#адміністративна відповідальність | Explore Tumblr Posts and Blogs

soonyaus · 5 years

Text

Створення програмного продукту для онлайн-казино — злочин?

Кіберполіція намагається довести, що розробники програмного забезпечення є співучасниками організаторів грального бізнесу. Чому це не так і як захиститись програмістам

Матеріал підготовано у співавторстві з адвокатом АО «Овчаров і партнери» Олексієм Гнатенком

Поліція vs айтішники

Нещодавно кіберполіція традиційно з показовою демонстрацією силової компоненти провела обшук в ІТ-компанії. Агентству Zlodei Advertising інкримінують надання послуг зі створення та підтримання онлайн-казино.

Обшуки проводилися не лише в цьому агентстві, але й в ряді інших компаній, що знаходяться у Києві та Харкові і були направлені на розслідування діяльності поки що невідомого широкому загалу онлайн-казино.

В ході обшуку вже традиційно були вилучені комп’ютерна техніка та мобільні телефони. Все це відбувається на тлі активного обговорення законопроекту № 2740, більше відомому як «Маски-шоу — Стоп! v. 3.0.». Він спрямований на боротьбу із тиском правоохоронних органів на бізнес, зокрема на ІТ-компанії.

Повертаючись до конкретного випадку з агентством Zlodei Advertising, закономірними будуть запитання:

— чи є у створенні онлайн-казино склад злочину?

— як все ж таки захистити ІТ-бізнес від свавільного втручання правоохоронних органів?

Ми вирішили дослідити ситуацію у сфері грального бізнесу, щоб будь-який пересічний громадянин зміг самостійно сформувати своє відношення як і до цього виду діяльності, так і до роботи програмістів, що працюють в цій сфері.

Трохи законодавства (питання ж серйозне)

Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» містить визначення термінів «гральний бізнес» та «азартна гра».

Так, гральний бізнес — це діяльність, пов’язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Азартна гра — будь-яка гра, обов’язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Мабуть, цих трьох абзаців закону достатньо для розуміння того, що є забороненим.

У Кримінальному кодексі України є стаття 203−2, яка передбачає кримінальну відповідальність для тих, хто займається гральним бізнесом.

Так, зайняття гральним бізнесом карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом, караються штрафом від сорока тисяч до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для учасників азартних ігор передбачили адміністративну відповідальність за ст. 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Т��бто ми маємо заборонене в Україні діяння, за яке настає кримінальна відповідальність для організаторів та адміністративна відповідальність для учасників, що користуються послугами цих організаторів грального бізнесу.

Розробник — не організатор гри

За задумом законодавця, нести кримінальну відповідальність повинні організатори азартних ігор, які здійснюють діяльність з метою створення умов для проведення азартних ігор та видачі виграшів (призів) їх учасникам.

Але як правоохоронці та суди розуміють визначення організатора? Судячи з вироків за 2019 рік, якими організатори азартних ігор були засуджені до позбавлення волі (забігаючи наперед зазначимо, що їх не багато), організаторами є особи, що, приміром, використовують орендовані нежитлові приміщення, облаштовують гральні зали для надання гравцям доступу до азартних ігор на комп’ютерах, підбирають персонал для функціонування грального закладу.

Висновок напрошується сам собою — якщо ІТ-працівники не є особами, що здійснюють певні дії, а саме організаційний контроль за діяльністю закладу та не приймають участь у розподіленні прибутків від незаконної діяльності, такі особи не можуть вважатися організаторами забороненого виду діяльності та не є суб'єктами злочину.

Обов’язковою ознакою злочину, пов’язаного з азартним бізнесом, є мета — отримання прибутку.

Прибуток програмістів — не від азартних ігор

Обов’язковою ознакою злочину, пов’язаного з азартним бізнесом, є мета — отримання прибутку.

Наш випадок відрізняється тим, що ІТ-спеціалісти, по-перше, розробляють програмне забезпечення для онлайн-казино, що само по собі не є забороненим видом діяльності, або таким, що потребує отримання спеціального дозволу від державних органів.

По-друге, оплату за розроблення програмного забезпечення для онлайн-казино отримується ІТ-спеціалістами саме за створення інтелектуального продукту — комп'ютерної програми.

Тому спеціалісти у сфері ІТ отримують прибуток не від діяльності забороненого грального бізнесу, а за розроблення комп’ютерних програм, що не заборонено законодавством.

Аргументи захисту

По-перше, ІТ-працівники не є особами, що здійснюють організаційний контроль за діяльністю закладу та не приймають участь у розподіленні прибутків від незаконної діяльності грального закладу.

По-друге, спеціалісти у сфері ІТ отримують прибуток не від діяльності забороненого грального бізнесу, а за розроблення комп’ютерних програм, що не заборонено законодавством.

Тоді як убезпечити ІТ-компанії від ризику бути співорганізатором грального бізнесу у зв’язку з розробкою програмного забезпечення, яке на думку органів досудового розслідування може використовуватися організаторами онлайн-казино?

Рекомендації для програмістів:

1) мати офіційно оформлені договірні відносини із замовником програмного забезпечення.

2) договір має містити чітке технічне завдання на розробку програмного забезпечення.

3) резидентство замовника повинно бути тієї країни, яка не забороняє гральний бізнес.

4) у договорі має бути попередження про відповідальність за використання програмного забезпечення в межах України та інших юрисдикцій, які забороняють даний вид діяльності.

5) договір повинен передбачати конкретний момент переходу права власності на майнові права на комп’ютерну програму.

І головне, в договорі на розроблення комп’ютерної програми не прив’язувати винагороду IT-компанії до доходу організатора від діяльності грального закладу. Те саме стосується і інших договорів, наприклад, ліцензійних.

Це не гарантія того, що обшуки обійдуть стороною ІТ-компанії, але це не дозволить слідчим кваліфікувати їх дії, як співучасників злочину.

