#ніва

[redfield-by]

[cscr-eenu]

3% і “Телеграм”

20 травня 2020 року на сайтах “Наша Ніва”, “Белорусский портал TUT.BY” й спорідненому з ними телеграм-каналі Артема Шрайбмана було оприлюднено результати опитувань електоральних вподобань білорусів на майбутніх виборах очільника держави, які, з одного боку, продемонстрували несподівано низьку підтримку діючого президента Олександра Лукашенка – від 3 до 6 відсотків, з іншого – засвідчили появу на арені передвиборчої боротьби кількох відносно нових фігур білоруського політикуму.

Результатом публікації даної статистики стало розповсюдження у білоруському інформаційному просторі відверто глумливих над чинним очільником РБ мемів “Саша 3%” та “Псих03%”, які не могли бути не поміченими Адміністрацією Президента та знайшли своє відображення у політичному переслідуванні “найближчих за рейтингом” опонентів Лукашенка на виборах та черговими посадками активістів. У той же час оприлюднені дані були розкритиковані республіканськими ЗМІ, які висловили заперечення щодо їх достовірності, посилаючись на результати проведеного на початку квітня Інститутом соціології Академії наук Білорусі опитування, котре засвідчило рівень підтримки чинного президента у Мінську на рівні 24%.

Безумовно, результати голосування аудиторії опозиційних чинній владі інформаційних ресурсів не зовсім достовірно відображають електоральні настрої в усій Білорусі. Та й кількість респондентів не вселяє довіри: чисельність Інтернет-користувачів, які взяли участь у голосуванні на сайті “Нашої Ниви” й телеграм-каналі, де рівень підтримки Лукашенка склав 3%, становила, відповідно, 7 500 та 8 750 осіб, а на сайті “Белорусский портал TUT.BY” (рівень підтримки президента сягнув 6%) – 25 000 осіб.

Проте вже 20 червня у білоруський інформаційний простір потрапили матеріали з результатами дослідження, проведеного цього разу вже спеціалістами у галузі аналітики, SMM, OSINT та роботи з великими масивами даних, які нібито повинні були розставити усі крапки над і у даному питанні.

Мова йде про результати аналізу BigData, проведеного російською компанією “Tazeros Global Systems”, який ґрунтувався на опрацюванні зібраних даних 6,93 мільйонів білоруських унікальних користувачів – реальних людей, присутніх якимось чином у соціальних мережах (більше як дві третини населення країни).

“Tazeros Global Systems” (ex “Social Data Hub”) – заснована Артуром Хачуяном у 2010 році багатопрофільна компанія, що спеціалізується на розробці систем штучного інтелекту й аналізу масиву даних, користується програмами державної підтримки малого й середнього бізнесу. У своїй діяльності займається збором даних про користувачів соцмереж, у зв’язку з чим у 2018 році навіть мала конфлікт з компанією “Facebook”, яка через підозру у несанкціонованому зборі персональних даних користувачів видалила майже 70 акаунтів, профілів і додатків компанії.

Зокрема за результатами проведеного вивчення поведінки білоруських користувачів у мережі Інтернет спеціалістами компанії було зроблено висновок про те, що переобрання Лукашенка підтримують в країні лише 3,8 відсотка вивченої аудиторії, тобто всього 263 тисячі чоловік. У той же час 62,6 відсотка (або 4,3 мільйона чоловік) вважають, що Лукашенко повинен залишити пост Президента, а 72 відсотки користувачів (майже п'ять мільйонів чоловік) – готові голосувати за будь-якого іншого кандидата, крім Лукашенка (своєрідна відсилка до результатів президентських виборів в Україні 2019 року). При цьому фахівці спрогнозували, що участь у голосуванні на виборах Президента Білорусі візьмуть орієнтовно 47,2 відсотка вивченої аудиторії, тобто 3,2 млн. чоловік.

Звичайно, порівнювати дані результати із традиційними соціологічними опитуваннями не зовсім коректно, адже у даному випадку аналізуються уподобання виключно цифрового електорату, який набагато критичніше налаштований до влади, ніж нецифровий. Для прикладу, люди похилого віку, які не користуються глобальною мережею, а більше довіряють державному телебаченню та друкованим виданням, у цю вибірку не потрапили. У той же час і нехтувати даними Інтернет-аудиторії з урахуванням українського досвіду було б також кроком, м’яко кажучи, дуже не виваженим. А відтак до результатів, оприлюднених російською ІТ-компанією, керівництво якої не приховує своїх зв’язків у правоохоронних органах РФ, також варто придивитись дещо ближче.

Як вказано у тексті самого дослідження компанії “Tazeros Global Systems” (https://tazeros.com/elections_in_the_republic_of_Belarus_2020), воно проведене на замовлення телеграм-каналу “БелоРусский диалог” (“https://t.me/BeloRussica”) з аудиторією із 11,6 тисяч підписників, аналіз інформаційного наповнення якого свідчить про те, що, з одного боку, у ньому продукуються вигідні Кремлю інформаційні наративи, з іншого – популяризуються опозиційні чинній владі меседжі та ідеї щодо необхідності її зміни на прийдешніх виборах.

Більше половини публікацій, розміщених на каналі, хоча і є унікальними за змістом, однак не містять інформації щодо їх авторів. Решта матеріалів, опублікованих у стрічці, є запозиченими з таких телеграм-каналів, як: “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”) з аудиторією із 344,6 тисяч підписників, “Минская Семибоярщина” (“https://t.me/boyars7”) з аудиторією із 7,4 тисяч підписників, “Беларусь головного мозга” (“https://t.me/belamova”) з аудиторією із 187, 8 тисяч підписників, “Русский Демиург” (“https://t.me/rus_demiurge”) з аудиторією із 14,1 тисяч підписників, “NEXTA” (“https://t.me/nexta_tv”) з аудиторією із 366,2 тисяч підписників, “NEXTA Live” (“https://t.me/nexta_live”) з аудиторією із 318 тисяч підписників, “Координатор Беларуси будущего” (“https://t.me/coordinatorfuture”) з аудиторією із 1,3 тисяч підписників, “ИА REX (https://iarex.ru)” (“https://t.me/iarexru”) з аудиторією із 3 тисяч підписників, “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) з аудиторією із 80,5 тисяч підписників, “ТАСС” (“https://t.me/tass_agency”) з аудиторією із 3,9 тисяч підписників, “ИА REGNUM” (“https://t.me/regnum_na”) з аудиторією із 4,5 тисяч підписників, “Колинавапапу” (“https://t.me/kolinavapapu”) з аудиторією із 1,2 тисяч підписників, “Kotsnews” (“https://t.me/sashakots”) з аудиторією із 30,6 тисяч підписників, “ИнформБюро-ЮФО” (“https://t.me/informburo_sfd”) з аудиторією із 22,1 тисяч підписників, “Компромат Беларусь” (“https://t.me/compromat_by”) з аудиторією із 5,7 тисяч підписників, тощо.

