#кубу

[wpristav]

На Кубу прибыл российский танкер с 90 тысячами тонн нефти в качестве помощи республике

Российский танкер с большим количеством нефти прибыл на Кубу. Об этом сообщили в министерстве энергетики и горнорудной промышленности Кубы, благодаря нашу страну за поддержку в трудное время.Общее количество доставленной танкером нефти – 90 тысяч тонн. Для Кубы это неплохое подспорье, если учесть, что республика испытывает серьезные проблемы с подачей электроэнергии и ощущает большую нехватку бенз... Читать дальше »

[treasurechestqc]

Отдых на Кубе, пляжи Кайо Санта Мария

Куба – это место, где стоит искать абсолютное счастье

[ladykarina13]

Увидела пост @heghogsblog с фотографиями оперы Чикаго, и захотелось рассказать про одну интересную встречу))

В 2018 году мы поехали отдыхать на Кубу, и 3 дня жили в Гаване в доме кубинки (там многие жители сдают комнаты в своих домах, это распространенное явление). И вот, одним утром мы спустились завтракать, и к нам присоединилсь трое американцев; как только они нас увидели, сразу дружелюбно крикнули: "Ооо, привет!" 🤪

Мы удивились, но ответили так же тепло, а потом вообще все вместе выпили за здоровье друг друга🍾

И вот, имен они своих не назвали (а может и я не запомнила), но я помню, как они сказали, что в США они живут в Чикаго (ещё с таким классным американским акцентом)😩❤️‍🩹

Интересно конечно было бы узнать, где они сейчас, как живут, но остается пока только додумывать самой...

Иногда мимолетные встречи западают в душу, и остаются в памяти светлым воспоминанием, ведь я всегда с улыбкой вспоминаю это знакомство😌✨️

Даже нашла фоточки с той поездки, делюсь с вами!💌

[serenasims]

Донна наготовила тарталеток с икрой. Сегодня к ужину должен директор частной школы прийти.

Аркадий предотвратил взрыв и получил 11 балл творчества XD Повышением тоже не обделили :) Отправился спать, чтобы не мешать встречать директора. А то ляпнет еще что-нибудь невпопад.

Донна задала вопрос кубу будущего - удачно ли пройдет визит? Куб будущего не дал никакой точной информации XD 

Ну ладно. Начнем, пожалуй, метать бисер.

Начали с показа дома. Директор как увидел скачущего мальчика - даже остальные комнаты не пошел смотреть. Сразу 40 баллов накинул.

Сели за стол. тарталетки директор оценил на 28 баллов. Беседой тоже не очень впечатлился. 5 баллов еще нужно набрать.

И тут “на сцену” вышла девочка Лурдес. Сложила умоляюще ручки и плаксивым голоском занудила - Ну товааарищ директор! Примииите нас в частную школу! Вы же не хотите, чтобы мы пошли по кривой дорожке и стали разбойниками и пиратами?! XD 

Директор конечно же не хотел, чтобы такая милая девочка стала разбойницей XD И принял в школу всех детей.

Девочка Лурдес - Не благодарите! XD 

[cubzikbuilds]

Ханна наконец закончила универ!

У меня почему-то уже не в первый раз не сохраняются скрины :0 Но в итоге Ханна устроилась работать судьёй и благодаря диплому получила сразу 8 ступень карьеры

От этого тренажёра постоянно не оторвать Дилана, но теперь к нему решил прилипнуть Лу и всё бы ничего, НО ЕМУ НЕ НРАВИТСЯ ФИТНЕС в итоге весь недовольный сидит тренируется, а потом пошёл материть Дилана х)

А ещё у нас новый год, какой раз подряд его особо никто не отмечает, но перед полуночью все собрались у телевизора

После пошли открывать подарки и все остались недовольны х) Лизка с Ханной получили по кубу будущего, а у дедов всё гораздо интереснее х) Что там у Алекса с Блейком уже не помню, но что-то хорошее

[izrza]

Слушаю, как в соседней комнате родители смотрят передачу про Кубу (я не уверенна, что это Куба). Там рассказывают про то, как девушек-подростков насильно выдают замуж, а тех, кто отказывается, обливаю кислотой.

Они так искренне удивляются: "А почему они законы не ужесточат? Почему заявления на нападавших не пишут?".

Я не буду рассказывать им про убийства чести. Не хочу быть "Дурой" в их глазах, "Подростком-максималистом".

Зато теперь я не чувствую себя тупой и неуместной. Они просто сами ничего не знают и ничем не интересуются, кроме ВОВ и выяснения предков.

[goshminherz]

Viktor Korovyanko

Куба

С 1829 году Куба - первая страна в Иберо-Америке (включая Испанию и Португалию), которая начинает использовать пароходы в морских перевозках.

1837 - третья страна в мире (после Англии и США), в которой построена железная дорога.

1847 - первая страна в Америке, в которой начинает применяться эфир в анестезии при хирургических операциях.

1877 - первая страна в мире, в которой демонстрируется использование электричества в промышленности.

1881 - на Кубе разгадана страшная тропическая болезнь того времени - желтая лихорадка - и изобретено лекарство, используемое до сих пор. Открывателем был кубинский врач Карлос Финлаи.

1889 - на Кубе установлено первое в Иберо-Америке (включая Испанию и Португалию) и второй в Америках, после США, уличное освещение.

Между 1825 и к независимости в 1898 году Куба была источником 60-75% дохода испанской казны.

1900 год - на Кубе появляются первые в Латинской Америке автомобили. Первой в Америке и Испании женщиной-водителем стала кубинка Рене Мендес Капоте.

1906 год - Гавана - первый город в мире, в котором установлена телефония с прямым набором (не через «оператора», а с дисковыми телефонными аппаратами).

1907 год - в Гаване впервые в Латинской Америке (включая Испанию) открывается рентгенологическое отделение.

С 1915 по 1959 год - кубинское песо (peso cubano) - единственная валюта в мире, которая за 44 года обесценилась относительно доллара США всего лишь на 1 цент.

1918 год - первая страна в Америке, включая также Испанию и Португалию, которая позволила развод.

