#інтервʼю

[veatrix]

Найтрешовіша співбесіда/пропозиція роботи що я мала

Я не збиралась писати подібне типу блогом чи комусь-кудись далі пари подруг в приват але схоже у цього блогу несподіваний поворот - чеська айтішка і пошуки роботи!

Сьогодні я вам розкажу про мабуть найтрешовіший досвід інтервʼю (якщо можна це назвати інтервʼю) в своєму житті, хоча я думала попереднього призера цього титулу буде вкрай важко перебити. Насправді я початково підозрювала що може бути щось подібне але не очікувала ПРЯМО ТАКОГО ще й в Чехії де наче закони-правила-етс не для краси написані.

Була я минулого тижня на очному інтервʼю в маленькій фірмі, все виглядало ок і більш-менш прийнятно, мені зразу сказали що я їм сподобалась, мені вони теж скоріше сподобались хоча деякі зауваження і були (я була б єдиною жінкою в колективі мужиків 40+, роботу технічно неможливо робити поза офісом, тобто ніякого дистанту і пертися туди очно в будь-яку погоду, питання релативності досвіду що я там отримаю). Ейчарська фірма зовнішня. Ну принаймні я так думала.

Ейчарська фірма телефонує мені позавчора і каже що фірма мене згодні брати, зустріньтесь з нами, бумласка, фізично і обговоримо нюанси договору майбутнього. Слати інформацію електронним листом відмовляються, усно розкажемо. Місце зустрічі призначають кафе в лоббі 5-зіркового готелю. Я напрягаюсь уже на цьому етапі але ладно. Поговорити можна.

Сьогодні, в день зустрічі, десь за годину до починається така злива і стає темно наче там зараз всесвітній потоп станеться. Я швидко міняю пристойний одяг на зручний (футболка з довгим рукавом, простенька курточка, бачивші життя кросівки які норм під дощ), уже коли взуваюсь виходити вони дзвонять і просять перенести зустріч на годину. Я радісно згоджуюсь (а раптом дощ закінчиться лол). Приходжу хвилина в хвилину часу що мені призначили, мокра бо дощ не став хоча б слабкішим, тому ноги мокрі, парасолька-курточка мокрі. Дзвоню за номером що мені вказали подзвонити як прийду. Людина каже що запізнюється, займайте столик в кавʼярні, зараз буде. Я вмощуюсь, заклад явно занадто фенсі навіть для мене більш пристойно вдягнутої, мене під білі руці усаджує пані в блузці що дорожча мабуть за весь мій одяг разом узятий. Беру еспресо і туплю хвилин 15 в телефон поки людина приходить. Це виявляється мужик що виглядає як стереотипний "новий русскій з 90х", рядом з ним стереотипна "помандна баришня" в чорному міні-платті і трошки підгламурена, яка представляється його коллегою.

Мужик починає з того що дістає планшет і проганяє мене усно по якійсь анкеті де питання від того що я роблю на поточному місці роботи, обовʼязки, який проєкт, який клієнт, що наша веб-платформа робить, де офіс, конкретне число моєї поточної зарплати до мого сімейного статусу, як я провожу вільний час, на що витрачала б гроші якби у мене ще лишалась би вільна така-то сумма з кожної зарплати, коли гіпотека, одруження, етс. На питання звідки я родом я відповідаю що я з Дніпра. Він такий "О Дніпропетровськ!", я офігіваю але промовчую. Питає де я вчилась, кажу що останнє місце навчання це VUTBR, він питає а що це де це і чи це в Празі (а це один з найкращих айті-вузів Європи і третій в Чехії, розташований в другому за величиною місті - Брні). Мало ред флегс? Зараз буде більше!

Він мене питає про очікувану зарплату. Я кажу середню на яку розраховую з мого досвіду та галузі. Він називає майже в два рази більшу і каже що я можу на неї розраховувати. Я трошки офігіваю остаточно бо це не ринкова зарплата і близько для мого рівня кваліфікації. І тут він мені розписує що офіційно заплатять мінімалку а інше через місцевий аналог самозайнятого фрілансовика - решту. Але: цей фрілансовий контракт може бути моментально розірваний односторонньо, не дає ніяких соц гарантій(відпустка, лікарняний, етс) і сума по ньому теж може варʼюватись доволі вільно, а бонусом мені самостійно розбиратись як платити податки і платити їх. Також якщо я хочу будувати карʼєру та професійний розвиток/курси/етс вони можуть помогти, перевести по роботі на щось інше, навіть в іншу компанію без перепідписання договорів бо договір буде на цю фірму-посередника а не безпосереднього роботодавця. Також прошу сфотографувати оці його диво-розрахунки про зарплату і пояснення на папері чому-як вигідніше. Він дозволяє зробити фото лиш останньої сторінки з трьох.

