#сміхота

[ruushinynerve]

Я казала чи ні? Передзахист нам перенесли майже на тиждень. Ми всі видихнули з полегшенням. Тепер підготувати диплом реально. Звісно, викладачі такими ж притрушеними лишаються, але я хоча б не з голою дупою на захист.

Останні пару днів я в запій вивчаю індизайн і верстку. Насправді, знань не так багато, але порівнянно з тим, що я знала до цього і що навчив вуз? Сміхота, бо викладачі просто не вміють викладати, хоча підозрюю ліпше, що вони і самі не знають, про що кажуть. А от челики з ютубу це грааль. Доречі, чуже цікаво. Фотошоп мене не цікавив так, зовсім.

Я майже підготувала весь текст книжки, лишилося зібрати з ілюстраціями і додати ще пару нових, плюс обкладинка. Ще записка по диплому, але, думаю після всього зробленого буде легше писати.

Не знаю, про що і як будемо казати на передзахисті, просто схрещуємо пальці, щоб не валили. Бо в принципі я дійсно щось зробила, хоч і мінімально. Враховуючи те, що вони цьому всьому нас не вчили, нехай мовчать і не виступають.

На диво, продуктивність непогана. Мені дійсно було цікаво вивчати верстку, а коли цікаво, вчиться набагато легше. Раніше я сильно відчувала цей пробіл у типографській області, зараз хоча б мінімум можу розказати. Ще попереду частина про друк, але це вже треба розмовляти з типографіями. Хоч би там були розумні люди і пояснили все грамотно і зробили.

[zlatakhodos-writer]

Бабн. Дєдн.

17 вересня 2004

Було не так багато місць, де минало моє дитинство. Наша з батьками квартира на самісінькій півночі Оболоні, бабусі й дідуся через один під’їзд та садок. Точніше, садок варто було ставити на друге місце. Звідти мене забирав або дідусь, або тітка, рідше батьки, і заводили до дідусевої квартири.

Там мене годували до репання пуза й ротяки, пхали до рота помідори, які я терпіти не можу навіть на запах, а потім розважали. З бабусею ми перемальовували квіти, які стояли у вазі на столі, малювали наряди з суконь, спідниць та блуз, або просто виводили на журналістських чернетках моєї тітки кольорові абстракції кульковими, гелевими ручками або фломастерами під таку пластикову зубчату штуку з кругляками або трафаретки, які дідусь вичіплював дорогою додому. Так ми розважались, допоки мама чи тато не повернуться додому після роботи.

Зазвичай малювали ми у столовій на величезному обідньому столі із клейончастою скатертинкою із трояндами та прозорими вставками або у дідусевому кабінеті. Там була своя атмосфера: гітара та кольорова штука для струшування пилу на одному гвіздку, карта зоряного неба, телескоп, накритий блакитною наволочкою та дві великі шафи. Завжди було цікавезно через вид на Дніпро та бінокль, який дозволяв спостерігати за водою та деревцями на набережній або навіть на Троєщині зблизька. У тій же шафі, поряд із біноклем стояло ще дещо цікаве, що заполонило мою увагу.

Ці дві патлаті іграшки, що стоять у дідусевій шафі поміж довідників та будівельної документації — суцільна сміхота. Я назвала їх «бабн» та «дєдн». Майте на увазі, що обидва імені треба промовляти так, ніби ви гітарна струна, скажімо, п’ята, і вас смикнули. Бабббннн. Дєдннн.

Бабн була у фіолетовому костюмчику, дєдн був у зеленому. Обоє мали короткі ніжки (рахуйте, тільки стопи в блакитних черевичках). Виглядали вони відверто дивакувато: білі штучні довгі коси, зведені-скошені очі, і перекошені ікла над нижньою губою. Такі собі гумово-пластмасові вікінги-вампіри.

Щоразу, коли я казала «бабббннн. дєдддннн», то заливалася дзвінким дитячим тривалим сміхом, хапаючись за живота і закидуючи голову назад, а бабуся з дідусем складали долоні біля підборіддя та закохано дивились на мене, сміялися, певно, більше з мого сміху, аніж цих імен.

Час від часу бабну і дєдну я намагалась заплітати коси. Але робити щось із синтетичним волоссям, таке собі задоволення, бо якось колеться воно і стирчить, неначе солома. Не те що моє.

