#чорний колір

[rus359]

Тостер електричний RAF R.263. Електричний тостер RAF R.263 – це сучасний та стильний прилад для підготовки смачних тостів, який має два слоти для двох тостів одночасно із шістьма рівнями підсмажування. Він є відмінним помічником у створенні ідеального сніданку. Тостер має термоізольований корпус, що виготовлений у мінімалістичному стилі, пасуватиме як до класичних, так і сучасних інтер'єрів кухні. Регулювання шести рівнів підсмажування дозволяє вам вибирати колір тостів, від білого до коричневого, а встановивши значення No3, ви зможете отримати ідеальний золотистий колір хліба. Крім того, тостер оснащений двома відділеннями для тостів, висувним піддоном для збору крихт, а також протиковзкими гумовими ніжками для більшої стабільності.

Характеристики: Тип: тостер Потужність: 650 Вт. Мережа: 220В, 50Гц. Матеріал корпусу: пластик. Кількість відділень: 2. Кількість ступенів підсмажування: 5. Функція розморожування. Режим підігріву. Знімний піддон для збору крихт. Відсік для шнура. Колір: чорний. Розміри: 20 х 16 см Вага: 0.8 кг.

Ціна 480 грн.

[alenaalenaalena]

Мультивітамінний комплекс для жінок Nutriplus - Farmasi | Farmasi Україна

https://www.farmasi.ua/ua000007/product/detail/%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA-nutriplus?pid=1000408 Сучасний спосіб життя жінки, не збалансоване харчування, стресові ситуації завдають величезної шкоди здоров’ю. Організм потребує…

[lisa-is-chilling]

кидаю вам виклик: напишіть про себе, хто ви такі, АЛЕ уникаючи національності, раси, гобі, де живете та працюєте/навчаєтесь. я почну.

мене звуть Ліса. так, через "с", від імені Єлісавета. моє волосся зараз фіолетового кольору, близько до лавандового. я завжди фарбую його коли мені нудно (а нудно мені дуже часто). я постійно в навушниках або в ноутбуці, за переглядом чергового серіалу - це швидше необхідність заглушити тривожні думки, аніж гобі чи інтереси. я придумую історії перед сном про персонажів, які ніколи не стають повноцінною повістю. я рідко щиро сміюсь, але коли все ж сміюсь, це голосно та відкрито: закидую голову назад і зморщую ніс. я люблю солодке, і солоне, і гостре. банановий торт, чіпси з сиром та будь-що з перцем чилі. я люблю гуляти вночі, бо відчуваю себе безпечніше. люблю дивитись на зірки та місяць, як запалюють ліхтарі, як люди розходяться додому і місто засинає. я люблю тишу, і водночас ненавиджу її. я постійно п'ю чай - чорний з бергамотом, або зелений з лимоном та м'ятою. я відчуваю себе завеликою у власному тілі, і часто мене мучить дисморфія. я віддаю превагу ходьбі, бо завжди плутаю транспорт і часто опиняюсь на іншому кінці міста. завжди ношу з собою рюкзак, навіть якщо туди немає що покласти. найбільш комфортно почуваю себе у оверсайз одязі, але завдяки старанням моєї бабусі, мій гардероб наполовину складається �� "елегантних" речей по типу пальто, витончених черевиків на платформі та светрів, які я одягала один раз в житті. я читаю декілька книжок паралельно, дивлюсь декілька серіалів та фільмів. мені потрібно бути на самоті принаймні 50% часу, бо люди зводять мене з розуму. я не люблю говорити і більше слухаю, але про те, що люблю, можу говорити без перестанку. я завжди забуваю наскільки для мене важливий спів, поки не починаю співати. я сумніваюсь в собі, але не дозволяю іншим людям ставити під сумнів мене чи моє життя та рішення. я не можу сидіти рівно, мені завжди треба схрестити ноги або підібгати одну під себе. мій плейлист складається з тейлор свіфт, хейтспіч, абби, жадан і собаки, тембер бланш, мадонни та один в каное. я завжди відмічаю переглянуті фільми та серіали на imdb, а прочитані книжки - на goodreads. мій улюблений колір блакитний, але я також люблю зелений і рожевий. я гризу кутикули на пальцях і намагаюсь не гризти нігті. я не люблю непрочитані повідомлення та листи на електронній пошті, тому вони ніколи не накопичуються. я готую, коли мені тривожно. я люблю вітер, і дощ, і запах жасмину, який цвіте лише один тиждень у липні. я завжди щось забуваю, тому мої нотатки виглядають як мій найгірший кошмар. я віддаю перевагу фентезі замість любовних романів. у мене мало друзів, але у них я відчуваю свої споріднені душі. раніше я пила лише кип'ячену воду, але тепер п'ю воду з-під крану. найбільші цінності для мене - свобода та чесність, а також відвертість. мій захисний механізм - агресія або сміх, і я ніколи не можу вгадати, який увімкнеться першим. я люблю робити щось руками і своє ліжко. я намагаюсь любити себе, але іноді це найважче, що мені доводилося робити.

