#ліна_костенко

[drpbk-collegelibrary]

Війна за незалежність України. До Дня захисників і захисниць України. Виховна година

Війна за незалежність України. До Дня захисників і захисниць України. Виховна година

ІЩЕ ДИМЛЯТЬ ПІД ПОПЕЛОМ БАГАТТЯ.Ще сон торкає вічі мимохіть.А вже в похід нам витрублено, браття!І довбиш б’є у потемнілу мідь. І вже ногою бувши в стремені,я нахилився до своєї Долі.Я їй сказав: — Чекай в Чигирині.Ми переможем. Не такі ми й кволі. Не допускай такої мислі,що Бог покаже нам неласку.Життя людського строки стислі.Немає часу на поразку. “Берестечко” Ліна_Костенко Ілюстрації Беата…

[silvamemoria-blog]

Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Ліна Костенко

[vadymd]

#Сьогодні минає 31 рік від дня вибуху на Чорнобильській атомн­ій електростанції. У ніч проти 26 квітня 1986-го вибухнув і зруйнувався четвертий енергоблок #ЧАЕС. Найбільша техногенна #катастрофа за всю іс­торію людства стала причиною смерті деся­тків тисяч людей. Чо­рнобильська трагедія залишила незабутній слід у житті мільйо­нів людей уже не одн­ого покоління. Вона наклала радіоактивний відбиток на терито­рію не тільки Україн­и, а й сусідніх краї­н. Цей дощ - як душ. Цей день такий ласк��ви­й. Сади цвітуть. В бере­зах бродить сік. Це солов"їна опера, Ла Скала! Чорнобиль. Зона. Два­дцять перший вік. Тут по дворах стоїть бузкова повінь. Тут ті бузки проламу­ють тини. Тут щука йде, немов підводний човен, І прилітають гуси що­весни. Але кленочки проросли крізь ганки. Жив-був народ над Пр­ип"яттю - і зник. В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єди­ний тут грибник. #ЛінаКостенко #Ліна_Костенко #Костенко #Чорнобиль #Chernobyl

[tuteshni-blog]

І завжди люди гинули за віру. Цей спорт одвічний винайшли не ми. Тут головне дивитись в очі звіру і просто-залишатися людьми.

[alexeybader]

Куди йдемо? Який лишаєм слід? Хто пам'ять змив як дощик акварельку? Все менше рук що вміють сіять хліб Все більше рук що тягнуть все у пельку #Ліна_Костенко #алексейбадер #фототерапия #портрет #rest_in_cherkasy #rest_in_lviv #rest_in_kiev #фотографчеркассы #фотографльвiв #фотографкиев #lvivgroup #lvivgram #lviving #lviv_wow

[vyshnyazymova-blog]

А спомин — це таке щось неповторне, таке щось невимовне і сумне, що коли він крилом своїм огорне, то це уже ніколи не мине. #ліна_костенко❤ (at Kirovohrad)

[skrynya-handmade]

Кожен сам визначає, наскільки йому хочеться бути щасливим і дарувати щастя #цитата #статуси #цитатадня #вислови #вірші #щастя #ніжність #Ліна_Костенко

[terenytyt-blog]

І завжди люди гинули за віру. Цей спорт одвічний винайшли не ми. Тут головне дивитись в очі звіру і просто-залишатися людьми.

[voiceofheartt-blog]

Нехай це - витвір самоти, Нехай це - вигадка й омана! Моєму серцю снишся ти, Як морю сняться урагани. #Ліна_Костенко

[katiewizzard]

#Четвер_поезії «Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці, Довіра — звір полоханий, втече. Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір, він любить навіть муку, Він любить навіть відстань і розлуку, Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов'їв, він чує тихі кроки браконьєра, Він пастки жде від погляду, від слів, і цей спектакль йому вже не прем'єра.

Душі людської туго і тайго! Це гарний звір, без нього зле живеться, Але не треба кликати його. Він прийде сам і вже не відсахнеться» - Ліна Костенко

[silvamemoria-blog]

Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси. Немов пройшов незримий Левітан - то там торкнув їх пензликом, то там. Осінній вітер одгуляв, затих. Стоїть берізонька — як в іскрах золотих

Ліна Костенко

[skrynya-handmade]

Ішли дві долі, різними шляхами, На роздоріжжі долі обнялись... Л. Костенко #цитата #деньобіймів #зміжнароднимднемобіймів #вислови #вірші #лірика #Ліна_Костенко

[voiceofheartt-blog]

Признаватися, може, й не варто, щоб не знав ти і не відав, як, приклавши лінійку до карти, виміряю між нами віддаль.

Сантиметри старанно множу. Кілометри ретельно ділю. І з усіх підрахунків виводжу, що, мабуть, я тебе люблю.

#Ліна_Костенко

[katiewizzard]

#четверпоезії «Лежать сніги. Я виглядаю весну. Вона десь там, де змерзли солов'ї. Вона іде… І я тоді воскресну. Я жду її. А може, не її. Я жду себе. Не знаю, чи діждуся, бо це ж не я в ці тоскні вечори!» - Ліна Костенко