#програмування #закон

3 notes · View notes

pravrada · 3 years

Link

СХЕМИ НЕЗАКОННОГО БУДІВНИЦТВАЗа самовільну забудову передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Втім цей факт не зупиняє від застосування подібних схем. Ми дослідили найбільш розповсюджені механізми незаконного будівництва і навели конкретні приклади, коли схеми були застосовані.

0 notes

melnychuk-partners · 3 years

Text

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Право на вільне висловлювання гарантовано статтею 34 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. Така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порушувати права інших осіб. Що таке недостовірна інформація, яка відповідальність за її розповсюдження – розповідає фахівець Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Дмитро Соляник.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова) вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.

Різницею права на спростування недостовірної інформації та права на відповідь полягає в тому, що при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною, а також те, що недостовірну інформацію спростовує особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

В окремих випадках, фізична особа має право на захист особистих немайнових прав, спричинених розповсюдженням недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена стосовно інших осіб.

Насамперед, це стосується членів сім’ї фізичної особи, наприклад, щодо другого з подружжя, батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків тощо. Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи.

Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дружиною «зрадника», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності свого чоловіка, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже її чоловік має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила таку інформацію, незалежно від її вини та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу України).

У випадку виявлення у друкованих та інших засобах масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет, інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, особа, права якої імовірно порушено, має право на відповідь або безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, а також до суду з відповідним позовом.

Відповідно до пункту 12 Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Водночас, відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням, а не оціночним судження.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки приниж��ють її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За поширення недостовірної інформації особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності, а шкода, завдана таким розповсюдження, може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі.

Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляються її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду.

До вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у ��асобах масової інформації, застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості (пункт 2 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

В деяких випадках до винної особи може бути застосована адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що тягне за собою накладення штрафу від десяти (170 гривень) до п’ятнадцяти (255 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку (стаття 1731 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

#мельничук&партнери #юридичніконсультації #украинский тамблер

0 notes

mammonamk · 4 years

Text

!!!Домашнє насильство !!!

Що таке і з чим його їдять? Давайте для початку розберемо, що таке "домашнє насильство" - це навмисне застосування різних форм фізичного, сексуального, психологічного та економічного насильства одним членом сім'ї стосовно іншого, результатом якого є тілесні ушкодження, емоційна травма, відхилення в розвитку або різного роду збиток. Іншими ж своїми словами, порушення прав людини, втручаючись в його особистий простір різними способами (фізично, морально і тд). Я думаю у всіх є уява даної проблеми, яка торкалася багатьох.

Сьогодні я розповім, що таке насильство в сім'ї, які є види і його ознаки. Можливо ви давно живете в цій павутині, думаючи що "так у всіх", "це нормально", "сама винна". НІ! Це не так. Якщо ви стали жертвою насильства - не терпіть, а відразу піднімайте розголосу.

!!! ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ !!!

НІЯКЕ насильство НЕМОЖЛИВО виправдати. Якщо трапилося раз, трапиться і другий. Відпусти абьюзера, або покарай його зі сторони закону, а для більшого удару притягніть громадськість.

Що таке насильство в сім'ї?

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

В Україні передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за насильство в сім’ї, а саме:

➢ Стаття 173-2. «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування» КУпАП;

➢ ст. 126-1 «Домашнє насильство» ККУ;

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років

➢ ст. 151-2 «Примушування до шлюбу» ККУ;

Примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, –

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

➢ ст. 134 «Незаконне проведення аборту або стерилізації» ККУ;

Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

➢ ст. 152 «Зґвалтування» ККУ;

Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

➢ ст. 153 «Сексуальне насильство» ККУ.

Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) –

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізично чи психічного здоров’я, нанесення шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті постраждалої.

ВИ ЗІТКНУЛИСЯ ІЗ ФІЗИЧНИМ НАСИЛЬСТВОМ, ЯКЩО ВАС:

• Б’ють чи штовхають;

• Не випускають з власного дому або не пускають до нього;

• Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;

• Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;

• Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;

• Проти волі вас переміщують в межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО – насильство, пов'язане з дією однієї особи або групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

ВИ ЗІТКНУЛИСЯ ІЗ ПСИХОЛОГІЧНИМ НАСИЛЬСТВОМ, ЯКЩО ВАС:

• Систематично принижують і вами маніпулюють;

• Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;

• Переслідують, постійно контролюють, погрожують;

• Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;

• Позбавляють права на захист честі та гідності;

• Шантажують;

• Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.

ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

ВИ ЗІТКНУЛИСЯ ІЗ ЕКОНОМІЧНИМ НАСИЛЬСТВОМ, ЯКЩО ВАС:

• Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;

• Пошкоджують ваше майно;

• Позбавляють або тобі перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна;

• Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;

• Примушують до жебрацтва;

• Шантажують.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього (-ої).

ВИ ЗІТКНУЛИСЯ ІЗ СЕКСУАЛЬНИМ НАСИЛЬСТВОМ, ЯКЩО ВАС:

• Зґвалтування;

• Примус до небажаних сексуальних контактів;

• Дотики до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;

• Примус до сексу з іншими людьми;

• Примус до збочених форм сексуальних відносин;

• Примус займатися до порно-індустрією чи секс-бізнесом;

• Примус до вагітності або аборту;

• Примус до спостереження за статевим контактом кривдника.

Наразі в Україні є так звані «гарячі лінії», до яких ви маєте змогу звернутися та отримати кваліфікаційну допомогу. Нижче вказаний принцип дії:

Робота "гарячої лінії":

➢ організація роботи Національних „гарячих ліній” з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей;

➢ надання консультацій з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей;

➢ надання психологічної допомоги потерпілим від торгівлі людьми та насильства;

➢ постійне ведення та оновлення бази даних для надання консультацій по проблемі торгівлі людьми;

➢ розробка та видання інформаційних та методичних матеріалів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”;

➢ організація та проведення тренінгів, круглих столів, семінарів, конференцій та інших заходів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”;

➢ надання консультацій по електронній пошті з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства.