З огляду на доменне найменування каналу “БелоРусский диалог” (“https://t.me/BeloRussica”), час і періодичність публікації контенту, а також характер і “авторський почерк” опублікованих у ньому матеріалів, можна з впевненістю припустити, що до його створення, адміністрування та інформаційного наповнення причетний власник каналів “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”) і “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) Дмитро Коваленко – директор департаменту стратегічного планування і управління проектами російської приватної бізнес-групи олігарха Віктора Феліксовича Вексельберга “Ренова” (матеріали розслідування за посиланням “http://kashin.guru/2017/06/29/nezygar-na-samom-dele/”), який тісно пов'язаний з Президентом РФ та проходив за матеріалами розслідування Федеральної Прокуратури США з приводу порушень колишнім юристом Дональда Трампа Майклом Коеном правил фінансування передвиборчих кампаній, якому сторона обвинувачення пред’явила підозру в отриманні понад 583 тисяч доларів від компанії “Коламбус Нова”, підконтрольної швейцарському холдингу “Ренова Груп”, що належить російському олігарху. У зв’язку з цим у 2018 році Вексельберг навіть був внесений до санкційного списку США, що свідчить про обґрунтованість підозри у його причетності до втручання у президентські вибори в Штатах.

Ще одним “випадковим” співпадінням є факт просування даного каналу, разом з каналами “НЕЗЫГАРЬ” (“https://t.me/russica2”), “B r i e f /незыгарь” (“https://t.me/russicatop”) та низкою іншими (за посиланням “https://t.me/vShkliarov/659”), телеграм-каналом білоруського політичного консультанта і політтехнолога, “сірого кардинала опозиції”, наукового співробітника Центру російських і євразійських досліджень Гарвардського університету, відомого своєю участю у виборчих кампаніях в Німеччині (Ангела Меркель), США (Барак Обама, Берні Сандерс, сенатори), Грузії (опозиціонер Грігол Вашадзе) та РФ (російські опозиціонери Дмитро Гудков та Ксенія Собчак) Шклярова Віталія Валентиновича – “Шкляров.” (“https://t.me/vShkliarov/”) з аудиторією із 6,5 тисяч підписників, якого 29 липня по приїзду до Білорусі за словами прес-секретаря штабу екс-кандидата в президента Валерія Цепкало Олексія Урбана телеканалу “Дождь”, було звинувачено у роботі на блогера Сергія Тихановського – чоловіка кандидата в президенти Білорусі Світлани Тихановської, та заарештовано на 2 місяці.

Незважаючи на те, що офіційно свою участь у президентській виборчій кампанії в Білорусі Віталій Шкляров заперечував (ймовірно у зв’язку з побоюваннями можливого ув’язнення, якого, втім, він так і не уникнув), в осторонь від політичних процесів в країні політтехнолог залишитись не зміг, а тому упродовж останніх місяців неодноразово з осудом та критикою висловлювався в адресу Олександра Лукашенка та сформованого ним в країні політичного поля у провідних білоруських, російських та американських засобах масової інформації.

Зокрема в інтерв’ю для видання “РИА Новости” особа заявила: “Існуюча до цього парадигма, суспільний договір, за яким Лукашенко три десятки років міг правити Білоруссю і спокійно залишатися у своєму кріслі, завершилась. Точка неповернення пройдена. Відносини на міжнародній арені і з Заходом, і зі Сходом зайшли у певний тупик. Повістка, з якою Лукашенко завжди йшов на вибори, зараз відсутня, і незрозуміло, чому президент повинен переобиратися”. Більше того, Віталій Шкляров заявив, що “не виключає спроб організувати протестні виступи напередодні або під час виборів в країні, оскільки в країні високий рівень невдоволеності президентом Олександром Лукашенком”. На його думку, “послабленню підтримки Лукашенка сприяла поява нових обличь у таборі опозиції, втомленість суспільства від чинного президента і проблеми у зовнішній політиці”.

При цьому у ході ефіру в “Эхо Москвы” він взагалі протиставив Лукашенка білоруському народу: “Тут протистояння, на жаль, не Бабарика, не Цепкало, не Тихановського. Тут протистояння: білоруський народ і президент”.

В інтерв’ю “Foreign Policy” політтехнолог взагалі перейшов на особистість: “Через 26 років під твердим правлінням Олександра Лукашенка – президента, який ніколи ще не зіштовхувався з будь-яким суттєвим противником чи політичним супротивом своїх громадян – білоруси зараз збираються на вулицях та в Інтернеті, щоб висловити гасло “Стоп тарган”.

Утім найбільш широко своє відношення до політичної конкуренції та політичного життя в Білорусі Віталій Шкляров висловив виданню “Forbes”:

“Нарешті, Олександр Лукашенко. Про його політичну програму і передвиборну кампанію говорити не доводиться – вся його риторика зараз побудована на популізмі і грубій силі. Розрив з реальністю стає все більше очевидним навіть для його прихильників, в стиль кампанії, його консервативне мислення в дусі радянських п’ятирічок асоціюються вже не із стабільністю, а з застоєм. Всі спроби об’єднати націю перед обличчям ворога переконують лише бюрократії, і то не всіх.

По факту ефективно протистоїть Олександру Лукашенку лише неорганізована і мирна вулиця, народ, але не політичні опоненти. Зареєстровані кандидати пов’язані по рукам і ногам чинним законодавством і загрозою кримінальних справ. Однак втомленість, що накопилась, і обурення фальсифікаціями неминуче прорветься стихійними протестами. Їх провісниками вже стають акції, ініційовані блогерами. Ніякої програми, ніякої координації, ніяких штабів чи прізвищ лідерів, – лише голі дата, час, центр міста. Правоохоронним органам у такій новій парадигмі політичного літа залишається лише схоплювати без розбору простих учасників, розмазуючи сили по всьому місту.

Очевидно, що білоруси, навіть розлючені посадками, при повній децентралізації і деперсоналізації протесту, навряд чи зможуть знести владу Лукашенка, - по крайній мірі, на виборах 9 серпня. Але цей протест, хоч і мирний, має шанс пережити день виборів. Він може виявитись живучим, довгим та виснажливим. А переможця виборів, без сумнівів, чекають дуже непрості 5 років президентства.”

