#бла��з

[meowluox]

іноді ко стар прям особливо влучно пише я випала.

уже декілька днів? тижнів? думаю про те що далі обрала б тікати від надто близьких взаємин з іншими людьми. і тим паче тікати від можливостей зустріти когось нового і впустити його в своє життя.

я тільки нещодавно почала наводити лад у своїх справах і менталці та переконана що додаткову турбулентність моєму життю додаватимуть нові люди. я надто втомилась майже від усіх і мене задовольняє моє маленьке комфортне коло тих хто не кумарить мене і нічого не очікує.

стосовно першого скріна в мене взагалі привід для окремого посту бо наче й пробачила їй і відпустила всі її борги а з іншого боку все ще тягне зневажати її і звинувачувати у тому що тепер я хочу уникати близькості.

хоча бла-бла-бла вона просто показала мені мої травми які і так були зі мною так-так.

байдуже.

я просто дозволю собі самотність і нехай ті хто дійсно для мене приходять до мене а я перевірятиму їх і прийматиму якщо цю перевірку вони пройдуть.

я мучаюсь від своєї третьої філії але що вже поробиш.

[loftysmb]

Як важко вести соцмережі, коли це абсолютно тобі не цікаво. Ніби маю інстаграм, маю Артстейшн (що зараз важливіше), але бля................робити щось весело, а от постити це.............

Відчуваю якусь велику повагу до людей, які мають хороший рівень толерації до generic тексту і вміють його різноманітно писати. Щиро.

"З радістю представляю цю неймовірну роботу, яку я зробила з натхненням про бла-бла-бла"

Скільки не намагаюсь з себе щось таке вичавити і мене скручує. Взагалі не відчувається як щось, що я б написала. От тільки те, що написала б я – непрофесійно, а шкода.

"Оце вам пістолет. Прикольний, правда? Хотіла зробити пістолет і зробила" 🤩

[juls-tsim]

Ножі наголо: Скляна цибуля (2022)

Відверто вам скажу, що останні десь два-три роки я сильно випала зі світу кінематографа. Я майже перестала слідкувати за новинками, погано розбираюсь в тому, які актори зараз популярні, а які проєкти є в моїх улюбленцях типу Коліна Фаррела або Джеймса МакЕвоя і т.д. І через це я була сильно здивована дізнавшись, що до фільму "Ножі наголо" вже встигли випустити не лише сіквел, а що вже і третя частина в активній розробці. Ну, враховуючи, що перша частина мені дуже сподобалась свого часу, то я залюбки вирішила подивитись другу.

Не можу сказати, що залишилась прям у шаленому захваті. Так, у фільма є свій певний шарм та естетика. Він очевидно відрізнається манерою зйомки і видно, що автори намагились зробити щось оригінальне. Суміш детектива зі своєрідною комедією абсурда це, як на мене. дуже гарне поєднання.

Але. тим не менш. треба і щоб сюжет вже не був зовсім нереальним. Тут, на щастя, ми з таким не зіткнулись, але періодично питання типу "що бляха взагалі відбувається" у мене виникало. Хотілося б відмітити, що навідміну від першої частини, тут сильно довго розгойдувався сюжет. Майже до середини фільму ми взагалі не розуміли, що за вбивство взагалі сталося, яке треба буде розслідувати.

Не хочу розповідати сюжет, адже це все ж таки детектив і як це зробити нормально, щоб у вас все ще залишилося бажання цей фільм подивитись я просто не заю. Там шось таке. Бла-бла-бла вбивство бла-бла-бла вбивцю знайшли.

Загалом у фільма є: - Класний акторський склад - Чудовий візуальний ряд - Гарний саундрек - Присутня все ж таки певна інтрига аж до самого кінця

Але, як намене, сюжетно він все ж таки знатно поступається першій частині. І я сподіваюсь, що вони найняли дійсно гарних сценаристів для третьої частини, адже зовсім не хочется, щоб потенційно гарна та оригінальна детективна фрашиза скотилася в казна що.

7 із 10

[madame-yadviga]

І так.

