#Українська творчість

[timeinformalin]

"Плем'я", 2014

Режисер: Мирослав Слабошпицький

"Плем'я" — це унікальний український фільм, який розповідає про життя глухих підлітків у спецінтернаті. В центрі сюжету — новий учень Сергій, який потрапляє в кримінальну групу, що займається рекетом і проституцією. Розповідь побудована виключно за допомогою жестової мови, без озвучення чи субтитрів, що створює особливу атмосферу і дозволяє глядачеві повністю поринути у світ героїв.

"Плем'я" отримав визнання на міжнародних кінофестивалях, зокрема здобув Гран-прі на Каннському кінофестивалі у секції "Тиждень критики". Стрічка не тільки привернула увагу до українського кінематографу, але й викликала дискусії про межі мистецтва та етичні питання в зображенні насильства.

(Постер і деякі кадри взяті з ua.kinorium.com)

[gwenllianwales]

Моє слово

Моє слово розстріляне,

Спалене.

Моє слово хрестами

Заставлене.

Моє слово іншим

Замінено.

Моє слово у темряві

Сховано.

Моє слово постійно

Стирається.

Моє слово вперте:

Тримається.

Моє слово завжди

Житиме!

Поки моїм словом...

Хтось

Говоритиме.

[stasi-writes]

Я прямую за сонцем вечірнім,

Намагаючись все наздогнати

Ті останні вогні ейфорії —

Золотаві, згасаючі барви,

Що вкривають гілки на деревах,

Що ховаються спритно за хати,

Що лишаються за небосхилом

І ніколи не будуть чекати.

Я лечу крізь шляхи, як комета,

Набираючись сили палати.

Я не бачу повз себе нічого,

Лиш невпинно я рину на захід.

Може, вдасться щасливою стати,

Без вловимої ледь ейфорії,

Перевершити хочу я шви��кість

Із якою згорають всі мрії.

stasi_writes .𖥔 ݁ ˖

[thelastrenaissance]

Кохання з огірком та інші принади дослідження себе, сексуальності та світу

       Режисер Йоргос Лантимос в своєму фільмі «Бідолашні створіння» несподівано запропонував переглянути інвертовану версію «Квітів для Елджернона» Даніела Кіза. Зазначена як чорна комедія картина з’явилася на екранах в 2024 році.

      Похмура реальність перших 20-ти хвилин фільму в стилі «Людини-слона» Лінча знову ставить одвічне питання перед людством: «Quo vadis?» Кадри розповідають історію «Бога з собачою мордою», що являється новітнім Франкенштейном, але навідміну від класичної історії Мері Шеллі, потворний велетень сам постає деміургом, вдихаючи життя у Беллу – дорослу жінку зі свідомістю дитини, що швидко розвивається.  

      Нам пропонують протягом двох годин простежити за ще одною версією Пігмаліона, де шлях до гармонії веде через пізнання себе. В першу чергу своїх бажань, реакцій та імпульсів тіла, сексуальності. Фільм точно не варто рекомендувати до перегляду поціновувачам Вікторіанської епохи, коли навіть слово «нога» вважалося вульгарним. Сцен еротичного характеру в картині вистачає.

       Необмежена заборонами соціуму, людяністю та мораллю головна героїня фільму занурюється в буремні води пригод і нових відкриттів. Лісабон, Афіни, Париж розкриваються через призму досвіду Лоліти та Емманюель.

       Потішними моментами й жартами цей фільм викликає в спогадах «Скромну привабливість буржуазії» Луїса Бунюеля. Тут палаючий від жаги та ревнощів коханець намагається скинути в океан бабусю, яка за останні 20 років більше переймалася питаннями розуму, ніж стосунками з протилежною статтю. Філософ, захищаючись від світу, стає циніком, а матрос в білому костюмі здійснює вендету над чайкою. Що це все має означати? Істина у вині, не піддавайся абсурду.

       Рівня Маестро в своєму фільмі автор картини не сягає. Рубати стіни сокирами й тягти за собою на плечах рояль, на якому лежить мертвий осел та зручно вмостилися, щоб вести дискусію, політик з ченцем, здатні тільки великі. Прості ж смертні обмежуються кадрами зі свино-куркою чи гусо-козеням та іншим сюром, що стікає кров’ю та потом в амбулаторіях і прозекторських за кадром нашого буремного час��. 

       В розкішному вбранні та без нього героїня Емми Стоун навчиться не тільки тілесному, але й нарешті поставить питання: «Чи можу я змінити світ?»