Я питаю скільки часу маю на подумати. Він каже що поки допʼємо каву. Я кажу що так не годиться, я чекаю відповідей ще з пари співбесід, не хочу давати відповідь нашвидко, всяке таке. Він каже що до вечора. Я кажу що нє не годиться, давайте до понеділка. В процесі вмовлянь мене пару разів лунає "не хочу на вас давити але" і я така подумки кожного разу "а що ти блять зараз робиш блять". Він неохоче згоджується і каже що впевнений що ніхто не перебʼє їх офер. Прощаємось, він так з барського плеча каже що заплатить за моє еспресо, про себе крінжую бо за еспресо, навіть якщо воно значно дорожче середнього, я точно заплатити і сама могла б, але хоче - хай платить, мені не шкода.

Максимально швидко тікаю звідки і офігіваю від життя, думаючи зразу поблочити їх контакти всюди чи таки написати культурно куди їм підти з таким трешем.

[shchopidvalylo]

Vampire Armand

I genuinely don’t know if Ukrainian translation of the book exists, but I haven’t found any, and it non existing while Armand is Ukrainian in books is a crime. So I decided to translate the book into Ukrainian by my own since I’m a native speaker, but I still need to know that at least some people find this idea interesting

Пост англійською бо весь фендом існує лише так

[alwayshungryofelia]

Стб. Програма чорний список, 2010р.

На перших хвилинах - запис інтервʼю жінки, яка говорить українською, але її озвучили російською мовою поверх.

Наче іноземну.

Наче ніхто не зрозуміє її слів.

Прикро.

[sharp-as-c]

погоджуватись на інтервʼю 1+1 як пара, яка одна з перших взяла шлюб онлайн, чи не піддаватись спокусі, бо оскільки ми не в Україні, поїдемо на шакалячому експресі аж до Одеси?🤔

[haileensy]

під час вʼязання переглядаю інтервʼю Макса Кідрука, бо планую взятись за його «Колонію»

так от

надзвичайно розумний чоловік, я в захваті

обовʼязково колись поїду на презентацію його нової книги 🤞🏻

[you-should-not-read-this]

я заїбалась ходити на інтервʼю, хоча жодного я ще не мала.

нахуя себе продавати.

курва.

спитайте фідбеки в роботодавців.

[zhitomir]

Про підвищення податків, економічне бронювання та майбутнє ФОПів. Інтервʼю з Юрієм Гайдаєм

Що не так із податковим законопроєктом і до чого варто готуватися ФОПам? Як загалом почувається економіка України й ІТ-сектору зокрема? Що буде з режимом Дія Сіті? Яка зараз інфляція та як ІТ-спільнот... Читать дальше »

[sorrynoroomsavailable]

Лізавета Герман, учасниця резиденції Вибачте Номерів Немає у серпні 2024 року

Лізавета Герман — мистецтвознавиця, дослідниця, кураторка. З 2014 року працює разом із Марією Ланько над кураторськими та освітніми проєктами. У 2018 вони співзаснували та курують галерею The Naked Room у Києві, а у 2022 році співкурували національний павільйон України на Венеційській бієнале. Зі спільного візиту до Ужгорода та під сильним враженням від місцевої художньої сцени у 2014 році Лізавета та Марія почали свій кураторський шлях та, зокрема, медіа платформу "Відкритий Архів". В полі дослідницьких інтересів Лізавети — мистецтво шістдесятих років та історія кураторських практик в Україні та світі. Окрім програми та щоденних задач у The Naked Room, нині Лізавета працює над книгою інтервʼю про виставки та інституції в Україні у роки повномасштабної війни, та мріє завершити, спільно з художницею Люсею Івановою, комікс про поєднання кураторської роботи та турботу про немовля. Лізавета мешкає у Києві, куди щойно повернулася після 2-річного тимчасового перебування у Відні.

Програма резиденції ВНН звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, має на меті реалізацію інституційно критичних проектів пов'язаних з культурною спадщиною (матеріальною і нематеріальною), розвитком художньо-культурних інституцій.

