#Засновник темного шляху

[neowqing]

I read a work, that said that floral smells are more expensive. Jiang Cheng's smell is floral: lotus, lilac, lavender. Mu Qing's is fruit and berries: cherry, pomegranate, blackberry. Which corresponds to their origins, the rich man in purple who put his clan back together from scraps, and the boy from the slums who made himself.

[annieumi]

Just wanna drop some old shit from my modao era (and 2ha too lol)

[karen-chan-nya]

Якби Лань Вандзі та Вей Вусянь зустрілися у віці ≈5 років, то Вандзі вчепився б зубами у Вей Вусяня та відмовлявся б відпускати, тому ще не хотів би, щоб той пішов🥺

[reia-draws]

My redraw of The Untamed drama screenshot 🥰♥️

[ksan-nooo]

Even death can't separate them

[dorian-baobei]

Замальовка-етюд

Замальовка-етюд на тему життя Вей Усяня на могильних пагорбах в Їліні. Натхненно сценою з лотосами із дорами «Неприборканий» (The Untamed).

[bulkazla]

всім привіт, я з 🇺🇦, тут щоби шукати для себе своїх котиків шерліамів (патріот моріарті) 💖

можливо, в якийсь момент тут з'являться дописи пр�� них

комфортностними фанхатами, у яких буду, здається, до кінця життя, вважаю засновнтка темного шляху та боджанів ✨️

також маю профілі у інших соц мережах:

АОЗ 📎: https://archiveofourown.org/users/soft_xleb

тві 📎: https://twitter.com/BulkaZla

[gremlinnka]

дзян чен отримує занадто багато гейту від фандому, особливо враховуючи те, що майже нікого іншого не гейтять за ті ж речі.

блять, його гейтери під гештегом #canon jiang cheng тупо обливають його брудом ні за шо. а найсмішніше те, що вони під цим гештегом перекручують канон, аби виставити дзян чена повним негідником.

але найбільше мене бісить, що це все роблять люди, які дуплєй не відбивають ні в культурі, ні в політичній ситуації, яка була притиманна часу, про який йдеться в романі. але вони не приймають того, що можуть помилятися в чомусь, тому просто продовжують виливати свою ненависть не тільки на дзян чена, а ще й на його фанів.

[neowqing]

- Wei Ying... - Jiang Cheng does not remember how long he has been lying like this, in the middle of his room, on an exquisite carpet, so soft and cosy, the windows open, a draft walking across the floor, his bare toes freezing. - Wei Wuxian.

Returning to his memories, which came over him like a wave at high tide this afternoon and knocked the ground out from under his feet, Jiang Cheng feels vulnerable again.

He was even glad that he had a brother now, yes, they had different fathers, but Wei Ying was his brother now, so brave, so sweet and caring. He was happy, really, but he was also very jealous. He was jealous because of his father, because of his talent, because of his beauty, Wei Wuxian was so, so extraordinary, charming, attractive to everyone, even if everyone snorted, they still looked, watched, were interested, they secretly liked Wei Ying. Jiang Cheng's father didn't hide it, and it made the kid feel sick, he was always second, always. He felt sorry for him, he didn't want to snarl and blame Wei Ying, because he knew in his heart that it wasn't his fault, he wanted to be hugged and told how good he was, and that his family would never come back, but he, his big brother, would always be there for him... It always turned out to be short-lived. On the day of Wei Ying's death, Jiang Cheng sobbed for several hours, forbidding anyone to enter his room; he had never suffered so much for his sister. The 13 years had been a blur, it seemed that the world had no colours and life had no meaning, just him and his shell, without a soul, without desires, without meaning, his nephew, probably the only thing that kept him here all this time, because sometimes the days didn't seem so gloomy anymore, and his heart felt lighter, but then night would fall again, and Jiang Cheng had insomnia. The meeting was unexpected, the little child inside him was already reaching for his brother's neck, shouting, "I missed you! I love you! Don't leave me! Stay my brother!" Jiang Cheng even thinks that he has said it, but it must be his insomnia, because everything becomes clear at once, Wei Ying did not seek this meeting, he is not here for the first day, he is not here for him.

- Wei..." Jiang Cheng's voice breaks, "Ying.

Oh, what a child he is.

***

- stay my brother!

Wei Ying freezes, not immediately, but soon enough he realises who has suffered the most all this time.

[karen-chan-nya]

Знаєте, в молодших класах на літературі вічно питають «чого на навчила ця книга?»