Про це не можна не написати.

Довгий пост хейту та негативу.

Мені потрібно це все зібрати до купи. Останні 10 місяців цього гівна на паличці.

І перестати біситись. БО я знову все згадала. Реально ж забула.

Зустріла Д та Т. (працювали разом майже 2 роки)

Погодилася посидіти разом. Ну що ж на той момент я ВСЕ забула. Так зі мною досить легко в цьому плані. Все забуваю. І хороше і погане.

Д знову напилася і знову почала базікати про свої травми. Мама не долюбила, на роботі мене не цінували. Хлопець знову грає і палить травичку... А ти Ядвіга нас кинула. Ми завжди були тут щоб тобі допомогти…

бла бла бля.

ААААААА. Сука. Алкоголічка і тупа стерва.

Жіночко це називається газлайтинг. Ти ж не знаєш через що я проходила останні пів року. До речі завдячуючи також твоїм зусиллям.

Чого ти до мене причепилася? Дружба пройшла. І ти сама поклала їй край. Друзі так не підставляють. Друзі не влаштовують пасток з глядачами і не хизуються тим що отримали роботу з протекцією свого хлопця там де я хотіла працювати.

Тут вийшла Т і признала що останній працедавець зі своєю нареченою Жулькою реально до мене чіплявся і всі це бачили…

Жулька ж заміж виходить, здається 7 якраз, і от якраз вона плакалась нашій gossip queen Йернею що з нею ніхто більше з наших не спілкується. АХАХАХА

Серйозно бля?

Не знаю чи маю я тепер хвилюватись.

Жулька ж відкриває кафе в тому ж будинку де і ми живемо. І я переймаюся бо воно якщо зможе то так піднасре... просто бо може.

Бля я тепер реально почала паритись.

Нє ну нормально ж все було.

Ах так.

У нашого минулого колективу план.

В перший день відкриття вони всі замовлять свіжий апельсиновий сік. АХАХАХА. Це десь буде 20 літрів....

Мене запросили на це дійство.

Ну може і піду. Але дочекаюся коли всі це замовлять і потім попрошу закриту пляшку води зі словами: Бо я ж знаю як ви обслуговуюте...

Чесно не здивуюся якщо Жулька плюне їм в сік.

Так в цій країні каву можна було замовляти лише у 3 людей. 2 з них живуть у іншому місті.

А я тепер її готую лише для близьких.

Хоча щось мені підказує що або вони так і не зберуться, або мене не запросять.

[feyapyva15]

В моєму оточенні нікому не цікаво слухати про якійсь дурні дрібнички, котрі я помітив, тому розповім вам.

Ось я сиджу в потязі і читаю оці налеплені штуки з інформацією. І там написано "Приємнішої подорожі!". Тобто, вони заявляють що їх сервіс і так приємний, тому вони можуть побажати лишк щоб подорож була ще приємнішою. І нижче вони пишуть що на їх потягах є певна кількість зручностей бла, бла, бла.

Це було все на сьогодні.

[unhonestlymirror]

Олександра Томашевська:

Давайте пофілософствуємо. Про багатство і бідність.

🧮 Уявімо собі людину, яка витрачає щомісяця удвічі більше, ніж заробляє. Доходи на просто не покривають витрати, виникає серйозна діра в бюджеті. Гроші, зароблені за місяць, закінчуються уже в середині наступного. Ще два тижні потрібно жити у борг. Уже наступний місяць - проблемний, дохід, який отримано, спрямований на погашення боргу за попередній місяць, і гроші знову закінчилися за два тижні.

Отже, що робитиме така людина, за умови, що витрати вона не вміє зменшити? Банківське кредитування. Хороший варіант, витрачай сьогодні, плати завтра, проблема переноситься на "кращі часи". А там, у майбутньому, якось буде. Проблема у тому, що при дефіцитному бюджеті майбутнє сумне, на борг нараховуються відсотки, і до безглуздих витрат додаються витрати на обслуговування боргів. Також будь-яка екстра-ситуація - хвороба, нещасний випадок - обвалюють цю людину ще глибше у боргову яму. Все ставатиме гірше і гірше.

