#мистецтво війни

[alina-rubanenko]

May the 4th Be With You

May the 4th Be With You

[elikinflower]

Усе своє життя Україна бореться за право на власну мову та за право на просте існування. Наш героїзм вкотре проявляється вже в сучасному світі, постаючи проти росії, де для них людське життя рівняють з землею, по якій вони самі й топчуться.

Мене до неймовірної злоби обурюють люди, які досі не відмовились від російського. Неважливо - митці, співаки, письменники, блогери, компанії, політики, та будь-який інший контент. Усе лайно, яке хоч якось пов'язане з росією, до сих пір вариться в мізках у деяких українців і українок. І це моторошно, що такі люди не усвідомлюють своєї помилки.

Хтось скаже: "Мистецтво поза політикою!" А я відповім, що це безглуздий вислів.

Кожна людина є свідомим громадянином тієї чи іншої країни. Чи слід мені казати, яка зараз позиція будь-кого з росіян під час повномасштабної війни? В них вона у кожного одна, та я сумніваюсь, що колись ці думки зміняться. Росіяни можуть мовити, що "Віновата вєрхушка! Ми протів вайни!", втім все одно не усвідомлювати, що оці їхні слова не мають для нас ніякого значення, коли вже стільки людей полягло саме через них.

Винні усі вони. До єдиного. Ми не маємо для них значення.

Але ми — не вони. Наша країна, наша культура, наша історія, наші люди — усе це займає велике та значиме місце в серці кожного з нас. І ми не дарма відстоювали і продовжуємо відстоювати свої кордони, бо цим самим доводимо свою любов до рідної Батьківщині. Усе, що вони в нас забрали, ми, якщо не повернемо, то змусимо їх відплатити за це подвійною, потрійною, будь-якою ціною. Таким як вони, вбивцям, немає право на життя.

Бережіть себе, своїх близьких, своїх коханих, своїх улюбленців. Ми переможемо. Слава Україні!

[bez-nichoho]

«Мовчання не було болісним, добре мати когось для мовчання. З якимось піднесенням вона подумала: "Це мистецтво — так мовчати", — І повторила цю фразу подумки кілька разів».

Ольга Токарчук, «Гра на багатьох барабанчиках»

«...та й взагалі я відчував відчайдушну необхідність у заспокійливому світлі, товаристві і звичайній розраді людського статевого акту». «Втрата — це втрата, і нічого неможливо надбати, даючи їй втішні імена». Тоні Джадт, «Шале пам'яті» «Скільки всяких думок роїлося тоді в моїй голові, і найвеселіша з них була — кинутися сторчголов у річку. А Берто, зрозумів я, має вираз людини, яка вже кинулась у річку. І тепер оплакує себе. Оплакує з ранку до вечора». Чезаре Павезе, «Диявол на пагорбах» «До значної міри співчуття є властивістю уяви: це здатність поставити себе на місце іншого й уявити, що б ми відчули, опинившись в аналогічно скрутній ситуації. Мені завжди здавалося, що в безжальних людей відсутня літературна уява — здантість відчути себе �� чужій шкурі, яку нам дарують видатні романи, — а ще вони не бачать, що життя мінливе, тож може настати мить, коли на місці іншого опинимося ми самі: страждання, злидні, утиски, несправедливість, катування». Ектор Абад Фасіолінсе, «Ми забуття, яке настане» «Ласкаве провидіння пустило нас у цей світ не для того, щоб ми були щасливі, а для того, щоб ми докучали своїм ближнім і виставляли найнеприємніші риси своєї вдачі напоказ якнайбільшій кількості людей». Річард Олдінгтон, «Смерть героя» «...навіть безглузда смерть краща за безглузде життя». Йозеф Рот, «Гробівець капуцинів» «...смерть є найдосконалішим спокоєм...» Ольга Токарчук, «Дім дня, дім ночі» /// добірка вибраних цитат із вибраних книжок, які мені читались до та в часі війни

[kobzars]

Творчість Петра Бойка. Мистецтво, яке зігріває душу

В серці Києва, на землі, що дихає історією, розгорнулася незвичайна виставка картин, що зачаровує своєю унікальністю. Від 23 червня до 2 липня 2023 року Національний Музей Українського Народно-Декоративного Мистецтва приймає у себе шедеври відомого художника Петра Бойка під назвою “Чесний наїв”.