Якщо ви знаходитесь в полоні кривдника, або потерпаєте від будь-якого насильства зверніться до Поліції «102», або 1547 (Гаряча лінія), Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного), Національна дитяча “гаряча лінія” 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного), або 386 (з мобільного безкоштовно), можна звернутися до соціальних служб «Розірви коло» (rozirvykolo.org).

Сподіваюсь моя робота була корисною для вас! Бережіть себе та своїх близьких. НЕ МОВЧІТЬ!

#домашнє насильство #????#history #насилие #домашнее насилие #физическое насилие #психологическое насилие #финансовое насилие #сексуальное насилие #закон #семья #дом #ужас #помощь

1 note · View note

echo80100 · 5 years

Photo

Президент України Володимир Зеленський підписав закони, спрямовані на протидію поширенню коронавірусу в Україні. Документи ухвалено Верховною Радою України на позачерговому засіданні 17 березня 2020 року. 👉Закон № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цей документ спрощує процедуру закупівель товарів, робіт та послуг, необхідних для боротьби з COVID-19. Лікарські засоби, призначені для боротьби з COVID-19, ввозитимуться без мита й ПДВ. 👩‍⚕️Медикам, які зайняті на роботах з ліквідації захворювання, встановлено надбавку у розмірі до 200% заробітної плати. 👩🏻‍💻Працівники отримують можливість за рішенням роботодавця працювати з дому або взяти неоплачувану відпустку протягом усієї тривалості карантину. 🏘Крім того, на період карантину не нараховуються штрафи й пеня за несплату житлово-комунальних послуг, забороняється зупиняти надання житлово-комунальних послуг у разі їхньої неоплати або оплати не в повному обсязі, заборонене примусове виселення громадян за несплату житлово-комунальних послуг. 📃На час карантину забороняється скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ❗️Згідно із законом, юридичний факт запровадження карантину належить до форс-мажорних обставин. 👩‍💼Граничний термін подання електронних декларацій публічних осіб у цьому році продовжується до 1 червня. 👮‍♂️За порушення правил карантину запроваджується адміністративна відповідальність. 👉Також Президент підписав Закон № 531-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на підвищення доступності лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я». 🧪Цей документ передбачає діяльність нової незалежної державної юридичної особи, що створюється МОЗ для закупівель ліків за кошти державного бюджету. 🧪Закупівельна організація зможе напряму закуповувати ліки у вітчизняних та іноземних постачальників, що усуне посередників і накручування цін. 👉Крім того, Володимир Зеленський підписав Закон № 532-ІХ «Про внесення змін до Подат https://ift.tt/3d9gDUO

#інстаЧГ #інстаграм

0 notes

yakymenko · 5 years

Text

З ДНЮХОЮ, ПОВІЇ!*

* допис 08.03.2017, Андрій Якименко, Facebook

Дорогі ��овії, проститутки, шльондри, курви, бляді, лярви і лахудри!

Щиро вітаю вас із Міжнародним днем повій!

Якщо зорі запалюють, значить, це комусь треба?

Якщо ви, повії, існуєте, значить, ви комусь потрібні?

З професійним святом вас!

Побільше вам клієнтів і грошовитих панів!

:-)

Примітки:

1. Дорогі жіночки! 8 Березня - не ваше свято! Ми вам придумаємо нове!

2. Кримінальна відповідальність за заняття проституцією нині в Україні відсутня.

3. Існує адміністративна відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

Стаття 181-1. Заняття проституцією.

Заняття проституцією -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян на сьогодні (у справах кримінального чи адміністративного провадження) дорівнює податковій соціяльній пільзі: 800 грн.

5. Тобто, штрафи для повій (за заняття проституцією): від 4000 до 12000 грн.

08 березня 2017 року

©Андрій Якименко

0 notes

ohsalome · 7 years

Text

sansael ответил(a) на ваш пост: Читаю програму “Свободи”, і за деякі пункти можна...

Розкажи мені більше. Бо я знаю тільки загальні риси, типу заборонити аборти і геї зло.

(х) От про геїв нічого не знайшла, але я особливо і не вчитувалась. Можливо, просто в програму не внесено, а десь інде є.

Криміналізація абортів (за виключенням медичних показань та зґвалтувань, що вже прогресивно у порівнянні з деякими)

Заборона ГМО

Заборона реклами тютюну і алкоголю + конкретні такі обмеження в продажі

Внесення дозволу на носіння холодної та вогнепальної зброї

Заборона всиновлення українських дітей чужинцями

Внесення графи “національність” в паспорт

Відновити ядерний статус

Введення кримінальної відповідальності за ерозію ґрунтів, рейдерство, комунізм, заперечення Голодомору, українофобію (і ще багато чого)

Зняття депутатської недоторканності

Використання “детекторів брехні” для перевірки депутатів на рахунок корупції (як людина, що вивчала цю тему - абсолютно марна витрата сил)

Більший контроль за фінансами депутатів, заборона збільшення їх з/п

Пропорційне представництво нацменшин в органах державної влади

Українська мова в медіа має складати 76%, і всілякі ніштяки для розвитку та виготовлення україномовного мистецтва

Надання пріоритету вітчизняним інвесторам, багато заходів стосовно націоналізації промисловості та розширення середнього класу

Пропорційне оподаткування

Зі зростанням державного чину підвищується кримінальна та адміністративна відповідальність

Заборона незаконних забудов

“Збільшити практику прямого народовладдя” - це я взагалі за голову берусь

Обов’язкове медстрахування

Введення предметів “культура української мови” “історія геноциду українців в ХХ ст.”