І це лише окремі висловлювання білоруського політтехнолога, аналіз яких якраз й ілюструє тонкощі даних виборів та їх принципову відмінність з попередніми виборчими кампаніями в країні. Зокрема:

1)  акцент всієї PR-кампанії претендентів на пост глави республіки зміщений у напрямку компрометації чинного президента держави, нав’язування йому образу консервативного радянського керманича, політичний курс якого не відповідає вимогам часу, позиціонування з його кандидатурою завчасно програшних рейтингів, висміювання, глузування та приниження Лукашенка задля провокування його до застосування сили у бік політичних конкурентів, а відтак демонстрації слабкості та невпевненості у своїй перемозі, а також формування єдиного наративу виборів – не допустити чергового приходу “бацьки” до влади та обрати будь-кого з його опонентів;

2)  політичний вектор виборчої кампанії формується під впливом мережі відкритих чи анонімних засобів соціальної комунікації (телеграм-каналів), у тому числі створених і просунутих в інформаційне поле РБ спеціально під вибори або таких, що набули популярності у Росії й мають репутацію “зливних бачків” Кремля, та лідерів громадської думки з числа блогерів і політтехнологів, які протиставляють себе чинній владі, а окремі з них мають широкий досвід успішної роботи на опозицію;

3)  відносна солідарність позиції проєвропейських та проросійських ЗМІ щодо майбутнього президентства чинного очільника Білорусі: й одні, і другі припускають можливу перемогу Лукашенка та зазначають, що вказаний вибір білорусів відповідає як очікуванням Заходу, котрий за останні роки налагодив тісні зв’язки з білоруською владою, так і сподіванням Кремля, який вже звик працювати з Олександром Григоровичем і терпимо відноситься до його спроб налагодити діалог із Заходом;

4)  дипломатична стриманість усіх іноземних держав щодо передвиборної кампанії в Білорусі спрямована вірогідно на те, аби не дати чинному президенту ані зайвих козирів, якими можна було б апелювати перед своїми конкурентами (як для прикладу надання Сполученими Штатами безвізу для Польщі напередодні проведення там президентських виборів, що безперечно надало Анджею Дуді додаткових бонусів для переобрання на пост очільника Республіки), ані завдати репутаційного удару, що у випадку перемоги останнього може зумовити погіршення міждержавних стосунків. Втім офіційно виражена позиція щодо бездіяльності іноземних сторін, в першу чергу РФ, абсолютно не означає їх байдужості, навіть більше – підштовхує до застосування гібридних методів зовнішнього впливу (таких як, для прикладу, використання ІТ-компаній чи політтехнологів в інтересах маніпуляції соціологією та електоральними настроями рядових білорусів).

Зважаючи на окреслену специфіку вказаної виборчої кампанії логічною і послідовною у даному дискурсі є думка редакції “BBC” щодо стриманої підтримки керманича Білорусі з боку західних партнерів: “Не визнавши суверенітету Абхазії і Північної Осетії, російську юрисдикцію над Кримом, надавши платформу для перемовин по Донбасу, Лукашенко поступово набув на Заході статус гаранта регіональної стабільності, порушити яку не в інтересах Європи і США. Захід, на думку білоруських експертів, фактично звів на ні підтримку білоруської опозиції і громадянського суспільства, надаючи перевагу вести справи з офіційними структурами. Лютневий візит у Мінськ держсекретаря США Майкла Помпео дав Лукашенку додатковий аргумент у безкінечних спорах з Москвою”.

Тоді, чого ж добивається Кремль? На думку білоруського політичного оглядача Артема Шрайбмана: “Союзник повинен залишатися в орбіті російських інтересів і не входити до ворожих міжнародних блоків”, а експерт Павлюк Биковський припускає: “Мова може йти лише про політичний торг: під час виборів навіть самий авторитарний керівник є вразливим, і Росія може розпочати нові розбіжності з приводу, для прикладу, цін на газ”.

Наостанок, в підкріплення даних припущень можна навести лише низку висловлювань Віталія Шклярова з його інтерв’ю блогеру “Варламов”, у яких він прогнозує нарощування протестних настроїв в Білорусі, які іменує ніяк інакше, як “білоруською весною”, та застосування Лукашенком силового сценарію для придушення політичної опозиції: “… ні разу черга не ставала символом ось такої “білоруської весни”, білоруського протесту. Судячи з того, як веде себе Лукашенко, судячи з арешту російського банку, судячи з арешту першого кандидата Тихановського, а зараз і Бабарико з його сином, судячи з арешту рахунків і так далі, я думаю, що в адміністрації президента Лукашенка вибрали сильний сценарій, жорсткий сценарій”.

Утім, який сценарій насправді чекає Білорусь ми матимемо можливість дізнатись лише на ранок після проголошення офіційних результатів голосування за очільника держави.

[kirara397]

散歩がてらアメ横現地指導しに行ってきたらアメ横渾身の駄洒落を拝むことができた。 pic.twitter.com/sWFr47IbCa

— 🇹🇭Наша Ніва🇬🇪 (@japonsko) April 26, 2020

[newsby]

Жительнице Докшиц шьют уголовное дело за лайк в Одноклассниках?

Жительнице Докшиц шьют уголовное дело за лайк в Одноклассниках?

Жительницу Докшиц Елену Подберезскую подвергли обыску. По данным источников, возбуждено уголовное дело за лайк в «Одноклассниках», пишет издание «Наша Ніва». Напомним, что послетрагедии в Минске, в которой были убиты офицер КГБ Дмитрий Федасюк и ИТ-специалист Андрей Зельцер, по всей стране произошли массовые задержания людей. В самом МВД сообщили, что уже более 200 человек арестовано за некие…

[livinglanguages]

Practice your Belarusian: Newspapers

Радыё Свабода - a United States government-funded broadcasting organization that spreads news, information, and analysis to countries in Eastern Europe, Central Asia and the Middle East

Новы Час - is an independent weekly newspaper published in Belarus. It is quite unpopular within government circles.

Наша Слова - is a newspaper published in Belarus. It is a sister newspaper of Новы Час.

Наша Ніва - one of the oldest Belarusian weekly newspapers, founded in 1906 and re-established in 1991.

Звязда - a state-owned daily newspaper in Belarus.

Народныя Навіны Віцебска - an online newspaper from Vitsebsk

Feel free to add to the list in case you know other newspapers published in Belarusian.

[mysololaki]

#новости | Призыв к Лукашенко "Уходи" показали по гостелевидению Беларуси: видео - новости Украины, Мир

#новости | Призыв к Лукашенко “Уходи” показали по гостелевидению Беларуси: видео – новости Украины, Мир

Сообщают о предварительном согласии руководства ��елтелерадиокмопании освещать протесты

Государственный канал Общенациональное телевидение Беларуси показал в эфире Александар Лукашенко, которому кричат “Уходи!” рабочие Минского завода колесных тягачей. Видео опубликовано в Telegram-канале Наша Ніва.

