#хв

[tea-with-taste-imperfections]

СУКА СУКА СУКА СУКА СУКА СУКА СУКА СУКААААА я не вспіла зробити шось з волосям, виглядаю як людина, яка буквально за 5 хв до автобусу вилізла з ліжка

[valyalya]

Декілька днів тому зацікавилась мандарином через Тайвань і така думаю найду як там воно читається

Я через 5 хв тонів:

[maarchelll]

Ми пройшли 18 км до того місця, куди іншою дорогою можна було дійти за 10 хв.......

Але краєвиди були чудовими

Висновок можу підбити один : НІКОЛИ НЕ СЛУХАЙТЕ ГУГЛ КАРТИ!!!!!

:3

[ualiya]

МАНівську роботу, яку я з ученицею готувала, взяли на область. Тепер треба доповідь готувати на 5 хв і презентацію на 5-6 слайдів. Наче не багато, але поки то не зроблю, то не знатиму спокою і канікули для мене не почнуться. Т

Знову безкоштовний труд, за який тобі навіть не подякують.

[kalceferia]

Те відчуття коли приходить зарплата і через 15 хв її НЕ МА Є 😅. В мене все дуже погано з фінансовою грамотністю

[nadehika]

23.06.2023

Як же давно я сюди не писала. Я аж засмутилася, що на попередній допис не поставила дату, бо я тепер не знаю де її подивитися 😅 Ну орієнтовно минулий допис я написала на початку квітня, а зараз на секундочку: кінець червня😵‍💫 Що я можу сказати: я ще досі жива. Що трапилося за цей час? Ніби нічого серйозного, але зараз моє життя виглядає зовсім по-іншому відносно попереднього посту. І я, навіть, не знаю з чого почати😅 Окей, я вже 2 тижні як живу сама на квартирі -студії. Так, я ще досі в Дубліні 😅 Так живу сама, і так мені дуже незвично жити самій😅 Квартира дорога, тому мені необхідно трішки піддати свої витрати, і тому я відмовилася від психотерапії. Займалася з психотерапевтом я на платформі Mindly, і через місяць, ціна на послуги мого психотерапевта зросла приблизно на 500 грн в годину (там навіть не година, а 50 хв, після яких сайт автоматично перериває сеанс). Я , навіть, не встигла сказати своєму психотерапевту що хочу припинити сеанси👀 А ще недолік цієї платформи - що коли в тебе закінчуються сеанси - кошти автоматично знімає за наступні. Я цього не знала, але в мене не списали, так як моя картка для донатів на той час була майже порожня і коштів не вистачило😅 Але сам факт неприємний, тому якщо для вас це не ок, після оплати краще видалити свою картку з цього сервісу. Я просто ділюся, щоб хтось не потрапив в таку ж ситуацію. А ще в мене пропало одне заняття - 1600грн, чисто тому що мені змінили графік роботи, а психотерапевт забула перенести і в результаті ця функція пропала за 24 години до самого сеансу, а я будучи на роботі не змогла бути на сеансі. Якось так...

Зараз я більше зайнялася своєю англійською, так як хочу мати кращу роботу ніж посудомийник, а для цього потрібно розмовляти англійською 😐 Ну і ще з таких дивних речей (не пам'ятаю чи я сюди писала чи ні😅), я почала ходити в спортзал і ходжу вже, напевно, з середини квітня🤔 Просто в нас на роботі для працівників є безкоштовний тренажерний зал. А все що безкоштовно - я люблю😅 Як нещодавно я казала своїй мамі, що за безкоштовно я , навіть, можу ходити в тренажерний зал. А за гроші нє. Дивна мотивація😅 Але я себе не гвалтую. Я не женусь за схудненням. Я просто ходжу в спортзал. (Це я так заспокоюю свій мозок, щоб він не лякався і не кидав це діло😅).

Як я вже писала я тепер живу сама, і мені максимально дивно і разом з тим - круто) Єдиний мінус - тепер мені немає з ким поговорити😅 Насправді, я не можу сказати що на попередньому місці мені жилося погано, але останнім часом мені ставало все гірше в емоційному стані. Іноді я думаю що в спортзал я пішла просто тому що, хотіла якомога рідше бувати вдома... І ніби в нас не було ніяких конфліктних ситуацій (бо я дуже добре вмію підлаштовуватися під інших людей), але деякі буденні речі заставляли мене почуватися лишньою. Наприклад, я завжди милася останньою, а так як у них бойлер який працює лише декілька годин на день (в цілях економії), то мені майже ніколи не вистачало теплої води щоб помитися. Благо, на роботі після спортзалу я закривала цю проблему 3 рази на тиждень 😅 Один раз я помилася першою (причому я намагалася не витрачати багато води і милася приблизно по 8-10хв.), То гарячої води трохи не вистачило чоловіку моєї подруги, (мені про гарячу давно не доводилося мріяти, я мріяла хоча б про теплу😅). Тобто він помився не в гарячій а в теплій воді і ще 2 дні ходив і бурчав що він працює, а помитися нормально не може і т.д. Причому, він мене прямо не звинувачував, але я ж не тупа, і все прекрасно розумію кому це все було адресовано... І таких ситуацій було дійсно багато. Тому моє моральне самопочуття все більше падало на дно. Також я депресувала бо протягом 2 місяців активних пошуків не могла знайти собі житло... Але зараз (я надіюсь), це все в минулому.

