#загиблі | Explore Tumblr Posts and Blogs

warsc-commynistsupa · 2 months

Text

Операції УПА проти комуністичних окупантів.

Українська повстанська армія, яка була утворена в жовтні 1942 року. Для боротьби з окупантами України. З 1944 року сили УПА розпочали боротьбу проти комуністичних окупантів. Сили УПА діяли в Західній та Центральній частині України. УПА поділялась на відділи УПА Захід, УПА Північ, УПА Південь. Головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. Також УПА як повстанська армія мала свою розвідку та спец служби СБ ОУН, які мали виявляти ворожих комуністичних агентів. Окрім ра��янських окупантів, повстанці вели боротьбу також і проти польських окупантів, котрі захопили владу в Польщі з 1944 року. Зараз розглянемо основні битви УПА проти комуністичних окупантів.

11 листопада 1944 р. підрозділ 205 батальйону 16 бригади Внутрішніх Військ НКВС чисельністю 97 бійців під командування заступника командира батальйону капітана Стулова повертався із операції.

Біля с.Залав'я Рокитнівського району Рівненської області підрозділ ВВ НКВС в 14.00 вийшов на лісову галявину і в момент переходу містка були раптово обстріляний підрозділами УПА - відділом Володимира Кобриновича - «Сівача» відділом «Моряка» та сотнею «Кантового» із загону «Прилуцький», під під загальним командуванням Никона Семенюка - «Стального».

Внаслідок нападу за радянськими даними було убито 26 бійців , в тому числі капітан Стулова й З офіцери , 1 зник безвісти й було поранено 10 солдатів. Підрозділ ВВ НКВС витративши майже весь боєзапас відійшов. Повстанський звіт по іншому оціював радянські сили і втрати - за повстанськими звітами сили ВВ НКВС складали 130 солдатів і внаслідок бою загинуло 117 радянських бійців , при власних втратах 4 загиблі бійці УПА.

В наказу УПА про відзначення учасників вдалої засітки зазаначалося :

НАКАЗ

Дня 11 XI 1944 р. загін УПА під командуванням к-ра Стального звів бій з гарнізоном військ НКВД м. Рокітна, котрого гарнізон виїхав був того дня грабувати населення с. Залав'я Рокітянського району. В результаті бою ворожий гарнізон був знищений. На полі бою ворог залишив 117, в тому 11 офіцерів. Здобуто зброю і амуніцію.

Майстерним керуванням бою відзначився к-р загону Стальний. Вмілим командуванням відділами і особистою відвагою під час бою відзначилисяк-ри Сівач і Негус Вояцьку мужність проявили козаки загону, а особливо відзначилися особистою відвагою козаки: Дранко, Гайдамака, Стрибунець.

За проявлену військову майстерність і відвагу висловлюю к-рові загону Стальному, к-рам відділів Сівачові і Негусові, козакам загону, а зокрема Дранці, Гайдамаці і Стрибунцеві признання.

Бій під селом Залав'я доказав, що український повстанець здібний перемагати сильніше озброєного і більше чисельного ворога. Запорукою побіди являються факти, що український повстанець воює за святу справу, справу визволення свог о народу від імперіялістичних загарбників.

Військовий чин загону к-ра Стального і вищезгаданих к-рів та козаків, зокрема, повинен бути взором наслідування для інших наших повстанців.

Нехай ворог кидає проти нас дальші свіжі банди посіпак, український народ руками своїх повстанців змете їх з лиця своєї землі і ворожою кров'ю запише в історію своє право до незалежності.

10 грудня 1944 р. підрозділами УПА під командуванням Юліана Матвіїва - "Недобитого" було здійснено вдалий напад на радянський гарнізон м.Яремче. В ході бою було ліквідовано 60 комуністів, які служили в МВС. Також було 30 окупантів поранено.

5 січня 1946 р. повстанський підрозділ під командуванням Дмитра Гуцула - "Сави" біля с.Буряківка Заліщицького р-ну Тернопільської обл. знищив опергрупу Товстенського райвідділу НКВС , було ворог втратив 25 осіб вбитими , в тому числі начальника райвідділу НКВС - майора Слєпцова.