Творчість Петра Бойка, істинно індивідуальна та самобутня, поєднує у собі прекрасне поєднання вінтажу та сучасності. Кожна картина цього митця відображає його новаторський погляд на світ, його цікавість до навколишнього, а безмежна авторська фантазія здатна створити магію на полотні.

З самого початку війни, у 2022 році, колектив культурного простору “Кобзар” підтримує героїчних захисників України та українських митців. Ми зібрали колекцію картин Петра Бойка, які були написані у 2022-2023 роках. Ці картини ми збираємо для створення власної виставки, яка з часом відбудеться. Крім того, деякі з полотен митця будуть оцифровані та увійдуть до складу колекції NFT для експозиції у метавсесвіті.

Купити картини Петра Бойка можна в галереї KobzarArt.

[2572331]

ми зараз проходимо " молоду польщу " і чим довше я читаю і слухаю про розгульних творців, богему, цигалерії, мистецтво для мистецтва... тим більш тошно мені робиться.

я не знаю, що я хочу. я дуже заплуталась, загубилась. я дуже втомилась. особливо ( я не маю права так казать ) від війни, новин.

я дуже емпатична і переживаюча людина, я переймаю на себе всі ці стани.

я проєктую на себе ці образи " молодої польщі ".

я знаю, що хочу бути творцем, я ніби розумію свою форму, але я просто не можу в це.

єдине мистецтво, яке мене наповнює часами це фотографія, музика.

але я не можу не писати. і якщо я пишу, то мені херово. я ненавиджу писати. я сама себе в це заганяю, а потім нещасною намагаюсь вибратись.

але я не можу без цього, бо слово було на самому початку, я не можу від цього просто втікти.

синдром самозванки, це постійне порівняння, відсутність хоч якого фідбеку, здавалось, від найближчих.

мені, здається, і не треба це одобрення, це визнання, тим більше написаного мною, але це такі базові речі.

не можу я з людьми, які не розуміють стани інших

[sorrynoroomsavailable]

Лізавета Герман, учасниця резиденції Вибачте Номерів Немає у серпні 2024 року

Лізавета Герман — мистецтвознавиця, дослідниця, кураторка. З 2014 року працює разом із Марією Ланько над кураторськими та освітніми проєктами. У 2018 вони співзаснували та курують галерею The Naked Room у Києві, а у 2022 році співкурували національний павільйон України на Венеційській бієнале. Зі спільного візиту до Ужгорода та під сильним враженням від місцевої художньої сцени у 2014 році Лізавета та Марія почали свій кураторський шлях та, зокрема, медіа платформу "Відкритий Архів". В полі дослідницьких інтересів Лізавети — мистецтво шістдесятих років та історія кураторських практик в Україні та світі. Окрім програми та щоденних задач у The Naked Room, нині Лізавета працює над книгою інтервʼю про виставки та інституції в Україні у роки повномасштабної війни, та мріє завершити, спільно з художницею Люсею Івановою, комікс про поєднання кураторської роботи та турботу про немовля. Лізавета мешкає у Києві, куди щойно повернулася після 2-річного тимчасового перебування у Відні.

Програма резиденції ВНН звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, має на меті реалізацію інституційно критичних проектів пов'язаних з культурною спадщиною (матеріальною і нематеріальною), розвитком художньо-культурних інституцій.