Читайте нас в Telegram: проверенные факты, только важное

<!–

Реклама

–>

[chenewsnet]

Лукашенко не будет защищать независимость Беларуси. По свистку он бежит в Кремль, высиживая там на мешках картошки – белорусский оппозиционер Санников Белорусский президент Александр Лукашенко нуждается во внешнем финансировании, поэтому готов "продавать" Беларусь президенту РФ Владимиру Путину и не будет отстаивать независимость своей страны. Такое менение в комментарии изданию "ГОРДОН" выразил координатор гражданской кампании "Европейская Беларусь" Андрей Санников. "Лукашенко и Путин сидят и договариваются, предположительно, о судьбе Беларуси. Никто ничего не знает. В нормальных странах такое невозможно. И надеюсь, в Украине в том числе. По сути, встретились два преступника, два нелегитимных в своих странах президента. Лукашенко без денег – он залез в такую финансовую яму, что сам выкарабкаться оттуда уже не может. Попытки развести идиотов с Запада провалились, поэтому остается единственный привычный вариант – продавать Беларусь Путину. Чем, собственно, Лукашенко успешно занимается уже больше 20 лет. Российское руководство дает ему понять, что может дать денег, но взамен хочет получить все, что только пожелает. В Беларуси осталась еще стратегическая собственность, ряд производств – химическая промышленность, нефтеперерабатывающий завод, работающий как раз на российской нефти. Просто стыдно в 21 веке наблюдать за возней двух феодалов", – отметил Санников. Он считает, что российская пропаганда будет активнее работать против Беларуси. "Ползучая аннексия Беларуси со стороны РФ уже давно происходит. Самый яркий показатель – белорусская территория предоставляется для военных учений вооруженным силам России. Думаю, сейчас будет усиливаться кремлевская пропаганда против Беларуси как независимого государства. То есть за дружбу с "братской" Россией. "Зеленые человечки" Путину тут не понадобятся. Но его останавливает один факт: он может получить переход войны из Украины на территорию Беларуси. Путин знает, что белорусские добровольцы воюют за Украину на Донбассе. И точно так же украинцы могут поддержать белорусов в их борьбе за независимость своей страны", – сказал собеседник. По его словам, для Беларуси важны результаты грядущих выборов в Украине. "Лукашенко пытается добиться поддержки от определенных групп, но это у него вряд ли получится. Он не гарант независимости и социального положения – причем не только населения в целом, а даже своих прикормленных бизнесменов. Его позиции крайне слабые. И словам Лукашенко доверия нет. Он озвучивал такие лозунги: мол, вы что, хотите, как в Украине? Да, хотим! За свободу надо бороться. Мы видим, что Лукашенко не будет защищать независимость Беларуси. По свистку он бежит в Кремль, высиживая там на мешках картошки. Конечно, я с оптимизмом смотрю в будущее – Беларусь будет свободной, европейской страной. Но 2019 год покажет, как будут развиваться ближайшие события. В частности, для Беларуси крайне важны результаты выборов в Украине. Поймите, мы самые близкие союзники друг для друга", – резюмировал Санников. За последнюю неделю в Москве дважды проходили переговоры Лукашенко и президента РФ Владимира Путина по вопросам функционирования Союзного государства России и Беларуси. В 1999 году был подписан договор о создании Союзного государства России и Беларуси. Целями этого образования, как сказано в документе, является создание единого экономического пространства, проведение согласованной внешней политики и политики в области обороны, формирование единой правовой системы и др. В сентябре 2018 года в Сочи прошли закрытые переговоры между президентами и правительствами России и Беларуси. По данным СМИ, российское руководство потребовало от Беларуси создать российскую военную базу в обмен на продолжение экономической помощи. Беларусь от этой идеи отказывается. "Мы ее не размещаем, потому что она здесь не нужна", – сказал Лукашенко. 15 декабря издание "Наша Ніва" сообщило, что Лукашенко провел совещание с высшим руководством страны, посвященное давлению России и вопросам независимости государства. 16 декабря пресс-секретарь Лукашенко Наталья Эйсмонт отметила, что президент Беларуси не проводил совещания на тему независимости страны. 17 декабря пресс-секретарь Путина Дмитрий Песков заявил, что вопрос об объединении России и Беларуси в единое государство не стоит на повестке дня. 25 декабря в Москве президенты РФ и Беларуси общались почти четыре часа. Во время переговоров Путин и Лукашенко договорились еще об одной встрече до Нового года. 28 декабря, анонсируя встречу в Москве, Песков говорил, что президенты обсудят финансовые вопросы, а также "как быть с договором 1999 года" о создании Союзного государства. Лукашенко, прибыв 29 декабря в Москву, сказал: "Никогда друг другу надоесть не сможем". В новогоднем обращении Лукашенко заявил о необходимости укрепить государственность Беларуси.

[anat82]

Посол Білорусі у Словаччині підтримав протести на батьківщині

Посол Білорусі у Словаччині підтримав протести на батьківщині

Посол Білорусі у Словаччині Ігор Лещеня публічно висловився на підтримку протестів у власній країні. Відеозаяву посла у неділю, 16 серпня, опублікувало білоруське видання “Наша Ніва”.

“Як і всі білоруси, я в шоці від історій про тортури і побиття громадян моєї країни”, – заявив посол. Він також розповів, що на одному з білоруських інформаційних ресурсів він упізнав однокласника своєї доньки,…

[seemabtechno]

Newspapers from Belarus: Newspapers from Belarus is the directory of Top Newspapers, Magazines, News websites, online TV and radio from Belarus. All Newspapers are free to access.

o        Argumenty i Fakty

o        7 Dney (7 дней)

o        Belapan - English Edition

o        Belapan

o        Belarus News

o        Belarus Live

o        Belarusian Telegraph Agency (BelTA)

o        Belarus Today

o        BelGazeta (БелГазета)

o        Belaruski Chas

o        Belorusskaya Gazeta

o        Belorusskaya Delovaya Gazeta (BDG)

o        Belorusskie Novosti

o        Belorusskaya Niva

o        Belta

o        Belorusy i rynok (Белорусы и Рынок)

o        Bobruyskiy Kurier (Бобруйский курьер)

o        Bobruisky Kurier

o        Brestskaya Gazeta

o        BPC

o        Brestskiy Kurier (Брестский курьер)

o        Brestskii Kaleidoskop

o        Charter 97

o        Bymedia

o        Dnyaprovets (Дняпровец) (Rechitsa)

o        Delo

o        Ekonomicheskaya Gazeta

o        Ecopress

o        Ekspress Novosti

o        EKOPRESS

o        Gomelskaya Pravda (Гомельская правда)

o        Gazeta Slonimskaya

o        Minsky Kurier

o        Komsomolskaya Pravda

o        Narodnaya Volya

o        Narodnaya Gazeta

o        Naša Niva (Наша Ніва)

o        Narodnya Naviny Vitsebska (Народныя навіны Віцебска)

o        Nedvizhimost Belorussy

o        naviny.by

o        NYT Belarus

o        Novy Chas

o        Sovetskaya Belorussia (Советская Белоруссия)