Тому, ✨чого нас навчили даньмей романи✨

Як випрошувати компліменти

Що знищувати світ заради кохання варто з дозволу цього самого кохання

Якщо тобі подобаєтсья людина — просто причепись до неї як банний лист

Смерть — це не кінець історії, а лише початок

[karen-chan-nya]

Коли ми вже зможемо читати китаєромани українською?

По моїм оцінкам, першим завершать переклад роману Система власного порятунку для мерзенного лиходія (svsss), він готовий вже на 50%.

Враховуючи середню швидкість перекладу, а ще зимові сесії і свята разом, то переклад мають завершити десь через 4 місяці, тобто у березні*. Але це без урахування екстр.

Якість перекладу я оцінюю як високу. (Але це все ще непрофесійний переклад).

Прочитати можна тут.

Наявний також інший переклад, але він відстає (22%). І, потенційно закинутий?

(знаходила ще дещо, але воно гірше за гугл-перекладача з російської, тож навіть посилання залишати не буду)

*усі дані за 15.11.22

Щодо інших романів

Найпопулярніший переклад Засновника темного шляху (mdzs) на цю мить завершений на 30%. Через навчання зараз темп не дуже швидкий, але оновлення потроху є.

Перекладачка навчається на прикладній лінгвістиці, тож можна вважати його якісним (все ще не професійним!).

Тґ-канал перекладачки чи одразу Ваттпад.

Другий переклад лише трохи відстає від попереднього, 27%. За якість сказати не можу, не читала. Його можна прочитати на Ваттпаді.

А ось тут дехто починав перекладати екстрарозділи, але, схоже кинув це.

Далі поговоримо про Благословення небожителів (tgcf). Тут теж декілька людей паралельно взялися за переклад.

Моя рекомендація - переклад від команди Відвал башки. Над ним працює кілька людей і навіть є ілюстратор. Переклад якісний.

Але, на жаль, оновлення там виходять найповільніше. Вони лише на 5% відсотках, якщо мені не зраджує математика.

Прочитати можна тут.

Є інший переклад, там прогрес більший, вже 15%. За якість сказати не можу, бо не читала. Але за швидким оглядом виглядало непогано. Прочитати його можна на Ваттпаді.

Настпупні романи я не читала, тому буде лише % перекладу і посилання.

Хаскі та його вчитель білий кіт (ерха, 2ha) - перекладено на 6% (але враховуйте, який цей роман довжелезний). Про перекладачку чула гарні відгуки, також вона займається маньхвою про ерсі. Її тґ-канал.

І є другий переклад, від команди Відвал башки, вони відстають зі своїми 4%. Читати.

Всі наступні 4 романи перекладаються командою Відвал Башки (я їх не рекламую, просто вони усюди!), тож оновлення в середньому повільні. Але для всіх романів, окрім Лю Яо, у них є свій ілюстратор!

Утихомирювач душ - 13%, читати тут.

Як вижити лиходію - 13% (але він об'ємний), читати тут.

Лю Яо: Відродження клану Фу Яо - 3%, читати тут.

Далекі мандрівники - 16%, читати тут.

Проте, у далеких мандрівників є ще один переклад, де вже готово 45%, але зараз той переклад нестабільний і продовження виходить рідко. Ось тґ-канал.

І ще трошки романів

Вбити вовка (Sha Po Lang) - 19%, на Ваттпаді.

Дружина понад усе - 12% на Ваттпаді або 18% знову там же.

Тисяча осеней - 9% і статус закинуто. Сподіватися на продовження можна тут.

А що з іншими?

Китаєроманів у світі багато, і загубити їх легко. Тому, існує чудова таблиця, де зібраний список усіх романів і також посилань на їх переклади й адаптації (маньхви, донхви, дорами, якщо вони є).

НЕОЧІКУВАНИЙ СЮРПРИЗ ДЛЯ МЕНЕ І ВАС

Поки шукала що ще є, знайшла Список Лан'я (Lang Ya Bang), у якого завершений переклад!!! Розділи знаходяться на стадії редакції та публікуються 1-2 рази на тиждень. Повністю готово вже 79% твору, але він довгий і прогнозую завершення аж на травень, в гарному випадку квітень 2023.

Змусила вас зрадіти, а потім засумувати назад так? Себе теж. Але за моїми прогнозами, це буде д��угий після Системи повністю перекладений китаєроман.