Але знаєте, ця людина все ще думає, що їй просто не щастить. Що станеться якийсь щасливий випадок, і гроші проллються великим і щедрим потоком, і все стане круто, як колись. Це просто полоса невдач. Ретроградний Меркурій.

Як виглядатиме життя цієї людини? О, думаю, у кожного з нас є такий знайомий чи знайома. Тотальне позичання "до понеділка", "за місяць віддам", і так далі. Ми зичимо їй, але знаємо, що джерел повернення не існує, тому це просто благодійність. Будь-яка благодійність має межі, ми не зобовʼязані фінансувати безвідповідальне життя інших, отже від такого боржника відвертається вся спільнота. Він розпродує майно чи віддає його за борги, у кращому випадку, якась церква надасть притулок і трохи харчів. Це прямий і дуже короткий шлях до жебракування. Опуститися дуже легко.

🚧 Ускладнюємо модель. Як виглядає життя компанії, яка витрачає удвічі більше, ніж заробляє? Виручка, що надходить за проданий товар, покриває лише 50% витрат.

Теорія грошей говорить нам, що гроші бувають власні і залучені. Якщо немає власних, треба шукати джерела залучення коштів.

Тому не проблема, банківське кредитування вирішить наші проблеми з ліквідністю. Місяць-два, і ми знову на коні. Потім борги. Затримка розрахунків з постачальниками, затримка зарплати.

На цьому етапі я рекомендую персоналу валити з фірми, поки не почалося 😅

Хоча ви можете бачити, як керівник такої фірми на великому емоційному підйомі виступає з натхненними промовами, що скоро-скоро все буде вау, бізнес попре і так далі.

Насправді далі - арешт активів, суди, велика черга кредиторів, борги перед юристами, по податках і так далі. Місія, візія, бла-бла - калькулятором для початку навчіться користуватися, і припиніть спускати гроші на вітер, скажуть вам.

🏢 Тепер найскладніше. Яким буде життя держави, у якої дохідна частина бюджету покриває лише 50% вират? А головне, скільки воно триватиме, тому що ціна питання - трильйони гривень?

Ви можете сказати, що держава - це не людина і не компанія. У держави апріорі є ресурси: природні, людські. Є зовнішнє фінансування, гранти, міжнародна допомога. Є платники податків, з яких можна здерти три шкури, врешті-решт (ахаха, думаю, ця ідея всім сподобається 😆).

Лонг сторі шорт. Дохідна частина держбюджету України-2024 покриває лише 50% видатків, і всі ці гроші спрямовуватимуться на потреби армії. Заплановані видатки у 2024 році - 1.69 трлн.грн., майже 100% доходів бюджету. Простіше кажучи, якщо уявити, що усі платники оплатять усі податки авансом 1 січня, гроші закінчаться 30 червня. Держава почне затримувати виплати, борги накопичуватимуться.

Що робитиме держава? Військові облігації, борги перед громадянами власної (і не тільки) країни? Приватизація? "Розширення податкової бази"? Кредити і міжнародні гранти? Незалежність країни сьогодні, як ніколи, залежить від фінансової дисципліни.

Я не знаю. Мінфін, мабуть, вірить в теорію "українського єдинорога", що станеться диво, чорна полоса стане білою, прийдуть якісь інвестори, і вже весною заколоситься врожай бюджетних надходжень. Головне не сплутати єдинорога з іншою твариною, з двома рогами, з бараном.

Не хочу розганяти негатив, але якби держава вміла заробляти гроші, і це, скажімо, приховувала, вона вже якось би видала себе. Якщо ми не придумаємо нічого, з нас справді здеруть шкіру у вигляді податків, законно чи ні.

☢️ Що мені прийшло в голову? Державні продукти і сервіси. Є багато речей, за які держава може отримувати плату. Податкове "віп-обслуговування" - перше, що прийшло в голову, хоча вони там вкладають інше значеня у ці слова 😁.