Програму резиденції ВНН та участь Лізавети Герман реалізовано завдяки грантовій підтримці від The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts) _ Кредит світлини у пості: Kinder Album

(eng)

Lizaveta German, participant of the residence Sorry No Rooms Available in August 2024

Lizaveta German is an art historian, researcher, and curator. Since 2014, she has been working with Maria Lanko on curatorial and educational projects. In 2018, they co-founded The Naked Room gallery in Kyiv, and in 2022 co-curated the National pavilion of Ukraine at the Venice Biennial. Inspired by their first field trip to Uzhhorod in 2014 as well as by the local art scene, Lizaveta and Maria started their curatorial journey and, in particular, launched media platform Open Archive. Lizaveta's research interests include the art of the Sixties and the history of curatorial practices in Ukraine and internationally. In addition to programming and daily tasks at The Naked Room, Lizaveta is currently working on a book of interviews about exhibitions and institutions in Ukraine during the full-scale war. She also dreams of completing, in collaboration with the artist Lucy Ivanova, a comic book about her experience of combining curatorial work and raising a baby. Lizaveta lives in Kyiv, where she just returned after a 2-year temporary stay in Vienna.

The SNRA residency program draws attention to the role of culture and art during the russian-Ukrainian war, aims to implement institutionally critical projects related to cultural heritage (tangible and intangible), development of artistic-cultural institutions.

The SNRA residency program and the participation of Lizaveta German were implemented thanks to grant support from The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

_ Photo credit in the post: Kinder Album

[andriy-synuk]

«Людяність» Андрія Синюка - це нагадування про те, що мистецтво може бути величезним каталізатором соціальних змін, підкреслюючи важливість гуманності, співчуття і відданості. Картина Синюка нагадує нам, що любов до Батьківщини й ближніх має зберігатися в серці кожного, а мужність не тільки спостерігається на полі бою, а й у звичайних людських вчинках. Картина привертає увагу своїм глибоким емоційним зарядом і символізмом. Цей образ українського бійця, що зображений на фоні зруйнованого будинка, і при тому тримаючи в руках три котенята, доторкається до серця та пробуджує найглибші емоції. І це більше, ніж просто портрет - це сильний відголос людяності та милосердя, які наші в��їни проявляють, рятуючи незахищених тварин в контексті жорстокої війни.

[uageek]

Мальопис має значення: стан і перспективи української комікс-індустрії

🎨✍️ Для всіх, хто не був на дискусії чи то пак розмові «Мальопис має значення: стан і перспективи української комікс-індустрії» на Арсеналі, але хотів послухати, вийшла стаття від Максима Нестелєєва, де він розповідає, про що спілкувалися засновник видавництва «Vovkulaka» Ярослав Мішенов, художник та ілюстратор Сашко Ком’яхов, перекладачка та редакторка Марина Дубина й перекладач Микита Янюк. Ось основні тези:

«1) Головне запитання, яке сформулювали під час розмови: чи можна взагалі казати про існування комікс-індустрії в Україні? Сашко Ком’яхов зауважив, що індустрія — це більш дотично до американського ринку, тоді як для нас поки що продуктивніша європейська модель, яка не є конвеєрною, а орієнтується на окремі мистецькі явища на противагу серійному виробництву. Утім, протиставляти в мальописному контексті Америку як індустрію, а Європу як мистецтво — теж не зовсім правильно, бо тоді треба враховувати велику кількість винятків, що можуть повністю підважити доцільність такого протиставлення. Марина Дубина стосовно цього зауважила, що Україна, зрештою, не має ні на кого орієнтуватися, бо має свій шлях, адже в нас значна кількість читачів коміксів — це ті, хто не читав їх у підлітковому віці, а познайомився вже дорослим.

2) Не могли оминути в дискусії й теми того, який стан української комікс-індустрії тепер, у післяковідні часи війни. Ярослав Мішенов зазначив, що як наших, так і перекладних проєктів доволі багато. Микита Янюк уточнив, що 2022 року кількість суттєво знизилася, а цього року вже стала майже на рівні до повномасштабного вторгнення. Крім того, додав Янюк, часом декілька перекладачів змагаються за те, щоб перекласти якийсь конкретний комікс, бо всі мають щось своє улюблене, яке здавна мріють перекласти. Сашко Ком’яхов зауважив, що кількість роботи залежить не тільки від війни, а й від бажання братися за різні проєкти, яких завжди багато.