       У відповідь хіба може пролунати безумний і замучений голос коханця, якого Белла після всіх своїх пригод залишає на засніженій площі в Парижі: «Сам Христос розбив би тобі голову булавою!»

       Ніхто не здатен відчувати, бачити, любити, як Христос, приймати Його рішення. У фільмі «Бідолашні створіння» ніцшеанський мотив богоборництва органічно вливається у світовий мейнстрим, такий популярний останнім часом.  Ad absurdum.

       Гра Емми Стоун заслужила нагород і визнання серед критиків. Крива і холодна маска роботоподібної істоти за понад дві години часу досягає константи, практично позбуваючись емоцій, їх проявів на обличчі. Уіллу Сміту з його роллю в екранізації Станіслава Лема є в кого повчитися. Після перегляду складається враження, що кожного з нас можна вдосконалити, як деталь в механізмі, вистругати рубанком, зняти трохи металевої стружки і готово. Вуаля!

       Подекуди своїм візуальним рядом фільм нагадує «Алісу» Тіма Бертона. Так само багато яскравих фарб, блискучий антураж, костюми та грим акторів, але найважливішого не вистає, катарсис не відбувається, лише відчуття легкого натяку на штучність. Зелене сонце десь існує, та режисер не змусив мене у нього повірити.

       Після слів Белли: «Я б хотіла провідати мого ледь живого Бога», я вхопився за примарний шанс, що цей фільм може потрапити до категорії улюблених, але помилився.

       «Якщо судилося потонути, то в річці кохання», - говорить чоловік-тиран до своєї доведеної до суїциду дружини. Любові в цьому фільмі я не побачив. Навіть в найважливішому кадрі, коли помирає Творець. Та, власне, й сама Белла повторює, що почуття їй не притаманні. Замало говорити слово «вражаюче!», щоб відчувати любов.

       Стосовно гендерного протистояння та питання жіночої емансипації автор картини на вірному шляху, але у фіналі не зважується розв’язати хід сюжету в радикальний спосіб. Окрім Творця, чоловіки на фоні головної героїні виглядають вторинними та тьмяними. Навіть тиран-антагоніст з пістолетом в руці замість того, щоб покарати втікачку за ганьбу й розтоптану гідність, веде з нею вишукані розмови за вечерею. За пропозицію позбутися клітора, любителька слова «емпіризм» Белла чомусь стріляє йому в ногу, а не в яйця. Яєць на такий хід режисеру Йоргосу Лантимосу не вистачило. Він точно не схиблений на своїй праці безумець, як Тарантіно, не цинік зі скальпелем для розтину реальності, як фон Трієр, хоча і намагається подекуди його наслідувати.

       Фінал сприймається майже як ідилія. Бог помирає за Ніцше. Гострі кути мають бути згладжені. Белла здобуває покликання та свободу. Чоловік-тиран – покараний. Генерал щипає траву на колінах. Балансу сил досягнуто. Справжній коханий, що весь час чекав і сподівався, непомітно губиться на задньому плані. Тільки от питання, чи потрібен він такий Беллі? А не краще згадати про старий-добрий огірок?

[studio-art-of-success]

Аудіо-твори на каналі «Літературні шедеври з тобою» | лютий 2024

https://www.youtube.com/channel/UCJJqrVeggWSpEYrA4Z9SmZg

[kvilabezodnya]

на різних кінцях живого ось моя сукня з мережива сну одягну безмовність в раму любові твого "поза часом" сутність

увінчана силою

сяють мінори такі ж як розмови про вічне коли ми на цій самоті вдихаємо небо надвиточених шедеврів на різних гілках усвідомлення

все не закінченим може бути

[maks-bookman]

Катерина Скрипка різнопланова авторка, експериментаторка та ілюстраторка

Катерина Скрипка різнопланова авторка, експериментаторка та ілюстраторка

Українська письменниця Катерина Скрипка, активно публікує свої твори на платформі АРКУШ. Її творчість охоплює різноманітні жанри, включаючи фентезі, наукову фантастику, містичні історії, романтику та гумор.

Серед її робіт можна знайти різні за об’ємом оповідання, що свідчить про її багатогранний талант і здатність експериментувати з різними літературними формами.

Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/243

Оповідання авторки увійшло в збірку «100 Bідтінків Tемряви. Антологія української містики та жахів.»

Книгарня Є  «100 Bідтінків Tемряви. Антологія української містики та жахів.»