1922 - вторая страна в мире, которая открыла радиостанцию и первая в мире передала по радио концерт и регулярные новости.

В 1928 году на Кубе было уже 68 радиостанций, 43 из которых - в Гаване. По этому показателю Куба занимала четвёртое место в мире после США, Канады и СССР и первое место в мире по количеству радиостанций на население и такую маленькую территорию.

Куба - первая страна в мире, выпустила радиоспектакль (радиоспектакль) и стала родоначальником радиосериал, в будущем - телесериалов. Таким образом, Кубу считают родиной телесериалов. Автор первой постановки - кубинец Феликс Кайнет (Félix Caignet)

1929 - основана авиакомпания Cubana de Aviación, одна из первых коммерческих авиакомпаний мира.

1935 - Куба становится крупнейшей латиноамериканской страной по количеству экспорта радиосериал и радиосценариив.

1937 год - Куба первой в Латинской Америке приняла закон о 8-часовой рабочий день и о минимальной заработной плате.

1940 - первый в мире президент - мулат (от черной матери и отца-мулата), избран абсолютным большинством кубинцев. При этом на Кубе тогда, как и сейчас, большинство населения - белые. Как ни странно, им стал будущий диктатор - Фульхенсио Батиста (Fulgencio Batista y Zaldívar).

1940 - на Кубе принята самая продвинутая в Иберо-Америке (включая Испанию и Португалию) конституция, среди ее достижений: впервые в Латинской Америке установлены равные во всем права между мужчинами и женщинами, между расами и тому подобное. В Испании женщина получила равные с мужчиной права только в 1976 году.

1950 - вторая страна в мире, которая открыла телевизионную станцию и студию. Куба становится телевизионным центром Латинской Америки, Гавана становится центром шоу-бизнеса Латинской Америки (сейчас этот центр - Майами).

1952 - первый в мире жилой дом из бетона построено в Гаване (здание El Focsa).

1954 - Куба - страна с наибольшим количеством коров и быков на душу населения в мире. В то же время Куба - третья в мире страна по потреблению мяса на душу населения (вслед за Аргентиной и Уругваем).

1955 - вторая страна в Латинской Америке (включая Испанию) после Уругвая с минимальным уровнем детской смертности (33,4 на тысячу новорожденных).

1956 - ООН признала Кубу латиноамериканской страной с наименьшим количеством неграмотного населения (23%, для того времени это была низкая цифра). В Гаити было 90% неграмотных, в Испании, Сальвадоре, Гватемале, Боливии, Венесуэле, Бразилии, Перу, Доминиканской республике - чуть более 50%.

1957 год - ООН признает Кубу страной с одним из лучших медицинских показателей в мире и лучшим в Латинской Америке и Испании. На Кубе был 1 квалифицированный врач-специалист на 957 жителей.

1957 год - самая электрифицированная страна в Латинской Америке с наивысшим количеством электрификации жилых домов (83%) и жилищ с туалетом и со всеми удобствами (80%). Эти показатели были одними из самых высоких в мире.

1957 год - по количеству потребляемых ежедневно калорий каждым кубинцем - 2870 - Куба была второй после Уругвая.

1957 год - Гавана - второй город в мире, в котором открылся 3D кинотеатр и кинотеатр-мультизал. Гавана была городом с наибольшим количеством кинозалов в мире - 358 - обгоняя Нью-Йорк, Париж, Лондон и все другие города мира.

1958 год - вторая страна в мире, которая начала трансляцию цветного ТВ и массовую продажу цветных телевизоров (во многих домах до сих пор стоят эти телевизоры).

1958 год - третья страна в Латинской Америке по количеству автомобилей (160 000, то есть одна машина на 38 кубинцев). Первая страна в ЛА по количеству электроприборов в домах кубинцев. Первое место в мире по длине железных дорог на кв. км и по количеству радиоприемников в мире (1 на 2 человек).

С 1950 по 1958 год Куба занимала второе / третье места по доходам населения в Иберо-Америке, обгоняя Италию и более чем в 2 раза Испанию. Несмотря на небольшую площадь и всего 6,5 миллиона человек населения, в 1958 году Куба занимала двадцать девятое место среди мировых экономик, намного впереди всех стран Латинской Америки, Испании, Италии, Португалии.

1958 год - в соответствии с Международной организации труда, по средней зарплате рабочих Куба - на восьмом месте в мире (после США, Канады, Швеции, Швейцарии, Новой Зеландии, Дании и Норвегии), а по доходам крестьян - на седьмом месте в мире. Уровень безработицы - один из самых низких в мире - 7,07%. Всего работающего населения на Кубе в 1958 году - 2204000 человек.

Кроме всего этого, до 1958 года Куба была страной с лучшим дорожным покрытием в Латинской Америке, с наибольшим количеством супермаркетов в Латинской Америке, с самым современным аэропортом (Гавана), с крупнейшими иностранными инвестициями и с крупнейшим в Америке бюджетом на сохранение исторических и архитектурных пам ' достопримечательностей ...

А потом пришли коммунисты ...

[kvvkvvkvv]

Хочу рассказать немного о моем переезде и пожалуй, для удобства я постораюсь разделить мой рассказ на вопросы:

С чего все началось и как продолжилось?

Все началось с того что Путин объявил войну против Украины, именно эту ситуацию и можно считать решающей, хотя и до этого о переезде мы защумывплись, но действий как таковых не предпренимали...Через несколько месяцев после её объявления было принято окончательное решение о переезде...

Для меня осознание этого делось трудно...сейчас главной потерей я считаю невозможность увидеть своих домашних животных, к ним я была очень сильно привязана...но я приняла что это решение вынужденное и выбора у меня особо нет(

Далее начались соборы к переезду, это заняло очень много времени (продажа квартиры, оформление документов и так далее) и в итоге у нас удалось продать жилье и в начале июля мы полетели

Каков путь до Мексики?

Сначала мы взяли билеты в Армению, а следом в Германию, но по прилёту в Армению нас не пустили на рейс так как в Германию потребовалась виза и у нас её не было...Но мы решили взять билет в Турцию и от туда на Кубу и из Кубы наконец добраться до Мексики...и чтож...у нас все получилось, правда это потребовало больше времени и мы потеряли деньги на билетах(

Про жизнь в Мексике...