o        Respublika

o        Svaboda

o        STV

o        Telegraf.by

o        Telegraf

o        Vecherny Grodno (Вечерний Гродно)

o        Vecherny Brest (Вечерний Брест)

o        Vicebsk

o        Vecherny Minsk

o        Vo Slavu Rodiny

o        Vo Slavu Rodiny

o        Zarya

o        Vo Slavu Rodiny (Во славу Родины)

o        БДГ (Belorusskaya Delovaya Gazeta)

o        Zvyazda

o        Белорусские новости (Naviny)

o        Беларусь Сегодня (Sovetskaya Belorussiya)

o        ЗВЯЗДА | БЕЛАРУСКАЯ ГАЗЕТА - ZVYAZDA (Belarusian General Daily)

o        БЕЛТА (Belarusian Telegraph Agency) (EN)

o        РЭСПУБЛIКА

o        НЕДВИЖИМОСТЬ БЕЛОРУССИИ

o        Хартыя'97 (Charter '97) (EN)

o        Телеграф

[smietanin]

Турция успешно испытала баллистические ракеты собственной разработки - Взгляд

Взгляд

Турция успешно испытала баллистические ракеты собственной разработки Взгляд На военном полигоне в турецком Синопе успешно испытаны ракеты разработки Совета по научно-техническим исследованиям Турции и Научно-исследовательского института оборонной промышленности страны, сообщили СМИ. Тестовые запуски ракет должны были показать возможности двигателя ракеты после ... В Турции прошли успешные испытания баллистических ракетИнтерфакс Турция впервые испытала свои баллистические ракетыСЕГОДНЯ Турция впервые испытала баллистические ракеты собственной разработкиНовое Время Наша Ніва Все похожие статьи: 17 »

[gender-z]

Египет будет высылать из страны ВИЧ-положительных иностранцев

Египет будет выдворять за пределы страны всех иностранцев с положительным ВИЧ-статусом. Об этом, как сообщают информагентства, со ссылкой на электронную версию газеты Аль-Яум ас-Сабиа, заявил глава управления профилактической медицины Министерства здравоохранения и народонаселения Египта Амр Кандиль, пишет Наша Ніва. По его словам, каждый иностранный гражданин, обратившийся за видом на жительство…

[mygoodmoodlt]

