишу дивиться через дзеркало й усміхається.

У епізоді 1, коли Цінь Дзьовсяо вирізав шпильку з дерева, Джов Дзишу миттєво здогадався, що це для дівчини, яка йому подобається. Тобто, Джов Дзишу безсумнівно знав, що саме зробив Вень Кесін.

Джерело: https://tvtropes.org/pmwiki/pmwiki.php/HoYay/WordOfHonor

[karen-chan-nya]

ДД: це заспокійливе, дурнику

Веньджов на почтаку книги:

ДД: if you were my wife, I’d put poison in your coffee

ВК: if you were my husband, I’d drink it

Веньжов наприкінці книги:

ДД: hi wifey, I put poison in your coffee

ВК: це афродозіак?