В Мексике мы прожили 94 дня...и понятно что тут все обсалютно разное...

Язык (снячала было не привычно, но со временем мы привыкли и барьер перестал быть ощутим...нет, мы не выучили язык...просто привыкли общаться через переводчик)

Еда (еда тут очень непривычная...и не в лучшую сторону...слишком сладко...но к счастью под конец я смогла найти для себя комфортную еду)

Жилье (снячала мы жили в центре Мексики, в Мехико, там было прекрасное жилье, но в дальнейшем мы переехали к границе в Тихуану и там уже было все не так круто, но ещё и из за приезжих дороже)

Климат (климат тут хороший, не холодно, не жарко, но солнце есть и оно мне не нравится, а учитывая что мне нужен холод то могу сказать что это страна не для меня..еще тут много пальм и иных тропических растений, но спустя время к этому тоже можно привыкнуть)

Почему мы сразу не поехали в США?

В США попасть не так просто, а тем более там остаться...и для того чтоб туда переехать мы решили попросить политическое убежище в США...а его запросить можно только через Мексику...

Насчёт политического убежища...

Так как беженцев много, США спициально создали приложение по которому можно подать заявку на встречу с офицером у границы...(так переход более легальный и соблюдается очередь)...в итоге мы поймали дату и уже завтра будем переходить границу

Что я чувствую сейчас и что будет после..?

Сейчас, я не знаю что будет дальше, моя жизнь меняется и я не знаю как она сложиться и я написала этот пост чтоб поделиться тем что происходит в моей жизни

Но я точно знаю что не хочу превращаться в боогера который рассказывает только про жизнь в другой стране...это я знаю точно, но пока это часть моей жизни и пока это тревожит меня я буду об этом говорить

[7ooo-ru]

На Кубу завезли большое количество китайских и премиальных автомобилей

На Кубе появилось много китайских автомобилей, а также машин премиальных брендов. Одной из узнаваемых особенностей островной страны является винтажный автопарк.

Подробнее https://7ooo.ru/group/2024/09/17/881-nakubu-zavezli-bolshoe-kolichestvo-kitayskih-ipremialnyh-avtomobiley-grss-341880776.html

[newssocialite]

В Московском дворце пионеров на Воробьевых горах стартовал III Международный детский культурный форум

В Московском дворце пионеров на Воробьевых горах стартовал III Международный детский культурный форум, ставший важной площадкой для юных талантов из разных стран. В торжественном открытии форума приняли участие представители 15 стран, включая Россию, Белоруссию, Индию, Абхазию, Сербию, Египет, Южную Осетию, Туркменистан, Узбекистан, Боснию и Герцеговину, Приднестровье, Сирию, Кубу, Алжир и Китай.…

[intnewst]

❗️Корабли Балтийского флота России посетят порт Гавана с 27 по 30 июля - Минобороны Кубы Речь идет о учебном корабле «Смольный», патрульном корабле «Неустрашимый» и танкере «Ельня», сообщили в ведомстве. Это будет второй визит российских военных кораблей на Кубу этим летом. В июне ударная группа Северного морского флота посетила порт Гаваны.

[dominicanwars]

Домінікана 1960-1980рр.

Після відбиття комуністичного нападу організованого Кубою, в 1959 році. Трухільйо взявся, інтенсивніше проводити чистки в середині держави від підпільних лівацьких елементів. Які діяли в підпіллі на території держави. Організація, яка об'єднувала лівацьких терористів називалась 14 червня. Керівниками були Маноло Таваресом Хусто і Мінерва Мірабал. Варто зазначити, що бойовики формували озброєнні загони в лісах та горах.

Організація 14 червня розпочинає свою діяльність більш активніше в 1961 році, після смерті Рафаеля Трухільйо. Після вбивства Рафаеля Трухільйо, владу зайняли його прихильники, проти яких ліваки з 14 червня розпочали боротьбу. Наймасштабніші події розпочались в 1963 році коли війська розпочали розшуки і ліквідоацію бойовиків. Розпочались військові дії проти лівих бойовиків. Військовим вдалось ліквідувати більшість бойовиків. Так був знищений. Велику частину бойовиків разом з ватажком було знищено через два тижні, а саме були ліквідовані 29 бойовиків на чолі з Манало Таваресом Хусто. Після цього військові зайнялись рештою бойовиків. Був убитий Леонардо Валле, один з кервників групи бойовиків, також Алехо Мартінес був убитий. Також бойовики 14 червня себе активно проявили під час громадянської війни в Домінікані у 1965 році.

Громадянська війна в Домініканській репспубліці відбулась 24 квітня 1965 року по 3 жвотня 1965 року. У 1963 році на виборах Домініканської республіки це були перші вибори з 1930 року, перемогу на них здобув, Хуан Бош, який почав проводити лівий курс, його підтримували бойовики з організації 14 червня і інших лівацьких організацій. США почали хвилюватись через те що Хуан Бош почав проводити прокомуністичний курс. В результаті США почали підтримувати опозицію режиму Боша, і це все вилелось у Громадянську війну. Початок війні поклав переворот опозиційних сил, які змістили Боша з посади президента, прихильники Боша почали готуватись до бойових дій. Розпочались бойові дії, особливо запеклі вони були в столиці Домініканської республіки. Загалом сили Боша, налічували близько 5000 учасників. США не могли довзолити Домінікані стати другою Кубою. Тому відправили війська, щоб завадити прокомуністичним бойовикам захопити владу у державі. США разом з противниками Хуана Боша розпочали наступ і знищення, основних сил прокомуністичних повстанців, особливло запеклі бої йшли в столиці. Окрім військ США подавляли бунт прихильників Боша, також контингент ОАД. Організація Американських Держав. На вересень 1965 року, протистояння завершилось поразкою повстанців, та еміграцією певних її діячів, зокрема Франческо Каманьйо. Під час боїв силами США і іх союзниками було ліквідовано 500 прокомуністичних бойовиків, решта потрапила в полон. Також було знищено 5 танків бойовиків. У 1965 році відбулись вибори президента на яких переміг Хоакін Балагер, який керував державою аж до 1996 року. Балагер займав високі посади при уряді Трухільйо, а також сповідував право-консервативну ідеологію. Каманьйо в 1967 році, емігрував на Кубу та планував здійснити висадку у Домінікані, для розгортання партизанської війни проти уряду Балагера, навкруги Каманьйо об'єднувались всі домініканські ліваки в еміграції. У 1971 році група підтримки Каманьйо мала створити, для нього сприятливі умови, для висадки, але була знищена військами разом з своїм командиром Амором Арісті. Недивлячись на це Каманьйо вирішує, провести висадку в надії, що йому вдасся підняти повстання тому 2 лютого 1973 року він і його група висадилась на березі Домініканської респубіліки, всього їх було 9 чоловік. Військові застосували, великі сили для їх знищення, загін потрапив під масовані удари армії, в результаті прокомуністичних бойовиків, було розбито Каманьйо загинув в бою, вдалось врятуватись лише двом бойовикам один був захоплений в полон, а ще один зумів уникнути арешту. Основна загроза уряду Балагера була ліквідована.