У доповідній Тернопільського обкому партії повідомлялося :

5 января 1946 г. оперативная группа Товстенского райотдела НКВД Тернопольской обл. в 8 часов утра выехала в села : Кошиловцы , Слободка и Бурякивка, с задачей оперативных мероприятий и проведения предвыборных собраний.

Оперативную группу возглавалял начальник Товстенского райотдела НКВД майор тов.Слепцов. В группу входили : 2 оперативных работника Товстенского райотдела НКВД , 5 работников милиции , 6 бойцов истребительного батальйона , 10 бойцов подразделений войск НКВД , а также с ними выехал нарсудья этого района тов.Цымбаленко для проведения собраний в селах Бурякивка и Слободка.

Опергруппа была вооружена тремя ручными пулеметами , автоматами и винтовками.

В с.Бурякивка было проведено предвыборное собрание , на котором присутствовало население свего села. После собрания всю группу пригласили на обед , затем «тепло» их провожали.

В 2 часа дня группа выехала из с.Бурякивка , отьехав от села не более 200 метров , спустилась тремя подводами , на которых ехала вся группа , в глубокий овраг и тут же попала в засаду , сначала была забросана гранатами , а потом был открыт огонь из 2 ручных пулеметов. Наша группа держала бой с 2 до 5 часов дня. Но так как пути отхода были только по дороге , которую бандиты спереди и сзади перекрыли огнем из ручных пулеметов , а также вследствии растеряности нашей группы , бандитами убиты 23 товарища этой группы.

Все погибшие бандитами были раздеты.

О случившемся стало известно только утром 6 января 1946 г. через агента НКГБ , посланная немедленно усиленна опергруппа в селе бандитов не обнаружила.

Следствием установлено :

А) когда проходило собрание и обед в доме бандита Мельника Василия Ивановича и Церковного Антона Михайловича, жителей с.Бурякивка – были бандиты и обсуждали методы нападения на нашу группу. начальник райотдела НКВД майор Слепцов будучи в с.Бурякивка с агентурой этого села не связался , зная о том что дорога из с. Бурякивка в с.Слободку проходит через глубокий овраг никакой разведки не выслал , три подводы ехали на очень близком расстоянии одна от другой.

Будучи уверенным что село спокойное майором Слепцовым допущена исключительная беспечность.

Б) засадой руководил бандит по кличке «Савва» житель села Кошиловцы. В засаде было 18-20 бандитов. Среди них – Рудый П.И , Мельник В.И , Дудка Ф.М , Засоцкий В.М , Дмитрик А.В , Ратылюк Т.К , Ушкарь И.М , Мошлюк В.П , Засоцкий М.В из сел Кошиловцы , Слободка и Бурякивка , все 1927 года рождения.

Приняты следующие ответные репресии : изьято семей бандитов и нелегалов 12 , бандпособников – 10.

Арестовано проходивших на учете в НКВД и НКГБ и другого антисоветского элемента – 120 человек.

Выброшена спецгруппа НКВД которая ведет розыск банды совершившей нападение.

Прошу разрешения на выселение всех жителей с.Бурякивка (40 дворов) и расселить их в северных районах обл. – Дедеркальском , Вишневецком , Почаевском – что даст морально-политический эффект как ответная мера на совершонное банд проявление.

Секретарь Тернопольского Обкома КПБ(У) И.Компанец

У боях 26-27.02.1946 року сотня "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського - "Хріна" захопила в полон ряд бійців 34-го піхотного полку 8-ї піхотної дивізії Війська Польського (ВП). Вони були учасниками знищення українського села Завадка Морохівська та масового вбивства понад 70 українців 25.01.1946 року. Комуністична влада Польщі, яка була маріонеткою СРСР з 1944 року вела бойові дії проти УПА і мирного українського населення.

Зокрема серед полонених були рядовий Владислав Павловський, старший сержант Францишек Кутило та старший лейтенант Броніслава Кузьма. Полонені дали цінні свідчення, щодо організаторів та виконавців знищення Завадки Морохівської.

Зі звіту сотні "Ударник - 5" :

Дня 26 лютого 1946 р. о год. 2:00 вд. висадив при помочі мін двірець залізничний та хату, в якій кватирували недобитки 34 полку піхоти в с. Мокре. Поляків було там 30 вояків.