І там ще багато, багато іншого, особливо стосовно боротьби з корупцією (і деякі ідеї реально були б дієвими), і стандартчик - підняти заробітні плати, пенсії і т.д.

Ну, реально класні ідеї є... Але бочка меду наполовину з бочкою дьогтю

#sansael #а ще доставило вживання слова ''совєцькій'' замість ''радянський''#пассів агрессів мач

4 notes · View notes

buchanews · 2 years

Text

Військовий облік для жінок : хто має звернутись у військомат

Жінки, які володіють спеціальностями зі списку вище, мають стати на військовий облік з 1 жовтня. Тих хто цього не зробить до 1 жовтня, поки не будуть карати. Однак за це передбачена адміністративна відповідальність. Надалі у випадках систем��тичного ухиляння від військового обліку можуть бути застосовані примусові заходи. Про це повідомляє член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та…

View On WordPress

#buchanews #buchanews.com.ua #бучанские новости #бучанські новини #повідомлення #примус

0 notes

trebarobota · 6 years

Photo

Помічник адміністратора сайту Маркитан Е.Н., ФЛП Адміністратор сайту/помичнік адміністратора У зв'язку з активним розвитком компанії запрошуємо на постійну роботу адміністратора сайту. ВИМОГИ: Впевнений користувач ПК Вільне володіння письмовою українською та російською мовами Відповідальність Досвід роботи від 1 року Знання програми Photoshop (бажано) ОБОВ'ЯЗКИ: Адміністративна робота з сайтом (заливка фото та опису товару) Робота з поштою Відповіді на дзвінки Ведення клієнтської бази ПРОПОНУЄМО: Персональне робоче місце у комфортабельному офісі (на віддаленому доступі не розглядаємо) Співпрацю з молодим та дружним колективом Навчання усіх необхідних навиків у роботі під час стажування Робочий графік з понеділка по п'ятницю, з 10 до 18 години Своєчасну виплату заробітної плати (щотижневу) у розмірі 7000 грн.+ додаткові регулярні бонуси та премії. Відправляйте своє резюме прямо ЗАРАЗ і ми обов'язково запросимо Вас на співбесіду. Або телефонуйте - 066-010-05-61! Черновцы | 25.02.2019 | 7000 грн смотреть такие же вакансии

#Чернівці

0 notes

we-politica-ua-news-love · 6 years

Photo

Обіцянки країни чудес. Як працює народний депутат Валерій Лунченко Час підбити підсумки роботи Верховної Ради VIII скликання й подивитись, як кожен окремо взятий народний депутат виконував те, що пообіцяв перед виборами, а також під час каденції. Щодня «Слово і Діло» аналізуватиме рівень відповідальності двох народних обранців, поки не пройдеться всім списком парламентарів. Причому рівень відповідальності нардепів наш портал відстежує з моменту їх вступу на посаду. Сьогодні ми розбирались, як працює Валерій Лунченко (фракція «Народного фронту»), - інформують "Українські реалії" з посиланням на slovoidilo.ua. Лунченко пройшов до Верховної Ради в листопаді 2014 року за списками «Народного фронту» 19-м номером. Він є секретарем комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. Раніше він був нардепом VII скликання й очолював Закарпатську обласну держадміністрацію. За цей час він дав 26 обіцянок, з яких 15 (58%) виконав, а 6 – провалив. Однак ми розглянемо період, коли Лунченко був нардепом нинішнього скликання. Разом із передвиборчими обіцянками «Народного фронту», що прописані в програмі партії, Лунченко дав 13 обіцянок. З огляду на те, що він пройшов до парламенту за списками НФ, нардеп має сприяти реалізації партійних запевнень. Парламентарю вдалося виконати 8 зобов'язань (62%), а одне – провалити. До закінчення депутатських повноважень Лунченку потрібно виконати ще 4 обіцянки. Виходить, що поточний рейтинг відповідальності політика вищий, ніж загальний. Не вдалося нардепу виконати передвиборчу програмну обіцянку щодо запровадження декларування чиновниками, політиками та суддями. Лунченко не голосував у березні 2016 року за проект закону про подання посадовими особами декларацій про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру в 2016 році. Ухвалений в цілому документ уже з 2016 року зобов'язав народних депутатів, чиновників, прокурорів, суддів подавати електронні декларації. За запитом НАЗК декларант має їх надати в обов'язковому порядку. Законом також запроваджена кримінальна та адміністративна відповідальність за недостовірність поданих даних. При цьому нардеп виконав іншу передвиборчу обіцянку про створення незалежного антикорупційного органу. В лютому 2015 року Лунченко підтримав ухвалення в другому читанні законопроекту про Національне антикорупційне бюро та Національне агентство з питань запобігання корупції. Нагадаємо, НАБУ почало працювати з 1 грудня 2015 року. Також нардеп впорався з програмною обіцянкою посилювати соціальний захист тих, хто захищає Батьківщину. Верховна Рада ухвалила 15 законопроектів на цю тему, серед яких документи, що стосуються пенсійного забезпечення й соціального захисту ветеранів війни, оподаткування пенсій інвалідів війни та інших категорій осіб, статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, виплати одноразової грошової допомоги волонтерам, добровольцям і членам сімей загиблих. Лунченко підтримав більшість законодавчих ініціатив, спрямованих на соцзахист українських воїнів. Ще одна програмна обіцянка Лунченка про сприяння реформуванню армії, в тому числі в оснащенні новими, сучасними видами озброєнь, військовим обладнанням, допоміжними засобами, поки перебуває в процесі виконання. Разом із цією обіцянкою нардепу до кінця каденції потрібно виконати 4 зобов'язання, які давалися під час виборів до парламенту. Чотири роки тому «Народний фронт» прописав у програмі, що сприятиме в будівництві та облаштуванні державного кордону з Російською Федерацією. Йдеться про проект «Стіна», на який передбачалося виділити 4 мільярди гривень (відповідно до початкового плану, на проект необхідно виділити близько 1 мільярди гривень). Однак у 2015 році із запланованого 1 мільярда гривень були отримані лише 400 мільйонів, у 2016 році – 200 мільйонів. У бюджеті на 2017 рік на «Стіну» виділили 200 мільйонів. Тому через недофінансування реалізація проекту затримується. Крім того, «Народний фронт» обіцяв, що не допустить скорочення субсидій малозабезпеченим громадянам на оплату комунальних послуг, а також домагатиметься залучення міжнародних донорів до відновлення територій, які постраждали від російської агресії. Подивитись, як виконують свої обіцянки інші нардепи, про яких ми писали раніше, можна в рубриці «Обіцянки країни чудес». Ви можете також перевірити кількість обіцянок та якість їх виконання будь-яким політиком, скориставшись нашою відеоінструкцією. Усі обіцянки чинних народних депутатів уже проаналізовані за методологією «Слова і Діла». Прочитати аналіз кожної обіцянки будь-якого нардепа можна в рубриці «Верховна Рада» в розділі «Політики». Джерело