Я планував знайомство з її творчістю десь в кінці літа. Але так сталося, що з одним з оповідань авторки я познайомився на конкурсі «Кіберпанк:Код майбутнього», який проходив на Аркуші у квітні-травні 2025.

Та й правильний розподіл часу щодо читання авторів Аркуш�� дав мені змогу прискорити заплановану чергу та додати ще авторів в список читання. Замість 24 авторів тепер в мене 30 авторів.

Оповідання з конкурсу «Кіберпанк:Код майбутнього» «Незбагненні його шляхи» Історія цікава. Але було відчуття, що оповіданню треба ще багато місця. Була думка, що сюжет розраховувався на більший об’єм. Багато деталей, які не несуть якогось смислового навантаження. Загальне враження гарне.

«Проєкт "Чорний обеліск"

Науково-фантастичний твір, що занурює читача у світ майбутнього, де наука, екологія та людська мораль переплітаються в складному танці. Події розгортаються у 2120 році, коли під час святкування Дня Незалежності України в центрі Києва несподівано з'являється загадковий чорний обеліск.

Головний герой, опиняється в центрі подій, намагаючись розгадати таємницю обеліска та врятувати людство від катастрофи. Авторка вміло змалювала атмосферу апокаліпсиса: зміни клімату, неврожай, природні катаклізми тощо.

Порушені актуальні теми, такі як роль вчених у порятунку світу, етичні дилеми. поява нових релігійних течій Динамічний сюжет, цікаві персонажі. Оповідання поступово розкриває свої таємниці та тримає читача в напрузі.

«Остання вистава» Це коротка повість авторки, що занурює читача в атмосферу театральної містики. Сюжет поєднує елементи фентезі та готичного гротеску, створюючи незабутній світ, де межа між реальністю та ілюзією розмивається.

Події відбуваються у загадковому «театрі метаморфоз» пана Грінвальда, де глядачі стають свідками вистав, що межують з жорстокими експериментами над людськими долями. Авторка майстерно використовує мову, створюючи яскраві образи та напружену атмосферу.

«Мініатюри для скрипки» Вишукана збірка коротких прозових творів письменниці, яка вражає глибиною емоцій та витонченістю стилю. Кожне оповідання являється самостійним твором, але разом вони доповнюють один одного, та формують цілісну картину внутрішнього світу людини.

Кожна мініатюра, розкриває окрему ноту людських переживань, створюючи гармонійний ліричний настрій. Тонкі відтінки емоцій, поетичність, глибина, філософські роздуми створює особливу атмосферу роздумів про життя, кохання тощо.

"Прокляття міста розбитих сердець" Твір, який поєднує містичні елементи з романтикою. Читаючи це оповідання, звертаєш увагу на атмосферність твору та глибину емоцій, переданих авторкою.

«Різдвяне диво діда Назара» Зворушлива, щира історія про старість, самотність, батьківську любов і надію. Попри важкі життєві випробування, герой не втрачає доброти й віри у краще. Його спогади написані так тепло, що буквально обгортають читача, немов ковдра.

Особливо вражає момент зустрічі з донькою — кульмінація, що торкає до сліз. Сюжет хоч і життєвий, але з краплею казковості — саме те, що потрібно для різдвяного настрою. Це емоційно сильний текст.

«Під знаком Лева» А це зовсім інша історія. Тут реальність межує з містикою, а затишна львівська атмосфера раптово змінюється на моторошну. Спочатку твір створює ілюзію повсякденності — самотня жінка, подорож, випадкова зустріч із бабусею. Але дуже скоро з’являється інший настрій — напруження, тривога, страх.

Авторка вміло керує ритмом і настроєм, поступово вводячи читача в темні глибини сюжету. Персонажі неоднозначні, багатошарові, особливо загадковий Людвіг із подвійними зіницями — образ, що легко запам’ятовується.

«Бродяги» «Бродяги» — це сильна, атмосферна історія про світ після краху, в якому дике життя перемагає штучні умовності, а союз між псом і людиною виникає не зі співчуття, а з симпатії. Реалістичні деталі, живі персонажі, природні діалоги. Фінал відкритий, тому що історія про виживання, про нову реальність, про справжнє життя. Оповідання вийшло сильним, зі своїм стилем насиченим гірким присмаком диму.

"Біжи!" "Біжи!" твір вибух, темна психологічна спіраль, що засмоктує у вир страху, болю та марної надії.