[fobiasimblr]

/ some 3t2 conversions / декілька конвертацій із sims 3 в sims 2 /

           Sul-sul,

           I'm new here and this is the first 3t2 conversions I've made with the help of amazing tutorials by Rented-Space, Mooglesims and DeeDee-sims.            And I want to share <3

           - cfShoesMaryJanes            - tfShoesAnkleBLowFlatRound00_maryJaneFabric

           The first conversion consists of 2 bottom-only BG Mary Janes.            TF shoes have 2 versions: v1 with converted teen shoes and v2 with converted child shoes.            CF shoes have only child shoes version (v2).

           - “A Little Bit Fishy” Store dress

           The second conversion is "A Little Bit Fishy" dress from store`s "Mid-Century Modern Dining and Style Set".            I made 3 versions: full-body with v1 shoes, full-body with v2 shoes and also top-only version, which unfortunately has glitches at the bottom.            There are 3 dress colors from the original game which include different pocket styles + 9 my own recolors. Both Mary Janes are in only one black color. TF only.

           - cfBodyJumper

          The third conversion is child base game jumper, which I also converted for teens. Child jumper has 2 versions: top-only and full-body with v2 shoes. Teen jumper has 3 versions: top-only, full-body with v1 shoes and full-body with v2 shoes.

           Also, I made separated blouse and skirt for both teens and children, and add some recolors (the blouse version was inspired by Dea`s “blouse with a skirt for neat girls” on MTS)

           - School Uniform Default Replacement

           It replaces tfbodyblazerpleats and cfbodyblazerpleats to BG jumper with v2 shoes.            It is not necessary to install both versions. You can choose only the teen version or only the child version - I tested it and it should work. ______________________________________________________________

           I tried to make everything based on the meshes from the base game, so the conversions shouldn't require additions.

           There are some bugs with rigging and alpha channel. When I find a way to fix them, I I'll let you know.

           Blessed be by Harvest Goddess

           Download

______________________________________________________________

           Сул-сул,

           Я тут новенька, і це перші конвертації, які я зробила за допомогою чудових уроків від Rented-Space, Mooglesims and DeeDee-sims.            І я хочу поділисть тим, що вийшло <3

           - cfShoesMaryJanes            - tfShoesAnkleBLowFlatRound00_maryJaneFabric

           Перша конвертація складається з двох Мері Джейнс із базової гри, що доступні у вкладці нижнього одягу.            Підліткове взуття має 2 версії: v1 з конвертованим підлітковим взуттям та v2 з конвертованим дитячим взуттям.            Дитяче взуття має лише одну версі. конвертованого дитячого взуття (v2).

           - “Трохи підозріла” сукня із Магазину

           Друга конвертація - це "Трохи Підозріла" сукня із Магазину з сету "Сучасний столовий сервіз середини століття"".            Я зробила 3 версії: вбрання зі взуттям v1, вбрання зі взуттям v2, а також тільки-топ-версію, яка, на жаль, має глюки внизу, якщо використовувати її зі стандартним мешем ніг.            Сукня має 3 кольори із оригніальної гри, що також передбачає 3 стилі карману + 9 моїх перекрасок. Обидві версії взуття мають лише 1 - чорний - колір.            Тільки для підлітків.

           - cfBodyJumper

          Третя конвертація - це дитячий джемпер із базової гри, що я також адаптувала під підлітків. Дитячий джемпер має 2 версії: тільки-топ та full-body зі взуттям v2. Підлітковий джемпер має 3 версії: тільки-топ, вбрання зі взуттям v1 та вбрання зі взуттям v2.           Джемпер має 14 кольорів (версія з блузкою та спідницею була натхненна “блузкою зі спідницею для охайних дівчат” від Dea на MTS. Усі текстури - мої)

           Також, я відокремила блузку та спідницю як для дітей, так і для підлітків, та додала до них усі перекраски.

           - Заміна стандартної шкільної форми

           Це замінить tfbodyblazerpleats та cfbodyblazerpleats на конвертований джемпер з базової sims 3.            Вам необов'язково завантажувати обидві версії - ви можете обрати між підлітковою та дитячою, вони незалежні одна від одної. Принаймні, під час тестування це спрацювало. ______________________________________________________________

           Я намагалась робити усе на базі мешей з базової sims 2, тож нічого із перерахованого вище не має потребувати доповнень.

           Також хочу попередити про деякі глюки із альфа-каналом у джемпера (він прозорий внизу) та з призначенням кісток у "Трохи Підозрілої" сукні. Як тільки знайду спосіб це виправити - я дам знати.

