#морози

[greenpostua]

❄️ Жарти про квітневі морози не були жартами — зима повертається. Вже на цьому тижні синоптики прогнозують по всій Україні затяжні дощі, мокрий сніг, нічні заморозки та крижаний вітер.

📹: відео з соцмереж

[zhitomir]

До України сунуть сильні морози: синоптикиня назвала дати в січні 2024

За кілька днів до України прийдуть морози. Протягом наступних двох діб завдяки теплим повітряним масам із заходу температура повітря буде "плюсовою", але вже 6-8 січня холодне арктичне повітря принесе... Читать дальше »

[ashesofrosesss]

почорнілий абрикосовий цвіт сором'язливо ховався за дрібним снігом, який падав вже декілька годин і накопичувався у соковитій зеленій траві. вона остання, хто витримувала несподівані квітневі морози. застигла земля, серце якої перестало битися, вже не закликала до нічних друїдичних ритуалів у темних лісах та пошарпаних колючими вітрами степах, і тільки пошум ріки ніби наспівував про невідворотність буття, його жахаючу красу, котра жодного разу не приховувала себе. холодна і люта вона нищила та споглядала, як на руїнах знову і ��нову з'являється її розкіш, забираючи собі все, що було створено не нею. безмежна її тиранія захоплива.

над важким небом тижнями ховалася заграва у монотонному очікуванні, коли краса знову відкоркує себе сама.

[defiance-of-endless]

Написала цю пісню для всіх, хто мені дорогий і лишається тут, чекаючи на моє повернення. (Так @the-great-anteater , до тебе також)

(Мій ну дуууууже старий скетч хоббітської хати для привернення уваги)

Транспортна Колискова

Тече пітьма по вікнах ззовні

Пливуть міста, поля й кордони...

Колись зустрінемось ми знову

А поки слухай колискову...

Колеса торохтять, мигтять вогні

Всі хто можуть прошу вибачте мені...

Любові моєй на всіх подвоїть

Кожна секунда чужини...

Мені так шкода - для вас свобода,

Для мене гнів.

Страх і горе, все через море,

Через паркани й ніч,

Закину тугу

За лісосмугу й сніг...

Буває боляче нестерпно.

Коли болить - дивлюся в небо,

Ми ділим зорі і повітря,

Ваш подих там де й я - повірте...

Недостатньо часу й подарунків для вас всіх...

Тому я плачу, і чекаю на таксі.

Серце моє на шмаття кроїть

Кожен метр в далечінь...

Силюсь промовить, якщо дозволять

Світло й тінь...

Біль і сльози через морози,

Сонце й грім -

Переживаю й сама не знаю де мій дім.

Жеруть мене сором й провина

Як в очі вам глядіть повинна -

Не хочу покидать вас знову,

Тож пам'ятайте колискову...

Я всього лише ваш спогад, думка, сон...

І галас потяга співає в унісон...

Будь моя воля - лишилась вдома,

За вас загинула б радо.

Та прошу дуже, всі хто тут тужить -

Почуйте гул метро,

З трамвайним соло нехай мій голос

Тече до ваших снів.

Там вас побачу, прошу пробачте

Якщо ви зможете

Мені.

[les-biny]

Ночь сегодня темна, мрак густой

На улице плотно расселся в смятеньи

И Звёзды плачут под тенью большой

Не прывикли они ещё к этой тени

А она снова сидит, вся дрожа

От морози в холод её всё кидает,

От жара напротив, пылает она

А в руке только прочно игла её ранит

Нет больше боли, пропала давно

В череде смутных дней её жизни

Теперь только ночью, когда всё мертво

Она в праве открыться зарнице

Она верит, вся сердцем пылает

Но эта надежда всё быстрей умирает

Отчаянье – вот и всё, чем дышит она

Она ненасытна, её смерть близка

Следы и шрамов след – это мелочь

Они всё растут, она знает

Ведь каждую ночь под покровом

Она тихо иглой себя ранит

[miserable-tea]

Після школи треба буде пошукати шапку і курточку мою зимню для малої, бо я вже заїбалася слухати шо їй холодно 🙄

( маю надію що ця зима буде не дуже холодною, інакше мені в морози прийдеться ходити в осінній курточці 😇)

[vva-hoo]

дуже люблю свою гітару

отже я маю чудову класичну гітару з чернігівської фабрики музінструментів ще з часів радянщини. це видає наліпка в середині і ще це важливо знати, бо це значить, що гітара ДОБРОТНА!