Прочитати (майже) на одному подиху.

А зі справді завершеного є ван-шот Опівнічне повернення. Цю історію варто прочитати двічі, щоб зрозуміти.

Висновки

1. З 24 лютого фанати сильно активізувалися і зараз в процесі перекладу реально багато романів. Більшість почали перекладати наприкінці весни - влітку.

2. Очевидно, коротші романи мають більше шансів бути повністю перекладеними раніше. Наприклад лідуюча Система складається усього лише з 80 основних розділів (+20 екстр, але я їх не враховувала ніде). Найкоротший серед усіх це Далекі мандрівники - 77 розділів (+4 екстри). Напротивагу їм найдовший серед представлених романів - ерха, складається з 311 (+39) розділів. Хоча у відсотках у неї найменше з усіх (6%), в абсолютних числах к-сть перекладених розділів там переважає, ніж у деяких інших романах.

3. Популярність роману прямо впливає на швидкість його перекладу і кількість команд/осіб, що за нього беруться. Це яскраво видно на прикладі романів Мосян Тонсьов, які є найвідомішими представниками у жанрі даньмей.

4. Загальний прогноз: романи невеликого і середнього розміру (до 150 розділів) будуть доперекладені десь через рік від початку. Тобто, маємо шанси наступного літа вже мати декілька завершених перекладів.

5. Чому паралельні переклади не об'єднаються, щоб робити один і швидше? Складне питання, на яке я можу відповісти лише частково. По-перше, ймовірно, вони створювалися незалежно один від одного і точніше, перекладачі не знали про існування іншого перекладу, коли це починали. Але чому вони не об'єднувались, коли дізнавались одне про одного? Тут не можу сказати точно, але це скоріше соціальний фактор, наприклад недостатня комунікація.

Крім того, є проблема, що ефективність роботи не прямопропорційна кількості людей. Надто багато людей в роботі над один проєктом можуть спричинити плутанину і лише ускладнити процес. Що не скасовує того, що працювати в команді легше й ефективніше, ніж самостійно.

6. Будь ласка, читайте переклад в онґоїнгу і пишіть відгуки перекладачам, щоб вони не втрачали мотивацію і довели справу до кінця! І тоді вже скоро прихильники даньмею матимуть можливість читати свої улюблені романи рідною українською мовою.

НЕ читайте роснявою! Анлейт можна.

Всіх люблю, за укрданьмей!

[karen-chan-nya]

Укрреал гедканон:

Хмарні глибини десь в Карпатах

Присатань лотоса — Одеса

Безнічне місто — Харків

Ланьлін Дзінь — правий берег Києва

Цінхе Нє — Житомир

А Їлін десь під Полтавою

Якщо хтось мав сумніви, я зробила карту

[karen-chan-nya]

Таліcман тигра

Відомий і могутній артефакт Вей Вусяня — чим він є насправді, звідки взявся і чи існувало подібне у реальному світі?

Так, у Талісману тигра є реальним прототип, який виконував дуже схожу функцію (ну хіба що керувати трупами навряд чи вони могли, але живими людьми…)

Спочатку поговоримо про реальний Талісман тигра, він же Tiger tally, кит. 虎符; пінь’їнь: hǔfú. Він використовувався імператорами давнього Китаю для керування військами.

Талісман складається з двох частин: одна знаходилася в імператора, а інша — у генерала на полі бою. Коли віддавався наказ відступати, щоб підтвердити його, імператор надсилав свою половинку генералу. Якщо обидві половинки талісмана збігаються, то війська почнуть наступ.

Ось приклади реальних Талісманів тигра. Звісно, не такі гарні, як у Вей Вусяня, але ідея гарна.

Зазвичай вони були зроблені з нефриту, але в одну епоху їх також робили з міді.

А тепер згадаємо про наш талісман. Коротке нагадування: Вей Вусянь створив його із меча, який він знайшов у тілі 400-літного монстра-черепахи. За ці століття меч увібрав багато темної ці, внаслідок чого став надзвичайно потужним демонічним артефактом.

Хоча на початку він був створений як цільний об’єкт, потім Вей Вусянь розділив його на дві половники, усвідомивши його небезпечність.

Якщо Талісман тигра у реальному світі використовувався для керування армією людей, то вейвусянівський — для керування лютими мерцями. І як ми знаємо, його сили було достатньо, щоб контролювати цілу армію.