3) Перекладачі теж не скаржаться на нестачу замовлень, утім, в Україні перекладачів загалом бракує, бо ще досить багато культових мальописів не можна прочитати українською. Проте, скажімо, деякі імена, як-от Алан Мур, як засвідчує Микита Янюк, уже мають цілком пристойну поличку нашою мовою, однак, звісно, хотілось би більшого.

4) Ще один нюанс української комікс-індустрії — те, що в нас часто автор ідеї / сценарист є також ілюстратором / художником, тоді як в Америці це здебільшого різні люди. Чи перевага це для нас (посилює творчий контроль за кінцевим результатом), чи недолік (зменшує загальну кількість проєктів) — питання суперечливе. Сашко Ком’яхов каже, що необхідність поєднувати два заняття залежить від специфіки завдання. Інколи просто важко пояснити свою ідею і простіше зробити її самому. Ярослав Мішенов додав, що все дуже залежить від самої ідеї: інколи автори приходять уже з усім готовим (і сюжетом, і його реалізацією), а інколи це все потребує доопрацювання й, відповідно, доукомплектування. І через це непросто сказати однозначно, який формат (одне видання чи серія) вигідніший для видавця, бо важко передбачити попит покупців.

5) Також поширеною заувагою до української комікс-індустрії є те, що це по суті «бульбашка», де всі пов’язані між собою та кажуть одні про одних. Через це мало хто й знає, що відбувається з нашими мальописами, ще й кількість сайтів і ютуб-каналів, де про це можна дізнатися, невелика. Тому одне з головних завдань нашої комікс-індустрії — якраз розширити бульбашку, залучити нових читачів і рекламувати наявні видання.

6) Марина Дубина зауважила, що треба загалом казати про те, щоб виникло бажання читати мальописи, а із чого почати — це вже другорядне питання. Спочатку можна просто погортати наявні комікси, щоб побачити, які малюнки можуть зачепити. Тож українська комікс-індустрія має позитивну тенденцію до розширення, зважаючи навіть на те, що на цій події в «Мистецькому арсеналі» було багато відвідувачів. Та лишається проблема масових інформаційних джерел, де б висвітлювали новинки й тенденції наших мальописів, які, безсумнівно, варті широкої читацької уваги».

[lesholex18]

Мистецтво під час війни: художня виставка у Бучі “Три паралелі”

[ua2daynews]

Артефакти війни, перетворені на мистецтво: столичний музей демонструє самобутній артпроєкт

Унікальність експозиції полягає в тому, що в кожній роботі містяться знищені ворожі військові предмети, зібрані з поля бою. У Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе триває мистецький проєкт Ukraine Victory Gallery або «Українська галерея Перемоги». Ініціатива об’єднала творчі сили з різних куточків України з метою переосмислення жорстоких реалій нашого сьогодення крізь призму сучасних українських…

[bren-mc-carthy]

The Art of War. Мистецтво війни. 🤬🤬🤬 (at Ukraine) https://www.instagram.com/p/CnJc6utI9SF/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[antonsuncemotivation]

Книга: Сунь-дзи бінфа. Мистецтво війни. Переклад: Сергій Лесняк Книга про стратегію та тактику. Незвичайна для сприйняття, в чомусь схожа на жорстоку казку-оповідання про мужність та мудрість яскравого лідера свого народу Сунь-дзи, який одержав всі можливі перемоги. Головна думка з цієї книги для мене на даному етапі мого сприйняття: "Можна передбачити перемогу, але передбачення її не гарантує.", "війна - це мистецтво брехні" та потрібно зробити себе непереможним ще до початку війни... Рекомендую, перш за все, самому собі перечитати цю книгу через 5-10 років, бо зараз просто її не зрозумів. Рекомендую цю книгу всім, хто має справу з лідерством, побудовою стратегії та захоплюється Китаєм. #книга #люблю #читати #трактат #Сунь #дзи #бінфа #Мистецтво #війни #переклад #Сергій #Лесняк #лідер #лідерство #стратегія #тактика (Україна, Київ) https://www.instagram.com/p/B5c7M-HgTkx/?igshid=1lhl6nwydoh0k