Авторка створює потужну атмосферу, в якій розум — плутається у лабіринтах нічного лісу, спотвореної реальності та викривленого часу. Майстерне поєднання трилеру, жахів, фентезі й драми.

Сюжет - нескінченна втеча, де головний герой не просто рятується, а намагається зрозуміти, за що його переслідують, хто його ворог, і, головне — ким він сам був. Це не фізичний біг - а скоріше психологічний. Твір вийшов емоційним, сповненим чуттєвими образами та відчуттями запахів, звуків тощо.

Авторка порушує складні теми: провина і спокута, відповідальність за випадкову жорстокість, життя й смерть як нескінченний цикл. Історія не має готових відповідей, але змушує замислитися над деякими питаннями.

Твори авторки вирізняються багатогранністю та глибиною, змушують задуматися над різними питаннями щодо життя, кохання, майбутнього людства, морального вибору.

Оповідання характеризуються глибоким зануренням у різноманітні світи, яскравими персонажами та майстерним поєднанням різних жанрів. Авторка вміло використовує елементи української культури та фольклору, що додає її творам особливого колориту.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

А ви читали щось з творчості авторки? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100% Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

#Хроніки_Книголюба #Катерина_Скрипка #відгукнакнигу #українські_письменники #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза #читаюукраїнськихавторів #українське_фентезі

[blogkolyan]

Тарас Шевченко – Мені однаково | AI Cover на вірш. Українська творчість - гордон - ЭТО ХАЛУЙСКАЯ путинская ПРОСТИТУТКА - ПРИСТРЕЛИТЬ НЕМЕДЛЕННО [ Gordon - THIS IS PUTIN'S HALUI PROSTITUTE - SHOOT IMMEDIATELY]  - зеленська ЗРАДА - https://www.youtube.com/shorts/fviRDY05NH4 -  ахметова - НЕМЕДЛЕННО ПРИСТРЕЛИТЬ [Akhmetova - immediately shoot] !!!! -  - ермака - КАЗНИТЬ НЕМЕДЛЕННО [Ermaka - execute immediately] !!! -  .зеленськый - СУКА.- ПРЕДАТЕЛЬ - ЧВЕРТОВАТЬ [Zelenskiy - bitch. - Traitor - to member] -  кытай ДЛЯ УКРАИНЫ - ВРАГ - №1 [Kytai for Ukraine - enemy - No. 1] - https://www.youtube.com/watch?v=JpTg5pdkxAw - РЕПРЕСИИ, ЦЕНЗУРА, АРЕШТЫ ГЕНЕРАЛИВ: зеленський ВОЮЕТ НЕ З путіним, А З УКРАИНОЮ [Repression, censorship, arrest General: Zelensky Voyu not with Putin, but Ukraine]    -  зеленский хочет выжить за счёт нас и Украины, то мы вправе требовать что... [The potion wants to survive at the expense of us and Ukraine, we have the right to demand that ...] -  УКРАИНСКИЕ СОЛДАТЫ - китайцев - северных корейцев - НЕ БРАТЬ В ПОЛОН - УНИЧТОЖАЙТЕ ШАКАЛОВ [Ukrainian soldiers - Chinese - northern Koreans - not to take it in full - destroy the jackals] - ЗАЯВИВ! ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВСЕ ПІДПИСАВ?! ШОК! БУНТ У США... -  ИСТИННЫЕ УКРАИНЦЫ - БЕНДЕРОВЦЫ - СПАСИТЕ УКРАИНУ ОТ жыдорванской ЧУМЫ - ДУШЕГУБОВ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ - А ИММЕННО - лениско - грузынско сталинско - путинско - трампо - байденско - ахметовско - кучмовско - януковско - опеженовско - темошеновско - порошено - зеленско - залужных - сырских И ОСТАЛЬНЫХ ХЫТРО ЖОПЫХ СРАКОЛЫЗОВ ВСЕХ МАСТЕЙ - СТРЕЛЯЕМ - ВЕШАЕМ - ВЫЖИГАЕМ НАПАЛМОМ !!! [True Ukrainians - Bendera - save Ukraine from the Zhydorvan plague - the murderer of the Ukrainian Natsi - and the Lenisco -Gruzinsko - Putinsko -Trumpo - Baydensko - Akhmetovsko -Yanukovo - Ophenovsko - Temedial - Temed -Golden - Zelenskoye - Syrian and others. Skorlyzov of all stripes - shoot - hang - Zhizgemnapalm !!!] порошенко + зеленский -УБИЙЦЫ ФАРИОН -  СМЕРТЬ ВСЕМ ВРАГАМ УКРАИНСКОЙ НАЦЫИ [Poroshenko + Zelensky -killer Farion Death to all enemies of Ukrainian Natsia]