Розділення на дві частинки теж проводить паралель з реальним світом. Ні, вони не працювали напівпотужності, окремо вони не працювати взагалі. Відповідно, після знищення однієї половинки, друга стала просто безсильним сувеніром.

І тут варто згадати нашого гарного знайомого — Сюе Яна. Юнак спробував створити копію знищеної половинки за допомогою другої, щоб змусити талісман знову працювати. Це нас знову відсилає до реальної історичної події.

��ерша згадка про Талісман Тигра з'являється у біографії імператора Синь-Ліна, де половинка печалі була вкрадена. Не підробка, але не сумнівайтесь, такі випадки в історії точно траплялися.

Варто згадати, що існували не тільки Талісмани тигра. Також були:

Зубастий талісман — для підтвердження правдивості отриманих повідомлень, також з нефриту

Талісман риби — версія Талісмана тигра, яку використовували місцеві органи влади, а потім стала використовуватися для показу статусу чиновника. Міг бути з міді, срібла, золота, нефриту.

Так що, Вей Вусянь такий собі скромний демонічний імператор.

Тепер у мене є хед, що якби Вей Вусянь заснував свій клан демонічної культивації, то старші учні отримували б Талісмани риби. І Вей Вусянь не був би Вей Вусянем, якби потайки не напхав туди оберігальних функцій, щоб захищати своїх учнів.

страший учень: Учитель Вей визнав себе гідним! Значить я досяг високого рівня культивації та довіри.

ввс, тихенько: ну тепер якщо він знов трапить в неприємності, то не помре, і я про це дізнаюся першим, фух

[karen-chan-nya]

Рахуємо Лань Джанів 3

Не знаю чи хтось пам‘ятає, що я цим займалася, але я рахую скільки разів Вей Вусянь і Лань Вандзі назвали один одного на ім‘я. Тож, том третій.

Вей Вусянь сказав:

Лань Джань — 45 разів

Ханґван-дзюнь — 14 раз

Лань-ер-ґеґе — 3 рази

Лань-ер-ґондзи — 2 рази

Лань Вандзі — 1 раз

Лань Вандзі сказав:

Вей Їн — 12 раз

Вей Вусянь — 1 раз

Додаток ↓

Звертання Лань-ер-ґондзи зазвичай використовує Дзян Чен, той Вей Вусянь використав його повторюючи його слова.

Коли ВВС дражнить ЛВДз, то любить часто повторювати його ім‘я, проте коли він серйозний чи хвилюється за нього, то перестає це робити і говорить більш коротко (по міркам Вей Вусяня).

Коли ти бачиш більше двох «Лань Джань» на сторінку, це означає що Вей Вусяню стало нудно.

Коли бачиш два «Вей Їн» на сторінку, значить нічого гарного не відбувається (насправді не завжди, лише до смерті ввс)

Лань Джань обійшов рекорд по "Вей Їнам" минулих томів усього за 74 сторінки. Який прогрес🥺

Зрозуміла чому Дзян Чен терпіти не міг коли Вей Вусянь згадує Вандзі, хпхпхпхп

Пілся викриття його особистості, Вей Вусянь скаче між «Лань Джань» і «Ханґван-дзюнь» залежно від ситуації і настрою. При людях частіше використовує друге, проте не виключно так.

Я рахувала лише звернення в репліках, проте для вашого відома, був такий момент як: «…Вей Вусянь невблаганно прошепотів «Лань-ер-ґеґе» у вухо Лань Вандзі сім-вісім разів».

Якщо вони звертається один до одного «Лань Вандзі» і «Вей Вусянь», то все, піздець

Том 1

Том 2

[karen-chan-nya]

Побач мене

Вей Їн приходить до Вандзі скаржитися після невдалих стоскнків. Вей Їн часто приходить до Лань Джаня, щоб виговоритись йому, а Лань Джань завжди не прости послухати. Він ідеальний слухач, відчувається, що він справді слухає, але ніколи не скаже необережного слова. Взагалі Вандзі настільки комфортна людина, що Вей Вусянь був би радий переїхати д�� нього. Хоча кого не запитай, то враховуючи скільки часу він проводить у квартирі Вандзі, то він вже напівшляху до цього.