           Благословенні будьте Богинею Врожаю.

           Завантажити

[hdnsmlovers]

Топ

Ціна 850 грн

Матеріал трикотаж

Колір чорний

[birudeboysdog]

AU в якому Йонджун тільки-но перевівся в нову школу, а Субін має занадто добре серце.

Адаптуватись завжди складно, особливо коли соціум – це не твоє.

Йонджун марних надій щодо нової школи не мав, бо навряд чи щось змінилося у ньому самому. Батько завжди казав, що основна проблема саме в ньому – в його сині. Не в людях, що оточували Йонджуна, звісно ж ні.

Тож перший день в новій школі пройшов так само як і будь-який інший день в старій.

Єдине – якийсь хлопець зі спокійною усмішкою роздивлявся його весь час у їдальні, а приставучий хлопчина, якому Йонджун відразу ж надавав тумаків (здається, Йондю? Йонгу? Бомґю!) причепився, як реп'ях.

Цей Бомґю зі своїми жартами та винятковою яскравістю характеру, від якої аж виїдало очі, так дістав Йонджуна, що той вилетів з їдальні весь червоний від гніву.

Взагалі, це ще одна «велика проблема», через яку його поперли з минулої школи, та і з позаминулої... Невміння контролювати гнів.

Занадто багато речей у цьому житті бісило Йонджуна до побіління стиснутих кулаків.

Сидячи на високому кам'яному бордюрі поряд з парковкою, він дивився на повільно проповзаючі повз хмаринки на небі, відчував як прохолодний вітер знижує його градус кипіння.

Раптом десь зліва щось шаркнуло.

– Ну, все одно я не хотів лякати тебе підкрадаючись, тож…

Чарівна та спокійна усмішка.

– Тож налякав оцим от, – додав Йонджун, роздивляючись хлопця перед собою. Здається, це один з його нових однокласників, який постійно тусив з Бомґю.

У його руках два стаканчики з морозивом, а в очах зацікавленість.

Йонджуну не подобались приязні, з ними складніше за все. Йому подобалось, коли його залишали у спокої.

Він відвернувся, продовжуючи споглядати у небо.

Хлопець сів поруч, торкаючись плеча – занадто близько як для знайомих, а вони навіть не знайомі.

– У їдальні морозиво роздавали, я подумав і тобі приніс.

Йонджун фиркнув. Ніяке морозиво їм не роздавали, воно продавалося тут поряд у вагончику з прикольною намальованою кицькою.

– Брехати погано, мама не вчила?

– То ти не будеш? Ну добре, ні то й ні, – промовив хлопець тихо, та ніби вже збирався піти, але раптом повернувся до Йонджуна. – Тоді я з'їм обидва, в мене заболить горло, я не зможу відповідати у класі, отримаю погану оцінку, мама буде сваритися, ой як я її розчарую…

– Ну добре-добре, дай сюди.

Йонджун занадто швидко здався. Було щось у цьому хлопцеві таке, що казало «змирись та слухайся».

– Я Субін, до речі, – промовив, підносячи до рота ложку з морозивом. – Фу, ванільне. Ненавиджу ванільне.

– Мені все одно як тебе звати.

Субін чомусь посміхнувся, спостерігаючи, як Йонджун ложка за ложкою поглинає солодюче морозиво.

– Ну звісно ж... Йонджун, правильно? Ти завжди такий, чи то мені так пощастило?

Витираючи залишки з липких губ, Йонджун розвернувся, хмурячись.

– Який «такий»?

– Дещо грубуватий.

Йонджун нічого не відповів.

Бо так. Завжди. З усіма. Так вже вийшло.

– Не зважай на Бомґю, його експресивність це такий спосіб подружитися. Просто дай йому шанс, менше бийся і побачиш – він обов'язково тобі сподобається.

Йонджун знову фиркнув, вже голосніше.

– Ще чого. Мені ніхто не подобається.

Субін знизав плечима.

– Ніколи не знаєш, що буде завтра, еге ж?

Та, піднявшись, пішов.

Йонджун ще довго дивився йому вслід, аж поки не пролунав дзвоник, відволікаючи від думок.

Цілий тиждень Субін діставав його своєю прихильністю.

То займав йому місце в їдальні поруч з собою, то запрошував сісти з ним поряд у класі, то ставив дурнуваті питання типу «яку музику ти полюбляєш?», «який твій улюблений фільм?», «а ти читаєш книжки?»

Дратувайло ходяче.

На другий тиждень нерви Йонджуна здали й він вже був готовий битися з цим Субіном до синців, але вирішив, що це гарантує йому виліт зі школи, а це своєю чергою дуже засмутить маму. Він не міг вчинити так знову.

Треба було зробити щось звичне, що його підбадьорить.