Каманьйо.

Військові США під час війни у Домініканській республіці.

[venezuelawars]

Протистояння уряду Венесуели з комуністичними терористами 1961-1998рр.

На початку 1960-х років у Венесуелі було неспокійно, після перемоги комуністичних терористів на Кубі в 1959 році, ситуація починає загострюватись, по всій Латинській Америці. В тому числі і в Венесуелі де місцеві комуністи і соціалісти і інші лівацькі радикали, рвались до влади, пропагували різноманітні повстання проти влади. Президентом Венесуели в цей час був Ромуло Бетанкур (1959-1964) людина антикомуністичних поглядів і який зробив ставку на співпрацю з США та Британією. Після 1960 року допомогу венесуельських комуністичним бойовикам надавала Куба. Ромуло Бетанкур та наступний президент Рауль Леоні, посилювали тісну співпрацю з США, особливило після того, як Куба почала поставляти ��зброєння і власних бойовиків, на допомогу венесуельським комуністам. На спад боротьба пішла аж у 1969 році. Починаючи десь з 1957 року комуністи Венесуели проводили свою пропганду в армії, шукаючи своїх симпатиків і тих хто готовий був би їх підтртмати. Починаючи з 1961 року компартія Венесуели бере курс на повстання і створення повстаньского руху. Комуністичні злочинці хотіли перетворити Венесуели в другу Кубу. Також формувались бойові комуністичні групи в містах, так звана міська герилья, але основний напрямок це було звісно створення партизанських фронтів і баз в сільській гірській місцевості. Перші сутички на демонстраціях комуністів і влади були ще в кінці 50-х років. Так наприклад в 1957 році під час одного з мітингів, бли убиті прокомуністичні демонстранти Рікардо Наварро та Алехандро Куенко. Окрім того в Венесуелі отримали прихисток Кубинські емігранти антикомуністи, які були змушені покинути Кубу, через комуністичну диктатуру Кастро. Комуністи і соціалісти Венесуели були ворожо налаштовані до мігрантів з Куби. Були часті сутички з поліцією під час однієї з них 20 листопада 1961 року загинула студентка комуністка Лівія Гувернер, яка ще з самого початку навчання в уніврситеті приєдналась до комуністичної партії.

Також варто розглянути прокомуністичні повстання які відбулись на початку 60-х років у Венесуелі, які були організовані комуністами і соціалістами та підтримані ними. Агітація серед військових, яку проводили комуністичні злочинці далась взнаки, більше того деякі військові підтримали данні повстання, проти влади Ромуло Бетанкура, законно вибраного президента.

Перше велике повстання проти Ромуло Бетанкура вибухнуло 26 червня 1961 року яке сталося в казармах Педро Марія Фрейтес, розташованих у місті Барселона, штат Ансоатегі. Це була спроба державного перевороту. Основною силою повстання були прокомуністичні військові. Військові взялися за зброю в казармах Педро Марія Фрейтес їх підтримав батальйоні стрільців Маріньо. Але успіху повстання не мало, повстанці не змогли його поширити активно і повстання було придушено 30 повстанців були убиті, 50 поранені і близько 100 заарештовані.

Наступне прокомуністичне повстання відбулось 4 травня 1962 року у місті Карапуано. Цей збройний виступ організували в більшості своїй прокомуністичні військові, яким допомагали інші комуністичні і соціалістичні організації. 4 травня 1962 року члени батальйону морської піхоти № 3 і загону № 77 Національної гвардії під командуванням капітан-лейтенанта Хесуса Теодоро Моліни Вільєгаса, майора Педро Вегаса Кастехона та лейтенанта Ектора Флемінга Мендоси повстали проти національного уряду, окупувавши вулиці та будівлі міста, аеропорт і станцію Radio Carúpano, звідки вони транслювали маніфест від імені Руху демократичного відновлення. Що було вверхом лицемірства враховуючи, що президент Ромуло Бетанкур був обраний, на вільних і демократичних виборах. Зі свого боку, президент Ромуло Бетанкур вимагав капітуляції повстанців і був готовий діяти рішуче. Військові вірні Ромуло Бетанкуру були готові рішуче протидіяти повстанцям. До кінця дня повстання було придушено під час повстання військами було убито 56 прокомуністичних учасників, близько 400 були заарештовані.

Бойові дії під час придушення повстання.