[dmytrogoncharenko]

KHMYZ je charitativní událost věnovaná experimentální hudbě, mediálnímu umění a současné kultuře. Cílem projektu je představit ukrajinskou experimentální uměleckou scénu v dialogu a syntéze s prostředím. Zvláštní pozornost je věnována spolupráci při hledání společných významů ve východoevropském a středoevropském kontextu, zkoumání přeshraniční identity a tvůrčím experimentům.

Dmytro Goncharenko je audiovizuální umělec a kurátor, známý svými experimentálními a noise hudebními kompozicemi. Jeho tvorba zahrnuje různorodé zvukové krajiny, často zkoumající témata paměti, krajiny a společenských problémů.

Didi Armor (Olha Havrylenko) je ukrajinská skladatelka. Její hudba spojuje klasické nástroje s experimentálními přístupy. Specializuje se na živé elektroakustické improvizace, kde integruje housle s elektronickými prvky a vytváří tak vícevrstvou zvukovou texturu.

KHMYZ — це благочинна подія, присвячена експериментальній музиці, медіа-арту та сучасній культурі. ��ета проєкту — представити українську експериментальну арт-сцену в діалозі та синтезі з середовищем. Особлива увага приділяється співпраці у пошуку спільних значень у східно- та центральноєвропейському контексті, дослідженню транскордонної ідентичності та творчим експериментам.

Дмитро Гончаренко — аудіовізуальний художник і куратор, відомий своїми експериментальними та noise-музичними композиціями. Його творчість охоплює різноманітні звукові пейзажі, часто досліджуючи теми пам’яті, ландшафту та суспільних проблем.

Didi Armor (Ольга Гавриленко) — українська композиторка. Її музика поєднує класичні інструменти та експериментальні підходи. Вона спеціалізується на живих електроакустичних імпровізаціях, інтегруючи скрипку з електронними елементами, що створює багатошарову звукову текстуру.

[ao3feed-destiel-02]

Старі фотографії

read it on AO3 at https://ift.tt/d6pN0AT by Gaycarstvo Дін Вінчестер – культовий американський фотограф, який жив у 1983-2024 роках. Він заснував елітну школу фотографії, видав десять унікальних збірок, та зробив понад дві тисячі фотографій свого чоловіка – Кастіеля. Ходять чутки, що саме в них розкривається його талан�� найбільше, щоправда ніхто і ніколи ці фото не бачив. Про життя, творчість та винятковий вплив коханого на поцілованого богом фотографа ми дізнаємось з його інтерв'ю. Це єдине інтерв'ю яке коли-небудь давав Дін. Words: 3435, Chapters: 1/3, Language: Українська Fandoms: Supernatural (TV 2005) Rating: Explicit Warnings: Major Character Death Categories: M/M Characters: Dean Winchester, Castiel (Supernatural), Sam Winchester, Hannah (Supernatural), Benny Lafitte, Charlie Bradbury, Balthazar (Supernatural) Relationships: Castiel/Dean Winchester Additional Tags: Alternate Universe, Photographer Dean Winchester, Protective Dean Winchester, Angst, Love, Hurt/Comfort, Love at First Sight, Non-Linear Narrative, Character Death, Disease, інтерв'ю, українська мова, нам потрібен дестіель українською read it on AO3 at https://ift.tt/d6pN0AT

[ao3feed-undertale1]

Кравець

read it on AO3 at https://archiveofourown.org/works/55749376 by Cinnamon_for_fun Інк любить творчість, просто обожнює. Всі розвилки: музика, малювання, вишивка та шиття, особливо два останні. Words: 426, Chapters: 1/1, Language: Українська Fandoms: Undertale (Video Game) Rating: Not Rated Warnings: Creator Chose Not To Use Archive Warnings Categories: M/M Relationships: Sans/Sans (Undertale) Additional Tags: _____tale Sans | Ink (Undertale), Error Sans (Undertale) - Freeform, Error Sans/_____tale Sans | Ink (Undertale) read it on AO3 at https://archiveofourown.org/works/55749376

[nelligekata]

🕯🗺19 листопада 1989 року відбулося перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі українських письменників і політв’язнів совєцького комуністичного режиму

🕯🗺19 листопада 1989 року відбулося перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі українських письменників і політв’язнів совєцького комуністичного режиму – Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

Василь Стус − український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Відстоював вільний розвиток української культури. Творчість Василя Стуса заборонена совєцькою владою. Двічі арештований та ув’язнений. Помер 4 вересня 1985 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Юрій Литвин − український поет, письменник, журналіст і правозахисник. Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів. Помер 5 вересня 1984 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Олекса Тихий − український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в лікарні табору біля села Кучино Пермської області 6 травня 1984 року.