Програму резиденції ВНН та участь Лізавети Герман реалізовано завдяки грантовій підтримці від The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts) _ Кредит світлини у пості: Kinder Album

(eng)

Lizaveta German, participant of the residence Sorry No Rooms Available in August 2024

Lizaveta German is an art historian, researcher, and curator. Since 2014, she has been working with Maria Lanko on curatorial and educational projects. In 2018, they co-founded The Naked Room gallery in Kyiv, and in 2022 co-curated the National pavilion of Ukraine at the Venice Biennial. Inspired by their first field trip to Uzhhorod in 2014 as well as by the local art scene, Lizaveta and Maria started their curatorial journey and, in particular, launched media platform Open Archive. Lizaveta's research interests include the art of the Sixties and the history of curatorial practices in Ukraine and internationally. In addition to programming and daily tasks at The Naked Room, Lizaveta is currently working on a book of interviews about exhibitions and institutions in Ukraine during the full-scale war. She also dreams of completing, in collaboration with the artist Lucy Ivanova, a comic book about her experience of combining curatorial work and raising a baby. Lizaveta lives in Kyiv, where she just returned after a 2-year temporary stay in Vienna.

The SNRA residency program draws attention to the role of culture and art during the russian-Ukrainian war, aims to implement institutionally critical projects related to cultural heritage (tangible and intangible), development of artistic-cultural institutions.

The SNRA residency program and the participation of Lizaveta German were implemented thanks to grant support from The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

_ Photo credit in the post: Kinder Album

[stasywriter]

Письменник-дослідник чи письменник-відкривач

Почула нещодавно про цей феномен, коли дивилась інтервʼю Джорджа Мартіна, де він казав про створення Гри престолів. Що він почав із початку, ахха, як би то не було банально, він придумав першу сцену, а тоді вже почав поступово будувати кістяк світу навколо цієї сюжетної лінії. Тобто він не придумував лор світу задовго до того, це було в процесі відкриття цієї розповіді. Що робить його письменником-відкривачем. Він не перестає дізнаватися щось нове про світ, в якому пише, і я відчуваю сильну спорідненість із цим. Насправді більшість тих, хто відкриває для себе світ поступово пишуть книги набагато довше, ніж ті, хто сплановує усе до останньої сторінки. Що було для мене найскладніше, коли я пішла на річний курс Літосвіти: - написати одразу синопсис - описати світ, в якому все відбувається - прописати початок, середину і кінець книги Тоді я думала, що я якась не така, що у мене не виходить, бо моя історія фальшива і погано пропрацьована. Що ж, так і було, але головне, що ніхто на цих курсах не сказав, що може бути інакше. Що, звісно, це може дати свої труднощі. Звісно, це може призвести до низки помилок у тексті, і при редагуванні доведеться звірятися із фактами - але ніхто не сказав, що так може бути, і це окремий вид сприйняття і написання текстів. Тексти не можуть бути всі однакові, не може бути однакових стилей, хоч так і кажуть на курсах, що ви маєте вже знати основні події на початку написання. Я скажу, що так не має бути. Письменник сам вирішує долю свого письма.

Знаєте, колись я була на презентації книги, і авторка сказала, що прописує повністю кістяк, від початку до кінця, прописує потім усі сцени, а тоді сідає по плану писати книгу. Мені здалося це таким геніальним, що як я могла взагалі так не робити. Тоді я сіла так спробувати написати хоча б розділ, і нічого. Я не вмію так. Не вмію вгадувати куди заведе мене текст. Він живий, так само живі мої герої.

Чи подобається мені досліджувати світ, в якому живуть мої герої? Однозначно. Але чи знаю я абсолютно все про цей світ? Ні. Бо моя така філософія. Я оповідач, я третя особа, я звісно бачу більше, ніж будь-хто з моїх героїв, але я не знаю всього, бо мій погляд теж має барʼєри. так я звіряю усі сюжетні арки арки розвитку персонажів; так я маю прописаний таймлайн всього роману; так я маю карточки з описами персонажів (усіх!); але ні я не робила це все завчасно, це було спонтанно, і за потреби, коли я розуміла, що гублюся, і власна памʼять мене підводить.

[olegzhdanovkiev]

ЗСУ можуть "зламати" армію РФ

ЗСУ можуть "зламати" армію РФ: Жданов назвав дві дії, які забезпечать перемогу З появою далекобійних ракет ЗСУ будуть планомірно знищувати військові об'єкти в Криму, зазначив військовий експерт Олег Жданов. Херсонський напрямок сьогодні виступає індикатором стану російських військ на території України. Російська армія вже не може перекинути додаткові сили, щоб відкинути ЗСУ з плацдарму на лівому березі. Про це в інтервʼю Главреду розповів військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов. ... Читати далі »

[unhonestlymirror]

Олександра Томашевська:

Слухала вчора один ефір - відрив башки просто.