Чому в Іспанії, наприклад, я можу онлайн зробити ключ ЕЦП за допомогою відеоідентифікації, за 2.99 євро, а в Україні люди що виіхали, ключ ЕЦП зробити не можуть, бо фізично відсутні? Ключ ЕЦП це просто сервіс, на якому недозаробляють. Безкоштовні довідки можна зробити платними, якщо видавати їх негайно, протягом 24 годин.

Дайте можливість іноземцям отримувати податкові сервіси і реєструвати компанії в Україні онлайн. Е-резидентство? Що за ікс, чийсь кишеньковий проект! Чому я реєструю фірму у Делавері чи у Вайомінгу онлайн, а в Україні ні? Ви знаєте, які страшні перепони ми чинимо іноземцям, які, попри усі наші негаразди, щось намагаються в Україні відкрити? Крейзі.

Віртуальні вільні економічні зони. Це важливо.

Дія Сіті - лайно, ніхто не може второпати, що воно, крім низьких зарплатних податків. Голий король, вбрання якого усі вихваляють, бо інакше доведеться визнати, що це просто спец-умови для десятка приватних фірм в Україні.

Зробіть, бляха, реальні круті умови для е-комерсу, для амазонщиків, експортерів маркетплейсів. Люди сплатять податки, якщо врегулювати цю сферу по-людськи. Бо зараз це просто треш.

Останнє скажу. Ми більше не можемо собі дозволити тупити. Бо усе це зайшло занадто далеко. Я б сказала, що слоган повинен бути не "кожна гривня - на перемогу", а "кожна гривня - під контролем". Країна більше не може собі дозволити цей безвідповідальний лайфстайл, бо фінал буде швидкий і поганий. Ми повинні спробувати це все виправити.

[ruushinynerve]

Трохи поплакала на роботі, бо накрило сильно. Напарниця навено подумала, що я якась зовсім, бо сиділа як відморожена, вона щось питала чи казала, а я не відповідала, тому що сил не було і взагалі важко. Все трохи в тумані було, наче не повністю в тілі. Мала б поговорити про щось, але не хотіла нічого робити і говорити. Вона кілька разів питала, чи не стомилась я сильно, чи сонна. Я сказала що окей. Сил і бажання щось казати не було. Наче ти тут і десь в іншому місці одразу.

Тітка питала щось про банк, бо я мала зняти гроші які вона переказала, питала коли я вихідна. Я сказала. Але вона каже, щоб я ось зараз зробила це, бо у пн вони закриті. Я знову це проігнорувала і нічого не відписала. Бо банки в нас зачинені у вихідні як раз, а не у пн, тому я ніяк, навіть, як вона пише "ти ж не цілий день на роботі", не потраплю туди. Але мені було так впадло це писати і пояснювати, хоча це пару речень, що я просто забила і зроблю тоді коли зможу. Без пояснень. Нехай думає що хоче, що я ігнорую, що не виконую прохань і тд. Тому що пояснювати, чому я так поводжусь, це пояснювати усе: "Важко? Це ж не так складно. Чому? Апатія? Депресія? Чому? Все одно справи треба робити. Мені думаєш легко? То чого ти з цим нічого не робиш як маєш такі пробоеми? Мала б піти до лікаря. Ти ж працюєш, гроші заробляєш, маєш якось виділяти на це кошти" і бла бла бла. Що я маю, мала б і повинна робити.

Звучатиме як виправдання, але камон, знаходити сили на те, щоб вставати, доглядати за собою і ходити на роботу це вже багато наразі для мене. Лайно якесь.

[kawwoonomad]

[zlabjola]

Моя менталка тримається на кпоп, фанфіках і мемах (здебільшого про кпоп і фанфіки).

Не знаю як діти не сходили з розуму зі своїми батьками раніше, до того як інтернет став до��тупним як у нас зараз. Я тепер ��раще розумію, чому вони майже не відрізняються від своїх батьків і роблять усі ті помилки, які клялися, що робити не будуть.