Наступене і найбільше за своїм розмахом прокомуністичне повстання, проти уряду Ромуло Бетанкура відбулось 2 червня 1962 року мало назву повстання Портеньясо (або повстання Пуерто-Кабелло) — повстання на військово-морській базі Агустін Армаріо, розташованій у місті Пуерто-Кабельо. 2 червня 1962 року підрозділи під керівництвом капітанів ВМС Мануеля Понте Родрігеса, Педро Медіни Сільви та Віктора Уго Моралеса підняли повстання. 55-й загін Національної гвардії відмовився брати участь. Варто також сказати, що до повстання приєднались багато комнуістичних та інших лівацьких активістів. Як тільки національний уряд дізнався про спробу державного перевороту, близько полудня есмінці ARV Almirante Clemente, ARV General Morán і ARV Zulia, вже за межами рейду військово-морської бази, почали бомбардування об'єктів морської піхоти генерала Рафаеля. Батальйон Урданета, знищивши казарми 40-мм гарматами. Уряд Бетанкура діяв жорстко з комуністичними заколотниками. Основні сили комуністичних заколотників були розбиті 3 червня, тобто на наступний день повстання під час цього було вбито 500 прокомуністичних учасників 700 були поранені. Активно до придушення заколоту долучалась авіація. 6 червня останній бастіон прокомуністичних повстанців був захоплений вірними військами Бетанкура, а саме Фортін Сол��но.

Також на початку 1962 року військові також активізували свої сили в сільській місцевості проти комуністичних бойовиків. Участь брали як війська так і підрозділи національної гвардії. Також були спеціальні антипартизанські підрозділи яких навчали військові США. Зіткнення військових з комуністичними бойовиками розпочалось ще у січні 1962 року, комуністичні та соціалістичні бойовики переважно формували свої колони в горах та лісах особливо на півночі Венесуели. У березні 1962 року було проведено кілька боїв під час, яких були ліквідовані певні комуністичні бойовики. Так під час першої сутички було знищено Івана Баретто Міліані, 23 березня відбулась ще одна сутичка де було ліквідовано Маріо Петі, Торібіо Гарсія, Амадо Петі та Освальдо Орсіні. Також під час бою національної гвардії і комуністичних бойовиків на вершині гори було ліквідовано Санчеса Карреро, який через особливості рельєфу, досить велику кількість часу вів перестрілку з національною гвардією. Через кілька днів національна гвардія знову вступила в зіткнення з комуністичними бойовиками і убила Фредді Рохаса, Бальдемара Варгаса та Леопольда Ромеро. В сільській місцевості влада Венесуели боролась не тільки з комуністичними бойовиками, але і з населенням яке їм допомагало. 29 вересня 1963 року комуністичні бойовики вирішили напасти на потяг, з зброєю, внаслідок бою силами національної гвардії було ліквідовано 2 комуністичних бойовиків. Також по помилці у внутрішніх конфліктах був убитий Археміро Габальдон, один з комуністичних ватажків. В деяких селах комуністичні бойовики мали інформаторів, або ж селян які часто приєднувались і навіть воювали в терористично комуністичних групах. 23 грудня 1964 року, комуністичні бойовики вирішили напасти на містечко Вільяноеву і атакувати там сили поліції, в результаті напад вдалось відбити і вбити двох комуністів лідера атаки Карлоса Луїса Ернандеса та його дружину спільницю Марію Родрігес. Також згодом був схоплений комуніст Абель Хіменес, який після добитів поліції був викинутий у вікно і загинув. Також 24 липня 1964 року в військовій в'язниці помирає Мануель Понте Родрігес, один з комуністичний ватажків, який потрапив в полон і був убитий вже в полоні. Важливо згадати, що в регіоні Альто Апуре, комуністичні бойовики провели кілька сутичкок з військами, в результаті чого були ліквідовані 2 комуністів Віктор Рамон Сото Рохас та військовий коменданте Тріно Барріос.

В середині 1964 року військові сили Венесуели провели ряд боїв з комуністичними бойовиками фронту Ескель Самора. Під час цих боїв було знищено певно кількість партизанських баз. Варто зазначити, що основні події розгорнулись літом 1964 року. 8 липня були знайдені армією, два табори комуністичних бойовиків Пабуке і Хуан, у таборах на момент приходу військових не було бойовиків. Табори були знищені військовими. 9 липня на висотак Ель Бачер патруль військових в перестрілці знищив одного комуніста. 10 липня виявлено два табори для навчання, відомі під назвами Школа та Сталінград, де знайдено безліч медичних матеріалів, продукти харчування та комуністична література. Все це зберігалося у чотирьох хатинах, що використовуються так само як лекторські аудиторії.

14 липня виявлено та знищено комуністичний табір, відомий під назвою Командний Пункт.

15 липня знищено табір на схилі гори Ель Бачільєр, відомий під назвою Військо.

18 липня знищено залишений бойовиками табір, розташований на північний схід від маєтку Ла Трінідад.

21 липня виявлено та знищено три покинутих табори у Філа Чагарамаль, де знайдено велику кількість матеріалів та амуніції.

22 липня виявлено та знищено чотири табори, відомі під назвами Місяць 3, Сейба, Піратський Порт та Охоронний Порт, де знайдено 1 гвинтівку FAL, 2 гвинтівки FN-30, 1 карабін M-1 та автомат «Томпсон».

25 липня загін спецназу вступив у бій зіткнення з бойовиками в Ла Оркета, де були вбиті двоє з них, один же поранений і схоплений.

27 липня схоплено командувача комуністами Фройлана.

28 липня схоплено командувача бойовиків Агуїла, його супутника Аугусто вбили.

29 липня поблизу Альтаграсія де Орітуко схоплені ватажки Санчес (Віктор Рамон Сото Рохас), шеф фронту «Есекель Самора» та Мендоса.

30 липня під час спроби до втечі було вбит�� раніше заарештованих комуністичних ватажків Агуїлу та Фройлана.

31 липня армійський табір в Ель Бачільєр зазнав нападу бойовиків, внаслідок чого солдатами було вбито заарештованих Мендоса і Мальпіка, які спробували втекти.

2 серпня в ході операції із зачистки Ель Бачільєр був убитий комуністичний ватажок Санчес, який використовується як провідник. Вирвавши у солдата гвинтівку, він спробував втекти, але його розстріляли.

31 серпня було проведено остаточну зачистку Ель Бачільєр, яка підвела фінальну межу під операцією».