Тому що сніг сильно скрипів, поляки почули, як наближався вд. і відчинили вогонь, але протягом 5 хв. їх розігнано. В часі бою зловлено одного вояка ВП, шо брав участь в мордах в с. Завадка Морохівська та арештував батька станичного у с. Чашин.

Дня 27 лютого 1946 р. о год. 14:00 їхало ВП в силі около 100 вояків підводами до Буківська через с. Волиця, шоби на слідуючий день виселювати с. Прибишів.

Вд. підсунувся яром, а два рої зійшли поміж хати та, мимо того, що ворог відбивався, вони зловили 7 поляків: 1 підпоручника 34 полку піхоти 8 дивізії, (к-р мінометів, шо мордував українців у с. Карликів, сам розстріляв 7 хлопців в с. Вислок Великий, а у с. Завадка Морохівська різав дитину багнетом, показуючи як його стрільці мають робити.

Сам комуніст, довго був у Сталінграді), 1 хорунжого, що при переселюванні с. Сянічок і с. Загутинь бив людей, 1 стрільця, що сам признався до вбивства 9 жінок і дітей в с. Завадці Морохівській. Їх передано СБ. А решту 2 капралів та 1 стрільця, по поясненні їм цілі нашої боротьби та врученні пропагандивного матеріалу,відпущено.

(Літопис УПА, Т. 33, С. 278)

Свідчення полонених бійців Війська Польського (радянський переклад)

№ 1. Показание Владислава Павловского:

Владислав Павловский, рождения 1925 года, 3 мая, уроженец деревни Бузани, района Врокловка, сын Станислава и Клементины, поляк, римско-католического вероисповедания, окончил начальную школу, в настоящее время служит в 34-м пехотном полку в Саноке, сообщил:

22 января 1946 года наш второй батальон получил приказ полковника Плуто подготовиться к рейду на следующие села: Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Нам разрешалось забрать у украинцев все, что они имеют — обувь одежду и все то, что может быть у них найдено.На следующий день мы получили другой приказ идти на село Завадка Морочивска для того, чтобы сжечь его.

В селе Мокре был расквартирован другой батальон который являлся нашей резервной силой. Нашему батальону оказывали помошь около 20 специальных агентов УБ из Санока.

Основная задача была выполнена четвертой и пятой ротами, которым была дана особая инструкция перед отправкой в село. Но я не в состоянии сообщить о характере этих инструкций. Моя шестая рота, так же как и рота тяжелой артиллерии (СКМ), заняла позиции вокруг села с целью прикрытия этих рот, которые были заняты в операции. Поэтому я не принимал участия в том, что происходило в селе.

№ 2. Показание старшего сержанта Франтишека Кутило

Старший сержант Франтишек Кутило, родился 15 мая 1918 года в Катьене, района Леско, сын Теофила и Софии, уроженец Курдзиел, поляк, римско—католического вероисповедания, окончил 6 классов средней школы; в настоящее время старший сержант Пятой роты, 34-го пехотного полка, 8—й дивизии в Саноке‚— показал:

С сентября 1945 года я лично принимал участие в основных террористических операциях, имеющих целью заставить украинское население подчиниться репатриицнонным приказам в следующих селах: Дубривка Руска, Сяничок, Захутин, Просик, Стороци - Велики, Стороци Малы, Завадка Морочивска и наконец Волиця, где я был взят в плен Украинским подпольным движением.

Большая часть террористических операций против украинцев проводилась под командованием лейтенанта Левицкого и его заместителя Могульского. Часто эти налеты совершались пятым батальоном, и в частности, на окрестности города Букивского; после каждого такого налета солдаты продавали свою добычу и устраивали пьяные оргии.

Во время нашей стоянки в Дукле наш третий батальон принимал участие в насильственной репатриации украинцев из села Тзока и Тулава. Все жители этих деревень силой были изгнаны из своих жилищ, а все их имущество у них было отобрано. Лейтенант Левицкий, который возглавлял репатриацию украинцев, награбил себе целое состояние.

25 января во время операции в Завадка Морочивска наш батальон как резерв оставался в Мокре и предназначался для поддержки Второму батальону, который пошел на Завадку Морочивску, Поэтому я не участвовал в убийстве жителей села Завадка Морочивска.