Тепер мені не вистачає спілкування 🙈 Бо мені тупо немає з ким говорити, а на роботі я завжди спілкуюся англійською...

Ще я, нарешті, пофарбувала волосся в блонд. Як же я за цим, виявляється, сумувала🥹

І ще з таких дивних новин - в цю неділю я йду на побачення з 31 річним некрасивим турком з тіндера😅 Якщо хтось запитає чому я туди йду - я й сама не знаю, бо мені турки не подобаються 😅 Але я пояснюю це собі тим - що потім буде що смішне розказати подругам😅 Сюди, до речі, теж можу написати)

Окей, решту якщо згадаю - напишу пізніше, бо вже хочу спати😅

[madame-yadviga]

Я підсіла на 10 хв відео в фейсбуці ... єдина хороша річ у цьому вони англійською

[sharp-as-c]

не пов, а ріл:

тобі ставлять хріновий рейтинг в таксі в Швеції, бо водій вимагає, щоб ти розмовляла російською, бо в тебе в профілі кирилиця

він оре: понаїхали з України і не знають російської

я ору: українська і рус ар нот зе сейм

і далі їдемо 20 хв, знаючи, що ненавидимо один одного і проставимо погані рейтинги

[senpaishishio]

Згадала таку цікаву річ з дитинства

Колись у віці до 10 років приблизно, якщо я дивилась якийсь гостросюжетний фільм або навіть аніме, то мене починало нудити. Ніколи в дитинстві не розуміла чому, це ж просто фільм, мені ще й так цікаво що буде далі. Але через млосність я вимикала, хоча мені не було страшно. Тоді я помітила, що коли співпереживаю героям то так хвилююсь, що від хвилювання мене нудить.

Згодом, я не могла зрозуміти чому мене нудить в кіно, театрі або цирку. На початку саме - перші 10-15 хв.

Так, дійшла висновку, що хоч я не боюсь, але тіло відчуває тривогу, можливо навіть якесь передчікування, можливо навіть сильний захват - і від цього нудить, так. Це дуже дивна річ)

Тоді коли читала книгу, то так боялась в процесі: від атмрсфери, того що може статися з героєм, звуків, опсу запахів - що починала плакати від страху так, ніби це мені щось загрожує.

Іншими словами, я чутлива була ще з самого дитинства, просто ніколи не знала що зі мною. Проблема в тому, що в підлітковомк віці гіперчутливість, саме на фізіологічному рівні, переросла в тривожність і купу інших проблем. Але це вже зовсім інша тема)

З іншого боку, навіть в дитинстві, відчуваючи радість на рівні ейфорії якщо це можна так назвати, у мене було відчуття ніби усе тіло раптом ставало дуже теплим, від чого по мені починали бігати мурашки)))

Цікаво насправді, дуже цікаво)

Можливо саме схильність до того, що мої емоції і переживання так відбиваються в тілі і призвела до тривожності. А тривожність запустила мою фобію

А це заразом вилилось в емоційну депривацію, бо коли ж нічого не відчуваєш то легше впоратись з реакцією в тілі

П.с. це мав бути просто пост про дитинство, але щось як завжди трошки пішло не так

А ще, тоді в дитинстві я була дуже вперта, набагато впертіша ніж є зараз. І для того щоб доказати собі, що я не боягузка, я змушувала себе терпіти нудоту і дивитись за сюжетом від якого мене нудить (це міг бути просто динамічний боєвик, триллер, або епічний бій в аніме). Іноді я провалювалась, а іноді так довго трималась, що нудота проходила і далі я дивилась фільм абсолютно спокійно.

Тепер наче зрозуміла чому мені так подобається жанр жахів, містики, триллеру. До того ж, мені подобається коли фільм зможе мене налякати, бо я відчуваю цю межу між своїм страхом і контролем цього страху

[the-man-who-sleeps]

Хв

[tea-with-taste-imperfections]

Короче. Я перші 2 дні очного навчання запізнювалася на 1-й урок, через собаку яка вилазить в заборі, і біжить за мною 😘

Молодша сестра їде автобусом, а я коли автобус поїхав, намагаюся якось піти далі двору без цієї псіни. Сьогодні попробувала якось закрити дірки в заборі, щоб я хоть один день не запізнилася в школу ... Мені вже страшно писати класухі, шо я запізнюся.