У нас є можливість вислухати альтернативну думку в будь-який момент часу. Ми можемо поговорити з друзями, або ось так запостити кудись. Ми можемо читати якусь психологічну літературу чи хоча б форуми в інтернеті де люди діляться своїми думками щодо схожих проблем. В наш час заохочують до рефлексії. Ми більше думаємо.

Іноді мені здається, що у голові моїх батьків більшу частину часу або білий шум, або думка про те, що їм усі все винні. Я відчуваю, що не можу якісно обговорити щось з людьми їх віку і старшими, бо вони тупо не вмикають голову. Вони тебе чують, але усі твої слова дня них це "бла блабла бла бла блаблабла". Як то кажуть "смотрю в книгу - вижу фигу". Але з іншого боку, як би вони тоді витримали усі ці нісенітниці, що чули від власних батьків якби так само активно думали, але не мали простору, куди могли б втекти і відпочити?

[beastblade69]

я онлайн знайшов двух пірсерів і, от чесно, довіряти не довіряю, це як пальцем в небо. але дивлячись на портфоліо в їх профілі ніби норм роботи. просто ріл нікому нормального майстра порадити, мені мої дві пірси родив знайомий з польші, а моя подруга робила пірсинг в салоні, назву якого не пам'ятає. та й, тим паче, я не буду записуватись до пірсера, робіт якого не бачив бо моя подруга проколола ніс в нього. ніс це така ділянка яку достатньо просто колоти. але не коли ти сам його проколюєш (я знаю, бо жо того як мені знайомий проколов септум я пробував пробити сам, хуярив голкою наскрізь десь разів 7, кровяки було дохуя, всі 7 разів голка пройшла через хрящ бла бла бла. потім в мене ще півтора тижні була синя перегородка носа. я й по гірше речі робив). тож певно на днях напишу одній з тих майстринь і уточню все. я от не знаю, моєе поки замість язика губу йобнути? просто хочу спайдер байт, а це вже огого скільки коштуватиме разом з пірсингом брови. короче, я все ще думаю

[svyatosogodni]

🥳 23 липня — Що сьогодні за свято? ⠀ ❤️‍🩹 881-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ 👵🏻 День чудової бабусі (Gorgeous Grandma Day) 🐳 Всесвітній день китів і дельфінів 🤷‍♂️ Міжнародний день бла-бла-бла 🍦 День ванільного морозива ⠀ 😇 З днем янгола привітайте сьогодні Антона, Георгія, Данила, Єгора, Леонтія, Нестора, Олександра, Петра, Степана. ⠀ ⚜️ Події, що увійшли в історію: ⠀ 971 — Київська Русь і Візантійська імперія уклали мирний договір. 1966 — запустили першу чергу Кременчуцького нафтопереробного заводу. 1990 — Леоніда Кравчука обрано головою Верховної Ради УРСР. ⠀ 💙💛 Сьогодні народилися відомі українці: поет Михайло Матусовський, художник Вагріч Бахчанян, хокеїсти Дмитро Христич та Ігор Карпенко. ⠀ 🎉 Детальніше про сьогоднішні свята читайте на сайті: https://sogodnisvyato.com.ua/23-lypnya-svyato/

Також долучайтесь до нас у месенджерах: https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q

[weswqq]

Іноді вони повертаються...