[nato-ua-alen]

"The Art of War" from the Armed Forces 🔥🔥🔥 "He who knows the enemy and never loses the war" (Quote from the book of Sunji "The Art of War") Rusnya-shit 😈 Glory to Ukraine 💙💛 "Мистецтво війни" від ЗСУ 🇺🇦 🔥🔥🔥 " Той хто знає ворога і себе ніколи не програє війни" ( цитата з книги Сунь- дзи "Мистецтво війни" ) Русня-хуйня 😈 Слава Україні 💙💛 „Karo menas“ iš ginkluotųjų pajėgų 🔥🔥🔥 "Tas, kuris pažįsta priešą ir niekada nepralaimi karo" (Citata iš Sunji knygos „Karo menas“) Rusnia-šūdas 😈 Šlovė Ukrainai 💙💛 @ukrainian.militant #fightforua #зсу🔰 #украіна #ukrainewillresist #ukraina #ukrainewar #українапонадусе #українапрацюємо🇺🇦 #українапереможе #ukrainewar2014_2022 #яАзов #war_blog_nato_ua_alen #nato_ua_alen🇱🇹🇺🇦🇺🇸🇦🇴 fightforua.org https://youtube.com/channel/UCawfUXdCuVEmdKOahYReb0A (at Ukraine Is My Home) https://www.instagram.com/p/CdF_FdZKDm2/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[redbaryama]

Теорія змови. Сплутана контрабанда мистецтва. Культурна економіка з ворогом у часі війни. Торгівля з ворогом.

Частина 1

Теорія змови

Сплутана контрабанда мистецтва

Культурна економіка з ворогом у часі війни

Якою має бути роль культури та мистецтва у зглаженні та примиренні міжнародних конфліктних ситуацій? Як далеко можна зайти в інституційній та державно-інституційній критиці, де межа допустимого. Коли зупинитись та чи може мистецтво бути зупиненим. Чи етично можлива виставка у ворожій країні у часі війни з цією країною? Чи може мистецтво бути використано політично, а інституція бути важелем та точкою опори в цьому інструменті. Роль художника, куратора, інституції, що очікуване та що є отримане. Де насправді відбувається мистецтво та коли, та хто його проектує. Мистецтво пропаганди. Тощо. Навряд чи є легким відповісти на ці всі запитання однозначно.

В акції “Сплутане переміщення” us куратора Клеменса Пул та ужгородських учасників виставки Габріеля Булеци, Вікторії Дорр та Томаша Гажлінскі, Райвіса Капілінскіс, Павла Ковача, Івана Небесника, Відкритої групи, Наташі Шевченко у готелі “Інтурист” в Хабаровську в рамах резиденції Вибачте Номерів Немає та програми “Претендент на двійника” має місце акції-змови та можливо культурного делегування та само-делегування. В чомусь близькість до жесту “Торгівля з ворогом” Дюка Райлі, котрий делегував переправлення контрабандою сигарети нелегально через кордон на Кубу. Або акції Станіслава Філько де він на автомобілі пробивається крізь шлагбаум чесько-німецького кордону у часі холодної війни – їхав у Касель на Документу. Або Франк Альбертс котрий зробив у той же час в Берлінській стіні із заходу іллюзорну щілину із вузької полоски дзеркала. Чи японський художник, що пробиває власним тілом багато паперових екранів на бієнале в Парижі 1968 року, пробиваючи таким чином табу святості.