отримала я її в найкращому місці на землі. тобто село комарівка. вона стояла там з величезним павуком всередині, за книжковою шафою. мала чотири струни, і ті були не натягнуті. мені було 14, і моє серце ще не кохало насправді, от-от мало б. але! тоді кохання не сталося. я дізналася, що гітару подарував моїй тітці альоні її місцевий кавалер, вона не грає і вчитись не збирається. я вже бачила, як на ній грають, а ще знала, що мені це _дуже_ треба. випросила родичів дізнатися у альони, чи дозволяє вона мені забрати її. наче да! але з комарівки ми завжди їхали потягом 8 годин, в той рік туди приїхали з малими, аля була ще в колясці — ТОБТО їхали ще й з коляскою в плацкарті. та й альона якось непонятно згодилася. корочє гітара була майже скасована, тому я вчинила істерику від себе скажу, що була дуже спокійним підлітком. більша половина псіхов, істерик та образ переживалася мною в голові, але я все одно добряче виносила сім’ї мізки. це ж 14ліття. це не те, що я чимось погрожувала чи кричала. я просто, здається, дуже розплакалася і пішла ховатися в туалет? я просто пам’ятаю, як виходжу з нього (він був у нас за сараєм, треба було нормальну таку відстань пройти, щоб дістати нього), і там мене біля вишні сидить чекає наташка. лице ��таке :/

вимолила ту гітару. прив’язали до неї мотузку, і отак з чотирма струнами я понесла її на спині аж до самого харкова. шлях був такий: автобус (десь годину) -> чекання на вокзалі (декілька годин, поряд були якісь діти з табору) -> вісім годин потягом -> вилазимо, дивуємо всіх родичів, шо я з гітарою -> їдемо на таксі, таксист питає, чи вмію я грати (я не вмію) і так ще десь рік, як не вмію. просто не сідаю за неї. стоїть і стоїть біля мого столу, але тоді БАМ — вирішую піти купити їй струни. купую металеві, бо не дуже розбираюся, а виявляється на класичну ніби треба нейлонові. але я зрештою звикаю до цих! за цим якось сталося, що тусуємося у маминої подруги, і її чоловік позичає мені тюнер спеціальний — такий маленький апарат, який допоможе навіть барабани настроїти, треба тільки поклацати. вмикаєш потрібний режим і крути собі кілки, поки пальці не зітруться (пальці зітруться. кілки на ній так жоско повертаються, що я користуюся ножицями чи пласкогубцями). я до того намагалася на слух налаштовувати, спробувала тоді з цим чоловіком його гітару налаштувати, як тест. з першої крутки вийшло, він чи його друг ще сказав, що оце я намучилася, що вже знаю як його треба!!! цей апарат досі у мене, але я користуюся частіше тюнером в телефоні починала грати з мелодій на одній струні. знаю тільки “Катюшу” (я з садка по ній фанатіла), “Кузнечіка” та здається “Батарейку”. це довго продовжувалося, вітчим казав, що то не гра. тоді почала вчити акорди, щоб грати Цоя: за допомогою Сонця вивчила чотири акорди, за допомогою пісні, де є літак (?), вивчила бій четвірку. гітара запрацювала, бо нема мені кращої розваги, ніж фіксанутися на чомусь і проганяти це кожного дня. тоді ще почала якісь розминки для пальців на ютубі дивитися. завантажила тюнер!!! а в ньому є тренувальний режим, де треба на швидкість акорди грати. отак я себе натренувала на якусь базу, згодом стали виходити бої шестірка та вісімка, і такі ж перебори а тоді соня ЗЛАМАЛА НОГУ. валялася в лікарні, і ми (з моєї ініціативи) поїхали її провідати, тож я (з моєї ініціативи) взяла гітару, щоб пограти їй. я ще нічого не вміла нормально грати ��оді, тому просто типу якісь перебори їй показала, Батарейку їбанула, і ми поїхали по морозу назад. якщо не знаєте!!! зависока чи занизька температура, як і вода, може деформувати дерево гітари, і звук буде навіки зіпсований, а тоді були сильні морози. АЛЕ гітара пережила!!!

чесно не знаю як, але я завжди поверталася до гітари, якщо не щодня, то через день. брала в руки, стирала пальці. та сама мамина подруга запросила мене бути їй аккомпанементом на поетичному вечорі, але я тоді б стільки не протрималася (та й не мала що грати). зараз би звісно погодилася!!!

ми пробували створити гурт з однією моєю подругою. в неї була електро-гітара, а ще укулеле. у нас не було пісень, я просто приносила до неї додому свою гітару, вона грала на ній, а я пробувала її. одного разу ми навіть вийшли з ними гуляти (не з електро-гітарою, очевидно)

я грала мамі, ходила показувати гітару батьку. щось пробувала перед гостями. знімала, як граю перед школою — я запізнювалася на уроки щодня через це. в часи першого карантину, перед екзаменами, постійно грала на балконі між навчанням та паралічем через невирішене майбутнє. гітара мені багато поганого допомогла пережити, я співала найулюбленіші пісні на ній.

тоді стався випускний. ми зібралися компанією в караоке-бар, я тоді була дуже зашугана, закрита та закомплексована. у мене була істерика перед самим виходом до них. просто ніби перемкнуло в момент. тоді якимось чудом пережила той бар, ми пішли в ніч в наш парк зустрічати схід сонця. йшли якраз через мене, бо я згодилася взяти свої ковдру, гітару та щось там ще. в ту ніч на шляху до парку ми зустріли компанію на бульварі, вони часто грали там, прямо перед поліцейським відділом, хоча їх ганяли за шум дуже сильно. але ЯК вони співали. у них була одна гітара, а з моєю — дві. хлопець, який на ній грав, сказав типу “ого, це з чернігова? це дуже хороша гітара”. з тих пір я ДУЖЕ нею пишаюся, хоча не знаю насправді за що потім ми співали пісні весь ранок :( 

тоді я не пішла вчитись в універ, а пішла працювати у водафон. зі мною на навчанні був хлопець, який приїхав до харкова підняти гроші/за мрією/просто (?) і майже завжди приходив з гітарою. я спитала в нього спробувати декілька акордів, зіграла нірвану. його слова: “ніколи не бачив, щоб хтось так дивно грав нірвану”. можливо це через те, що я тоді ��е зажимала баре. можливо, бо я адаптувала той бій під себе, бо не сильно практикувалася. була ще одна гітара-коханка: женіна, з наліпкою “кіокушин-карате”. вона акустична, тому я не можу сказати, що багато на ній вміла. надто вузький гриф, як на мене, але у мене на ній щось виходило. я завжди в ті часи поверталася до моєї гітари. у мене часто були подавлені стани, в тому числі через заїкання. але я ніколи не заїкаюсь під час співу, правильно? тому я співала, щоб не мовчати від горя.

правда складно передати, яке задоволення вона приносе в моє життя. я виходжу на балкон, щоб поімпровізувати якісь прості мелодії. просто наспівую смішні пісеньки, які вигадую находу. моя мама стільки разів засинала під мої співи, і прокидалася теж. я заспокоювала себе на стресових онлайн-лекціях тим, що грала на гітарі, бо її не видно на камері. я запізнювалася до подружок, на навчання, куди завгодно, бо я просто хотіла почути звичний ритм. я не маю слуху, але завжди чую по акорду Am, що гітара вже не так ідеально налаштована

за період з випуску зі школи до сьогодні я тричі їздила в село — двічі це була козіївка та один раз була під красноградом. і кожного разу напрягала свого дядька везти гітару. що може бути краще гітари? гітара на природі. друзі моєї родини завжди дивуються тому, що я вмію грати. я люблю дивувати? я не люблю співати перед кимось, але я люблю гітару, і природу, і співати, і ще я навчилася забивати хуй на людей деколи, чого бажаю всім. у мого брата в козіївці була своя гітара, але я все одно просила везти мою, бо їх просто не порівняти. тим паче та гітара акустична. ну здрастє

