#ліна

[nzarlissa]

За́єць (лат. Lepus)

Сузір’я Заєць – одне з найдавніших. Воно відоме з незапам’ятних часів. Воно згадується ще у Птолемея. За зайцем веде полювання Оріон.

Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік - ця тривога, ця ніжність, незатьмарений рай без вагання, заворожене щастя, - чи буває таке навік?

Що з осяянь своїх ми щодня непомітно втрачаєм? Як сахається розум! Втомилась душа від шулік. Заклинаю тебе, будь навіки мені незвичайним! Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік.

Ліна Костенко

[rrondo]

“Ще вчора була я висока, як вежа. Здається, ще трохи – дістану зеніт. 

І раптом, як вибух, – обвал і пожежа. Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач! Під попелом смутку похований шлях. Зажурені друзі сахнулися врозтіч. Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, – будуємо хатку. Над хаткою – небо. А знов голубе. Найвище уміння – почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.”

  Ліна КОСТЕНКО 

tattoo by korniets.tattoo

[destroity]

Що я знаю про нього? Мені він подобається. Це моє суб'єктивне враження. А як там об'єктивно, я ж фактично не знаю. Для мене він такий, яким я його бачу. Це властивість мого зору, я не спотворюю об'єкт.

[ua2daynews]

Легендарній поетесі Ліні Костенко виповнилося 93 роки

Усе своє життя Ліна Василівна бореться за Україну, за її свободу і принципи. А сьогодні її вірші надихають і підтримують українців. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. Її батько — педагог, який знав 12 мов. Його засудили на 10 років таборі як «ворога народу». Перший вірш 11-річна Ліна написала на стіні окопу, де разом із батьками ховалася під час…

[kobzars]

Ліна Костенко. Поезії. Видавництво Смолоскип. 1969 рік

Ліна Костенко відома українська поетеса. Багато її творів було перекладено на різні іноземні мови. Ліна народилась 19.03.1930 року в місті Ржишев на Київщині, в 1936 році разом з батьками-вчителями переїхала до міста Київ.

Ваша Достойносте. Насамперед дозвольте нам подякувати всім тим Вельмидостойним особам, які попередньо зложили свої пожертви на Видавничий Фонд “Смолоскипа” ім. В. Симоненка, що уможливило нам продовжувати нашу видавничу діяльність і видати вперше довгоочікувану і найповнішу збірку поезій Ліни Костенко.

[folklorespring]

RESOURCES TO LEARN MORE ABOUT UKRAINE IN ENGLISH:

1. News and articles

Hromadske

Kyiv Independent

Ukraïner

2. Twitter

Writings from the war

United24

Ukraine Explainers

Ukrainian Art History

Ukrainian LGBTQ+ Military

ukrartarchive

Alice Zhuravel

Тетяна Denford

Oriannalyla

ліна

Mariya Dekhtyaruk

3. Instagram

Libkos (war photography)

rafaelyaghobzadeh (war photography)

mariankushnir (war photography)

marikinoo (illustrator)

olga.shtonda (illustrator)

polusunya (illustrator)

4. Videos (subtitles)

One day of evacuation with combat medics

Testimonies of tortures and sexual assault done by russians

How village in Kherson region lived under occupation

"Winter on Fire" documentary

Mariupol before and after

Tragedy of Nova Kakhovka dam

City of Izium after deoccupation

Entire village that was held in a basement for a month by russians

Life near the frontline in Zaporizhzhia region

Vovchansk after heavy russian shelling

"20 Days in Mariupol" documentary

5. TikTok

qirimlia

yewleea

thatolgagirl

showmedasha

ukraineisus

new4andy (all of the above accounts are educational, this one funny)

6. Other

National Museum of Holodomor Genocide (Holodomor and Digital History sections on a website have a lot of sources to learn about Holodomor)

Izolyatsia Must Speak (information about torture chamber in the russian-occupied Donetsk)

War Stories from Ukraine

Virtual museum of destruction in Kyiv region

Chytomo (about books and publishing)

Free translated books

Old khata project (photography project about rural architecture)

[miss-poem]

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел — печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

Ліна Костенко

[itsloriel]

«Я чую дощ. Він тихо плаче правду, що я когось далекого люблю»

Ліна Костенко

[marykk1990]

My next post in support of Ukraine is:

Next site, will be another Ukrainian. Lina Vasylivna Kostenko (Ліна Василівна Костенко). She is a poet, journalist, writer, publisher, and a former soviet dissident. She was a founder of the Sixtiers poetry movement. I'll attach an article about the Sixtiers and one about Lina Kostenko. Lina "has been described as one of Ukraine's foremost poets and credited with reviving Ukrainian-language lyric poetry." She was born in Rzhyshchiv in Kyiv Oblast in 1930. She received many honors during her life, including an honorary professorship, at Kyiv Mohyla Academy and doctorates for Lviv & Chernivtsi Universities. She also received the Shevchenko National Prize, which is the highest state prize of Ukraine for works of culture & arts. It has been awarded since 1961 & is named after Taras Shevchenko, of course. Some of her works were removed from print during soviet times, and some of her poems were published outside of the soviet union and Ukrainians didn't have access to them, except through what is known as samizdat. That was a dissident way of spreading censored & suppressed works. People would reproduce these works, often by hand, and they would then be manually passed around to different readers. In 2005, then President Viktor Yanukovych tried to give Lina the highest Ukrainian award & name her a Hero Of Ukraine, but she tuned it down, saying, "I don't wear political jewelry."

#StandWithUkraine

#СлаваУкраїні 🇺🇦🌻

I usually post quotes by Volodymyr Zelenskyy, but today, I'm going to share a quote from Lina Vasylivna Kostenko.

#StandWithUkraine

#СлаваУкраїні 🇺🇦🌻

[kryvija]

Ліна Дрэйк

«Менск бывае розным: ёсць прыгажэйшае жыццё ў цэнтры – калі глядзіш на людзей і вока не адарваць, а крышку ад'язджаеш – інакш, яшчэ далей ад'ехаў – наогул усё іншае. Менск класны праз тое, наколькі ён розны.»

[nzarlissa]

Поки зі мною, моя душа підноситься на небо

Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузи безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого. (Ліна Костенко)

[ddamysc]

В пустелі сизих вечорів

Ліна Костенко

В пустелі сизих вечорів,

в полях безмежних проти неба

о, скільки слів

і скільки снів

мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,

де живеш,

кого милуєш і голубиш.

А знаю — ти чекаєш теж,

тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.

Тебе, незнаного, впізнаю,

як син вигнанця впізнає

прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.

Всі інші хай проходять мимо,

аби в повторах не згубить

одне,

своє,

неповториме.

Нехай це — витвір самоти,

нехай це — вигадка й омана!

Моєму серцю снишся ти,

як морю сняться урагани.

DAMN IT THIS IS SO so lady moon and traveller btw. tgis is traveller dreaming of lady moon as tge fairy of the night from their favorite childhood fairytales Before they actually get to meet her in the magical forest

[mmwe0il]

Пост про те, чому я не розповідаю своїм однокласницям про те що я пишу.

в мене є дві однокласниці, вони важають себе такими супер пупер писаками. автори від бога.

зараз поясню.

вони кидають свої роботи, і пишаються тим що вони такі творчі. класні. але, читаєш... і я вахуї. чому?

перше. це руснява. але я вже не дуже в шоці від цього, бо,ну, це мої однокласники. вони усі спілкуються руснявою. хоча деякі на суржику спілкуються.

друге. я читаю, і ну брєд. це така маячня. таку маячню треба тільки знайти. і це пишуть мої однокласниці.

перша моя однокласниця. Діанка.

пише вірші. як вона каже «с самава детсва.». «я гаварила маме, мама записивала маи стихи.»

оці її «стихи». я навіть це віршами називати не буду.:

як можна помітити, їх багато в неї на сторінці в інсті. я не усі буду скринити, бо мене нудить від цього. на цьому її «искуства» закінчується.

друга однокласниця. Аліна.

вона пише вірші, а ще фанфіки. вірші, якщо моя подруга їх зберегла бо вона «архів» усього. а ось фанфіки))))

в мене є її акаунт на ватпаді)))))

https://www.wattpad.com/user/fghtfffg

хочете, можете зайти почитати що вона там пише, хочете, не заходьте. але, я попереджаю. руснява.

чому не кидаю їм свої роботи?