І Йонджун змінив колір волосся на синій, вже вкотре.

Це теж було однією з причин, за що його не дуже любили в позаминулій школі: він то рожевоволосий, то синій, то чорний, як нормальні люди, то знову синій, потім рудий, а ще був червоний, здається…

У новій школі до цього, видно, ставилися більш лояльно, бо все, що він отримав замість вигуків та насмішок було стримане витріщання.

Особливо від Субіна, що не відлипав очима він нього весь день, аж поки не підійшов після уроків сказати:

– Дуже гарний колір, тобі пасує!

– Так, я знаю, вже не вперше так фарбуюсь, – відповів Йонджун сухо.

Субін хмикнув, схиляючи голову набік.

– Не відмовишся сходити зі мною по айс амерікано?

– Відмовлюсь. Я не п'ю каву.

– Ти п'єш каву, і ти любиш айс амерікано.

Знову ця дурна усмішка.

Субін попрямував по дорозі, досить повільно, аби Йонджун встиг його наздогнати.

– Я йду не з тобою, а просто тому що мені теж у цей бік, ясно?

– Звичайно.

– І я теж якраз хотів купити собі кави, зрозуміло?

– Добре.

Йонджун засопів, немов скипілий чайник, Субін же як міг стримував веселу усмішку, що так і просилася освітити все навколо.

Субін тішився своїй маленькій перемозі. Тішився як дитина, щиро.

Йонджуну, можливо зовсім трошки, подобалось, як Субін усміхається, подобалось як він увесь час намагається допомогти всім навкруги, навіть Бомґю, а він ще той дратувайло.

Йонджун хотів запитати, ще у перший місяць, чому це Субін до нього такий добрий, не зважаючи на те, який він у відповідь грубий з ним? Та, схоже, Субін просто такий вродився – рятівник знедолених, герой без плаща, добра душа. З ним не виходило бути агресивним, бо він не реагував на всі викиди Йонджуна, і якось само собою виходило, що на початку розмови той відповідав як звик, огризаючись, а під кінець вже як звичайнісінька людина, близький друг Субіна, з яким він от уже четвертий місяць.

Тепер вони сиділи поруч на уроках та в їдальні, ходили пити каву разом у невеличку, але затишну кав'ярню поряд з домом Субіна, головний плюс якої – ніяких студентів чи учнів, окрім них двох. Субін навіть двічі проводжав Йонджуна додому, але після того, як батько спитав хто цей друг, Йонджун почав прощатися з Субіном за два квартали від дому.

Новою та дивною річчю стало і витріщання.

Ще у минулій школі Йонджуна цькували за це і багато, бо він міг просто дивитися на когось хвилинами, помічаючи всю красу: витончені риси обличчя, ямочки на щоках, веснянки наче зіркове небо, щасливі чи навпаки сумні очі... Йонджуну подобалися люди, коли вони не намагались заговорити чи образити, подобались, як подобаються картини відомих художників.

Як мистецтво.

Але Субін був інакшим.

Гарним, звичайно, особливо його завжди спокійна усмішка чи маленькі кучері біля самої шиї.

Субін подобався, навіть коли говорив чи щось робив. Подобався не як витвір мистецтва, на який помилувався та пішов, а як подобаються люди, з якими ти хочеш провести якнайбільше часу, може навіть усе життя.

Тож, коли Субін запропонував прогулятися разом із ним до притулку для тварин, де він на волонтерській посаді, як справжній відповідальний дорослий, допомагав тваринам, Йонджун не роздумуючи погодився.

У притулку знаходилися переважно коти, та переважно покинуті старими господарями.

Привітна літня жінка, що працювала тут, розказала йому, що Субін знається на котах, як ніхто, вони його люблять та швидко йдуть у руки, хоча більшість з них доволі агресивні на початку.

Щось клацнуло у голові.

Субін знайшовся серед кліток з чорним наляканим котом на руках.

Йонджун тихо навшпиньки підійшов ближче до них, затримуючи дихання, аби не налякати створіння ще більше.

– Тихо, тихо, спокійно, все добре, добре, це Джуні, мій добрий друг, він тебе не скривдить.

Котик низько заричав, здригаючи хвостом, але Субін продовжив повільно гладити спину, шепотів щось заспокійливе. Це заворожувало настільки, що Йонджуна від споглядання почало хилити в сон.

– Ти гарно з ними цей... – прошепотів поряд з вухом.

– Я знаю, мені кажуть це талант, – так само тихо.

– Так і є.

Йонджуну кортіло спитати «то зі мною ти теж, як з цими котами?», але не наважувався.

– Вони такі агресивні, бо не знали хорошого ставлення, не розуміють, що може бути інакше.

Йонджун дивився на довгі вії, в горлі раптом пересохло.

– Ти не можеш цього знати, – з образою в голосі, яку Субін не міг не розчути.