Іноді вони повертаються. Ні, я зараз не про містичні злих духів, описаних Стівеном Кінгом, а про реальні — з руками, ногами, у когось, можливо, з рогами — живих, які раптово зрозуміли, що життя їм немає без тих, через кого так сміливо переступили в минулому… Іноді вони повертаються. Одні відразу падають в ноги, прохаючи про поблажливість. Другі повертаються в статусі таємно підглядуючих за твоєю новою життям в мережах Інтернету. А треті своє повернення перетворюють на фарс: починають морально опускатися, жерти декалітрами алкоголь і плакатися родичів/друзів, сподіваючись через них донести тобі інформацію, як йому погано. Такі ось поверненці-збоченці. Ті самі, хто сталевим голосом оголошував вирок, що більше тебе бачити не хоче, що не потрібна і щоб йшла на всі чотири сторони. Ті самі, хто бив у спину мерзенним зрадою, відвертався, відштовхував. Ті, хто посміхався, що не проживеш і дня без його підтримки, хто злісно сичав, що ти ніхто і звати тебе ніяк… Ті самі. Іноді вони повертаються. Піднімають білі прапори, просять зрозуміти і пробачити… Сталевий голос змінюється на запобігали лепет про те, що, виявляється, це він — ніхто і звати його ніяк без тебе, про те, як безбожно нудьгував і як сильно ти йому потрібна. Різко згадують, яка ти насправді хороша, краще всіх… бла-бла-бла… Як пес з піджатим хвостом, який п'ятьма хвилинами раніше випинав груди, голосно тявкая. І ось він повернувся, весь такий змучений (без тебе), поранений (ніби побував у боях за взяття Бастилії), жалюгідний, обдертий, обсмоктано… Повернувся, розуміючи, що просрав своє щастя, яке не вмів цінувати, не хотів берегти, топтав, зраджував, рвав. Повернувся з надією, що все буде, як раніше. А чи буде? Іноді вони повертаються…

[vallxlkzal]

Я знаю, що деякі хедканонять Фейса багатим татом Піцахеда, але у мене інший хедканон. В тому, що Піцахед так, багатий, у нього власна імперія бізнесу і бла бла бла. Але з рідними всіма він в поганих стосунках, крім Бабусі Піци, яка живе з ним.

Фейс — це його йобане друге "Я".

а) це шиза.

б) просто робот для допомоги або як окуляри-ШІ Дірка

в) живий, як і Піцахед, його кращий друг

І в результаті, насправді вірні і близькі Піцахеду лише Бабуся Піца і Фейс

[bez-nichoho]

Про ніщо (24)

Куди не глянь — всюди підсумки року, що минає. Здається, лише мертві їх не роблять. Я не хочу думати про цей рік. Але усі ці люди ніби навмисне пишуть ще більше підсумків, провокуючи мене задуматись над тим, що було. Але що було? Половину з цього часу я приймав антидепресанти і намагався витягти себе із депресії. Чи вийшло? Я не певен. Це затертий, засвічений, як фотоплівка, час. Всі дні немов один. Усе те, що підживило мою депресію і дало їй сили збити мене з ніг, теж трапилось цьогоріч. Точніше, те, що дало їй сили для вирішального удару. І мене досі хитає через все це. Але згадувати детальніше я не хочу. Наслідком цього всього (як мені видається) стала жахлива (для мене) річ: ось уже кілька місяців я не пишу поезії. Для когось (гаразд, для абсолютної більшості) це дрібниця, я певен. Але не для мене. Мені воно болить. І болить цілком реально — як поріз чи садно. Якщо вам доводилось відчувати, як емоційний біль часом стає цілком фізичним, ви мене зрозумієте. Загалом я давно мав побоювання, що це рано чи пізно трапиться. Що я, як і багато поетів, вигасну завчасно. Що перейду у прозу. Що моя перша збірка (яку я зараз готую із видавцем) стане останньою. Наявність цього побоювання якось згладжує ті відчуття, які є зараз. Але від того не стає легше. У мені ніби щось надламалось, сталась якась несправність. І я тепер не цілком я. Недо-я. Однак про це я, мабуть, розповім в іншому тексті. Які там ще підсумки? Знайшов класну роботу, яку люблю; переїхав з центру на спальний район (зовсім недавно, тому побачимо, як мені там житиметься); брав участь у класних проєктах і сам такі проєкти створював; створив з друзями власний артфестиваль; записав новий поетичний альбом; налагодив співпрацю з видавцем і готую до друку власну збірку... бла-бла-бла. Гарно виглядає, чи не так? Так само виглядає більшість підсумків року у будь-якій соцмережі. Успіх, успіх, успіх. Такий поверхневий успіх. А у мені щось зламалось цьогоріч. Мені все марне і безсенсовне. Ось де головні підсумки року. Бо який сенс писати про якісь успіхи, якщо ви втратили частину себе? Це питання без відповіді. Або: хай кожен і кожна відповість собі самотужки. Я ж почав цей текст із відповіді на це питання.