вони вважають що пишуть таке, ну що обісратися нахуй. коли я кинула декілька своїх робіт, вони таки типу «ну знаєш, надь, ну, ти не датягиваєш.». вибачте, але ви бачили те шо ви пишите? мені не потрібна ваша критика. я хотіла щоб ви почитали мої роботи. І ВСЕ. я знаю, я не пишу як класики. я не Шевченко вам тут, не Леся Українка, не Іван Франко, не Ліна Костенко. Я вам не Жадан. але я теж творець. я знаю що в мене є помилки. я знаю. але, що? чому, коли вам пишуть ну що хуйня якась, ви ображаетесь. а чому коли ви кажете мені таке, ви виправдовується що «ну, наша критика єта тебе мативация писать дальше і лутше.». що? а собі мотивацію таку не хочете? чому тоді я повинна таке на собі терпіти?

коротше, я більше їм нічого не розповідаю про те що я пишу. і не буду. але, можливо, якщо в мене буде там якась супер пупер аудиторія, і вони мене знайдуть і будут казати «єбать, мне так нравица єта авторка». я все ж таки така прикольна скажу «а це я. привіт мої любі))))»

в мене стільки до них неприязні. розумієте. критика вона не повинна вас ображати та принижувати. а те що вони казали мені, не вказуючі на помилки. ну це піздець.

все, мене попустило, дякую.

[karen-chan-nya]

Таліcман тигра

Відомий і могутній артефакт Вей Вусяня — чим він є насправді, звідки взявся і чи існувало подібне у реальному світі?

Так, у Талісману тигра є реальним прототип, який виконував дуже схожу функцію (ну хіба що керувати трупами навряд чи вони могли, але живими людьми…)

Спочатку поговоримо про реальний Талісман тигра, він же Tiger tally, кит. 虎符; пінь’їнь: hǔfú. Він використовувався імператорами давнього Китаю для керування військами.

Талісман складається з двох частин: одна знаходилася в імператора, а інша — у генерала на полі бою. Коли віддавався наказ відступати, щоб підтвердити його, імператор надсилав свою половинку генералу. Якщо обидві половинки талісмана збігаються, то війська почнуть наступ.

Ось приклади реальних Талісманів тигра. Звісно, не такі гарні, як у Вей Вусяня, але ідея гарна.

Зазвичай вони були зроблені з нефриту, але в одну епоху їх також робили з міді.

А тепер згадаємо про наш талісман. Коротке нагадування: Вей Вусянь створив його із меча, який він знайшов у тілі 400-літного монстра-черепахи. За ці століття меч увібрав багато темної ці, внаслідок чого став надзвичайно потужним демонічним артефактом.

Хоча на початку він був створений як цільний об’єкт, потім Вей Вусянь розділив його на дві половники, усвідомивши його небезпечність.

Якщо Талісман тигра у реальному світі використовувався для керування армією людей, то вейвусянівський — для керування лютими мерцями. І як ми знаємо, його сили було достатньо, щоб контролювати цілу армію.

Розділення на дві частинки теж проводить паралель з реальним світом. Ні, вони не працювали напівпотужності, окремо вони не працювати взагалі. Відповідно, після знищення однієї половинки, друга стала просто безсильним сувеніром.

І тут варто згадати нашого гарного знайомого — Сюе Яна. Юнак спробував створити копію знищеної половинки за допомогою другої, щоб змусити талісман знову працювати. Це нас знову відсилає до реальної історичної події.

Перша згадка про Талісман Тигра з'являється у біографії імператора Синь-Ліна, де половинка печалі була вкрадена. Не підробка, але не сумнівайтесь, такі випадки в історії точно траплялися.

Варто згадати, що існували не тільки Талісмани тигра. Також були:

Зубастий талісман — для підтвердження правдивості отриманих повідомлень, також з нефриту

Талісман риби — версія Талісмана тигра, яку використовували місцеві органи влади, а потім стала використовуватися для показу статусу чиновника. Міг бути з міді, срібла, золота, нефриту.

Так що, Вей Вусянь такий собі скромний демонічний імператор.

Тепер у мене є хед, що якби Вей Вусянь заснував свій клан демонічної культивації, то старші учні отримували б Талісмани риби. І Вей Вусянь не був би Вей Вусянем, якби потайки не напхав туди оберігальних функцій, щоб захищати своїх учнів.

страший учень: Учитель Вей визнав себе гідним! Значить я досяг високого рівня культивації та довіри.