#Валерій Лунченко

0 notes

melnychuk-partners · 4 years

Photo

Винагорода за створення та використання фотографічних творів. Юридична відповідальність за порушення авторського права (інші матеріали курсу можна знайти на нашій сторінці https://www.facebook.com/melnychukpartners)

******

долучайтесь до нашого телеграму https://t.me/melnychuk_partners

За винятком випадків, передбачених статтями 21 – 25 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагоро��и за створення й використання твору встановлюються в авторському договорі або в договорах, що укладаються на доручення суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Оскільки авторське право на фотографічний твір зберігається 70 років після смерті автора, до закінчення цього строку винагороду мають право отримувати спадкоємці автора та інші суб’єкти авторського права.

Ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав".

Так додаток 3 до Постанови Кабінету Міністрів України № 72 передбачає мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за відтворення і (або) опублікування творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, до яких віднесено твори художньої фотографії. Зокрема, мінімальна ставка винагороди за відтворення й (або) опублікування творів художньої фотографії, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (шкатулок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаконів, спортивних, кондитерських та інших виробів) становить 1 % від відпускної ціни за партію промислової продукції.

Стаття 27 Закону (право слідування) передбачає, що автор твору образотворчого мистецтва, а в разі його смерті – спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди в цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Для реалізації права слідування в країнах Європейського Союзу слід керуватися положеннями Директиви 2001/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року "Про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва" (далі – Директива). Директива є орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права.

Відповідно до статті 2 Директиви оригінальними творами мистецтва, на які поширюється право слідування, вважаються твори образотворчого мистецтва чи скульптури, такі, як картини, колажі, живопис, малюнки, гравюри, естампи, літографії, скульптури, килимові, керамічні вироби, вироби зі скла та фотографії за умови, що вони були створені самим митцем або є примірниками, які вважаються оригінальними творами мистецтва.

Відповідно до статті 45 Закону суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Спори щодо виплати винагороди за використання фотографічних творів можуть вирішуватися в суді.

За порушення авторського права відповідно до статті 51 Закону передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Цивільна відповідальність може настати у випадку звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду (статті 16 і 432 ЦКУ).

Судочинство в цій сфері визначається Цивільним пpoцecyальним кoдeкcом України.

Цивільна відповідальність може накладатися на правопорушника й господарським судом, якщо власник майнового авторського права, з одного боку, як позивач, і відповідач, з іншого боку, – є суб’єктами господарювання. У таких справах судове провадження регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачається, зокрема, статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 176 Кримінального кодексу України.

Судочинство в цій сфері визначається відповідним процесуальним законодавством (Koдeкc адмініcтpативнoгo cyдoчинcтва України, Kpимiнальнo-пpoцecyальний кoдeкc України).

#авторське право #мельничук&партнери #консультацияюриста #украинский тамблер

0 notes

portalnovostey-blog · 6 years

Text

За рік у Криму засудили 34 особи за небажання служити у армії РФ - правозахисники

КИЇВ. 29 грудня. УНН. Кримська правозахисна група (КПГ) на основі щомісячних моніторингів ситуації з правами людини підвела підсумки 2018 року. Про це повідомляє УННз посиланням на прес-службу організації.

"Продовження переслідування за участь у мирних зібраннях та подальше обмеження свободи зібрань. Мінімум 1 адмінарешт на 5 діб за участь у мирному зібранні. Штрафи не загальну суму не менше 25 000 рублів за участь у мирних зібраннях", - сказано у повідомлені. Крім того, правозахистники відмітили, що було введено нове законодавче обмеження – введена адміністративна відповідальність за несвоєчасну подачу повідомлення про проведення мирного зібрання, незазначення мети проведення або неповідомлення про відмову від проведення зібрання. "Нова постанова “правительства Севастополя” № 830-ПП про скорочення кількості дозволених місць для проведення мирних зібрань. Воєнний злочин – призов до армії РФ: мінімум 5800 осіб було призвано за весняну та осінню кампанії: 34 вироки за ухилення від служби в армії РФ", - сказано у повідомлені.

"Свобода совісті та релігії: мінімум 17 штрафів за "незаконну місіонерську діяльність" на загальну суму 285 000 рублів. Відкрито перші кримінальні справи проти “Свідків Єгови”, - додали правозахисники.

Джерело:

УНН

0 notes

patriotukr · 6 years

Text

За рік у Криму засудили 34 особи за небажання служити у армії РФ - правозахисники

"Нова постанова “правительства Севастополя” № 830-ПП про скорочення кількості дозволених місць для проведення мирних зібрань. Воєнний злочин – призов до армії РФ: мінімум 5800 осіб було призвано за весняну та осінню кампанії: 34 вироки за ухилення від служби в армії РФ", - сказано у повідомлені.