ми з малими постійно співали “ти кідал” від п’ятниці, вони мене завжди просять це зіграти, коли бачать з гітарою

коли ми ставили номер на “альма матер” від факультету, у нас була лірична сцена кохання, в яку б дуже вписувалася гра на гітарі. знайшли хлопця, який чудово співає та грає. я. хіхі. від нього не відлипала. переслідувала його аж в туалет, щоб поговорити про гітари, як він грає, як я граю, як він КРУТО грає. на домі, вже після виступу, коли всі були п’яні, він сказав, що довіряє свою гітару мені — це вже було після того, як наш організатор лопнув йому струну. я з дівчатами на ній грала щось, вже не згадаю. вони казали. що у мене є слух, бо я добре підбираю акорди, АЛЕ Я НЕ ПІДБИРАЛА АКОРДИ, просто ��рала рандомщину, як завжди лмао за часи повномастшабки я трохи закинула гітару. у мене навіть пальці вже не такі ловкі, це аж відчувається. мені сумно за це, бо з якогось моменту мені ніколи не вдавалося підняти скіл. я завжди робила ці монотонні бої, я не вчу мелодії чи композиції. табулатура то для мене це термін з квантової фізики

потім до мами приїхала швидка, я знепритомніла. налетіла носом на гітару. не пам’ятаю, як падала, але з тої самої хвилини знала, що з гітарою щось сталося. в ній дирка. до цього на ній якось відірвалася підставка, до якою прив’язують струни. біля розетки яка. мені тоді довелося купити нові струни, бо старі треба було зняти з гітари, щоб приклеїти цю штуку назад. а коли ти їх один раз знімаєш, то назад скоріш за все не повернеш. і тоді я згадала, що на класичні гітари зазвичай беруть нейлон. купила й собі — перший свій простір з ролака шінсо я провела за тим, що зав’язувала їх та налаштовувала. але ВОНИ ТАК ШВИДКО РОЗЛАШТОВУВАЛИСЬ!!! я не терпіла це й години. купила собі нормальні, металеві. все привела в порядок, але не грала. повернулася оце нещодавно

і осьо думаю, вона вже така побита. не знаю, скільки вона стояла в комарівці. тепер від неї елементи відриваються, дирка ще ця. мама тоді на цю дирку дивилася і казала, що якщо треба, ми нову гітару купимо. мені ніяка, окрім цієї, не треба. але що буде, коли вона вже зовсім буде не в формі? звісно вона буде стояти десь в кімнаті, і це буде єдиний предмет. з якого я регулярно змітатиму пил. але що буде зі мною? куди діти мій ритм, мій драйв, мій чудовий голос? зрадити? ніяка гітара не досягне того, що може ця. я навіть не хочу починати шукати. я вже знайшла в серпні 2017го року. за шафою, з павуком. ті чотири струни зв’язали мене по рукам та ногам навіки

[pixelinform]

Как замороженная зелень спасет бюджет и здоровье пенсионера

Чи знайоме вам це легке розчарування, коли куплений на ринку пишний пучок кропу чи петрушки вже за два дні перетворюється у холодильнику на сумну зів’ялу гілочку? Ви знову викидаєте не лише продукт, а й власні гроші. А що, якби літо з його свіжими ароматами можна було просто покласти до морозильної камери і діставати за потреби, наповнюючи кухню пахощами навіть у люті морози? Заморозка зелені —…

[ramshackleroom]

Ештон Варґас — фрази з уніфікованого іспиту КНВ

*Ці фрази, можна було купити в “Магазині медалей Кровлі” під час четвертого та восьмого уніфікованого іспиту КНВ

“Від стану газону залежать результати у спорті. Тому за спортивним майданчиком постійно стежать. Адже між зростанням трави та зростанням м’язів є таємний зв’язок.”