ввс, тихенько: ну тепер якщо він знов трапить в неприємності, то не помре, і я про це дізнаюся першим, фух

[jijithewitchcat]

Багато мета про новий фанфік, частина 1

Мені завжди цікаво дізнаватися про “невидиму роботу”, що стоїть за написанням тексту. Про всі референси, відомі тільки автор_ам, пасхалки для двох із половиною людей, неочевидні джерела натхнення. На правах автора я можу проговорити цю думку вустами Іруки, але також мені хочеться поділитися такими неочевидними деталями:

задумка тексту розвинулася з банального бажання спробувати себе у жанрі містики (або горору, але скоріше за критеріями Едґара Алана По, ніж сучасних жахастиків:)) та коротеньких сцен в фф “Енігма”, де Какаші ввижається його тато в будинку. Власне ця сцена - це суттєво перероблена та розвинена початкова сцена з серіалу “Атланта” (2 сезон, 8 епізод “Woods” - на мою скромну думку шедевральна штука). Цей серіал неймовірний, живий, насичений змістами та приколами, тому красти звідти одне задоволення:)

мені супер цікаві історії будинків та помешкань, бо це щось дуже просте і щемке водночас. у каноні не надто зрозуміло, де живе Какаші, але ми приблизно уявляємо, що великі клани мешкають у родинних маєтках (Хьюуґа, Учіха, тощо) або будинках (це вже гедканон, але Сакумо явно не бідував і міг дозволити собі та сину жити не у маленькій квартирі, скажімо). і сама думка про те, що малолітньому Какаші треба якось вирішити питання про те, чи жити і дуріти в будинку, де помер його батько, чи продати його (але кому? це повоєнне, напівзруйноване місто), чи зачинити його і з’їхати, чи переосмислити цей простір і зробити його домом. це стільки варіантів!!! і звісно у будинку є привиди, камон.

я довго мучились, перш ніж нарешті оформилася стартова сцена і вона була дуже загальна, без продуманого фундаменту, проте вже з ідеєю підставного Іруки, навколо якого будувався сюжет. у процесі рісьорчу я спинилися на вільній адаптації історій про changeling (підмінник), сюжети про якого поширені найбільше в західній та північній Європі, але фрагменти подібних переказів є і в слов’янській демонології.

у “Трудах” П. Чубинського (том 1, див. зокрема розділ “Чорт”) прекрасно зафіксовані уявлення та вірування щодо всілякої нечисті і я безсоромно ними надихаюсь. наприклад, згідно одного переказу, Перелесник є різновидом чорта, який являється людям у вигляді коханої людини, а Одмінок - найближчий родич changeling - той, на кого підміняють украдену дитину.

є згадки або референси до богині Інарі (Інарі Оокамі) та її кіцуне (межа між ними та changeling трохи розмита, але про камінчик у роті - то саме до кіцуне). храм в Удзушьо - буквально візуальний вінегрет з усіх храмів богині Інарі, які можна знайти в інтернеті. цікавим моментом для написання Каґуя для мене став той факт, що протягом історії Інарі уявляли і як покровительку врожаю, нащадків та злагоди, так і ковалів та воїнів (і тоді Інарі раптом ставала чоловіком:)), або ж рибалок (залежно від місцевості), або навіть митців та секс-працівни_ць. Інарі дійсно jack of all trades.

багато натхнення взято із групи сюжетів “Тварини-Наречені” (якщо ви любите задротити та достатньо володієте англійською, можете почитати про тексти з маркером “Animal as Bridegroom” за індексом Aarne-Thompson-Uther - звучить претензійно, але це просто посортовані казки:))

Щодо Каґуї - тут суміш канону та багато натхнення від кельтської традиції. зокрема, вайб оповідань та повістей Артура Мекена та вельських легенд про faery folk. згідно фанатської вікі, вона дійсно Богиня Кролиця - звідси й ім’я Усаґі (кролик).

сцена у ріці, коли Ірука перекидається з однієї подоби на іншу - відсилка на баладу про Там Ліна, яка є текстом із кельтської традиції і загалом супер чудова. заради кількох фрагментів та натхнення я дивились цілий фільм 1970:))

для тла роботи Іруки як референс взято Університет Канаґава у місті Йокогама. У цьому виші є департамент історії та фольклорних студій. А саме місто Йокогама є а) містом-побратимом Одеси та б) має музей рамену. що, по-моєму, доля:)

конкретного прототипа в Удзушьо немає, але візуально я надихались Долиною Ія (Iya Valley). так само вир під мостом, про який побіжно згадує Какаші - цілком реальний (Naruto Bridge), і буквально вписаний у канон (Арка Селища Туману).

[sinilga]

І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

Ліна Костенко