Цього разу вони, як зазвичай, усілися на дивані з чашками гарячого чаю, який турботливо приготував Вандзі, і Вей Їн голосно розповідає про свої чергові невдалі стосунки, що і двох місяців не протрималися:

— Це було жахливо! Тобто початок здавався гарним, але якесь підсвідоме відчуття, що щось з ним не так не покидало мене. А з часом воно все посилювалося, що скоро стало зрозуміло, що на нормальні стосунки з ним можна навіть не сподіватися. Мені здається він мене не за людину, а більше за прикрасу сприймав, сволота такий! Такий тягар з пліч, що ми нарешті розійшлися.

Під час монологу чашка була відставлена назад заради її ж безпеки, а Вей Їну вдавалося одночасно активно жестикулювати і посунутися ближче до Лань Джаня. Зараз зима і хоча у квартирі лише трошки прохолодно, але Вей Вусянь мерзля і навіть ласкаво запропонована ковдра не сильна рятує. А Лань Джань теплий і має другу ковдру…

— Мгм. Вей Їн молодець. Він не заслуговує на Вей Їна.

Вандзі погладив Вей Їна по голові. Він завжди так робив, коли втішав його. А тому так подобалось, що він ніколи не запитувався, звідки раптом такий ніжний жест. Вони вже не пам’ятають, коли це почалося, але тепер якщо Вей Вусянь не отримає погладжувань чи похлопувань по голові, то відчуватиме себе щиро ображеним.

— Здається, мені треба здатися. Неможливо знайти когось такого ж ідеального, як ти.

Це була вже не перша невдала спроба Вей Вусяня почати стосунки. Минулі теж закінчувалися швидко і скаргами у Лань Джаня у квартирі. Але ніколи раніше він не згадував Вандзі в контексті стосунків і не порівнював з своїми вже колишніми партнерами.

— Але ж є я, — обережно нагадав Вандзі.

— Але ти мій друг! — Вей Вусянь звучав так, наче йому тільки що сказали, що сонце обертається навколо Землі. — Я не можу змусити тебе зу стрічатисязі мною, бо це знищить нашу дружбу!

Тепер час Вандзі ще більше дивуватися. Вей Їн..?

— Я подобаюсь Вей Їну?

— Я не можу тобі в цьому зізнатися! — “горить сарай — гори і хата”, чи чому Вей Їн не звик шкодувати про свій життєвий вибір. — Ти такий добрий, а якщо ти раптом погодишся зустрічатися зі мною з почуття провини? Це буде ще гірше, ніж не зустрічатися!

Вандзі дивиться йому в очі й бачить, що той щиро так вважає. Невже Вей Їн так активно намагвся знайти когось, щоб не спокуситися начебто “примусити” його до стосунків? Лань Джань хоче сказати так багато всього. Йому треба сказати так багато всього.

— Вей Їн…

— Не кажи нічого! Я хочу бути з тобою, тільки якщо почуття взаємні. Інакше не немає сенсу. Але такий як я — не пара тобі, тому краще вже залишатися друзя-

Вандзі не міг далі просто слухати. З очей Вей Вусяня покотилися сьози і останні слова він вже договорював дрижачим голосом. Ні-ні-ні, Лань Джань тут щоб утішати його, а не щоб він плакав через нього!

— Вей Їн, послухай мене, — беззаперечно, але ласкаво мовив він, піднімаючи заплакане обличчя хлопця за підборіддя. — Ти мені подобаєшся. Не з почуття провини, а за те, що ти — це ти. Я кохаю тебе.

Вей Вусянь підняв свій погляд, з невірою зазираючи в золоті очі навпроти:

— Чесно? — Його голос все ще дрижав. — Ти ж не кажеш це, тільки щоб втішити мене?

У Вандзі защемило серце від боязкої надії в словах парубка.

— Чесно. Я вже давно кохаю Вей Їна.

— Давно? Давно це скільки?

— Давно це давно.

Обличчя Вей Їна було так близько. Вандзі міг бачити, як з кожним словом надія в очах ставала міцнішою. Ці срібні озера… Він і раніше задивлявся у них, але вперше вони були так близько.

— Чи можу я вірити, що давно це давно?

— Я не став би брехати Вей Їну. — І не знає чому, наче цього було недостатньо, додає: — Брат може підтвердити.

Чого він не очікував, так це того, що Вей Вусянь реально потягнеться за телефоном, щоб перевірити. Але нехай, якщо Вей Їну треба ще одне підтвердження його слів, то Вандзі може трошки почекати.

