#творчість

[strawberryspider777]

[gwenllianwales]

З Різдвом Христовим!

Вітаю всіх зі святом. І дякую ЗСУ за те, що маємо змогу його святкувати.

Сьогодні хочу поділитися краплиною магії та різдвяного дива. Це моя старенька, але дуже гарна казочка про маленьке чортеня. Про чортеня, яке мріяло стати добрим, попри все. І про музику, про наш чарівний "Щедрик", мелодією якого пронизана ця історія. Тож не забувайте слухати його, коли читатимете.

Читати "Щедрик": аоз аркуш фум

Буду вдячна за ваші відгуки та вподобайки! А ще: ілюстрації нижче зі збірки казок, де мій "Щедрик" теж надрукований. Всі ілюстрації зроблені дітьми. Ви бачите роботи талановитого хлопчика Тараса Пелиха. Це була крута ідея: побачити свою казку, очима того, для кого вона і створювалась.

[littleminmari]

***

Здавалося, що я йду до зірок, але все обірвалося і я провалилася у безодню мороку.

Все було не справжнім, наче звичайна нудна вистава у театрі.

Все було, як замо��на постановка у дешевому сюжеті.

Мої мрії давно стали крихкими слізьми. Що годяться тільки-но на ручний театр ляльок.

Я біжу по не справжній дорозі, я і гадки не маю куди вона мене веде. Все стає тільки-но більше та більше заплутано.

Час цій дешевій виставі завершитися. Час закрити цей сльозливий театр брехні.

Нема нікому діла, коли все руйнується, коли ти, осліплена безвихіддю, біжиш по єдиній дорозі.

Не буде справедливого кінця. У кінці тільки-но безодня мороку. Всі зірки та місяць - брехня.

Кінець брехні? Зірвіть нарешті ту виставу. Скажіть, скажіть. Хто я насправді? Де я? Хто я?

P.S. Вірш було написано 06.10.23

[ukr-au-ideas]

Флаф — Частина 1

Зізнання в коханні

А ніколи не ходили на побачення, і коли Б їх запрошують, А не розуміють, що робити

А і Б спостерігають захід сонця разом

А вчать Б танцювати

Пропозиція одружитися (можна в Дії)

А і Б організовують вечір настільних ігор

А завжди мріяли відкрити книгарню (кав'ярню, квітковий магазин), Б їм допомагають

А допомагають Б з новою твариною

А і Б працюють на волонтерській кухні разом

Діляться дитячими спогадами

А допомагають Б помити голову

А пишуть Б любовні листи

А і Б перший раз засинають разом

Гуляють разом осіннім парком чи лісом

Перший ранок разом

[girl-with-demons-in-her-soul]

Єдине, що мене хвилює, так це невпевненість у власній творчості. Скоріше у власній цінності як письменниці. Я ж навіть письменницею себе не називаю, хоча маю як декілька самвидавних публікацій, так і публікацію у видавництві. Навіть на вітринах в "Книгарні Є" трохи стояла, то звідки ж цей синдром самозванця?

Зараз відчуваю, що моя творчість проходить якийсь болісний момент трансформації. Мовби після активного періоду діянь настав період спокою, щоб врешті народилося щось нове. Але разом з тим мене стопорить стільки речей, я пропускаю стільки можливостей, що просто не знаю, що з цим робити.

Недавно мій гарний знайомий сказав, що мій останній текст більше схожий на сеанс арт-терапії, хоч ідея і класна. Але я не хочу, щоб ці тексти були арт-терапією, бо вони не несуть жодного значення для когось, окрім мене. З іншого боку. Звідки таке нав'язливе бажання нести ці значення? Подобатися іншим? Можливо цей період якраз і каже мені - та забий, використов��й по максимуму свій талант створювати форму, а ідейно-сюжетний складник знайдеться?

Тут багацько творчих людей. Як ви справляєтеся з такими кризами? Що рухає вами у творчості? Чи не заважає вам бажання створи��и щось велике?

Поки бачу тільки потребу в тому, щоб розмежувати свої щоденникові записи й художку. Образи й метафори можна використовувати й там, й там. Може так навіть буде цікавіше читати ці нещасні записи. Але в художці вбачаю потребу більше експериментувати, а не просто валятися в ванній своїх почуттів, дещо по-авторськи нарцисично ними обливатися і час від часу виливати на когось, кого вважаю бета-рідером, щоб отримати схвальні відгуки. Треба вилазити й діяти, бо поки я жаліюся, хтось пише, видається і досягає, навіть не зважаючи на те, що їхня творчість, можливо, й не претендує на канон.

[foolish-neko]

😔😔😔

Я все ж виклала на АОЗ кілька замальовок-оповідань про фейрі. Не можу назвати їх кріпіпастою, але сподіваюсь, що вони вийшли хоч трохи моторошними та "нетутешніми" - якими й мають бути історії про справжніх фейрі.

Якщо в когось виникне бажання, то прочитати їх можна тут.