Кніга трэцяя. НА РОСТАНЯХ Частка першая. Верхань Начальства не ведала, як паставіцца да Лабановіча і яго петыцыі. Можа, сапраўды ён адвёў разгром панскага маёнтка. Настаўніка выпусцілі, прачытаўшы адпаведную натацыю, і накіравалі ў іншую школу, «на процілеглы бок краіны». У Верхані Лабановіч заспеў свайго калегу. Кватэра, школа былі запушчанымі і бруднымі. Заняткі доўгі час не праводзіліся, вучні адсталі ад праграмы. Усё гэта настаўнік, якога Лабановіч ведаў па семінарыі, растлумачыў рэвалюцыяй. Лабановічу балела душа за вучняў старэйшай групы, якіх маглі не дапусціць да экзаменаў. Ён паабяцаў сабе, што зробіць усё магчымае, каб дзеці скончылі школу. Новымі знаёмымі ў Верхані сталі пісар Васількевіч, п'яніца і раўнівец, айцец Уладзімір, другі школьны настаўнік Іван Анцыпік. Аднадумцаў у асяроддзі верханскай інтэлігенцыі Лабановіч не знайшоў. У краіне адбываюцца выбары ў Думу, працягваюцца народныя хваляванні, хоць рэакцыя становіцца ўсё больш жорсткай. Вучні Лабановіча паспяхова здаюць экзамены. Настаўнік застаецца на нейкі час у Верхані, бо ўзяўся падрыхтаваць да паступлення ў гарадскую школу Лідачку Мураўскую, прыгожую і здольную дзяўчынку, якой ён крышку сімпатызаваў. Лабановіч атрымаў ад Турсевіча ліст. Той паведамляў,што надумаў паступаць у настаўніцкі інстытут і хоча сустрэцца са сваім сябрам. Па запрашэнню Лабановіча Турсевіч прыехаў у Верхань. Нейкі час спрэчкі іх «не выходзілі за межы дружбы», але чым далей, тым больш разыходжанняў адкрывалася ў іх поглядах на жыццё, на палітычную сітуацыю ў краіне. Палітычным ідэалам Турсевіча была кадэцкая партыя. Дружбакі адчулі, «што сяброўства іх дало вялікую расколіну, што іхнія дарогі скіраваны ў розныя бакі...» Лабановіч едзе на радзіму, каб ��рыняць удзел у нелегальным настаўніцкім з'ездзе. З'езд прыняў пастанову аб арганізацыі саюза настаўнікаў. Мэта саюза — «весці барацьбу з самадзяржаўным ладам шляхам прапаганды ідэй рэвалюцыі сярод насельніцтва...» У тую ж ноч у школу да Садовіча, дзе праходзіў з'езд, з'явілася паліцыя і забрала пратакол. Настаўнікаў адпусцілі, збаяўшыся гурту сялян, што сабраўся ля школы. Лабановіч вярнуўся ў Верхань. Турсевіч, даведаўшыся аб правале з'езда, вырашыў за лепшае для сябе вярнуцца дамоў. Лабановіч спачатку атрымаў пакет з міністэрства, дзе выказвалася падзяка за ўзорную падрыхтоўку вучняў да экзаменаў, а праз некалькі дзён — паведамленне аб звальненні з настаўніцкай пасады. Настаўнік развітваецца з Лідачкай Мураўскай і яе маці, з сям'ёй айца Уладзіміра і пакідае Верхань. Частка другая. На крыжавых дарогах Беспрацоўнага Лабановіча запрасіў жыць да сябе старэйшы брат Уладзімір, які працаваў лесніком. Сяляне навакольных вёсак адправілі на леснікоў хутар дзяцей і некалькі месяцаў у леснічоўцы існавала «школа», Лабановіч быў заняты дарагой сэрцу справай. У Мікуцічах застаўся, таксама пазбаўлены пасады настаўніка, Янка Тукала. Сябры часта сустракаюцца, збіраюць нелегальную літаратуру, хаваючы яе ў лесе. Упэўненыя, што некалі іх выклічуць на допыт, прадумваюць і рэпетыруюць адказы на магчымыя пытанні. Аднойчы ў леснічоўку Янка прынёс адозву да настаўнікаў Мінскай губерні, у якой невядомы аўтар заклікаў калег да салідарнасці са звольненымі настаўнікамі, пратэставаў супраць расправы над таварышамі. Тукалу і Лабановіча запрашаюць у Мінск на канспірацыйны сход прадстаўнікоў розных рэвалюцыйных падпольных арганізацый. Там Лабановіч даведваецца, што будзе выходзіць легальная газета на беларускай мове, знаёміцца з яе рэдактарам Уласюком. Па выхадзе газеты Лабановіч становіцца яе адданым прапагандыстам, чытае аднавяскоўцам «Нашу долю». Праз некалькі месяцаў газета закрыта, рэдактар трапіў у турму. Але пачынае выходзіць другая газета, менш радыкальная «Наша ніва». Лабановіч атрымаў кароценькае пісьмо ад Ліды Мураўскай. Былая вучаніца паведамляла, што яе ў школу не залічылі, хоць экзамены здала вельмі добра. Мяркуе, адбылося так з-за таго, што назвала прозвішча настаўніка, рыхтаваўшага яе да наступлення. У зімовыя святы Лабановіч і Тукала наведваюць Панямонь. Іх правілам стала «не вешаць нос на квінту». На людзях яны заўсёды былі вясёлыя, прыдатныя да розных штук і забавак. Многія іх лічылі «пажаданымі людзьмі, якія нікому нічога благога, апроч сябе, не зрабілі». Панямонская інтэлігенцыя, Тарас Іванавіч Шырокі, прымае іх досыць шчыра. Ні маці, ні дзядзька Марцін не папікнулі Андрэя за настаўніцкі сход. Дзякуючы маці за снеданне, сын гаворыць: «Даруй мне за непрыемнасці, за прыкрасці, што я прычыніў вам. Смуткаваць жа і плакаць няма чаго. Вось каб я зрабіў злачынства людзям, простым людзям... Я ж хачу, і многія-многія сотні тысяч такіх, як я, хочуць, каб простым людзям жылося добра...» Звольненыя настаўнікі прыехалі святкаваць Вялікдзень у родныя Мікуцічы. На першы дзень свята шумнаю гурбой яны пайшлі «аддаваць велікодныя візіты» панямонскай інтэлігенцыі. Лабановіч атрымаў пісьмо з Вільні, у якім Уласюк запрашаў яго на працу ў газету «Наша ніва». Заробкі ў рэдакцыі былі невялікія і Лабановіч уладкаваўся яшчэ хатнім настаўнікам, атрымліваючы задавальненне ад заняткаў са здольнымі і выхаванымі хлопчыкамі обер-кандуктара Рымашэўскага. Не ўсё ў рэдакцыі беларускай газеты Лабановічу падабалася. Нейкую няшчырасць ён заўважыў у братоў Ліскоўскіх, фактычных рэдактараў «Нашай нівы». Пасля гаворкі з Ліскоўскімі Лабановіч ішоў «з неакрэсленым адчуваннем, з непрыведзенай у парадак мешанінай у галаве... Мяжа, што раздзяляла іх з Лабановічам, засталася непяройдзенай». Пасля папярэджання паліцыі Лабановіч вымушаны пакінуць Вільню. З дапамогай атрыманага ў рэдакцыі «Виленского вестника» карэспандэнцкага білета Дабановіч друкуе ў чарнасоценнай газеце «Минский голос» артыкул-абвяржэнне пра настаўніцкі сход. Артыкул сыграў істотную ролю ў тым, што следства па справе настаўнікаў спынілі. Лабановіча выклікаюць у Мінск, каб ён напісаў аб сваім удзеле ў настаўніцкім сходзе. Праз гадзіну яго выпусцілі. Паводзінамі паліцэйскага Лабановіч здзіўлены. Раскрывае іх сэнс у сваім лісце Янка Тукала, нагадаўшы пра адозву да настаўнікаў. Янку Тукалу дзядзька знайшоў працу далёка ад роднай вёскі. З'ехалі ў Амерыку, узяўшы ўсю адказнасць на сябе, старшыня і сакратар сходу Алесь Садовіч і Нічыпар Янкавец. Лабановіча і яшчэ траіх настаўнікаў выклікаюць у суд. Паўторная экспертыза не пацвердзіла, што адозву пісаў Лабановіч, аднак ён, Сымон Тургай, Уладзік Лявонік былі асуджаны на тры гады турмы. Лабановіча тут жа ў зале суда ўзялі пад стражу. У турме Дабановіч блізка сышоўся з Сымонам, які пад сакрэтам назваў прозвішча настаўніка, што пісаў адозву. Асаблівае ўражанне на Лабановіча зрабіў Аляксандр Галубовіч, які «літаральна глытаў кнігі, даставаў іх шмат». Ён агітуе за бальшавіцкую партыю, якая цвёрда трымаецца марксізма. Лабановіч пакуль на раздарожжы, не вырашыў, куды далучацца. Выходзячы з турмы, Галубовіч звяртаецца да таварыша па камеры: «Бальшавікі адкідаюць прыгожыя словы, мы не цураемся самай чорнай работы ў імя рэвалюцыі. Трэба абудзіць народ, выхаваць, згуртаваць і павесці на рашучы і ўжо астатні штурм царызму. Ты не павінен застацца у баку ад гэтага штурму... Дазволь мне верыць, Андрэй, што ты ніколі не адступішся ад народа...» У турме Лабановіча наведала Ліда Мураўская. Яна паведамляе, што выходзіць замуж. На волю Лабановіч выйшаў разам з Уладзікам. Адзін з іх кіраваўся ў Мікуцічы да бацькоў, другі — «насустрач жыццю і яго прыгодам». Запавет Галубовіча «стаўся асноваю жыцця і дзейнасці Андрэя Лабановіча ў далейшым вандраванні Пановых дарогах». Мастацкія асаблівасці Першыя дзве кнігі трылогіі «На ростанях» з'явіліся адпаведна ў 1922 і 1927 гг. У 1954 г. была напісана заключная частка. У аснову твора ляглі факты ўласнай біяграфіі Якуба Коласа. Галоўны герой трылогіі Андрэй Лабановіч выразна аўтабіяграфічны вобраз. Аўтар не баяўся прызнацца, што многія вобразы, падзеі, сюжэтныя лініі ўзяты ім з рэальнага жыцця. Так, у трэцяй кнізе, перад паказам велікоднага гасцявання ў Панямоні, аўтар зазначае: «Амаль паўвека прайшло з таго часу, калі мае «валачобнікі», а з імі я, хадзілі ў Панямонь... Шмат каго з тых людзей, аб якіх расказваецца тут, ужо няма на свеце. I калі я сягоння трывожу іх памяць, то мне робіцца сумна: быць можа, не так сказаў пра іх, як гэта было ў сапраўднасці, часамі, можа, недарэчы пасмяяўся або не ў меру зганьбіў каго... Калі б яны былі жывыя, дык мы паразумеліся б і прыйшлі да згоды. А так я магу толькі сказаць: «Прабачце! Я ж хацеў і хачу аднаго — праўды». Скіраваўшы асноўную ўвагу на паказ пошукаў інтэлігенцыі свайго шляху, аўтар твора разам з