Чи говорила я батькові про ці дирки в заборі? Так. Чи зробив він шось. Ні.

Прийшлося робити самі��...іу....я порізала пальці...Надіюся він до завтра не зробить нові, або ті шо я зробила не поламає. Хоть я впевнена на 100% він або зробить нові, або зламає. Прийдеться 100% знову прийти під кінець уроку. Я боюся шо класуха якось визвіриться на мені, що я така бед, запізнююся постійно....Ця причина максимально дурна....

"собака вилазить з забору, і я не хочу шоб він зробив шось з дітьми на зупинці ( вимазав, порвав одяг, шось таке) намагаюся йти після автобусу... а автобус у 7:30 приїжджає, мені тре 20-25 хв щоб дійти до школи пішки, проблема в тому, що я не можу піти знаючи, що він за мною петляється. Бо ця псіна буде йти поки, поки йтиму. Раніше вийти за автобус не можу. Тому що тоді ця псіна до сестри причепиться."

ЦЕ МАКСІ ТУПА ПРИЧИНА. Краще сказати що проспала, або задовго збиралася ніж пояснити реальну причину.

В майбутньому, я не матиму домашніх тварин.....

[valyalya]

*збираюся вийти до дороги, бо везуть героя. Звертаюсь то молодшого брата, 9 років*

Я: Діма, я зараз вийду, бо героя везуть, побудеш сам деякий час

Д: Добре

*повертаюся через 20 хв*

Я: Діма, я вдома!!

Д: а де ти була?

😑

[maarchelll]

У мене спілкування з гетеро хлопцями зазвичай закінчується після 10-20 хв знайомства, на фразі "а у тебе є хлопець?"

[zlabjola]

Вчорашній день пройшов дуже сумбурно. Близько години просиділа в укритті, потім довелося ще раз спускатися. Батько намагався мене з усіма познайомити. Я мало кого запам'ятала. Дівчина, що мене стажує і чиє місце я займу, хороша. Але має специфічне почуття гумору. Говорить дивні речі з нечитаємим обличчям. Я не можу зрозуміти, де вона жартує.

Вчора хотіла трохи підівчити швидкі команди в ілюстраторі, бо забула вже. Але світла не було. Тож я вирішила забити. Плюс я сіла малювати і мене затягло.

Сьогодні я боялася, що спізнююся, прийшла буквально за 5 хв до початку роботи. Але тої дівчини досі немає. Тож я вирішила просто перевести дух поки. Здається не варто було пити холодну воду вчора. Горло трохи болить. Не можна мені хворіти... Вранці було якесь гиденьке самопочуття. Хоча можливо це через недосипання. Я не могла заснути довго через новини і спеку.

[nadehika]

Дякую всім хто тримав за мене кулачки) Я вже 4 тижні як працюю. Чомусь не маю натхнення/сил/часу? сюди писати.

Я працюю посудомийком.Так, директором чомусь мене зразу не взяли😅🤣

Працюю в великій фармацевтичній компанії. Мию посуд в столовій 😅 А взагалі нас двоє: я та чоловік віку мого тата, з Румунії. Робота якщо чесно, то дуже важка🤔 Фізично важка. Морально поки що не дуже тяжко, тому що я мало що розумію, так як всі розмовляють англійською. Тож якщо я комусь не подобаюся чи щось таке, то я про це не дізнаюся, бо елементарно не зрозумію що вони там про мене думають🤣

Взагалі весь наш колектив - максимально інтернаціональний. Тут є всього 2 ірландці, полячка, багато бразильців, кенійці, нігерійці, мексиканці, румуни, і ще якісь національності (хз які, бо я не питала😅). А я єдина українка. І я дуже рада що немає русні. Люди приємні. Не знаю чому, але тут всі намагаються допомогти, постійно питають як я себе почуваю, приносять воду та солодощі. Після моїх робіт в Україні такий величезний контраст. Нє, ну може це і напускна дружелюбність, проте мені ок😅

А ще нас на роботі кормлять) Походу усі роботи в моєму житті були такими де мене на роботі кормили😅 Працюю з 8 до 16. Зранку в нас 15 хв кофібрейк. Тобто ми приходимо на роботу і відразу йдемо снідати на шведський стіл. Їжі багато і вона різна, але я завжди беру тільки булочку з шоколадом та каву з молоком. В обід я майже весь час їм щось типу: рис/м'ясо/салат + якийсь фрукт, або тістечко. Коротше, кормлять дуже добре)))

Зарплата як для Ірландії майже мінімальна, але мені поки що нормально. Платять, до речі, раз у 2 тижні.