Джерело: УНН

0 notes

sc2512 · 8 years

Text

Використання об’єктів інтелектуальної власності в рекламі

Любий виробник бажає, щоб його товари і послуги мали успіх, щоб їхня реклама впливала на споживача. Для виробництва такої реклами необхідно прикласти певні творчі зусилля. У багатьох випадках використовуються результати творчості й інші об’єкти інтелектуальної власності третіх осіб. Але не можна забувати, що їхнє використання повинне підкорятися визначеним законодавчо встановленим правилам. Відповідно до Закону України «Про рекламу» використання в рекламі об’єктів виключних прав (інтелектуальної власності) допускається в порядку, передбаченому законодавством України. Який же цей порядок і якими законами він регламентований?

Серед всіх об’єктів інтелектуальної власності можна виділити об’єкти, що частіше інших або представляються в рекламі (товарні знаки, фірмові найменування, об’єкти патентних прав), або використовуються при її виготовленні (твори науки, літератури і мистецтва).

Порядок використання товарних знаків регламентується Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Товарний знак — позначення, здатне відрізняти однорідні товари різних виробників. Фактично, саме товарний знак є основним об’єктом реклами й у результаті залишається в пам’яті споживачів. Власник товарного знаку має виключне право користуватися і розпоряджатися ним, а також забороняти його використання третім особам. Ніхто не може використовувати охоронюваний товарний знак без дозволу його власника.

Звичайно саме рекламодавець є правовласником у відношенні товарного знаку, зареєстрованого у встановленому порядку. Однак іноді в рекламі незаконно використовується товарний знак, що належить іншій особі. Найчастіше це відбувається тоді, коли рекламодавець не знає про наявність у третьої особи прав на представлене в рекламі позначення, або він свідомо прагне скористатися популярністю чужого товарного знаку, рекламуючи товар з подібним позначенням.

Порушенням прав власника товарного знаку визнається будь-яке несанкціоноване ним введення в господарський оборот товару, позначеного точно таким же або подібним з ним до ступеня змішання позначенням, або самого позначення у відношенні однорідних із зазначеними у свідоцтві товарами. Наприклад, до таких дій може відноситися пропозиція до продажу товару, незаконно позначеного чужим товарним знаком. Таким чином, якщо товарний знак або подібне з ним позначення використовується ким-небудь у рекламі без дозволу правовласника, то сама реклама буде самостійним порушенням виключних прав. За такі дії може наступити цивільно-правова, а в деяких випадках адміністративна і кримінальна відповідальність. При цьому порушником буде рекламодавець (навіть якщо він сам не робить товари), оскільки саме він вводить товарний знак і товар у господарський оборот і відповідає за зміст інформації, наданої для створення реклами. Але якщо яке-небудь позначення було незаконно введене і з’явилося вже в процесі підготовки й оформлення реклами, то не можна виключати можливість залучення до відповідальності рекламовиробника.

У випадку порушення власник товарного знаку вправі жадати від порушника припинення порушення, відшкодування збитків, публікації судового рішення з метою відновлення ділової репутації і здійснення деяких інших дій.

Таким чином, порядок використання в рекламі товарних знаків укладається в тім, що їх може використовувати тільки правовласник (власник, ліцензіат на підставі ліцензійного договору), або будь-яка особа, але тільки якщо даний товарний знак ще не одержав охорону (не зареєстрований у Патентному відомстві України).

Однак Закон про рекламу не допускає і несумлінну рекламу, що вводить споживачів в оману щодо рекламованого товару за допомогою імітації (копіювання або наслідування) загального проекту, тексту, рекламних формул, зображень, музичних або звукових ефектів, використовуваних у рекламі інших товарів. Тому в деяких випадках використання позначень (звукових, образотворчих і ін.), що уже використовувалися в рекламі іншими, не допускається, навіть якщо вони не зареєстровані як товарні знаки.

Законом про рекламу забороняється також свідомо помилкова реклама, тобто реклама, що навмисне вводить споживачів в оману. Оскільки не вказується, щодо чого споживач не повинний вводиться в оману, то варто визнати, що використання в рекламі чужого товарного знаку або подібного з ним до ступеня змішання позначення відповідає ознакам свідомо помилкової реклами.

Порушенням Закону про рекламу є також недостовірна реклама, тобто реклама, у якій присутні відомості, що не відповідають дійсності, зокрема, у відношенні товарного знаку. Виробник, наприклад, не вправі вказувати в рекламі за допомогою попереджувального маркірування (букви «R» у кружку) або іншим способом на те, що знак зареєстрований, якщо в дійсності він не внесений до Державного реєстру товарних знаків.

Слід також зазначити, що всі зазначені дії, крім того, що вони порушують Закон про рекламу і Закон про товарні знаки, можуть бути визнані несумлінною конкуренцією на підставі Закону України «Про захист від недобросовістної конкуренції».

У зв’язку з вищесказаним можна порадити виробникам використовувати тільки свої позначення і піклуватися про їхню охорону. І Закон про товарні знаки надає досить великі можливості для захисту законних інтересів у сфері реклами, оскільки як товарні знаки можуть виступати і реєструватися не тільки логотипи, назви, етикетки, але і рекламні слогани, звукові позначення. Це дозволяє виробникам найбільше ефективно просувати свій товар на ринок, використовуючи в рекламі товару оригінальні позначення, що є об’єктами виключних прав. Наприклад, як товарний знак для кави був зареєстрований фрагмент твору Чайковського.

Багато в чому усе вищесказане може відноситися і до фірмового найменування, оскільки воно також є засобом індивідуалізації й об’єктом виключних прав.