“Я чув, що існує дуже багато різних магічних дзеркал, але дзеркало, яке може ідентифікувати особливості твоєї душі — дуже незвичайне явище. Навіть я ніколи не бачив нічого подібного, до того як прийшов працювати до Коледжу.”

“Я не пробачу того, хто буде знаходитись у Колізеї без будь-якого ентузіазму. Я бачив багато студентів, які там проливали піт та сльози. З цим місцем мене пов’язують особливі почуття!”

“Ти хочеш дізнатись, яким я був раніше? Хммм… У своєму місті я був найкращим у всьому! Я був найкращим у спорті, мав найтовстішу шию, та й взагалі був найгарнішим! Я буду чесним — мною всі захоплювалися… Ахаха! А! В цілому, навіть зараз, перебуваючи в цьому Коледжі, нічого не змінилось!”

“У моєму рідному місті іноді бувають екстремальні морози. Але мені це ніколи не завдавало дискомфорту, тому що я з дитинства з’їдав по чотири дюжини яєць та нарощував м’язи!”

“Думаю, це й так зрозуміло, дивлячись на моє натреноване тіло, але знайти одяг, який підійшов би мені за розміром, дуже важко. Усе, що зараз на мені, — зроблено на замовлення!”

“Коли ти тренуєш тіло — твоя концентрація зростає. Чим сильніша твоя концентрація — тим сильнішою стає твоя здатність контролювати магію. А це означає, що для мага найголовніше — м’язи!”

“Я співчуваю вашому з Грімом життю у Закинутому гуртожитку. Підлога та м’язи, які скрипл��ть при кожному присіданні, ще й привиди. Ха-ха! Напевно, дуже складно жити в умовах, не призначених для тренувань.”

“Хоча я не навчався у Коледжі Нічного Ворона, але дуже багато чув про цей заклад! Скільки ж болю мені принесли змагання зі спелдрайву!”

“Проблема, яка мене дуже турбує, — це те, що ми програли Королівській Академії Меча в турнірі зі спелдрайву дев’яносто дев’ять разів поспіль. Ех… Ні, пригнічений вираз обличчя — не моє. Посмішка! Посмішка!”

“Ви повинні завжди пам’ятати, де знаходиться медпункт. Навіть така здорова та сильна людина, як я, колись опинилася там. Оскільки ти — не я, не буде дивним, якщо ти потраплятимеш туди щодня!”

“У кафетерії є великий вибір різноманітних страв, але мені сказали, що буде дуже клопітно готувати для мене шістдесят сирих яєць щодня. Тому я купую яйця сам і приношу їх із собою на обід.”

“Слідкувати за тим, аби студенти приходили на заняття вчасно, — теж одне з моїх завдань. Я не пробачаю запізнення, якщо тільки не було поважної причини. Наприклад: “Я занадто захопився навчанням~”!”

“Нещодавно я захопився грою в дартс, але я постійно потрапляю в ціль, тож це стає доволі нудним заняттям. Але якщо тобі цікаво, я можу позмагатися з тобою будь-коли.”

“Я ніколи не перестаю підтримувати зв’язок зі своїми студентами. Деякі тікають від мене, але я впевнений, що це через те, що вони лякаються, коли я несподівано вітаюся з ними. Здається, я завжди застаю людей зненацька.”

“Під час занять я ношу кросівки для зручності пересування, але у ві��ьний час віддаю перевагу черевикам. Вони міцні й дуже мені пасують.”

“Я впевнений не лише в силі своїх м’язів, але й у міцності щелепи. Я можу з легкістю перекусити твердий шкіряний ремінь. Щоранку, дивлячись на себе в дзеркало, я повністю зачарований своїми м’язами.”

“На мою думку, Грім повинен приєднатись до клубу зі спелдрайву. Він би без сумніву мав приголомшливий успіх із такою швидкістю. Його єдина проблема — складний характер… Але не хвилюйся, я можу це виправити!”

“Я запросив його на тренування, а він сказав: “Мені треба вимити мій улюблений автомобіль”! Вчитель Круел такий зарозумілий! Він зовсім не розуміє важливості натренованих м’язів! Він сказав “ні” мені, Варґасу!”

