#сунь цзи

[sweetsoursalty]

Найпопулярніші книги, що я читала в 2022 році: ч.1

від 4 мільйонів до 100 тисяч читачів

Починаю серію постів про всі книжки, які окрім мене читали ще мінімум 1000 людей, від найбільш до найменш популярних. Пишу назву і авторів тією мовою, якою читала книгу. Даруйте за картинки різних розмірів, сподіваюся, це не дуже муляє око!

1.  1984 - Джордж Орвел, США, 1949

Тоталітарне суспільство майбутнього, де цілком іґноруються базові гуманістичні принципи, а влада здійснюється за допомогою безкінечної війни, терору, залякування й інформаційного одурманення неселення.

Зараз - саме час нарешті прочитати цю книгу. Хоча б тому, що більше такого шансу може і не випасти. Текст викликає дуже сильні та складні почуття, з якими треба побути наодинці. Мене він схвилював аж занадто, набагато більше за...   ↓

2. Колгосп тварин - Джордж Орвел, США, 1945

В романі алегорично відображено події під час становлення та існування епохи Сталінізму перед Другою світовою війною.

Перше видання українською мовою водночас було другим перекладом повісті іншою мовою. Перша передмова, написана Дж. Орвеллом до цієї книги, була саме для українського видання, автор також сам сплатив кошти за український наклад.

3.  Сховище. Щоденник у листах - Анна Франк, Нідерланди, 1944

Голокост очима підлітка. Щоденник 13-річної єврейської дівчинки, яка разом із своєю родиною ховалася від нацистів на горищі будинку в окупованому Амстердамі.

Плакати, сміятися, надихатися, знову плакати. Наш світ був би набагато багатшим, якби певні нації не вирішували час від часу робити геноциди.

4.  Опівнічна бібліотека - Метт Гейґ, Великробританія, 2020

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти… Нора Сід — одна з тих, хто отримав такий шанс.

Антисуїцидальна книга, що змушує задуматися над своїм життям та тими виборами, що робила впродовж нього. Одночасно сумна, легка та надихаюча. Сподобалася більш-менш відкрита, досить адекватна кінцівка без слащавого романтичного хеппі-енду, якого я трішки боялася, поки читала.

5.  У дикій глушині - Джон Кракауер, США, 1996

Захоплива історія Кріса Мак-Кендлесса, що знехтував можливостями блискучої кар’єри і відцурався родини, аби втілити свою заповітну мрію — пожити самітником у глушині Аляски. Чому за здійснену мрію юнаку довелося заплатити найвищу ціну?

Розслідування безславного життя і не менш безславної смерті молодого американця, який начитався російської класики, пішов до лісу і помер. Написано цікаво, але тема - м’яко кажучи так собі.

6.  Татуювальник Аушвіцу - Гізер Морріс, Австралія, 2018

У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий… Це було кохання з першого погляду.

Моя найгірша книга 2022 року. Абсолютно брехлива і маніпулятивна історія, романтичне порно про концтабір. Написана без будь-якої поваги до пам’яті Голокосту. Книга внесена до чорного списку музею Аушвіцу.

7.  Кораліна - Ніл Ґейман, Великобританія, 2002

Шукаючи цікавих розваг, Кораліна насмілилася пройти через таємничі двері у світ, який хоч і подібний до її власного, але прикро від нього відрізняється, і там їй доводиться кинути виклик моторошній істоті, яка називалася її «іншою мамою», щоб врятувати себе, своїх батьків і душі трьох інших дітей...

Так і не зрозуміла, чого всі так пруться від цієї історії, люди рекомендують її дітям, а сам автор взагалі писав її для своїх маленьких донечок: вона ж реально страшна! Я і в 23 роки погано спала після прочитання, добре що в моєму дитинстві цієї книжки не було, а то б вирісла ще більш полохливою та невротичною, ніж я є тепер.

8. Молоко і мед - Рупі Каур, Індія, 2014

Ліричний збірник Рупі Каур — це відверта, хоробра й чутт��ва поезія, яка захоплює з перших сторінок. Кожен може знайти в цих коротких, емоційно сконцентрованих й пронизливих історіях щось із власного життя.

В мене щодо Каур були занижені очікування - якась тп-шна інста-поєзія, так думала я, поки не прочитала її сама. Вельми сильна і нестандартна збірка в прекрасному українському перекладі.

9. Мистецтво війни - Сунь-дзи, Китай, 500—200 до нашої ери

Один з найвідоміших трактатів всіх часів про війну й тактику військових дій, який є путівником для багатьох відомих воєначальників і політиків.

Щодо Сунь-дзи мої очікування були, навпаки, сильно завищені: хотіла прочитати щось на кшталт маккіавелівського “Державця”, але було нудно до позіхання, попри невеличкий розмір.