– Це завжди видно. Інакше б вони сумували за господарями, а не злились на все навкруги.

– То я для тебе типу що, як кіт, тільки трохи більше?

Субін різко повернувся, зустрівшись поглядом з розлюченим Йонджуном.

– Це не... Ні, звісно ж ні. Я просто... Хіба я не правий? Хіба ти злишся не тому, що у попередній школі до тебе погано ставились?

– Це не твоє собаче, а, пробач, ти ж у нас котолюб, кошаче діло.

Субін тяжко зітхнув, випускаючи кота назад у його клітку.

– Послухай, Йонджуне, я не хотів образити тебе, справді, я лише...

– ...хотів допомогти. Так, я здогадався. Але я про це не просив.

– І ніколи не попросиш. Ти занадто гор��ий.

Йонджун відвернувся.

Чомусь все це відчувалося неначе зрада. Йонджун наївно сподівався, що просто подобається Субіну і йому цікаво з ним, а виявляється, що це все лише його прагнення врятувати будь-яку тваринку, навіть таку агресивну та байдужу, як Йонджун.

Субін поклав руку йому на плече.

– Ти чудовий, Джуні, такий чудовий, як ніхто у всьому світі, навіть коли ти ненавидиш усе навкруги, включаючи мене.

– Хто сказав, що я тебе ненавиджу?

– А хіба ні?

Знову ця усмішка, тільки на цей раз занадто аж сумна.

– Ну може трішки, зараз.

Плечі Субіна опустились.

– То що будемо робити?..

Йонджун стояв, немов вкопаний, поки очі Субіна, що дивились на нього уважно, помічали будь-яку зміну.

– То як, складніше я за котів?

Субін хмикнув, прибираючи руку з плеча, залишаючи невагомий холодіючий слід.

– Котам дай їжу і ти вже їм подобаєшся, а з тобою...

– О, то ось що це був за фінт з морозивом. Ти приніс смаколиків, аби спрацювало.

Субін кивнув, повертаючись до клітки, просунув пальці крізь решітку, даючи коту себе обнюхати.

– Та не спрацювало. Ні з першого разу, ні з другого, ні навіть з сорокового. Ти впертий як цап, ти в курсі?

– Мені всі постійно це кажуть. А яка фінальна ціль? З котами, аби їх можна було без проблем віддати в нову сім'ю, а зі мною що?

– Я сподівався, що у процесі я почну тобі подобатись, як ти подобаєшся мені, та, схоже, ти мав рацію, коли казав, що тобі ніхто не подобається.

Серце підстрибнуло у саме горло, наче за Йонджуном хтось гнався. Може Субін помилився, може зовсім не те мав на увазі… У слова «подобатись» багато значень.

– Подобаєшся у сенсі...

– Я зрозумів, – Йонджун закотив очі.

– Ні, у сенсі подобаєшся подобаєшся, як, не знаю, дівчині подобається хлопець, чи мама подобається батьку, чи...

– Я ЗРОЗУМІВ, припини.

– Добре-добре...

Субін виглядав наляканим. Вперше за весь час.

Йонджун мав щось відповісти, сказати, що він йому теж, теж подобається, але слова застрягли десь в легенях, не даючи нормально вдихнути.

– Я... Ти... Ти подобаєшся... котам.

Субін звів брови в нерозумінні.

– Так, я знаю...

– Я – кіт. Ти подобаєшся котам. Ти подобаєшся мені!

Боже, нарешті в нього вийшло витурити ці слова зі свого рота.

– Ти подобаєшся мені! Ти! Мені! Подобаєшся!

Субін зашикав на нього, притискаючи долоню до рота.

– Та тихіше ти, зараз всі збігуться... Ти мені теж, я це вже казав.

Йонджун кивнув, роздивляючись обличчя перед собою. Так близько, так прекрасно, так...

– Цілуватися не будемо, я ж типу на роботі... – зашепотів Субін, зовсім трохи червоніючи.

Він відчув, як під долонею розцвіла єхидна посмішка.

Коли це Йонджун слухав, що йому кажуть?

тег-лист: @ukrfanficshn @leyunqa @iliuetssttip

[ruslanbochkin]

Торф та торфосуміш

Торфом називається корисна копалина, що утворюється з відмерлих частин рослинності і решток організмів у водоймах з стоячою водою без участі повітря протягом кількох тисяч років. Одна з головних характеристик торфу - кислотність. Цей параметр залежить від глибини залягання, та є доволі різним, але знаходиться в межах від 1,0 до 6,5 одиниць. Торф - це насамперед добриво, покращувач ґрунтів та чорноземів, потенційне паливо. На вигляд пухкий, темний, без запаху. Розділяється на 3 види по глибині залягання: низинний, перехідний, верховий.