“Коли я почув, скільки Круел заплатив за своє пальто, в якому буде дуже складно бігати, то спочатку не повірив своїм вухам. Агх, я його взагалі не розумію. Навіщо витрачати стільки грошей на те, у чому буде важко пересуватись?”

“Ніхто ніколи не бачив, що приховано в директора під маскою. Але, оскільки він дуже добра людина, думаю, він зніме її, якщо щиро попросити про це! ТОМУ! Ти сходи до нього! Не бійся! Життя — це один великий челендж!”

“Вчитель Трейн дуже полюбляє читати книги. Де б я його не зустрів — він завжди щось читає. Не розумію, що в цьому цікавого. Куди корисніше було б використати книги як гантелі!”

“Трейн — винятковий викладач, хоча він дуже відрізняється від мене. Ах, але… Те, наскільки він суворий, трохи… Він навіть мене сварить декілька разів на місяць. Напевно, студентам доводиться набагато складніше.”

“Сем добре вміє торгувати, грати на фортепіано і навіть гадати, але я йому теж не поступаюся! Окрім спелдрайву, я вмію кататися на лижах, грати в хокей та полювати на небезпечних звірів! А? Я ще багато чого вмію!”

[alnikvar]

Что за гусь этот Соловей. Профессор зло, который засунул Путина в морози...

[objectivnewskharkov]

Синоптикиня Наталка Діденко обіцяє: передвеликодній тиждень в Україні буде теплим. Припиняться нічні морози. Причому на сході країни буде найтепліше - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2025/04/14/morozi-vidstupayut-yakoyu-bude-pogoda-na-velikden-povidomila-sinoptikinya/

[greenpostua]

🙏 У Бещадах лелеки опинилися серед засніжених луків, бо зарано повернулись та й не очікували квітневі морози. Люди в інтернеті закликають підгодовувати їх, пропонуючи безпечні місця і правильну їжу. Екологи нагадують, як важливо допомогти птахам у такі часи, адже кліматичні зміни можуть серйозно вплинути на їхнє виживання.

📹: відео з соцмереж

[newsundphotos]

У Львові синоптики прогнозують мороз і сніг

У суботу, 1 лютого, у Львові та області синоптики прогнозують морози, ожеледицю та сніг. Про це повідомляє Третє око. Зокрема, за даними Львівського регіонального центру з гідрометеорології, у Львівській області очікується хмарна погода з проясненнями. Вночі невеликий мокрий сніг і сніг, удень – без опадів. На дорогах вночі та вранці буде ожеледиця. Вітер північно-західний, 7–12 м/с. Температура…

[ao3feed--ukr]

Разом

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/62190430

Автор/ка seesaww

Фанхати: The Avengers (Marvel Movies), Marvel Cinematic Universe

Відносини: Steve Rogers/Tony Stark

Опис:

Зима, вечір, якийсь фільм, на який усім давно вже було всеодно, і обійми, надзвичайно теплі та ніжні, такі, що навіть у найхолодніші морози вони зігріють будь-кого.

Кількість слів: 259, Частини: 1/1

Рейтинг: General Audiences

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: M/M

Персонажі: Tony Stark, Steve Rogers

Додаткові теги: Fluff, Romantic Fluff, Comfort

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/62190430

[fotoinform]

Насуваються морози

[uacrisis]

https://uacrisis.org/uk/?post_type=post&p=321957

Георгій Коваленко про Святого Миколая

🎅 Поки до влади у Росії не прийшли більшовики, Дід Мороз не мав ніякого відношення до Нового року чи Різдва. Цей персонаж уособлював зимові морози, злі сили, яких боялися і уникали. У 20-і роки під час антирелігійної кампанії його взагалі заборонили, проте у 1937 році за партійною директивою повернули у радянський побут. З тих пір декілька поколінь пов’язали цей образ з новорічними святами. Проте, зв’язок виявився не таким міцним, як здавалось. У життя українців увійшов Святий Миколай, ставши найулюбленішим Святим діточок.

⚡️ Коли і до кого в Україні Святий Миколай приходить – читайте у матеріалі