10.  Зоряний пил - Ніл Ґейман, Великобританія, 1998

Трістран пообіцяв повернути зірку, що впала з неба. Він вирушає у подорож, щоб здійснити бажання коханої, прекрасної Вікторії Форестер — і опиняється у зачарованому світі, що лежить за муром простого англійського селища.

Це було смішно, еротично, захопливо і справило на мене куди краще враження, ніж “Кораліна”. Тільки для дорослих читачів!

11. How the Grinch Stole Christmas! - Dr. Seuss, США, 1957

Злобний Грінч викрадає Різдво, але щось іде не так...

Дуже дивна - як і все, що написав С’юс - американська дитяча класика, з якою ми знайомі хіба що за фільмом, що, можливо, й на краще.

12. Oh, the Places You'll Go! - Dr. Seuss, США, 1990

Віршована ода дорослішанню.

Одна з найбільш мотивуючих і цілющих дитячих книжок що я коли-небудь бачила. Просто прекрасно. Готує маленьких читачів для реалій дорослого життя, а тим, хто це життя вже побачив, буде натхненням йти далі.

13.  Маус: Сповідь уцілілого - Арт Шпіґельман, Польша, 1980

Автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого).  Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної.  Значною мірою, “Маус” досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Це приклад вже ставшого класичним візуального та наративного сторітелінгу, що мітить в саме серце і не лишає байдужим жодного читача. Вважаю, що цей мальопис потрібно вивчати в школі.

Далі буде :)

[inkscent]

ВНИМАНИЕ! Для особо вдумчивых желающих познакомиться с материалом плотнее. Сохраняю тут список участников выставки. Думаю гуглить/байдить все вдумчивые умеют. Мой фаворит 牛朝 Ню Чао ❤️❤️❤️ (на обложке) 李爱国 Ли Айго 刘泉义 Лю Цюаньи 戴顺智 Дай Шуньчжи 苗再新 Мяо Цзяйсинь 李呈修 Ли Ченсю 韦红燕 Вей Хунянь 陈辉 Чэнь Хуэй 王玉良 Все Юйлян 韩振刚 Хань Чжэньган 李耀林 Ли Яолинь 贺成才 Хэ Чэнцай 夏荷生 Ся Хэшэн 汪港清 Все Ганцин 李晓柱 Ли Сяочжу 李翔 Ли Сян 王海滨 Ван Хайбинь 孙志钩 Сунь Чжицзюнь 王立军 Ван Лицзюнь 杜大惜 Ду Такай 庄明正 Чжуан Минчжэн 陈琳 Чэн Линь 张立窒 Чжан Ликуй 郑绍敏 Чжэн Шаоминь 王晓形 Ван Сяодун 罗翔 Ло Сян 纪连彬 Цзи Ляньбин 殷会利 Инь Хуэйли 许向群 Сюй СянЦюнь 塔林托嫂 Талин Тоя 范一冰 Фань Ибин 李晓军 Ли Сяоцзюнь 贾广健 Цзя Гуанцзянь 杨沛境 Ян Пэйчжан 王东万 Ван Дунфан 林涛 Линь Тао 景昆 Цзин Лань 张桂徵 Чжан Гуйчжэн 何军委 Хэ Цзюньвэй 左文辉 Цзо Вэньхуэй 卢禹舜 Лу Юйшунь 秦嗣德 Цинь Сыдэ 杨文森 Ян Вэньсэнь 孙棋 Сунь Ци 唐秀玲 Тан Сюлин 陈芳桂 Чэн Фангуй 子文江 Юй Вэньцзян 王一帆 Ван Ифань 张文华 Чжан Вэньхуа 李佳 Ли Цзя 买鸿钩 Май Хунцзюнь 王晓龙 Ван Сяолун 韩朝 Хань Чао 徐氷新 Сюй Юнсинь 李冬 Ли Дун 白云乡 Бай Юньсян 马海方 Ма Хайфан 周一新 Чжоу Исинь 周逢俊 Чжоу Фэнцзюнь 荆医请 Цзин Куанинь 方政和 Фан Чжэнхэ 官景辉 Гуан Цзинхуэй https://ift.tt/2PJYcyi

[ukrnewsppua-blog]

Чи загрожує нам третя світова війна?