№ 3. Показания старшего лейтенанта Бронислава Кузьмы:

Старший лейтенант Бронислав Кузьма, родился 13 октября 1917 года в Ленинграде, сын Игната и Адельфины, уроженец Котелов, римско-католического вероисповедания, белорус, в настоящее время командир Первой роты 2-го батальона 34-го пехотного полка 8-й дивизии в Саноке,— показал:

Командир нашего 34-го пехотного полка советский офицер, полковник Плуто. Командир 2 го батальона, к которому принадлежит моя 1-я рота,— тоже советский офицер, капитан Гутовский. Вместе со своим батальоном я принимал участие во многих операциях выселения украинцев из сел, в частности, села Прибишев.

У нас был категорический приказ изгнать всех украинцев и конфисковать их имущество, которое мы должны были доставить на квартиру нашего капитана в бараках. Я часто слышал, что бендеровцы насчитывают в своих рядах несколько тысяч и что не так давно с Украины пришла группа численностью в 6000 человек. Я знал, что они борются за независимость Украины и против Советов.

Мы имели особый приказ убивать бендеровцев, где бы мы их не встречали.23 или 24 января мы получили приказ отправиться на села Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Капитан Гутовский приказал искать оружие, но одновременно конфисковать сапоги и все то, что может быть взято. Мы проделали это в селах Морочив и Мокре.

Затем мы двинулись на Завадку Морочивску. По дороге мы увидели одного бендеровца, который только показался из леса. Куезинский из четвертой роты и два других солдата выстрелили и ранили его, он сразу же упал.

Капрал Онезевский из четвертой роты и два других солдата подбежали к раненому. Витольд Осмьянчук из Белостока приколол его штыком и раздробил ему голову. Другие также избивали его до тех пор, пока он не умер. Затем они сняли его сапоги, шинель и взяли деньги, сколько не знаю.

Позже мы двинулись на Завадку Морочивску. Следуя приказам Гутовского, они проделывали там то же, что и в других селах. Но неожиданно нас атаковали бендеровцы и началась перестрелка. Тринадцать наших было убито, восемь ранено, и мы потеряли свои подводы с аммуницией.

На следующий день полковник Плуто издал приказ Второму батальону сжечь Завадку Морочивску, в то время как Третий батальон, как резерв, был направлен в село Мокре. По приказу полковника Плуто командиру З-го батальона капитану Козура было поручено руководство операцией в Завадка Морочивска, не смотря на то, что его батальон находился в Мокре Капитан Гутовский, наш батальонный командир, был в то время с 3-м батальоном.

Четвертая, пятая и Шестая роты были посланы в центр села, где они жгли дома и убивали всех, кого находили там. Рота тяжелой артиллерии заняла позиции с обстрелом околицы села с тем, чтобы никто не мог убежать.

Я и моя рота жгли центральную часть села, убивали украинцев. Лично я проколол насмерть украинца примерно 40 лет, Я распорол ему живот и потом проколол его еще несколько раз. Он был единственным, кого я убил тогда.

Но были среди нас и те, кто наслаждался этой резней. Они убивали детей, выкалывали им глаза или вырезывали у женщин груди. Среди подобных садистов были: сержант Станислав Куко, 27 лет, из моей роты; сержант Мичневич, 29 лет‚ из шестой роты и капрал Романовский из шестой роты.

В массовом убийстве населения Завадка Морочивска, кроме меня, принимали участие: лейтенант Конус, 35 лет, старший лейтенант Киселев, 29 лет, дежурный офицер Островский, 40 лет‚ лейтенант Перлеки, 24 лет, старший лейтенант Богданович. На следующий день после сожжения села и убийства большей части населения, наш второй батальон получил высокую похвалу полковника Плуто за хорошо исполненную операцию.

12 лютого 1945 р. відбувся успішний бій , підрозділом УПА - сотнею "Левадного" під загальним командуванням Федора Воробця - "Верещаки" поблизу с.Топча Корецького р-ну Рівненської було розбито групу Корецького райвідділу НКВС - противник втратив 12 вбитих, 19 осіб було захоплено повстанцями в полон.

В подальшому полонені були публічно повішені.

Із протоколу допиту Федора Воробця - "Верещаки" від 23.03.1946 р.