[schatten1134]

До мене тільки зараз дійшло, що вже 16 грудня. І ця погода, м'яко кажучи, недоречна. Але все одно звично бачити мряку замість снігових заметів і я навіть не думаю, що хочу справжньої зими. Так мені подобається більше. Таке відчуття, ніби я зраджую усіх тих людей, що чекають снігу як провидіння, але ще пізніше я зрозуміла, що своє бажання притупляти або ховати я не буду.

У всіх сніг асоціюється зі святами, зимою, бла бла бла, а для мене свята не зіграли важливої ролі в житті, тож я чекати їх для галочки я перестала років у дванадцять.

І постійно мені здавалось, що я роблю щось неправильно по відношенню до тих, чиї думки на мої не схожі. Отак от. Така сама фігня була з хлопцем, коли мені здавалось, що я його зраджую тим, що іноді хочу бути не з ним, а сама з собою.

І тільки нещодавно якось одразу стало спокійно, коли зрозуміла, що нІкОмУ нІчОгО нЕ вИнНа. Прибрала обов'язки типу спілкуватись через силу з «друзями», розірвала стосунки. Як мені легко стало! Думаю тепер, що всим можна пересититись і що я свого ліміту дійшла. Мені цікаво сидіти в бедесі, читати мангу та роботи Ваттпадовців. Цікаво читати книжки, хоча, знову ж, зараз більше уваги приділяю коміксам і роботам молодих авторів. І я задоволена тим часом та атмосферою, які з'явились разом з тишею моєї кімнати і годинами на саморозвиток, читання і конспектування. А ще ніхто не вказує мені, куди піти і що робити.

Але я відволіклась. Сніг. Я не винна нікому тим, що хочу залишити мряку, дощі і сірість. Воно стабільне. Воно спокійне. Туман глушить звуки вулиці і людей. В тумані не видно нічого і нікого. Тільки привиди будівель і скелети дерев. Це так чарівно, але цю чарівність ще треба пізнати, що, на жаль, не кожен зможе. Тож мене і далі будуть шпиняти з приводу мого занудства, любові до конспектів і дивацтва. А зараз мене чекає купа фізики, географії, хімії, біології, книг і чаю. І я це люблю!

16.12.19.

[demetriowikey]

Обожаю жизнь.

* В З Д О Х. * Месяц назад такой захожу на этот...на Твиттер этот ваш, ага. Решил написать очередную смешнявку, как мне написало внизу, что, ОП-ПАЧКИ, ВОТ ТЫ И ПОПАВСЯ CRIMINAL SCUM, ТВОЯ СТРАНИЦА ИДЕТ НАХУЙ И ТЫ ХУЙ ЧЕ ТУТ СМОЖЕШЬ БОЛЬШЕ ДЕЛАТЬ, ЭТО ТЕПЕРЬ НАША СТРАНИЦА, ПОШЕЛ НАХУЙ. Мне пишет, что моя страница ебнута и заморожена:) Я написал в поддержку, что так-то так-то, я нихуя ничего не это, никаких вот этих вот ваших вот этих вот наркотиков, терроризма, прочей хуйни и бла-бла-бла, что даже никого не хуесосил...нет, я хуесосил. Зиму! Я ненавижу зиму всем сердцем и душой!  Нет, ну если времена года теперь имеют личности, то да, я оскорбил и я мразь. Блять, написали. Вот ток что прочитал, что, ОП-ПАЧКИ, ты уже НЕСКОЛЬКО РАЗ подозревался, бла-бла-бла, ты нарушил этот ебаный и ты еще violence. Хуй мы тебе че восстановим.  Я, блять, ахуел и решил вернуться обратно в эти Тамблер.  Если меня и тут скоро ебнут...я не удивлюсь. А то скажут, что оскорбляю тут эти Твиттеры, VIOLENCE Я, VIOLENCE!