Низинний – це торф, що лежить на самому дні. Колір - чорний, відрізняється некислою або нейтральною реакцією, з показником кислотності 5,5 – 6,5. Використовується переважно, як добриво. Для нього властиве максимальне розкладення решток. Дуже схожий на дрібний, пухкий, легкий чорнозем.

Перехідний - залягає шаром вище низинного, його pH складає 3,5 – 4,5, колір світліший у порівнянні з низинним. Органічні рештки розкладені наполовину. Може бути застосований для підвищення родючості ґрунту, та як біопаливо.

Для верхового торфу притаманний рудий колір, більш волокниста структура, висока кислотність, діапазон рH - 1,0 - 3,5. Ступінь розкладання низький, тому в сільському господарстві виконує роль підживлювача деяких рослин: лохини, ожини, брусниці, журавлини. Незамінний у виробництві торфобрикетів.

Необхідно пам'ятати, що не можна саджати чи сіяти рослини у чистий торф. Для цього існує торфосуміш, в склад якої входять: торф низинний, чорнозем та пісок в рівних пропорціях. Змішавши їх, матимемо прекрасний, багатий мінералами та поживними речовинами ґрунт, повністю придатний для ведення рослинництва.

[zlatakhodos-writer]

Бабн. Дєдн.

17 вересня 2004

Було не так багато місць, де минало моє дитинство. Наша з батьками квартира на самісінькій півночі Оболоні, бабусі й дідуся через один під’їзд та садок. Точніше, садок варто було ставити на друге місце. Звідти мене забирав або дідусь, або тітка, рідше батьки, і заводили до дідусевої квартири.

Там мене годували до репання пуза й ротяки, пхали до рота помідори, які я терпіти не можу навіть на запах, а потім розважали. З бабусею ми перемальовували квіти, які стояли у вазі на столі, малювали наряди з суконь, спідниць та блуз, або просто виводили на журналістських чернетках моєї тітки кольорові абстракції кульковими, гелевими ручками або фломастерами під таку пластикову зубчату штуку з кругляками або трафаретки, які дідусь вичіплював дорогою додому. Так ми розважались, допоки мама чи тато не повернуться додому після роботи.

Зазвичай малювали ми у столовій на величезному обідньому столі із клейончастою скатертинкою із трояндами та прозорими вставками або у дідусевому кабінеті. Там була своя атмосфера: гітара та кольорова штука для струшування пилу на одному гвіздку, карта зоряного неба, телескоп, накритий блакитною наволочкою та дві великі шафи. Завжди було цікавезно через вид на Дніпро та бінокль, який дозволяв спостерігати за водою та деревцями на набережній або навіть на Троєщині зблизька. У тій же шафі, поряд із біноклем стояло ще дещо цікаве, що заполонило мою увагу.

Ці дві патлаті іграшки, що стоять у дідусевій шафі поміж довідників та будівельної документації — суцільна сміхота. Я назвала їх «бабн» та «дєдн». Майте на увазі, що обидва імені треба промовляти так, ніби ви гітарна струна, скажімо, п’ята, і вас смикнули. Бабббннн. Дєдннн.

Бабн була у фіолетовому костюмчику, дєдн був у зеленому. Обоє мали короткі ніжки (рахуйте, тільки стопи в блакитних черевичках). Виглядали вони відверто дивакувато: білі штучні довгі коси, зведені-скошені очі, і перекошені ікла над нижньою губою. Такі собі гумово-пластмасові вікінги-вампіри.

Щоразу, коли я казала «бабббннн. дєдддннн», то заливалася дзвінким дитячим тривалим сміхом, хапаючись за живота і закидуючи голову назад, а бабуся з дідусем складали долоні біля підборіддя та закохано дивились на мене, сміялися, певно, більше з мого сміху, аніж цих імен.

Час від часу бабну і дєдну я намагалась заплітати коси. Але робити щось із синтетичним волоссям, таке собі задоволення, бо якось колеться воно і стирчить, неначе солома. Не те що моє.

До речі, про волосся. Була в мене ще одна улюблена іграшка у квартирі бабусі й дідуся: кругла розчіска. Кожного разу, коли я заходила до ванної, я підходила до кошика з різними гребінцями, діставала саме той червоно-чорний кругленький і розчісувалась. Мама казала не робити так, що красти чужі гребінці не гігієнічно, і що в мене має бути свій, але дуже той подобався. Мав прикольну пластикову ручку з ребрами, що попід самими зубчиками була прогумована і в пупирку. Ну і з бабусею в нас однакові колір та довжина волосся, тому ніхто нічого не має помітити. Але бувала проблема, коли гребінець реально перетворювався на забавку, і я… намотувала на нього волосся, а останнє на там феєрично заплутувалось. Так, що я відпускала руку, а цей гребінець на моїй маленький п’ятирічній голівоньці прекрасно тримався й не падав. Тоді думка була одна:

– О-оу-у…

Дві голосні, що водночас передають здивування, розпач та страх, що доведеться або обрізати своє блискуче світло-русяве волосся до вух під горщик, або все життя носити гребінець так, що той аж вросте або волосся стане таке довге, що в ньому не буде вже помітно того нещасного гребінця. В один із таких разів бабуся поралась на кухні, а я вийшла до неї. Гребінець теліпало в моїх косах, а я тоді опустила руки й не тримала, аби ще більше не заплутати.