А ще коли я повернуся в Україну, то більше ніколи не буду жалітися на дощову погоду 😅 Таке враження що в Ірландії іншої і не буває🤣

Взагалі я зараз живу з сім'єю моєї подруги, але в ідеалі хотілося б винаймати кімнату (інше тут мені ніщо не світить😅). Ні, в нас немає ніяких конфліктів, але оскільки в сім'ї є маленькі діти, то мені багато в чому приходиться підлаштовуватися під них. А я так мрію про звичайне людське: прийти ввечері з роботи і годинку спокійно дивитися ютуб😅 А не ховатися по всьому будинку від фраз: - Катя я хочу з тобою гратися😅🤣. Так, основне чого мені зараз бракує - повноцінного відпочинку і тиші😅

А ще я знайшла собі психотерапевта. Минулого тижня в нас була пробна сесія-знайомство, і вже в цю неділю в мене буде повноцінний сеанс психотерапевта. Взагалі мені було комфортно розмовляти з цією жінкою, тому я не роздумуючи купила 4 сесії. Взагалі класно коли ти можеш дозволити собі психотерапевта, а після цього в тебе ще й залишаються гроші🤔 Але є один нюанс: я не можу сказати що ходжу до психотерапевта людям з якими я живу, оскільки вони це не сприймають, тому перша сесія у мене була в парку під дощем👀 На завтра ніби в прогнозі дощу немає, але ж це Ірландія 😅

Насправді основне про що я зараз мрію - це дійсно знайти кімнату для проживання і переїхати в неї. Мені важко жити з людьми (тим більше це не мої родичі, і в нас є багато спірних моментів (не конфліктів)). А так я була б максимально щасливою, знаючи що в мене є моє місце- фортеця, в даному випадку кімната😅 Але основна проблема Ірландії - житла немає. А якщо якесь і є, то воно дуже дороге.Одна кімната в квартирі/будинку може спокійно коштувати 800євро+ (це моя зарплата за 2 тижні роботи😅), і ще до цього оплата комунальних послуг. Тому поки що я не знаю що і як робити...

А взагалі мені подобається працювати посудомийком) Знаю це дивно звучить, враховуючи що робота фізично важка. Але як же класно, нарешті, ходити на роботу і не нести абсолютно ніякої відповідальності, і при цьому мати в рази вищу зарплату ніж будучи інженером-технологом в Україні. А ще крім того що нас тут кормлять, дуже часто ще й дають їжу з собою додому.

Ще напишу, що мені не подобається в проживанні з іншою сім'єю. В моєї подруги 2 дитини і вона вагітна третьою. Одній дитині 4 роки, а іншій 11 місяців. Моя подруга робить манікюр на дому. Її чоловік працює водієм (розвозить товари по магазинах). І от завжди коли я приходжу додому з роботи (переважно дуже втомлена), мені приходиться глядіти меншу дитину, хоча старша від мене теж не відбирає (хз чому діти мене люблять). А все тому що на цей час моя подруга бере клієнтів на манікюр. Раніше вона не може брати так як за меншою дитиною потрібен постійний нагляд, так як він ще навіть не ходить. Десь в ту пору приходить з роботи її чоловік але в нього щодня є якісь справи + він 3-4 рази на тиждень ходить до спортзалу, тож з дітьми він дуже рідко сидить. Тому з ними сиджу я. І я ще більше втомлююся. Тому в неділю я постійно кудись іду щоб не сидіти вдома і відпочити від роботи та дітей. А хотілося б просто полежати, дивлячись в стелю😅 Так і живу

[rihu-w]

я ненавиджу сесію з фізики, я ненавиджу фізика, я ненавиджу фізику. пішло все подалі, переживу останні півтори тижні навчання і звалюю у відпустку. нехай тільки спробують мене на якісь кружки запихувати. живою не дамся.

батьки думають, що я почала вставати зранку за 10 хв до початку пари і спати вдень бо лінтяйка, а по факту у нас зараз сесії/контрольні тощо, і я не витягую вже це. встала, умилася, відсиділа пари, знову спати. потім роблю уроки як можу і знову спати.

мені звичайно казали що від навчання в цьому жахливому прекрасному закладі у хлопця почало око сіпатися, але я не думала що сама заїкатися почну. це взагалі кінцева.

друг таки вирішив перейти в інший ліцей (я його придушу, чесно слово). кличе з собою, але там крім фізики і математики ще англійська профільна, а я хіба що знаю якісь новомодні скорочення, які вивчила в ютуб шортс. і до подібних закладів мені далеко.

ще усвідомила, що не все так і погано. я поки що жива. рідні теж, в більшості. задали проєкт по мистецтву на тему "історичні місця, в яких я бувала". не можу обрати, про які саме цікаві пам'ятки написати - дуже багато всього виписала собі. влітку знову поїду в за кордон. встигла-таки щось побачити в житті.

не хочу нічого і одночасно дайте все одразу. але спочатку - сон.