Що ми хочемо сказати та чи й повинні щось говорити.

Поезія сірого бетону секретного рукостискання в майже ідентичних стінах “іронії долі” соціалістичного бруталізму є поезією невідомого, можливо злого, можливо трагічно-комедійного чи ілюзорного. На перший погляд заперечуючі логіці дії, політичні чи аполітичні є простими. Проте теорія змови, культурна провокативна диверсія та мистецька контрабанда наповнюють проект таємницями.

Текст Петро Ряска

“СПЛУТАНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ: ВIДКРИТА ГРУПА (Юрій Білей, Павло Ковач-молодший, Антон Варга). МИ БУЛИ ДЕСЬ МІЖ ВАМИ”. Дія, літак, банер з текстом розміром 150 x 3300 см. В рамах резиденції Вибачте Номерів Немає та програми “Претендент на двійника”. Готель «Інтурист», Амурський бульвар, 2, м.Хабаровськ, Росія, 2021р.  Світлина Аліна Узала.

_

Частина 2

Торгівля з ворогом у часі війни

Наведені переклади фрагментів з праці «ТОРГІВЛЯ З ВОРОГОМ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ», Джек С. Леві а; Кетрін Барб'єрі

«….Практика торгівлі з ворогом важлива і з інших причин. це є прояв більшого класу відносин - міжнародних, внутрішніх та особистих - які є одночасно кооперативними та конфліктними. Взаємозв'язок між економічною взаємозалежністю та міжнародний конфлікт сягає, принаймні, стільки, скільки аргументи Іммануеля Канта…»

«…Про заспокійливі наслідки торгівлі (з ворогом). В останнє десятиліття ці дискусії залучили ряд дослідників, присвячених емпіричному тестуванню та теоретичному вдосконаленню суміжних гіпотез. До останнього часу цього дослідження в програмі домінували суперечки між лібералами, які стверджують, що торгівля сприяє миру, і реалісти, які стверджують, що торгівля має незначний вплив на конфлікт, або що це може насправді підвищити рівень міжнародного конфлікту. Основна увага зосереджена на впливі торгівлі на конфлікт, причому більшість вчених нехтують впливом конфлікту на торгівлю, що включає явище торгівлі з ворогом…»

«...Ліберальні міжнародні теоретики висувають низку пояснень, чому торгівля та інші форми економічної взаємозалежності сприяють миру, але найвизначнішим є "зрив торгівлі" або гіпотеза "економічна альтернативна вартість". Відповідно до цієї гіпотези торгівля приносить економічні вигоди для тих, хто цим займається. Припущення, що війна суттєво порушує торгівлю, також є потенційно проблематичним на теоретичних засадах. Хоча прихильники зриву торгівлі гіпотези наголошують на стимулах політичних лідерів уникати війни, вони просто припускають, що економічне стримування діє, і що війна не відбудеться; вони пропонують розглянути невдачі, що станеться з торгівлею, якщо почнеться війна. Якщо політичні лідери все ще намагаються максимізувати економічне процвітання, поки триває війна, вони мають стимули продовжувати торгувати з ворогом під час війни, щоб здобути вигоди від прибутків від торгівлі. Ці стимули посилюються тиском від внутрішніх груп, мотивованих власними економічними інтересами, до ліберальної торгової політики. Ця логіка суперечить ключовому причинно-наслідковому механізму, що лежить в основі гіпотези про порушення торгівлі, що у свою чергу, підриває гіпотетизовані стимули, щоб уникнути війни. Цю динаміку припускають ті, хто орієнтується лише на вплив торгівлі (або альтернативних витратах втраченої торгівлі) на рішення між миром і війною. Вони нехтують наступним етапом гри: рішенням торгувати чи не торгувати після того, як почалася війна. Реалісти сходяться на думці, що війна має суттєвий негативний вплив на торгівлю, але вони встановили інший причинно-наслідковий механізм. Реалістичний наголос на відносному виграші веде на сподівання, що як тільки почнеться війна, принаймні один із воюючих (імовірно, найменш залежний) припинить торгівлю з метою запобігання щоб його супротивник не використав прибутки від торгівлі для збільшення відносної військової сили, або економічної влади. 18. Цей аргумент фіксує ідею здорового глузду про те, що у ряді соціальних сфер учасники уникають дій, які могли б зробити їх сильнішими, або багатшими, якщо вони очікують, що ці дії можуть призвести до рівного більшого виграшу для конкурента…»