Їх прах привезли літаком із Уралу 18 листопада о 20.30 в аеропорт «Бориспіль». Там зі свічками й корогвами чекали близько тисячі людей. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Куренівці. Там зранку 19-го покійних відспівали.

«Приблизно 30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва, − згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко. − Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками».

Труни спочатку повезли на Софіївську площу, потім до пам’ятника Тарасові Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у центрі міста зупинився. Люди стояли зі свічками вздовж Володимирської вулиці. На мітингу виступили В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська.

На могилах установили однакові дубові хрести. У березні 1990-го їх підпалили. Винних не знайшли. 1993 року встановили три козацькі хрести із сірого пісковику.

���Василь Стус був абсолютно свідомим того, що в імперії місця для України немає і місця для українців немає і що він сидить тільки тому, що він – українець.

Він це розумів. І його пророчі слова: «Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя…» – вони ж не просто про те, що він повернеться у ту саму «совєтську» Україну.

Стус знав, що його повернення в Україну стане тим, чим було повернення в Україну Тараса Шевченка.

Перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року повернуло Україні відчуття окремішності і єдності, повернуло Україні національну ідею, ним і прописану: «В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля».

Повернення Шевченка, вдруге після Богдана Хмельницького, відродило нас як націю. Це був момент, коли провідна верства українців усвідомила необхідність мати власну державу.

На перепоховання Василя Стуса, за даними уґб урср, збирається від 90 до 110 тисяч людей – за весь день, в різні часові відрізки під час перепоховання.

І ці люди не боялися іти із національними, на той момент забороненими, синьо-жовтими прапорами. І їх стільки було, прапорів і людей, що ні кґб, ні міліція вже не ламає, уже не хапає, уже не забирає. А усі вони уже не бояться. Уже бачать, що то нарешті прокидається українська свідомість.

[gwenllianwales]

Мамо, я приніс вам трохи їжі: Маленький кусень хліба, вже несвіжий…

Сестричкам ти залиш шматочок, Я не голодна, то для дочок.

Звичайно, я їм залишу хліб, І вам би з'їсти, не їли стільки діб!

Все буде добре обіцяю, синку. Лиш не забудь для батька половинку…

Будь ласка, з'їжте й ви змарніла, Зовсім немає у вас сили!

Добре, я поїм пізніше, після вас Ти ж розкажи: як там дід Тарас?

Немає, мамо, діда вже, нема. Немає майже вже села. Ми вимираєм, мамо, а всім все одно...

Вічна пам'ять жертвам Голодоморів.

[stasi-writes]

Літо мене прихистило,

Неначе маленького звіра.

Я сплю у обрамленні квітів,

Й дивлюся лавандові сни.

Я бачу тебе серед поля,

Уквітчана ти чистотілом

Й братками, моя ніжна мріє…

Я бачу тебе в своїм сні.

Тендітна й крихка, як метелик,

Кружляєш ти навколо мене.

Так хочу зловити, та певно

Пошкоджу я крильця легкі.

Можливо, я просто боюся,

Можливо, бракує наснаги.

Я сонно у далеч дивлюся:

Ти знову згубилась у травах…

stasi_writes .𖥔 ݁ ˖

Вирішила викласти щось літнє у останні дні осені 🪻

[sorrynoroomsavailable]

Там була якась історія Резиденція Вибачте Номерів Немає Галерея Коридор, 16.00, 1 липня, 2023 року Кураторка Наталія Лісова

Учасники: Віталіна Бойків, Габріел Булеца, Софія Голубєва, Світлана Заприлюк, Райвіс Капілінскіс, Анастасія Колібаба, Кус Іштван, Наталія Лісова, Інна Лук’янець, Марина Малютіна, Михайло Мельниченко, Марія Пелішенко , Віктор Покиданець, Петро Ряска, Андрій Стегура, Роберт Саллер, Габріелла Федяєва, Павло Фулей, Вадим Харабарук, Наталія Шевченко