– Ба…

– Златочка, сонечко, що ти наробила? Біжи сюди.

Певне, в той момент вона думала щось у дусі «собака ти рукожопа, що ти наробила?», але поки мені не можна було так казати. Бо ж училася та запам’ятовувала все миттєво. А дідусь лишень сміявся, і казав, що я юна експериментаторка.

Власне тому ще однією з моїх улюблених іграшок у цій квартирі на Оболоні був дідусів калькулятор. Чорний такий, великий. Рази в три, напевно, більший ніж був у жіночок на ринку Героїв Дніпра, біля якого ми живемо. Мав величезні й високі клавіші, що аж клацали при натисканні, і від того було ще веселіше. Правда, на відміну від калькуляторів продавчинь, цей не мав червоних, синіх та зелених напівпрозорих кнопок, а мав лише злегка коричневі у двох відтінках. Зато тут був корінь квадратний. Я поняття не мала, як воно працює, а просто випадково тицяла, традиційно починаючи із 2+2=.

Було цікаво спостерігати, як цифри не поміщаються на екран, як себе вестиме той девайс, чи видасть помилку, що буде, якщо скласти два числа, що вміщуються на екран впритул та що станеться, якщо я нескінченно натискатиму дорівнює. То було неймовірно цікаво, враховуючи, що потім бабуся показувала мені мої дії типу 10+15 на рахівницях. Удавала тоді, що все розумію, але насправді — нічогісінько. Мама вчила у таких випадках із зосередженим виглядом кивати головою.

30 червня 2020

Так я пішла у математичний клас. Потім у фізико-математичний. А потім на факультет прикладної математики. А потім аналітиком працювати у сфері товарно-транспортної та складської логістики. Згодом до ІТ-компанії.

12 грудня 2004

Якесь тут усе стало колюче. Бабуся зв’язала всім шкарпетки із шерсті, що із колючістю може позмагатися хіба що із тією самою противною козиною ковдрою. А дідусеві до-о-овгу зелену жилетку. Не знаю, чи її взагалі колись прали, бо ходив у ній щоразу, коли я була у гостях. Може й не прали, але все одно запах оцієї колючої вовни міг перебивати будь-який інший.

Але насправді ця колюча жилетка дуже вдало доповнювала дідусевий образ, а точніше його вже трохи сиву колючу щетину на підборідді. Він міг підіймати мене на руки, потім з усього дуру відпускати над ліжком (тут я познайомилась із вільним падінням, але поки не знала, що це називається саме так), починав лоскотати руками, а потім бородою шию. Я заливалась чи то сміхом, чи то криком про допомогу. Але всі тільки дивились на те і тихенько посміхалися.

[icela77e]

engl: this time I made such a simple set of sushi 🍣 (for some reason, when downloading the file, the black color of the first two disappears somewhere, I can't fix it)

ua: на цей раз зробив ось такий простий сет суш 🍣

(чомусь при завантаженні файла чорний колір перших двух кудись зникає, не можу це в��правити)

[magazinodegdy]

undefined

Плаття у максі довжині з двома елегантними розрізами на нозі 🫶🏻❤️ Вже в наявності ✨ ▪️модель: 279 ▪️розмір: 42/44 та 46/48 ▪️ціна: 570 грн (15 USD, 22 UAH, 30 MDL) ▪️тканина: софт, на спинці шнурівка, яка дозволяє регулювати форму декольте. ▪️колір: білий, чорний та рожевий Ця модель - результат нашої нескінченої пристрасті та досконалості. Вишуканий крій, який підходить на будь-який тип фігури. Два розрізи підкреслять вашу довжину ніг та додасть легкості та грації при кожному русі. Зачаровуйте своїм образом всіх навколо 🫶🏻❤️ Реальне фото ✅ Вопросы и заказы в личку! Заказать: https://t.me/magazinodegdy или https://instagram.com/magazinodegdy_com/ wb}

[lilitevm]

Головна антагоністка Заріна

Голова компанії ТМ . Егоїст любить усілякі експерименти 35 років ( 2020) Ненавидить Чорний колір, фарбована блондинка, походження Індія.