До речі, про волосся. Була в мене ще одна улюблена іграшка у квартирі бабусі й дідуся: кругла розчіска. Кожного разу, коли я заходила до ванної, я підходила до кошика з різними гребінцями, діставала саме той червоно-чорний кругленький і розчісувалась. Мама казала не робити так, що красти чужі гребінці не гігієнічно, і що в мене має бути свій, але дуже той подобався. Мав прикольну пластикову ручку з ребрами, що попід самими зубчиками була прогумована і в пупирку. Ну і з бабусею в нас однакові колір та довжина волосся, тому ніхто нічого не має помітити. Але бувала проблема, коли гребінець реально перетворювався на забавку, і я… намотувала на нього волосся, а останнє на там феєрично заплутувалось. Так, що я відпускала руку, а цей гребінець на моїй маленький п’ятирічній голівоньці прекрасно тримався й не падав. Тоді думка була одна:

– О-оу-у…

Дві голосні, що водночас передають здивування, розпач та страх, що доведеться або обрізати своє блискуче світло-русяве волосся до вух під горщик, або все життя носити гребінець так, що той аж вросте або волосся стане таке довге, що в ньому не буде вже помітно того нещасного гребінця. В один із таких разів бабуся поралась на кухні, а я вийшла до неї. Гребінець теліпало в моїх косах, а я тоді опустила руки й не тримала, аби ще більше не заплутати.

– Ба…

– Златочка, сонечко, що ти наробила? Біжи сюди.

Певне, в той момент вона думала щось у дусі «собака ти рукожопа, що ти наробила?», але поки мені не можна було так казати. Бо ж училася та запам’ятовувала все миттєво. А дідусь лишень сміявся, і казав, що я юна експериментаторка.

Власне тому ще однією з моїх улюблених іграшок у цій квартирі на Оболоні був дідусів калькулятор. Чорний такий, великий. Рази в три, напевно, більший ніж був у жіночок на ринку Героїв Дніпра, біля якого ми живемо. Мав величезні й високі клавіші, що аж клацали при натисканні, і від того було ще веселіше. Правда, на відміну від калькуляторів продавчинь, цей не мав червоних, синіх та зелених напівпрозорих кнопок, а мав лише злегка коричневі у двох відтінках. Зато тут був корінь квадратний. Я поняття не мала, як воно працює, а просто випадково тицяла, традиційно починаючи із 2+2=.

Було цікаво спостерігати, як цифри не поміщаються на екран, як себе вестиме той девайс, чи видасть помилку, що буде, якщо скласти два числа, що вміщуються на екран впритул та що станеться, якщо я нескінченно натискатиму дорівнює. То було неймовірно цікаво, враховуючи, що потім бабуся показувала мені мої дії типу 10+15 на рахівницях. Удавала тоді, що все розумію, але насправді — нічогісінько. Мама вчила у таких випадках із зосередженим виглядом кивати головою.

30 червня 2020

Так я пішла у математичний клас. Потім у фізико-математичний. А потім на факультет прикладної математики. А потім аналітиком працювати у сфері товарно-транспортної та складської логістики. Згодом до ІТ-компанії.

12 грудня 2004

Якесь тут усе стало колюче. Бабуся зв’язала всім шкарпетки із шерсті, що із колючістю може позмагатися хіба що із тією самою противною козиною ковдрою. А дідусеві до-о-овгу зелену жилетку. Не знаю, чи її взагалі колись прали, бо ходив у ній щоразу, коли я була у гостях. Може й не прали, але все одно запах оцієї колючої вовни міг перебивати будь-який інший.

Але насправді ця колюча жилетка дуже вдало доповнювала дідусевий образ, а точніше його вже трохи сиву колючу щетину на підборідді. Він міг підіймати мене на руки, потім з усього дуру відпускати над ліжком (тут я познайомилась із вільним падінням, але поки не знала, що це називається саме так), починав лоскотати руками, а потім бородою шию. Я заливалась чи то сміхом, чи то криком про допомогу. Але всі тільки дивились на те і тихенько посміхалися.

[isalover]

Дуже смішно коли фанати бтс дуже агресивно нападають на інших фанатів тільки через те, що вони сказали типу чому бтс в номінаціях, тому що як гурт вони зараз не зовсім активні. І це зрозуміло, чому так кажуть, мені он теж цікаво чому. Так, популярність і все інше, але рвати дупу та зневажати інших артистів, кажучи що вони лайно, а бтс - ні? Як то кажуть - сміхота. Я вже давно не сприймаю армі як армі, не всіх звісно, але не хотіла би бути м'ю з ними, бо колись обісруться. І це факт. В мене було декілька армі в м'ючках, але я зараз їх не можу знайти, можливо взяли рест. Щось зараз я не дуже активна, сумно.

Багато премій куплені, що можна казати про МАМА, яка гейтить виконавців СМ відкрито, в цьому році немає жодного артиста від них, і це - правильно. Однак я схвильована за Стейсі, сольну Єну та інших, новачкам з маленьких компаній не дають коридор, навіть якщо вони популярні, але ось це тавро "невідомої компанії" заважає. Камон, Стейсі були на рівні Тейон з СНСД, Еспа, коли був промо Ран2Ю та вони забрали багато нагород на шоу. Заперечувати їх популярність - тупа справа. Але ж то МАМА, яка вирішила не номінувати їх на вокальну, а відправила на фан чойс. Що маємо то маємо. Прикро, але дівчатам МАМА не дуже то й важлива. Можливо зараз так, далі вони розірвуть. Я впевнена.