Знамениті символічні годинник Судного дня, які показують рівень ядерної, технологічної та екологічної загрози, придумали в 1947 році співробітники журналу Чиказького університету «Бюлетень вчених-атомщиків». Зараз до півночі, тобто до знищення людства, залишається дві з половиною хвилини. В момент створення вони показували без семи хвилин північ, а ближче всього до цієї позначки (дві хвилини) стрілки перемістилися в 1953 році, коли Сполучені Штати і Радянський Союз протягом дев'яти місяців проводили випробування термоядерних озброєнь. Зараз ядерна зброя є у дев'яти країн: США, Росії, Китаю, Франції, Великобританії, Індії, Пакистану та Ізраїлю (хоча офіційно він у цьому не зізнається) і КНДР. Загроза з боку останнього з перерахованих держав — це серйозна проблема для міжнародної спільноти, яка змушує задатися винесеним у заголовок питанням. Фрагментарна війна Крім того, існує проблема з протидією поширенню зброї масового ураження. У цьому контексті важливим кроком стало укладена два роки тому угода шести держав з Тегераном щодо іранської ядерної програми, хоча ізраїльський прем'єр назвав його історичною помилкою, а останнім часом претензії до документа з'явилися у президента Трампа. Я опущу тут тему десятків цивільних, локальних і регіональних війн, які йдуть фактично безперервно. Іноді, як у випадку сирійського конфлікту, що почався в 2011 році, однозначно визначити їх характер неможливо. Колишній радянський лідер Михайло Горбачов, який наприкінці 1980-х років сам зважився почати ядерне роззброєння, вважає, що сучасний світ готується до війни. «Немає іншої такої актуальної проблеми, як мілітаризація політики і нова гонка озброєнь. Наше головне завдання — зупинити цей процес і повернути його назад. (...) Багато держав не можуть забезпечити своїх громадян мінімальною соціальною підтримкою, але витрати на озброєння продовжують рости», — писав він нещодавно в американському виданні Time. Політик також підкреслював, що сили США (і ширше — НАТО) та Росії наближаються один до одного все ближче, а саме ці дві держави мають 90% світового ядерного арсеналу. За останніми даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), в 2016 році обсяг світових витрат на озброєння склав 1686 мільярдів доларів. З них на США довелося 611 мільярдів, на Китай — 215, на Росію — 69,2 і на Саудівську Аравію — 63,7 мільярда. Обсяг світового експорту та імпорту озброєнь становить близько 100 мільярдів доларів! Для порівняння: у всьому світі на допомогу біженцям витрачається менше 30 мільярдів. Горбачов не самотній у своїй думці. Папа Римський Франциск говорив про початок фрагментарною третьої світової війни, а один із засновників компанії Microsoft Білл Гейтс підкреслював в цьому році на Мюнхенській конференції з безпеки, що нам слід готуватися до появи створеного терористами або природою вірусу, який буде здатний за один рік вбити 30 мільйонів чоловік. Рівновага страху На щастя, ці загрози ще не стали неминучими. Численні договори про обмеження озброєнь масового ураження, в тому числі стратегічних, їх скорочення (як ОСВ і СНО) і механізмах контролю продовжують працювати і дотримуватися. Ми розуміємо, що ні росіяни не стануть нападати на членів НАТО, ні сам Альянс не нападе на росіян. Дві головні ядерні держави, США і Росія, круглі добу тримають у повній бойовій готовності літаки і підводні човни, оснащені ядерною зброєю, щоб в будь-який момент мати змогу дати відповідь на удар противника. Обидві сторони прекрасно усвідомлюють, що в такому зіткненні переможців не буде: їх чекає взаємне знищення. Саме таке «рівновага страху» дозволяє відмежувати сторони від спокуси почати третю світову війну. Досі це працювало. Професор Міхал Кляйбер (Michał Kleiber) вважає, що «імовірність розв'язання ядерної війни занадто велика, щоб її не боятися». Ця ймовірність, на жаль, не дорівнює нулю, тому її слід враховувати. Але сучасну ситуацію неможливо порівнювати, наприклад, з Карибською кризою 1962 року, коли СРСР розмістив ядерну зброю на Кубі. В цьому плані я залишаюся оптимістом, хоча, зрозуміло, не варто забувати про загрози, які можуть виникнути у зв'язку з якимись інцидентами або помилками при транспортуванні ядерних боєголовок та функціонування комп'ютерних систем. Що стосується кризи на Корейському півострові і нових ядерних випробувань КНДР (такого курсу дотримується в цій країні вже третє покоління лідерів), можна сказати, що рішення Кім Чен Ина нанести удар по острова Гуам, Гаваям або Алясці було б політичним самогубством. Не будемо вдаватися тут у подробиці, хто дав Пхеньяну доступ до нових двигунів, що дозволяє запускати балістичні ракети теоретично міжконтинентального радіусу дії (Україна або хтось ще?). В даному випадку, як кажуть шахісти, загроза сильніше її виконання. Нещодавно професор Броніслав Лаговський (Bronisław Łagowski) писав на сторінках журналу " Przegląd, що з-за Трампа в США «з небувалими навіть для часів холодної війни напором і відкритістю заявила про себе військова партія». Однак позитивну роль у цьому контексті відіграють непохитність президента США і обережність Китаю. Одночасно президент Південної Кореї Мун Чже Ін закликав США не наносити в односторонньому порядку удар по ядерних об'єктах Пхеньяну. Хочеш миру, буде світ Цікаво, що в минулому частіше з'являлися книги про війну, ніж про світ. Класиками в цій галузі стали, зокрема, найбільший східний мислитель Сунь Цзи — китайський філософ і генерал, автор найдавнішого підручника військового мистецтва, Фукідід зі своєю працею «Про Пелопоннеській війні» і Геродот, який у дев'яти книгах описував греко-перські війни. Ми досі використовуємо фразу який жив у IV столітті письменника та історика Вегеция «хочеш миру, готуйся до війни», але, здається, прийшла пора з нею посперечатися. Якщо ми прагнемо миру, слід готуватися саме до нього і займатися цим у різних сферах, в тому числі, в освіті і культурі. У свою чергу, голландець Гуго Гроцій (Hugo Grotius), якого вважають основоположником міжнародного права, написав книгу «Про право війни і миру», а прусський теоретик і генерал Карл фон Клаузевіц (Carl von Clausewitz), автор основоположного праці «Про війну», сформулював дві тези, які з сьогоднішньої точки зору здаються щонайменше спірними: «Війна є продовження політики іншими засобами» і «Світ — це проміжок між двома війнами». Якщо перше твердження ще можна назвати якоюсь мірою правдивим, то друге має нашими зусиллями остаточно втратити актуальність. Велику роль у поширенні антивоєнної культури грає Нобелівська премія миру. Вперше в 1901 році її отримали француз Фредерік Пассі (Frédéric Passy) — один з організаторів Міжнародної ліги миру і свободи та швейцарець Анрі Дюнан (Henri Dunant) — ініціатор заснування Міжнародного комітету Червоного хреста і створення Женевської конвенції. В наступне сторіччя цієї премії удостоювалися видатні громадські діячі, як Фрітьоф Нан��ен (Fridtjof Nansen), Альберт Швейцер (Albert Schweitzer) і мати Тереза; неурядові та міжнародні організації, як Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, ЮНІСЕФ та ООН; політичні діячі, які боролися за права людини, як Нельсон Мандела, Мартін Лютер Кінг, Лех Валенса і Андрій Сахаров, і просто політики: Теодор Рузвельт, Вудро Вільсон, Михайло Горбачов, Ясір Арафат, Шимон Перес, Іцхак Рабін. До останньої категорії належить остання премія, яку в 2016 році отримав президент Колумбії Хуан Мануель Сантос (Juan Manuel Santos), якому вдалося завершити тривала в його країні 50 років громадянську війну. Іноді вибір лауреата викликав суперечки, як в 2009 році, коли «за виняткові дипломатичні зусилля в боротьбі з розповсюдженням ядерної зброї» премію вручили Бараку Обамі, який встиг пробути на президентській посаді всього кілька місяців. Щоб встановити мир на локальному, регіональному та світовому рівні, доведеться зайнятися вирішенням глобальних проблем, боротьбою з голодом, злиднями, порушенням прав меншин (насамперед національних і релігійних). Для цього необхідна взаємодія як глобальних (США, Росія, Індія, Китай), так і регіональних держав (Японія, Туреччина, ПАР), а також міжнародних інститутів та організацій: ООН, Європейського і Африканського спілок. Крім того, крайньої важливо підтримувати діалог в самих різних сферах, а не скочуватися до конфронтації, або, якщо використовувати поняття Семюеля Хантінгтона (Samuel Huntington), «зіткнення цивілізацій». Перед лицем усіх існуючих в XXI столітті загроз пора висунути тезу про важливість мирного імперативу. Як прекрасно говорив Мартін Лютер Кінг: «Не існує шляху до світу, світ — це і є шлях». Click to Post

[bogdanvilkhovyi-blog]

Хто - ще до бою - перемагає попереднім розрахунком, у того шансів багато; хто - ще до бою - не перемагає розрахунком, у того шансів мало. У кого шансів багато - перемагає; у кого шансів мало - не перемагає, тим більше ж той, у кого шансів немає зовсім -Сунь Цзи, "Мистецтво війни" Будьмо #snorkelingtrip #snorkeling #сноркелінг #суньцзи #мистецтвовійни #будьмо #західсонця #вільховийбогдан #боги #природа #сили #побачте #візьміть #коло #ряд #балі #балі2017 #vilkhovyibogdan #cossackstate #yulastudy #yulabig (at Amed Beach - Bali)