...Наиболее серьезными фактами бандитских проявлений на

обслуживаемой мною территории являются: убийство командующего фронтом — генерала Ватутина в Острогском районе Ровенской области в апреле месяце 1944 года‚ убийство группы советских офицеров, в том числе майора, капитана и других в количестве 12 человек, в Клесовском районе Ровенской области в феврале 1945 г., убийство 10 военнослужащих НКВД и повешение 17—ти участников истреббатальонов в феврале 1945 г., уничтожение группы работников НКВД и ответственных советско-партийных работников, в количестве 20-ти человек, весной 1945 г. в Костопольском районе, Ровенской области, не говоря уже о массовых боестолкновениях и уничтожении мелких групп и одиночек, о проведенных диверсионнно-террористических актах на железнодорожном транспорте и на шоссейных дорогах.

ГДА СБУ— Ф. 5. — Спр. 48139. — Арк. 137- 140 ,

ПОЛИТДОНЕСЕНИЕ о деятельности бандеровских и бульбовских банд на территории Ровенской области по состоянию на 20 апреля 1945 г.

...истребительный отряд, численностью в 39 человек, проводил боевую операцию в с. Тонча. Днем в 3 ч. истребительный батальон был окружен бандой численностью до 100 человек пехоты и 50 человек кавалерии и из 39 человек, 21 были захвачены бандитами, в числе которых был оперуполномоченный, возглавляющий операцию.

С 11 по 20 февраля 1945 г. бандиты учинили жестокую расправу над захваченными истребителями путем повешения их по месту жительства их родных. Повешение бандитами производилось за ноги, а перед повешением учиняли дикую казнь, отрезая уши, языки, уродовали телесные поверхности и наносили огнестрельные ранения в грудь и в голову. На каждом повешенном были приклеены приговоры бандитского суда.

В кінці березня 1946 р. відбувся ряд найуспішніших боїв УПА проти польських комуністичних сил на Закерзонні.

20 березня 1946 р. сотнями "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського -"Хріна" та сотнею "Булава" під командуванням Володимира Гошки - " Мирона" було здійснено напад 38-му польську пограничну заставу ВОП (ВОП - "Войско Оборони Погранічя"- польські прикордонники) в с.Яселі Сяніцького повіту .

Після мінометного обстрілу , прикордона застава була взята штурмом, було вбито 24 польських солдати , а 79 захоплено в полон. В подальшому 20 полонених було відпущено а решту польських вояків - котрі брали участь у вбивствах і знущаннях з українського населення - розстріляно.

Після розгрому застави ВОПу в с.Яселі, сусідні польські підрозділи, будучи відрізаними від основних сил, втекли разом із міліцією та цивільною польською адміністрацією із сіл Воля Міхова, Команьча, Радошці до с.Лупкова поблизу польсько-чехословацького кордону.

Для допомоги блокованим польським прикордонникам був висланий підрозділ 3-го батальйону 34 полку Війська Польського чисельністю 170 бійців під командуванням радянського майора Фролова. 26 березня 1946 р. в селах Височани та Кожушне сотнями "Хріна" та "Мирона" ця група була розбита, внаслідок бою було вбито 40 польських солдатів та 37 солдатів потрапило в полон до УПА. Майор Фролов, щоб не потрапити в полон покінчив життя самогубством.

Того ж дня польські підрозділи, що скупчилися в с.Лупків, під натиском повстанців, змушені були відступити на територію Чехословаччини. Втеча польських частин від бандерівців на територію Чехословаччини мала широкий резонанс в пресі.

Всьго цьому районі в боях проти УПА в кінці березня 1946 р. , згідно даних головного уповноваженого УРСР по справах переселення Ромащенка, Військо Польське втратило понад 200 вбитих та у відповідь спалило 15 українських сіл.

...В районе активизировались бандеровские банды. В ряде сел гмин Щавне, Рыманув, Мжиглуд производят мобилизацию украинского населения в банды. Здесь же разгромлены три польских пограничных заставы на Чехословацкой границе, а также войско, охранявшее железную дорогу. На ветке Загуж—Каманча взорвано и сожжено 12 железнодорожных мостов. Взорвана станция Каманча и здание гмины. Во многих местах взорвано железнодорожное полотно, срезаны телеграфные столбы. Польское Войско в ответные действия против бандеровцев сожгло более 15 украинских сел, а также приняло целый ряд других мер. Борьба ведется на уничтожение банды. В боях с бандеровцами Войско Польское потеряло до 200 солдат и офицеров, большое количество вооружения и боеприпасов.