«...У двох світових війнах ХХ століття між країнами продовжувалась певна торгівля супротивників воєнного часу. Незалежно від того, як ця дискусія щодо сукупного впливу війни на торгівлю вирішується, зрозуміло, що торгівля з ворогом відбувається часто достатньо, щоб суперечити загальноприйнятій думці, що війна буде систематично і суттєво порушувати торгівлю між супротивниками. Поки робота триває в сукупний рівень для вирішення дискусії про загальний вплив війни на торгівлю, ми зосереджуємося тут на альтернативних теоретичних поясненнях торгівлі з ворогом. Це перший крок до ідентифікації умов за яких торгівля з ворогом, найімовірніше, відбуватиметься і в кінцевому рахунку до більш повної теорії торгівлі з ворогом. Ми одні в даний час не взмозі зробити, крім того, наводиться загальна теорія торгівлі з ворогом, з Росією, є надання остаточної оцінки того, скільки існують торгівлі між ворогами та наскільки це впливає на військові зусилля та економіку держав може натякати на певний сенс цього в окремих випадках, але зазвичай є серйозні обмеження даних, так що більш широкі узагальнення про масштаби торгівлі між ворогами нам не під силу».

«Основна методологічна проблема полягає в тому, що приватні актори та уряди обидва мають стимули приховувати та недооцінювати масштаби своєї торгівлі з ворогом. Уряди часто забороняють торгівлю з ворогом, тому актори займаються такою торгівлею мають стимули не повідомляти про це. Так само уряди, що свідомо дозволяють, або схвалюють торгівлю з ворогом, який вбиває його солдат та громадяни можуть також мати заохочення зберігати цю інформацію суспільного. Ці фактори призводять до заниження масштабу торгівлі з ворогом під час воєнного часу, і величину похибки вимірювання важко встановити. У своєму аналізі торгівлі з ворогом під час війни за Аугсбурзьку лігу (1688–97), один історик писав: „Це точно, що торгівля з ворогом тривала, але не може бути певності щодо того, як багато, або де, або в яких статтях…  Підпільна торгівля ніколи не може бути оціненою будь-якими подібними статистичними методами…»

«…Політичний тиск з боку ключових економічних груп, які отримують вигоду продовження торгівлі, що може чинити тиск на уряд; символічні заклики до патріотизму, які працюють проти торгівлі з ворогом; і сила держави та її здатність контролювати, забороняти та санкціонувати заборонену торгівлю. Деякі з цих факторів чудово вписуються або в реалістичні, і в ліберальні теоретичні основи, тоді як інші фактори є помітними як в реалістичних, так і в ліберальних рамках, а інші зручно не вписуються ні в те, ні в інше…»

«…У своєму аналізі боснійської війни 1992–95, Тім Джуда писав, що "вартістю сотні мільйонів німецьких марок" зброю, боєприпаси, паливо та товари торгували через кордони", що "найпростіший спосіб заробляти гроші в районі Біхака - чи навіть де інде в зоні бойових дій - продавати зброю, або пальне ворогу". Ця торгівля у воєнний час в озброєнні мала значний вплив на військову стратегію та тривалість і результат певних кампаній. Торгівля через ворожі лінії відігравала критичну роль у постачанні боснійської армії під час критичної облоги Сараєво. Якби Боснійський капітал впав, або скорочений наполовину сербами – наслідки для Боснії були б величезними, а результат і тривалість війни була б набагато іншою. Андреас стверджував, що «підпільна Політична економіка облоги Сараєво має важливе значення для пояснення того, чому це сталося". Виживання Сараєво забезпечило час для появи сильної боснійської армії, що не тільки перешкодило поділу цієї країни, але також зрушило військовий баланс і підірвало сербські та хорватські надії переважної перемоги. Результатом було сприяння припиненню дії війни…»