Вей Вусянь невідривно дивиться на екран телефона, де висвітлюється набір дзвінка Лань Січеню. Вільною рукою він жмякав край ковдри, а низькі гудки на гучному зв’язку лише накручували нерви. Через довгий десяток секунд Січень нарешті відповів:

— Так, слухаю, — схоже він не дивився хто дзвонить. Мабуть, ще працює, навіть у такий пізній час, трудоголізм у Ланів в крові. Тільки зараз думки Вей Їна надто зайняті іншим, щоб помітити це.

— Січень-ґеґе, є хвилинка?

— Вей Вусянь? Так, звісно, тобі щось потрібно о такій годині?

— Це правда, що Лань Джань у мене давно закоханий?

Пауза. Довга пауза. Лань Січень шокований таким прямим запитанням. Він знав, що у цих двох все складно, але останнім часом вони проводили багато часу разом і Вандзі виглядав щасливим, тож він думав, що у них нарешті все складається в правильному напрямку… невже він був надто оптимістичним?

Тим часом кожною секундою мовчання напруження в кімнаті росло. Вей Вусянь боявся підіймати погляд, ще нервовіше смикаючи за кінчик ковдри. Він подзвонив спонтанно, не даючи собі передумати, але тепер хвиля страху наростала в ньому. Він знав, що відповідь буде позитивною. Неможливо, щоб Вандзі йому збрехав. Але його мозок продовжував уявляти картини, наче це виявляється не так, і що Вандзі виганяє його з дому, каже що все було уявою Вей Їна, що він бажає більше ніколи його не бачити, що Вей Їн йому огидний…

— А, ох… сподіваюся Вандзі не буде проти, що я це скажу, — трохи невпевнений голос Січеня висмикнув його з круговороту негативних думок. — Так, ледве не з самого вашого знайомства. То ти нарешті помітив?

Так. Так. Так. З самого знайомства.

Вей Вусянь не знає, відчуває він полегшення чи жах. Його тіло слабшає і він випускає телефон з рук. Січень щось питає, але його ніхто його вже не чує. Вей вусянь зараз нічого не чує крім голосу в його голові.

Він дурень. Він ідіот, повний ідіот. Лань Джань стільки часу кохав його, а він не помічав. А він ще смів приходити до нього і скаржитися на стосунки. Стосунки, за якими він намагався забути про свої почуття до Лань Джаня, бо був впевнений, що вони ніколи не будуть взаємними. Але кожного разу він провалювався, закохуючись в Лань Джаня ще більше, вже скоріш використовуючи невдалі стосунки, щоб отримати турботу від Лань Джаня. Він такий ідіот, він стільки разів зробив боляче Лань Джаню. Він не заслуговує на нього.

Вей Вусянь знов плаче. Але тепер він плаче від ненависті до себе, за свою дурість, свою неуважність. Він намагається заховати обличчя руками, але чужі теплі ��уки не дають. Вони обережно прибирають його руки від обличчя й утирають його сльози. У Лань Джаня довгі пальці і теплі долоні.

Я не заслуговую, щоб вони торкалися мого обличчя і утирали мої сльози.

— Лань Джань… Лань Джань вибач мені, я такий ідіот… весь цей час не помічав…

— Але ж тепер Вей Їн знає?

Здивований цими словами, Вей Вусянь підіймає голову, щоб зустрітися поглядами з золотими очима. Чому він це питає? Чому він дивиться на нього так, наче це не Вей Їн завдавав йому стільки болю?

— Так, але ж-

Ніяких “але”, Вандзі проти. Але він людина дії, а не слова, тож йому легше зупинити Вей Вусяня поцілунком, ніж словами. Зараз поцілунком він зможе пояснити набагато більше.

— Вей Їн, ти будеш моїм хлопцем?

— Я… можу…? Ти справді хочеш…?

— Хочу. Я кохаю Вей Їна. Хочу, щоб Вей Їн був моїм.

Лань Джань хоче його. Лань Джань хоче бути з ним. Лань Джань не ненавидить його. Лань Джань тут і зараз тримає його за руку і запитує, чи хоче він бути з ним. Наче уві сні, Вей Їн відповідає:

— Так! Я кохаю тебе, Лань Джань.

Не зволікаючи ні секунди, Вандзі притягує його ближче і пригортає до себе.

— Мгм. Кохаю Вей Їна. Мого Вей Їна.

— Я кохаю Лань Джаня більше. Тепер мого Лань Джаня.