Також варто сказати, що з 1964 року в Венесуели змінився президент, замість Ромуло Бетанкура, президентом Венесуели став його однопартійний колега Рауль Леоні (1964-1969рр). Він продовжив співпрацю з США і Британією. Також Рауль Леоні продовжив боротись з комуністичними партизанами в горах і лісах. Армія проводила різні рейди і зачистки територій. США допомагала уряду Венесуели тренуючи антипартизанські сили та надаючи озброєння. У США в цей час був великий досвід в знищенні комуністичних бойовиків у В'єтнамі. Військові Венесуели на початку 1965 року взялись за активні операції, проти комуністичних бойовиків з фронту "Сімон Болівар" військові приступили до знищення до данного фронту і комуністичних учасників, що там діяли, також військові взялись за селян, в данній місцевості, які допомагали комуністичним бойовикам, а дуже часто навіть і воювали в їх загонах вчиняючи різні злочини. Тому, щоб підірвати опору комуністичних бойовиків, було проведено ряд операцій. Під час операції було знищено близько 100 бойовиків та селян, які допомагали комуністам. Також варто сказати, що уряд проводив і ряд операцій проти комуністів і їх посібників у містах. Так наприклад 18 жовтня 1965 року було заарештовано Альберто Ловера, який був військовим секретарем Комуністичної партії Венесуели, і координував дії комуністичних бойовиків як у містах, так і в сільській місцевості. Після арешту був ліквідований в кінці жовтня 1965 року.

Також армія у 1965 році взялась за знищення, комуністичних бойовиків фронту який мав назву "Мануель Понте Родрігес". Війська приступили до операції "Абелардо Естрадо Вале" Як і в попередніх операціях військові Венесуели військові займались ліквідацією не тільки комуністичних бойовиків, але і селян комуністів, які допомагали бойовикам і воювали разом з ними. Влада Венесуели на початку данної операції заарештувала двох комуністичних бойовиків, а саме Вістона Бермудеса, який був командиром міських бойовиків відділу FALN. А також був заарештований Акоста Рауль Фейтес. Пізніше армією були атаковані основні комуністичні сили данного фронту і знищені 12 бойовиків. Серед них командир групи Сесар Бурхуліо та Томас Кастелін.

У кінці 1965 року відбулось кілька нових сутичок військ Венесуели з комуністичними бойовиками, а саме у грудні 1965 року. Бойовики до початку зіткнень з військовими встигли ввійти в кілька поселень і провести там пропагандиську роботу, після виходу з одного з сіл вони зіштовхнулись з військовими під час сутички було вбито командира групи Давідо Ернесто Остоса, а також бойовика Івана. 4 комуніста було заарештовано. Також військові і праві сили наносили удари по комуністах і представникам інших лівацьких організацій, знищуючи їх осередки в містах та селах. Так 10 квітня 1965 року було вбито студента комуніста Томаса Моро, селянина, який підтримував комуністичних бойовиків Хосе Луїс Ерейра, також було вбито Хесуса Васкеса, члена лівацьких організацій, Роман Гонсалес студент комуніст розстріляний владою, за злочинну діяльність, також було вбито селянина в поселені Чамісасе, за співпрацю з комуністичними бойовиками, також було вбито селянина Сімона Родрігеса, який мав контакти з комуністичними бойовиками.

Варто сказати, що у 1966 році влада Венесуели заарештовує, ще одного комуністичного бойовика і ватажка Фабрісіо Охеду. Через деякий час він був повішений у власній камері військовими Венесуели. Також варрто сказати, що на 1966 рік багато комуністичних фронтів і таборів було знищено, велика частина територія була зачищена від лівих терористів. У першій половині 1966 року війська провели кілька військових операцій проти комуністів під час однієї з них було ліквідовано Антоніо Хосе Гедас і Лунар Маркес. Також згодом комуністи убили, свого колишнього бойовика, який став дизертиром Ірібаррена Борхеса.

У січні 1966 року антипартизанські загони, знищують комуністичного бойовика Івана Даса, який був командиром повстанської 31-бригади. Він ще з початку 1960-х років вів боротьбу проти влади Венесуели. Згодом в бою було ліквідовано, ще одного бойовика, який відігравав важливу роль Чема Сахера, який був ліквідований національною гвардією.

У травні 1967 року, була ще одна знакова подія, комуністичним бойовикам Венесуели мали підвезти боєприпаси і зброю комуністи з Куби. Комуністичний режим Кастро допомагав бойовикам зброєю і боєприпасами, а також і бойовиками, які мали допомогти венесуельським лівакам діяти більш ефективно. 8 травня 1967 року відбулась висадка комуністів де були венесуельці і кубинці. Висадка відбулась на пляжі Мачурукуто. При висадці 1 комуніст втопився. Групу комуністів помітив був рибалка, який і сповістив владу Венесуели про бойовиків. Розпочалась погоня за бойовиками, яка завершилась сутичкою 10-11 травня 1967 року всю ніч йшов бій, між військами Венесуели і комуністичними бойовиками. В результаті 8 комуністів було знищено, 2 потрапили в полон, один втік. Загалом під час висадки і бою загинуло 9 комуністів, 2 з них були кубинцями. Ще двоє кубинців потрапили в полон. І були представлені на конференції Американських держав.

У 1969 році закінчувалась каденція Рауля Леоні у Венесуелі, більшість комуністичних лівих партизанських організацій були розбиті, більшість бойовиків або вбиті або посаджені у в'язницю. Тільки найбільш радикальні з комуністичних бойовиків залишаються в горах і лісах, для продовження бойових дій. Тим часом у 1969 році у Венесуелі проводяться вибори на яких перемагає Рафаель Кальдера(1969-1974) У 1970 році виникає комуністична організація, яка отримує назву "Червоний прапор" вона збирає залишки комуністичних бойовиків і разом з іншими лівими радикалами, продовжує займатись злочинами, зокрема викрадати людей для викупу. У 1972 році війська вбили 2 комуністичних бойовиків з організації Червного прапору Хосе Рафаеля Ботіні та Рамона Антоніо Альвареса. 31 березня 1972 року сили національної гвардії в бою знищили Амеріко Сільву, одного з організаторів і командирів Червоного прапору і Лівого Революційного руху. 3 червня 1972 року спец службою Венесуели, яка була заснована 1969 році і мала назву Національне управління розвідки та превентивних заходів, ліквідувала внаслідок бою 7 комуністичних бойовиків. Згодом був убитий, силовиками Венесуели Хесус Маркес Фіноль відбулось це 1973 році, він був один з засновників, організації Червоного прапору. Згодом у 1977 році були ліквідовані Тіто Гонаслес Ередіа та Вісенте Контрерас Дуке. Які теж грали важливу роль в комуністичному русі Червоного прапору.