P.S: якийсь гість встиг поставити перший кудос, коли від публікації ще години не минуло. Це точно якась фейська магія.

[stasi-writes]

Я віддала б тобі всі небесні зірки,

Та, на жаль, жодна з них не належить мені,

Та усе, чим змогли обмінятися ми

Було дурістю й розчаруванням.

Я би вбрала тебе в найбіліші зірки,

Та вони всі змарніли б ураз на тобі,

Ти затьмариш й зганьбиш найсвятіші думки,

Й кожне чисте, прекрасне бажання.

Я би зникла в потоці нікчемних пліток,

Що, мов тінь, супроводять твій будь-який крок,

Стала б часткою низки терпких помилок,

До яких і ведуть сподівання.

Ти забрала собі чималенький шматок

Від моїх щирих дій і натхненних думок.

Всі омани злетіли, мов зграйка пташок,

І відкрили нам сутність «кохання».

stasi_writes .𖥔 ݁ ˖

[konundur]

Лот - це творчий хаотік. Ну тобто... ДУЖЕ хаотік

Лот: *задумливо сидить, дивлючись в підлогу*

Лот: ЯН Я ВИГАДАВ НОВИЙ СПОСІБ САМОГУБСТВА

[victoriada]

Що взяла я у дорогу?  Все, крім спогадів про дім.  Одяг, нерви, їжу, тривогу,  Те старе, що стане новим.

19.07.2023

[0le9-mind]

[veznan505]

Колись були безпечальні дні,

Що не лишилися без сміху,

Де як один ковтали лихо,

Турботи були нам незначні.

Десь мандрують безпечальні дні,

Що не бажають ворожнечі,

Де не ревуть світанок й вечір,

Просто ті до нас ще не дійшли.

Колись будуть безпечальні дні,

Що не скнарили своє щастя,

Де світ стає дедалі кращим,

Топлячись в радості та журбі.

[strawberryspider777]

Кіт на шляху філософа

(І на стелсі)

[gwenllianwales]

Моє слово

Моє слово розстріляне,

Спалене.

Моє слово хрестами

Заставлене.

Моє слово іншим

Замінено.

Моє слово у темряві

Сховано.

Моє слово постійно

Стирається.

Моє слово вперте:

Тримається.

Моє слово завжди

Житиме!

Поки моїм словом...

Хтось

Говоритиме.

[tasimorphosis]

throwback to February 2023, mixed media portrait 🌺

[ukr-au-ideas]

Зимові свята 2

А і Б зіштовхуються у битві за останню гірлянду на батарейках в АТБ

А позитивний святковий дух, Б демон, вони змагаються за душі смертних. А ще вони закохані 

А втомлені викладачі, яких дістали студенти на з “хвостами” перед зимовою сесією. Б їх партнери, що готують для них романтичний вечір

А одні на свята і замовляє піцу, це останнє замовлення для Б, але вони теж не поспішають додому. Чи знайомі А і Б до того вирішуєте ви.

Це перше Різдво, яке А і Б проводять як пара, вони хочуть насолодитись спокоєм і романтикою, але до них приїжджають їх родичі

А пожежники, Б забувають затушити святкові свічки й підпалюють ялинку

До А приходять три духи Різдва: минулого, сьогодення і майбутнього. Чого вони обрали саме А, і що ці духи показують А?

А програли друзям на спір, що вони увесь грудень будуть кожен день ходити в різних святкових костюмах, Б продавці костюмів

А ненавидять свята через погані події, що сталися з ними на свята, але по роботі вони мають організовувати новорічну вечірку з Б

А і Б їдуть напередодні Нового Року в потязі Укрзалізниці

[littleminmari]

Вирви моє серце 

Сонце д��вно зайшло за межі. Скільки, скільки часу з того моменту минуло? Мені важко пригадати від чого саме мій біль. 

Все навколо застигло у вічному сні. Не залишилося навколо нічого живого. Тільки-но я єдина, що благає про смерть серед вічності. 

Поки я наспівую собі "ла-ла-ла" на самоті, хотілося би дочекатися того, хто вирве моє серце. 

Хотілося би мені дізнатися більше про свою провину, тому розкажи, розкажи як мені віднайти свій вічний спокій. 

Моя зима тривалістю у вічність назавжди замкнула моє крижане серце, що розбилося. 

Я навіть не знаю чи залишилося у мене щось, крім уламків. Але все одно благаю, вирви його, позбав мене самотності. 

Мені насправді цікаво. Тому розкажи, розкажи мені, як це, коли метелики тріпочуть на душі. 

Вирви моє серце. Можливо, хоч так воно пізнає щастя або хоч радості. Подаруй йому такий дарунок. 

Можливо, ось так і зникне це нещасне прокляття. Можливо, так і настане спокій, якого не було віками.

P. S. Насправді цей вірш був написаний ще 16.11.2023

Завдяки цьому віршу я можу розказати про деякі свої почуття і як себе почуваюся вже протягом довгого часу.