Сьогодні багато суб’єктів підприємницьких відносин, у т.ч. — іноземні юридичні особи, указують свої фірмові найменування і товарні знаки на іноземних мовах. Відповідно до Закону про рекламу на території України реклама поширюється українською мовою, за винятком визначених випадків. Це положення є причиною багатьох конфліктів, зв’язаних з використанням фірмових найменувань і товарних знаків іноземною мовою.

Одним з передбачених законом виключень є використання зареєстрованого товарного знаку. Якщо товарний знак зареєстрований іноземною мовою, то ніхто не може перешкодити його використанню, у тому числі в рекламі.

З фірмовим найменуванням правова ситуація трохи складніше. Так, одна організація вказала своє найменування англійською мовою на вивісці перед входом у займане приміщення, оскільки її статутом передбачався такий варіант використання фірмового найменування. Антимонопольний комітет України (АМК) визнав, що вказівка найменування організації в місці її перебування таким способом відповідає загальному визначенню реклами, сформульованому в Законі про рекламу. Тому фірмове найменування повинне бути зазначене українською мовою. Організація звернулася за захистом своїх прав у суд, що залишив рішення АМК у силі. Апеляційна інстанція обоє рішення скасувала, керуючись тим, що розміщення вуличної вивіски з фактичним найменуванням юридичної особи у входу є загальнопоширеною практикою і відповідає усталеним звичаям ділового обороту. Фірмове найменування індивідуалізує юридичних осіб як учасників цивільно-правових і публічно-правових відносин, його вказівка на вивісці (табличці) за місцем перебування переслідує не рекламні цілі, і не може розглядатися як реклама. Тому в таких випадках не повинні пред’являтися вимоги указівки фірмового найменування українською мовою.

У рекламованих товарах часто втілюються об’єкти патентних прав: винаходи, корисні моделі (поліпшення засобів виробництва, предметів споживання, а також їхніх складових частин), промислові зразки (рішення зовнішнього вигляду). У телевізійній і іншій рекламі ми часто бачимо лікарські препарати, пристрої й ін. об’єкти, що запатентовані як винаходи, а також різні вироби, зовнішній вигляд яких запатентований як промисловий зразок.

Порядок використання об’єктів патентних прав регулюється законами про захист прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та сорти рослин (патентні закони). Саме до них відсилає Закону про рекламу, коли в рекламі мова йде про захищені патентами винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Відповідно до патентних законів патентовласникові належить виключне право на використання охоронюваних патентом винаходи, промислові зразки, корисні моделі. При цьому під використанням розуміється введення в господарський оборот створеного з застосуванням винаходу, корисної моделі, промислового зразка продукту або застосування охоронюваного патентом способу.

Несанкціоноване виготовлення, застосування, ввіз, пропозиція до продажу, продаж, інше введення в господарський оборот або збереження з цією метою продукту, що містить запатентований винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також застосування запатентованого способу, — усе це є порушенням виключного права патентовласника. Порушенням також є введення в господарський оборот або збереження з цією метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, охоронюваним патентом на винахід.

Таким чином, сама реклама продукту, що містить захищений патентним законодавством об’єкт, представлення його на виставці, можуть бути порушенням виключних прав патентовласника, якщо здійснюється без його дозволу. Дозвіл оформляється заключенням ліцензійного договору. Дії одержувача прав (ліцензіата), прямо не передбачені договором, не дозволені законом або існуючою практикою, є порушенням патентних прав. Тому дозвіл на рекламу варто включати в ліцензійний договір, якщо сторони рахують цю умову істотною.

У патентному праві найважливішим поняттям, що визначає патентоспроможність, є новизна, тобто невідомість зі світового рівня техніки, у який включаються всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подачі заявки. Реклама може бути засобом розкриття тих відомостей, з обліком яких визначається новизна, а у відношенні винаходу — і винахідницький рівень. У силу цього іноді (особливо за рубежем) рекламу використовують для того, щоб виключити можливість патентування конкурентами тих або інших рішень, розкриваючи важливу інформацію. На жаль, в Україні найчастіше підприємці своєю же власною рекламою неусвідомлено позбавляють саме себе можливості одержати необхідний їм патент на те або інше рішення, розкриваючи інформацію про пристрій, промисловий зразок. Потім вони звертаються до фахівця, що констатує, що якщо і можливо одержати охоронний документ, то він буде уразливий з юридичної точки зору. Хотілося б черговий раз відзначити: не визнається обставиною, що перешкоджає визнанню патентоспроможності розкриття інформації автором, заявником або будь-якою особою, що одержала від них цю інформацію, але тільки якщо заявка на відповідний об’єкт подана не пізніше 12 місяців з дати розкриття інформації.

Вказувати в рекламі на те, що продукт захищений патентом, можна тільки в тому випадку, якщо це відповідає дійсності. У противному випадку, така реклама буде недостовірною і вважатиметься актом несумлінної конкуренції. Іноді патентом захищаються самі рекламні носії (стенди і т.д.).

Щоб створити якісну рекламу, необхідно прикласти певні творчі зусилля. Ці зусилля приводять до того, що реклама стає творчим добутком, вираженим у якій-небудь об’єктивній формі, а значить — об’єктом авторського права. Часто при створенні реклами використовують твори, створені ким-небудь раніше.

Відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів, регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права». У даному випадку можна виділити два основних питання: питання захисту авторських прав на рекламу і питання використання в рекламі творів третіх осіб.

У Законі про рекламу відзначається, що реклама може цілком або частково бути об’єктом авторського права і суміжних прав. У цьому випадку авторські права і суміжні права підлягають захистові відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон про авторське право). У яких же випадках реклама є об’єктом авторського права?