«…Війна не може бути найбільшою загрозою для довгострокової безпеки чи інтересів економіки. Держава, яка зупиняє торгівлю з ворогом, оскільки вона це обчислює його противник отримає відносні здобутки, які можуть бути перетворені на військову силу, або потенціал може заперечувати відносну вигоду противника, але в той же час він також послаблює себе відносно інших станів у системі, відмовляючись від прибутків від торгівлі. Якщо поточний ворог не є основною довгостроковою загрозою, а якщо відносні вигоди від торгівлі не будуть визначальними для визначення, деякі припускають, що це допомагає пояснити кількість американських бізнесменів, які підтримували зв’язки з нацистською Німеччиною під час війни, частина з яких приєдналася до американського розвідувального співтовариства після війни. Це може бути випадок розвідки, що сприяє торговим контактам під час війни, хоча це також може бути випадок торгових контактів, що генерують досвід і зв'язок з розвідкою після війни. (Дивіться Кевіна Філіпса, "Кущі," американська династія ",")…»

«…Результат поточної війни, кожна з яких воюючих держав може мати стимули продовжувати торгувати з іншими, очікуючи, що прибуток від торгівлі покращить своє становище порівняно з положеннями інших держав у системі. 53. Інша можливість полягає в тому, що в складній війні з безліччю акторів і зміненню альянсів, один актор у класичній стратегії "поділи і владай" може продати зброю одному ворогу з надією, що ця зброя буде використана проти спільного ворога. Про це є свідчення у війні в Боснії 1992–95 років. Сербські сили забезпечували військові поставки мусульманському політику Фікрету Абдіку з метою сприяння його битві проти 5-го корпусу боснійських мусульман. Так само, хорватські військові продавали сербські товари мусульманам, в одному районі хорвати боролися з мусульманами, в інших районах хорвати в Жепеце отримували запаси та військову допомогу сербів…»

«…Існує ряд способів, в яких припинення, або значне зменшення торгівлі може завдати шкоди економіці. Крім створення дефіциту і збільшення ціни, падіння торгівлі може призвести до зниження податкових надходжень, що зменшує ресурси, необхідні урядам для фінансування військових зусиль та задоволення іншого зобов’язання…». «…Крім того, падіння експорту може призвести до зменшення валютних та золотовалютних резервів та створення платіжного балансу…»

«…Розгляньте рішення Німеччини дозволити Данії продовжувати перевезення продуктів харчування до Сполучених Штатів. Королівство після німецького оголошення війни проти обох держав у 1939 р., Яке базувалося на припущенні, що без імпорту британських кормів та добрив датська економіка сільського господарства не змогла б забезпечити Німеччину продуктами, які їй вкрай потрібні. Гільтнер стверджував, що ці розрахунки були помилковими, що Данія могла забезпечити Німеччину з достатньою кількістю харчових продуктів без імпорту кормів та добрив із Великобританії, що німецьке уявлення про протилежне почасти було зумовлене навмисним стратегічним обманом Данією, і що якби німецькі лідери це зрозуміли, вони б цього не дозволили... Гілтнер, "Торгуйте" воєнним часом ". Якщо цей аргумент є правильно, тоді обман Данії та німецьке сприйняття були критичними факторами, що сприяли торгувати у воєнний час.»

Посилання на цю статтю: DOI: 10.1080 / 09636410490914059

URL-адреса: http://dx.doi.org/10.1080/09636410490914059

http://www.informaworld.com/terms-and-conditions-of-access.pdf