25.03.1945 р. українських повстанці ліквідували одного із керівників знищеня польськими підрозділами с.Сагринь та інших українських сіл на Холмщині навесні 1944 р.- командира 1-го батальйону Хлопського Станіслава Басая - "Рися", який особливо відзначився в терорі проти українського населення.

Станіслав Басай - "Рись" був захоплений в полон вояками куреня "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів Грубешівського повіту , під час нападу на відділ польської міліції обивательської (МО).

Того ж дня Стaніслав Басай - "Рись" був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Із хроніки відділу "Вовків" :

'...Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно....."

28 березня 1945 р. розпочалася збройна акція куреня “Месники” на відділи польської міліції.

Операція становить зразковий приклад планування і виконання партизанських операцій. В одну ніч відділи куреня "Месники" силою 8 чот знищили 8 польських відділків Міліції обивательської (МО, Громадянської міліції).

Ворог поніс значні втрати, так наприклад , в с. Брусно-Нове вбито 16 міліціонерів , в с. Залісся - 16 , в с. Соплях -4 , в с. Лівча - 32 , в с.Горинець - 13 , повстанцями було захоплено значну кількість зброї.

29 і 30 березня знищено дві наступні відділи МО, а 5 і 12 квітня - ще два. Додатково проведено ще відплатну акцію на Вязівницю 17 квітня, внаслідок чого майже вся територія Любачівського і велика частина Ярославського повітів були звільнені від польської влади.

Внаслідок цієї добре запланованої (план опрацював ком. Іван Шпонтак-“Залізняк” у порозумінні з провідником Равської округи '“Остапом”) та рішуче проведеної акції, на території Любачівського повіту постала якісно нова ситуація.

Насамперед значно вшух польський терор. Другою важливою рисою була зміна ставлення польського резистансу, керованого спадкоємницею АК, організацією “Вольнощ і Незавіслощ” (ВіН), до українського питання і започаткування переговорів з УПА.

Звільнення українським підпіллям великої території (постання упівської республіки), зменшення, а в деяких районах повне затримання, припинення примусового виселення українців, встановлене перемир'я між українським і польським підпіллям і колапс польської адміністрації спричинили повну зневіру радянських представників у спроможності польської адміністрації, міліції та відділів Внутрішніх військ НКВС справитися зі своїми завданнями.

За словами чільного енкаведиста УРСР Кальненка, “обставини, які склалися в Польщі, вимагають провести великі операції для розгрому бандформувань, тому що польська влада не є в стані ліквідувати ці банди".

9 квітня 1944 р. в с.Обгів (тепер с.Соснівка) Дубенського р-ну Рівненської обл. відбувся великий бій підрозділів УПА- Південь у складі куреня "Довбенка" проти частин 17 бригади Внутрішніх військ НКВС, в ході бою підрозділи НКВС були розбиті та з великими втратами (за радянськими даними - 41 вбитий, за повстанськими- 60) змушені були відступити.

У повстанському повідомленні про бій зазначалося :

Відділ командира Довбенка заквартирував у с. Обгові, вечором напередодні Вербної неділі 8.ІV.44 р. багато людей пішло до церкви, а частина спала спокійним сном. Не спали тільки вартові, які пильно стежили, щоб більшовицькі грабіжники не вдерлись до села. Біля 4 год. ранку застава, яка знаходилась коло церкви, підпустила на близьку віддаль більшовицьких енкаведистів.

Почалась стрільба. Всі зірвались на ноги. Більшовики, вдершись в село, запалили кілька будинків і почали захоплювати хату за хатою. Наш відділ пішов в атаку. Під силою міткого вогню ворог був вимушений відступити на край села. Сконцентрувавши свої сили в мурованому будинку і в кузні, голодні розбійники вперто відстрілювались. Занявши вигідне оборонне становище, ворог почував себе, як у фортеці. Але повстанці не мирились із таким становищем. Потрібно було за всяку ціну вибити ворога з мурів, а потім знищити.