The Ograsm Expert - психолог, сексолог з Великобританії, розказувала, власне, деякі речі з її експертизи.

Що цікаво. Статистика останніх опитувань говорить, що своїм сексуальним життям невдоволені 52% жінок і 42% чоловіків. Тут хочу зробити паузу. По-перше, це жахливі цифри. По-друге, реальність, я впевнена, гірше. Бо не знаю, як у чоловіків, а жінок треба перепитувати. Наприклад:

- На попереднє питання щодо задоволеності сексуальним життям ви відповіли так. Подумайте, і напишіть ще раз: справді "так" чи, можливо, щось хотілося б покращити?

Бо відповіді на запитання "чи задоволені ви.." і "чи можна було б покращити" - різні 😉 Але я відійшла від основної думки.

Отже, ближче до суті. Жінки, що не досягають оргазму під час сексу, погано працюють. Не можуть зосередитися на задачах. Не можуть довести справи до кінця, їхня увага розпорошена. В��ни дратівливі, емоційний фон розхитаний, роблять багато помилок чи постійно щось забувають. Увага, не просто не мають сексуального життя, а не досягають оргазму. Це не мої слова. Це, на хвилиночку, Ograsm Expert says. А, і це не той оргазм, коли баланс зійшовся, не сплутайте.

Господи, тисячі і тисячі жінок діагностують у себе ADHD і різні психологічні стани, що вимагають терапії, а насправді їм бракує оргазму. Отже, шановні власники бізнесу. Це важлива для вас інформація. Побудуйте бізнес-процеси так, щоб ваші співробітниці .. ну, ви розумієте... рухалися в бік підвищення продуктивності і ефективності у робочих задачах. Бо це дієві ліки. І головне - безкоштовні. 🙃

І останнє. З усього довгого півторагодинного інтервʼю я особисто винесла основну ідею: секс - це комунікація. Хороша комунікація між людьми веде до високого рівня задоволеністю сексуальним життям. Якщо ми не можемо щось сказати словами, в ліжку теж не зможемо. У бізнесі теж так. Це все про комунікацію, про взаємовідносини. Тому не мовчіть і отримуйте задоволення 😋

Приємного четверга 😎

[demiurgeua]

Ексклюзивне підсумкове інтервʼю Президента України

Ексклюзивне підсумкове інтервʼю п’ятого Президента, лідера партії «Європейська Солідарність» Петра Порошенка ( https://www.youtube.com/watch?v=IenxwIVjGJk ). _________ Exclusive concluding interview of the fifth President of Ukraine (from 2014 to 2019), leader of the «European Solidarity» Ukrainian political party Petro Poroshenko ( https://www.youtube.com/watch?v=IenxwIVjGJk ). Порошенко…

[shchopidvalylo]

Я не знаю чи існує український переклад Вампіра Арманда але я би сам його переклав, два лайки і зроблю

[anestesilege]

в пошуках мотивації

Інколи буває дуже важко віднайти щось втрачене. І не має значення чи то якась загублена річ, чи якесь загублене відчуття.

В моєму житті багато лінощів, багато небажання щось робити і дууууже багато лінощів (знаю, що повторююсь, але це факт). Тож для мене питання повернення мотивації актуальне, як ніколи, особливо в сумний осінній сезон.

Починати треба з малого. Як я почула в одному інтервʼю: «треба ставити маленькі цілі і щодня їх досягати». Ця цитата має сенс, як на мене, але я ніколи не думала в такому ключі, ніколи про це не задумувалась по-справжньому. З маленьких цілей складаються великі, але й великі цілі треба завжди мати на увазі і памʼятати про них. Проте, я почала з малого, з фен-шую.

Зміна обстановки в моїй кімнаті показала мені, що можна знайти комфортне місце для опанування нових знань. І це мій перший крок на шляху до того, аби стати тою самою «конячкою», що працюватиме кожен день, аби стати кращою версією себе. Та це лише перший малееееесенький крок.

Бо хто знає, може, і справді, треба досягати великих цілей з малих досягнень. Ніколи так не думала, але час спробувати.

Ваша бейбі-лікар ❤️

[sharp-as-c]

прочитала інтервʼю колеги, який пішов на фронт і отримав поранення

окрім вдячності почуваю такий розпач, наче в грудях діра

за що це все?!

[denisjara]

Що приховує легендарний Комар з «Маски-шоу»? Перше велике інтервʼю Волод...