Резиденція Вибачте Номерів Немає представляє в галереї Коридор праці колективного проєкту "Художні дії в довкіллі: "Вправи з лендарту", кураторки Наталії Лісової. Художні дії відбувалися щосуботи впродож з 27 травня по 24 червня, 2023 року на заздалеідь визначених місцях, а саме: на березі водойму Карєру, на березі озера Цегельне, в Боздоському парку, на Ботанічній набережній та на Набережній незалежності річки Уж

Текст Наталії Лісової:

Форма - ні що інше, як порожнеча,

Порожнеча - ні що інше, як форма.

Все видиме порожньо.

Сутра «Серце непереборної мудрості», поч. ІІІ ст.                                                                                                                             

У східній мудрості порожнеча сприймається в позитивному значені як простір, який можна заповнити, місце аби щось додати, в той час я заповнена форма унеможливлює цей процес і є завершеною у своєму розвитку. Дослідження учасниками виставки локальних територій за допомогою спостереження, виявлення та підкреслення особливих рис місцевого ландшафту, намагання відчути його контекст, історію, знайти гармонію в процесі художніх дій в довкіллі, розкрити його потенціал, є спробою знайти та заповнити пусті місця живописних куточків Ужгорода власною творчою взаємодією з ним. Водночас демонстрація мистецьких напрацювань у просторі галереї Коридор способом показу документації є вимушеною умовою тому, що твори лендарту можуть існувати лише тимчасово і є невід'ємними від свого місця реалізації. Таким чином простір галереї фактично не є заповненим власне лендарт об'єктами і залишається вільним, як і місцини художніх дій, порожніми.

Мистецька течія лендарт зародився у Сполучених Штатах наприкінці 60-х рр. 20 ст. як реакція митців на екологічні проблеми, як протест проти споживацького суспільства та комерціалізації мистецтва, і в перекладі з англійської мови означає «мистецтво землі», творчість поза межами галерейного простору відкрила перед художниками нову сферу діяльності – природу. Ідея руху полягала в тому, щоб покинути галереї та вийти у відкритий простір. Зазвичай лендарт-художники використовують природні матеріали: каміння, дерева, зелені насадження, воду в поєднанні із штучними матеріалами. Це заважає стати лендарту частиною ринкової системи та перетворитися на естетичний товар, тому у музеях і галереях лендарт можна побачити завдяки фото- та відео- документації.

Згодом, у 1990-х роках лендарт породив нову мову творчої взаємодії з природою і на теринах України. Вітчизняні художники мистецтва довкілля розглядають ландшафт як засіб самоідентифікації й привертають увагу до історичного культурного простору та відображають глибоко вкорінені міфічні зв’язки між культурною ідентичністю й природними процесами. На думку художника Петра Бевзи  «українському ленд-арту притаманне «переплетіння» та «пристосування», яке передбачає «мінімальне залучення довкілля як засобу активації людської свідомості в боротьбі з «превалюючим культом споживання (…)», тому українські художники визначають мистецтво довкілля як «мистецтво створення художніх образів у навколишньому середовищі за допомогою природних засобів, з метою означення довкілля як джерела довічно існуючих тем та ідей (…)». Українська художня практика націлена на зняття відчуженості людини від природи, усвідомлення себе, як частини спільного природного простору, неперервний зв’язок людини із землею, космосом, що і є головною рисою української ментальності – любові до природи рідного краю.

Резиденція Наталії Лісової та Групова виставка стали можливими завдяки підтримці: European Cultural Foundation The beaux-arts Academy in Paris

Партнерство: Галерея Коридор

Кредит афіші: Аттіла Гажлінскі Кредит світлини у афіші Марина Малютіна

(eng)

There was a story Residence Sorry No Rooms Available Korydor Gallery, 4 p.m., July 1, 2023 Curator Natalia Lisova

Participants: Vitalina Boykiv, Habriel Buletsa, Sofia Holubeva, Svitlana Zaprylyuk, Raivis Kapilinskis, Anastasia Kolibaba, Kus Istvan, Nataliya Lisova, Inna Lukyanets, Marina Malyutina, Mykhailo Melnychenko, Maria Pelishenko, Viktor Pokydanets, Petro Ryaska, Andriy Stehura, Robert Saller, Habriella Fedyaieva, Pavlo Fuley, Vadym Kharabaruk, Natalia Shevchenko

Sorry No Rooms Available residence presents in the Korydor gallery works of the collective project "artistic activities in the environment: LENDART EXERCISES", curated by Nataliya Lisova. Artistic actions took place every Saturday continuously from May 27 to June 24, 2023 at predetermined locations, namely: on the banks of the Quarry reservoir, on the shore of Lake Tsegelne, in Bozdos Park, on the Botanical Embankment and on the Independence Embankment of the Uzh River

Text by Natalia Lisova:

Form is nothing but emptiness,

Emptiness is nothing but form.