гэтым не абмінае і жыццё народа. Яно паварочваецца на старонках трылогіі сваімі буднямі і святамі, драматычнымі і камічнымі момантамі. Запамінаюцца вобразы старожак бабкі Мар'і і бабкі Параскі, пакрыўджанай невядома за якія грахі і безабароннай перад усімі Ганны, палешукоў дзеда Мікіты і дзеда Піліпа, старасты Рамана Круглага і многіх іншых. Асаблівае месца ў трылогіі займае вобраз Ядвісі, цудоўнай «кветкі Палесся». Жыццё народа, яго будучыня не аднойчы становіцца тэмай размоў і спрэчак герояў аповесцей. «Кожны народ мае свой гонар. Англічанін перад усім светам горда вызначае: я— англічанін! Тое самае скажа француз, немец, аўстрыец, рускі і іншыя прадстаўнікі другіх нацый. А мы, беларусы, не адважваемся прызнацца ў тым, што мы — беларусы. Бо на галаву беларускага народа, як вядома, многа выліта памыяў, годнасць яго прыніжана і мова яго асмеяна, у яго няма імя, няма твару», — з горыччу гаворыць Лабановіч у час першай сустрэчы з Турсевічам. Спрачаючыся з Дубейкам, настаўнік рашуча абараняе права «цёмнага мужыка» нагадаць пра сябе. «Трылогія «На ростанях» — твор з незвычайна вялікім ахопам жыццёвых з'яў, — лічыць I. Навуменка. — Перад намі вобразы з розных сацыяльных пластоў дарэвалюцыйнай Беларусі: сялян, настаўнікаў, чыноўнікаў, служачых культу, інтэлігентаў, дзеячаў палітычных партый... Пісьменнік малюе дарэвалюцыйны Мінск, Вільню, вядзе нас у асяроддзе чыноўнікаў, шчырых абаронцаў царскага рэжыму, знаёміць з рэвалюцыйнымі і прагрэсіўнымі дзеячамі. Ні адно больш-менш значнае і вострае пытанне тагачаснага жыцця не абыдзена ў трылогіі». Як і ў іншых творах Якуба Коласа, у трылогіі «На ростанях» вельмі шмат апісанняў прыроды. Прырода, як і чалавек, бывае радаснай і засмучанай, застылай і поўнай жыцця. У пейзажных замалёўках — яркіх, дэталёва дакладных, настраёвых — Якуб Колас выступае як пісьменнік-рэаліст. Разам з тым некаторыя з іх набываюць выразны сімвалічны змест. Напрыклад, глуш і затоеная ціш асенняй ночы, якую адчувае на грэблі Лабановіч, правёўшы Вольгу Віктараўну (кніга «У глыбі Палесся»). Альбо прывідны занак, які бачыўся Лабановічу на фоне шатрыстай ёлкі. У Турсевіча была іншая «здольнасць успрымання» і ён «замак» не ўбачыў. Але па-іншаму сябра Лабановіча ўспрымаў многія з'явы ў жыцці, не толькі «малюнак» дрэў (кніга «На ростанях»). Аўтар перакананы, што «прырода — найцікавейшая кніга, якая разгорнута перад вачамі кожнага з нас. Чытаць гэту кнігу, умець адгадаць яе мнагалучныя напісы — хіба ж гэта не ёсць шчасце?» На пачатку трылогіі пісьменнік называе «важныя дзве часціны, з якіх складаецца жыццё і яго глыбокі сэнс і хараство — чалавек і прырода». Сапраўды, чалавек і прырода ў самых розных выяўленнях і стасунках сталі зместам твора Якуба Коласа. «Палескія аповесці», якія з часам перараслі ў трылогію, задумваліся як жыццяпіс аднаго героя — Андрэя Лабановіча. Іншыя героі самі па сабе, без Лабановіча, не жывуць. Адзінае выключэнне аўтар робіць для Ядвісі. Апошні, перад ад'ездам, яе вечар у Цельшыне, развітанне з домам, з мінулым, з першым каханнем паказаны з надзвычай глыбокім пранікненнем у свет чалавечых пачуццяў і адчуванняў, гэта адна з найбольш запамінальных старонак трылогіі. Цэнтральным вобразам, які звязвае ўсе сюжэтныя хады і нітачкі, з'яўляецца вобраз Лабановіча, сына вёскі, інтэлігента ў першым пакаленні. Аўтар паказвае некалькі гадоў жыцця свайго героя і тую складаную духоўную эвалюцыю, якую ён праходзіць. Аповесць «У палескай глушы» прысвечана філасофскім, маральна-этычным пошукам героя. Яна прываблівае лірычнай цеплынёй, паэтычнасцю, мяккасцю мастацкіх фарбаў. Лабановіч імкнецца зразумець, дзеля чаго жыве чалавек, што такое смерць, адкуль страх перад невядомым. Ён сцвярджае сябе прафесійна, як настаўнік, адстойвае сваё ўяўленне пра інтэлігента. У першай аповесці герой знешне мала дзейсны, аднак унутранае яго жыццё напружанае, складанае, поўнае драматызму. «У палескай глушы» Лабановіч перажывае першае глыбокае пачуццё. Каханне да Ядвісі для Лабановіча адначасова і шчасце, і пакута, ён яго прагне і баіцца. Добра разбіраючыся ў людзях, герой з першай сустрэчы адчуў багацце ўнутранага свету дачкі падлоўчага Баранкевіча. Ён не застаецца абыякавым да прыгажосці панны Марыны і панны Людмілы, але аддае перавагу зусім маладзенькай Ядвісі, бачачы перад сабой натуру незаспакоеную, глыбокую, цэласную. Жыццё разводзіць герояў. Прычым рашучы крок робіць Ядвіся. Яна ад'язджае, не дачакаўшыся з экзаменаў Лабановіча, не пакінуўшы адраса, не прысылае ніводнага пісьма, проста знікае з яго жыцця. Пры ўсёй, здаецца, нелагічнасці такога павароту ва ўзаемаадносінах герояў, бо Лабановіч і Ядвіся шчыра, па-сапраўднаму кахаюць, іншае вырашэнне сітуацыі наўрад ці магчымае. I Лабановіч, і Ядвіся яшчэ ў пошуку саміх сябе, свайго месца ў жыцці. Яны адказна ставяцца да ўсяго, тым больш да такога кроку, як стварэнне сям'і, не хочуць звязваць адзін другому рукі. Не выпадковы момант, калі Ядвіся пытаецца, ці пагадзіўся б Лабановіч дапамагчы нейкай яе знаёмай, заключыўшы фіктыўны шлюб. Настаўнік адказаў, што аб жаніцьбе, якая б яна ні была, думае столькі, колькі дзяўчына думае аб леташнім снезе. Ужо ў першай аповесці Лабановіч шукае больш шырокіх абсягаў дзейнасці, чым проста сумленная праца вясковага настаўніка. Аднак павесці сялян да лепшага жыцця з дапамогай асветніцкіх гутарак ці нават такіх практычных дзеянняў, як пабудова ў роднай вёсцы грэблі, Лабановічу не ўдаецца. Настаўніку балюча, і ўсё ж ён не становіцца ў позу пакрыўджанага. Час яго прыйшоў, калі сяляне вёсак Выганы і Высокае хочуць забраць у пана затокі. Лабановіч не даў выліцца стыхійнаму гневу, разбуральнай нянавісці, што поўніла сялянскую масу. На сходзе сяляне прама заяўляюць настаўніку, што ён для іх «свой», супрацьпастаўляючы яго пісару і старшыні (кніга «У глыбі Палесся»). У трэцяй частцы Лабановіч паказваецца як свядомы праціўнік самаўладдзя. Да гэтага ён ішоў праз аналіз рэчаіснасці, знаёмства з рэвалюцыйнай літаратурай. Аднак і тут адкрываецца перад героем шмат дарог, бо рэвалюцыйных арганізацый некалькі, і ў кожнай з іх свая праўда. Цікавая рэпліка настаўніка ў размове з бальшавіком Галубовічам у астрозе: «Калі б мы мелі такія вагі, дзе можна было б узважваць добрае і благое! Тады паставілі б на дарогах слупы напісамі: налева — праўда, направа — хлусня. I так лёгка б стала хадзіць па свеце, затое, відаць, было б нудна і нецікава». Лабановіч і тут не здрадзіў свайму характару — да ўсяго ставіцца ўдумліва і крытычна. Н Трэцяя кніга трылогіі «На ростанях» пісалася ў такі час, валі для героя быць з народам азначала быць з бальшавікамі. Таму ў апошніх радках гаворыцца пра «запавет Галубовіча», які стаўся асноваю жыцця і дзейнасці Андрэя Лабановіча. Сваімі паводзінамі, ведамі, інтэлектуальным узроўнем Лабановіч узвышаецца над іншымі. Разам з тым аўтар не ідэалізуе героя: ён можа штосьці не разумець, у чымсьці не разабрацца (падзеі руска-японскай вайны), дзесьці не стрымацца (вечарына ў хатовіцкага пісара). Арэол ідэальнасці ў многім дапамагае зняць мяккі гумар, з якім Якуб Колас ставіцца да Лабановіча. Вось пакрыўджаны няўвагай Ядвісі настаўнік вярнуўся ў свой пакой, зняў са сцяны скрыпку, каб разагнаць думкі. «Ён нават імкнуўся выявіць ігрою свой настрой, але з гэтага нічога не выйшла. Скрыпка, як зазначыў сабе сам музыка, раўла, нібы галодная жывёліна, згледзеўшы свайго гаспадара». Якуб Колас шырока паказаў жыццё тагачаснай інтэлігенцыі, стварыў цэлую галерэю характараў: настаўнікі, пісарыі іх памочнікі, ляснічыя, фельчары, старшыні, служкі культу і г. д. Такія людзі, як Андрэй Лабановіч, Алесь Садовіч, Янка Тукала шчаслівае выключэнне з гэтага асяроддзя. П'янкі, карты — вось сфера цікавасці хатовіцкай, панямонскай, выганаўскай «інтэлігенцыі». Падобныя на іх і многія аднавяскоўцы Лабановіча, што з'язджаюцца летам з усіх канцоў краіны. Паказваючы балота абывацельшчыны, бяскрыласць, бессэнсоўнасць існавання прадстаўнікоў «інтэлігентных» прафесій, пісьменнік карыстаецца не аднымі сатырычнымі фарбамі. Пад напластаваннямі жыццёвага друзу і бруду Колас-гуманіст умее разгледзець добрае, шчырае, чалавечае. Так, мала прывабнага ў Саханюку: не саромеецца прыехаць да калегі за ссыпкай, занапісанне лістоў бярэ плату, аднак ён спыняе перабраўшага меру Лабановіча, не хоча, каб калега п'янымі паводзінамі трапіў на язык. Развенчваючы святасць божых служкаў, пісьменнік таксама знаходзіць нешта добрае, вартае ў характарах і паводзінах айца Кірыла, Мікалая, Уладзіміра і іншых. Якуб Колас імкнуўся быць не суддзёй чалавечых заган і вартасцей, а аналітыкам жыцця.