Вчора сталося багато подій. І в політиці, і в к-поп фандомах. Але зараз про к-поп. Знов про Стейсті. Ще Poppy не вийшов, а люди, точніше більшість іно, кажуть що це закінчення популярності та ера флоп. Однак багато хто вже наспівує Паппі паппі, і я теж, до речі :). Тизер в твітері розійшовся дуже добре, майже 500 000 переглядів за пів дня було. І про них багато хто говорить. Хай буде так й надалі. Навіть краще! Любіть їх

[shadylandpainter]

View this post on Instagram

A post shared by 🕉ЕЛЕНА СЕТЕВИК ПРАКТИК (@el.vinokurova)

Reposted from #ржунимагу #смех #смешныевидео #смешныефотографии #смішнівідео #сміхота #смехдослез #смішнікартинки #смішніфото #анекдоты #анекдоти #мем #мемы #мемасики #ор #угар #ржач #мемоленд #мемология #смехоманы - #regrann https://www.instagram.com/p/B9m0kpbqhxa/?igshid=1h2kuh7ztu2oi

[tarasyasinski]

Пародія на Януковича і Ко😂. . . #янукович #януковичлох #президент #президентрф #прибуття #кіно #камеді #сміх #сміхота #прикольчики2018 #приколи #жесть #ржака #люди #людиікс (Колесо Обозрения Подол) https://www.instagram.com/p/BqPR90Tlrst/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=1gb90iyi6owkg

[yakymenko]

КОРБАН ЗДАВ ПОГОНИ Корбан здав погони. У каптьорку. Тобто, Ярошу. Ги. Ну, зняв із себе рядовий Корбан (рядовим служив він у радянській армії) генеральські, що пасують посаді міністра оборони, погони і начепив на плечі Яроша. Сміхота! А що, вже сам не хочеш бути міністром оборони, Корбан? Ми ще пам'ятаємо, як Андрюха Денисенко (ну, Філатов так його називає - Андрюха, ги), отож, Андрюха Денисенко у 2014 році марив про міністра оборони Корбана. І Гена, звісно, був не проти. Ги. Ну, то таке. Але чому ти, Корбан, не вважаєш Яроша моральною людиною? Хіба міністром не повинен бути моральний авторитет? Кореспондент запитує: "Ви вважаєте Яроша моральним авторитетом для широких мас українців?". І Корбан мовить: "Так, він дуже цікавий, освічений і захистить людей". Корбан, а де докази авторитету Яроша? Тебе ж питали не про його освіту, дисидент! Коротше, з Корбаном усе нам зрозуміло: ні Порошенко, ні Муженко йому не є авторитети. А ми ще не забули, коли в час найвищої напруги на фронтах (гарячий 2014 рік усі згадали?) Корбан, Боря і Бутусов гнали бочку проти НГШ Муженка! Ти нам ще за котли відповіси, громадянине ІзраЇлю! 30 вересня 2017 року

[ruushinynerve]

Вам теж дає якесь задоволення дивитися на мітинги в росії? Через різні причини. І смішно трохи, як перевзулися, але цілком зрозуміло.

Я не трохи зловтішаюся. Так. Прямо як у пику ляпаса дали їм. Я і розумію, що все, тепер сцять, але не треба бути такими дурними, все вони і так знали, а видають наче тільки очі розплющили. Сміхота. Не можу жаліти і співчувати. Нехай. Але краще нехай у себе на площі ніж в нас. Нехай роблять там і розстріли і повстання. Тільки у себе.

[yakymenko]

ДВА КЛОУНИ - ЦИРК або ОСІНЬ БЛАЗНІВ Один клоун - то не цирк. То звичайний блазень. Ото якщо клоунові додати акробатів, левів-мавпочок та інших звірів, або хоч іще одного клоуна, то буде цирк. Цирк з двох блазнів. Почалося! "Президентська кампанія"? Не смішіть моїх капців, коломойські хлопці! Ну, один із них - Купрій - точно з коломойської обойми. Купрій вже напрошується у команду слави, тобто Слави. Співака. Того, що колись утік з парламенту. Утік, "пустивши літачком" нардепівський мандат. Бо співати в Раді геть не можна. А Слава, крім співати, більш не вміє ніц робити! Хто ж йому у вуха наспівав, що він буде президентом? Та пусте! Нехай співають! "Купрій і Вакарчук! Дивіться цирк на дроті!" - так і бачу на плакатах! Сміхота! Розпочалася осінь блазнів... :) 16 вересня 2017 року