Відповідно до зазначеного закону авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення і достоїнства твору, а також від способу його вираження. Про творчу діяльність при створенні твору говорить аналогічна ознака результату, що виражається в оригінальності (неповторності) твору. Саме тому в рекламі, як і в будь-якому творі, авторським правом не охороняються ідеї, методи, способи, концепції, факти, а також інші неоригінальні елементи, що можуть з’явитися при рівнобіжній творчості.

Реклама — це інформація. Вона може представлятися у формі наступних об’єктів авторського права, прямо зазначених у Законі про авторське право, або містити їх: — літературних творів (оригінальні рекламні повідомлення, що стосуються фізичної або юридичної особи, товарів, ідей, починань, виражені письмово або усно); — музичних творів; — аудіовізуальних творів (наприклад, рекламні відеоролики); — творів живопису, скульптури, графіки, дизайну, коміксів і інших творів образотворчого мистецтва (наприклад, зовнішня реклама); — фотографій (наприклад, фотографії товару в друкованих рекламних виданнях); — інших творів, перелік яких не закритий.

Слід зазначити, що не є об’єктом авторського права повідомлення, що мають інформаційний характер. Тому, якщо рекламне повідомлення не виражене в оригінальній формі, а лише повідомляє про достоїнства товару, то воно не охороняється авторським правом.

Авторське право складається в сукупності виключних прав особистого немайнового характеру і майнових прав. Воно поширюється як на твір у цілому, так і на його частину, що відповідає всім пропонованим Законом про авторське право вимогам і може використовуватися самостійно.

Особисті немайнові права належать авторові (фізичній особі, творчістю якого створений твір). Вони невідчужувані й укладаються в праві вважатися автором, праві на ім’я, праві на обнародування, праві на захист твору від зазіхання, здатного завдати шкоди честі і достоїнству автора.

Майнові права укладаються у виключному праві на використання ��вору в будь-якій формі і будь-яким способом. Таким чином, ніхто не може використовувати рекламний твір або його частину, будь то рекламний ролик, фотографія, малюнок, образ або який-небудь інший об’єкт, без дозволу правовласника.

Правовласником може бути автор, його роботодавець, інший правонаступник на підставі Закону (наприклад, спадкоємці) або договору. Звичайно правовласником у відношенні рекламного твору є рекламодавець. Однак для того, щоб він мав майнові права і був правовлансиком, необхідно, щоб автор був його працівником з відповідними службовими обов’язками або з автором (рекламовиробником) був укладений авторський договір. Слід зазначити, що авторами аудіовізуального твору (наприклад, відеоролика) є режисер-постановник, автор сценарію, автор музичного твору, спеціально створеного для цього твору. Нерідкі випадки, коли рекламодавець не може захистити свої права в силу того, що не врегулював свої відносини з автором(ами) або рекламовиробниками при створенні реклами.

Звичайно рекламодавець не зацікавлений у тім, щоб у рекламі вказувалося ім’я автора. Тому рекомендується в авторському договорі передбачати, що твір може використовуватися анонімно (без вказівки імені автора). У противному випадку, буде порушено одне з особистих немайнових прав.

У випадку порушення своїх авторських прав на рекламу рекламодавець вправі жадати від порушника визнання прав, відновлення положення, що існувало до порушення права і припинення правопорушення, відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, виплати компенсації в сумі від 10 до 50000 МЗП замість відшкодування збитків, а також прийняття інших мір, передбачених Цивільним кодексом України.

Також порушення авторських прав на рекламу шляхом використання рекламного твору в рекламі третіх осіб звичайно породжує порушення відповідно до Закону про рекламу (несумлінна реклама).

Другим важливим питанням, з яким зіштовхуються рекламодавці і рекламовиробники, є питання використання в рекламі творів, створених третіми особами раніше. Часто в рекламі для посилення її впливу на споживачів використовуються відомі твори науки, літератури і мистецтва.

Для того, щоб використовувати чужі твори в рекламі, необхідно укласти авторський договір із власником виняткових майнових прав у відношенні них. Тому якщо при виробництві реклами в неї включаються фотографії, музика, малюнки або інші твори, створені не самим рекламовиробником, то варто враховувати, що їхнє бездоговірне використання швидше за все буде правопорушенням. При цьому закон вимагає чіткої і прямої вказівки в авторському договорі всіх прав, що передаються.

Перед заключенням авторського договору варто упевнитися, чи не минув термін дії авторських прав на твір, що збираються використовувати. Термін дії майнових авторських прав за загальним правилом дорівнює періодові життя автора і 70 років після його смерті.

Оскільки рекламодавець використовує у своїй рекламі твір, то він буде нести відповідальність у випадку порушення авторських прав у більшому ступені, чим рекламовиробник, що одержав винагороду за створену рекламу. Тому при замовленні на виробництво рекламного твру рекламодавцеві рекомендується перекласти свою частку відповідальності на рекламовиробника, що у такому випадку навряд чи стане запозичати чужі твори при виконанні замовлення.

Авторові, як уже говорилося, належить особисте право на недоторканність свого твору. Після смерті автора захист цього права безстроково можуть здійснювати його спадкоємці. Тому варто утримуватися від серйозного перекручування в рекламі твору, особливо такого, котре може завдати шкоди честі і достоїнству автора. У відношенні найвідоміших творів ця вимога пряма зазначено в Законі про рекламу, відповідно до якого не допускається неетична реклама, що ганьбить об’єкти мистецтва, що складають національне або світове культурне надбання.

Таким чином, у сфері реклами державою також захищені права у відношенні об’єктів інтелектуальної власності. Залишається сподіватися, що порушень виключних прав у даній сфері буде з кожним роком усе менше і менше, що зробить відносини, що виникають у процесі виробництва, розміщення і поширення реклами, ще більш цивілізованими.

джерело: Інтернет-сайт «ВЯПат»

#marketing #реклама #право #интелектуальная собственость

1 note · View note