Вей Вусянь все ще не може в це повірити. Він сидить в обіймах Лань Джаня і вони тепер пара. Він забороняв собі навіть мріяти про таке, а тепер Вандзі виконує його не подумані мрії. Він ніжно гладить його по спині й цілує обличчя. Його тепло і запах огортають Вей Вусяня, наче ховають його в коконі турботи й безпеки від зовнішнього світу. Він просто тане в руках Лань Джаня, як би він хотів залишися там навічно. Але є дещо важливе, що він має сказати.

— Лань Джань… — він вибирається з обіймів, щоб подивитися йому в очі. Лань Вандзі не відпускає далеко, лише на необхідний мінімум.

— М?

— Вибач мені. Вибач мені, що я такий ідіот і завдав цим тобі стільки болю. Я обіцяю стати уважнішим. Я буду уважнішим до твоїх почуттів, щоб більше ніколи не завдавати тобі болю. Ти пробачиш мені, що я так довго був ідіотом?

— Вже пробачив.

Бо може Вей Їн дурник, але він його дурник.

— Більше Вей Їну не доведеться приходити до мене і скаржитись на стосунки, — хитро усміхається Вандзі.

— Обіцяєш?

— Обіцяю.

І вони знають, що так і буде. Бо як у них двох може бути інакше?

— Може тоді, щоб мені взагалі не доводилось приходити, я переїду до тебе? — тепер вже хитро усміхається Вей Їн.

— Це навіть не обговорюється. — Тут вираз обличчя Вей Вусяня змінюється, невже Лань Джань проти…? — Ти обов’язково переїжджаєш.

— Лань Джань! У мене мініінфаркт стався! Хто ж так робить! — І тягнеться за поцілунком, треба ж якось компенсувати мініінфаркт.

***

Наступного ранку вони забирають речі Вей Вусяня та обговорюють спільний побут. Вони впевнені, що швидко пристосуються жити разом, бо Вей Вусянь і так багато часу проводив у Вандзі. А ще тепер їх проживання разом буде наповнення купою приємностей. Але все ж вони вирішили оголосити пару домовленостей, і першим правилом вони виносять, що говорити про все треба словами через рот. (Другим — завжди дослуховуватись один до одного).

Їм досить гіркого досвіду. І хоча не завжди все буде йти ідеально, поки вони можуть поговорити та розв'язати проблему, то ніщо не стане їм перешкодою.

[karen-chan-nya]

Якби клани mdzs були сучасними західними країнами

Оренд Юньмен Дзян — Франція. Чому Франція? Тому що їм просто ідеально пасуватиме говорити французькою. Вей Їн, відомий красень який заграє з дівчатками і звісно знаю мільйон гарних фраз французькою, навіть зачитує поеми дівчатам. Дзян Чен звучить не так милозвучно, просто тому що він зазвичай гаркає на Вей Вусяня, щоб той нарешті заткнувся.

Дзян Янлі дуже мила панночка, що полюбляє ходити по мистецьких виставках. Періодично бере з собою братів, хоча ті не дуже в захваті. Їм би на човнах по Сені погасати з молодшими учнями, а не на картини в черговий раз дивитися.

Не варто забувати по мадам Юй — точніше, про неї складно забути — на думку цієї поважної пані доводиться зважати усім. Вольова жінка відома і як у світі моди, так і у політичній сфері. Яскравий і ексцентричний образ Пурпурової павучихи привертає увагу на кожному її виході на публічні заходи.

А Дзян Фенм‘янь… не те щоб не вписується в таку ексцентричну родину, але менш помітний на їх тлі.

Безсумнівно, орден Ґусу Лань це Німеччина. Серйозно, ну як ще можна пояснити правила як «дітям страше 14 років заборонено знаходитися на дитячих майданчиках» та мільйон інших подібних? Наче законодавство вирішила взяти на себе частину обов‘язків батьків.

Після дев’ятої не шуміти, сміття старанно сортувати, про будь-які записи і домовленості про зустріч домовляються дуууже завчасно — крок праворуч, крок ліворуч не зробиш, їй бо.

Лань Вандзі, приклад ідеальної людини — в школі навчався на 1 до 0,75* по всіх предметах у школі, а потім на тому ж рівні в універі, також додаткові заннятя і клуби. Чи є у нього вільний час? Навтіь якщо і був, то він д��бровільно зайняв його чимось. Найбільший маніяк серед усіх тут.