У 1976 році комуністичні бойовики зробили, ще одне викрадення на цей раз Вільяма Ніхауса з США, досить довго він перебував у руках бойовиків, аж до 1979 року, поки не був звільнений, спец служби Венесуели шукали сліди, щоб вийти на бойовиків, було затримано 26 липня Хорхе Родрігеса, який був генеральним секретарем Соціалістичної ліги, не довідашись нічого агенти спец служб стратили комуністичного бойовика. Також варто згадати, що наступним президентом Венесуели став Карлос Андрес Перес 1974-1979рр. Під час його правління боротьба з комуністичними бойовиками продовжилась, переміг він вибори при рекордній явці на виборах 97% від загальної кількості зареєстрованих учасників. Такж його правління припало на загально світову енергетичну кризу. Наступним президентом став Луїс Кампінс 1979-1984рр. який в основному займався збільшенням видобутку нафти і її експорту.

У 1982 році 4 жовтня спецслужби Венесуели провели спец операцію, проти комуністичних бойовиків Червоного прапору. Під час цієї операції був розбомблений табір партизанського фронту «Амеріко Сільва». Незадовго до знищення табору комуністичні бойовики кілька раз нападали на невеликі села і містечка, і вбивали людей та займались іншими злочинами, саме тому президент Луїс Кампінс наказує провести спільну операцію з приборкання комуністичних повстанців, в якій брали участь Національна армія Венесуели, ВПС Венесуели, Національна гвардія, Технічний корпус судової поліції (CTPJ), Управління розвідки Prevention (DISIP) і Головне управління військової розвідки (DIM) (сьогодні відоме як Головне управління військової контррозвідки (DGCIM)), серед інших організацій безпеки венесуельської держави. Штурм табору комуністичних бойовиків розпочався 4 жовтня 1982 року о 5 годині. Було авіацію війська брали в оточення табір. Бій тривав два дні, в ході якого було ліквідовано 23 комуністичних бойовика. Близько двадцяти партизанам вдалося втекти. У протистоянні загинула вся основна частина командування фронту.

У Кантаурі загинули командири та учасники бойових дій:

Роберто Антоніо Рінкон Кабрера (псевдонім Sergio y El Catire, перший командувач фронтом); Енріке Хосе Маркес Веласкес (псевдонім Флоренсіо, другий командир); Роза Емператріс Гусман Кордеро, (псевдонім Соня або Чепа, третій командир) перша жінка-партизанка у Східній Венесуелі, яка командувала партизанським фронтом Антоніо Хосе де Сукре, заснованим Амеріко Сільвою та іншими легендарними партизанськими піонерами. сестра Фанні Альфонсо Салазар (псевдоні Патриція та Пет, член Команди); Карлос Хесус Арзола Ернандес; Хосе Мігес Нуньєс (псевдонім Рівас і Ель Еспаньоліто); Маурісіо Техада, (він же Плаза) Кармен Роза Гарсія (вона ж Розі); Ільдемар Лоренцо Морілло; Карлос Альберто Самбрано Міра; (він же Хайме) Марія Луїза Естевес Арранс (псевдонім Наташа); Антоніо Марія Ечегаррета Ернандес; Беатріс дель Кармен Хіменес (псевдонім Майра); Бауділіо Вальдемар Еррера Верацерта; Хорхе Луїс Бесерра Наварро (псевдонім Гілберто); Eumennedis Ysoida Gutiérrez Rojas, (він же Heydy); Дієго Альфредо Альфонсо Карраскель; Луїс Хосе Гомес; Еусебіо Мартел Даза (він же Домінго); Рубен Альфредо Кастро Батіста; Нельсон Антоніо Пасін Колясо; (він же Фредді) Хуліо Сесар Фаріас Мехіас Хосе Ісідро Зерпа Коліна.

Це завдало серйозного удару по комуністичних бойовиках, які залишились без багатьох командирів.

Через деякий час відбулась, ще одна операція військових проти комуністичних бойовиків, вже при президентові Хайме Лусінчі (1984-1989). Битва в Юраме, яка відбулась 8 травня 1986 року. Агентами спец служб було знищено 9 бойовиків. Наступний важливий епізод данної боротьби відбувся 28 жовтня 1988 року, у містчеку Ель-Ампаро коли військами і спецслужбами було вбито 14 бойовиків військові говорили, що частина з них це були комуністи з Колумбії.

Одна з останніх спроб лівацьких злочиців, була здійснена в 1992 році, а саме спроба державного перевороту, ліваків підтримували частина прокомуністичних військових. Президентом в цей час був Карлос Родрігес 1989-1993рр. У 1992 році відбулась спроба державного перевороту, цю спробу здійснила організація, яка мала назву Революційний боліварський рух, це була ультра лівацька злочинна група, створена в 1982 році ліваком Уго Чавесом. Вела пропаганду серед армії, і мала певних послідовників серед них. Багато з тих хто брав участь в спробі перевороту, були колишніми комуністичними бойовиками, або комуністами в підпіллі. Зокрема серед них був Дуглас Браво, який активно брав участь в комуністичній партизанській діяльності в 1960-х роках. Тому в спробі перевороту брали участь більшість ліваків Венесуели. Головною силою рішучую були ліваки військові і сам Чавес, хоча більшість армії була лояльна повністю президенту Венесуели. В результаті повстанці, які розпочали бої з метою захоплення влади в багатьох містах Венесуели. В столиці в Каракасі комуністичні бойовики так і не змогли захопити владу, Чавес був заарештований, за спробу заколоту. Лише невелика кількість військових підтримала спробу лівацького перевороту. Відбувались серйозні сутички в столиці в Каракасі, але ліві бойовики так і не змогли його захопити. Навіть після увязнення Чавеса, заколотники пробували певний час його звільнити, завершилось все крахом для лівацьких сил. Бунт був придушений в ході спробу перевороту військами Венесуели були знищено близько 200 бойовиків.