[newsby]

Директора витебской школы, возглавлявшего честную избирательную комиссию, уволили

Директора витебской школы, возглавлявшего честную избирательную комиссию, уволили

Директор Витебской школы №44 Сергей Питаленко был уволен. На президентских выборах 2020 года он был председателем избирательной комиссии, которую администрация района склоняла к переделке протокола. «Меня уволили полтора месяца назад», – сказал он в интервью изданию «Наша Ніва».– Официальная причина – концертная деятельность в рабочее время. Надо сказать, что я давно веду различные мероприятия,…

[newsby]

Стало известно почему заблокировали сайты naviny.by и NN.by

Стало известно почему заблокировали сайты naviny.by и NN.by

Ранее “Витебский Курьер” сообщал, что доступ к сайтам naviny.by и NN.by был ограничен на основании решения Министерства информации Беларуси. Издание «Наша Ніва» опубликовало в своем Telegram-канале документ, согласно которому были заблокированы данные ресурсы.

В документе отмечается, что в соответствии с подпунктом 1.3 пункта 1 статьи 38 Закона о СМИ в средствах массовой информации на…

[newsby]

«Наша Ніва» переходит на новый интернет-адрес Nashaniva.by

«Наша Ніва» переходит на новый интернет-адрес Nashaniva.by

“Витебский Курьер” вчера первым сообщил о прекращении работы легендарного белорусского издания «Наша Ніва» по привычному адресу nn.by. Оказалось, что из-за неоплаты мелкого счета успешный медйиный бизнес оказался отторгнут у законного владельца. Доменное имя nn.by будет продано на аукционе.

С 26 июня «Наша Ніва» будет доступна по адресу Nashaniva.by, сообщила редакция в своем телеграм-канале. Об…

[newsby]

Сайт Наша Ніва прекратил работ. Доменно имя будет продано с аукциона

Сайт Наша Ніва прекратил работ. Доменно имя будет продано с аукциона

Сайт старешего в Беларуси издания перестал работать.

Доменное имя оказалось выставлено на аукцион.

Издание Наша Ніва одно из самых независимых и влиятельных в Беларуси.

По неизвестным причинам сайт остро критикующий власть перестал работать в преддверии выборов.

Вероятно, домен был не продлен.

(Будет дополнено)