Друг Довбенко дав команду: “Штурмом взяти будинки. Вперед!” - і сам за хвилину опинився під хатою. За ним нестримною лавою ринули всі. Довго більшовики не здавались. Коли від запальних куль загорівся будинок, енкаведисти як перепякані миші, висипались на голий беріг. Заграли наші скоростріли. Беріг вкрився трупами енкаведистів. В дикій паніці, в повному безпорядку ворог тікав геть, а командир, переслідуючи його по п'ятах, гукав: “Вперед!”

Через короткий час повстанці із заслуженою гордістю переможців ходили селом і підбирали трофеї, здобуті у ворога. В цім бою ми здобули 7 скорострілів, 10 фінок, 37 крісів і багато амуніції. Вечором з південної сторони села інша група ворога розпочала з нашим відділом бій. Одна чота бійців із Східних українських земель на чолі з командиром Орленком, наступаючи на ворога, почала бойову пісню: “Попід лісом, темним бором...”

Бадьорі слова бойової пісні, зливаючись із клекотом скорострілів, творили чудну симфонію бою, яка нагонила тваринний страх на сталінських розбійників. “Доблесні і непереможні" почали тікати. Іто так летіли, що навіть не встигли зняти своі застави. Ринувши в наступ, наші бійці очищували село від червоної нечисті.

Наш стрілець, бойовий житомирець, наткнувся на більшовицького кулеметчика із застави. - Кто идет? - Запитав той. - Свой! - преспокійно-байдужим тоном відповідає др. Холодний. Один спритний скачок - і смільчак повалив енкаведиста, схватив кулемет і направив із нього вогонь по бандитах.

Більшовики, залишивши 20 трупів, розбіглись в різні сторони лісу. Результат бою за цей день: 60 енкаведистів убитих і багато більше ранених, яких ворог забрав з собою. Повстанці мали 5 убитих і 4 ранених. Тіла героїв поховано на кладовищі в с. Ступні.

1 квітня 1947 р. сотня "Ударник-3" під командуванням Василя Шишканинця - "Біра" здійснила вдалу засітку на дорозі Тісна - Балигород , на тому самому місці де напередодні, 28 березня 1947 р. в засітці УПА був ліквідований заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Сверчевський.

В засідку потрапила спецгрупа ВОП (ВОП - Войско оборони погранічя, - польські прикордонники) з Тісної, яка 23 січня 1947 p. знищила повстанський шпиталь на горі Хрещатій. За різними даними ворог втратив від 25 до 30 загиблих та 6 польських бійців потрапило в полон.

Повстанські донесення повідомляли :

...1.4.47. вд к-ра Б. зробив засідку на спецгрупу ВП з Тісної, яка переїжджала автом з Тісної до Балигорода. Поляки, по засідці на ген.Свєрчевского, переходили стрибками з Тісної до місця засідки. Вкінці всіли до авта і переїхали ок. 100 м. та попали під вогонь наших кулеметів. Деякі з бандитів вспіли ще вискочити з авта та відстрілюватись, але їх знищили в наступі наші стрільці. Двох старшин, бачучи безвихідне положення, розірвало себе гранатами.

На місці засідки полягло 25 бандитів. 6-ох здалось в полон, а 1 ранений втік до с. Бистрого, де помер в хаті українських виселенців. Серед вбитих було 7 старшин (поручники), та 4-ох підстаршин. З нашої сторони впав чотовий.

Здобуто 5 кулеметів, 20 дисків, 6 пістоль, 8 автоматів і 11 крісів, амуніцію, 22 кожушки, 8 шинель і інші речі. Серед вбитих був також комендант МО з Тісної Дупляк Ян (капраль). Всі побиті належали до спецгрупи капітана Антошляка, яка під час зими була дуже активною.

...1.4.47. відділ УПА під командуванням к-ра "Біра” зробив засідку на 32-ох польських бандитів з ВОП, які переїжджали автом з Тісної до Балигорода. Знищено 26 бандитів, 6-ох зловлено в полон. Серед вбитих було 7 старшин, та комендант МО з Тісної Фалішевскі. Здобуто 5 кулеметів, 20 дисок, 7 пістоль, 9 автоматів, кріси, амуніцію, 22 кожушки, 8 плащів і інші речі. З нашої сторони впав чотовий “Яр”.

#УПА

0 notes