Everything visible is empty.

The Heart of Irresistible Wisdom Sutra, beginning 3rd century

In Eastern wisdom, emptiness is perceived in a positive sense as a space that can be filled, a place to add something, while a filled form makes this process impossible and is complete in its development. The study of local territories by the participants of the exhibition by observing, identifying and emphasizing the special features of the local landscape, trying to feel its context, history, finding harmony in the process of artistic actions in the environment, revealing its potential, is an attempt to find and fill the empty places of picturesque corners of Uzhgorod with their own creative interaction with him. At the same time, the demonstration of artistic creations in the space of the Corridor gallery as a way of showing documentation is a forced condition because works of land art can exist only temporarily and are inseparable from their place of realization. In this way, the space of the gallery is actually not filled with proper Landart objects and remains free, just like the places of artistic actions, empty.

The Landart art movement originated in the United States in the late 60s of the 20th century. as a reaction of artists to environmental problems, as a protest against the consumerist society and the commercialization of art, and translated from English means "art of the earth", creativity outside the gallery space opened a new field of activity for artists - nature. The idea of the movement was to leave the galleries and go out into the open space. Landart artists usually use natural materials: stones, trees, greenery, water in combination with artificial materials. This prevents land art from becoming part of the market system and turning into an aesthetic commodity, so in museums and galleries, land art can be seen through photo and video documentation.

Subsequently, in the 1990s, landart gave rise to a new language of creative interaction with nature in the territories of Ukraine. Domestic artists of environmental art consider the landscape as a means of self-identification and draw attention to the historical cultural space and reflect the deep-rooted mythic connections between cultural identity and natural processes. According to the artist Petr Bevza, "Ukrainian land art is characterized by "interweaving" and "adjustment", which involves "minimum involvement of the environment as a means of activating human consciousness in the fight against the "prevailing cult of consumption (…)", therefore Ukrainian artists define environmental art as " the art of creating artistic images in the environment with the help of natural means, with the aim of identifying the environment as a source of eternally existing themes and ideas (…)". Ukrainian artistic practice is aimed at removing man's alienation from nature, realizing himself as a part of the common natural space, man's continuous connection with the earth, the cosmos, which is the main feature of the Ukrainian mentality - love for the nature of the native land.

Natalia Lisova's residence and the Group Exhibition were made possible thanks to the support of: European Cultural Foundation The beaux-arts Academy in Paris

Partnership: Korydor gallery

Poster credit: Attila Hazhlinski Photo credit the in Poster: Maryna Malyutina

[ao3feed--ukr]

Старі фотографії

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/56616283

Автор/ка Gaycarstvo

Фанхати: Supernatural (TV 2005)

Відносини: Castiel/Dean Winchester

Опис:

Дін Вінчестер – культовий американський фотограф, який жив у 1983-2024 роках.Він заснував елітну школу фотографії, видав десять унікальних збірок, та зробив понад дві тисячі фотографій свого чоловіка – Кастіеля. Ходять чутки, що саме в них розкривається його талант найбільше, щоправда ніхто і ніколи ці фото не бачив.Про життя, творчість та винятковий вплив коханого на поцілованого богом фотографа ми дізнаємось з його інтерв'ю.Це єдине інтерв'ю яке коли-небудь давав Дін.

Кількість слів: 14,608, Частини: 2/3

Рейтинг: Explicit

Попередження: Major Character Death

Категорії: M/M

Персонажі: Dean Winchester, Castiel (Supernatural), Sam Winchester, Hannah (Supernatural), Benny Lafitte, Charlie Bradbury, Balthazar (Supernatural)

Додаткові теги: Alternate Universe, Photographer Dean Winchester, Protective Dean Winchester, Angst, Love, Hurt/Comfort, Love at First Sight, Non-Linear Narrative, Character Death, Disease, інтерв'ю, українська мова, нам потрібен дестіель українською

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/56616283