Також варто сказати, що в середині 90-х років останні комуністичні бойовики вийшлі з лісу і гір і здались владі, це були залишки недобитків Червоного прапору і інших організацій, які зрозуміли безперспективність протистояння. Фактично з цим і закінчилось протистояння комуністичних бойовиків і влади, яке розпочалось ще на початку 1960-х років. За цей час владними структурами було ліквідовано щонайменше орієнтовно 1012 комуністичних бойовиків та їх посібників.

[webpatriot]

Представьте, что произойдёт, если Россия поставит оружие в Венесуэлу, Кубу или Мексику — обсуждают на американском телевидении русские корабли у берегов Кубы - БЕЛРУСИНФО

Представьте, что произойдёт, если Россия поставит оружие в Венесуэлу, Кубу или Мексику — обсуждают на американском телевидении русские корабли у берегов Кубы Вот мнения различных экспертов из новостных программ США: Путина глубоко расстраивает тот факт, что мы заинтересованы во вступлении Украины в НАТО. Украина находится у него на заднем дворе и он считает это экзистенциальной…

[serenasims]

Серега даже стал капитаном космического корабля :)

Вон какую стратегию напридумывал )))

Папенька тем временем страдал от нашествия чужих детей в парке XD Пытался играть в шахматы, ну и смски периодически читал.

Нянька - Я нашла кубу будущего! Он глупый но сделал мне хорошее предсказание. Потом расскажу, какое.

София Бьергстен - Не забудь выпить воду! Полчаса спустя - Не забывай ухаживать за кожей! Если бы она не была подростком, я бы подумала что она к Cерхио клеится XD

Сережа наконец-то добрался до кукольного домика и поиграл с Олив Тинкер.

Какая белочка XD Теперь я хочу посмотреть какие куклы живут в других домиках :)

Папенька был так счастлив уйти из парка, где много диких обезьян чужих детей, что Серегу в бассейне искупал, несмотря на поздний час.

И спать потом уложил, сам ))) 

[russian-sasha]

#Обзорная #Сводка на утро 16 июня 2024 года

▪️Прошедшая неделя характеризовалась конкретным предложением Верховного о возможном начале переговоров при условии вывода ВСУ с новых российских территорий, которое было незамедлительно отвергнуто Киевом и НАТО. Прогнозируя подобное поведение, в речи Верховного сразу было сказано, что в следующий раз предложения будут на совсем иных условиях России. Противник и его кураторы в очередной раз продемонстрировали недоговороспособность.

▪️Проект коммюнике распиаренного Зеленским саммита по Украине в Швейцарии также не содержит никаких тезисов о прекращении войны: только призывы общего характера.

▪️Тем временем Киев продолжает наносить военный и экономический ущерб России. На неделе показательным стал массированный налёт на военный аэродром в Ростовской области с единовременным применением до 70 БПЛА ВСУ. Под постоянными ударами всех доступных средств поражения находится Белгородская область, враг бьёт по мирному населению и предприятиям. После начала наступательных действий Армии России на Харьковском направлении ВСУ стянули резервы и, несмотря на потери, пока не дают возможности реализовать замысел по созданию буферной зоны.

▪️На Курском направлении также происходят ежедневные удары противника по гражданской инфраструктуре и мирному населению. Противник ожидает наступательных действий России на Сумскую область и эвакуирует население приграничья.

▪️В целом на фронте Армия России сохраняет инициативу и вынуждает противника стачивать резервы и мобилизовать в ВСУ все новых граждан. Однако, полный мобилизационный потенциал Украины насчитывает еще несколько миллионов штыков, пусть для этого и потребуется снижать возрастную планку.

▪️Наступательные действия ВС России ведут на Северском и Кураховском направлениях, у Часов Яра, западнее Авдеевки, на Запорожском фронте.

▪️ Математика войны от нового министра обороны с точными расчетами и логически требуемыми действиями пока не проникла во все направления деятельности Армии России. Вновь удары по тыловым объектам врага комментируются словами «в ответ на», только на третий год войны уничтожаются очередные нефтебазы в Киеве. Тем не менее, многообещающая связка Белоусов-Дюмин на неделе озвучила планы по развитию производства БПЛА и средств окопной РЭБ с использованием производственных мощностей регионов. При этом противник давно с лихвой компенсирует диспаритет в артиллерийских снарядах FPV-дронами с системой ретрансляторов, что кратно повышает их дальность.

▪️ В целом проблемным вопросом остаётся выбивание наших дорогостоящих систем ПВО на южном направлении, для чего, в том числе, задействуются американские ракеты ATACMS. Озвученная западными СМИ версия о том, что такие действия нацелены на заблаговременную подготовку к началу работы на Украине F-16 не лишены смысла: западный аналог ФАБ с УМПК – JDAM уже все чаще применяется ВСУ на Харьковском направлении. Каким-то переломным моментом сам факт передачи Украине F-16 ни в коем случае стать не может, но позволит сохранить Киеву совокупный паритет всех имеющихся на фроне сил и средств, что затянет войну.

▪️Показательным моментом стала реакция США на прибытие отряда кораблей Северного флота России на Кубу. После многочисленных заявлений самых разных наших спикеров о готовности к самым решительным шагам, Вашингтон не расценил визит наших кораблей на остров свободы как угрозу времен Карибского кризиса, хотя и направил свою авиацию и флот сопровождать действия русских моряков.

▪️Прошедшая неделя в очередной раз подтвердила отсутствие у Киева и Запада намерений договариваться, а также нацеленность противника на максимальное затягивание войны, несмотря на людские, экономические и территориальные потери. Армия России сохраняет инициативу, но из-за изменившегося под влиянием технологий хода ведения боевых действий наши успехи носят тактический характер, ориентированный на истощение военной машины противника. Для решения проблем перехода ВС России на современный технологический уровень принимаются меры, но пока для перелома ситуации этого недостаточно.

Сводку составили: Два майора