[kupioptom]

undefined

🔥 Зручний костюм на кожен день з натуральної тканини, вільна футболка у поєднанні з шортами 🌪️ ▪️розмір: S/M, L/XL ▪️колір: молочний, кремовий, чорний, синій ▪️тканина: муслін (100% бавовна) ▪️модель: 144 ▪️ціна: 620 грн (16 USD, 310 MDL) Заказать: https://t.me/magazinodegdy или https://instagram.com/magazinodegdy_com/

[katalina27ua]

 Про Меґґі й Ніну-2

Факти, які вказують на те, що Меґґі та Ніна - Азірафель та Кроулі відповідно.

Меґґі: - розповідь про прабабусю не витримує ніякої критики, Меґґі каже, що прабабуся мала магазин на тому розі, де знаходиться книгарня Азірафеля, в 20х роках 20го сторіччя, але ми точно знаємо, що його книгарня там знаходиться з 1800 року, тобто ніякої прабабусі не існувало в природі; - Меґґі робить підозрілу помилку в написанні слова urgency, і на це звертається увага глядачів; - на Меґґі не діє "гіпноз" Азірафеля; - Меґґі запрошує демонів зайти в книгарню, і це діє; - зовнішність Меґґі - блакитні очі, біляве волосся, блакитна кофтинка (на балу - синя блузка), синій колір - колір Азірафеля; - характерний рух головою; - вона власниця магазину платівок, які ніхто не купує бо в цьому і є весь сенс!))) - коли Азірафель заходить до неї, в магазині грає пісня "You Don't Own Me" Леслі Ґор, що очевидно є натяком на те, що Азірафель ще скаже Небесам/Боженьці саме ці слова; - перша закохується в Кроулі Ніну, запрошує Ніну на танець на балу; - смішить Ніну.

Ніна: - у кав'ярні Ніни, що знаходиться в Сохо, чомусь все нагадує про США - назва кав'ярні, кілька копій Статуї свободи - явна алюзія на, власне, свободу, війну за незалежність, право жити, не підкоряючись комусь іншому (в нашому випадку - Британській імперії/Боженьці); - в кав'ярні грає "Квін"; - на роботу Ніна під'їзжає на чорному велосипеді "Бентлі" для бідних))) - Ніна має токсичну партнерку, яка кидає її при першій же нагоді (дуже схоже на історію відносин Кроулі та Боженьки), причому ми цю Ліндсі навіть не бачимо, лиш її смски, її ніби й не існує))); - зовнішність Ніни, а особливо її характерна кофтинка - чорний, жовтий та червоний кольори); - постійно задає питання, навіть тоді, коли в інших питань нема; - називає Меґґі "янгол"; - завжди стоїть зліва від Меґґі; - на тумблер-сторінці "Добрих передвісників" був викладений типу блокнот Мюриїл з її замітками про обидві закохані пари, і про Ніну там серед іншого сказано: "стає веселішою в присутності Меґґі". В замітці про Кроулі написане те саме щодо Кроулі й Азірафеля.

Окремим пунктом ще додам відсутність прізвищ та те, що їхні імена - це імена актрис, що їх грають, нам ніби натякають, що насправді Меґґі й Ніна мають зовсім інші імена)

[kalinka0588]

Чоловіче взуття: комфорт та стиль

Чоловіче взуття не просто захищає ноги від негоди та незручностей. Воно є важливою частиною образу, яка підкреслює стиль, статус та настрій свого власника.

Класичні туфлі: Вони завжди актуальні для бізнес-зустрічей та урочистих подій. Вибір матеріалу (натуральна шкіра, замша) та колір (чорний, коричневий, синій) залежить від особистих уподобань.

Кросівки: Ідеальний варіант для повсякденного носіння. Зручні, легкі, вони підходять як для спорту, так і для прогулянок містом.

Ботинки: Взуття для холодної пори року або активного відпочинку. Вони надійно захищають від вологи та холоду.

Мокасини та еспадрильї: Літній варіант для тих, хто цінує комфорт та легкість. Ідеально підходять для відпочинку на природі або прогулянок біля моря.

Вибір взуття варто починати з визначення його мети: для роботи, спорту, відпочинку чи спеціальних подій. Важливо, щоб взуття було не тільки стильним, але й зручним, адже комфорт ніг – запорука доброго самопочуття.

[shopgoods]

Запальничка спіральна USB ZGP-4. Колір чорний

Перевагою запальнички спіральної USB ZGP 4 є те, що працює вона при будь-якій погоді. Виготовлена з дуже міцного матеріалу, якому не страшні дощ, сніг і вітер. Забезпечить якісний джерело вогню в будь-якому місці. Заряджається за допомогою USB кабелю, який йде в комплекті. Характеристики запальнички: Тип: Запальничка електрична; Вид: Спіральна; Розмір: 8 х 2 х 0.7 см; Матеріал:…

[ejkin]