*найвищі бали, як 11 і 12 у нас

Його старший брат Лань Січень теж був таким собі ідеалом, але набагато більш соціальним і компанійським. «Теж ідеальний, але хоч схожий на живу людину» — порівнюють його з Вандзі. Ох, зробить із Вадзні «живу людину» один славнозвісний студент по обміну із Франції…

Але не забуваємо про лідера всього цього ідеалізованого кошмару — канцлера Лань Ціженя. Його навіть свої бояться. І стиль одягу його… мммм, як би так мовити… про нього люблять пожартувати приїджді з “модних столиць”.

У Ґусу холодні відносини, а холодний клімат у Цінхе Нє. Цінхе Нє — це скандинавія, а точніше Норвегія, суворі нащадки великих вікінгів.

Але не всім там дано народитися міцними і морозостійкими — тендітний Нє Хвайсан хоче поскоріше поїхати вчитися закордон. Він взагалі не в захваті від постійного холоду (а щк від планів свого брата на нього) і всього цього. Хвайсан дуже сподівався поїхати до свого дорого друга у Францію, у мистецький центр, і навчатися там, чи може ще у Ланлінь, у теплий клімат.

Але брат його думки не дослухався, як зазвичай (причина з’їхати №2, що активно конрукрує з морозами на першому місці). Нє Хвайсан був радий побачити Вей Вусяня, а з ним і Дзян Чена, але був взагілі не радий обставинам, де вони зустрілися. Ну клімат у Німеччині м‘якіший, ніж у Норвегії, але мороз пробиває по іншим причинам…

А сам Нє Міндзює холодний клімат любив. Крім нього ще спортзали, воєнну справу і, мало хто про це знає, він мав великий інтерес до кораблебудування. Якщо коротко: великий суворий мужик, якого боятсья майже як Лань Ціженя, але з інших причин.

А згадуючи таки теплі краї, центром вашої уваги буде Ланлінь Дзінь — тепла і багата Іспанія. Море, сонце, веселі люди і непоганий вибір освіти у творчому напрямку — все там приваблювало Хвайсана. Шкода, шкода, що він туди не потрапить (найбличим часом так точно).

А от що не приваблювало ні Хвайсана, ні інших, так це Павич. Тобто Дзінь Дзісюань, але заочі всі кличуть його Павичем, бо так поводиться ж. Улюблений синочок таточка з дорогими шмотками на економічному факультеті топового універу Іспанії, що тут ще скажеш. Але, кажуть, вечірк�� для своїх він влаштовує “на рівні” — отримати туди запрошення не так то легко.

Потім відомими вечірками для еліти буде відомий Дзінь Ґваньяо, але поки цього хитрого хлопця ніхто не знає. Йому ще пощастить познайомитися і побрататися з суворим вікінгом півночі і доброзичливим гером* з країни правил.

Гер (нім. Herr.) — пан, містер

And the last, but not least — орден Цішань Вень. Багаті і наглі, з нарощеною мілітарною силою і величезними територіями — вони США.

Вень Чао — сумний випадок, який намагається прикидатися перед батьком гарним хлопчиком, щоб йому не ставили ліміт на картці. А витрати ці в Лас Вегасі всі йдуть, звісно, на “навчання”. Навчання у Вень Чао дуже веселе і, чомусь, часто нічне… коли це додали нічну зміну в універи?

Між іншими, він неочікувано був фанатом футболу, важко знайти більш постійного гостя на футбольних матчах. З самого нього футболіст, як з корови балерина, але вболівальник з нього прибутковий. Прибутковий для ставкових компаній, бо програє свою ставку він в 9 випадках з 10. Як на цьому одному тримається його фанатизм і бажання ста��ити великі гроші — хто його зна.

Його старший брат, Вень Сю, на відміну від молодшого, набагато більше набагато більше походив свого батька. Самодостатній, статусний, талановитий, відомий голова студкомітету свого універститету. Шкода, своє навчання в Вашингтоні він так і не закінчить…

А сам Вень Жохань у нас дуже специфічна особистість. Сильний лідер, якого любить і шанує свій народ, тримає все в своїх сталевих руках — таких президентів Америка вже давно не бачила. Ось тільки іноземні партнери не так обожнюють Вень Жоханя, як його народ. В штатах не було такої ідеалізації президента з часів Рузвельта, мабуть. Тільки цього разу кінцівка буде не така… почесна.

Ну і про всяк випадок

❗️Ця робота несе лише розважальний характер і заснована на стереотипах і загальних фактах. Вона не несе на меті образити держави чи особистостей❗️